1. Осн. види ек-х рес-ів. Альтернатив. вартість

1. Осн. види ек-х рес-ів. Альтернатив. вартість Розрізняють наступні види ресурсів: * природні (мінерали, земельні...) * трудові - працездатність населення, а в його складі економічно активне населення. * матеріальні - це те що вже пройшло обробкухировина, матеріали, напівфабр., машини, і т.п. Усі три вида ресурсів існували завжди з моменту виникнення людини. По мірі розвитку суспільства виділяють ще два види рес-в: фінансові - грошові засоби що пуск. в оборот з метою отримати доход; інформаційні - накопичені знання і ін. На різних етапах розвитку суспільства роль і значення кожного ресурсу була різною, але завжди було одне - усі ресурси обмежені. Під обмеженістю ресурсів розумівся той факт, що в кожний даний момент часу, наявних ресурсів недостатньо для того, щоб повністю задовольнити усі потреби на даний момент. Обмеженість ресурсів породжує серед товаровиробників конкуренцію щодо їх використання та розподілу, а отже обумовлює вибір оптимального варіанту ї застосування. Альтернативний характер використання обмежених ресурсів висуває на передній план проблему економічного вибору - вибір найкращого серед альтернативних варіантів, що дозволяє досягти максимального задоволення потреб за мінімум витрат. Це виявляється терміном "альтернативні затрати" - вони визначають цінність найкращого варіанту, від якого відмовилися в процесі економічного вибору і характеризуються цінністю втрачених можливостей. Розв'язання проблеми економічного вибору вимагає свідомої відповіді на три основні питання економіки: ЩО?- які економічні блага і в якій кількості виробляти. ЯК? - за допомогою яких обмежених ресурсів і технологічних засобів виробляти корисні блага? ДЛЯ КОГО? - Хто отримає те, що вироблено.У процесі економічної діяльності суб'єкти приймають різні рішення, аналіз яких дає змогу зрозуміти, як функціонує економіка. Прийняття рішень звичайно пов'язане із проблемою вибору. Вибираючи один із варіантів, ми відмовляємося від іншого. Необхідність відмови від чогось для вибору саме того, що ми вважаємо за необхідне мати негайно, пов'язана із рідкісністю (обмеженістю) ресурсів. Віддаючи перевагу певному варіанту використання ресурсу, ми оцінюємо його через цінність продукції, від якої ми відмовилися, вибираючи дану альтернативу використання ресурсу. Тому базовим поняттям мікроекономіки для визначення цінності ресурсу та ефективності його використання є альтернативна вартість.	3.Закон попиту, чинники і обґр-я базовими положеннями теорії поведінки споживача. Стан ринкової ек-ки, рівень її розвитку вирішуються через механізм попиту і пропозиції. Для наявності цього механізму повинні існувати: виробник, який є продавцем і споживач, який є покупцем. Покупець і визначає обсяг попиту. Попит на певний товар ха-є зміну в поведінці споживача, у відповідь на зміну цінових і нецінових факторів. Попит - це бажання і можливість покупця купувати ек-ні блага. Основні форми вияву попиту - обсяг попиту - це кількість товарів, яку покупець бажає купити при певній ціні на товар, при певних цінах на інші товари і певному доходу. Зв’язок між ціною товару (Р) і обсягом спожив-я (Q) визначають з-н попиту: об’єм попиту залежить від ціни по зворотній спадній функ-ї. Форма вираження з-ну - крива попиту або шкала d- demand-попит Особливості кривої: При її побудові не розглядається вплив інших факторів крім ціни. І для кожної конкретної кривої недійові фактори являються постійними. Якщо один і той же товар в різних регіонах споживається по-різному, зображ-ся різними кривими, то ринковий попит на цей товар визнач-ся як сума індивід-х попитів, Qp = Ql+Q2 Криву попиту можна описати ф-єю (рівнянням) попиту. Qd = х - уP. Ф-я попиту - це рівняння, яке визначає величину попиту в залежності від ціни Qd = f'(P). Крім ціни існують нецінові фактори: - доход споживача; - ціни і доступність на споріднені товари (субститути); - ціни і доступність на доповнюючі товари(комплементарні); - смаки споживачів. Якщо врахувати вплив всіх цих факторів на обсяг споживання, то функція попиту є Qd = f (ф1,ф2,...,фп). Якщо при зменшенні ціни з Р1 до Р2 обсяг попиту зростає з Q1 до Q2, то говоримо про зміну величини обсягу попиту. Попит на конкретний товар характеризується всією кривою, як сума всіх точок. Зміна величини попиту обумовлена переміщенням по кривій, переміщення вниз відповідає зменшенню ціни і збільшення об’єму, переміщення вгору — навпаки. При цьому сам попит не змінюється, а змінюється об’єм спожитого товару, при різних цінах. Зміна попиту в цілому обумовлює сдвиг всієї кривої попиту. Здвиг кривої в положення Д2 може бути визвано збільшенням доходу споживача, чим ближче розташована крива до початку системи координат, тим меншому доходу споживання вона відповідає.	5.Позитивна і нормативна ек-на теорія. Позитивна економічна теорія — доктрина позитивізму в економічній теорії, згідно з якою аналіз окремих економічних явищ або процесів та національної економічної системи загалом не має набувати характеру оціночних суджень, отже, дається без оцінок ученого з погляду справедливості або несправедливості (тобто з погляду різних, типів інтересів), без рекомендацій, як здійснювати еко­номічну політику тощо. При цьому констатуються загальновідомі факти у такій, наприклад, формі: збільшення витрат виробництва зумовлює зростання цін на товари і послуги. Оціночні судження, на думку представників позитивізму, може давати лише нормативна економічна теорія. Нормативна економічнатеорія заснована на оцінках того, "як повинне бути", займається трактуванням цілей і задач економічної політики, виявляє схильність до адміністративних методів керування. Позитивізм як філософія економічної науки значною мірою притаманний сучасній "економікс". Це виявляється, по-перше, у переважанні функціонального підходу замість причинно-наслідкового, по-друге, у домінуванні кількісних характеристик економічних явищ і процесів замість якісних (свідченням цього є надмірна перевантаженість графіками, елементарними формулами, математичними моделями тощо), по-третє, у гіперболізації концепції граничної корисності. Крім того, позитивна економічна теорія служить інтересам пануючого класу.
7. Ринкова рівновага. Ціна споживача. Ціна виробника В умовах ринкової економіки взаємодія конкурентних сил приводить до синхронізації цін попиту та цін пропозиції, що обумовлює рівноважність цін попиту і пропозиції. Р -ціна; Q - обсяг попиту; D - крива попиту; S -крива пропозиції; Е - точка перетину кривої попиту та кривої пропозиції, яка визначає рівноважну ціну (Ре) та рівноважний обсяг попиту та пропозиції (Qe). Це точка рівноваги (Е). В цій точці обсяг пропозиції буде дорівнювати обсягу попиту (Qe), завдяки чому встановлюється ціна (Ре),яка однаково задовольняє і покупців і продавців. Рівноважна ціна (Ре) - ціна, що урівноважує попит і пропозицію внаслідок взаємодії конкурентних сил. Якщо ціна буде нижчою, ніж Ре, надлишок попиту буде піднімати її догори (конкуренція покупців) і створювати дефіцит, якщо ціна буде вищою, ніж рівноважна Ре, пропозиція перевищить попит, створиться надлишок пропозиції (конкуренція продавців), внаслідок чого ціна буде знижуватися до рівня рівноваги Рівноважна ціна та рівноважний попит мають місце на рівні, де кількість товару, яку виробники можуть і бажають поставляти, дорівнюють обсягу товару, який покупці можуть і хочуть купувати. На конкурентному ринку ця рівновага досягається на перетині кривих попиту (D) та пропозиції (S). При ціні рівноваги (Ре) немає ані надлишку, ані дефіциту. Л.Вальр ас розглядав питання рівноваги за допомогою зміни цін:_"модель коригування ринкових цін". А.Маршал же відштовхувався від динаміки обсягів товару, не чіпаючи цін: "модель коригування випуску". Ціни сприяють швидкому обміну інформацією в процесі узгодження на ринку економічних інтересів продавців і покупців	9.Еластичність попиту за доходом. Перехресна еластичність попиту. Еластичність попиту за доходом показує рівень обсягу попиту на товар, в залежності від зміни рівня доходу споживача. Відношення % зміни обсягу попиту до % зміни доходу. %Qd / і: ∆Qd/ ∆ Qd/ ∆і/і Форми: l.Ed>0- позитивна Збільшення доходу викликає збільшення попиту на товар, тому придбання товару збільшується. Цей вид властивий нормальним товарам тапредметам розкошу. 2. Негативна - Edi<0 Збільшення доходу споживача викликає зменшення попиту(товари низької якості) 3. Нульова-Ed і = 0 Обсяг попиту на товар не реагує на зміну доходу споживача. Перехресна еластичність попиту визначає спупінь чутливості споживчого попиту на товар х, в залежності від зміни ціни на товар у. Цей вид еластичності розглядається для товарів замінників. Відношення % зміни обсягу попиту товару х, до % зміни ціни на товар у. Edp - Qdx / Py Edp = (^AOdx / Qdx)/( ∆Ру / Py) Форм и перехресної еластичності: - Позитивна - Edx/y>0 Це означає, що обсяг попиту на товар х змінюється прямопропорційно ціні на товар у. А товари х та у являються взаємозамінними(субститути) - Негативна - Edx/y<0 Обсяг попиту на товар х змінюється у від"ємній залежності зміни ціни на товар у. Товари х та у -доповнюючі(комплементи) - Нульова - Edx/y = 0 X та У виступають на ринку не взаємопов'язаними, тому обсяг попиту товару х не залежить від зміни ціни на товар у.	11.Гранична корисність, принцип спадаючої корисності. Теорія споживання пояснює як споживачі витрачають свій доход, якщо їх основною метою є досягнення найповнішого задоволення своїх потреб ек. благами. Основою досягнення мети споживача є одержання корисності. Корисність – це ступінь з якою благо дозволяє задовольнити ту або іншу людську потребу. Якщо уявити собі благо, ділиме на рівні частини, то кожна подальша одиниця одержуваного блага приносить меншу частку корисності ніж попередня. п'ята частина на мал. наз. граничною корисністю – це корисність останньої частини блага є у розпорядженні споживача. Гранична корисність МU=∆U / ∆Q, ∆U – приріст загальної корисності, ∆Q – приріст споживаного блага. Qn=0, існуюче благо може мати негативну корисність. ГК=0. Кор-ть збільшується, якщо збільшується к-ть товарів, що споживаються. Гр. кор-ть має тенденцію до зменшення. Це означає, чим більше товару споживається, тим меншу кор.-ть отримує споживач від споживання дод. одиниці товару. Існує закон спадаючої граничної корисності: У міру насичення потреби, корисність кожної нової порції продукту менше, ніж попередньої. У т.Qn ГК=0, це означає, що існує така кількість блага, яка повністю задовольняє потребу в ньому. Подальше його збільшення приводитиме до виникнення негативної корисності.

6. Виробнича ф-ія. Крива однак. продукту (ізокванта), лінія тотожних витрат (ізокоста). Виробнича ф-я показує співвідношення між будь-якої комбінації факторів виробництва і максимально можливим обсягом випуску продукції. Кожна виробнича ф-я використ-я для визначення оптимальної якості використ-я рес., при заданому об’ємі вир-ва. Так як основними факторами виробництва явл праця і капітал, то виробнича ф-я єQ=f(L,K) Вираженням виробничої ф-ї є криві ізокванти. Будуються ізокванти по даним виробничих сіток. Рис. Ізокванта виробничої функції Кожен результат вироб сітки представляє собою максимально можливий об’єм випуску продукції, при співвідношенні факторів вир-ва L,K. По результатам будується ізокванта. Ізокванта - це крива, кожна точка якої показує співвідношення виробничих факторів, використовуючи які можна одержати один і той же об’єм вир-ва. Властивості: має спадний характер, вигнута форма, чим далі ізокванта розташована від початку системи координат, тим більшому об’єму вир-ва вона відповідає. Сис-ма координат з деякою кількістю ізоквант наз сімейство ізоквант, яке показує можливість випуску підприємством різних об’ємів вир-ва і використання ресурсів для цього. Ізокоста - це лінія, яка хар-є співвідношення витрат підприємства на ресурси, які необхідні на вир-во однакового Q. На вир-во Q основні групи ресурсів - це К і L, які мають свої ринкові ціни. В цьому випадку загальні витрати визнаються як сума добутків кількості ресурсів на їх ціну: ТС = K*Pk + L*PL З рівняння видно, що під-во може використ-ти різну кількість ресурсів, залишаючись при цьому на одному рівні бюджетних затрат ТС, і збільшувати кількість використання одного ресурсу за рахунок зниження іншого. Ці співвідношення і виражаються на ізокості. Ізокоста - лінія однакових затрат. Кут нахилу ізокости виражається у відношенні приростів К і L: Tg L = ∆ K/∆ L (∆ - дельта) Властивості: - чим дальше ізокоста розташована від початку координат, тим більшій кількості використання ресурсів вона відповідає, а значить і > значенню ТС; - кожна точка ізокости відповідає однаковим ТС(ТС-сукупні витрати); -кут нахилу залежить від цін на ресурси.	4.Закон пропозиції, чинники і обгрунт-я з позиції теорії фірми. Пропозиція - це бажання і можливість продавців поставляти на ринок товар, при певних факторах впливу на цей процес. Форма проявлення пропозиції - об‘єм пропозиції) - це кількість товару, яку продає продавець, при певній ціні, за певний час. Зв’язок між ціною продажу і кількістю проданого це є з-н пропозиції: між ціною і об’ємом пропозиції існує пряма залежність. Причини залежності: підприємства виробники при підвищені ціни на товар прикладають максимум зусиль для збільшення виробництва, що приводить до збільшення ринкових об’ємів запропонованого товару; - при подальшому збільшені ціни інші підприємства, що випускають цей же продукт також збільшують об’єм виробництва, при цьому є можливість переходу підприємств з інших галузей в прибуткову галузь, що приводить до подальшого збільшення пропозиції. З-н пропозиції виражається кривою пропозиції, яка показує співвідношення між ціною на товар та об’ємом пропозиції товаровиробника. Крива пропозиції має додатний нахил. Це означає, що чим вища ціна товару, тим більший його обсяг буде запропонований до продажу, і навпаки. Ринкова пропозиція — це пропозиція, що визначається як загальна сума всіх індивідуальних пропозицій. Крива ринкової пропозиції (S) складається з сукуп­ності обсягів товару, які виробляються і пропонуються до продажу всіма продавцями товару за відповідною ціною. Ринкова крива пропозиції (S) складається з кривих індивідуальних пропозицій і може бути накреслена аналогічно кривій ринкового попиту (D). Крива ринкової пропозиції. Функція пропозиції може бути виражена рівнянням: QS= f(P), Де QS - обсяг пропозиції, P – ціна товару. Переміщення кривої пропозиції (S) вправо означає збільшення пропозиції (S1), переміщення кривої пропо­зиції вліво означає її зменшення (S1).Це означає, що пропозиція збільш-я чи зменшується при тій же ціні. Якщо ж жоден з факторів, що впливають на пропозицію, не змінюється, а ціна то­вару змінюється, то відбувається переміщення по кривій пропозиції (S) вгору чи вниз (при цьому пропозиція то­вару не змінюється, а змінюється його обсяг).	2.Предмет і задача мікроек. Мікроек. в структурі ек-них наук. Мікроек-а - як частина економіки, вивчає економічні відносини між окремими об'єктами господарювання. В центрі уваги - ціни, витрати, механізм функціонування підприємств, ціноутв-я, і мотиви, що спонукають людей до праці. Предмет мікроекономіки - осн. зак-сті функт-ня ринкх-ми на рівні товаровиробника, споживача товарів і при цьому вивч. механізм прийняття рішень об'єктами мікроекономіки, які прагнуть макс.задоволення своїх потреб в умовах обм. ресурсів і мін. затрат. Мікроекономіка аналізує поведінку на рівні окремих суб'єктів ринку (або економічних агентів) - фірм і домогосп-в. Ще один важливий аспект мікроекономіки — аналіз процесу утворення ринків у різних галузях і їхня взаємодія. Аналізуючи різні ринки, мікроекономіка, зокрема, концентрує увагу на закономірностях визначення цін в залежності від типу ринкової структури. Тому мікроекономіку називають ще теорією цін. Як і будь-яка інша наука, використовує певну систему понять і концепцій для опису явищ, які вивчаються. Як самостійний розділ ек-ої теорії Мікроек-а сформувалася в кінці XIX —на початку XX ст. Засади мікроек-го аналізу виявляються ще в класичній політичній економії. Мікроекономічний аналіз має такі етапи еволюційного розвитку: 1 етап (1845 — 1890 ). Закладаються основи мікроек-и, формуються основні методологічні принципи дослідження 2 етап (1890—1933). На цьому етапі мікроек-ка виділяється в окрему галузь економічних досліджень на основі систематизації і узагальнення ідей пізньої класики, австрійської та американської шкіл. Після опублікування роботи А. Маршалла, наука дістала свою першу назву — Economics 3 етап (1933 — до сьогодення). Мікроек-а розвивається на власній основі і поповнюється такими відкриттями: ефект доходу і заміщення (Є. Слуцький, Дж. Хікс, П. Самуельсон); теорія недосконалої конкуренції (Дж. Робінсон); теорія монополістичної конкуренції (Е. Чемберлін); теорія ігор (Дж. Неш, О. Моргенлітерн, Дж. фон Нейман). Досить поширеним серед неспеціалістів є ототожнювання мікроек-и з ек-ою підпр-ва. Насправді ж ці науки лише частково перехрещуються: обидві вивчають прийняття рішення підприємствами щодо своєї ринкової поведінки. Разом з тим, кожна з них має свої специфічні проблеми, яких значно більше. Як ек. наука мікроекономіка шукає відповіді на основні запитання: "що? як? кому і для чого виробляти? "Пошук відповідей на перелічені запитання дає змогу реалізувати, зокрема, такі функції: пояснення явищ, які спостерігаються, прогнозування поведінки економічних суб'єктів.
12. Бюджети є обмеження. Власт-і бюджетної лінії. Вибір споживача між товарами х та у залежить не тільки від уподобань споживача, але і від доходів споживача а також слід враховувати рівень цін на товари. Тому для того, щоб визначити, який набір товарів і послуг обере для споживання і придбає споживач потрібна інформація, пов’язана з бюджетним обмеженням. Бюджетне обмеження (бюджетна лінія) - це лінія, яка показує, яку кількість товарів і послуг може придбати споживач в межах свого доходу. Припустимо, що весь дохід споживача витрачається на споживання 2-х товарів - х та у, тоді рівняння лінії бюджетного обмеження має такий вигляд: I=РxQx+РyQy I-дохід споживача Р-ціна товару Q-кількість товару. Вид бюдж.лінії залежить від: - Доходу споживача - Ціни на товар Чим більший І, тим більший Q, при незмінних цінах; Бюдж.лінія здвигається вправо-вгору, чим ближче бюдж.лінія знах.до початку координат, тим меншому доходу вона відповідає. Якщо змінюється Р, a I=const, то змін.кут нахилу бюдж.лінії. Графічно(рис). біджетна лінія має такі властивості: 1) має від’ємний нахил (спадний характер). Це пов’язано з тим, що збільшення витрат на один товар вимагає скорочення витрат на інший товар в умовах незмінного доходу. 2) бюджетне обмеження залежить від двох факторів: від рівня доходу споживача і від зміни рівня цін. Збільшення доходу споживача призводить до переміщення бюджетної лінії вправо, в положення I2. Зменшення доходу викликає зміщення бюджетної лінії вліво. Зміна цін на товари викликає зміну кута нахилу бюджетної лінії(рис 9). Зниження ціни на товар х викликає поворот бюджетної лінії вправо і навпаки. 3) економічний зміст перетину бюджетної лінії з осями координат. Точки перетину бюджетної лінії з осями координат характеризують дохід споживача виражений у кількості товарів х та у, тобто показують, яку максимальну кількість товару у може купити споживач (точка А) чи яку макс кількість товару х може купити споживач (точка В). 4)кут нахилу бюджетної лінії визначається співвідношенням цін на товари. Графік. 1)Якщо ціна Р на товар зменшується 2)Якщо Р на товар збільшується	10.Основні властивості ринків продукту і ресурсу. Необхідні для виробництва ресурси фірми купують на специфічних ринках, які називаються ринками факторів виробництва або ресурсів. Продавцями на цих ринках виступають домогосподарства та інші фірми, які володіють тими чи іншими ресурсами. Дослідження ринків ресурсів базується на ряді припущень: кожен фактор має свою продуктивність, яку враховує фірма, купуючи ресурси; у короткостроковому періоді діє закон спадної віддачі; у довгостроковому періоді існує взаємозамінність основних факторів виробництва. Ринки факторів виробництва, як і ринки товарів, мають різну структуру: існують досконало конкурентні ринки, а також ринки з монопольною та монопсонічною владою.	8. Цінова еластичність попиту, пропозиції. Еластичність - це ступінь зміни однієї ек-ї змінної у відповідь на зміну іншої, яка пов’язана з першою. Цінова еластичність - це ступінь зміни в кількості товарів на який є попит в залежності від ступеня зміни ціни на нього. Edp = ∆ Qd / Qd Edp = Qd/P ∆P/P Коефіцієнт визначається як відношення % зміни кількості товарів до % зміни ціни. Форми: І.Еластичний попит, коеф еластичності >1. Це означає, що попит змінюється (зростає або зменшується) швидше, ніж змінюється ціна. 2.Нееластичний Edp<l. Об’єм змінюється повільніше, ніж ціна 3. Одинично еластичний попит Edp = 1, об’єм і ціна змінюються пропорційно Існують також екстримальні форми еластичності 4. якщо зміна ціни не викликає ніякої зміни об’єму попиту Edp = 0,такий попит наз. досконало не еластичний графік 5. Якщо найменша зміна ціни викликає максимально можливу зміну об’єму попиту, то це досконало еластичний р прямує до нескінченності) Фактори цінової еластичності попиту: 1. Важливість товару для споживача На предмети розкоші попит еластичний, на предмети першої необхідності не еластичний. 2. Рівень замінності товарів (чим більше замінників є у товарів, тим еластичнішим є на нього попит) 3.Питома вага товару в доході споживача (чим більша доля товару, тим більш еластичнішим є на нього попит) 4. Фактор часу (попит на товар більш еластичний у довгостроковому періоді) Цінова еластичність пропозиції - чутливість об’єму пропозиції товаровиробником в залежності від зміни ціни на його товар. Форми:1. Еластична (Qs змінюється на більший % ніж ціна) 2.Нееластична пропозиція(Об’єм пропозицій змінюється повільніше ніж ціна) 3. Абсолютно еластична пропозиція(коли товаровиробники змінюють об’єм вир-ва при одній і тій же ціні)4.Абсолютно нееластична (коли товаровиробники пропонують один і той же товар, об’єм, не реагують на зміну ціни) 5. безмежно еластична пропозиція) ЕS>1 (крива S перетинає вісь ціни вище початку координат);ЕS=1 (крива S проходить через початок коордтнат);ЕS<1 (крива S перетинає вісь ціни нижче початку координат). Фактори. що впливають на еластичність: Таким фактором явл час, що є в розпорядженні виробника, за який підприємство встигає відреагувати на зміну ціни. Чим довший період підприємство може використати на збільшення обсягу, тим більша еластичність пропозиції. Таким чином еластична пропозиції властива довгостроковому періоду. Нееластична пропозиція характерна короткостроковому періоду розвитку підприємства. Абсолютно нееластична характерна для теперішнього часу.

13.Крива байдужості, правила їх побудови і вл-ті. Крива байдужості - це крива кожна точка якої хар-є спож. вибір у вигляді певного набору товарів чи послуг(кошик споживача). Споживчий кошик - комбінація товарів х і у для споживання їх протягом певного часу. Рівень корисності кожного з наборів на кривій байдужості однаковий в кожній точці. Крива байдужості показує альт. набори товарів, які забезпечують однаковий рівень кор.-ті. Карта кривих байдужості - це засіб відображення переваг споживача, що відлов різному рівню задоволення його потреб.Властивості кривих:Мають від'ємний нахил Не перетинаються Віддається перевага наборам товарів на тих кривих байдужості, які найб.віддалені від поч..коорд. Гранична норма заміщення - MRS,, - визн. Від якої кіл-ті товару У споживач згоден видмовитись, щоб отримати ще одну додаткоу од-цу товару X, залишаючись на цій же кривій байдужості. MRSxy=∆Qy/∆Qx Величина MRSxy зменшується по мірі того, як товар У заміщується товаром X. MRSxy може бути пов'язана з гран.кор.-тями товару х і у. ∆Qx*MUx=-∆Qy/MUy -∆Qx/∆Qy,=MUx/MUv=MRSxy	15.Правило максимізації корисності. Максимізація кор.-сті – вибір допустимого спож.набору в рамках бюдж. обмежень. Досягається: - При виборі такого спож.набору, який би задовольняв бюдж.обмеження, при умові рів-сті відношень граничної корисності кожного виду товару до його ціни. - При виборі такого спож.набору в рамках бюджету, коли віднош.граничної корисності пари товарів = відношенню їх цін. При наявності однієї з цих умов наступає спож.рівновага. Спож.рівновага - положення при якому споживач максимізує кор.-ть, яку отримує від придбання різних товарів в рамках бюджету, а це озн., що б.-я. Збільшення корисності від споживання одного виду товару вимагає зменшення кор.-ті від спож. іншого. Правило максимальної корисності благ для споживання при обмеженому доході логічно витікає з другого закону Госсена, який можна б було сформулювати наступним чином, щоб отримати максимум корисності від споживання заданого набору благ за обмежений період часу, потрібно кожне з них спожити в таких кількостях, при яких гранична корисність усіх споживаних благ дорівнює одній, і тій же величині. Правило, відповідно з яким можна максимізувати задоволення потреб, заключається в такому розподілі грошового доходу, споживача, при якому остання грошова одиниця, витрачена на придбання кожного виду продукції, приносила б однакову граничну корисність. В формі алгебраїчного відображення правило буде мати такий вигляд: Гранична корисність Гранична корисність блага А блага В = Ціна блага А Ціна блага В Тобто досягається повна рівновага.	17.Короткостр-ий і довг. періоди. Закон спадної віддачі. Короткостроковий - період є таким періодом, одна група факторів розгл. як пост, величина, а інша змінна. В цьому періоді можл. зміна Q за рахунок зміни змінного рес-су. Обмеженням для збільшення явл. повне викор-ня технол. потужності обладнання, тобто фікс-ю величиною пост. факторів вир-ва Довгостроковий - період є таким періодом, протягом якого всі чинники виробництва, у тому числі і виробничими потужностями, є змінними. Якщо ринк. ситуація і довгостроковий прогноз сприятливий для п-ва, то воно може збільшити Q за рахунок зб-ня к-ті обладнання, його заміни на більш продуктивне, створення нових цехів, вир.площ. Особливе значення цього періоду в тому, що п-во може вирішувати такі стратегічні питання - Збільшення Q (обсягу) для повного завоювання ринку збуту продукції - Змінювати вид продукції, яку випускає п-во - Замінювати профіль п-ва і переходити в нову галузь вир-ва - Реконструкція - Побудова нових вир. площ Зако н спадної віддачі змінного фактора вир-ва формується так: Залучення у вир-во все більшої к-сті змінного ресурсу при незмінний к-сті постійного, призводить до того, що прод-сть змінного фактору вир-ва починає знижуватись, тобто кожна наст. од-ця ресурсу приносить менший приріст прод-сті ніж попередня, і настає момент, коли додаткові затрати зм. рес-су взагалі починають впливати негативно. 3-н спадної віддачи залежить від технології вир-ва. Зміна технології на підприємстві може змінити к-ть продукції, яка випускається, при цьому криві ТР(сукупний дохід) здвигаються. Раціональний керівник підприємства повинен своєчасно припинити вкладати кошти у вир-во, яке не підлягає вдосконаленню (збільшує об'єми вир-ва, не макс. прибуток). на цьому етапі керівництво повинно зробити вибір: 1)нвестування для закупки технол., яка дозволитьзбільш об'єми вир-ва. 2)Провести відповідну маркетингову політику для збільш об'ємів продажу або ціни свого товару. 3) Підпр-во змінює вир-во продукції, тобто переходить в іншу галузь вир-ва.
19.Позитивні і негативні ефекти росту масштабу виробництва. У довгостроковому періоді можлива зміна всіх ресурсів, що вводяться у виробництво, як змінних, так і постійних, але базові технології не змінюються. Застосування всіх видів ресурсів збільшує масштаби виробництва При технічно ефективному способі виробництва збільшення випуску продукції забезпечується за рахунок пропорційного збільшення використовування всіх виробничих ресурсів. Ефе́кт масшта́бу — зниження витрат виробництва на одиницю продукції в результаті збільшення обсягів виробництва. Розглядається в довгостроковому періоді. Можливі такі форми прояву залежності: Позитивний ефект від масштабу Відбувається коли при збільшенні розмірів підприємства і кількості продукції витрати, що випускається, на одиницю продукції зменшується. Звичайно пов'язаний з поглибленням розподілу праці. Завдяки цьому ефекту дуже вигідний опинився перехід від ручної праці до мануфактури і потім до конвеєра. Позитивний ефект масштабу означає, що випуск продукції збільшується більш ніж в 2 рази. В цьому випадку вигідніше мати крупне підприємство, що виробляє (при відносно низьких витратах) продукції більше, ніж дрібні фірми з високим рівнем витрат. Негативний ефект від масштабу Зворотний позитивному ефект, при якому середні витрати збільшуються разом із зростанням підприємства. Зв'язується з деякою втратою керованості. Також існує незмінний ефект масштабу означає, що подвоєння використовування всіх чинників веде до подвоєння випуску продукції. Це свідчить про те, що зміна масштабу діяльності фірми не впливає на прод-сть використовуваних чинників виробництва. У багатьох випадках характер віддачі від масштабу виробництва змінюється досягши певного рівня випуску продукції, тобто спочатку діє постійний або зростаючий ефект зростання масштабу, а потім йому на зміну приходить убуваючий. За інших рівних умов чим більше ефект масштабу, тим більше крупні фірми функціонують в тій або іншій галузі промисловості. Як правило, промислові галузі мають більший ефект масштабу, ніж галузі сфери послуг, оскільки крупним фірмам потрібні істотні капіталовкладення в устаткування, щоб вони могли працювати найефективніше.	21. ВАЛОВИЙ, СЕРЕДНІЙ, ГРАНИЧНИЙ ДОХОДИ. Сукупний (валовий) доход (виручка) – це та величина результату, яку має підприємство від реалізації наслідків своєї діяльності. Її основу становить виручка від реалізації продукції. Вона є функцією обсягу реалізуємої продукції (Q) та ціни її реалізації (Р). Валовий доход дорівнює ціні проданого товару (Р), помноженій на обсяг продажу (Q): TR=P*Q. Може бути зображена як: Середня виручка (AR) – це величина, яку одержують в середньому від реалізації однієї одиниці продукції Сер-ій доход від реалізації продукції фірми AR визнач-я співвіднош-м заг-го доходу і обсягу реаліз-ї. Якщо виробляється один вид продукції і продається по фіксованій ціні, або для конкурентної фірми середній доход дорівнює: , тобто середня виручка (доход) дорівнює ціні за одиницю реалізованої продукції. Приріст валового доходу від продажу кожної додаткової одиниці продукції – це граничний доход MR. Для конкурентної фірми: MR= Ррин Графік Граничний доход дорівнює ціні. З графіка видно, що конкурентне під-во може одержати додатковий доход не за рахунок підвищ ціни, а за рахунок збільш об’ємів вир-ва і продажу. ГРАН. ДОХОД – зміна валового доходу П по відношенню до зміни кіл-ті продажу MR= ^ TR/ ^ Q Так як конкур під-во саме приймає рішення про кількість вир-ва і продажу, але по конкур рин ціні, саме томугран доход = ціні. Гран доход в умовах досконал конкуренції постійна величина.	23.Мінім-я збитків, закриття підпр-а в короткості-у періоді Оскільки у короткості-у періоді капітал залиш-я незміним, то пристосування обсягів вир-ва фірми до ринкових умов для мінімізації збитків досягається маневрув-м змінними витратами. Побудова моделі поведінки виробника вимагає з’ясування механізму пошуку відповіді на такі запитання: 1.варто чи не варто виробляти продукт? 2.Якщо варто, то скільки? 3.Які прибутки чи збитки принесе це виробництво? У мікроекономіці існує два підходи до пошуку відповідей та прийняття рішень: на підставі порівняння валового доходу та сукупних витрат(TC) і граничного доходу і граничних витрат(MC). Якщо за будь-яких обсягів вир-ва сукупні витрати перевищують валовий дохід, то треба шукати таке рішення, яке мінімізує збитки. Якщо фірма припинить вир-во, то її збитки будуть = постійним витратам(FC). Тому за умови загальної збитковості вир-ва, варто виробляти якийсь обсяг продукції, якщо загальні збитки фірми будуть меншими, ніж постійні витрати.Такий результат буде тоді, коли валовий дохід перевищуватиме змінні витрати: ТС – ТR < FC; (FC + VC) – TR < FC; VC < TR. Таким чином, відповідь на перше запитання така: фірмі доцільно здійснювати вир-во у короткостроковому періоді за умови, що її збитки менші, ніж постійні витрати. Маючи на увазі заг-й принцип поведінки вир-ка, досить легко відп-ти на 2 зап-я: у короткості-у періоді фірмі слід виробляти такий обсяг продукції, при якому вона мінімізує свої збитки. Для відповіді на третє запитання треба порівняти валовий дохід і сукупні витрати при обраному обсязі вир-ва: збиток фірми буде = різниці між валовим доходом і сукупними витратами. Моделі виробу вир-ком варіантів поведінки на основі порівняння сукупних витрат і валового доходу можна показати графічно: Графік 1 підход 2 підход Для конкурентної фірми, що мінімізує збитки ринкова ціна (Р) нижча за мінімально можливі середні витрати (АС) при обсязі випуску продукції (Q^*) (P<AC). Мінімізуючи збитки, фірма коригує обсяг випуску продукції таким чином, щоб він був встановлений відповідно до точки (Р=МС), що забезпечить їй покриття змінних витрат (VC) і частково постійних витрат (FC). Якщо ринкова ціна (Р) буде нижчою, ніж мінімальні змінні витрати (AVC), фірма припинить виробництво. Ціна припинення виробництва . Фірма вирішуватиме завдання мінімізації прибутку, якщо лінія валового доходу лежатиме нижче від кривої сукупних витрат, але перетинатиме криву змінних витрат(VC). Мінімальні збитки будуть тоді, коли вертикальний розрив між лінією валового доходу та кривою сукупних витрат досягатиме найменшого значення. Якщо лінія валового доходу розт-на навіть нижче за криву змінних витрат, то найм-і збитки фірма матиме, коли прип-ть вир-во. Аналогічні висновки можна зробити, якщо порівняти граничний дохід з граничними витратами.

18. ПОСТІЙНІ, ЗМІННІ, ЗАГАЛЬНІ, СЕРЕДНІ І ГРАНИЧНІ ВИТРАТИ ВИРОБНИЦТВА. Т.як ресурси, які витрач. для вир-ва продукції можуть бути постійні і змінні, то витрати П. на ці ресурси також поділяються на постійні і змінні. Постійні витрати FC - витрати, величина яких у короткост. періоді не залежить від обєму вир-ва П. Вони мають місце навіть тоді, коли на П. не випускається продукція. До FC належить - аренда, - відсотки по кридитам, - витрати на кап. ремонт, - сплата податків, - адм-ні витрати. Графік FC Графік Розрізняють середні постійні витрати АFC -кількість постійних витрат, що припадає на одиницю обєму вир-ва АFC= FC/Q Графік Змінні витрати VC - витрати, які залежать від Q і змінюються в залежності від зміни Q. Основні види VC - сировина, - матеріали, - комплектуючи, - напівфабрикати, - електроенергія, - оплата праці. Графік При досягнені П. оптим. Q можлива відносна ек-я змінних витрат. При збіл. Q понад Qопт інтенсивність змін. витрат знову збіл. по причині збіл змін. витрат із збіл. вир-ва. Кількість змін. Витрат, що припадає на одиницю випущ. продукції наз. середніми змін. витратами AVC=VC/Q Графік Сукупні витрати ТС - витрати., які хар-ть витрати П. на вир-во продукції у короткост. періоді TC=FC-VC Тому TC=f(Q) являється ф-ю обєму вир-ва і залежить від його величини Співвідношення між всими видами витрат мжна зобразати на графіку. Графік Кількість ТС на один продукції- середнеі сукупні витрати АТС ATC=TC/Q=(FC+VC)/Q=AFC+AVC Граничні витрати МС - показують як змін. сук. витрати П. в залежності від змін. обєму вир-ва MC=∆TC/∆Q=∆ (FC+VC)/ ∆Q=∆FC/∆Q+∆VC/∆Q Т.як ∆FC/∆Q не має змісту, тому МС=∆VC/∆Q МС показує, на яку величину збіл. витрати П. при збіл. обєму вир-ва на 1 продукції. Графік МС має U подібну форму і хар-є величину припосту змін. Витрат необхідних для додаткового випуску 1 продукції Графік Форма кривої МС обумовлена з-ном спадної віддачі від викор. змін. ресурсів. Крива МС на зростаючій частині перетинає криві AVC і ATC в точках їх мінімуму.	16.Ек-ні та бухг-кі витрати; бухг-кий і ек. прибуток. Витрати вир-ва - вартість всіх необхідних ресурсів, які витрачаються для вир-ва певної кількості продукції Для визначення величини витрат існує 2 підходи: бухгалтерський і ек-ий. Бух. підхід базується на аналізі фін. стану П. Основою його є баланс П. При розрахунку бух. витрат знаходять суму фактичних витрат на вир-во у грошовому виражені. Бух. Витрати є основою собівартості і можуть визначати початкову ціну продукції. Ек. підхід базується на визначені господарських перспектив П. Тобто на величинах майбутніх доходів і затрат, з обовязковим зниженням затрат. Поділ витрат на бух. і ек відображається в альтернативних витратах. Альтернативні витрати - витрати на вир-во ек. благ, які вимірюються вартістю найкращої з втрачених можливостей П. при вир-ві продукту. Основною особистістю альт, витрат є те, що саме вони примушують керівника П. приймати такі управлінські рішення по викор. ресурсів, які б принесли найб. вигоду П.. У економічній літературі також розрізняють бухгалтерський прибуток, який визначають як різницю між доходами від продажу товарів і послуг і бухгалтерськими витратами (або явними витратами, що йдуть на оплату робочої сили, придбання основного та оборотного капіталу, оренду землі, транспортних і комунальних послуг, відсотків за кредит та ін.) Бух прибуток PF6yx=TR-C(бyx явні витрати) економічний прибуток — різницю між зовнішніми і внутрішніми (наявне обладнання, грошовий капітал, інші активи, у т. ч. підприємницькі здібності) витратами. Економічний прибуток також визначають як різницю між сукупними доходами і сукупними витратами (з урахуванням альтернативних витрат). РF=ТR-(Сявні+Снеявні) Це означає, що ек. прибуток відрізняється від бух. на величину неявних витрат РFек-РFбух-С неявні	14.Графічна інтерпретація споживчої рівноваги. Рівновага споживача - відповідає такій комбінації товарів, яка макс. кор.-ть при даних бюдж. обмеженнях. Рівн. положення споживача досягається в точці, в якій бюджлінія торкається найбільш високої із всіх кривих байдужості, т. Е - т.рівноваги споживача. Т.рівноваги передбачає, що як тільки споживач отримає даний об'єм товарів у нього зникає бажання змінювати цей набір на інший. Заг.умова рівноваги споживача озн., що споживач розподіляє свій доход на всі товари таким чином, щоб урівняти гран.кор.сть, яка припадає на одну грош.од-цю, яка витрач.на кожен товар. Концепція рівноваги споживача МUх/Рх=МUу/Ру=МU/1 гр.од дох. Лінія "доход-споживання" проходить через всі точки рівноваги споживання, що відповідає різним рівням його доходу. Збільшення доходу переміщує лінію бюджету. Крива "доход - споживання" показує послідовну зміну стану рівноваги споживача. Ця крива ще має назву крива рівня життя. Лінія "ціна-споживання" проходить через всі точки рівноваги споживача, пов'язані зі зміною ціни одного з товарів Крива "ціна-споживання" схожа з кривою попиту.
24.Справедливість і цінова дискримінація монополії . Цінова дискримінація – це форма ціноутв-я, при якому монополія встановлює різні ціни на однаковий товар для різних покупців залежно від умов продажу, причому різниця в цінах не обумовлюється різницею у витратах. При цьому механізмі монополія встан.ціни на свій продукт на різних ринках різний. Ціна залежить від попиту і доходів споживачів в регіоні, причому ціна не залежить від витрат на вир-во продукції в різних секторах ринку. Умови цінової дискримінації: · Фірма повинна мати сильну монопольну владу. · Можливість перепродажу товару має бути виключена. · Потенційно сегмент-і ринки мають відрізн-я за еласт-ю попиту. Механізм цінової дискримінації. Q –обсяг випуску;Р –ціна; Д –крива попиту; МС –граничні витрати; MR –гран-й доход. Монополія макс-є прибуток, розшир-чи обсяг випуску до рівня,де гран-і витрати співп-ть з гран-м доходом (МС= MR1, МС= MR2). Більш висока ціна встановлюється на ринку 2, де попит менш еластичний. Якщо монополія встановлює різну ціну кожному покупцеві, це буде означати, що вона здійснює досконалу цінову дискримінацію, або впроваджує ідеальну диверсифікацію цін. В ЕК-ій теорії цінова дискр-ія має назву цінова диверсифікація. Цінова дискр-я буває трьох типів, визначення яких залежить від: Обсягу споживання; Доходів покупців; Категорії витрат. Здійснюючи цінову дискримінацію, монопольна фірма певною мірою виправляє основний недолік монополізації – зменшення пропозиції. З одного боку зменшується прибуток фірми, з іншого – росте обсяг пропозиції товару і попиту на нього.Цінова дискримінація – це широко розповсюджене явище не тільки на монопольних, але й на олігопольних ринках. Результати для п. цінової дискримінації 1. Одержання додаткових прибутків монополістом і збільшення заг.величини прибутку 2. Відбув.вир-во більшої кількості мон.продукту, а значить більша к-сть споживачів може задовольнити свої потреби.	22.Максимізація прибутку в короткостроковому періоді. Оскільки у короткостроковому періоді капітал залиш-я незміним, то пристосув-я обсягів вир-ва фірми до ринкових умов для максим-ї прибутку досяг-я маневруванням змінними витратами. Побудова моделі поведінки виробника вимагає з’ясування механізму пошуку відповіді на такі запитання: 1. варто чи не варто виробляти продукт? 2. Якщо варто, то скільки? 3. Які прибутки чи збитки принесн це виробництво? Мета фірми – максимізація прибутку. Прибуток – це різниця між сукупним доходом (TR) і сукупними витратами (ТС). Максимізація прибутку – це максимізація різниці між валовим доходом і валовими витратами (TR-ТС). Передб-ся, що фірма враховує зміни величини витрат у процесі випуску продукції і вибирає той його обсяг, який дасть максимум прибутку, що і буде відповідати максимальній різниці (TR-ТС). Основні підходи до визначення максимізації прибутку: 1. сукупний аналіз (викор-ує зіставлення сукупних величин). 2. граничний аналіз (викор-ує зіставлення граничних величин). Сукупний аналіз. Таким чином, відповідь на перше запитання така: фірмі доцільно здійснювати вир-во у короткостроковому періоді за умови, що вона отримує ек-й прибуток. Маючи на увазі заг-й принцип поведінки вир-ка, досить легко відповісти на 2 запитання: у короткості-у періоді фірмі слід виробляти такий обсяг продукції, при якому вона мах свій прибуток. Для відповіді на третє запитання треба порівняти валовий дохід і сукупні витрати при обраному обсязі вир-ва: ек-й прибуток фірми буде = різниці між валовим доходом і сукупними витратами. TR – валовий доход; ТС – валові витрати; Q – обсяг випуску продукції. Максимізація прибутку досягається, коли відрізок між TR і ТС найбільший (відрізок АВ (TR>TC, обсяг випуску Q^*))/Точки C і D – точки Крит-го випуску прод-ї, коли (TR=ТС). Коли обсяги виробництва менші, ніж Q1, або більші, ніж Q2, виробництво стає збитковим (ТС> TR). При випуску Q^*, що відповідає максим-у прибутку, нахил кривої валових витрат (ТС) = нахилу кривої валового доходу (TR). Оскільки нахил кривої ТС – це граничні витрати (МС), а нахил кривої TR – це граничний доход (МR), то рівність нахилів цих кривих у точках, що відповідають обсягу виробництва Q^*, означає і рівність їх граничних витрат і граничного доходу (тобто МС= МR). Граничний аналіз. Q – обсяг випуску прод-ї; Р – ціна; МR – гран-й доход; МС – гран-і витрати. Обсяг виробництва Q^*, який максимізує прибуток визначається при умові рівності граничних витрат (МС) і граничного доходу (МR) в точці Е (точці максимізації прибутку). - вплив конкурентної фірми на ціну Р відсутній;. Тому гран-ю умовою для фірми, що максим. приб-к на ринку доск-ї конк-ії, буде: Р=МС.	20.Види р-ків: досконала конкур, монополія, олігополія, монополістична конкур-я, їх хар. риси. Ринок досконалої конкуренції(РДК) - ринок, що відповідає умовам ДК: 1)ринок складається з великої кіл-ті продавців, кожен з яких продає свою стандартизовану продукцію вел кіл-ті покупців; 2)кожне під-во має свою частку в заг випуску продукції(близько І %); 3)П не цікавиться рішеннями своїх конкурентів, не розглядає своїх конкурентів як таких, що впливають на його рішення. 4)Інф-ція про ціни, технології, прибуток конкурентів легко доступна, що дозволяє П легко реагувати на зміну ситуації на ринку. 5)Вхід і вихід з РДК - вільний. Осо бливості РДК: 1. представляє собою абстрактний ідеальний тип рин. стр-ри 2.явл еталоном для співставлення з ін типами рин стр-р під-ва. яке працює на РДК - це самост діючий суб'єкт ринку, метою якого є одержання макс можливого прибутку від продажу певної частки окремого виду продукції від заг об'єму продукції, який потребує ринок. Характерні риси монополії: - на ринку існує один продавець, який продає свою продукцію багатьом споживачам - випуск прод-ції мои.ринку = ринк.пропозиції - чиста мон.галузь склад.лише з одного підприємства - моноп.ринок виникає там, де існують бар'єри для входження в галузь інших підпр-в - вільний вхід і вихід з мон.галузі відсутні На мон.ринку підпр-во-монополіст саме визн.ціну на свій товар, але обмеженням для ціни явл.попит на цю продукцію. Види м о нополій. І Чиста монополія - 1 вир-к і продавець. 2. Природна монополія - може сформуватись в галузі.де економія витрат зумовлена зростанням масштабу вир-ва. 3.Проста монополія хар. встан-м однакових цін для всіх продавців. 4.Монополія, яка застосовує цінову дискримінацію -в різних місцях мон. товар продається за різними цінами. 5.Закрита монополія - така, що закривається від конкурентів юр. обмеженнями. 6. Відкрита - коли підпр-во на деякий час стає єдиним вир-ком продукту, не маючи спец. захисту. Ознаки олігополії В олігополістичній галузі існує конкуренція між декількома п., кожне з яких може сам. впливати на ціну продукту. П., що діють на цьому ринку взаємозалежні і, приймаючи рішення на окремому під-ві необхідно враховувати реакцію конкурентів. У системі недосконалої конкуренції виникає ще один, достатньо розповсюджений різновид, що поєднує риси вільної конкуренції з невеликою дозою монопольної влади. Така ринкова структура називається монополістичною конкуренцією, її основні характеристики: відносно велика кількість учасників, що виключає повний контроль над ринком чи змову; порівняно легкий вхід на ринок і вихід з нього; випуск продукту, який обов'язково чимось відрізняється від інших, виготовляється лише певним виробником і захищений патентом, торговою маркою, фірмовим знаком тощо. Ситуація на такому ринку буде визначатися двома різноспрямованими тенденціями. З одного боку, ступенем диференціації продукту: чим він вищий, чим індивідуалізованіші пропоновані товари та послуги, тим менш еластичний попит, більша можливість підняти ціну вище за середні витрати й одержувати чистий економічний прибуток. З іншого боку, наявністю досить широкого кола конкурентів, зростання кількості яких збільшує еластичність попиту, знижує ціни і зводить прибуток до нормального рівня.

25.Цінова політика олігополістичних фірм. Олігополія – така ринкова модель, яка хара-ся наявністю на ринку кількох фірм, які при формуванні своєї політики повинні враховувати реакції своїх конкурентів. Олігополія виникає внаслідок злиття, а також у зв’язку з наявністю різних бар’єрів. Характері риси: 1. відносно невелика к-сть фірм присутніх на ринку 2. однорідний або диференційований 3. Високі бар’єри входження в галузь 4. Загальна взаємозалежність учасників ринку => необхідність враховувати реакцію конкурента при розробці своєї стратегії. Це є унікальна для олігополії риса. Дві заг-і законом-т і: 1. Олігопол-і ціни мають тенд-ю бути негнучк-и, “жорсткими” 2.Якщо олігополістичні ціни все-таки змін-я, то найбільш вирогідно, що всі фірми роблять це одночасно. Олігополістична поведінка передбачає наявність стимулів до погоджених дій або до таємного зговору при встановлені ціни. Для фірм за олігополії є кілька варіантів взаємодії. Ці фірми можуть укласти таємну угоду і завдяки цьому встановити завищені ціни на прод-цію та отримувати додатковий П; можуть діяти незалежно і при розрахунку своєї ціни враховувати реакції своїх конкурентів; якщо серед цих фірм є одна більша чи еф-ша, то є можливість розвитку подій за моделлю цінового лідера, коли ця компанія призначає ціни і час від часу їх змінює, а інші пристосовують свої ціни до цієї. Найбільш вибухонебезп-ю з точки зору цінової війни є 1 ситуація, бо в цьому випадку ціна картелю є завищеною, а квоти кожної компанії не максимізують її власного П, а максим-ть загальний П картелю. У 2 останніх ситуаціях теж може виникнути цінова війна, але тут вона є менш ймовірною. Цінова війна – це почергове зниж-я цін конкур-ми спрямоване на захопл-я більшої частки ринку або на витисн-я конкурента з ринку. Основні характеристики цінової війни: 1.Незначне зменш-я ціни одним конкур-м призв-ть до повної втрати прибутку ін-м (в крайн-у випадку якщо попит дуже еласт-й і товари є повними замінниками) 2.У кожний даний момент є значний стимул для кожного конкурента до зниження P 3.На тривалому проміжку часу цінова війна веде до зниження сукупного П компанії до 0 4.Цінова війна зак-ся встановленням конкурентної рівноваги. Тривала цінова війна вигідна для покупця. Наслідки олігополістичної цінової війни: 1.ринкова ціна знизиться до рівня середніх витрат; 2.обсяг випуску продукції в галузі встановиться на рівні досконалої конкуренції; 3. еко-ні прибутки кожної фірми будуть дорівнювати нулю. Моделі олігополістичного ціноутворення: 1. Модель «ламаної» кривої попиту – це модель цінової стратегії олігополістів без змови (показує відносну жорсткість цін при олігополії, але не пояснює принципів олігопол-го ціноутворення). 2. Відверта змова: картель. Картель – це об’єднання фірм, які відкрито домовл-я про ціни та обсяг випуску продукції. В умовах неухильного дотримання угоди картель діє як чиста монополія. 3. Модель «лідерство в цінах» (модель ціноутв-я, в якій фірма-лідер встан-є ціну, а інші фірми її наслідують). Модель має назву часткової монополії, тому що лідер встан-є монопольну ціну, базуючись на власному граничному доході та граничних витратах. 4. Ціноутв-я за принципом «витрати плюс» (спочатку розрахов-я сер-й рівень витрат, виходячи з неповної завант-сті вир-х потужностей, щоб мати можливість невілювати кон’юктурні зрушення).

27.РІВНОВАЖНА ЗП НА КОНКУР-МУ РИНКУ ПРАЦІ і рівноважний рівень зайнятості даного виду праці визначаються на перетинанні криві пропозиції та попиту на працю. На малюнку 1 рівноважна ставка заробітної плати - Wc (6 дол.), а кількість найнятих робітників - Qc (1000). Для кожної окремої фірми задана ставка заробітної плати Wc. Кожна з багатьох наймаючих фірм наймає таку невелику частку загального наявних у наявності пропозиції даного виду праці, що ніхто не може впливати на ставку заробітної плати. Інакше кажучи, пропозиція праці абсолютно еластично для окремої фірми, як показано лінією 5 на малюнку 1. Для кожної окремої фірми вигідно наймати робітників до крапки, у якій поточна ставка заробітної плати дорівнює МRР праці. Це просте відображення правила МRР=МRС. Як показує таблиця 1, оскільки для окремої конкурентної фірми задана Ціна ресурсу, те граничні витрати на даний ресурс (НПО будуть постійні і дорівнюють ціні ресурсу (ставці заробітної плати). У цьому випадку ставка заробітної плати і відповідно граничні витрати на працю є постійними для окремої фірми. Кожен додатковий найнятий робітник додає свою ставку заробітної плати (6 дол, у даному випадку) до загальних витрат фірми на ресурс. Тоді фірма максимізує свій прибуток шляхом наймання робітників до крапки, при якій ставки заробітної плати і відповідно граничні витрати на ресурс рівні їхньому граничному продуктові в грошовому вираженні. На малюнку 1 "типова" фірма буде наймати qc (п'ять) робітників. Важливо відзначити, що загальний доход фірми від наймання qc робітників можна обчислити шляхом підсумовування МRР, цих робітників. У даному випадку загальний доход від наймання п'яти робітників дорівнює площі фігури Oabqc на малюнку 1. З цього загального доходу площа прямокутника OWcbqc визначає загальні витрати фірми на заробітну плату, а площа трикутника Wcab відбиває додатковий доход, призначений для винагороди інших факторів виробництва, що вводяться, таких, як капітал, земля і підприємництво.

29. ЗЕМЕЛЬНА РЕНТА, ПОЗИКОВИЙ ПРОЦЕНТ, ДИСКОНТНА ВАРТІСТЬ, ПІДПРИЄМНИЦЬКИЙ ДОХОД, ЇХ СУТНІСТЬ І ПРИЗНАЧЕННЯ. Рента ціна, що її сплачують за викорис-ня землі та ін.. природних ресурсів, кіль-ть яких обмежена. Розрізняють три основні форми земельної ренти: диферен­ціальну, абсолютну та монопольну. А дифер-­на рента поділяється на дифер-ну ренту І і дифер-­ну ренту II. Причиною виникнення дифер-ої ренти І є обмеженість земель кращої та середньої якості, що змушує залучати до с\г обороту гірші за якістю ділянки землі. Дифер-на рента II утворюється внаслідок інтенсивно­го ведення господарства, тобто використання кращих с\г машин, поліпшення культури землероб­ства і тваринництва, за рахунок додаткових капіталовкладень. Це дає змогу підвищувати продуктивність праці й отримувати більше продукції з кожного гектара землі, а отже, отримання надлишко­вого доходу, який набуває форми диференціальної ренти II. Цю ренту привласнює фермер або орендар землі впродовж дії оренд­ного договору. Тому орендар зацікавлений, щоб договір про оренду землі укладався на тривалий термін, а землевласник — навпаки. Позичковий відсоток – ціна, що сплачується за використання грошей. У відносному значенні – це % від суми позичених грошей. Слід розрізняти номінальну та реальну ставки позичкового %а. Номінальна ст..-ка – відсоткова ставка, виражена у відсоткових одиницях за поточним грошовим курсом. Реальна ставка - %а ставка, виражена у незміщених грошах або скорегована з урахуванням інфляції. Ставка позичкового %а формується залежно від співвідношення попиту на гроші та їх пропозиції. Фактори що впливають на на %ві ставки:1. Ризик зі сторони кредитора, при наданні кредиту2. Розмір кредиту(чим більший крдит тим менші %ки)3. Термін надання кредиту 4. Держ. політика оподаткуваня. Дисконтна вартість (PV) – сума, яку необх.заплатити в теперішній момент за товар, щоб через певний строк мати вигоду. При визначенні тепер. дисконтованої вартості вик. к-т дисконтування a=1/(1+r)^t r-ставка %,t-розрахунковий період. Теперішня вартість PV=Pfмайб.*a. підприємницький дохід – дохід, який приносить реалізація підприє-х здібностей. Складається з нормального та економ-го прибутку.. Нормальний п. – мінімальний дохід, або плата, необхідний для утримання підприємця у певній галузі вир-ва. екон-й п. – залишок заг. доходу після вирахування всіх витрат. Екон-й п. може існувати за умови динамічних змін економіки з властивою їм невизначеністю. У динамічній економіці підпр-ць бере на себе ризик, пов'язаний з витратами та отриманням прибутку.. Ек-й. приб-к. розлядається як винагорода за прийняття риз

Дата добавления: 2015-08-28