Каллиник Андреевич Митюков

Каллиник Андреевич Митюков

(1823—1885)

Биография

Родился 22 июля (3 августа) 1823 года в купеческой семье. Учился в Киевской семинарии и Киевском университете.

В 1846 году назначен адъюнктом по кафедре римского права, которую занимал затем в качестве экстраординарного профессора до своей смерти. Был деканом, потом ректором (1865) Киевского университета. Назначенный в 1869 году директором Демидовского юридического лицея, он уже в 1870 году снова перешёл в Киевский университет, успев, однако, пригласить в лицей нескольких выдающихся профессоров.

Основательно знакомый со своим предметом, обладая замечательной ясностью мысли и изложения и выдающимся лекторским талантом, Митюков оставил по себе память одного из наиболее блестящих преподавателей римского права.

Напечатанный курс его лекций («Курс римского права», К., 1884) отличается ясностью, точностью и живостью изложения, но лишён оригинальности и передает лишь обычные воззрения немецких «пандектов». Ни глубокого философского, ни исторического освещения предмета у Митюкова не было, хотя он обладал несомненным историческим знанием, обнаруженным в напечатанных им разборах трудов Дыдынского, Капустина, Паделетти и др.. Иногда ему не давалось понимание воззрений, не схожих с господствующими. Написал ещё специальные монографии: «О признании тяжущихся сторон на суде по делам гражданским» (1847, магистерская диссертация) и «О наследстве по римским законам» (1848, докторская диссертация).Умер в Киеве 27 февраля (11 марта) 1885 года.

Деятельность в университете

Юридичний факультет Київського університету святого Володимира, заснований в 1835 p., розпочав свою діяльність саме зі створення кафедри римського права. Завідувачем її був призначений Олександр Миколайович Мщкевич рідний брат видатного польського поета Адама Міцкевича) — пер­ший професор юридичного факультету.

Кафедра римського права за різних часів забезпечувала викладання низки навчальних дисциплін: історії римського права; вступу до римського права; джерел римського права; системи римського права (Загальної й Особливої частини) та ін.

Поступово формувалася школа видатних юристів-романіс-тів, що не поступалася своїми науковими досягненнями за­хідноєвропейським університетам. її фундатором був Кале-ник Андрійович Мітюков. Після захисту докторської дисер­тації в 1851 р. на тему «Про спадкування за римськими зако­нами» він очолив кафедру римського права, був деканом юридичного факультету, проректором і ректором Київського університету.

Однак визнання К. А. Мітюкову принесли не його адмі­ністративні й організаторські здібності, а, передусім, талант лектора. Випускники юридичного факультету одностайно стверджували, що глибокому розумінню цивільного права і навичкам логічного аналізу юридичних явищ вони завдя­чують лекціям К. А. Мітюкова з римського права, які він чи­тав протягом 34 років.

К. А. Мітюков написав курс римського права (1884 p.), який багато разів перевидавався вже після його смерті. Крім того, йому належить чимало досліджень з окремих інститутів римського права і низка критичних статей.

К. А. Мітюков виростив плеяду видатних романістів-циві-лістів, серед яких: В. І. Синайський (Очерки по истории зем­левладения и права в древнем Риме в II—V в. — К., 1913; Ис­тория источников римского права. — Варшава, 1911; ґрунтов­ний двотомний підручник з російського цивільного права); Л. Н. Казанцев (Учение о представительстве в гражданском праве. — К., 1878; Об изучении римского гражданского про­цесса. — К., 1882; Свободное представительство в римском гражданском праве. — К., 1884; Курс истории римского пра­ва. — К., 1886; О разводе по римскому праву. — К., 1892), И. О. Покровський (Право и факт в римском праве: Ч. 1. -^-К., 1898; Генезис преторского права: Ч. И. — К., 1902; Исто­рия римского права. — СПб., 1913), М. М. Катков (Понятие права удержания в римском праве. — К., 1910), Д. Д. Грімм (К вопросу о природе владения по римскому праву. — Жур­нал юридического общества. — СПб., 1894. — Кн. 8; Лекции по догме римского права. — К., 1919), А. К. Мітюков — син К. А. Мітюкова (Общность имущества в семье как историче­ская основа наследования. — К., 1890; «In dem addictio» как частный случай продажи с публичного торга. — К., 1904; От­ветственность продавца за эвикцию в историко-сравнитель-ном освещении. — К., 1906; По поводу статьи Г. Муромцева «О владении по римскому праву» // Киевские университет­ские известия. — 1887. — № 2), Ф. М. Дидинський (Залог по римскому праву. — Варшава, 1872; Император Андриан. — СПб., 1893), В. В. Карпек (Пассивная легимитация в rei vindi-catio классического римского права. — К., 1915), А. Корн-гольд (Приобретение владения через представителя в рим­ском праве. — К., 1914), Ю. Кулаківський (Надел ветеранов землей и военные поселения в Римской империи. — К., 1881).

Однак наказом по університету від 1 квітня 1919 р. викла­дання римського права на юридичному факультеті було ска­совано, а 3 березня 1920 р. Інструкцією Наркомпросу УРСР було ліквідовано і сам факультет.

Дата добавления: 2015-08-28