На правому березі річки Коростинки розкинулось мальовниче село Деревок. Перша згадка про нього датується 1546 роком.

На правому березі річки Коростинки розкинулось мальовниче село Деревок. Перша згадка про нього датується 1546 роком.

За всю історію свого існування село тричі змінювало місце розташування.

Перше поселення було в урочищі Капусник. Про це свідчить назва поля Засело. Із-за підтоплення довкілля жителі поступово перенесли село південніше на вище місце. Саме тут було споруджено Покровську церкву. Храм був невеликий і без дзвіниці. Дзвони висіли на трьох в’язах і на дубі. Дуб, груша та хрест простояли до 1969 року. Саме хрест весь час викликав ряд запитань і найголовніше, чому серед поля біля велетенського дуба і старезної груші стоїть хрест, який періодично поновлюється? На це запитання відповідали по різному, але старожили, зокрема Свищ Федір Кирилович, 1880 року народження, стверджував, що там була церква. Про це розповідав його дід. Це підтвердили і знахідки: невеликий металевий хрест і залишки бронзового кадила. Дуба пам’ятають багато деревчан, тим більше, що аналогічний росте на шкільному подвір’ї, біля якого і сфотографовані краєзнавці школи.

У 1706 році під час Північної війни церкву, як і все село, спалили шведи. Від того часу це урочище дістало назву Погорілля. Про те, що на цьому місці дійсно було село, свідчать назви сусідніх урочищ: Моглиці, Дворище, Підварок, Комора. Тут часто викопували рештки посуду.

Скільки часу деревчани були без храму – невідомо. Однак, біля сучасної церкви є поховання, датоване 1830 роком.

Це могила Микити Колчина, який, за свідченням старожилів, подарував землю під забудову храму. Таке твердження має певні підстави, тому що у нинішній церкві знаходиться дзвін, відлитий “стараннями ієрея Василя Кудрінського, року 1784 для храму Пресвятої Троїці у с. Деревок”. Яка доля спіткала церкву, невідомо.

Ми керуємось даними про інший храм.

У книзі А. Товарова “Памятная книжка Минской епархии” розповідається, що церква в Деревку збудована в 1886 році. Її престол названо іменем Святої Покрови. В інших історичних джерелах сказано про те, що в рік спорудження храму в Деревку було всього лише 59 дворів, у яких проживало 590 чоловік. Першим священиком був Михайло Дашковський, який закінчив Мінську духовну семінарію. Храм проіснував до 1916 року.

У першу світову війну австрійці влаштували в церкві госпіталь. Для обігріву встановили металеві печі. Від них, очевидно, і загорілася церква. “Горіла, як свічка”,-- згадував Шостак Антон, житель села, 1885 року народження.

На тому ж місці в 1926 році було закладено новий храм. Церква будувалася на пожертвування селян. Поліщуки на гроші бідні, тому здавали продукти своєї праці: льон, полотно, сукно тощо. Деревчани працювали на будівництві храму безкоштовно. Частину коштів виділив польський уряд.

Церкву освячено “по благословінню Високопреосвященнійшого Олександра, архієпископа Пінського і Польського, митрофорним протоієреєм Володимиром Шамковським 23 грудня 1929 року від Різдва Христового”. Про це свідчить напис на престолі.

Збереглась фотографія будівельного комітету.

Храм споруджено на штучному насипі, про що стверджує його прямокутна форма.

З південної сторони церкви встановлено пам’ятний хрест, саме на тому місці, де стояв престол попереднього храму.

Ієрей Леонід Дейнека з краєзнавцями школи біля пам’ятного хреста.

Одним із перших священиків Свято-Покровської церкви був житель нашого села Чехман Миколай. Псаломщиком був його батько Чехман Семен, пізніше його син Іван. Всі вони є на фотознімку будівельного комітету.

Привертає до себе увагу іконостас Свято-Покровської церкви. Було з’ясовано, що іконостас створено на пожертвування деревчан. У правому нефі храму розміщено ківот з іконою Святителя Чернігівського Феодосія, подарований церкві одним із членів будівельного комітету Климчуком Феодосієм. Поряд знаходиться ікона Почаївської Богоматері, яку принесла до села Кравчик Феодосія, а весь церковний клір з прихожанами урочисто зустріли за селом і супроводжували до Свято-Покровської церкви.

Царські ворота були придбані стараннями церковного кліру, який організував колядки і щедрівки під час Різдвяних свят. Для деревківського храму весь час хтось щось дарував, чимось сприяв його існуванню. Тому не дивно, що церква весь час була діючою, навіть в період тотального атеїзму. Лише в 1970 році партійно державні органи не дозволили дзвонити дзвонами, тому що вони “негативно впливають на нервову систему людини”. Хіба можна порівняти малиновий дзвін з гуркотом надзвукових літаків, які в той час безперервно бороздили наше небо? Багато поколінь деревчан були справжніми хранителями православ’я: родини Чехманів, Климчуків, Ярмолюків, Гаєвичів, Терещуків. У післявоєнний час І в наші дні такими були і є П”ятигорик Андрій, Кравчик Семен, Шостак Ганна, Шостак Іларіон, Герець Марія, Шостак Оксень, Поліковська Антоніна, Поліковський Василь, Лавренюк Ганна, Кузьмінчук Іван, Кузьмінчук Дімна, Гриневич Іван та багато інших.

Хористи церкви брали участь в районному та обласному фестивалях церковних хорів Волинської єпархії, за що нагороджені грамотами.

На фотознімку учасники фестивалів: (зліва на право) псаломщик Лавренюк Ганна, Поремчук Галина, Терещук Ганна, Поліковська Ніна, Терещук Микола, Поліковський Іван, Дейнека Тетяна, Павлик Катерина, Терещук Віктор, Терещук Алла.

Активну участь у вивченні та дослідженні історії храмів села Деревок Любешівського району беруть краєзнавці школи (на фото зліва на право):Мандзик Наталія, Ковальчук Олександр, Мокич Анатолій, Мокич Дмитро, Кравчик Ігор, Приходьмо Тетяна, Ковальчук Ірина.

Використані джерла:

Товаров А. Памятная книжка Минской епархии;

Записи церковних книг;

Спогади старожилів.

Загальноосвітня школа І—ІІІ ст. с. Деревок

Гурток юних краєзнавців

Історія
Святого Покровського храму села Деревок Любешівського району Волинської області

2003 рік

Дата добавления: 2015-08-28