Лекція 1. Предмет, система і завдання курсу криміналістики.

Лекція 1. Предмет, система і завдання курсу криміналістики.

План.

Вступ.

1. Походження назви науки "Криміналістики".

2. Предмет вивчення науки криміналістики.

3. Сучасна система науки криміналістики.

4. Завдання криміналістики.

5. Значення криміналістики для розслідування і значення злочинів.

ВСТУП

Серед наук, досягнення яких озброюють слідчого, оперативного працівника, експерта, суддів ефективними засобами і методами встановлення істини по кримінальним справам велику роль відіграє криміналістика.

Виникла як винятково емпірична галузь знань, криміналістика ставить своїм завданням пристосування даних природничих і технічних знань до потреб кримінального судочинства, вона пройшла складний шлях і стала однією із розвинутих правових наук.

Необхідність подальшого розвитку науки криміналістики обумовлено вимогами часу. Минулі в Україні значні соціальні зміни, перехід до ринкових відносин поява нових форм власності і відповідних правових інститутів - все це не могло не вплинути на якісні та кількісні зміни стану злочинності в країні. Виникли нові види злочинів набула розповсюдження організована професійна злочинність, набули більш витончений характер способи скоєння і приховування злочинів. В дослідження проблем нових видів злочинів, розробку практичних рекомендацій для оперативних працівників і слідчих включились криміналісти. Саме життя примусило переглянути існуючі погляди на формування базових знань майбутніх практичних працівників слідчих, розшуку і спеціалістів в галузі судової експертизи. В нашій лекції дається поняття предмету, завдань, системи, поняття й значення методів криміналістики, криміналістичної ідентифікації і діагностики. Засвоєння знань слухачами буде сприяти більш широкому та ефективному залученню спеціалістів до розслідування злочинів, позитивно позначиться на вирішені завдань що стоять перед правоохоронними органами.

1. Походження назви науки "Криміналістика"

Самостійна юридична наука криміналістика вивчає питання виявлення, розкриття, розслідування й попередження злочинів. Термін "криміналістика" походить від латинського слова "сгітіпаїіз", що перекладається як "злочинний". На побутовому рівні криміналістика розуміється як наука про розкриття злочинів. У минулому в багатьох країнах Західної Європи цим терміном користувалися для визначення всієї сукупності кримінально-правових наук. У більш вузькому значенні, стосовно визначення науки, яка виникла наприкінці XIX ст. і вивчає техніку, тактику та методику розслідування злочинів, цей термін запропонував австрійський вчений і юрист Ганс Грос. З часом саме цей термін для визначення однієї з наук правового циклу почали вживати в більшості країн Європи. Але на час зародження ця новостворена наука вважалася допоміжною щодо кримінального права, до завдань якої відносили надання технічної допомоги розкриттю злочинів засобами кримінального процесу. Не вважали криміналістику правовою наукою й перші вітчизняні криміналісти. Наприклад, на думку Г.Ю. Маннса, криміналістика - це прикладна технічна дисципліна, яка веде своє походження від кримінально-процесуальної теорії й тісно пов'язана з кримінально-процесуальним правом. В.І.Громов називав криміналістику "науковою технікою розслідування". Б.М. Шавер заперечував погляд на криміналістику як технічну дисципліну й стверджував, що вона вивчає неправові прийоми й методи роботи з доказами, але не відносив її прямо до правових наук. Доводячи технічну природу криміналістики, окремі вчені залишали в її арсеналі лише криміналістичну техніку, а інші питання пропонували віднести до кримінального процесу. Очевидно, саме тому в багатьох країнах для визначення цієї науки спочатку вживали термін "кримінальна техніка", підкреслюючи цим прикладний характер новоствореної науки, яка використовує природничі й технічні знання, маючи своїм предметом вивчення найбільш доцільних способів їх використання для дослідження злочинів і встановлення злочинців. Така хибна думка про криміналістику панувала до 30-х рр. минулого століття і певною мірою гальмувала подальший розвиток теорії криміналістики та перешкоджала повноцінному використанню науки у практиці боротьби зі злочинністю. Але вже в 50-х рр. того ж століття вчені одностайно визначили юридичну природу криміналістики, її завдання, мету та предмет дослідження.

2. Предмет вивчення науки криміналістики

Предметом вивчення будь-якої науки є закономірності об'єктивної дійсності, які пов'язані з метою створення науки та завданнями, що нею вирішуються. Питання про предмет криміналістики тривалий час залишалося дискусійним. Визначаючи загальний підхід до криміналістики як науки про розкриття та розслідування злочинів, до криміналістичних нерідко відносили й судово-медичні, судово-психологічні та знання багатьох інших спеціалістів, що залучалися до вирішення завдань боротьби зі злочинністю. Найбільш гострі дискусії з цього приводу відбувалися в 50-х рр. XX ст., саме тоді було визначено юридичну природу криміналістики, її завдання, мету і предмет дослідження. В цей період було сформульовано визначення науки криміналістики.

Сьогодні, на думку більшості вчених і практиків, криміналістика - це наука про закономірності утворення, виявлення, дослідження, оцінки і використання фактичних даних про сліди злочинної діяльності, які є основою для розроблення засобів, прийомів і методів виявлення, розкриття, розслідування та попередження злочинів. З огляду на це визначення можна сказати, що предмет криміналістики складають дві групи закономірностей: виникнення слідів злочинів як інформації про злочин і його учасників і робота компетентних органів з виявленими слідами як з доказами.

До першої групи належать:

- повторюваність процесів виникнення слідів;

- наявність зв'язку між діями злочинця та їх злочинним результатом;

- зв'язок між способом вчинення злочину і слідами, які свідчать про застосування саме цього способу;

- залежність способу вчинення злочину від конкретних обставин;

- створення з окремих доказів системи доказів;

- закономірність зникнення доказів.

Друга група визначає роботу з доказами уповноважених на те законом осіб:

- збирання доказів (виявлення, фіксація, вилучення, збереження);

- дослідження доказів;

- оцінка і використання доказів з метою встановлення обставин, що належать доказуванню у кримінальній справі.

Одна із суттєвих особливостей криміналістики як науки полягає в широкому використанні нею досягнень інших наук. Тому предмет криміналістики у своєму історичному аспекті постає як певна система методів і прийомів застосування даних природничих і технічних науку розслідуванні злочинів, криміналістичній техніці й тактиці збирання та дослідження доказів, а також методиці розслідування і попередження злочинів.

3. Сучасна система науки криміналістики

Узагальнення накопичених у процесі історичного розвитку наукових даних є одним із первинних етапів становлення науки як відокремленої галузі знань, а зведення цих даних у логічно обґрунтовану систему свідчить про самостійність і ступінь зрілості науки, рівень теоретичного узагальнення відображених у її предметі явищ об'єктивної дійсності, які вивчаються цією наукою. Система будь-якої науки визначається не довільним віднесенням тих чи інших питань до однієї дисципліни, а об'єднанням їх на підставі внутрішньої єдності та об'єктивних зв'язків. Як і кожна наука, криміналістика має свою систему яка в процесі історичного розвитку неодноразово піддавалася перегляду і змінам. Так, спочатку криміналістика не мала поділу на окремі частини. Це була просто "криміналістика", яка за своїм змістом відповідала визначенню "поліцейської техніки". З виділенням та систематизацією прийомів, порядку проведення окремих слідчих дій виникла друга частина криміналістики - криміналістична тактика. Запропонований науковцями ще в 30-х рр. XX ст. тричленний поділ криміналістики на техніку, тактику і методику розслідування злочинів згодом було змінено на двочленний. За подобою до галузевих юридичних наук, в криміналістиці виділили Загальну й Особливу частини. Загальна частина містила криміналістичну техніку й тактику, а до Особливої частини віднесли методику розслідування окремих видів злочинів. Двочленна система криміналістики проіснувала до 1955 р., коли знову було прийнято підтримане більшістю вчених рішення про повернення до тричленної системи. Тоді ж А.І. Вінберг запропонував виділити в самостійну частину криміналістики питання про її предмет, завдання, систему, історію розвитку та інші загальні питання, об'єднавши їх за назвою „Вступ у науку". Результатом подальшої активної розробки загальнотеоретичних проблем криміналістики стало створення нового її розділу -„Методології^-" або „Загальної теорії", в якому, крім питань наукознавчого рівня, розглядаються теорії і вчення, що мають загальне для всіх розділів значення.

Отже, на думку більшості вчених, сьогодні система науки криміналістики складається з таких частин:

- загальної теорії криміналістики;

- криміналістичної техніки;

- криміналістичної тактики;

- криміналістичної методики.

До змісту загальної теорії криміналістики входять: визначення предмета криміналістики, її завдань і методологічних основ; історія розвитку науки; вивчення зв'язків із суміжними науками; дослідження тенденцій розвитку; самостійні криміналістичні теорії і вчення, зокрема, криміналістична ідентифікація та діагностика, вчення про криміналістичні версії.

До змісту криміналістичної техніки як структурного елементу науки входять: поняття і система криміналістичної техніки, правові підстави застосування, процесуальне та технічне оформлення застосування технічних засобів; судова фотографія й відеозапис; криміналістична трасологія; криміналістичне дослідження холодної й вогнепальної зброї та вибухових пристроїв і слідів їх застосування; ідентифікація особи за ознаками зовнішності; криміналістичне дослідження документів; судова акустика та відеофоноскопія; криміналістична одорологія; криміналістичні обліки.

В іншому значенні поняття "криміналістична техніка" використовується для позначення сукупності науково-технічних засобів та їх уніфікованих комплектів, які використовуються для виявлення, вилучення, фіксації й дослідження слідів та інших речових доказів.

До криміналістичної тактики входять: поняття і система криміналістичної тактики; планування й організація розслідування злочинів; взаємодія слідчого з оперативно-розшуковими та іншими державними органами; тактика проведення окремих слідчих дій (слідчий огляд, обшук, виїмка, затримання, допит, пред'явлення для впізнання та ін.); використання спеціальних знань у розкритті й розслідуванні злочинів; призначення і проведення криміналістичних експертиз; взаємодія слідчих органів з оперативними підрозділами та залучення громадськості й засобів масової інформації до розкриття і розслідування злочинів.

До криміналістичної методики входять: поняття і система криміналістичної методики; вихідні положення, класифікація й структура методик розслідування злочинів; криміналістична характеристика злочинів; методика розслідування окремих видів злочинів; окремі види криміналістичних методик (за способом вчинення злочинів, за місцем вчинення злочинів, за суб'єктами вчинення злочинів й особою потерпілого, розслідування організованої злочинності тощо).

Водночас, стверджувати про остаточне формування системи криміналістики поки ще рано. Ведуться активні дискусії, наприклад, щодо структури загальної теорії криміналістики, віднесення до неї окремих криміналістичних вчень. Тому розвиток системи криміналістики повинен йти шляхом не лише з'ясування її структури, а й у напрямку вдосконалення цієї системи, перегляду сформованих про неї уявлень.

4. Завдання криміналістики

а) загальні завдання криміналістики

Знання, уміле і творче використання на практиці положень, що розробляються різними розділами криміналістики, має на меті виконання загального завдання цієї науки -забезпечення швидкого і повного розкриття злочинів, викриття винних, попередження та припинення кримінально караних діянь. Ці завдання є загальними для правосуддя й вирішуються не лише криміналістикою, а й іншими науками кримінально-правового циклу, які розробляють заходи боротьби зі злочинністю. Вони сформульовані на основі Конституції України, законів, указів, постанов уряду та інших нормативних документів, які регламентують діяльність державних і недержавних органів у правоохоронній сфері.

Загальне завдання криміналістики полягає в наданні допомоги своїми специфічними засобами, прийомами й методами швидкому і повному розкриттю злочинів, встановленню всіх обставин справи, притягненню до відповідальності лише винних у вчиненні злочину. До загальних завдань належить і сприяння попередженню злочинів шляхом розробки відповідних засобів і методів для їх використання відповідними практичними підрозділами. Важливо підкреслити, що криміналістика саме надає допомогу у вирішенні загальних завдань правосуддя, але не вирішує їх безпосередньо у повному обсязі та самостійно. Це стає можливим лише завдяки зусиллям практичних працівників, котрі використовують у своїй діяльності наукові рекомендації не лише криміналістики, а й кримінального права та кримінального процесу, кримінології, судової медицини, судової психології, теорії оперативно-розшукової діяльності тощо.

б) спеціальні завдання криміналістики.

Поряд з виконанням загальних завдань, що мають на меті сприяння боротьбі зі злочинністю, криміналістика має свої власні спеціальні завдання, які конкретизують загальне, і притаманні лише їй і нею вирішуються. Це ті завдання, які спрямовані на пізнання закономірностей об'єктивної дійсності, що відносяться до предмета криміналістичної науки, слугують програмою її розвитку та вдосконалення.

До них належать:

-вивчення злочинності з криміналістичного погляду;

- вивчення закономірностей виникнення, збирання, дослідження, оцінки й використання доказів;

- розроблення та вдосконалення техніко-криміналістичних засобів, тактичних прийомів і методичних рекомендацій щодо збирання, дослідження і використання доказів;

- розроблення та вдосконалення організаційних, тактичних і методичних основ досудового слідства та судового розгляду;

- розробка та вдосконалення криміналістичних засобів, прийомів і методів попередження злочинів;

- вивчення, узагальнення й використання позитивного досвіду слідчої, оперативної, експертної та судової практики боротьби зі злочинністю;

- аналіз діючого законодавства, що встановлює допустимість і межі використання наукових рекомендацій, технічних засобів, тактичних прийомів і методик у кримінальному судочинстві.

Спеціальні завдання криміналістики не є сталими, вони динамічні, доповнюються, змінюються залежно від соціальних змін, що відбуваються в суспільстві. Ці завдання визначаються напрямами практики боротьби зі злочинністю. У сучасних умовах вирішення спеціальних завдань криміналістики набуває особливої актуальності і зумовлено, насамперед, виникненням принципово нової для держави ситуації в кримінальній сфері, яка, у свою чергу, зумовлена соціальними та економічними перетвореннями. Так, наприклад, комп'ютеризація значної кількості процесів у сфері господарства, фінансів та управління, застосування новітніх досягнень у галузі інформатики призвели до того, що інформація та інформаційні правовідносини стали предметом злочинного посягання. Виникла нагальна потреба в розробці нових криміналістичних засобів виявлення, розслідування й попередження так званих комп'ютерних злочинів. До самостійних джерел доказів віднесено протоколи відповідних оперативно-розшукових заходів. Такі обставини вимагають від криміналістів розробки нових науково-технічних засобів, тактичних прийомів та методик розслідування окремих видів злочинів, проведення нових видів судових експертиз та науково-технічних досліджень. Водночас, потребують вдосконалення традиційні, розроблені раніше і перевірені практикою засоби криміналістичного забезпечення боротьби зі злочинністю.

Вирішуючи загальні й спеціальні завдання, криміналістика сприяє, тим самим, укріпленню законності й правопорядку в країні.

5. Значення криміналістики для розслідування і запобігання злочинів.

Зв'язок криміналістики з оперативно-розшуковою діяльністю надзвичайно тісний і зумовлений необхідністю взаємодії співробітників органів дізнання зі слідчими для розкриття та розслідування кримінальних справ.

Як свого часу криміналістика відокремилася від кримінального процесу, так оперативно-розшукова діяльність відокремилася від криміналістики. З прийняттям закону про неї набула статусу самостійної наукової теорії та навчальної дисциплін й, яка має свій специфічний предмет, свої методи і спеціальні завдання. Ця діяльність здійснюється як гласними, так і негласними методами, має яскраво виражений пошуковий характер. Але інформація, яку отримують в результаті проведення оперативно-розшукових заходів, стане лише тоді доказовою і може бути використаною уповноваженими особами в інтересах кримінального судочинства, коли буде введена у встановленому порядку в кримінальний процес за допомогою криміналістичної тактики отримає відповідне процесуальне оформлення. Криміналістичні технічні засоби фіксації, прийоми й правила роботи з ними використовуються оперативними працівниками для фіксації ходу та результатів оперативно-розшукових заходів. Криміналістика озброює оперативних працівників науково-технічними й тактичними прийомами боротьби зі злочинністю, які використовуються в оперативній роботі. Теорія оперативно-розшукової діяльності узагальнюючи досвід роботи оперативних підрозділів, виявляє нові способи вчинення й приховування злочинів, прийоми злочинної діяльності, знання яких збагачує криміналістику. У криміналістичній тактиці й методиці враховуються можливості оперативно-розшукових підрозділів, вирішуються питання координації слідчих дій та оперативних заходів, планування розслідування й розробки криміналістичних версій з урахуванням оперативної інформаці Висновок

В даній лекції зазначено, що криміналістика відноситься до фундаментальних та професійно орієнтованих юридичних дисциплін. Вона складає основу формування знань і навичок професійної діяльності по розкриттю і розслідувані злочинів. Зміст і рівень криміналістичної підготовки кадрів для ОВС повинні відповідати сучасним вимогам. Криміналістика постійно розвивається, а її значення постійно зростає. Поглиблення теоретичної і практичної підготовки спеціалістів - веління часу. Вона повинна здійснюватися з урахуванням можливостей криміналістики у справі боротьби зі злочинністю. Навчальний матеріал викладений з тим розрахунком, щоб студенти послідовно набували навички і вміння по конкретних темах криміналістики, та застосовували вже отримані знання для вивчення наступних тем.

Дата добавления: 2015-08-28