Тест (англ. test - проба, випробування, перевірка) психологічний - сукупність стандартизованих, стимулюючих певну форму активності, іноді обмежених часовими межами завдань і запитань, результати

1. Класифікація тестів

Тест (англ. test - проба, випробування, перевірка) психологічний - сукупність стандартизованих, стимулюючих певну форму активності, іноді обмежених часовими межами завдань і запитань, результати яких піддаються кількісному і якісному оцінюванню і дають змогу встановити індивідуально-психологічні відмінності особистості.

Об'єктивні методики

Вони засновані на уявленні про можливість вимірювання результативності, способу і особливостей виконання діяльності людини. Успішність людини (її оцінка в балах) залежить від кількості правильно розв'язаних завдань, часу, витраченого на цю дію, помилок тощо.

Характеристика досліджуваних за даними об'єктивних тестів може бути отримана з огляду на особливості проведення дій і досягнення ними певного критерію або норми. Оцінку особливостей дії отримують шляхом порівняння темпу або результату дій досліджуваних при виконанні специфічної діяльності з встановленим еталоном, який має відомі характеристики. Оцінювання рівня дій здійснюється через порівнювання результату з нормативними або критерій ними оцінками. У методиці пропонують завдання, що відображають цілісну структуру досліджуваної діяльності.

Об'єктивні тести поділяють на тести особистості і тести інтелекту.

Тести особистості

Ці тести призначені для виявлення і оцінювання особливостей ментальних здібностей або інтелекту. їх поділяють на тести дії (цільові особистісні тести) і ситуаційні тести, за якими оцінюють прийняття рішення досліджуваним в експериментальній (специфічній) ситуації.

До тестів дії (цільових особистісних тестів) зараховують: тест структури інтелекту (Р. Амтхауер, 1953), модифікація - "Методика дослідження особливостей мислення" (МІОМ); "Прогресивні матриці Равена" (Дж.-К. Равен, 1936) - оцінювання особливостей і рівня інтелекту; "Візуально-моторний гештальт-тест" - оцінювання зорово-моторної координації (Л. Бендер, 1938); "Тест візуальної ретенції" - оцінювання зорової пам'яті (А. Бентон, 1952); "Тест Виготського - Сахарова" - оцінювання формування понять в дітей і методик, призначених для оцінювання пам'яті дорослих (Л. Виготський; Л. Сахаров, 1927); "Шкала пам'яті Векслера" -(Векслер, 1946); "Коректурна проба" - оцінювання концентрації і стійкості уваги (Б. Бурдон, 1895); "Тест пам'яті Мейлі" - оцінювання зорової, слухової пам'яті (Мейлі, 1969).

Тести інтелекту

Призначені вони для оцінювання рівня розвитку ментальних здібностей, інтелекту суб'єкта. Ці методики охоплюють тести здібностей, тести досягнень і критерійно-орієнтовані тести.

До тестів здібностей належать: "Шкала вимірювання інтелекту Векслера" - WAIS (Д. Векслер, 1946); "Тест культурно-вільного інтелекту" - СИТ (Р.-Б. Кеттел, 1958); "Психологічні профілі Россолімо" (Г. Розсолімо, 1909); "Шкала розумового розвитку Стенфорд - Біне" (Л. Термен, 1916) для вимірювання коефіцієнта розумової здатності; "Батарея тестів загальних здібностей" - ОАТВ; "Шкільний тест розумового розвитку" - ШТРР, за допомогою якого оцінюють рівень розвитку інтелекту у школярів 6-8 класів.

Тести досягнень є найпоширенішими при психологічному відборі персоналу. Основною метою цих методик є оцінювання досягнутого людиною рівня компетентності у певній галузі. Проблемним зостається саме виявлення внутрішніх психологічних факторів діяльності, тобто того, за рахунок чого досягається результат. Ця група методик охоплює тести "Арифметичний рахунок", за допомогою якого досліджуються арифметичні здібності; "Шкала приладів", що оцінює ступінь орієнтованості досліджуваних за показаннями приладів; "Координати", що дає змогу виявити і оцінити операторські вміння та навики просторової орієнтації.

Суб'єктивні методики

Суб'єктивність цих методик визначається не протиставленням певному об'єктивному виміру, а тим, що психологічне вимірювання здійснюється на основі особистої інформації, наданої досліджуваним.

Особистісні та спеціальні опитувальники, анкети, інтерв'ю

Ці методи призначені для збирання, оброблення й інтерпретації відповідей досліджуваних у формі багато-альтернативного, дихотомічного або відкритого переліку питань-тверджень щодо однієї або кількох тем. Як правило, переліки будуються за принципом прямого або непрямого опитування.

До цієї групи належать тести, що досліджують особливості характеру людини, - характерологічні опитувальники: "Мінесотський багатоаспектний особистісний питальник" - ММРІ(С. Хатуей, Дж. Маккінлі, 1940); "Особистісний питальник Бехтєревського інституту" (ЛОБІ) - діагностика хворих із хронічними і соматичними захворюваннями..Опитувальник самоставлення" - дослідження комплексу факторів самоставлення (В. Столін, 1985); "Особовий питальник Айзенка" - ЕРІ-63; ЕР(}-69 (Г.-Ю. Айзенк, С. Айзенк, 1963, 1969.

Тест гумористичних фраз" -ТГФ - оцінювання особистісних особливостей людини, пов'язаних із розумінням гумору (А. Шмелев, В. Болдирєва, 1982); "Опитувальник самоставлення" - дослідження комплексу факторів самоставлення (В. Столін, 1985).

Проективні методики

Конститутивні проективні методики

Вони передбачають структуризацію, оформлення стимулів і надання їм певного значення. До конститутивних методик належать: "Словесний тест асоціації" (стимул-слово - асоціація-слово) (Ф. Гальтон, 1879); "Тест Роршаха" -проектування особистості через бачення образів у нечітких чорнильних плямах (Г. Роршах, 1921); "Тест ранжування картин" - розташування картинок у певній послідовності і складання розповіді (С. Томкінсон, 1957); тест "Словник" - дослідження індивідуального тезауруса і світогляду.

Конструктивні проективні методики

Ці методики спрямовані на створення з оформлених деталей осмисленого цілого, ними є: "Тест Світу" (М. Ловенфельд,1939); "Q-класифікація" - дослідження уявлень про власне Я і оточуючих людей - сортування карток із рисами за близькістю до рис оцінюваного обличчя (В. Стефансон, 1953).

Інтерпретаційні проективні методики

Досліджуваним пропонують прокоментувати будь-яку подію або ситуацію. До таких методик належать: "Тест тематичної апперцепції" - ТАТ(Х. Морган, Г.-А. Мюррей, 1935); тест "Склади картину-історію" - MAPS(E. Шнейдман, 1947); "Тест тривимірної апперцепції" (Д. Твічел-Ален, 1947); "Тест (техніка) об'єктних відношень" (Філліпсон, 1955); "Тест на інтуїцію" (Е. Френч, 1955); "Символічний тест аранжування" (Т. Кан, 1955); "Проективні картинки Пік* форда" (Шкфорд, 1963); "Методика керованої проекції" - дослідження особливостей самоставлення (В. Столін, 1982).

Імпресивні проективні методики

Ґрунтуються ці методики на виявленні переваги одних стимулів над іншими. До таких методик зараховують "Тест Сонди" і "Тест вибору кольору Люшера" (М. Люшер, 1948).

Адитивні проективні методики. Визначають вони техніку аналізу процесу завершення речення, розповіді, історії або ситуації, наприклад: "Методика малюнкових фрустрацій Розенцвейга" - Тест P-F (С. Розенцвейг, 1942); "Інсайт-тест" (Е. Саржент, 1944); "Тест атитюдів дітей" (Д. Каган, Д. Лемкін, 1960); тест "Завершення речення" (Г. Еббінгауз, 1897; А. Пейн, 1928); тест "Рука" (Б. Брайклін, 3. Піотровський, Е. Вагнер, 1962); "Багато-мірний малюнковий тест" - MDDT (Р. Бліх, 1968); "Системний тест сім'ї" - FAST (Т. Герінг, І. Вілер, 1986)

2. Психометричні характеристики тестів

1.Надійність. У психометрії термін "надійність" має подвійне значення. Тест називається надійним, якщо він є внутрішньо погодженим і дає одні й ті самі показники для кожного досліджуваного (за умови, що досліджуваний не змінився) при повторному тестуванні. Надійність при повторному тестуванні з плином часу називається ретестовою надійністю.

2.Валідність. Тест називають валідним, якщо він належно вимірює властивості, якості, процеси. Існує багато різних способів доведення валідності тестів, і кожний з них відповідає різним аспектам цього значення: очевидна (зовнішня) валідність; конкурентна валідність; прогностична валідність; змістова валідність; конструктна валідність.

3.Дискримінативність. Нею є диференційна здатність тесту загалом або тестового завдання, що вказує на їх здатність розділяти окремих досліджуваних за рівнем виконання. Якщо всі досліджувані дають на тестове завдання одну і ту саму відповідь, це означає, що завдання не наділене дискримінативністю - здатністю окремих пунктів тесту диференціювати досліджуваних стосовно "максимального" або "мінімального" результату тесту. Певним функціональним синонімом дискримінативності є інформативність.

4.Простота формулювань і однозначність тестових завдань. Відповідно до цієї вимоги тест не повинен передбачати завдань, які досліджувані можуть по-різному сприймати і розуміти.

5.Обмеження часу виконання тестових завдань. Термін виконання завдань психологічного тесту не повинен перевищувати 1,5-2 годин, оскільки триваліший час людині важко зберегти працездатність на високому рівні.

6.Соціокультурна адаптованість тесту. Вона полягає у відповідності тестових завдань і тестових оцінок, які досліджуваний отримує за цими завданнями, особливостям культури суспільства, де використовується тест, запозичений з іншої країни. Якщо, наприклад, створений у Європі тест інтелекту вперше застосовується в країні, у структурі інтелекту якої домінує не словесно-логічне, а образне чи практичне мислення, він обов'язково повинен пройти оброблення, стати соціокультурно адаптованим.

3. Історія створення тестів

Спроби скласти педагогічні тести, які можна вважати першими зразками шкільних тестів успішності, здійснили англієць Джордж Фішер (1864 р. розробив так звані «scale books» — шкальовані книги) й американець Дж. М. Раїс (1894 р. надрукував у формі таблиць тести, призначені для перевірки орфографічних знань учнів).

Перші наукові праці з теорії тестів з’явилися на початку XX ст. на межі психології, соціології, педагогіки. Зокрема Ф. Гальтон, досліджуючи індивідуальні відмінності людей, розробив набір методик для визначення слухової, зорової й тактильної чутливості. Свої дослідження він назвав «розумовими тестами». Важливим внеском Ф. Гальтона в розвиток теорії тестів було визначення трьох головних принципів: застосування серії однакових досліджень до великої кількості обстежуваних, статистичне опрацювання результатів, визначення еталонів оцінки.

У 1896 році Карл Пірсон започаткував основи теорії кореляції. Цього ж року американський психолог Дж. М. Кеттел у праці «Розумові тести і вимірювання» запропонував уважати тест засобом наукового дослідження з відповідними вимогами щодо його чистоти. Він визначив такі вимоги до тестів: однакові умови для всіх тес-тованих; обмеження часу тестування (не більше ніж година); відсутність глядачів (спостерігачів) під час тестування; наявність хорошого обладнання, що викликає довіру в тестованих; наявність інструкцій, які всі тестовані розуміють однаково; результати тестування підлягають статистичному аналізу, зокрема знаходять максимальний, мінімальний і середній результат, розраховують середнє арифметичне і середнє відхилення.

У 1905 році французькі психологи Альфред Біне та Теодор Сімон розробили серію завдань для дітей віком від 3 до 11 років, яка містила 30 завдань, розташованих із зростанням їхньої складності. Ці завдання були призначені для того, щоб відрізнити здібних до навчання, але ледачих дітей від розумово відсталих. 1908 року розроблено другу версію шкали Біне—Сімона для визначення різних рівнів інтелектуального розвитку нормальних дітей. Варіант 1911 року містив шкалу для дітей до 15 років. Здійснено спробу стандартизувати шкалу й визначити її валідність.

1916 року для діагностики інтелектуальних здібностей Л. М. Термен розробив шкалу (нова редакція тесту А. Біне), яка стала відомою як Станфордська шкала інтелекту Біне, — у ній запропоновано коефіцієнт інтелектуальності IQ, що тлумачили як співвідношення між розумовим і паспортним віком досліджуваних. У редакції Л. Термена збільшено кількість тестів від 54 до 90, уперше розроблено інструкції для окремих субтестів. Через два роки (1918) група американських психологів створила «інтелектуальні» тести для шкіл країни. Вони отримали назву «національні тести». На початку XX ст. В. А. Макколл поділив тести на педагогічні й психологічні. Основоположником педагогічних вимірювань уважають американського психолога Едуарда Лі Торндайка («Вступ до теорії психології та соціальних вимірювань»). Першим стандартизованим педагогічним тестом, розробленим під керівництвом Е. Торндайка, був тест з арифметики М. Стоуна. У 1915 році Єркс створив серію тестів, головна відмінність яких полягала в зміні системи підрахунку. Замість вікових часток, запропонованих А. Біне, тестований за кожен правильно виконаний тест отримував певну кількість балів, які переводили за запропонованими стандартами в коефіцієнт обдарованості або успішності.

1917—1918 роках у США розроблено перші групові тести для потреб армії. Найпопулярнішими були Альфа- та Бета-тести А. Отіса. Основні принципи, що їх використовували для створення цих тестів, були систематизовані М. Бернштейном, і пізніше на них почала спиратися вся методологія групових тестів:

1. Принцип обмеження в часі: тільки 5% тестованих можуть устигнути виконати запропонований тест за відведений час.

2. Принцип деталізованої інструкції як щодо проведення тестування, так і щодо опрацювання результатів.

3. Включення тестових завдань із вибірковим методом формування відповіді, тобто вказівкою підкреслювати будь-яку довільну відповідь у разі, коли тестований не знає правильної відповіді.

4. Підбір тестів після ретельного статистичного опрацювання й експериментальної перевірки. Відкриття тестів як методу вимірювання спричинило швидкий розвиток психотехніки, педології, експериментальної педагогіки в країнах Європи й особливо в США.

У Сполучених Штатах розробляють і перевіряють тести спеціальні державні служби. 1895—1896 pp. в США створено два національних комітети, що організовували й спрямовували роботу тестологів. 1900 року в США створено Раду із вступних іспитів, а 1926 року. Рада коледжів ухвалила тест SAT, розробила тести для кваліфікаційної та професійної оцінки діяльності педагогів. У 1947 році в США створено службу освітнього тестування (Educational Testing Service — ETS). ETS розробляє тести як для організацій, так і для індивідуальних замовників, результати цих тестів використовують для вступу до коледжів, університетів, магістратури.

Отже, запровадження тестування відбувалося в три етапи (класифікація Е. Торндайка (1874—1949):

1. Період пошуків (1900—1915). На цьому етапі відбувалося усвідомлення й початкове запровадження тестів пам’яті, уваги, сприйняття, запропонованих французьким психологом А. Біне. Апробовано тести інтелекту, які дають можливість визначити коефіцієнт розумового розвитку досліджуваних.

2. Наступні 15 років (1915—1930) відзначені бурхливим розвитком шкільного тестування, у цей час розроблено й запроваджено багато тестів. Накопичений досвід дав можливість узагальнити результати й зробити висновки щодо можливостей та обмежень тестування.

3. З 1931 року починається сучасний етап розвитку шкільного тестування. Пошуки фахівців спрямовані на підвищення об’єктивності тестів, створення безперервної освітньої системи тестової діагностики, підпорядкованої єдиній ідеї й загальним принципам, створенню нових, більш досконалих засобів опрацювання результатів тестування, накопичення й ефективного використання діагностичної інформації.

У США групові тести набули широкого розповсюдження, а згодом поступово, протягом майже десятків років і виключно на добровільній основі суб’єктів тестування (що є дуже важливим), набули характеру обов’язкових. У 1981 році в США створено Національну раду зі стандартів освіти й тестування.

Нова хвиля використання тестів, починаючи з 60-х років XX ст., мала загальноосвітній характер і була пов’язана з розробками американського педагога Р. Тайлера (за його ініціативою розроблено програму National Assessment of Educational Progress (NAEP) — Державну програму педагогічних вимірювань, яка суттєво вплинула на впровадження тестування в систему освіти США. Головний принцип Р. Тайлера полягав у тому, щоб не здійснювати контроль за місцевими системами шкільної освіти «зверху», а спонукати педагогічні колективи самостійно вдосконалювати ці системи і навчальний процес у них.

Після здобуття Україною незалежності розпочинається новий етап у розвитку тестології в нашій країні. Хоч наслідки політики колишнього СРСР відчутні й донині, що позначається на відсутності національної школи тестування, Україна робить кроки щодо запровадження тестування в освіті. Починаючи з 90-х років XX ст., багато вищих навчальних закладів почали переходити на нові умови прийому до вищих навчальних закладів із використанням тестових технологій.

У 1993 році Міністерство охорони здоров’я України за підтримки міжнародних фондів і за безпосередньої участі західних спеціалістів запровадило тестування для ліцензування лікарів. Система перевірки й оцінювання професійних знань і майстерності студентів і випускників медичних навчальних закладів «Кроки» є першою в Україні, хоча й вузькопрофесійною, системою тестування загальнодержавного рівня. У рамках цього масштабного проекту створено банк завдань, у який збирають емпіричні дані, проводять їх психометричний аналіз.

У 2002—2005 pp. Центр тестових технологій за підтримки Міністерства освіти й науки України та Міжнародного фонду «Відродження» започаткував експеримент щодо впровадження зовнішнього незалежного оцінювання в систему загальної середньої освіти. Поетапно запроваджували тестування з історії України та всесвітньої історії, математики, української мови, географії, біології, фізики, хімії, результати яких протягом 2003—2007 pp. випускники загальноосвітніх навчальних закладів за бажанням могли зарахувати під час вступу до вищих навчальних закладів (2003 р. — 3121 учасник тестування, в експерименті брали участь 4 університети; 2004 р. — 4500 учасників тестування, 31 університет зараховував результати тестування за згодою абітурієнтів; 2005 р. — 8700 випускників ЗНЗ, в експерименті брали участь усі ВНЗ України).

Згідно з Указом Президента України від 4 липня 2005 року «Про невідкладні заходи щодо забезпечення функціонування та розвитку освіти в Україні», з 2006 року в Україні впроваджується національна система зовнішнього незалежного оцінювання, в основу якої покладено модель зовнішнього стандартизованого тестування. У 2006 році створено Український центр оцінювання якості освіти, який здійснює оцінювання й сертифікацію навчальних досягнень випускників.

У 2006 році Український центр оцінювання якості освіти за підтримки МБО «Центр тестових технологій і моніторингу якості освіти» уперше провів зовнішнє незалежне оцінювання навчальних досягнень на національному рівні, З 2008 року вступ до ВНЗ здійснюють тільки за результатами зовнішнього незалежного оцінювання.

Дата добавления: 2015-08-28