Рада Європи: основні відомості

Рада Європи: основні відомості

Статут, в основу якого покладено захист прав людини

Членом Ради Європи може стати будь-яка з європейських держав за умови, якщо вона дотримується принципів верховенства права а також гарантує і забезпечує основні права людини та свободи кожній особі, що перебуває під її юрисдикцією.

Цілі

Рада Європи є міжурядовою організацією, основними цілями якої є:

- захищати права людини, плюралістичну демократію та верховенство права;

- сприяти усвідомленню та підтримувати розвиток європейської культурної ідентичності та розмаїття європейських культур;

- знаходити вирішення проблем, що існують в суспільстві (дискримінація по відношенню до меншин, ксенофобія, нетерпимість, захист навколишнього середовища, біоетика та клонування, тероризм, торгівля людьми, організована злочинність і корупція, кібернетична злочинність, насильство по відношенню до дітей і т. ін.);

- стверджувати демократичну стабільність у Європі через підтримку політичних, законотворчих та конституційних реформ.

46 держав - членів Ради Європи

Заснована 5 травня 1949 року 10 державами - Бельгією, Данією, Ірландією, Італією, Люксембургом, Нідерландами, Норвегією, Сполученим Королівством, Францією та Швецією, до яких пізніше приєднались Греція та Туреччина (у серпні 1949 року) - Рада Європи нараховує сьогодні 46 держав-учасниць, після того, як до неї приєднались Ісландія та Німеччина (1950), Австрія (1956), Кіпр (1961), Швейцарія (1963), Мальта (1965), Португалія (1976), Іспанія (1977), Ліхтенштейн (1978), Сан-Марино (1988), Фінляндія (1989), Угорщина (1990), Польща (1991), Болгарія (1992), Естонія, Литва, Словацька Республіка, Словенія, Румунія, Чеська Республіка (1993), Андорра (1994), Латвія, Албанія, Молдова, Україна, "колишня югославська республіка Македонія" (1995), Росія, Хорватія (1996), Грузія (1999), Азербайджан та Вірменія (2001), Боснія та Герцеговина (2002), Сербія (2003) та Монако (2004).

Раду Європи не одне й те ж саме, що Європейський Союз. Це є дві різні організації, хоча всі 25 держав -членів Європейського Союзу є також і членами Ради Європи. Кандидати на вступ

Білорусь є кандидатом на вступ від 12 березня 1993 року, Чорногорія від 6 червня 2006 року. Статус спостерігача при Раді Європи

Ватикан, Канада, Мексика, Сполучені Штати Америки та Японія наділені статусом спостерігачів у органах міжурядового співробітництва Ради Європи. Палац Європи

Штаб-квартирою Ради Європи є Палац Європи, що знаходиться в Страсбурзі (Франція). Широкомасштабні дії

Рада Європи приділяє увагу всім важливим питанням, які виникають у європейському суспільстві, не звертаючись лише до питань оборони. Програма діяльності Ради Європи охоплює такі сфери суспільного життя, як права людини, засоби масової інформації, правове співробітництво, соціальне єднання, охорона здоров'я, освіта, культура, культурна спадщина, спорт, молодь, місцева демократія і транскордонне співробітництво, навколишнє середовище і регіональне планування.

Рамки співробітництва

• Комітет міністрів Ради Європи є органом, який ухвалює рішення; до його складу входять міністри закордонних справ кожної із держав-членів (або їхні постійні представники).

• Парламентська асамблея є дорадчим органом, члени якого призначаються національними парламентами (315 членів та 315 їхніх заступників).

• Конгрес місцевих та регіональних влад Ради Європи є консультативним органом, який представляє органи місцевої та регіональної влади.

Таким чином, в Раді Європи окремо представлені уряди, національні парламенти та місцеві і регіональні

влади.

• Конференція Міжнародних НУО Ради Європи нараховує біля 400 міжнародних неурядових організацій, які наділені статусом організацій, які залучаються до роботи в Раді Європи.

Обраний Генеральний секретар

Террі Девіс (Сполучене Королівство) був обраний в 2004 році Парламентською асамблеєю на п'ятирічний строк. Він керує діяльністю організації та забезпечує координацію цієї діяльності. Зустрічі на найвищому рівні надають нових імпульсів

З метою зміцнити стабільність на європейському континенті, особливо після падіння комуністичних режимів, Рада Європи ініціювала нові кроки на найвищому рівні у вигляді зустрічей глав держав та урядів держав-членів. До сьогодні відбулись вже три таких самміти.

В 1993 році у Відні політичні лідери 32 держав, що були на той час членами Ради Європи, визначили напрямок розвитку організації, який полягав у її розширенні, що мало відповідати новим вимогам часу.

В 1997 році у Страсбурзі глави держав та урядів 40 держав-членів ухвалили план дій, в основу якого було покладено чотири основні принципи: демократія і права людини, соціальне єднання, безпека громадян, навчання демократії та культурному розмаїттю.

І

Чотири рази)на рік асамблея збирається в залі засідань Палацу Європи у Страсбурзі на відкриті пленарні засідання, які тривають^один тиждень^Щовесни одна сесія^асамблеї проводиться в котрійсь із держав - членів Ради Європи. _\/ ^ог^

Президента асамблеї', який традиційно обіймає цю посаду три однорічні строки, обирають з числа членів асамблеї. Президент, віце-президенти, яких на сьогодні є 19, голови п'яти політичних груп а також голови 10 комітетів складають Бюро Парламентської асамблеї. \

Асамблея обирає також ^Генерального секретаря Ради Європи, заступника Генерального секретаря, Генерального секретаря Парламентської асамблеї, суддів Європейського суду з прав людини та Комісара з прав людини Ради Європи. \

Роботу асамблеї готують спеціалізовані комітети, в складі яких працюють фахівці, що спеціалізуються на політичних питаннях, правових питаннях та захисті прав людини, соціальних питаннях, охороні здоров'я та питаннях сім'ї, культури, науки і освіти, охорони навколишнього середовища та сільського господарства, економічних питаннях та питаннях розвитку, міграції, біженців і демографічних проблем, рівноправності жінок та чоловіків, виконання зобов'язань державами-членами.

Обговорення подій, що відбуваються у Європі та в цілому світі

До порядку денного кожної із сесій включаються питання, що присвячені подіям у Європі та в світі. Під час обговорень особлива увага приділяється питанням, що вимагають вжити необхідних кроків на європейському рівні.

У таких засіданнях брали участь видатні політичні діячі з усього світу (Іоанн-Павло Другий, Михайло Горбачов, Вацлав Гавел, Віктор Ющенко та багато інших).

Асамблея також пропонує трибуну для виступів іншим міжнародним організаціям, зокрема ОЄСР, Європейському Банку реконструкції та розвитку, Європейській космічній агенції, окремим спеціалізованим інституціям Організації Об'єднаних Націй.

Неурядові організації беруть участь у роботі окремих комітетів Парламентської асамблеї в якості спостерігачів і тим самим роблять свій внесок до загального обсягу роботи, що його здійснює асамблея.

Ініціативи та конкретні здобутки

Починаючи з 1989 року асамблея надавала допомогу у подоланні кризи різним європейським країнам. Обговорення політичних питань часто базувалось на висновках експертних місій після відвідин ними окремих країн та через постійний діалог з відповідними державами. У такий спосіб асамблея посилила політичну роль Ради Європи.

Ухвалені асамблеєю тексти є важливими рекомендаціями, якими послуговуються Комітет міністрів, національні уряди, парламенти, політичні партії та інші важливі суспільні інституції. Парламентська асамблея виступила ініціатором численних міжнародних угод, відомих як європейські конвенції або інші міжнародні правові угоди, що складають реальну європейську систему законодавства.

Найбільш відомою з-поміж цих документів стала Європейська конвенція з прав людини, яку було відкрито для підписання в 1950 році (див. розділ "Права людини: захист, підтримка та запобігання їх порушенню"). Комітет міністрів консультується з Парламентською асамблеєю з приводу кожного проекту конвенції, перед тим як такий проект буде ухвалений.

Асамблея регулярно проводить також конференції, симпозіуми та відкриті парламентські слухання з приводу багатьох важливих проблем сучасності, якими є насильство, нетерпимість, охорона навколишнього середовища, імміграція, наркотики, біоетика або засоби масової інформації. Такі слухання відбуваються у формі діалогу між парламентаріями та експертами.

Розбудова парламентського партнерства

Зовнішні зв'язки асамблеї з національними парламентами держав, які не входять до Ради Європи, міжнародними парламентськими асамблеями та міжурядовими організаціями регулюється рішеннями Бюро ПАРЄ.

Стосунки з національними парламентами визначаються положеннями щодо членства, статусом „спеціального запрошеного" чи статусом спостерігача. Асамблея має також контакти з іншими міжнародними парламентськими асамблеями, такими, як Європейський парламент, Східноєвропейський Союз, Парламентська асамблея ОБСЄ, Міжпарламентський союз, Бенілюкс, Північна Рада, Парламентська асамблея Чорноморського економічного співробітництва та СНД.

Майбутнє

Від початку свого заснування, вже понад п'ятдесят років Рада Європи зберігає свою гнучкість. Зокрема, вона адаптувалась до драматичних змін, які відбулись в останні роки. Жоден інший парламентський форум не був так добре підготовлений для того, щоб інтегрувати нові демократичні країни центральної та східної Європи до сім'ї європейських націй. Те, що члени Асамблеї є також і членами власних національних парламентів надає перевагу ПАРЄ - вона постійно тримає зв'язок з національною політикою в цих державах.

Парламентській асамблеї належить також головна роль у підготовці країн-кандидаті в на вступ до Ради Європи. Вона підтримує демократії, що розвиваються, та слідкує за виконанням взятих країнами зобов'язань.

Парламентська асамблея складається з обраних або призначених національними парламентами представників кожної з 46 держав - членів Ради Європи.

Європейський парламент складається з обраних прямими загальними виборами представників 25 держав -членів Європейського Союзу.

З

Представництво держав-членів в ПАРЄ:

Австрія (6), Азербайджан (6), Албанія (4), Андорра (2), Бельгія (7), Болгарія (6), Боснія та Герцеговина (5), Вірменія (4), Греція (7), Грузія (5), Данія (5), Естонія (3), Ірландія (4), Ісландія (3), Іспанія (12), Італія (18), Кіпр (3), Ліхтенштейн (2), Латвія (3), Литва (4), Люксембург (3), Мальта (3), Молдова (5), Монако (2), Нідерланди (7), Німеччина (18), Норвегія (5), Польща (12), Португалія (7), Російська Федерація (18), Румунія (10), Сан-Марино (2), Сербія (7), Словацька Республіка (5), Словенія (3), Сполучене Королівство (18), Туреччина (12), Угорщина (7), Україна (12), Фінляндія (5), Франція (18), Хорватія (5), Чеська Республіка (7), Швеція (6), Швейцарія (6), "колишня югославська республіка Македонія" (3).

Статус спостерігачів

Парламенти Ізраїлю, Канади та Мексики наділені статусом спостерігачів в Парламентській асамблеї. Статус спеціальних запрошених

Статус "спеціально запрошеного" парламенту Білорусі було призупинено 13 січня 1997 року А Інтернет http://assembly.coe.int

Комітет міністрів

Комітет міністрів є органом Ради Європи, який ухвалює рішення. До його складу входять міністри закордонних справ всіх держав - членів Ради Європи або їхні постійні представники у Страсбурзі. Комітет міністрів є водночас міжурядовою структурою, в якій можуть обговорюватись різні підходи держав до вирішення проблем, що постають сьогодні перед європейським суспільством, і спільним форумом, на якому здійснюється пошук відповіді на такі проблемні питання. У співпраці з Парламентською асамблеєю Комітет міністрів стоїть на сторожі основних цінностей Ради Європи і слідкує за дотриманням зобов'язань, які взяли на себе держави-члени.

/ Комітет міністрів ухвалює рішення щодо діяльності Ради Європи. Він також визначає, яких заходів слід ужити відповідно до рекомендацій Парламентської асамблеї та Конгресу місцевих і регіональних влад Ради Європи, пропозицій різних міжурядових комітетів та конференцій галузевих міністрів. Комітет міністрів затверджує програму діяльності та бюджет Ради Європи.

Під час засідань Комітету міністрів обговорюються різні питання, що становлять спільний політичний інтерес, за винятком питань, пов'язаних з обороною: політичні аспекти європейської інтеграції, розвиток співробітництва, захист демократичних інституцій та прав людини - інакше кажучи, всі проблеми, що вимагають пошуку рішення на загальноєвропейському рівні.

/Міністри закордонних справ держав-членів збираються один на рік дія розгляду політичних проблем та питань про співробітництво на європейському рівні а також для наданні необхідного політичного імпульсу подальшій діяльності Ради Європи/Щотижня відбуваються засідання на рівні послів (постійних представників),'? такі засідання доповнюються засіданнями груп доповідачів та робочих груп, яким доручається детальний розґтгд окремих питань, щодо яких Комітет має ухвалити своє рішення.

Міністри головують по черзі у Комітеті міністрів, перебуваючи на посаді голови протягом шести місяців. Передача головування відбувається в травні та листопаді.

Якщо якийсь із проектів не підтримується всгма-державами-членами, Комітет міністрів має можливість реалізувати цей проект в рамках часткової угоди, що дозволяє частині держав-членів здійснювати спільні заходи в окремих сферах діяльності.

З іншого боку, розширені угоди дозволяють державам-членам (або ж якійсь частині цих держав) співпрацювати з державами, що не є членами Ради Європи, використовуючи при цьому існуючі структури організації.

Рішення європейського рівня

Потужні документи

Рішення Комітету міністрів передаються урядам у вигляді рекомендацій, або ж вони кладуться в основу європейських конвенцій та угод, що є обов'язковими для виконання державами, які їх ратифікували.

Комітет міністрів також ухвалює декларації та резолюції з актуальних політичних питань.

На сьогодні вироблено понад 200 конвенцій. Спрямовані як на захист прав людини, так і на інші області діяльності організації, вони стверджують та посилюють демократичну, соціальну і культурну єдність Ради Європи.

Більшість рішень для того, щоб бути ухваленими Комітетом міністрів, повинні отримати не менше двох третин голосів, однак для ухвалення рішення з процедурних питань достатньо простої більшості голосів.

Експертне вивчення проблем

Конвенції та рекомендації готуються урядовими експертами, яким Комітет міністрів надає відповідні повноваження, завдяки чому встановлюється виважений баланс між політичними інтересами та технічним і галузевим підходами до проблеми. Багато політичних ініціатив ухвалюються також під час регулярних конференцій галузевих міністрів.

Демократія і солідарність

Рада Європи розробила програми співробітництва та підтримки для нових держав-членів з тим, щоб надати цим країнам можливість використовувати досвід Ради Європи. В основі цих програм лежать результати міжурядового співробітництва Ради Європи - відповідні правові документи, мережі експертів та структури для співробітництва. Завданням, яке ставиться перед такими програмами, є консолідація, посилення та прискорення демократичних реформ у цих країнах з тим, щоб надалі вони могли поступово і гармонійно інтегруватись до процесів та структур європейського співробітництва, передовсім до Ради Європи. Програму створення засобів довіри було започатковано для підтримки ініціатив, що виходять з громадянського суспільства, ініціатив, метою яких було покращити взаємну обізнаність та співпрацю між общинами меншин та общинами, в яких проживає населення, що представляє більшість.

На сторожі цінностей

Захист статуту

Держави, що приєднуються до Ради Європи, зобов'язуються визнавати принцип верховенства права та принцип, згідно з яким кожна особа, що перебуває під їхньою юрисдикцією, може користуватись правами людини та основними свободами. Держави також зобов'язуються відкрито та активно співпрацювати з метою досягнути більш тісного єднання та сприяти економічному і соціальному прогресу. Кожна держава-член має виконувати взяті зобов'язання, а Комітет міністрів забезпечує контроль за цим.

В разі серйозних порушень державою статутних зобов'язань Комітет міністрів може тимчасово позбавити її права представництва, запропонувати їй вийти з Ради Європи або навіть ухвалити рішення про припинення її членства в організації.

Застосування конвенцій

Комітет міністрів також слідкує за тим, як держави-члени застосовують конвенції та угоди, сторонами яких вони є. Такий контроль є особливо безкомпромісним, коли йдеться про документи, що стосуються області прав людини, найголовніші серед яких (Європейська конвенція з прав людини, Європейська соціальна хартія, Європейська конвенція у запобіганні катуванням та Рамкова конвенція про захист національних меншин) передбачають механізм контролю.

Повноваження, які покладено на Комітет міністрів у відповідності до вимог Європейської конвенції з прав людини, відображають значимість цього документу, який є наріжним каменем у європейській системі захисту прав людини. Слідкуючи за виконанням кожною із держав-членів рішень Європейського суду з прав людини, Комітет міністрів відіграє важливу роль у забезпеченні довіри до системи захисту, аналогів якої у світі немає.

Виконання зобов'язань

У відповідності до постулатів, які є панівними від часу після падіння берлінського муру, Комітет міністрів здійснює свої повноваження неупереджено та конструктивно, приділяючи особливу увагу діалогові та поступовому створенню політичних і матеріальних умов, що покликані спричинити подальший позитивний розвиток. З цією метою Комітет міністрів започаткував систему контролю у вигляді "моніторингу", що забезпечує виконання кожною із держав-членів її зобов'язань. Комітет пропонує всім державам-учасницям необхідні умови та засоби для того, щоб сприяти розвитку цінностей, які лежать в основі діяльності Ради Європи.

Розширення Ради Європи спричинило значні зміни в самій організації та вплинуло на роль Комітету міністрів, робота якого в політичній області зазнала значних позитивних змін.

Діалог і розширення кола спілкування

Рада Європи поглиблює діалог з представниками, яких було обрано на національному та місцевому рівнях, а також розширює межі свого політичного діалогу у спілкуванні з державами, які не є членами Ради Європи, включаючи й певну кількість неєвропейських держав, що наділені статусом спостерігачів (Сполучені Штати Америки, Ватикан, Канада, Японія та Мексика). Комітет міністрів також розширює співпрацю з іншими європейськими організаціями, зокрема з Європейським Союзом, Організацією з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ) та з Організацією Об'єднаних Націй.

Самміти глав держав та урядів

Рада Європи провела три самміти глав держав та урядів її держав-членів. Перший відбувся у Відні в 1993 році, невдовзі після падіння берлінського муру та появи нових демократичних країн в центральній та східній Європі. Під час цього самміту було підтверджено політику Ради Європи на відкритість та розширення та започатковано реформу Європейської конвенції з прав людини з метою посилення її ефективності. Другий самміт було проведено у Страсбурзі в 1997 році з метою надати нового імпульсу захисту прав людини. Самміт ухвалив рішення про встановлення в рамках Ради Європи інституту Комісара з прав людини.

Варшавський самміт - оновлення наших цілей

Третій самміт глав держав та урядів її держав-членів Ради Європи відбувся в травні 2005 року у Варшаві. Керівники 46 держав-членів відзначили безпрецедентне єднання країн-учасниць та актуалізували пріоритети організації, ухваливши декларацію та план дій.

Основні завдання:

• посилити ключову роль Ради Європи в забезпеченні та підтримці прав людини, демократії та верховенства

права;

• розвивати загальноєвропейський політичний діалог на міжурядовому, міжпарламентському та регіональному і місцевому рівнях;

• здійснити реформи Європейського суду з прав людини з тим, щоб пришвидшити процес ухвалення рішень та гарантувати в майбутньому його ефективність;

• посилити дії Ради Європи, спрямовані на підтримку соціального єднання, між культурного діалогу та демократичного громадянства;

• поглибити співпрацю з Європейським Союзом, Організацією з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ) та з Організацією Об'єднаних Націй.

Загальноєвропейські кампанії

Рада Європи започатковує чотири загальноєвропейські кампанії:

• Діти і насильство: будувати Європу разом з дітьми та для дітей;

• Протидія торгівлі людьми;

• „Всі рівні - всі різні" європейська молодіжна кампанія, орієнтована на сприяння розмаїттю, правам людини, та залученості;

• Боротьба з насильством по відношенню до жінок, в тому числі й з насильством у побуті.

і

——- Генеральний секретар

Генеральний секретар Ради Європи Террі Девіс (Сполучене Королівство) був обраний Парламентською асамблеєю в 2004 році на п'ятирічний строк. Він уповноважений визначати стратегічне планування робочих програм Ради Європи та бюджету, безпосередньо керувати їх реалізацією та слідкувати за тим. як здійснюється повсякденне управління секретаріатом Ради Європи.

Комітет міністрів щорічно затверджує Програму міжурядової діяльності, яку, виходячи з пріоритетних пропозицій, розроблює Генеральний секретар. На Генеральному секретареві також лежить відповідальність за виконання цієї програми, в чому йому допомагає секретаріат. Операційна діяльність в рамках міжурядового співробітництва координується, в першу чергу, директоратами, які співвідносяться з основними сферами діяльності організації.

Стратегічний план дій

Генеральний секретар визначив пріоритети та плани Ради Європи, які спрямовані на побудову нової об'єднаної на засадах демократії, прав людини та верховенства права Європи, а також для того, щоб відреагувати на нові потреби, які виникають в процесі побудови демократичної, мирної і стабільної Європи.

Основними пріоритетами є;

• робота з державами-членами задля визначення ролі та відповідальності Рада и Європи та встановлення її чіткого мандату:

• посилення демократичних стандартів та забезпечення того, що держави будуть їх дотримуватись;

• питання безпеки та злочинності в державах-членах, зокрема, корупція, відмивання грошей, кібернетична злочинність, торгівля людьми і торгівля наркотиками;

• окремі програми з прав людини, демократії, біженців, соціального єднання, з питань культури та навколишнього середовища;

• нові ініціативи у боротьбі з міжнародним тероризмом;

• кампанія проти катувань та з таким, що принижує гідність, поводженням;

• заходи боротьби з расизмом, антисемітизмом та ісламофобією,

• забезпечення рівноправності та рівного ставлення без огляду па стать, етнічну належність, релігійні чи полі тичні уподобання;

• забезпечення відкритого та однакового ставлення з усіма країнами, без огляду на розмір, багатство чи географічне положення;

• встановлення більш ефективних стосунків з Європейським Союзом, Організацією Об'єднаних Націй, ОБСЄ та регіональними неурядовими організаціями:

• оцінка результатів дій. що спрямовані на досягнення ефективності та відкритості Ради Європи. Організація III самміту глав держав та урядів і робота на виконання рішень самміту

Генеральний секретар був організатором підготовки доповідей, запропонованих до уваги державам-членам під час III самміту глав держав та урядів у Варшаві в травні 2005 року. Самміт сконцентрував свою увагу на основній діяльності Ради Європи та посилив її позицію основного партнера в європейській структурі 21 сторіччя. Генеральний секретар відповідає за виконання ухвалений саммітом рішень та плану дій.

http://www.coe.int/SG

Конгрес місцевих та регіональних влад Ради Європи Демократія на місцевому рівні - засіб більшої свободи

Починаючи з 1957 року Рада Європи працює над тим, щоб місцеві влади отримали належне представництво. За час, що минув, сфера її впливу поширилась від Ісландії до Російської Федерації, від Норвегії до Балкан. У 1994 в якості консультативного органу Ради Європи було засновано Конгрес місцевих та регіональних влад Європи (КМРВЄ), що прийшов на зміну Постійній конференції місцевих та регіональних влад Європи. Він функціонує на засадах сутужної резолюції (2000)1 Комітету міністрів Ради Європи. Конгрес:

• є виразником поглядів регіональних та міських влад в Раді Європи;

• є трибуною, з якої представники місцевих та регіональних влад можуть обговорювати спільні проблеми, обмінюватись досвідом, і представляти урядам свої точки зору;

• є радником Комітету міністрів та Парламентської асамблеї з усіх питань, що пов'язані з місцевою та регіональною політикою;

• тісно співробітничає з національними та міжнародними організаціями, виступаючи представником місцевих та регіональних органів управління;

• організовує читання та конференції на місцевому та регіональному рівнях для залучення якомога ширших кіл громадськості, участь якої залишається визначальним чинником для формування справжньої демократії;

• регулярно готує доповіді про стан місцевої та регіональної демократії в кожній із держав -- членів Ради Європи;

• слідкує за запровадженням принципів Європейської хартії місцевого самоврядування;

• допомагає новим державам-членам у вирішені практичних питань встановлення справжнього місцевого та регіонального самоврядування.

Виникнення нових держав з різним рівнем політичного та економічного розвитку зумовила необхідність переоцінки старих та вироблення нових завдань, до яких належать:

• підтримка ефективних структур місцевих та регіональних органів управління у всіх державах - членах Ради Європи, особливо в нових демократичних країнах;

• вивчення ситуації з демократією на місцевому та регіональному рівнях;

• розвиток ініціатив, що дозволяють громадянам ефективно брати участь в демократичних процесах на місцевому та регіональному рівнях;

• представлення інтересів місцевих та регіональних рад при виробленні європейської політики;

• спрямування регіонального та транскордонного співробітництва до мирного і сповненого толерантності стабільного розвитку в інтересах майбутніх поколінь;

• заохочення до встановлення „Євро регіонів"

• спостереження за місцевими та регіональними виборами. Двопалатна асамблея

Конгрес складається з двох палат - Палати місцевих влад і Палати регіонів. Асамблея обох палат налічує 315 повноправних представників та 315 заступників, кожен із яких є обраним представником одного з-поміж 200 000 органів місцевих або регіональних влад в державах - членах Ради Європи. Президент Конгресу обирається з числа членів однієї з палат один раз на два роки, при цьому забезпечується дотримання принципу чергування - новий президент є представником іншої палати.

Конгрес збирається на сесійне засідання один раз на рік у Страсбурзі, куди в якості спеціальних гостей або спостерігачів запрошуються делегації від європейських організацій, з якими існує відповідна домовленість, та деяких країн, що не є членами Ради Європи. Постійна комісія, яка складається з представників усіх національних делегацій держав - членів Ради Європи, зустрічається в період між пленарними сесіями Конгресу з різними комітетами.

Робота Конгресу організується через чотири статутні комітети:

- інституційний комітет Конгресу, якому доручено готувати доповіді щодо розвитку місцевої та регіональної демократії, цьому комітету допомагає Комітет незалежних експертів;

- комітет з питань культури та освіти, який займається також питаннями ЗМІ, молоді, спорту та комунікації;

- комітет з питань довготривалого розвитку, який відповідає за підготовку матеріалів щодо утримання територій та міського планування;

- комітет з питань соціального єднання, який займається всіма питаннями, що пов'язані із зайнятістю, громадянством, відносинами всередині спільноти, охороною здоров'я та рівноправністю між жінками та чоловіками, солідарністю.

Палата регіонів має також спеціальну робочу групу з питань регіонів, які мають законодавчу владу.

Виконавчий директор Конгресу відповідає за використання бюджету та керує 40 працівниками секретаріату Конгресу.

Європейська мережа навчальних центрів для місцевих та регіональних влад (ЕІУТО)

Мережа Е]ЧТО передбачає надання допомоги та організацію стажувань для представників країн Центральної та Східної Європи, в яких відчувається нестача управлінського досвіду та практичних навичок. Мережа ЕМТО підтримує співробітництво між навчальними центрами місцевих та регіональних органів управління, встановлює зв'язки між національними організаціями та партнерами в інших країнах. Існує програма спеціальної підтримки місцевої та регіональної демократії в країнах Центральної та Східної Європи. Пріоритетним в цій програмі є сприяння у підготовці законопроектів стосовно місцевого управління. Програма пропонує навчання та експертний супровід в ході здійснення місцевих інституційних реформ, вона складається з семінарів, навчальних візитів та курсів щодо охорони здоров'я в містах, фінансової незалежності та джерел фінансування місцевих органів управління.

Агентства місцевої демократії

Засновані в 1993 році в якості складової частини процесу мирного врегулювання в колишній Югославії, агентства місцевої демократії є формою партнерства між окремими органами влади в регіоні та іншими органами місцевої влади в Європі. Вони сприяють дотриманню прав людини та демократії, транскордонному співробітництву, створенню міжкультурного діалогу та місцевого розвитку.

Участь у Пакті стабільності

Важливою є участь Конгресу в проектах, що спрямовані на посилення місцевої демократії і транскордонного співробітництва в Південно-західній Європі. З цією метою було організовано робочу групу з питань місцевих та регіональних представників Південно-західної Європи, яка відповідає, зокрема, за забезпечення реалізації заходів в рамках Пакту стабільності. Конгрес надає свою підтримку

• організації щорічного форуму міст та регіонів Південно-західної Європи

• розвитку мережі національних асоціацій місцевих влад Південно-західної Європи;

• запровадження інтерактивної бази даних з питань партнерства з муніципалітетами та регіонами в Південно-західній Європі;» вироблення загальної політики в питаннях транскордонного співробітництва між місцевими та регіональними властями в Південно-західній Європі.

В Європейській хартії місцевого самоврядування (1985) підкреслюється, що справжнє місцеве самоврядування відіграє вирішальну роль в здійсненні демократії. Хартія слугує моделлю законодавчих реформ в країнах нової демократії, і окремі держави вже запровадили її принципи до своїх конституцій. Європейська рамкова конвенція про транскордонне співробітництво між територіальними общинами або властями (1980) і два додаткові протоколи до неї визнають право місцевих та регіональних властей здійснювати транскордонне співробітництво в питаннях державних служб та захисту навколишнього середовища.

Європейська конвенція про участь іноземців в громадському житті на місцевому рівні (1992) встановлює принцип, згідно з яким іноземним громадянам гарантуються громадянські та політичні права, включно з правом брати участь у виборах. Європейська хартія регіональних та міноритарних мов (1992) намагається зберегти регіональні мови та мови меншин, які є унікальним компонентом культурної спадщини Європи. Сфера її застосування поширюється на законодавство, школи, сферу громадського, культурного, економічного і соціального життя та засоби масової інформації.

Європейська конвенція про природний ландшафт (2000) визначає вимоги до представників державної влади уживати на місцевому, регіональному, національному та міжнародному рівні політичних кроків та заходів для захисту європейського ландшафту, а також здійснювати управління та планування європейським ландшафтом. Європейська хартія міст (1992) визначає права громадян в європейських містах. Вона є практичним посібником з питань міського управління, регулюючи такі питання, як умови проживання, архітектура в містах, міський транспорт, енергетика, спорт та дозвілля, забруднення міст та безпека на вулицях. В Хартії про участь молоді в муніципальному та регіональному житті (1992), яку було переглянуто в 2003 році, закріплено принципи, що сприяють залученню молоді до процесу прийняття рішень, які безпосередньо впливають на їхнє життя і заохочують молодь займати активну позицію в тих змінах, що відбуваються на їхній вулиці, в їхньому кварталі, в їхньому місті чи регіоні.

Сучасні проекти

На розгляді в Комітеті міністрів Ради Європи зараз знаходяться декілька текстів:

• проект Хартії гірських регіонів, в якій місяться вказівки щодо узгодження питань про розвиток і збереження гірських регіонів;

• проект Європейської хартії регіонального самоврядування, яка є доповненням до Європейської хартії місцевого самоврядування;

• проект Хартії про права та відповідальність громадян. Представництво держав-членів в КМРВРЄ:

Австрія (6), Азербайджан (6), Албанія (4), Андорра (2), Бельгія (7), Болгарія (6), Боснія та Герцеговина (5), Вірменія (4), Греція (7), Грузія (5), Данія (5), Естонія (3), Ірландія (4), Ісландія (3), Іспанія (12), Італія (18), Кіпр (3), Ліхтенштейн (2), Латвія (3), Литва (4), Люксембург (3), Мальта (3), Молдова (5), Монако (2), Нідерланди (7), Німеччина (18), Норвегія (5), Польща (12), Португалія (7), Російська Федерація (18), Румунія (10), Сан-Марино (2), Сербія (7), Словацька Республіка (5), Словенія (3), Сполучене Королівство (18), Туреччина (12), Угорщина (7), Україна (12), Фінляндія (5), Франція (18), Хорватія (5), Чеська Республіка (7), Швеція (6), Швейцарія (6), "колишня югославська республіка Македонія" (3).

Інтернет http://www.coe.int/cplr

Negotiating and decision-making bodies

Summits/Ministerial Councils

Summits are periodic meetings of Heads of State or Government of OSCE participating States that set priorities at the highest political level. During periods between summits, decision-making and governing power lies with the Ministerial Council.

/ Permanent Council \

-The OSCE Permanent Council is formed by the delegates of the 56 participating States. The OSCE's 11 partner States may attend as observers. A delegation to the Permanent Council consists of a team of diplomats of the participating State led by an Ambassador. The Permanent Council, one of the main regular decision-making bodies of the Organization, convenes weekly in Vienna to discuss developments in the OSCE area and to make appropriate decisions Ambassador Antti Turunen, Head of the Permanent Mission of Finland to the OSCE, is Chairman of the OSCE Permanent Council in 2008. The Chairman is responsible for setting the agenda and organizing the work of the OSCE Permanent Council. The Chairman also organizes informal meetings of representatives of the participating States in order to facilitate the discussion and negotiations of decisions, statements and documents that are then formally adopted by the appropriate decision-making body.,The Chairmanship of the Permanent Council changes yearly, together with the OSCE Chairmanship. Forum for Security Co-operation '—The Forum for Security Co-operation meets weekly in Vienna to discuss and make decisions regarding military aspects of security in the OSCE area, in particular confidence- and security-building measures. Since 2002, the FSC Chairmanship has rotated three times a year, at the end of April, August and December Economic and Environmental Forum \

The Economic and Environmental Forum is the main and the highest level annual meeting within the economic and environmental dimension of the OSCE. It focuses every year on a theme proposed by the Chairmanship and agreed upon by the 56 participating States. Its objective is to give political stimulus to the dialogue on economic and environmental issues linked to security and to contribute to the elaboration of specific recommendations and follow-up activities to address these challenges. It also reviews the implementation of the participating States'^ commitments in the economic and environmental dimension. The Forum meetings bring together every year more that 400 participants representing governments, civil society, business community and other international organizations, to engage in dialogue and consultations on how to address and identify practical solutions for common economic and environmental concerns.

Operational structures and institutions I Chairman-in-Office \

L-^Fhe OSCE Chairmanship, which rotates annually, is held by Finland in 2008. The Foreign Minister of the country chairing the Organization also holds the post of Chairman-in-Office. Finland's Foreign Minister Alexander Stubb is the CiO for 2008.

/ Secretary General \

^-"The OSCE Secretary General acts as the representative of the Chairman-in-Office and as the Organization's Chief Administrative Officer. Ambassador Marc Perrin de Brichambaut of France has held the post since June 2005. / Troika

^—As the-OSCE Chairmanship rotates annually, the Chairman-in-Office (CiO) is assisted by the previous and succeeding Chairpersons to assure continuity of the Organization's activities. Together, the three CiOs - present, past and future - form the OSCE Troika. The 2008 Troika consists of the OSCE's current CiO and Finnish Foreign Minister, Alexander Stubb; the Spanish Foreign Minister, Miguel Angel Moratinos, (who was CiO in 2007), and the Greek Foreign Minister, Dora Bakoyannis (whose country will hold the chairmanship in 2009).

Personal Representatives of the Chairman-in-Office (Chairman-in-Office Representatives) Representatives for thematic areas of special focus

Special Representative and Co-ordinator for Combating Trafficking in Human Beings CiO Personal Representatives to promote tolerance and combat racism, xenophobia and discrimination Representatives to tackle conflict prevention issues in specific geographic areas Personal Envoy to the former Yugoslav Republic of Macedonia Personal Representative to Moldova

Personal Representative, Personal Envoy of the CiO for Participating States in Central Asia CiO Representative on Minsk Conference

Personal Representative of the Chairman-in-Office on the Conflict Dealt with by the OSCE Minsk Conference \ Representatives for Dayton Peace Accords

'Personal Representatives of the Chairman-in-Office for the Dayton Peace Accords (one Representative for Articles II and IV, a second Representative for Article V). I OSCE Parliamentary Assembly \

*-The Parliamentary Assembly of the OSCE is the parliamentary dimension of the Organization for Security and Co­operation in Europe, whose 56 participating States span the geographical area from Vancouver to Vladivostok. The primary task of the 320 member Assembly is to facilitate inter-parliamentary dialogue, an important aspect of the overall effort to meet the challenges of democracy throughout the OSCE area. Recognized as a regional arrangement under Chapter VIII of the United Nations Charter, the OSCE is a primary instrument for early warning, conflict prevention, crisis management and post-conflict rehabilitation in its area. The Parliamentary Assembly, originally established by the 1990

Paris Summit to promote greater involvement in the OSCE by national parliaments in the participating States, also pursues other important objectives which are stated in the preamble of the Assembly's Rules of Procedure: assess the implementation of OSCE objectives by participating States;

discuss subjects addressed during meetings of the Ministerial Council and summit meetings of OSCE Heads of State or Government;

develop and promote mechanisms for the prevention and resolution of conflicts; support the strengthening and consolidation of democratic institutions in participating States; contribute to the development of OSCE institutional structures and of relations and co-operation between existing OSCE institutions.

To pursue these objectives, the OSCE Parliamentary Assembly employs a variety of means: a Final Declaration and a number of resolutions and recommendations are adopted each year at the Annual Session committee work addresses important contemporary international issues;

different programmes, including an extensive Election Observation Programme, and various seminars, have been designed to develop and strengthen democracy; and

delegations are sent on special missions to areas of latent or active crisis. Office for Democratic Institutions and Human Rights (ODIHR)

The OSCE Office for Democratic Institutions and Human Rights is based in Warsaw, Poland. It is active throughout the OSCE area in the fields of election observation, democratic development, human rights, tolerance and non­discrimination, and rule of law.

i Hizh Commissioner on National Minorities (HCNM) Knut Vollebaek,

'-"The post of the OSCE High Commissioner on National Minorities was established in 1992 to identify and seek early resolution of ethnic tensions that might endanger peace, stability or friendly relations between OSCE participating States.

f OSCE Representative on Freedom of the Media

(—The OSCE Representative on Freedom of the Media observes media developments in all 56 OSCE participating States. He provides early warning on violations of freedom of expression and promotes full compliance with OSCE press freedom commitments.

^ Secretariat ■

L—Action against Terrorism Unit (ATU) Conflict Prevention Centre (CPC) External Co-operation Gender Section Office of Internal Oversight

Office of the Co-ordinator of OSCE Economic and Environmental Activities Office of the Special Representative and (Coordinator fir Combating Trafficking Strategic Police Matters Unit (SPMU) Training Section High-Level Planning Group

OSCE Assistance in Implementation of Bilateral Agreements

The OSCE Representative to the Latvian-Russian Joint Commission on Military Pensioners The OSCE Representative to the Estonian Expert Commission on Military Pensioners OSCE related bodies Court of Conciliation and Arbitration Joint Consultative Group Open Skies Consultative Commission I Field operations South-Eastern Europe

OSCE Presence in Albania; OSCE Mission to Bosnia and Herzegovina; OSCE Mission to Montenegro; OSCE Mission to Serbia; OSCE Mission in Kosovo; OSCE Spillover Monitor Mission to Skopje; OSCE Office in Zagreb. Eastern Europe

OSCE Office in Minsk; OSCE Mission to Moldova; OSCE Project Co-ordinator in Ukraine South Caucasus

OSCE Office in Baku; OSCE Mission to Georgia; OSCE Office in Yerevan; Personal Representative of the Chairman-in-Office on the Conflict Dealt with by the OSCE Minsk Conference Central Asia

OSCE Centre in Ashgabad; OSCE Centre in Astana; OSCE Centre in Bishkek; OSCE Office in Tajikistan; OSCE Project Co-ordinator in Uzbekistan Closed field operations

OSCE Missions of Long Duration in Kosovo, Sandjak and Vojvodina OSCE Kosovo Verification Mission OSCE Representative to the Joint Committee on the Skrunda Radar Station OSCE Mission to Ukraine OSCE Mission to Estonia OSCE Mission to Latvia OSCE Assistance Group to Chechnya OSCE Advisory and Monitoring Group in Belarus OSCE Centre in Tashkent

The OSCE Project Co-ordinator is the second OSCE field operation to have been established in Ukraine. It was preceded by the OSCE Mission to Ukraine, which began its work on 24 November 1994.

Дата добавления: 2015-08-28