Україна в роки Другої світової війни

Україна в роки Другої світової війни

Тема: Радянсько-німецький пакт про ненапад 23 серпня 1939 р.. Возз’єднання Західної України з УРСР. Початок радянсько-німецької війни. Причини невдач Червоної Армії. Оборонні бої 1941-1942 рр.

План

1. Радянсько-німецькі договори 1939 р. і Україна.

2. Включення західноукраїнських земель до складу УРСР.

3. Воєнні дії на Україні в 1941-1942 рр.

Література:

1. Новітня історія України (1900-2000). - К., 2000. - С. 298-313.

2. Коваль Ю., Кульчицький С., Курносов Ю. Історія України. - К., 1992.- С. 309-339.

3. Бойко О.Д. Історія України. - К., 1999. - С. 385-396.

1) Після приходу до влади в Німеччині фашистів на чолі з Гітлером, її зовнішня політика стала дуже агресивною. Гітлер намагався повернути всі землі, втрачені Німеччиною внаслідок Версальсько-Вашингтонської системи договорів. Але це був лише першим кроком на шляху до світового панування.

Наприкінці 30-х рр. стало зрозумілим, що Гітлер не задовольниться територіальними поступками в Європі і готується до розв'язання світової війни.

Демократичні країни Європи (Англія, Франція) починають шукати собі сильних союзників в майбутній війні проти Німеччини. Таким союзником міг стати СРСР. Але демократичні уряди Англії і франції хвилював тоталітарний режим в СРСР, внаслідок якого була суттєво послаблена обороноздатність СРСР.

В серпні 1939 р. в Москві почалися радянсько-англо-французькі переговори. Але переговори затягувалися, і Сталін вважав, що майбутні союзники хотіли б повторити з СРСР "мюнхенський варіант 1938 р.", наслідком якого стало розчленування Чехословаччини.

Гітлер, для якого союз СРСР з Англією і Францією був вкрай невигідним (війна на два фронти), запропонував Сталіну негайно заключити союз на дуже вигідних для СРСР умовах. Сталін погодився.

23 серпня 1939 р. міністр закордонних справ Німеччини І. фон Ріббентроп та нарком закордонних справ Молотов підписали в Москві "Пакт про ненапад і взаємодопомогу" ("Пакт Молотова - Ріббентропа") за яким сторони зобов'язувалися:

- не воювати один з одним;

- не приймати участі в союзах держав, спрямованих проти іншої

сторони;

- всі питання вирішувати мирним шляхом.

До Пакту додавався таємний протокол за яким СРСР і Німеччина поділяли Східну Європу на сфери впливу. До сфери впливу Німеччини відходила Західна і Центральна Польща та Литва, до сфери впливу СРСР - східна Польща (Західна Україна і Західна Білорусія) та Прибалтика (Латвія, Естонія, Фінляндія).

За оцінками істориків Пакт прискорив розв'язання II світової війни. 1 вересня 1939 р. Німеччина напала на Польщу, а 17 вересня радянські війська перейшли кордон Польщі та СРСР.

Радянські війська у Польщі майже не зустрічали опору, хоч проти німців польська армія боролася до останньої можливості.

На зайнятій території було захоплено і вивезено до СРСР 230 тис. військовополонених, в т.ч. 15 тис. офіцерів. З частини з них після початку Великої Вітчизняної війни було сформовано 2 польські армії, а частину було розстріляно (т.зв. "катинська справа").

28 вересня 1939 р. між СРСР та Німеччиною було укладено "Договір про дружбу і кордони" за яким визначався навий радянське-німецький кордон, який проходив по р.Буг. До цього Договору також додавався таємний протокол, за яким Німеччина отримувала частину Східної Польщі (від Вісли до Бугу), а СРСР отримував Литву та Бессарабію.

2) Відмовившись від загарбання корінних польських земель, радянський уряд спробував відвести від себе звинувачення в агресії. Участь СРСР в поділі Польщі пояснювалася "відновленням історичної справедливості". Справді, проблема возз'єднання українських і білоруських земель надуманою не була.

У жовтні 1939 р. на території Західної України було проведено вибори до Народних Зборів. Вибори проводилися в умовах військової присутності, виборчих прав були позбавлені "потенційні противники радянської влади", вибори були безальтернативні. В к. жовтня 1939 р. Народні Збори прийняли декларацію про проголошення радянської влади та прохання про возз'єднання з УРСР.

15 листопада 1939 р. Верховна Рада СРСР задовольнила прохання Народних Зборів і прийняла рішення про включення Західної України до складу СРСР.

З грудня 1939 р. в Західних областях України почалися реформи:

* адміністративна - західноукраїнські землі були поділені на 6 областей (Львівська, Станіславська, Волинська, Тернопільська, Рівненська, Дрогобицька);

* освітня - значно збільшилася кількість шкіл, викладання, в тому числі і у Львівському університеті, велося українською мовою;

* медична - значно покращилося медичне обслуговування населення, зросла кількість лікарень, особливо в сільській місцевості;

* вилучено землі у польських поміщиків та проведено націоналізацію промисловості, переобладнання промислових підприємств, зросла зарплата, ліквідовано безробіття.

Таким чином, було підвищено життєвий рівень населення, особливо його найбідніших верств.

Але були і негативні наслідки об'єднання:

ü за короткий час (1939-1941 рр.) було проведено суцільну колективізацію, яка супроводжувалася розкуркуленням та масовими репресіями;

ü за цей час було репресовано майже 10% населення західноукраїнських земель;

ü ліквідовано греко-католицьку церкву;

ü заборонялась діяльність усіх українських партій, закривалися громадські, культурні, наукові та кооперативні товариства та установи.

Такі дії радянської влади в західноукраїнських землях викликали протест та опір серед населення. На чолі збройного опору стала ОУН на чолі із С.Бандерою.

В червні 1940 р. уряд СРСР звернувся з ультиматумом до Румунії. В ультиматумі містилася вимога передати СРСР Бессарабію та Північну Буковину, населені переважно українцями. Румунія погодилась на передачу цих земель СРСР.

Північна Буковина та Хотинський повіт утворили Чернівецьку область. Центральні повіти Бессарабії були приєднані до Молдавської АРСР в складі УРСР і утворили Молдавську РСР, 2 повіти Бессарабії утворили Аккерманську та Ізмаїльську області в складі УРСР.

Таким чином, вперше в історії українські землі були об'єднані в межах однієї держави. Населення України після приєднання 8,1 млн. жителі в Західної України, Північної Буковини і трьох повітів Бессарабії зросло на середину 1941 р. до 41,6 млн. чол., а територія - до 565 тис. кв. км.

3) 22 червня 1941 р. без оголошення війни німецькі війська перейшли радянський кордон. Почалася Велика Вітчизняна війна.

Відповідно до плану "Барбаросса" (план нападу на СРСР) німецькі війська протягом кількох місяців мали розгромити радянські війська і примусити СРСР капітулювати (т.зв. "блискавична війна").

Важливе місце в планах німецького командування відводилося захопленню України, з її багатими сировинними ресурсами і родючими землями (для посилення економіки Німеччини).

За планом "Барбаросса" в Україну вдерлися 57 дивізій і 13 корпусів групи армій "Південь" під командуванням фельдмаршала К. фон Рундштедта.

їм протистояли 80 дивізій Київського та Одеського воєнних округів з початком війни перейменованих у Південно-Західний (командуючий генерал Кирпонос) та Південний (командуючий генерал Тюленєв) фронти.

Співвідношення в техніці було також на користь радянських військ, але нові види озброєння становили лише 20%.

Глибока віра Сталіна в те, що Гітлер не порушить радянсько-німецькі договори, призвели до того, що радянський уряд був захоплений нападом зненацька.

Серед причин поразок радянської армії в перші місяці війни можна виділити:

ü було допущено стратегічну помилку і розташовано радянські війська надто близька до кордону. Це дозволило швидкохідним танковим колонам німців великими обхідними маневрами оточити і знищити їх. Саме на Україні німці здобули ряд вражаючих перемог. Головна з них - знищення у вересні 1941 р. величезних радянських сил в районі Києва і захоплення у полон близько 650 тис. радянських солдат.

ü у перший день війни бомбовому удару було піддано 66 аеродромів;

ü було виведено з ладу 579 літаків (більшість літаків було розмонтовано: злито пальне, знята зброя);

ü у військах не вистачало зброї, переозброєння військ було тільки розпочато;

ü війська були морально не готові до оборонної війни, для воєнних

ü дій розроблена доктрина ведення війни на території противника;

ü старі укріплення (по кордону 1939 р.) були знищені, а нові - не встигли побудувати;

ü репресії в армії послабили її обороноздатність, особливо внаслідок репресій постраждав КВО.

Таким чином, опинившись вже на середину липня 1941 р. практично без літаків і танків, радянські війська були приречені на відступ. Зі 170 дивізій боєздатність зберегли 70. За перші три тижні війни радянські війська втратили 850 тис. чоловік, 3,5 тис. літаків, 6 тис. танків, 9,5 тис. гармат.

30 червня 1941 р. німці захопили Львів; липень - Галичину; 19 вересня - Київ; 16 жовтня - Одесу; 24 жовтня - Харків.

Через чотири місяці після початку війни німці захопили майже всю Україну. До грудня 1941 р. вони контролювали 42% населення СРСР (80 млн. осіб), значну частину економічного потенціалу. Захопили 3,8 млн. радянських військовополонених, з них 1,3 млн. були українцями.

Дата добавления: 2015-08-28