Одним із пріоритетів збалансованого розвитку суспільства є збереження і невиснажливе використання біотичного і ландшафтного різноманіття. У зв’язку з посиленням роботи з формування екологічної мережі, виникла необхідність створення, відповідно до міжнародних стандартів, екологічних паспортів для об’єктів і територій ПЗФ. Екологічний паспорт заповідного об’єкта – це нормативно-правовий документ, який містить відомості про місцезнаходження, функції, цінність, призначення, підпорядкування, екологічну безпеку, використання, форми охорони, режим збереження та включення його до екомережі різного рівня.
В Проектах організації території передбачається функціональне зонування територій та опис режиму використання природних комплексів, обґрунтування системи маршрутів для екскурсій та мандрівок, заходи щодо благоустрою місць для короткочасного та тривалого відпочинку, порядку організації відвідування території та відтворення природних ландшафтів. Важливою складовою проекту є пропозиції стосовно здійснення екологічно збалансованої господарської діяльності, щодо програм наукової діяльності та екологічного виховання, інженерної підготовки території (необхідність проведення протиерозійних, протизсувних заходів, рекультивації,
Назва проекту: «Природоохоронний атлас Київщини»
Мета проекту: Формування особистості, здатної свідомо, активно, творчо впливати на навколишнє середовище; сприяння виробленню активної життєвої позиції всіх учасників проекту, прагненню до здійснення громадсько-значущих справ; здійснення еколого-просвітницької роботи; залучення колективу школи, батьківського загалу та громади села до практичної діяльності з розв’язання екологічних проблем своєї місцевості. Формувати в учасників проекту екологічну культуру, екологічне мислення і свідомість, що ґрунтуються на ставленні до довкілля як до цінності. Проект сприятиме розвитку відповідальності учасників проекту за стан довкілля.
Заходи Програми спрямовані на збереження унікальних і типових ландшафтів, інших природних комплексів, біологічного різноманіття, в тому числі генофонду рослинного і тваринного світу, підвищення ролі заповідних територій у розробці наукових основ раціонального природокористування та охорони природи, збереження і відновлення водойм, водно-болотних угідь, розвитку природознавчих наук, здійснення екомоніторингу довкілля, екологічне та патріотичне виховання громадян.
Завдання проекту:
· активізація наукових досліджень на базі заповідних територій, посилення ролі наукових установ у науково-методичному забезпеченні та координації роботи об’єктів ПЗФ, розробка наукових та організаційних засад створення та розвитку екологічної мережі області;
· зміцнення наукових, організаційних, правових, фінансових, матеріально-технічних та інших засад розвитку природно-заповідної справи;
· розробка комплексу регіональних програм по відтворенню тваринного світу, рибних ресурсів, ренатуралізації водно-болотних угідь, очищенню і відтворенню річок області, створення екологічних коридорів;
· сприяння підвищенню ролі науки, освіти та засобів масової інформації у екологічному та патріотичному вихованні громадян, входженню області до загальнодержавної та міжнародної системи співробітництва з питань розвитку екологічної мережі.
Створення екологічної мережі в області передбачає вжиття конкретних заходів у 7 основних напрямках, а саме: розвиток і оптимізація мережі природно-заповідних об’єктів області; збереження біологічного розмаїття видів рослин і тварин Закарпаття, природних екосистем і ландшафтів; вдосконалення ведення лісового господарства Закарпаття; збереження, охорона і ренатуралізація водно-болотних угідь області; охорона малих річок Закарпаття, виконання протиерозійних заходів, залуження земель, винесення в натуру і охорона прибережних смуг, створення на їх базі буферних зон і екологічних коридорів.
· розробка технічної документації для визначення зон можливого затоплення внаслідок повеней і паводків різної повторності та умов використання земель у цих зонах з урахуванням можливостей створення на їх базі екологічних коридорів для об’єднання природоохоронних територій різних категорій, охорони шляхів міграцій фауни;
· організація робіт по відновленню біорізноманіття на вищевказаних водоймах, організація на їх базі зон відпочинку, зелених зон, тощо;
· систематична розчистка річок та потоків від завалів, бурелому та побутового сміття;
· підняття екологічної свідомості серед населення шляхом розвитку екоосвітніх заходів.
· здійснення постійного моніторингу за станом популяцій рідкісних і таких, що знаходяться під загрозою зникнення видів рослин і тварин області, станом і змінами природних комплексів, елементами яких є вищевказані види, вивчення можливостей збереження видів та середовищ їх існування;
· вивчення доцільності, можливостей і механізмів ренатуралізації водно-болотних угідь області, очищення і охорони забруднених водойм, в першу чергу малих річок, приведення до санітарно-естетичного стану водойм в межах населених пунктів;
· поглиблення наукових основ і рекомендацій по збереженню і розведенню у штучних умовах рідкісних видів фауни і флори з метою їх наступної реінтродукції та введення в культуру, створення необхідних для цього спеціальних розплідників та розсадників, використання можливостей постійних лісокористувачів та об’єктів ПЗФ у цьому напрямку.
1. Проведення моніторингу екологічної ситуації с. Іллінка.
2. Виявлення екологічно-небезпечних об’єктів.
3. Вивчення причин небезпеки.
4. Організація співпраці з місцевими органами влади, іншими закладами, установами.
5. Організація практичної діяльності колективу школи у розв’язанні екологічних проблем.
6. Участь у екологічних акціях, конкурсах різних рівнів.
Технології: Використання Інтернет-ресурсів, комп’ютерної та копіювальної техніки
Учасники проекту:
Термін реалізації:
Етапи роботи над проектом:
Дослідження у рамках проекту
1. Спостереження за визначеними об’єктами.
2. Вивчення впливу карантинних бур’янів на здоров’я людей.
3. Виявлення стихійних сміттєзвалищ та окремих забруднених ділянок.
4. Дослідження якості питної води.
Екологічно-трудові акції, операції, десанти:
§ «Від чистого класу – до чистого подвір’я»,
§ «Посади своє дерево»,
§ «Був смітник – став квітник»,
§ «День Землі»,
§ «День Довкілля»,
§ «Місячник екології»,
§ «Бій смітникам»,
§ «Земля без пластику та поліетилену»,
§ «Очищена вода – в кожну оселю»,
§ «Боротьба з амброзією - цілий рік»,
§ «Зелений патруль»
§ 1. Створення демонстраційного стенду «Вісник проекту».
§ 2. Дослідження громадської думки про актуальність і доцільність здійсненого проекту.
§ 3. Узагальнення та аналіз роботи за проектом, складання програми дій громади села щодо покращення екологічного стану довкілля.
§ 4. Поширення результатів проекту в засобах масової інформації.
§ 5. Звернення до селищної ради Асканії – Нова щодо вирішення проблем, що знаходяться поза компетенцією колективу школи.
Література:
Не дивлячись на соціально-економічні кризові явища, екологічні проблеми, що склалися на Миколаївщині, як і в усій Україні, нинішній рівень екологічної культури дорослого населення, молоді і дітей залишається ще недостатнім.
Це вимагає від колективів навчальних закладів спільно з природоохоронними органами значних зусиль, спрямованих на створення та забезпечення протягом усього життя особистості умов становлення й розвитку екологічної культури як форми регуляції взаємодії людини з природою
У наш час території набувають охоронного статусу переважно для збереження рідкісних та зникаючих видів рослин і тварин, рідкісних рослинних угрупувань та екосистем. Незважаючи на те, що в ХХ сторіччі виникли й інші механізми охорони природи – червоні книги, плани дій по збереженню окремих видів, екологічна мережа та багато іншого, природно-заповідні території лишаються головним і найбільш ефективним інструментом збереження біоти.
Всі ці проблеми та деякі інші характерні зокрема і для при родно-заповідного фонду Київської області. Специфіка області полягає в тому, що з одного боку вона є столичною, що обумовлює господарську освоєність території та наявність значної кількості на се ленихпунктів різного розміру, особливо в межах Київської агло мерації, велику кількість транспортних засобів та розвинену транспортну інфраструктуру, високий рівень забруднення та дуже зна чні рекреаційні навантаження на природні комплекси. З іншого боку, Київська область знаходиться на межі двох природних зон – Полісся та Лісостепу, через неї протікає найбільша річка України – Дніпро, на якій в межах області розташовані Київське та Канівське водо сховища. Уздовж долини Дніпра проходить один із головних мігра ційних шляхів птахів, з тих, що перетинають територію України. Перелічені природні фактори обумовлюють наявність в області вели кого різно маніття ландшафтів, екосистем, рослин та тва рин, серед яких десятки видів, які потребують охорони, та занесені до Червоної книги України і низки міжнародних «червоних» списків.
Головною причиною створення територій ПЗФ стає збереження популяцій, колоній, гнізд, місць зростання видів, занесених до Червоної книги України, збереження болотних та старовікових лісових екосистем. Причинами цього, вірогідно, є поява в СРСР інституту Червоної книги та поява громадських організацій природоохоронного спрямування (зокрема ДОП), які активно опікувались питаннями заповідної справи.
Станом на 01.10.2014 року ПЗФ області має в своєму складі - 194 території та об'єкти загальною площею 112,9 тис. га, з них загальнодержавного значення – 23 об'єкти площею – 80,9 тис. га, місцевого значення –171 об'єкт площею – 32,0 тис. га. Відношення площі ПЗФ до площ області ("показник заповідності") становить – 4,1%. Найбільший відсоток заповідності територій має Іванківський, Броварський, Миронівський, Бориспільські райони. Найменший – Таращанський, Рокитнянський, Баришівський, Сквирський райони. Найпоширенішою категорією природно-заповідних територій області є заказники загальнодержавного та місцевого значення (97 од.), які створюються з метою збереження і відтворення природних комплексів або їх окремих компонентів. Також, Київська область має - 17 природоохоронних рекреаційних установ: один дендропарк, два регіональних ландшафтних парків місцевого значення, а також чотирнадцять парків-пам’яток садово-паркового мистецтва, три з яких мають загальнодержавне значення.
Однією з природних перлин Київщини є дендропарк «Олександрія», який в минулому році відзначив своє 225-річчя. Даний об’єкт протягом багатьох років залишається взірцем пейзажної паркової композиції, що складена з цінних рослин, дерев, скульптур, ставків та самої річки Рось.
Ще одна унікальна за своєю геологічною будовою та красою заповідна територія – регіональний ландшафтний парк «Трахтемирів», який знаходиться на правому березі Дніпра в межах Канівського району Черкаської області та Миронівського району Київської області. Рельєф парку утворений ярами та горбистою поверхнею. Тут зростає близько 10 червонокнижних видів рослин (цибуля ведмежа, підсніжник білосніжний, лілія лісова, рябчик російський та ін.), а також зустрічаються червонокнижні птахи – орлан-білохвіст та пугач звичайний.
наразі спільно з Мінприроди України ведеться робота по створенню двох об’єктів загальнодержавного значення - Чорнобильського біосферного заповідника орієнтовною площею - 227 000 га та Дніпровсько-Тетерівського національно-природного парку орієнтовною площею - 30 400 га. Також, проектується створення 17 об’єктів місцевого значення, загальною площею орієнтовно - 934,63 га.
Створення нових та розширення існуючих територій та об’єктів природно-заповідного фонду стане основою для формування екологічного каркасу регіону, сприятиме розвитку організованих форм рекреації і туризму, екологічної освіти, збереженню традиційних форм раціонального природокористування і сталого розвитку природно-територіального комплексу. Ці заповідні куточки формують національний характер. Усі виявлені території незайманої природи рідного краю неповторні, і тому потребують до себе особливої уваги людини.
Окремо слід згадати про історію розвитку природно-заповідного
фонду в Зоні відчуження Чорнобильскої АЄС, яка займає чималу
частину Київської області, і завдяки значному зниженню загального
рівня антропогенного впливу, стає все більш цінною для збереження
біорізноманіття.
Природні території є багатством народу України і тільки спільними зусиллями ми досягнемо успіху в розпочатій роботі, направленій на збереження цих територій. Успіх цієї справи залежить від кожного з нас!
Національний природний парк "Черемоський"
Нещодавно на території Українських Карпат за фінансової підтримки Франкфуртського зоологічного товариства (Німеччина) у партнерстві з Українським товариством охорони птахів, за активної участі національних парків регіону та Департаменту заповідної справи Міністерства екології та природних ресурсів України стартував природоохоронний проект «Збереження Карпатських пралісів».
Метою проекту є збереження пралісів і старовікових лісів на територіях Українських Карпат шляхом розширення покриття цих цінних лісових масивів національними природними парками.
Путильщину в цьому масштабному заході представляє національний природний парк «Черемоський».
З інших регіонів в ньому беруть участь такі нацпарки, як Карпатський, Верховинський, Ужанський, Вижницький, Сколівські Бескиди, Зачарований Край, Гуцульщина, Синевир.
В ході робочих зустрічей представників природно-заповідних установ, співробітників Українського товариства охорони птахів та фахівців по пралісах, що відбулись 23-25 квітня та 13-14 травня поточного року в с. Микуличин Яремчанського району Івано-Франківської області було окреслено цілі та очікувані результати проекту.
На території Путильщини, як і в цілому в Українських Карпатах, будуть реалізовані такі основні завдання: обстеження, картування та опис пралісів і старовікових лісів на запланованих для розширення територіях і на основі зібраних матеріалів - підготовка наукових обґрунтувань та клопотань щодо зміни меж (розширення) природоохоронних установ. Наступним кроком стане розробка Планів управління територіями парків в аспекті збереження пралісів та старовікових лісів. Проект передбачає постійне інформування місцевого населення про значення пралісів та необхідність їх збереження, перспективи розвитку природно-заповідного фонду Українських Карпат.
І справді, старовірові насадження і праліси – цінні ділянки лісу, де зберігається велике багатство видів рослинного і тваринного світу, природний генофонд популяцій, що утворюють лісові екосистеми. Це - надзвичайно різноманітне живе мереживо, що складається з безлічі зв’язків між рослинністю, тваринами, іншими природними компонентами та абіотичним середовищем, які взаємно впливають і змінюють одні одних і навколишнє середовище.
Як відомо, тільки збереження усього живого дозволить людині повноцінно існувати у майбутньому. Тому виокремлення і охорона найцінніших лісових масивів як Путильщини, так і Карпат в цілому, поряд із традиційним веденням лісового господарства забезпечить сталий або невиснажливий розвиток милого багатьом і багатьом горянам гірського краю.
ослідження біорізноманіття та природних екосистем.
Спеціалістами Центру реалізований проект по дослідженню біорізноманіття флори та фауни Сумської області. В рамках цього проекту, який тривав декілька років, вперше створено інформаційну базу видів рослин, грибів і тварин на території Сумської області, які підлягають особливій охороні. До цієї бази увійшли види:
занесені до Червоної книги України;
занесені до Європейського Червоного списку тварин і рослин, що знаходяться під загрозою зникнення у світовому масштабі;
занесені до додатків I і II Конвенції про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ існування в Європі (Берн, 1979 рік);
занесені до списків CITES, CMS, AEWA, EUROBATS.
База містить дані щодо назви видів (українська та латинська назва), наявності в природоохоронних списках, місце розташування (адміністративно-територіальна прив’язка, широта та довгота), опис біотопу та джерела інформації.
Проблема є з інформаційною складовою — роздатковими матеріалами, брошурами, іншими інформаційними продуктами, потрібними для популяризації національних парків серед громадян як місця відпочинку»,
Про якість і кількість природоохоронних територій. Близько 21% території держав Європи сьогодні мають природоохоронний статус. Уже в 2011 році їхній обсяг дорівнював 158 тисячам природоохоронних територій. І хоча, наприклад, у Франції чи Німеччині кількість національних парків менша, ніж в Україні, за якістю вони перевершують українські.
Згідно з Конвенцією про охорону біологічного різноманіття, яку підписала і Україна, до 2020 року перед країною стоїть завдання створити систему природоохоронних територій на 17% суходолу та 10% морських акваторій. Сьогодні цей відсоток значно менший.
ПЛАН
1. Мета та основні завдання державних заповідників.
2. Біосферні заповідники, їх роль та призначення.
3. Характеристика Поліського, “Медобори”, Карадазького державних заповідників та Карпатського, “Асканія Нова” біосферних заповідників.
При вивченні цієї теми основну увагу необхідно привернути питанням мети створення заповідників та основних завдань, які вирішуються за їх допомогою, екологічної ролі по підтриманню рівноваги в природних екосистемах.
Державні заповідники створювалися з метою збереження в природному стані типових або унікальних для даної ландшафтної зони природних комплексів, для вивчення в них ходу природних процесів і явищ, і розробки наукових основ охорони природи. Територія заповідника вилучається з господарського користування. Заповідники наділяються працівниками спеціальної служби охорони, науковим, науково-технічним і адміністративно-господарським персоналом.
Перед державними заповідниками поставлено ряд завдань:
- забезпечення охорони природних комплексів і заповідного режиму;
- проведення науково-дослідних робіт, які відповідають науковому профілю заповідника;
- пропаганда основ заповідної справи, проблем охорони і раціонального використання природи, сприяння підготовці кадрів.
В 1970 році офіційно прийнята програма “Людина і біосфера” на ХVІ сесії генеральної конференції ЮНЕСКО. Одним з 14 проектів цієї програми був проект №8 “Біосферні заповідники”. Станом на 1983 рік в світі нараховувалось 226 біосферних заповідників в 62 країнах, які представляли найбільш характерні геосистеми 193 біогеографічних провінцій. Ці заповідники передбачені для постійних і всесторонніх спостережень за станом і ходом природних процесів на незмінених або слабозмінених типових ділянках біосфери. Вони використовуються для дослідження еволюції екосистем. Це в певній мірі саморегулюючі природні системи, тому повинні бути масштабними і екологічно обособленими від сусідніх екосистем і антропогенного впливу. В Україні статус “біосферний заповідник” надано Чорноморському, Асканії-Новій, Карпатському, Дунайському.
Станом на 1.01.2000р. в Україні нараховувалось 4 біосферних та 16 державних природних заповідників. В зоні мішаних лісів – 2 (Поліський, Рівненський); в лісостеповій зоні – 3 (Розточчя, Медобори, Канівський); в степовій зоні – 9 (Асканія-Нова, Дунайський, Чорноморський, Дніпровсько-Орільський, Казантипський, Луганський, Опукський, Український степовий, Єланецький степ); в Карпатах – 2 (Карпатський, Горгани); в Кримських горах – 4 (Карадазький, Кримський, Мис Мартьян, Ялтинський)
Характеристика заповідників подається за наступною схемою:
- загальні відомості;
- фізико-географічні умови формування екосистеми;
- рослинність і флора;
- фауна і тваринний світ;
- наукові дослідження;
- стан екосистем.
країнам рекомендується створювати у транскордонних регіонах систему природоохоронних територій для збереження генофонду рослинного і тваринного світу. У Конвенції про збереження мігруючих видів диких тварин (Бонн, 1979 р.) ставиться питання про відновлення біотопів, важливих для застереження зникання мігруючих видів фауни. В ній акцентується також увага на збереженні природного середовища, необхідного для існування мігруючих птахів. У Рамсарській Конвенції (1971) що стосується охорони водно-болотних угідь, які мають міжнародне значення, рекомендується взяти під охорону транскордонні водно-болотні ландшафти. Дана конвенція особливо важлива для України, оскільки водно-болотні екосистеми в дельті Дунаю, у районі Шацьких озер, у басейні Тиси мають і міжнародне значення. На потребу збереження цінних у біогеографічному плані територій на нашому континенті наголошується також у Бернській Конвенції про охорону флори, фауни і природного середовища, прийнятої (1979 р.). в якій, зокрема, рекомендується створення Смарагдової мережі "територій спеціального збереження71. Створений транскордонний резерват сприяє збереженню флористичного різноманіття Бескид, яке нараховує понад 1000 видів судинних рослин, а також збереженню популяцій таких рідкісних видів хижих звірів як бурий ведмідь, вовк, рись, дикий кіт, куниця та інших
Дата добавления: 2015-08-28; просмотров: 98 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |
| Уважаемая Флера Ивановна! | | | Проективный тест личностных отношений, социальных эмоций и ценностных ориентаций “Домики” |