ВСТУП
Мета виробничої переддипломної практики - закріплення у виробничих умовах знань, отриманих студентами під час вивчення предметів навчального плану; підбір матеріалів для дипломного проектування; ознайомлення з особливостями електропостачання підприємства.
Мостовий кран — підіймальний кран, що пересувається рейками на нерухомих опорах. Кран мостовий має широку сферу застосування — він призначений для підйому і переміщення вантажу в приміщенні або під навісом.
Мостовий кран пересувається рейками, прикріпленими до нерухомих опор. На сьогоднішній день мостові крани є невід'ємною часткою будь-якого крупного виробництва і використовуються для виконання різного роду навантажувально-розвантажувальних робіт усередині виробничих і складських приміщень.
Існують також моделі кранів мостових, які використовуються на відкритій території, на відкритих майданчиках заводів, складських терміналів тощо.
Мостовий кран буває одно балочний і двох балочний. Двох балочний мостовий кран передбачає найважчі режими роботи. Одно балочний має вищу швидкість переміщення при меншій вантажопідйомності.
Мостовий кран також ділиться на підвісний (кран балка підвісна) і опорний (кран балка опорна). За видом приводу розрізняють мостовий електричний кран (з електричним приводом) і мостовий ручний кран — з механічним приводом, тобто підйом вантажу і переміщення крана проводиться за допомогою фізичних зусиль людини.
Переддипломна практика проходила в умовах цеху «Карбамід-2» ПАТ «ДніпроАзот». Мета даної практики полягала в розгляді питань електрообладнання, електропостачання та автоматизованого приводу мостового крану.
1 Коротка характеристика підприємства
ПАТ "ДніпроАзот" сьогодні - це десятки цехів, які є єдиним промисловим механізмом у виконанні виробничих і комерційних завдань. Вироблена продукція: карбамід, аміак, сода каустична, соляна кислота, КМЦ всіх марок і модифікацій, користуються постійним попитом у сільському господарстві, хімічній і енергетичній галузях, у металургії й машинобудуванні. Виробництво й поставки хлору та гіпохлориту натрію багато років забезпечують провідну роль у системі забезпечення чистою водою населення й підприємств України. Управління по виробництву товарів народного споживання ВАТ «ДніпроАзот» робить сучасні товари для домашнього господарства: різноманітний асортимент господарських виробів із пластмас; миючі, очищаючі і відбілюючи засоби; мінеральні добрива для присадибних господарств;одноразовий посуд; клей для шпалер. Поєднання сучасних технологій з високою якістю, доступні ціни на продукцію допомагають на практиці забезпечувати «добробут» у кожному будинку наших споживачів.
В результаті проведення кадрових, організаційних, технологічних і фінансових реформ компанія набула статусу фінансово-стійкого, динамічно розвиваючогося й інвестиційно-привабливого підприємства.
В основу стратегії, що забезпечує розвиток компанії, закладені три головні складові: виробнича маркетингова політика, реалізація програми по модернізації й відновленню виробництва й сучасний адекватний фінансовий менеджмент.
Розробка відповідних технологій збуту сприяє формуванню дилерської мережі. Це дозволяє підприємству просувати свою продукцію на внутрішній і зовнішній ринки; відслідковувати тенденції ринків, вимоги споживачів, формувати попит і вчасно реагувати на його зміну; проводити ефективну цінову політику на регіональних ринках.
2 Структура підприємства
ПАТ «ДніпроАзот» складається з наступних основних цехів:
- Карбамід 1
- Карбамід 2
- Цех №1-Б
- ЦПА
- Рідкий хлор
- Хлор каустик
- Цех 6/2
- ПХВС
- Цех розподілення повітря
- ТЕЦ
ПАТ «ДніпроАзот» складається з наступних допоміжних цехів:
- Залізнично дорожній цех
- Автотранспортній цех
- Цех водопостачання
- Ремонтно-будівельний цех
- ЦАКС
- КВПіА
3 Номенклатура та характеристика продукції (послуг, робіт) що випускається підприємством
ПАТ «ДніпроАзот» входить у десятку провідних підприємств хімічної й нафтохімічної промисловості України по приросту товарної продукції, об'ємам прибутку й росту валового доходу.
Продукція підприємства застосовується в металургії, сільському господарстві, гірничодобувній, хімічній та переробній промисловості, в енергетиці та водопостачанні.
Сьогодні на підприємстві випускають аміак і карбамід, каустичну соду, рідкий хлор, соляну кислоту і гіпохлорит натрію, КМЦ різних модифікацій і товари народного споживання.
Переддипломна практика проходила в умовах цеху Карбамід 2 (Повне найменування цеху - цех виробництва гранульованого карбаміду). Потужність виробництва - 330 тис. тонн карбаміду на рік, 1000 тонн у добу.
Цех карбаміду складається з однієї технологічної лінії.
Карбамід виходить взаємодією газоподібного діоксиду вуглецю і рідкого аміаку у вузлі синтезу при температурі 185 °С и тиску 13,4-14,7Мпа.
Реакційна суміш, отримана в синтезі і складається з карбаміду карбамата амонію, води й аміаку, що піддається дистиляції:
- перша ступінь дистиляції здійснюється по стриппинг-процесу диоксидом вуглецю при тиску синтезу;
- друга ступінь дистиляції - при тиску 0,35 МПа.
Після другої ступені дистиляції розчин карбаміду випарюється в двоступінчастій випарній установці. Плав після випарної установки гранулюється в гран-башті за допомогою грануляторів.
Технічне найменування продукту відповідно до ДСТ 2081-92E - гранульований карбамід марки Б.
Карбамід випускається за ДСТ 2081-92Е, що відповідає вимогам до карбаміду, виготовленому для потреб сільського господарства і для постачання на експорт.
4 Електропостачання підприємства, його цехів (дільниць, відділів)
Вибір схеми електропостачання з економічної точки зору має важливе значення.Схема електропостачання вибирається в залежності від потужності струмоприймачів, їх кількості, засобів розподілу електричної енергії та інших факторів. Вона повинна задовольняти наступним вимогам:
- забезпечувати необхідну надійність електропостачання у залежності від категорії струмоприймачів;
- мати відносні показники по капітальним витратам
- бути зручною в експлуатації
- допускати використання швидкісних методів монтажу.
Радіальні схеми характеризуються тим, що від джерела живлення відходять лінії, які живлять потужні електроприймачі або окремі розподільчі пункти. Радіальні схеми забезпечують високу надійність живлення; в них легко можна використовувати системи автоматики. Однак радіальні схеми потребують великих капітальних затрат.
Магістральні схеми в основному виконуються при рівномірному навантаженні по площі цеху. Електроенергія розподіляється по схемі блока “трансформатор-магістраль”. Наявність перемичок між магістралями окремих підстанцій забезпечує надійність електропостачання при мінімальних затратах на пристрої резервування. До недоліків цих схем слід віднести те, що при пошкодженні магістральної мережі відключаються всі приймачі, які живляться від неї. Для живлення струмоприймачів виробничого об’єкту приймаємо напругу 380 В, а для ланцюгів керування та електричного освітлення приймаємо напругу 220В змінного струму.
Опис схеми електропостачання. Електроенергія в цех постачається двома вводами з цеху «Аміачна 2» напругою 6 кВ через вимикачі автоматичні QS1,QS2, плавкі запобіжники FU1, FU2 та масляні вимикачі Q1-Q4. Систему шин з боку 0,4кВ виконуємо секційно на 4 секції за допомогою секційних вимикачів. Кожна секція шин живиться окремо від силового трансформатора. Секційний вимикач в нормальному положенні відключений. Така схема дозволяє відключити секції шин для ревізії або ремонту, не порушуючи електропостачання відповідальних об’єктів. Якщо відключається одна з ліній, що живить, та секція, що від неї отримує живлення, знеструмиться, то її живлення можна відновити увімкненням автоматичного вимикача.
Для живлення струмоприймачів об’єкту проектування використовуємо комбіновану схему електропостачання. Основні струмоприймачі живимо по радіальній схемі. Вона характеризується високою надійністю живлення.
Схема принципова електропостачання цеху «Карбамід - 2» наведена в додатку 1.
5 Характеристика та категорія електропостачання споживачів енергії
Правила улаштування електроустановки регламентують вимоги до схем розподілу електроенергії, у зв'язку з якими має забезпечуватися категорія надійності електропостачання. В зв'язку з цим було зроблено розробка по надійності і важливості електроспоживачів, які харчуються електроенергією та відповідно з цим розроблені певні категорії. Ці категорії визначаються в процесі проектування, на підставах нормативної документації та технічних частин проекту. Всього існує три категорії, які можуть бути описані так: дуже важливі, важливі, всі інші.
Цех «Карбамід 2» відноситься до другої категорії електропостачання.
До другої категорії електропостачання відносяться електроспоживачі, які через раптове відключення електроенергії можуть викликати тривалий простій робітників, обладнання, технічного процесу. Також можливі масові виникнення браку продукції або її недовипуску.
При своїй нормальній роботі електропостачання повинно забезпечуватися двома незалежними резервує джерела електроенергії. Але при цьому допускається невелика кількість часу на процес перемикання. При виникненні проблем з електроживленням на одному з джерел для електроспоживачів даної категорії можливе час простою до процесу відновлення повного електропостачання. У момент простою черговий персонал або ж виїзна бригада повинні провести всі необхідні перемикання і відновити процес надходження електропостачання.
6 Відомість споживачів електричної енергії
Таблиця 6.1- Відомість споживачів електричної енергії
Найменування споживачів | n,шт | Pном кВт |
кВт | Кв |
|
|
РП1, 380В | ||||||
Мостовий кран ПВ=40% | 30+4.5+60 | 94.5 | 0,1 | 0.5 | 1,73 | |
Насос Н-1902 | 2.2 | 6.6 | 0,8 | 0,8 | 0,75 | |
Насос Н-1904 | 0,8 | 0,8 | 0,75 | |||
Вентиляційне обладнання В-02 | 0,57 | 0,75 | 0,88 | |||
Багато постовий зварювальний трансформатор | 25.4 | 25.4 | 0,5 | 0,7 | 1,02 | |
Вентиляційне обладнання П-01 | 0,57 | 0,75 | 0,88 | |||
Вентиляційне обладнання П-05 | 2.2 | 4.4 | 0,57 | 0,75 | 0,88 | |
Вентиляційне обладнання П-07 | 0,57 | 0,75 | 0,88 | |||
Зварювальний трансформатор дугової зварки | 0,2 | 0,4 | 2,29 | |||
Компресор К-411 | 0,75 | 0,85 | 0,61 | |||
Всього на РП1 | 269.3 | 420,9 |
|
|
| |
РП2, 380В | ||||||
Вентилятор К-101 | 0,57 | 0,75 | 0,88 | |||
Компресор К-102 | 0,75 | 0,85 | 0,61 | |||
Компресор К-108 | 0,75 | 0,85 | 0,61 | |||
Вентиляційне обладнання В-03 | 5.5 | 0,57 | 0,75 | 0,88 | ||
Вентиляційне обладнання В-04 | 0,57 | 0,75 | 0,88 | |||
Вентиляційне обладнання П-10 | 0,57 | 0,75 | 0,88 | |||
Зварювальний трансформатор дугової зварки | 7.9 | 23.7 | 0,2 | 0,4 | 2,29 | |
Опалювальний елемент | 0,6 | 0,7 | 1,02 | |||
Освітлення | ||||||
Лампи накалювання | 0,06 | 1,44 | 0,85 | 0,96 | 0,29 | |
люмінесцентні лампи | 0,04 | 0,8 | 0,9 | 0,95 | 0,32 | |
Всього на РП2 | 344,5 | 437,94 |
|
|
| |
Всього: | 613,8 | 858,84 |
|
|
|
7 Технічна характеристика установки. Кінематична схема
Мостові крани загальнопромислового призначення є одними з найбільш затребуваних вантажопідйомних пристроїв, які призначені для виконання різних вантажно-розвантажувальних робіт у закритих приміщеннях і на відкритих майданчиках. Технічні характеристики мостового крана одно балкового (кран-балки) дозволяють широко використовувати його в різних сферах. Так, наприклад, мостові крани використовуються в цехах металургійних і промислових підприємств, в машинних залах електростанцій та ін. Конструкція даного типу кранів складається з двох головних і двох кінцевих балок, які утворюють жорстку раму, що дозволяє використовувати опорний вантажний візок. У ролі знімного вантажозахоплювального механізму може служити грейфер, вантажопідіймальний електромагніт, траверса з електромагнітом та іншим пристосуванням, гак і т.д. Все це дозволяє значно розширити область застосування мостових кранів. З найкращого боку зарекомендували себе мостові крани в металургійному виробництві, будівельної та сільськогосподарської сфері, в роботі на складських терміналах, монтажних цехах і майстерень.
Технічні характеристики мостового крана, особливості та переваги.
Технічні характеристики мостового крана визначають його високі експлуатаційні можливості і монтажну готовність. Мостові крани виготовляються з повним електромонтажем шаф і кабін управління, холостою обкаткою всіх механізмів, а також контрольної складанням всіх вузлів крана. Розглянемо ключові технічні характеристики мостового крана, що визначають його високу продуктивність і багатофункціональність. Мостові крани зазвичай мають електричний привід, рідше ручний, управління при цьому проводиться з кабіни за допомогою пульта дистанційного керування. Міст крана складається з двох прогонових балок, з'єднаних з кінцевими балками, які мають коробчатий перетин. Підвізкова рейка закріплюється на верхньому поясі пролітної балки. На його кінцях встановлені опори, що обмежують крайні положення візка. Стійкість вертикальних стінок і прямокутний перетин забезпечуються приварюванням великих діафрагм до пролітної балці. Також є малі діафрагми, які забезпечують більш рівномірну подачу вантажу на вертикальні стінки. На бічних прогонових балках передбачені майданчики з поручнями, які призначені для обслуговування візки для вантажів і пересування.
Технічна характеристика мостового крану:
Вантажопідйомність 10 т;
Проліт крана 22,5 м;
Швидкість:
- підйому від 0,8 до 5 м / хв;
- пересування візка від 5 до 20 м / хв;
- пересування крана від 10 до 40 м / хв;
Габаритні розміри крану:
- довжина 22800 мм;
- ширина 3900 мм;
- висота 1700 мм;
Маса крана не більше 7680 кг;
Ширина головки колії 10 мм;
Навантаження на колеса від 17,5 до 70 кН;
Середнє напрацювання на відмову, циклів, не менше 11000;
Середній повний термін служби, років, не менше 20 років.
Рисунок 7.1 – Кінематичні схеми механізмів мостового крану
Ї
а - механізм підйому;
б - криві залежності ККД кранових механізмів від навантаження
в - пересування візка,
г - пересування моста із загальним і роздільним приводом ходових коліс..
8 Вимоги до електроприводу механізму
Вибір роду струму для електроустаткування крана має важливе значення, оскільки з ним пов'язані такі показники, як технічні можливості приводу, капіталовкладення і вартість експлуатаційних витрат, маса і розміри обладнання, його надійність і простота обслуговування.
Для приводу кранових механізмів можливе застосування різних двигунів і систем електроприводу. Їх вибір визначається вантажопідйомністю, номінальною швидкістю руху, необхідним діапазоном регулювання швидкості приводу, жорсткість механічних характеристик, числом включення в годину і ін. В теперішні час на кранах найчастіше застосовують прості системи електроприводу, у яких двигуни отримують живлення від мережі змінного або постійного струму постійної напруги через пускорегулюючі резистори.
Привід з асинхронними двигунами з к. з. ротором застосовується для механізмів кранів невеликої потужності (до 15 кВт), що працюють в легкому режимі. Якщо необхідно регулювати швидкість або забезпечити точну зупинку механізму, то можна використовувати двох - або тришвидкісні двигуни.
Найбільше поширення на кранах отримав привід з асинхронними двигунами з фазним ротором і ступінчастим регулюванням кутової швидкості шляхом зміни опору в ланцюзі ротора. Такий привід досить простий, надійний, допускає велику кількість включень в годину і застосовується при середніх і великих потужностях. За допомогою резисторів у ланцюзі ротора можна в широких межах змінювати момент при пуску, отримувати бажані прискорення і плавність пуску, зменшувати струми і втрати енергії в двигуні при перехідних процесах, а також отримувати знижені кутові швидкості. Однак цей привід не забезпечує необхідну жорсткість регулювальних характеристик і стійку роботу при знижених швидкостях. Він неекономічний внаслідок значних втрат енергії в пускорегулюючих опорах; крім того, має місце підвищений знос двигуна, електромеханічних гальм і контактної апаратури управління.
Якщо до електроприводу кранових механізмів пред'являються підвищені вимоги щодо регулювання швидкості, а також необхідно забезпечити низькі стійкі кутові швидкості в різних режимах, то застосовують двигуни постійного струму. Для механізмів підйому приводи на постійному струмі з живленням від мережі зазвичай виконуються з двигунами послідовного збудження, які допускають великі перевантаження по моменту і мають м'яку природну характеристику, що дозволяє піднімати й опускати легкі вантажі з підвищеною швидкістю. Двигуни паралельного збудження застосовують у тих випадках, коли необхідно мати досить жорсткі механічні характеристики при низьких кутових швидкостях, а також забезпечити роботу двигуна на природній характеристиці в генераторному режимі.
Якщо потрібно забезпечити підвищений діапазон регулювання швидкості приводу, обмеження стопорного моменту і плавне протікання перехідних процесів двигуна при напруженому режимі роботи кранового механізму, то застосовують регульований електропривод по системі Г - Д. Використання такої системи при великих потужностях двигунів дозволяє полегшити апаратуру управління і підвищити надійність роботи приводу.
Однак використання двигунів постійного струму тягне за собою необхідність перетворення змінного струму у постійний, що до недавнього часу здійснювалося з допомогою машинних перетворювачів і пов'язане зі збільшенням капітальних витрат, втрат енергії і експлуатаційними витратами.
На кранах отримали деяке поширення також і складні системи електроприводів з асинхронними двигунами: з вихровим гальмівним генератором, з дроселями насичення, дводвигуновий привід з регулюванням швидкості шляхом накладення механічних характеристик та ін.
При виборі роду струму для конкретного випадку необхідно проаналізувати вимоги до приводу і можливість їх виконання існуючими системами на змінному струмі.
З розвитком силової напівпровідникової техніки відкриваються нові можливості застосування двигунів постійного і змінного струму у кранових електроприводах механізмів з живленням від тиристорних перетворювачів, що встановлюються безпосередньо на кранах і підключаються до мережі змінного струму. Ці перетворювачі мають високі енергетичні та економічні показники, підвищену механічну міцність і довговічність, невибагливі в експлуатації.
9 Опис існуючої принципової електричної схеми керування електроприводом механізму
Керування механізмом переміщення мостового крану здійснюється за засобами контролера типу ККТ-61А. Напруга на контролер подається через захисну панель ПЗКБ – 160. при натисканні кнопки SB1 спрацьовує контактор (при умові,якщо всі контролери механізмів керування крана знаходиться у нульовому положенні, та кінцеві вимикачі знаходяться у нормальному, робочому положенні) КМ, своїми контактами шунтує кнопку SB1, а через силові контакти КМ напруга поступає на контролер. В першому положенні вперед рукоятки контролера замкнуті контакти К5, спрацьовує контактор КМ1 замикає силові контакти КМ1. Статор отримує напругу (в певній послідовності фаз). У другому положенні вперед рукоятки контролера замкнені контакти К2, К5. при тій же послідовності фаз на статорі через контакт К2 двигун вмикається в мережу з повністю введених опорах у ланцюгу ротору. В першому положенні назад замикається контакт К7, контактор КМ2 отримує живлення та розмикається нормально замкнений контакт контактору КМ2 контактор КМ1 знеструмлюється та розмикається нормально замкнутий контакт контактора КМ2, контактор КМ1. Силові контакти КМ2 замикаються, чим забезпечується вимірювання порядку чергувань фаз напруги на зажимах статора С1, С2 та С3. при подальшому переміщенні рукоятки контролера в положення 2 – 5 вперед, або назад замикаються контакти К2, К4, К6, К3 та шунтуються ступені пускових резисторів в ланцюгу ротора двигуна, які забезпечують потрібний режим роботи механізму переміщення мостового крану. Схема забезпечує захист двигуна від перенавантажень за струмом за допомогою групового максимального реле 1КА(1КА1 – 1КАЗ). За допомогою SQ3, SQ4 створюються ланцюги кінцевого захисту. Усі види захисту діють на відключення контролера КМ, як і передбачено в панелі ПЗКБ.
10 Заходи щодо енергозбереження
Електроенергія є одним з найважливіших продуктів у індустріальному суспільстві. Дослідження показали, що середній прибуток, тривалість життя та інші важливі фактори рівня життя пов’язані зі споживанням електроенергії на душу населення в окремому регіоні чи в країні в цілому. Як і всі природні ресурси, енергетичні ресурси можуть вичерпатися, тому важливо заощаджувати якомога більшу кількість енергії.
Збереження електричної енергії є важливою частиною загальної тенденції щодо захисту навколишнього середовища.
Можна виділити наступні напрямки економії електричної енергії на виробництві:
- економія електроенергії зменшенням її втрат;
- енергозбереження засобами електроприводу;
- економія електроенергії методами компенсації реактивної потужності в мережі;
- економія електроенергії при експлуатації електрообладнання.
Основний спосіб зниження споживання електроенергії – її економія за рахунок зменшення втрат електроенергії в системах електропостачання (трансформаторах, лініях), а також за рахунок раціоналізації та вдосконалення технологічного процесу споживання електроенергії електродвигунами.
Зменшення втрат електроенергії в трансформаторах можна досягти шляхом правильного вибору числа потужності трансформаторів; раціонального режиму їх роботи; виключення холостого ходу при малих навантаженнях.
Для зменшення втрат в лініях живлення необхідно зменшити протікаючий через них струм. Це можливо при використанні резервних та паралельно працюючих ліній, а також при підвищенні напруги в мережі.
Особливе значення для економії електроенергії мають питання зниження електричного навантаження цеху в години максимуму енергосистеми.
Енергозбереження в електроприводі є частиною загального процесу ефекти-вного використання електроенергії і визначається трьома процесами:
Енергоспоживанням
Енерговикористанням споживаної енергії
Енергоуправління процесу енергоспоживання.
Ще один з напрямків економії електроенергії – це компенсація реактивної потужності, яка дає можливість отримати значну економію енергетичних ресурсів і є частиною вирішення загальної проблеми підвищення ККД роботи систем електропостачання та поліпшення якості електроенергії.
Найбільш дієвим і ефективним способом зниження споживаної з мережі реактивної потужності є застосування установок компенсації реактивної потуж-ності (конденсаторних батарей, синхронних двигунів і синхронних компен-саторів).
Компенсуюча здатність синхронного двигуна визначається навантаженням на його валу, напругою, підведеною до його затискачів, та струмом збудження.
Проблема енергозбереження в освітлювальних установках набула особливого значення. Проблема пов’язана з безперервним зростанням масштабів використання електроенергії на освітлення. На освітлення витрачається до 20% всієї електроенергії, що використовується.
Нераціональне використання електроенергії пов’язане перш за все з тим, що значна група світильників для промислового освітлення має низький ККД і малоефективний розподіл сили світла. Для вирішення енергетичних і економічних проблем, пов’язаних з електричним освітленням необхідно значно підвищити ефективність використання електроенергії в освітлювальних установках.
Вирішення цих проблем зводиться до рішення чотирьох основних задач:
Вдосконалення засобів освітлення за рахунок використання прогресивних джерел світла.
Вдосконалення способів освітлення за рахунок впровадження нових принципів проектування та нормування освітлення.
Поліпшення експлуатації освітлювальних установок.
Стимулювання споживачів електроенергії за використання енергозберігаючих джерел світла.
При освітленні великих приміщень (площею понад 500 м2) та при освітленні прожекторами необхідно передбачати дистанційне автоматичне або ручне керування штучним освітленням, що дає можливість: своєчасно вмикати та вимикати (частково чи повністю) освітлювальні пристрої на початку та в кінці роботи з урахуванням графіка дії виробничого устаткування. Економія електроенергії при цьому близько 10÷15%
11 Охорона праці
11.1 Заходи по поліпшенню умов з охорони праці на підприємстві
11.1.1Охорона праці в Україні
Основним нормативним документом, який регулює відносини у сфері охорони праці в Україні – є Закон України «Про охорону праці» (1992р). Цей Закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров'я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.
11.1.2 Засоби колективного та індивідуального захисту
Перелік видів спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, що підлягають видачі електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування, згідно з діючими нормами, визначених Переліком безплатної видачі спецодягу, спецвзуття та інших засобів захисту викладено в Таблиці 11.1.2.1 Перелік видів спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту.
№ п/п | Найменування спецодягу, спецвзуття та засобів індивідуального захисту. | Строк носіння згідно затвердженим нормам |
Костюм робочий неутеплений (тканина діагональ) | 12 міс. | |
Черевики робочі неутеплені (шкіра) | 12 міс. | |
Каска захисна будівельно-монтажна з підпірним ременем | 42 міс. | |
Куртка робоча утеплена (бавовна на утепленій підкладці) | 36 міс. | |
Білизна натільна (бавовняна тканина) | 12 міс. | |
Рукавички діелектричні (латекс) | 3 міс. | |
Калоші діелектричні (гума) | 12 міс. | |
Рукавиці робочі неутеплені (з наладонниками з брезенту, бавовна) | 1 міс. | |
Фільтр протигазну (ДОТ 600 К3Р3 комбінований ТУ2568-133-05795731-2003) | 60 міс. | |
Трубка Протигазна (гофрована) | 72 міс. | |
Підсумок для протигаза | 12 міс. | |
Шолом-маска Протигазна ШМП | 72 міс. |
11.1.3 Заходи з техніки безпеки при виконані робіт
Роботи, що виконуються в діючих електроустановках, щодо заходів безпеки поділяють на чотири категорії:
а) роботи, що виконуються після повного зняття напруги, тобто на обладнанні, яке повністю вимкнуто
б) роботи, що виконуються при частковому знятті напруги, а саме: на вимкнутих частинах обладнання, в той час як інші його частини перебувають під напругою
в) роботи, що виконуються без зняття напруги поблизу і на струмоведучих частинах, що перебувають під напругою;
г) роботи, що виконуються без зняття напруги далеко від струмоведучих. частин, що перебувають під напругою.
Роботи в діючих електроустановках слід проводити за нарядом, розпорядженням або в порядку поточної експлуатації.
Роботи, що виконуються в порядку поточної експлуатації робітниками на закріплених за ними електроустановках, проводять без оформлення наряду або розпорядження. Перелік робіт, виконуваних в порядку поточної експлуатації, затверджує керівництво підприємства. За нарядами слід виконувати всі роботи, які не увійшли в перечень робіт, виконуваних в порядку поточної експлуатації і за розпорядження. Роботи в електроустановках слід виконувати відповідно до вимог ГОСТ 12.1.019 та ГОСТ 12.3.032.
1 Забороняється самовільне проведення робіт, а також розширення робочих місць та обсягу завдання, визначених нарядом або розпорядженням.
2 Виконання робіт в електроустановках в зоні дії іншого наряду необхідно погоджувати з працівником, який видав попередній наряд. Узгодження оформляється до підготовки робітничого місця записом на полях наряду "Погоджено" та підписом узгоджувального працівника.
3 Ремонт електроустановок із застосуванням вантажопідіймальних машин, механізмів або великогабаритних пристосувань, за виключити винятком ямо бурів телескопічних механізмів для підйому людей, слід виконувати за технологічними картами або ППР.
4 В електроустановках до 1000 В електростанцій, підстанції і на КЛ при роботі під напругою необхідно:
- відгородити розташовані поблизу робочого місця струмоведучі частини, що перебувають під напругою, до яких можливе випадкове доторкання
- працювати в діелектричних калошах, ботах або стоячи на ізолювальній підставці або на гумовому діелектричному килимку;
- застосовувати інструмент з ізолюючими рукоятками. При відсутності такого інструмента слід користуватися діелектричними рукавичками. Забороняється працювати в одязі з короткими або засуканими рукавами, користуватися ножівками, металевими метрами тощо
5 В електроустановках вище 1000 В при проведенні робіт на струмо-провідних частинах, що перебувають під напругою, необхідно:
Користуватися тільки випробуваними сухими і чистими ізоляторами з непошкодженим лаковим покриттям;
тримати ізолюючі засоби за ручки-захвати не далі обмежувального кільця;
Розташовувати ізолюючі засоби так, щоб не виникала небезпека перекриття між фазами або фази на землю.
6 При виконанні роботи із застосуванням електрозахисних засобів (ізолюючі штанги, електровимірювальні штанги і клещі, покажчики напруги) допускається наближення людини до струмоведучих частин на відстань, яка визначається довжиною їх загальної частини.
7 Забороняється в електроустановках працювати в зігнутому положенні, якщо при випрямленні відстань до струмоведучих частин буде менше зазначеного в таблиці цих Правил. Забороняється в електроустановках електростанцій і під-станцій 6, 10, 20, 35, 110 кВ під час роботи біля неогороджених струмоведучих частин розташовуватися так, щоб ці частини були позаду чи з двох бічних сторін. Робоче місце необхідно влаштовувати згідно з вимогами ГОСТ 12.2.032 і ГОСТ 12.2.033.
8 На ПЛ, за винятком зовнішніх вводів 0,4 кВ до споруд, та ПЛЗ перед розривом або з'єднанням електрично пов'язаних ділянок (проводів, тросів) необхідно встановлювати заземлення з обох боків розриву (передбачуваного розриву).
9У темний час доби дільниці робіт, робочі місця, проїзди і проходи до них слід висвітлювати. Забороняється працювати в неосвітлених місцях.
10 При наближенні грози повинні бути припинені всі роботи на ПЛ, ПЛЗ; в ЗРУ і ВРУ на висновках і лінійних розеднувачах ВЛ; на КЛ, підключених до ділянках ПЛ, а також на вводах ПЛЗ в приміщеннях вузлів зв'язку і на антенно-щоглових спорудах.
11 Всі працівники, які перебувають у діючих електроустановках (за винятком щитів керування, приміщень з релейними панелями і їм подібних), в колодязях, тунелях, траншеях, повинні користуватися захисними касками.
12 Працівникам підприємств, інших організацій, направлених у відряд-ження, одноосібно можна записувати свідчення лічильників та інших вимірювальних приладів, встановлених на щітках керування і в РУ. При наявності місцевих оперативних працівників відряджені працівники повинні мати групу II, а при відсутності місцевих оперативних працівників - групу III.
13 Працівники, що обслуговують компресорні установки і воздухо-сборники, електролізні установки, акумуляторні батареї та зарядні пристрої, повинні мати групу III.
14 При проведенні земляних робіт необхідно дотримуватись вимоги СНіП III-4-80 "Техніка безпеки в будівництві"
11.2 Пожежна безпека
11.2.1 Характеристика виробництва що до пожежної небезпеки
Всі приміщення цеху «Карбамід-2» мають категорію з вибухопожежної та пожежної небезпеки відповідно до ОНТП 24-86 «Визначення категорій приміщень і будівель по з вибухопожежної та пожежної небезпеки».
Таблиця 11.2.1.1 Класифікація виробництва карбаміду по вибухопожежній
та пожежної небезпеки
Найменування цеху, відділення, установки | Категорія | Класифікація приміщень і зовнішніх установок по електроустаткуванню | |
Корпус 1197 Компресія | |||
Приміщення компресії діоксиду вуглецю і повітря на відм. 6,0 м. | Д | не класиф. | |
Приміщення компресії в зоні маслобаков на відм.+0,0 м. (зона в радіусі 3 м до установки) | В | 2 (П-1) | |
Кабельне приміщення і РУ 6 кВ. | В | не класиф. | |
Приміщення ЕРП | Г | не класиф. | |
Приміщення кабіни управління, механічної майстерні | Д | не класиф. | |
Приміщення зварювального поста | Г | не класиф. |
11.2.2 Засоби і способи гасіння пожеж
Всі засоби, що застосовуються для гасіння пожеж, діляться на первинні, стаціонарні та напівстаціонарні.
Первинні засоби пожежогасіння призначені для ліквідації невеликих загорянь до приведення в дію стаціонарних та напівстаціонарних коштів, або прибуття пожежної команди. До них відносяться пересувні і ручні вогнегасники, переносні установки з різними вогнетривкими речовинами, внутрішні пожежні крани, ящики з піском, кошми, азбестові покривала, бочки з водою і відра до них, протипожежні щити з набором інвентарю та інші.
Для ліквідації невеликих осередків пожеж, а також для гасіння пожеж у початковій стадії їх розвитку силами персоналу об'єктів, застосовуються первинні засоби пожежогасіння. До них належать: вогнегасники, пожежний інвентар (покривала з негорючого теплоізоляційного полотна або повсті, ящики з піском, бочки з водою, пожежні відра, совкові лопати) пожежний інструмент (гаки, ломи, сокири тощо). Їх застосовують для ліквідації невеликих загорянь до приведення в дію стаціонарних та пересувних засобів гасіння пожежі або до прибуття пожежної команди. Кожне приміщення, відділення, цех, транспортні засоби повинні бути забезпечені такими засобами у відповідності з нормами.
Серед первинних засобів пожежогасіння особливе місце займають вогнегасники. Залежно від вогнегасних речовин, що використовуються, вогнегасники ділять на пінні, газові та порошкові (Рисунок 11.2.2.1).
Рисунок 11.2.2.1 Вогнегасники
а) хімічний пінний ВХП-10:1 - корпус, 2 - поліетиленовий стакан з кислим розчином, З - ручка, 4 - горловина, 5 - рукоятка, 6 - шток, 7 - кришка, 8 - сприск, 9 - гумовий клапан; 6) повітряно-пінний ВПП: 1 - корпус, 2 - дифузор, З - гумова трубка, 4 - кришка, 5 - ручка, в ~ важіль, 7 - шток, 8 - балон з повітрям, 9 - трубка сифону; в) вуглекислотний ВВ -2; 1 - суцільнотягнутий сталевий корпус, 2 - хомути кріплення вогнегасника, З - маховичок голчастого запірного клапана, 4 - рукоятка, 5 - дифузор; г) порошковий ВП: 1 - корпус, 2 - балон зі стисненим повітрям, З - шланг, 4 - патрубок.
Пінні вогнегасники застосовують для гасіння твердих та рідких горючих матеріалів, за виключенням речовин, які здатні горіти та вибухати при взаємодії з піною. Також ними не можна гасити електрообладнання, що знаходиться під напругою.
За способом утворення піни пінні вогнегасники поділяються на хімічні та повітряно-механічні.
Заряд хімічно-пінного вогнегасника ВХП-10 складається з кислотної та лужної частин. При приведенні вогнегасника в дію кислотна та лужна складові змішуються, і відбувається хімічна реакція з інтенсивним виділенням вуглекислого газу. Частина цього газу іде на утворення піни з розчину, який містить піноутворювач. Інша частина створює тиск (до 1 М Па), необхідний для викиду піни. Час дії вогнегасника - 60 с, довжина струменя - 6-8 м, кратність піни - 8-10. У повітряно-пінних вогнегасниках піна утворюється завдяки механічному перемішуванню розчину піноутворювача стиснутим повітрям, яке міститься у спеціальному балончику. Вони випускаються двох типів: ВИ 11-5 та ВПП-10. Кратність піни цих вогнегасників - 55, дальність викиду піни - 4,5 м.
Вуглекислотні вогнегасники випускають трьох типів: ВВ-2, ВВ-5 та ВВ-8 (цифри показують місткість балону у літрах). їх застосовують для гасіння рідких та твердих речовин (крім тих, що можуть горіти без доступу повітря), а також електроустановок, що знаходяться під напругою до 1000 В.
Вуглекислота у вогнегаснику знаходиться у рідкому стані під тиском 6-7 МПа. При відкритті вентиля балона вогнегасника за рахунок швидкого адіабатичного розширення вуглекислий газ миттєво перетворюється у снігоподібну масу, у вигляді якої він і викидається з конусного дифузора вогнегасника. Час дії вогнегасників цього типу 25-40 с, довжина струменя 1,5-3 м.
Вуглекислотно-брометилові вогнегасники ВВБ-3 та ВВБ-7 за зовнішнім виглядом та будовою мало відрізняються від вуглекислотних, їх заряджають сумішшю, що складається із 97% бромистого етилу та 3% вуглекислого газу. Завдяки високій змочувальній здатності бромистого етилу продуктивність цих вогнегасників у 4 рази вища продуктивності вуглекислотних.
Порошкові вогнегасники призначені для гасіння твердих, рідких та газоподібних горючих речовин та електроустановок під напругою до 1000 В. Вид матеріалів та речовин, горіння яких можна гасити, залежить під типу порошку. Промисловість випускає порошкові вогнегасники марок ПС-1, ІІС-2, ОП-9, ОП-ІО(з), ОПУ-5таін.
Вибір типу і розрахунок необхідної кількості вогнегасників проводиться на підставі рекомендацій, наведених в таблицях (див. ОНТІ1 24-86) в залежності від їх вогнегасної здатності, граничної площі, класу пожежі у приміщенні чи об'єкта, що потребує захисту.
Громадські будівлі та споруди промислових підприємств повинні мати на кожному поверсі не менше двох ручних вогнегасників. При захисті приміщень, у яких знаходяться електронно-обчислювальні машини, копіювальна та інша оргтехніка, а також телефонних станцій, архівів тощо, необхідно враховувати специфіку вогнегасних речовин у вогнегасниках, що можуть призвести під час гасіння пожежі до псування обладнання. Такі приміщення рекомендується забезпечувати вуглекислотними вогнегасниками з урахуванням граничнодопустимої концентрації вогнегасної речовини.
Максимально допустима відстань від можливого осередку пожежі до місця розташування вогнегасника має бути: 20 м - для громадських будівель та споруд, 30 м - для приміщень категорії А, Б, В (горючі гази та рідини); 40 м - для приміщень категорії В і Г; 70 м - для приміщень категорії Д.
Приміщення, обладнані стаціонарними установками автоматичного пожежогасіння, комплектуються вогнегасниками на 50% їх розрахункової кількості.
Для гасіння великих загорянь у приміщеннях категорій А, Б, В застосовують стаціонарні установки водяного, газового, хімічного та повітряно-пінного гасіння.
11.2.3 Організація та технічні протипожежні заходи
Система організаційно-технічних заходів є невід'ємною складовою загальної системи забезпечення пожежної безпеки об'єкта.
Складність та різноманітність завдань, пов'язаних з організацією забезпечення пожежної безпеки, зумовлюють необхідність безпосередньої участі в цьому процесі всіх державних, господарських, комерційних та громадських організацій, окремих громадян. Залежно від призначення та функцій відповідні організації наділяються певними повноваженнями, а власники підприємств, орендарі та громадяни - обов'язками, розподіл яких встановлено Законом України "Про пожежну безпеку".
Проблеми пожежної безпеки на державному рівні належать до компетенції Кабінету Міністрів України (КМУ) і уповноваженого КМУ центрального органу виконавчої влади, яким з 2003 р. є Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків чорнобильської аварії (МНС). До складу цього органу входить Департамент пожежної безпеки.
Згідно з Законом України "Про пожежну безпеку" центральні органи виконавчої влади забезпечують:
- проведення єдиної політики в галузі пожежної безпеки;
- визначення основних напрямів розвитку науки й техніки, координацію державних, міжрегіональних заходів і наукових досліджень у галузі пожежної безпеки, керівництво відповідними науково-дослідними установами;
- розробку та затвердження державних стандартів, норм і правил пожежної безпеки;
- організацію навчання спеціалістів у галузі пожежної безпеки, керівництво пожежно-технічними навчальними закладами;
- оперативне управління силами і технічними засобами, які долучаються до ліквідації великих пожеж;
- координацію роботи щодо створення і випуску пожежної техніки та засобів протипожежного захисту, встановлення державного замовлення на їх випуск і постачання;
- співробітництво з органами пожежної безпеки інших держав.
Окремі міністерства і відомства, місцеві органи державної виконавчої влади, органи місцевого та регіонального самоврядування в межах своєї компетенції забезпечують розроблення та впровадження у відповідних галузях і регіонах організаційних і науково-технічних заходів щодо запобігання пожежам та їх гасіння, забезпечення пожежної безпеки населених пунктів і об'єктів.
Повноваження в галузі пожежної безпеки асоціацій, корпорацій, концернів, інших виробничих об'єднань визначаються їх статутами або договорами між підприємствами, що утворили об'єднання. Для виконання делегованих об'єднанню функцій у його апараті створюється служба пожежної безпеки.
Велике коло обов'язків щодо забезпечення пожежної безпеки покладається на керівників, роботодавців і орендарів підприємств.
11.3 Охорона навколишнього середовища
ПАТ «ДНІПРОАЗОТ» - багатопрофільне підприємство, основним напрямком якого є випуск хімічної продукції при участі кваліфікованого персоналу, що забезпечує рентабельність виробництва.
Колектив ПАТ «ДНІПРОАЗОТ» усвідомлює важливість відповідального підходу до охорони навколишнього середовища й прикладає всі зусилля для підвищення результативності природоохоронної діяльності підприємства.
ПАТ «ДНІПРОАЗОТ» вважає своєю головною метою забезпечення випуску конкурентоспроможної продукції при зниженні шкідливого впливу на навколишнє середовище з дотриманням всіх норм і вимог екологічної безпеки процесів виробництва, що забезпечують імідж підприємства.
Екологічна політика підприємства базується на наступних основних принципах:
- дотримання вимог природоохоронного законодавства, нормативних і інших документів по охороні навколишнього середовища, застосовуваних до екологічних аспектів діяльності підприємства;
- проведення систематичного моніторингу екологічних аспектів і оцінки їхнього впливу на навколишнє середовище;
- розробка й реалізація заходів щодо раціонального використання природних і сировинних ресурсів, по зниженню викидів в атмосферу, скидів забруднюючих речовин зі стічними водами, мінімізації й утилізації відходів;
- здійснення систематичної підготовки персоналу всіх рівнів з питань забезпечення екологічної безпеки виробництв для підвищення рівня свідомості й розуміння особистої відповідальності за запобігання негативного впливу на навколишнє середовище;
- співробітництво в області охорони навколишнього середовища із зацікавленими організаціями й громадськістю, відкрите інформування з питань екологічної діяльності підприємства;
- залучення в процес поліпшення результатів природоохоронної діяльності підприємства наших споживачів, постачальників і підрядників;
- прояв турботи про здоров'я працівників підприємства шляхом підвищення рівня безпеки при організації роботи попередження аварійних ситуацій, проведення профілактичних заходів.
- Керівництво й персонал підприємства здійснюють свою діяльність з огляду прийнятої екологічної політики, що є основою для функціонування системи екологічного менеджменту відповідно до вимог міжнародного стандарту ISO 14001:2004.
- Керівництво підприємства бере на себе зобов'язання по постійному вдосконалюванню й підвищенню результативності системи екологічного менеджменту.
12 Зміст та організація поточного ремонту і технічного обслуговування
Для чіткого планування ремонтних робіт і робіт по технічному обслуговуванню необхідний строгий облік електротехнічного устаткуванні. Доцільно вести облік за допомогою карт по спеціально розробленій формі. Карти заповнюють на підставі інвентаризації на кожну одиницю устаткування і на кожну ділянку мережі. Карта обліку електроустаткуванні повинна містити наступні зведенні: основні технічні дані устаткування і зведенні про проведені планові і аварійні роботи або заміни, які записуються в хронологічному порядку; відомості про комплектуюче устаткування (основні технічні дані, відомості про проведені ремонти або заміни і ін.). До комплектуючого устаткування слід відносити електродвигуни, станції управління, щити і шафи для дистанційного керування агрегатом і т.п. Карта обліку електричних мереж повинна містити основні технічні дані мережі, зведенні про проведені планові і аварійні ремонти, відомості про складові елементи мережі і їх заміни.
Спочатку облікову карту складають на підставі даних про полягання устаткуванні до моменту заповнення. В подальшому початковими даними для її заповнення служать відомості змісту робіт, аварійні акти, дані про проведені ремонти і заміни.
Облікові карти зберігаються в картотеці головного енергетика і розташовують в порядку інвентарних номерів по окремих цехах і ділянках господарства. Регулярне ведення записів в облікових картах дає можливість обґрунтовано визначати річну потребу в запасних частинах для заміни зношених деталей і полегшує складання заявок.
Річний план технічного обслуговування і ремонту, складений за формою I або II, - це основний документ, по якому організовують експлуатацію електротехнічного устаткування за системою ППРОМПЕ. Висхідним матеріалом для складання річного плану служать облікові карти і нормативи. Він служить основним документом для визначення потрібної робочої сили, потреби в матеріалах, запасних частинах, купувальних виробах, комплектуючій апаратурі, а також для складання кошторису витрат.
13 Організація оплати праці робітників зайнятих поточним ремонтом і технічним обслуговуванням
Система оплати праці повинна забезпечувати матеріальну зацікавленість ремонтно-експлуатаційного персоналу у здійсненні всіх положень і заходів ППР. Робітник повинен бути зацікавлений в якісному здійсненні всіх планових ремонтів і технічного обслуговування з мінімальними трудовими затратами, та а забезпеченні оптимальних режимів безвідмовної роботи і безпеки експлуатації, у зниженні простоїв у планових ремонтах, у виключенні позапланових простоїв, аварій та браку в роботі енергетичного обладнання та мереж протягом усього міжремонтного періоду і нарешті, в збереженні працездатності обладнання і мереж протягом встановленого ремонтного циклу при проведенні заданих системою поточних ремонтів і технічного обслуговування.
Відповідно до рекомендацій про створення комплексних ремонтно-експлуатаційних бригад і ділянок, найбільш доцільною системою оплати праці ремонтно-експлуатаційного персоналу слід вважати відрядно-преміальну з роботою бригади (ділянки); на один наряд та оплатою за кінцевий результат. При цьому слід врахувати, що рекомендовані системою ППРОМПЕ нормативи трудомісткості значно посилені порівняно з усіма практично діючими системами ППР енергетичного обладнання і мереж. Відсоток переробки норм закладений в них в межах 10 %.
На підприємствах нарахування заробітної плати згідно тарифної сітки зображеної в таблиці 13.1
Таблиця 13.1- Тарифна сітка
Найменування професії |
Розряд категорія | Кількість штатних од. | Вид штатної од. | Тарифна ставка грн | ФЗП на загальну кількість грн. | Система оплата праці |
Електромонтер з ремонту та обслуг. електроустаткув. |
|
|
постійна |
11,34 |
2109,24 |
почас. |
Слюсар- сантехнік | постійна | 11,35 | 2111,1 | почас. | ||
Слюсар- сантехнік | постійна | 9,72 | 1807,92 | почас. | ||
Слюсар-ремонтник | постійна | 11,35 | 2111,1 | почас. | ||
Слюсар-ремонтник | постійна | 9,72 | 1807,92 | почас. | ||
Акумуляторник | постійна | 9,72 | 1807,92 | почас. | ||
Машиніст крана | постійна | 7,66 | 1424,76 | почас. |
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Рожкова Л.Д. Электроснабжение станций и подстанций. М.: Энергия, 1973.
2. Справочник по электроснабжению промышленных предприятий. Под. ред.
А.А. Федорова. -М.: Энергоиздат, 1981.
3. Правила устройства электроустановок. - М.: Энергоатомиздат, 1985.
4. Липкин Б.Ю. Электроснабжение промышленных предприятий и установок.
М.: Энергия, 1990.
5. Смирнов А.Д. Справочная книга энергетика. Энергия, 1978.
Крупович В.И. Справочник по проектированию электроснабжения. - М.:Энергия, 1980.
6. Н.А. Афанасьев. Система технического обслуживания и ремонта
оборудования энергохозяйств промышленных предприятий. М., 1989.
Дата добавления: 2015-08-28; просмотров: 65 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |
| 1. Какой из этих углеводородов содержится в составе нефти: | | | Задача управления запасами - это задача |
