ЗМІС
ВСТУП............................................
РОЗДІЛ I ТЕОРИТИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ВИРОБНИЧОЇ ПОТЕЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ГІРНИЧОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ........
1.1 Планування та організація виробничої потужності...................
1.2 Виробнича потужність підприємства їхні показники, чинники,принципи розрахунку................................................
1.3 Шляхи поліпшення виробничої потужності.......................
РОЗДІЛ II НОРМУВАННЯ І ПЛАНУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ НА ДІЛЬНИЦІ...
РОЗДІЛ ІІІ ПЛАНУВАННЯ СОБІВАРТОСТІ.........................
ДОДАТКИ.....................................................
ВИСНОВКИ....................................................
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.............................
ВСТУП:
За назвою «фірма» в господарської практиці мається на увазі комерційна організація, яка має як основного мети діяльності одержання прибутку на вкладений працю й капітал. Саме відповідність до основна мета, фірма вибудовує ланцюг дій. Насамперед, підприємство визначає: куди, у яку сферу, конкретну галузь з вигодою вкласти капітал, як і забезпечити нарощування капіталу. У зв'язку з цим підприємство вивчає доступні йому ринки, аналізує свій потенціал, включно з виробничими потужності, їх структуру і завантаження. У разі конкуренції, та прискорення технічного прогресу аналіз виробничих потужностей фірма змушена здійснювати безупинно. Інакше працюватиме «наосліп», і тому може рано чи пізно виявитися банкрутом. Саме реальна оцінка своїх і вимог ринку, призведе підприємство до успіху.
Виробнича потужність фірми, підприємства (підрозділи) — це її потенційна здатність випускати якомога більше продукції одиницю часу роботи з встановлену дату з допомогою організованою сукупності готівкових в нього коштів праці, здатних узгоджено функціонувати в часі та просторі, при досягнутому рівні їх технологічного освоєння робітниками. Отже, як економічна категорія виробнича потужність відбиває виробничі відносини з використання організованою сукупності найактивнішого види методів праці — машин і устаткування забезпечення максимального випуску продукції.
Під упливом технічного прогресу, у розвитку техніки, технології виробництва відбуваються значних змін, змінюється їхній якісна частина. Вони знаходять свій відбиток, в ускладненні техніки, у її комп'ютеризації, автоматичності управління, збільшенні одиничної потужності. Створюються і впроваджуються великі системи машин, що підвищують ефективність оснащення підприємств і прискорюють процес виробництва з допомогою йогопоточности, безперервності і гнучкості. Внаслідок цього виникають якісно "нові можливість створення і зростання виробничих потужностей діючих фірм і. Тому, тепер йдеться у тому, щоб надалі повністю розкрити механізм цьому зв'язку і якнайефективніше керувати цими процесами.
Метою згаданої курсової роботи є підставою: визначення суті виробничої потужності підприємства, визначити за які ж чинники впливають на величину виробничої потужності, за які ж дані допомагають при розрахунку виробничої потужності, як його розрахувати. Привести основні аспекти планування виробничої потужності підприємства, розгляд ефективне використання виробничої потужності на підприємствах Росії, тобто. з відповіддю питанням: «Яким способом вітчизняні менеджери досягають повне завантаження виробничих потужностей?».
Завданнями будуть: оцінити, виходячи з офіційних даних виробничі потужності підприємства Російської Федерації, цим показати з їхньої основі вживання теорії збільшення виробничих потужностей практично, привести основні аспекти планування виробничої потужності підприємства, розгляд ефективне використання виробничої потужності на підприємствах Росії, тобто. з відповіддю питанням: «Яким способом вітчизняні менеджери досягають повне завантаження виробничих потужностей?».
РОЗДІЛ І ТЕОРИТИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ВИРОБНИЧОЇ ПОТУЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ГІРНИЧОЇ ПРОМИСЛОВРСТІ
1.1 Планування та організація виробничої потужності.
Виробнича потужність підприємства (цеху чи виробничого ділянки) характеризується максимальною кількістю продукції відповідного якості і асортименту, що може вироблятися їм у одиницю часу за повної використанні основних виробничих фондів в оптимальних умови їх експлуатації.
Найбільш простими й точними вимірювачами виробничої потужності є натуральні одиниці. Виробничі потужності вимірюються, зазвичай, у тих-таки одиницях, у яких планується виробництво цієї продукції в натуральному вираженні (тоннах, штуки,метрах). Наприклад, виробнича потужність гірничодобувних підприємств визначається тоннах видобутку корисних копалин, металургійних підприємств – в тоннах виплавки металу і прокату; машинобудівних заводів – в штуки виготовлених машин; потужність цукрових заводів та інших підприємств харчової промисловості – в тоннах сировини, перероблюваної в готової продукції.
Виробнича потужність - розрахунковий, максимально можливий річний (добовий) випуск продукції або обсяг переробки сировини в номенклатурі і асортименті, що передбачається на плановий період при повному використанні виробничого обладнання і площ з урахуванням застосування передової технології, організації виробництва і праці.
Протягом кожного планованого періоду виробнича потужність може змінитися. Чим більший запланований період, тим ймовірність цих змін вище. Основні причини змін є:
- установка нових одиниць устаткування, замість застарілих чи аварійних;
- знос устаткування;
- введення на дію нових потужностей;
- зміна продуктивності обладнання через відкликання інтенсифікацією режиму його роботи, чи у зв'язку з зміною якості сировини й т.п.
- модернізацію устаткування (заміна вузлів, блоків, транспортних елементів тощо.);
- зміни у структурі вихідних матеріалів, складу сировини чи напівфабрикатів;
- тривалість роботи обладнання протягом планового періоду з урахуванням зупинок на: ремонт, профілактику, технологічні перерви;
- спеціалізація виробництва;
- режим роботи устаткування (циклічний, безперервний);
- організація ремонтів і поточного експлуатаційного обслуговування.
На величину виробничої потужності впливають такі чинники:
1. Технічні чинники:
- кількісний склад основних фондів та його структура;
- якісний склад основних фондів;
- ступінь механізації і автоматизації технологічних процесів;
- якість вихідного сировини.
2. Організаційні чинники:
- ступінь спеціалізації, концентрації, кооперування виробництва;
- рівень організації виробництва, праці та управління.
3. Економічні чинники:
- введення на дію нових потужностей;
- зміна продуктивності обладнання через відкликання інтенсифікацією режиму його роботи, чи у зв'язку з зміною якості сировини й т.п.
- модернізацію устаткування (заміна вузлів, блоків, транспортних елементів тощо.);
- зміни у структурі вихідних матеріалів, складу сировини чи напівфабрикатів;
- тривалість роботи обладнання протягом планового періоду з урахуванням зупинок на: ремонт, профілактику, технологічні перерви;
- спеціалізація виробництва;
- режим роботи устаткування (циклічний, безперервний);
- організація ремонтів і поточного експлуатаційного обслуговування.
На величину виробничої потужності впливають такі чинники:
1. Технічні чинники:
- кількісний склад основних фондів та його структура;
- якісний склад основних фондів;
- ступінь механізації і автоматизації технологічних процесів;
- якість вихідного сировини.
2. Організаційні чинники:
- ступінь спеціалізації, концентрації, кооперування виробництва;
- рівень організації виробництва, праці та управління.
3. Економічні чинники:
- форми оплати праці та стимулювання працівників.
4. Соціальні чинники:
- кваліфікаційний рівень працівників, їхній професіоналізм;
- загальноосвітній рівень підготовки.
Виробничі потужності так можна трактувати з різних позицій, виходячи з того, визначають теоретичну, максимальну, економічну, практичну потужність.
Теоретична (проектна) потужність характеризує максимально можливий випускати продукцію при ідеальні умови функціонування виробництва. Вона окреслюється гранична годинна сукупність потужностей коштів праці за повної річному календарному фонді часу роботи протягом всього терміну їхніх фізичної служби. Це використовується при обґрунтування нових проектів, розширення виробництва, інших інноваційних заходів.
Максимальна потужність – теоретично можливий випускати продукцію протягом звітний період при звичайному складі освоєної продукції, без обмежень із боку чинників праці та матеріалів, принагідно збільшення змін і експертних робочих днів, і навіть використанні лише встановленого обладнання, готового на роботу. Цей показник важливий щодо резервів виробництва, обсягів своєї продукції і можливостей їхнього збільшення, нарощування.
Під економічної потужністю розуміють межа виробництва, який підприємству невигідно перевищувати через великі зростання витрат виробництва або інших причин.
Практична потужність – найвищий обсяг випуску продукції, що може бути досягнуть для підприємства за умов роботи. Найчастіше практична виробнича потужність збігаються з економічної. На відміну від проектної планова виробнича потужність діючих підприємств розраховується з застосовуваних технологічних процесів, готівкового парку устаткування, наявних виробничих площ як величин вже заданих, а обсяг випуску продукції з планованої,номенклатурі є шуканої величиною, яка встановлюється за умов повного використання ресурсів, наявних у розпорядженні підприємства.
Виробнича потужність – величина динамічна, постійно змінювана під впливом різних чинників. Тому її стосовно певному періоду часу й навіть календарної дати. Потужність визначається початку планового періоду – вхідні міць і наприкінці планового періоду – вихідна потужність. Остання вираховується за формулою:
>Мк =Мн +Мс +Mр + Мо +Мнз –Мв
деМк – потужність наприкінці планового періоду;Мн – виробнича потужність початку планового періоду;Мс – введення потужностей у результаті будівництва нових, розширення діючих потужностей;Мр – приріст потужності внаслідок реконструкції;Mо – збільшення потужності результаті технічного переоснащення і проведення інших організаційно-технічних заходів;Мнз – збільшення (зменшення) потужностей через зміну номенклатури продукції.
Виробничу потужність визначають так: на початок планового періоду — вхідна потужність; на кінець цього періоду — вихідна потужність; а також середньорічна потужність.
У планових обчисленнях для обґрунтування виробничої програми використовують середньорічну потужність,використовується за формулою
Пср= Пвс + Пвв Тв /12- Пвиб Тн /12
де Пср — потужність середньорічна; Пвх — потужність вхідна; Пвв — потужність, яку буде введено в плановому році; Тв — період використання введеної потужності (від початку експлуатації до кінця року, міс.);
Пвиб –потужність яка вибуває протягом року;
Тн — період, упродовж якого потужність не буде використовуватися (від початку виведення потужності до кінця року, міс.)
Відповідно до викладеного вихідна потужність дорівнює:
Пвих= Пвх + Пвв – Пвиб;
Виробничу потужність підприємства визначають за всією номенклатурою продукції та встановлюють, виходячи з потужності провідних підрозділів (цехів, дільниць, агрегатів). Провідними є ті підрозділи, які виконують головні технологічні операції та мають вирішальне значення у виробництві профільних видів продукції; за наявності кількох провідних підрозділів підприємства його виробничу потужність обчислюють за тими, які виконують найбільший за трудомісткістю обсяг робіт, наприклад, у машинобудуванні — це механічні та складальні цехи, у ливарних цехах — формувальні дільниці. Вихідні дані й послідовність розрахунків, за якими визначають виробничу потужність кожного наступного підрозділу, наведено на рис:
Фонд режимний використовують,обчислюючи виробничу потужність складених цехів і дільниць. Його визначають за формулою:
Фреж = Кзм (Тзм Др – Тн Дп);
Кзм- кількість змін,Тзм - тривалість робочих днів за год, Др – кількість робочих днів у плановому періоді, Тн – кількість не робочих годин,днів у плановому періоді.
1.2 Виробнича потужність підприємства їхні показники,чинники,принципи розрахунку.
Процес розвитку і використання виробничої потужності сучасного промислового підприємства складний і залежить від багатьох чинників. Це обумовлює обґрунтування необхідності розмежування чинників, що впливають на величину і рівень використання виробничої потужності, формування методологічних засад побудови їх класифікацій, в основі яких лежить системний підхід.
У результаті дослідження встановлено, що чинники, які впливають на величину виробничої потужності підприємства знаходяться в тісному зв'язку з усіма трьома основними елементами процесу виробництва. Із знаряддями праці цей зв'язок проявляється в кількісному і якісному відношенні, а з предметами праці і самою працею-тільки в якісному відношенні. Однак вони мають бути організаційно поєднані таким чином, щоб забезпечувати оптимальне досягнення відповідності структури устаткування (робочих місць) структурі машиномісткості (трудомісткості) виготовлюваних виробів, що є організаційною передумовою побудови системи машин підприємств та їх підрозділів на основі принципу пропорцій. Тому, прийнята в економічній літературі теза про те, що величина виробничої потужності залежить від кількості і продуктивності засобів праці, має буди суттєво доповнена. Тобто при визначенні величини виробничої потужності необхідно враховувати особливість побудови системи машин як сукупного механізму на основі принципу пропорцій. Принципова схема класифікації чинників, що впливають на величину виробничої потужності підприємства, побудована за ознакою їх деталізації, приведена на рис.
 |
Зовсім інша природа чинників, що впливають на використання виробничих потужностей. Особливість їх полягає в тому, що вони охоплюють сукупність заходів, впровадження яких у виробництво не вимагає значних капітальних вкладень. Ці чинники не впливають на зміну величини, складу і структури функціонуючих на підприємстві засобів праці і знаходять своє кількісне вираження в співвідношенні часу роботи і часу втрат при використанні наявних потенційних можливостей підприємств. Отже, вони насамперед характеризують рівень організування функціонування засобів праці в часі.
Показниками використання виробничої потужності є: коефіцієнт екстенсивного використання устаткування, що характеризує ступінь використання можливого часу його роботи і розраховується за формулою
Ке.в = Чф / Фп,
де Чф – фактичний час роботи устаткування;
Фп – плановий, ефективний фонд часу;
коефіцієнт інтенсивного використовування устаткування, який виражає ступінь використання устаткування в одиницю часу, тобто характеризує рівень використання устаткування за потужністю; його можна розрахувати за формулою
Кев = Вф / Вп,
де Вф – фактичний обсяг випуску продукції в одиницю часу;
Вп – встановлена норма вироблення продукції протягом цього самого періоду.
Принципи розрахунку виробничої потужності:
Виробнича потужність є вихідним пунктом планування виробничої програми підприємства. Вона відбиває потенційні можливості об'єднань,
підприємств, цехів з випуску продукції. Визначення величини виробничої потужності посідає чільне місце у виявленні й оцінки резервів виробництва.Під виробничої потужністю підприємства розуміється максимально можливий випускати продукцію в номенклатурі і асортименті планового року, за повної використанні виробничого устаткування з урахуванням намічуваних заходів щодо впровадження передовий технології виробництва та наукову організацію праці.Економічне обгрунтування виробничої потужності – найважливіший інструмент планування промислового виробництва. Інакше кажучи, це потенційна можливість валового випуску промислової продукції.
Виробнича потужність характеризує роботу основних фондів таких умов, у яких можна повністю використовувати потенційні можливості, закладені у засобах праці.Виробнича потужність визначається за номенклатурою своєї продукції, котра враховує профіль діяльності. У разі ринку діяльність суб'єктів господарювання орієнтована задоволення попиту той чи інший продукцію. Попит покупців визначається через маркетингові дослідження ринку; з попиту, визначається повний розмір виробничої потужності. Спочатку визначається готівкова виробнича потужність, потім виявляються резерви збільшення потужностей. Збільшення попиту має потребу введення виробничих потужностей. З товарного асортименту, визначається виробнича потужність – величина непостійна. Вона залежить від низки чинників, найважливішими серед яких є:
- кількість і продуктивність устаткування;
- якісний склад устаткування, рівень фізичного й моральної зносу;
- ступінь прогресивності техніки і технології виробництва;
- якість сировини, матеріалів, своєчасність їх постачань;
- рівень спеціалізації підприємства;
- рівень організації виробництва та праці;
- фонд часу роботи устаткування;
- намічені номенклатура і асортимент продукції, що безпосередньо впливають на трудомісткість продукції при даному складі устаткування.
Показники виробничих потужностей:
Обобщающими показниками використання виробничих потужностей є:
- Коефіцієнт використання потужності (ДоІСП), визначається з усіх позицій і номенклатурі продукції, ухваленій у розрахунках виробничої потужності;
ДоІСП = ДоФ / До>ПЛ
де: ДоФ, До>ПЛ – запланований і фактичний випускати продукцію на одиницю потужності.
- Коефіцієнт інтенсивного використання устаткування (До>ИНТЕНС) визначається ставленням фактичної потужності до планової:
До>ИНТЕНС = МФ / М>ПЛ
- Коефіцієнт екстенсивного використання устаткування (До>ЭКС) визначається ставленням часу фактичної роботи устаткування час планової роботи:
До>ЭКС =tФАКТ /t>ПЛ
- Коефіцієнт інтегрального використання устаткування (До>ИНТЕГР) визначається твором коефіцієнтів інтенсивного і екстенсивного:
До>ИНТЕГР = До>ЭКС * До>ИНТЕНС
Однією з найзагальніших показниківиспользования виробничої потужності є коефіцієнт її фактичного використання. Для підприємств, знову введених у експлуатацію, зазвичай визначається коефіцієнт використання проектній потужності, являє собою приватне від розподілу фактичного випуску своєї продукції величину потужності підприємства з проекту. Це характеризує рівень освоєння проектній потужності.
- Коефіцієнт завантаження устаткування (ДоЗ), як ставлення трудомісткості виробничої програми (Т) до плановому фонду часу роботи лише устаткування (ФП * До):
ДоЗ = Т / ФП * До
- Коефіцієнт змінності (ДоЗ), як ставленнятрудоемкости виробничої програми (Т) до плановому фонду часу роботи устаткування за зміну (Ф>1СМ * До):
ДоЗ = Т / Ф>1СМ * До (14)
- Коефіцієнт пов'язаності потужностей (До>СОП) розраховують з метою оцінки відповідності пропускну здатність провідних цехів та інших ланок підприємства:
До>СОП = М1 / (M2 *PУ)
де: М1, М2 – потужності цехів (ділянок, груп устаткування), між якими визначається коефіцієнт сполученості,
РУ – питома витрата продукції першого цеху
для продукції другого цеху.
Интегральний показник використання виробничих потужностей (ДоІ), як твір коефіцієнтів використання устаткування за часом і за потужністю.
Щороку кожному підприємстві повинен розроблятися баланс виробничої потужності, що у першу чергу включає:
а) потужність підприємства початку планованого періоду (М>Н.Г);
б) величину приросту виробничої потужності з допомогою різних чинників (модернізації, реконструкції, технічного переоснащення та інших.) (МПР);
в) розміри зменшення виробничої потужності результаті вибуття, передачі й продажу основних виробничих фондів, зміни такий і асортименту продукції, зміни режиму роботи підприємства міста і інших чинників (МУБ);
р) величину вихідний виробничої потужності, тобто. потужності наприкінці планованого періоду (М>ВЫХ);
буд) середньорічну виробничу потужність (М>СР.ГОД);
е) коефіцієнт використання середньорічний виробничої потужності (ДоІ).
Баланс виробничої потужності розробляється для обгрунтування виробничої програми виробничими потужностями, спеціалізації і кооперування виробництва, і навіть визначення необхідної величини реальних інвестицій нарощування виробн.
1.3 Шляхи поліпшення виробничої потужності підприємства.
Систематичне зростання випуску продукції за рахунок найбільш повного використання виробничих потужностей дозволяє збільшувати віддачу від вкладених коштів і підвищувати ефективність виробництва.
Основні шляхи підвищення ефективності використання виробничих потужностей на промислових підприємствах:
1)підвищення екстенсивного навантаження устаткування;
2)скорочення термінів освоєння знову введених потужностей;
3) ліквідація диспропорцій в потужностях діючих цехів, дільниць і груп обладнання;
4)інтенсифікація виробничих процесів;
5) розвиток спеціалізації і кооперування промислових підприємств.
Використання виробничих потужностей залежить насамперед від рівня організації виробничого процесу, що забезпечує рівномірну і ритмічну роботу при максимальному завантаженні обладнання та виробничих площ.
На підприємствах з різних причин мають місце значні простої обладнання. Найчастіше вони є наслідком недоліків в матеріально-технічному постачанні, організації ремонтів обладнання, порушень виробничо-технологічної дисципліни, наявності «вузьких» місць у виробничому процесі. Зниження рівня простоїв обладнання та підвищення завдяки цьому його екстенсивного навантаження є важливим резервом поліпшення використання виробничих потужностей.
Про значні резерви поліпшення використання устаткування свідчить величина показника - коефіцієнта змінності. Підвищення цього показника може бути досягнуто насамперед за рахунок використання внутрішньовиробничих резервів і, зокрема, механізації слюсарно-складальних робіт, вдосконалення організації допоміжних робіт та підвищення рівня їх механізації, перерозподілу робітників за професіями та ін.
Аналіз використання виробничої потужності підприємства, засвідчив незадовільні результати. Якісний аналіз гніву й використання виробничих потужностей та основних фондів дає можливість оцінити ефективність застосування активної наукової та пасивної частини коштів виробництва та з їхньої основі зробити розрахунок резервів збільшення раціоналізації усього виробництва загалом, наукових і виробничих потужностей, зокрема.
Поліпшення використання основних фондів та виробничої потужності для підприємства ВАТ «>Алтайгеомаш» можна досягти шляхом:
1) збереження кількості невстановленого устаткування;
2) заміна та модернізація чинного устаткування;
3) підвищення коефіцієнта використання чинного устаткування;
4) збільшення коефіцієнта інтегральної навантаження устаткування, рахунок скорочення втрат робочого дня;
5) підвищення коефіцієнта використання виробничих площ;
6) реалізація досягнень науково-технічного прогресу у виробництві;
7) збільшення частки активною частиною основних фондів в основних виробничих засобах;
При виставлянні оцінки використання виробничих потужностей потрібно враховувати необхідність створення резервних потужностей з метою забезпечення праці та усунення короткострокових порушень його роботи. Тому треба розрізняти резервні потужності, необхідних нормального ходу виробництва, і резерви потужностей, які утворюються внаслідок нераціонального їх використання.
Важливий напрямок роботи з раціоналізації є розробка заходів із підвищення коефіцієнта використання виробничих потужностей.
Основними заходами підвищення даного коефіцієнта є:
1. підвищення коефіцієнта змінності;
2. ліквідація вузьких місць у виробництві;
3. поліпшення організації праці;
4. зменшення простоїв устаткування;
5. скорочення термінів освоєння проектних потужностей нововведених об'єктів;
6. зниження кількості простоїв устаткування через брак сировини.
Рекомендації для поліпшення використання виробничих потужностей на ВАТ «>Алтайгеомаш».
Найважливіші напрями збільшення фондовіддачі:
Поліпшення структури виробничих потужностей, зростання питомої ваги їх активною частиною до оптимальної величини, раціональне співвідношення різних видів устаткування. На цей час 40,4 % - це будинку, тобто пасивна частина виробництва.
Підвищення коефіцієнта змінності роботи обладнання підрозділах підприємства. Дане захід проводиться для підприємства з допомогою який вводимо устаткування й відбувається збільшення фондовіддачі.
Інтенсифікація виробничих процесів шляхом упровадження нових технологій, машин і устаткування.
Поліпшення умов та режиму роботи з урахуванням виробничої естетики.
Збільшення випуску продукції досягається лише у провідних цехах, це що означає, що дуже важливо підвищуватиме їхній частку у виробничих потужностях. Збільшення введення виробничих потужностей допоміжного виробництва веде до зростання фондоємності продукції, оскільки безпосереднього збільшення випуску продукції у своїй немає. Але без пропорційного розвитку допоміжного виробництва основні цеху що неспроможні функціонувати з повним віддачею. Тому пошук оптимальної виробничої структури виробничих потужностей для підприємства – є важливим напрямом у поліпшення їхнього раціонального використання.
Модернізація діючих машин і творення механізмів встановлення оптимального режиму його роботи передбачає підвищення ступеня завантаження обладнання одиницю часу. Робота за оптимального режимі технологічного процесу забезпечує збільшення випуску продукції без зміни виробничих потужностей, без зростання кількості працюючих, і за незначного зниження витрати матеріальних ресурсів на одиницю продукції.
За сучасних умов з'явилася ще одна чинник, який зумовлює підвищення ефективність використання виробничих потужностей. Це розвиток акціонерної форми господарювання і масова приватизація підприємств. У обох випадках трудовий колектив стає власником основних фондів, має можливість реально розпоряджатися засобами виробництва, включаючи самостійне розпорядження виробничих потужностей, і навіть прибутком підприємства.
Усі чинники, що впливають виробничу потужність повинні враховуватися під управлінням підприємством. На думку автора, головним напрямом раціоналізації використання виробничих потужностей є безпосереднє покращення й збільшення ефективності управління підприємством. І це дійсно, саме правильно і раціонально організоване виробництво може нести золоті яйці. Не слід забувати про нерозривному взаємозв'язку всіх частин виробничого процесу. Неправильна організація зміни одного можуть призвести спричиняє порушення всього циклу виробництва. Тому шляху раціонального використання виробничих потужностей постійно перетинаються з формуванням заробітної плати працівників; якістю й конкурентоспроможністю продукції; використанням основних фондів і трудових ресурсів; та інші невід'ємними частинами виробництва, безпосередньо не пов'язані з виробничими потужностями, але які надають великий вплив спроможності їх раціонального використання.
РОЗДІЛ ІІ НОРМУВАННЯ І ПЛАНУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ НА ДІЛЬНИЦІ
2.1 Нарізні роботи
Визначаємо обсяг робіт для бурового орту V, м3
(2.1)
де S - перетин орту, м2
L- довжина орту, м
Визначаємо норму виробітку на буравлення Нб, м люд-зм для бурового орту по таблиці 1.3 [2], для ПР-25Л
f=7 (коефіцієнт міцності порід за шкалою професора Протод’яконова),
S=5,29м2, Нб=0,90м люд-зм
Визначаємо коефіцієнт часу для 7 годин К7 по формулі
(2.2)
Визначаємо норму виробітку на буравлення для 7 годин Н7 м люд-зм для бурового орту по формулі
Н7 = Н6 × К7 (2.3)
де Н6 - норма виробітку для 6 годин, м3 люд-зм
К7 - коефіцієнт часу для 7 годин
Н7 = 0,90 × 1,17 = 1,053м люд - зм
Визначаємо норму виробітку з урахуванням коефіцієнту в хрест простягання Н7k в хр. пр. м люд-зм для бурового орту
Н7k в хр. пр. = Н7 ×k в хр. пр. (2.4)
де Н7 - норма виробітку для 7 годин, м люд-зм
k в хр. пр. - коефіцієнт в хрест простягання
Н7k в хр. пр. = = 1,053 х 1,80 = 1,8м люд – зм
Визначаємо продуктивність для бурового орту Пзм м люд-зм по формулі
Пзм = Нм×k (2.5)
де Нм - норма виробітку в метрах, м люд-зм
k - коефіцієнт перевиконання (на шахтах Кривбасу - 1,05)
Пзм = 1,8 × 1,05 = 1,89м люд – зм
Визначаємо людино-зміни на проходку орту N люд-зм
(2.6)
де Vп.м. - обсяг робіт у п.м
П - продуктивність праці, м люд-зм
люд-зм
Визначаємо норму виробітку для орту по таблиці 4.3 [2] Нб, м3 люд-зм на скреперну доставку для скреперної лебідки 17ЗОЛ-2п(0,3).
Для цього спочатку визначимо обсяг для орту на 1 п.м. гірської маси: V1п.м. м3 по формулі (2.1)
V1п.м. = 2,3× 2,3 × 1 = 5,29м3
Н6 = 19,4
Визначаємо норму виробітку для 7 годин Н7, м3 люд-зм по формулі (2.3)
Н7 = 19,4 × 1,17 = 22,69мЗлюд - зм
Визначаємо продуктивність для бурового орту на скреперну доставку Пзм м3 люд-зм по формулі (2.5)
Пзм = 22,69 × 1,05 = 23,82 м3люд - зм
Визначаємо кількість людино-змін для орту на скреперну доставку по формулі (2.6)
люд-зм
Визначаємо обсяг робіт для штреку скрепування V, м3 по формулі (2.1)
Визначаємо норму виробітку на буравлення Н6 м людино-змін для штреку
скрепування по по таблиці 1.3 [2] для ПП-50В
f=13, S= 3,6×3,6 =12,96м2, Н6 = 1,44 люд-зм
Визначаємо коефіцієнт часу для 7 годин К7по формулі (2.2)
Визначаємо норму виробітку на буравлення для 7 годин Н7, м люд-зм для штреку скрепування по формулі (2.3)
Н7 = 1,44 × 1,17 = 1,684м.люд - зм
Визначаємо продуктивність для штреку скрепування Пзм м люд-зм по формулі (2.5)
Пзм = 1,684 × 1,05 = 1,768м.люд - зм
Визначаємо людино-зміни на проходку штреку скрепування N люд-зм, по формулі (2.6)
люд - зм
Визначаємо норму виробітку для штреку скрепування по таблиці 4.3 [2] Н6 людино-змін на скреперну доставку для скреперної лебідки ЗОЛ-2с(0,5)
Визначаємо обсяг для штреку скрепування на 1 п.м. гірської маси V1п.м м3 по формулі (2.1)
V1 п.м = 3,6 × 3,6 × 1 = 12,96м3
Н6 = 16,3м3 люд-зм
Визначаємо норму виробітку для 7 годин Н7, м3 люд-зм по формулі (2.3)
Н7 = 16,3 × 1,17 = 19,07м3люд - зм
Визначаємо продуктивність для штреку скрепування на скреперну доставку Пзм м3 люд-зм по формулі (2.5)
Пзм = 19,07 × 1,05 = 20,02 м3люд - зм
Визначаємо кількість людино-змін для штреку скрепування на скреперну достатку по формулі (2.6)
люд - зм
2.2 Очисні роботи
Визначаємо норму виробітку Н6 на 6уравлення глибоких свердловин, для обвалення по таблиці 2.7 [2].
Для буравлення глибоких свердловин застосовуються бурові верстати НКР-100М, діаметр свердловини 100 - 110мм, глибина буравлення 15м, кут нахилу 0о - +45о, пневмоударник П-1-75, коефіцієнт міцності порід за шкалою професора Протод’яконова - 5.
Н6= 53,45 м люд-зм
Визначаємо норму виробітку Н7, м люд-зм для 7 годин по формулі (2.3) Н7 = 53,45 × 1,17 = 62,54м.людино - змін
Визначаємо норму виробітку на буравлення в тонах Нт. Вихід тони руди з 1 м свердловини 10 - 15т/м
Hт = H7×Y=62,54×15=938,1
Нт= 62,54 × 10 = 625,4т
Визначаємо продуктивність праці на буравлення Пзм по формулі (2.5)
Пзм = 625,4 х 1,05 = 656,67т.люд - зм
Визначаємо кількість людино-змін на буравлення всього обсягу N, люд-зм по формулі
(2.8)
де Vт - обсяг робіт у т
П - продуктивність праці, т люд-зм
люд - зм
Визначаємо норму виробітку Н6 на скреперну доставку на обвалення по таблиці 4.1 [2], що здійснюється 55ЛС-2п, L=39м, обсяг скреперу - q= 2,1 м3
Н6=163,1м3 люд-зм
Визначаємо норму виробітку Н7, м люд-зм для 7 годин по формулі (2.3)
Н7 = 163,1 × 1,17 = 190,8м3.люд-зм
Визначаємо норму виробітку Нт, у тоннах по формулі
Нт =H7 × Q (2.9)
де Н7 - норма виробітку для 7 годин, м3 людино-змін
Q - питома вага порід, т/м3
Нт =190,8 × 2,1 = 400,7т
Визначаємо продуктивність праці П, т на скрепування по формулі (2.5)
Пзм = 400,7 × 1,05 = 420,7т.люд – зм
Визначаємо кількість N люд-зм для скрепування по формулі (2.6)
люд – зм
Визначаємо норму виробітку Н6 на скреперну доставку при випуску руди по таблиці 4.1[2], що здійснюється 55ЛС-2п L=39м, q= 2,1м3
Н6 = 163,1 м люд-зм
Визначаємо норму виробітку Н7, м люд-зм для 7 годин по формулі (2.3)
Н7 = 163,1 × 1,17 = 190,8м.люд – зм
Визначаємо норму виробітку Нт, у тоннах по формулі (2.9)
Нт = 190,8 × 2,1 = 400,7т
Визначаємо продуктивність праці П, т на скрепування по формулі (2.5)
Пзм = 400,7 × 1,05 = 420,7 т.люд – зм
Визначаємо кількість N люд-зм для скрепування по формулі (2.6)
люд – зм
2.3 Планування продуктивності праці основних робітників дільниці
Планування продуктивності праці основних робітників по професіях відбувається на підставі плану по виробництву і плановому числу людино-змін, ці дані беруться з оперативного плану для дільниці. Продуктивність визначається як відношення обсягу робіт до людино-змін.
Таблиця 2.1
Планування продуктивності праці основних робітників дільниці
Найменування професії | Обсяг робіт | Людино-зміни | Продуктивність |
1. Бурильники нарізних робіт, м | 46,51 | 1,7 | |
2. Скреперисти нарізних робіт, м3 | 543,53 | 39,6 | 20,83 |
3. Бурильники очисних робіт, т | 29,69 | 656,67 | |
4. Скреперисти очисних робіт, т | 70,35 | 420,7 | |
Разом |
| 186,15 | 443,23 |
2.4 Планування чисельності робітників по дільниці
Планування чисельності робітників-відрядників розраховується виходячи з обсягу робіт, продуктивності праці і планового виходу робітників.
Визначаємо плановий вихід для бурильників і скреперистів, нарізних і очисних робіт Дміс, люд-зм
Дміс = 
(2.10)
де К - календарне число днів на рік;
В - вихідні дні;
С – святкові дні;
О - відпустки за рік;
Ку- коефіцієнт неявок у зв'язку з виконанням годино-обов'язків, через хворобу, тощо. Для шахт Кривбасу прийнятий коефіцієнт 0,96
Дміс = 
люд-зм
Визначаємо чисельність бурильників для нарізних робіт Чбур.нар, по формулі
Чбур.на р= 
(2.11)
де Vм - обсяг руди, м
Пзм - продуктивність праці за зміну, м
В - вихід працівників,
Чбур.нар = 
чол. 2чол.- 5 розряду
Визначаємо чисельність машиністів для буравлення глибоких свердловин Ч6ур.маш, по формулі (2.11)
Чбур.маш .= 
чол. 3чол.- 5 розряду
Визначаємо чисельність скреперистів для нарізних робіт Чскр. нар. чол. по формулі (2.11)
Чскр. нар .= 
чол. 1чол.- 3 розряду
Визначаємо чисельність скреперистів для очисних робіт Чскр. очис.. чол. по формулі (2.11)
Чскр. очис. = 
чол. 5чол.- 4 розряду
Визначаємо чисельність допоміжних робітників дільниці.
Чисельність допоміжних робітників дільниці планується по нормативах (підривники, слюсарі, кріпильники).
Визначаємо вихід для слюсарів Дміс, люд-зм по формулі 2.10.
Дміс = 
люд-зм
Визначаємо чисельність слюсарів по дільниці Чсл., чол.
Чсл = 
(2.12)
де nлюд-зм – кількість людино-змін слюсарів для очисних і нарізних робіт, людино-змін
Д – вихід слюсарів, людино-змін
Планування слюсарів здійснюється на основі розроблених нормативів на гірничорудних підприємствах.
Норматив для очисних робіт Nоч = 800-1000 т руди на 1 людино-зміну слюсаря
Норматив для нарізних робіт (орт, штрек) Nнар = 3,3 м на 1 людино-зміну слюсаря, а для дучки – 4м на 1 людино-зміну слюсаря.
Визначаємо кількість людино-змін слюсарів для очисних робіт nлюд-зм сл.оч. люд-зм
nлюд-зм сл.оч. = 
(2.13)
де V т – видобуток руди, т
Nоч – норматив для очисних робіт, т людино-змін
nлюд-зм сл.оч. = 
люд-зм слюсарів на очисних роботах.
Визначаємо кількість людино-змін слюсарів для нарізних робіт nлюд-зм сл.нар. по формулі (2.13)
nлюд-зм сл.нар. = 
люд-зм слюсарів на нарізних роботах.
Визначаємо загальну кількість людино-змін слюсарів для нарізних і очисних робіт nзаг. люд-зм сл. люд-змін
nзаг. люд-зм сл = nлюд-зм сл.оч.+ nлюд-зм сл.нар
nзаг. люд-зм сл = 30,1+15,7 = 45,8 люд-зм
Визначаємо чисельність слюсарів по дільниці Чсл, чол
Чсл = 
чол., приблизно 4 чоловіка
Розподіляємо чисельність слюсарів по кваліфікації по формулі (2.12)
Чсл оч.= 
чол. 3чол. – 5 розряду
Чсл нар.= 
чол. 1чол.– 3 розряду
Визначаємо плановий вихід для кріпильників і підривників Дміс., люд-зм по формулі (2.10)
Дміс = 
люд-зм
Визначаємо загальну кількість людино-змін для підривників по дільниці nзаг. люд-зм під, людино-змін
nзаг. люд-зм під. = (nлюд-зм бур.нар. + nлюд-зм бур.оч.) × k
де nлюд-зм бур.нар - кількість людино-змін для бурильників нарізних робіт, людино-змін
nлюд-зм бур.оч - кількість людино-змін для бурильників очисних робіт, людино-змін
k – коефіцієнт для вибухових норм (= 0,38)
nзаг. люд-зм під. = (46,51+29,69) × 0,38 = 28,95 люд-зм
Визначаємо чисельність підривників по дільниці Чпід, чол. по формулі (2.12)
Чпід = 
чол
Розподіляємо чисельність підривників по кваліфікації по формулі (2.12)
Чпід = 
чол. – 4 розряду
Планування кріпильників здійснюється на основі розроблених нормативів на гірничорудних підприємствах.
Норматив для очисних робіт Nоч = 800-1000 т руди на 1 людино-зміну кріпильника.
Норматив для нарізних робіт (орт, штрек) Nнар = 3,3 м на 1 людино-зміну кріпильника, а для дучки – 4м на 1 людино-зміну кріпильника.
Визначаємо кількість людино-змін кріпильників для очисних робіт nлюд-зм кріп. оч., людино-змін по формулі (2.13)
nлюд-зм кріп.оч. = 
люд-зм
nлюд-зм кріп.нар. = 
люд-зм
Визначаємо загальну кількість людино-змін кріпильників для нарізних і очисних робіт nзаг. люд-зм кріп., людино-змін
nзаг. люд-зм кріп. = nлюд-зм кріп.оч.+ nлюд-зм кріп.нар.
nзаг. люд-зм кріп. = 33,3+15,7 = 49 люд-зм
Визначаємо чисельність кріпильників по дільниці Чкріп, чол. по формулі (2.12)
Чкріп. = 
чол. 5чол
Розподіляємо чисельність кріпильників по кваліфікації по формулі (2.12)
Чкріп. = 
чол. – 4 розряду
Розрахунок чисельності по дільниці заносимо до таблиці 2.2
Найменування професії | Обсяг робіт | Продуктив-ність | Людино-зміни | Чисельність |
1. Бурильники нарізних робіт, м | 1,7 | 43,51 | ||
2. Бурильники очисних робіт, т | 656,67 | 29,69 | ||
3. Скреперисти нарізних робіт, м3 | 543,53 | 20,83 | 39,6 | |
4. Скреперисти очисних робіт, т | 420,7 | 70,35 | ||
Разом основних робітників | 41095,53 | 1099,2 | 168,15 | |
Підривники |
|
| 28,95 | |
Слюсарі очисних робіт |
|
| 30,1 | |
Слюсарі нарізних робіт | 15,7 | |||
Кріпильники |
|
| ||
Разом допоміжних робітників |
|
| 123,75 | |
Всього робітників по дільниці |
|
| 291,9 |
2.5 Планування фонду заробітної плати робітників дільниці
Фонд заробітної плати визначається шляхом множення середньої заробітної плати на число людино-змін, які повинні відпрацювати робітники для виконання виробничого завдання.
Визначаємо середньоденну заробітну плату робітникам по спеціальностям і кваліфікаціям Зсер. від. грн. відрядникам:
Зсер. від. = Т+ 
(2.17)
де Т – тарифна ставка за зміну, грн.;
k – коефіцієнт перевиконання норм виробіток – 5%;
П – відсоток премії;
Н – доплата за роботу в нічний час, %;
Б – доплата бригадирських, %;
Т1 – тарифна ставка з коефіцієнтом приробітку
Визначаємо тарифну ставку з коефіцієнтом приробітку для бурильника нарізних і очисних робіт Т1 бур. оч. нар., грн.
Т1 бур. оч. нар. = Т+ 
(2.18)
Т1 бур. оч. нар. = 
грн.
Визначаємо середньоденну заробітну плату для бурильника нарізних робіт Зсер. від.бур.нар., грн. по формулі (2.17)
Зсер. від.бур.нар. = 11,78+ 
грн.
Визначаємо середньоденну заробітну плату для бурильника очисних робіт Зсер. від.бур.оч.., грн. по формулі (2.17)
Зсер. від.бур.оч. = 11,78+ 
грн.
Визначаємо тарифну ставку з коефіцієнтом приробітку для скрепериста нарізних робіт Т1 скр. нар., грн. по формулі (2.18)
Т1 скр. нар. = 
грн.
Визначаємо середньоденну заробітну плату для скрепериста нарізних робіт Зсер. від.скр.нар., грн. по формулі (2.17)
Зсер. від.скр.нар. = 15,6+ 
грн.
Визначаємо тарифну ставку з коефіцієнтом приробітку для скрепериста очисних робіт Т1 скр. оч., грн. по формулі (2.18)
Т1 скр. оч. = 
грн.
Визначаємо середньоденну заробітну плату для скрепериста очисних робіт, який є бригадиром Зсер. від.скр.оч.б., грн.. по формулі (2.17)
Зсер. від.скр.оч.б. = 9,70+ 
грн.
Визначаємо середньоденну заробітну плату для скрепериста очисних робіт Зсер. від.скр.оч.. грн. по формулі (2.17)
Зсер. від.скр.оч.. = 9,70+ 
грн.
Визначаємо середньоденну заробітну плату для погодинників Зсер.пог.
Зсер.пог. = Т+ 
(2.19)
де Т – тарифна ставка за зміну, грн.;
k – коефіцієнт перевиконання норм вироблень – 10%;
П – відсоток премії, %;
Н – доплата за роботу в нічний час, %;
Б – доплата бригадирських, %;
Т1 – тарифна ставка з коефіцієнтом приробітку
Визначаємо середньоденну заробітну плату для підривника Зсер.пог.підр., грн. по формулі (2.19)
Зсер.пог.підр. = 9,33+ 
грн.
Визначаємо середньоденну заробітну плату для слюсарів 3 розряду Зсер.пог.сл.3, грн. по формулі (2.19)
Зсер.пог.сл.3 = 6,13+ 
грн.
Визначаємо середньоденну заробітну плату для слюсарів 5 розряду Зсер.пог.сл.5, грн. по формулі (2.19)
Зсер.пог.сл.5 =7,89+ 
грн.
Визначаємо середньоденну заробітну плату для кріпильників Зсер.пог.кріп., грн. по формулі (2.19)
Зсер.пог.кріп. = 9,33+ 
грн.
Визначаємо фонд заробітної плати працівників по спеціальностях Фз, грн.
Фз = Зсер. × nлюд-зм (2.20)
де Зсер. – середньоденна заробітна плата
nлюд-зм – кількість люд-зм
Визначаємо фонд заробітної плати бурильників нарізних робіт Фз.бур.нар., грн. по формулі (2.20)
Фз.бур.нар. = 18,43 × 46,51 = 857,17грн.
Визначаємо фонд заробітної плати бурильників очисних робіт Фз.бур.оч., грн. по формулі (2.20)
Фз.бур.оч. = 29,48 × 29,77 = 862,8 грн.
Визначаємо фонд заробітної плати скреперистів нарізних робіт Фз.скр.нар., грн. по формулі (2.20)
Фз.скр.нар. = 24,41 × 39,6 = 966,64 грн.
Визначаємо фонд заробітної плати скреперистів очисних робіт Фз.скр.оч., грн. по формулі (2.20)
Фз.скр.оч. = 16,24 × 42,07 = 683,21 грн.
Визначаємо фонд заробітної плати бригадира скреперистів очисних робіт Фз.б.скр.оч., грн. по формулі (2.20)
Фз.б.скр.оч. = 16,72 × 12,1 = 202,31 грн.
Визначаємо фонд заробітної плати підривників Фз.підр., грн. по формулі (2.20)
Фз.підр. = 12,13 × 28,95 = 351,16 грн.
Визначаємо фонд заробітної плати кріпильників Фз.кріп., грн. по формулі (2.20)
Фз.кріп. = 12,13 × 49 = 594,37 грн.
Визначаємо фонд заробітної плати слюсарів очисних робіт Фз.сл.оч., грн. за формулою (2.20)
Фз.сл.оч. = 10,26 × 30,1 = 308,82 грн.
Визначаємо фонд заробітної плати слюсарів нарізних робіт Фз.сл.нар., грн. за формулою (2.20)
Фз.сл.нар. = 7,97 × 15,7 = 125,13 грн.
Розрахунок заносимо в таблицю.
Таблиця 2.3
Планування фонду заробітної плати робітників дільниці
Найменування професії | Розряд | Людино-зміни | Середньо-змінна з/пл | Фонд заробітної плати |
1. Бурильники нарізних робіт, м | 46,51 | 18,43 | 857,17 | |
2. Бурильники очисних робіт, т | 29,69 | 29,48 | 862,8 | |
3. Скреперисти нарізних робіт, м3 | 39,6 | 24,41 | 966,64 | |
4. Скреперисти очисних робіт, т | 42,07 | 16,24 | 683,21 | |
12,1 | 16,72 | 202,31 | ||
Разом основних робітників | 169,97 | 105,28 | 3572,13
| |
Підривники | 28,95 | 12,13 | 351,16 | |
Слюсарі очисних робіт | 30,1 | 10,26 | 308,82 | |
Слюсарі нарізних робіт | 15,7 | 7,97 | 125,13 | |
Кріпильники | 12,13 | 594,37 | ||
Разом допоміжних робітників | 123,75 | 42,31 | 1379,48 | |
Всього робітників по дільниці | 293,72 | 84,8 | 4951,61 |
Отже, пряма заробітна плата робітників дільниці складає 4951,61 грн.
Визначаємо додатковий фонд заробітної плати Дф.з., грн.
(2.21)
де Фз. – фонд заробітної плати по дільниці
П – 25 %
Визначаємо фонд заробітної плати, включаючи додатковий фонд заробітної плати Фз зДф.з., грн.
Фз зДф.з. = Фз + Дф.з
.
Фз зДф.з. = 8477,15+2119,29 = 128741,86грн
Визначаємо середньомісячну заробітну плату Зсер. міс., грн.
сер. міс. = 
(2.23)
Зсер. міс. = 
грн.
2.6 Планування чисельності і фонду заробітної плати керівників
Чисельність керівників планується на підставі штатного розкладу по дільниці. Так як дільниця є змішаною і працює в три зміни, на дільниці встановлюється така чисельність керівників:
1 – начальник дільниці
1 – заступник начальника дільниці
1 – механік дільниці
5 – гірничих майстрів
Оклади встановлюються на основі категорій, а категорія встановлюється на підставі обсягу видобутку руди.
Знаходимо загальний обсяг видобутку руди по дільниці Vзаг., якщо в середньому по шахтах Крив басу вихід руди з 1м виробітки скла
Vзаг. = Vм × 180+ Vт (2.24)
Vзаг. = 52 × 180 + 21000 = 30360 т
Дільниця відноситься до 1 категорії
Оклади керівників дільниці:
Начальник дільниці – 2243 грн.
Заст. начальника дільниці – 1789 грн.
Механік дільниці – 1569 грн.
Гірничі майстри – 1334 грн.
Розрахунок фонду по зарплаті зводимо в таблицю
Таблиця 2.4
Планування фонду заробітної плати керівників
Найменування посад | Чисельність | Місячний оклад | Нічні | Премія | Місячний фонд заробітної плати | ||
(%) | Грн. | % | Грн. | ||||
Начальник | 448,6 | 1233,65 | 3925,25 | ||||
Заст. начальника | 357,8 | 805,05 | 2951,85 | ||||
Механік | 313,8 | 766,05 | 2588,85 | ||||
Гірничі майстри | 266,8 | 400,2 | 200,1 | ||||
Разом | 3204,95 | 9666,05 |
Нарахування на соціальне страхування 40,3% від фонду заробітної плати всіх працівників
Нсоц.страх.= (4951,61+ 9666,05)*40,3% / 100% = 5890,92грн.
Загальна сума витрат на заробітну плату складає:
4951,61+9666,05+5890,92=20508,58грн.
Витрати на 1 тону руди:
20508,58/21000=0,97грн./т
РОЗДІЛ ІІІ ПЛАНУВАННЯ СОБІВАРТОСТІ
3.1 Планування собівартості лісових матеріалів
Лісові матеріали плануються на підставі нормативів витрат на одиницю видобутку на 1 тону, 100 тон, 1000 тон і обсягу видобутку. Якщо коефіцієнт міцності за професором Протод’яконовим більше 10, то кріпити виробітки не потрібно. Для очисних робіт на шахтах Кривбасу норматив лісових матеріалів визначається виходячи з фактичного використання лісових матеріалів у попередніх періодах. В середньому він складає 2 – 4 м3 на 1000 тон руди.
Нормативи витрат ліса на 21000 т складає:
м3
Плануємо витрати на лісові матеріали у вартісному виразі. Вартість 1 м3 приймаємо за 277,74 грн.
277,74 * 51,66 = 14348,04 грн.
Витрати на 1 тону руди:
14348,04 / 21000 = 0,68 грн/т
3.2 Планування собівартості вибухових речовин
Вибухові речовини плануються на підставі витрат та обсягу окремо для нарізних та очисних робіт.
3.2.1 Планування собівартості вибухових речовин для нарізних робіт
Витрати ВР плануються на підставі перетину виробітку та міцності за шкалою професора Протод’яконова табл.8[5].
1.Витрати ВР для штреку 1,6*1,8 (S = 5,29 м2), f = 9. Норма – 7,50кг /м3.
На весь штрек
7,50*35*5,29 = 1388,62 кг
2 Витрати ВР для орта 3*7 (S = 9 м2), f = 7. Норма – 13,69 кг /м3
На орт
13,69*17*9 = 2094,57 кг
Разом ВР для нарізних робіт
3483,19 + 1388,62 = 4871,81 кг
3.2.2 Планування собівартості ВР для очисних робіт
Розрахунок витрат вибухових речовин для очисних робіт здійснюється на підставі норм витрат на 1000т руди та коефіцієнту міцності за шкалою професора Протод’яконова згідно таблиці 9 [5]. При визначенні враховуємо показник загальних витрат при вибуху, що здійснюється мінними зарядами на під поверхових штреках.
1. Визначаємо витрати ВР для обвалення
Норма – 0 кг/т
Обсяг видобутку руди 10500 тон
10500 * 0= 0 кг
2. Визначаємо витрати ВР для випуску
Обсяг видобутку руди 10700 тон
10500*0,9204 = 9664,2кг
Разом витрати ВР для очисних робіт
0 + 9664,2 = 9664,2 кг
Витрати ВР по дільниці складають
9664,2 + 4871,81 = 14536,01 кг
Витрати ВР у грошовому показнику становлять:
2,34 * 14536,01 = 34014,26 грн.
Витрати на 1 тону руди:
34014,26 / 21000 = 1,61 грн/т
3.3 Планування витрат по засобам для проведення вибуху
На гірничорудних підприємствах витрат по засобам, призначеним для проведення вибуху, плануються в середньому 30% від вартості вибухових речовин, тобто:
Дата добавления: 2015-08-28; просмотров: 79 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |
| Федеральное государственное бюджетное образовательное | | | Курсовий проект Проектування систем передачі. Даний навчальний документ призначений для розробки проекту з побудови волоконно - оптичної ліній зв'язку. |