Резолюція Ванденберга 1948 дозволилаСША укладати військово-політичні альянси в мирний час.

Резолюція Ванденберга 1948 дозволилаСША укладати військово-політичні альянси в мирний час.

“Розширений план Шумана” 1950 Ж.Монне – охоплював питання спільної європейської оборони і передбачав утворення європейської армії, підпорядкованої європейським політичним структурам.

Меморандум Беєна 1969 – концепція “завершення, розширення та поглиблення інтеграції” (передбачала виконання трьох важливих завдань: завершення реалізації завдань перехідного періоду, розширення географічних меж Європи за рахунок приєднання Англії, Данії та Ірландії.

Доповідь П‘єра Вернера (ПМ Люксембуоргу) 8.03.1970 – обгрунтування можливості запровадження єдиної європейської валюти.

Доповідь Давіньйона 1970 – передбачала формування механізму консультацій та обміну інформацією в галузі зовнішньої політики.

План Фуше 1961 – передбачав створення постійної європейської політичної комісії.

Доповідь Тінгерманса 1975 – пропонувалося зробити два кроки до спільної зовнішньої політики.

Доктрина Йосіда – основа японської зовнішньої політики в повоєнний період, згідно з якою Японія мала концентруватися на завданнях економічного зростання, не звертаючи уваги на стратегічну боротьбу між СРСР та США.

Доктрина Ніксона 1971 – передбачала збереження американських військових баз на Окінаві.

Доктрина Фукуда або Манільська доктрина 1977 – основні принципи відносин Японії з південно- та східноазіатськими країнами (АСЕАН).

Концепція тихоокеанського співтовариства (ТОС) – сутність- об‘єднати в одному замкнутому угрупуванні п‘ять індустріально розвинених країн регіону, а саме Японію, США, Канаду, Австралію, Нову Зеландію.

Теорія “трьох світів” 1974 – перший світ СРСР та США, другий-розвинуті держави, третій - країни, що розвиваються.

Концепція зони миру, свободи й нейтралітету в південносхідній Азії, проголошена в Куала-Лумпурі 1971 “концепція нейтралізації” суть: зобов‘язання будувати свої відносини на основі принципів мирного співіснування, утримання від розміщення на своїх територіях іноземних військових баз.

Тихоокеанська доктрина 1975 – (президент США Картер) про значення АСЕАН для США

Союз заради прогресу Кеннеді 1961 – програма допомоги латино-америконським країнам.

Доктрина несумісності 1948 – пропагувалася несумісність комунізму з принципами міжамериканської системи.

Доктрина Джонсона-Манна середина 60-х Вашингтон намагався обмежити право народів ЛА на самовизначення.

Доповідь Гувера 1947 – пропозиція створення сепаратної західно-німецької держави.

Проект додаткових принципів щодо Німеччини Е.Бевін 1943 – заборона виплати репарацій готовою продукцією.

Доктрина Брежнєва, 1968. Теоретичне обгрунтування створення соціалістичного поясу країн в Європі. “Доктрина обмеженого суверенітету” – принцип братерської взаємодопомоги та соціалістичної інтеграції. Доктрина обгрунтовує події в Чх-Сл.

Доктрина (телеграма) Дж. Кеннана, 22 лютого 1946. “Доктрина стримування комунізму”. Зміст: мирне співіснування США та СРСР неможливе. СРСР звинувачувався в намірах вести підривну діяльність. Висновок: США необхідно перейти до жорсткого курсу щодо СРСР.

Директива РНБ США №68 – продовження доктриниДж. Кеннана. Затверджена през. Г.Труменом 1950. Зазначалась також необхідність всеосяжного форсованого нарощення військової могутності США та їх союзників для протистояння СРСР.

“Pax americana” 1945 майбутній світопорядок мав стати результатом глобальної перебудови світу за американським проектом і зразком.

Програма В.Черчилля 5.03.46 і потім 9.10.48. підтримував політику стримування, але не розглядав її як самоціль, але врегулювання ситуації вбачав використанні переговорних можливостей західних країн. (Фултонська промова). Висновок: необхідно консолідувати країни Заходу та підсилити їх у військовому відношенні, щоб запобігти подальшому посиленню СРСР.

Довга телеграма М.Новікова 09.1946 (відповідь на телеграму Кеннана) – констатувалося, що зов. Політика США прагне до світового панування і робився висновок, що США готуються до війни з СРСР

Доктрина Трумена, весна 12.03.1947 проголошувала необхідність переходу від стримування до відкидання комунізму. Відвернення загрози шляхом масової фінансової допомоги країнам. Де існувала небезпека посилення лівих.

План Маршалла, літо 1947 програма широкомасштабної економічної допомоги, насамперед країнам Європи.

Доктрина Жданова, весна 1947 – базувалася на концепції двох таборів, які сформувалися після ДСВ: США – антидемократичний, імперіалістичний, СРСР - демократичний, антиімперіалістичний, який веде боротьбу проти війн.

“Економічні проблеми соціалізму в СРСР” Й.Сталін 1952 - тези про неминучість загальної кризи та розпаду капіталістичної системи, а отже залишається в силі неминучість війни, звідси – щоб усунути неминучість війни, треба знищити імперіалізм.

Зовнішньополітичні положення СРСР 1961 (М. Хрущов): відмова від тези про фатальну неминучість війни, необхідність поліпшення відносин, в основу відносин СРСР – США покладено принципи мирного співіснування.

Дунайська конвенція, 11.05.1949 –узгодження питань статусу річки Дунай між придунайськими державами: заборона проходу іноземних військових суден

Московська декларація 1.11.1943 – визнання анексії Австрії недійсною.

Московський меморандум 15.04.1955 – Згода підписати державну угоду з Австрією та вивести війська, в обмін на компенсаційні виплати.

Акт про капітуляцію Японії 2.09.1945

“ Основні принципи політики США щодо Японії в початковий період окупації” 23.09.1945 – завдання: домогтись, щоб Японія не змогла становити загрозу для США, як для цілого світу.

“11принципів програми далекосхідної політики США” 9.09.1950 - необхідність термінового розгляду питання про мирну угоду для Японії

“Проект мирної угоди з Японією” 12.07.1951 (восени підписало 48 держав)

Угода безпеки між Японією та США 8.09.1951 – Японія надавало право розміщувати військові сили США.

Промова Сталіна перед виборцями 9.02.1946 – закликав радянський народ до нових жертв заради зміцнення обороноздатності держави

Договір про економічне, соціальне та культурне співробітництво та колективну самооборону – Брюссельський пакт 17.03 1948 декларувалася протидія відновленню агресивної політики Німеччини

Північноатлантичний пакт 4.04.1949 – утворення НАТО, мета: оборона Атлантичного регіону. Очолили США

Договір про створення ОВД травень 1955 Очолив СРСР

Доктрина обмеженої війни Д.Ейзенхауер 5.01.1957 Обмежене застосування ядерної зброї.

“План з репарацій та рівня повоєнної німецької економіки” 27.03.1946 – передбачалося традиційне збереження госп. зв‘язків, мова йшла про збереження єдності країни.

“Угода Бірнса” (держсек.США) 12.1945 – проект угоди про роззброєння та демілітаризацію Німеччини

Додаткові принципи щодо Німеччини 31.03 1947 Е.Бевін – пропонувалосьскасувати можливість репарацій Німеччини у вигляді готової продукції

План Шумана 9.05 1950 Створення ЄОВС, ФРН статус рівноправного засновника. Мова йшла про об’єднання зусиль провідних європейських країн у видобутку вугілля і сталі. 17 квітня було створено Європейське об’єднання вугілля і стали куди ввійшли Франція, Німеччина, Італія, країни Бенілюксу.

План Європейської армії Р.Плевена (ПМ Фр.) 24.10.1950 згідно цьому плану Німеччина не має власної армії, але створює незначні збройні сили, які входять до складу об’єднаної збройної армії.

Доктрина Хальштейна 22.09.1955 (керівництво ФРН) –встановлення дипломатичних стосунків з НДР розглядалось як ворожий акт щодо ФРН, а отже за цим буде сдідувати розрив дипломатичних стосунків.

Комплексний план К.Гертера (США)- виражав західну точку зору на німецьку проблему, як умову укладення мирного договору висував створення єдиної німецької держави.

План Рапацького (МЗС Польщі) -1957 створення без‘ядерної зони на території ФРН, НДР, Польщі та Чехословаччини.

“План Маунбеттена” 1947 - Великобританія запропонувала план поділу Індії, коли в країні поширилися масові індо-мусульманські сутички, як результат в серпні 1947 утворилися незалежні Пакистан та Індійський Союз.

П‘ять принципів “панча шила” містяться в преамбулі угоди між КНР та Індією про торгівлю і зв‘язки Тибетського району. Принципи: взаємна повага до територіальної цілісності і суверенітету, ненапад, невтручання у внутрішні справи, рівноправність та взаємна вигода, мирне співіснування.

Маніфест Рассела – Ейнштейна 1955, в ньому міститься попередження, що в ракетно-ядерну епоху застосування війни як інструменту зовнішньої політики може призвести до знищення людства.

Доповідь комісії Гейтера 1957 доповідь про залякування і виживання в ядерну добу – підкреслюються висновки про необхідність продовження гонки озброєнь до остаточної перемоги США.

Угода Зарубіна – Лейсі 27.01.1958 угода про обміни в галузі науки, культури,техніки та освіти між США та СРСР.

Доктрина гнучкого реагування Джон Кеннеді 1960 (США) – заміна доктрини масованої відплати, дозоване використання сили - збереження балансу сил у відносинах з СРСР.

План “Мангуста” 1961 (США) – повалення режиму Кастро

План “Анадирь” 1962 – мета: Створення Групи радянських військ на Кубі.

Дипломатія трикутника Ніксона – Кіссінжера 1970 –регламентація відносин США, Китай, СРСР – китайський фактор як рівновага стимулів у відносинах з СРСР.

Політичний документ “Основи взаємовідносин між США та СРСР ” 1972 - Ніксоном та Брежнєвом зафіксовані базові принципи двосторонніх відносин.

Доктрина трилатеризму (Д.Картер)‘77 – пріоритетного значення набула лінія на консолідацію зусиль трьох центрів капіталістичного світу – США, Західної Європи та Японії, та на вироблення політики щодо країн третього світу.

Доповідь Армеля 1967 (НАТО) – передбачала концентрацію зусиль НАТО на підвищенні стабільності в МВ.

Концепція “асиметричного скорочененя” озброєння в Центральній Європі 1976 (заідні країни).

“Ультиматум Хрущова” В листопаді 58 року виступає він з промовою, де пропонує припинити для всього Берліну 4-х сторонній статус і передати контроль над всім Берліном Східнонімецькій адміністрації. Наступного дня ця промова була названа “ультиматумом Хрущова”.

План Баруха 1946. З 45-49 рік США були фактично монополістом. Для того щоб спробувати залишити за собою цей стан в 46 році США в рамках ООН пропонують так званий план Баруха (керівник агентства по контролю над ядерним озброєнням в ООН). Він пропонував передати всі джерела ядерної енергії, всі запаси ядерної зброї міжнародному органу. Але умови міжнародного контролю які сформулював Барух не давали підстави для оптимізму. Мова йшла про те, що міжнародний орган, який отримає цю зброю має всі повноваження контролювати місцеву промисловість в країнах, що вони не могли зробити ядерну зброю. Тому СРСР не погодився з цим.

Дата добавления: 2015-08-28