Миколаївський міжрегіональний інститут розвитку людини ВНЗ «Україна»

Миколаївський міжрегіональний інститут розвитку людини ВНЗ «Україна»

Реферат на тему:

«Міжнародні та вітчизняні стандарти журналістики»

з дисципліни «Міжнародні стандарти та сертифікаця»

Виконала:

студентка спеціальності

"Журналістика"

групи Ж-31

Скоркіна Любов

Миколаїв-2015

План:

Вступ

1. Що таке професійні стандарти журналістики

2. Чому професійні стандарти є важливими

3. Історія стандартів в світі

3.1. Ключові події

3.2. Принципи професійної етики, ЮНЕСКО, 1963 р.

4. Дотримання стандартів журналістики у країнах світу

4.1. Міжнародні документи

4.2. Органи контролю виконання норм та стандартів журналістики

5. Цінності в кодексі ВВС

6. Стандартів журналістики в Україні

6.1. Передумови створення стандартів журналістики в Україні

6.2. Професійні стандарти в Україні

6.3. Етичний кодекс українського журналіста

6.4. Дотримання журналістських стандартів українськими журналістами

6.5. Поняття джинса та цензура

6.6. Проект “У-Медіа”

6.7. Можливість маніпуляцій при порушенні стандартів

7. Сучасні тенденції: зміна журналістських стандартів

Висновок

Вступ

Журналістика це вид суспільної діяльності зі збирання, обробці та періодичному поширенню актуальною інформації через канали масової комунікації (преса, радіо, телебачення, кіно України й ін.), а як і одне з форм ведення масової пропаганди і агітації. Інформація, що розповсюджується журналістикою, повинен мати для аудиторіїсоциально-ориентирующее значення, формуючи її громадську думку і світогляд, даючи уявлення про явищах, процесах і тенденціях сучасної дійсності в усьому різноманітті, про закономірності, визначальних функціонування та розвитку економічної, соціально-політичної,духовно-идеологической життя суспільства.

Журналістика має фундаментальні підстави, принципи. Їх дію поширюється на організацію системи ЗМІ й роботи редакцій, і навіть на переконання та художні засоби діяльності окремих журналістів.

Принципи виробляються з урахуванням досліджень, і досвіду, приносяться у ній її керівниками і співробітників редакцій. У розвитку журналістики принципи змінювалися відповідно до тій чи іншій ідеологією. Залежно відпревосходствующего політичного режиму на світі вони набували свої особливості, про які хотілося б поговорити у цій роботі.

1. Що таке професійні стандарти журналістики

Професійні та етичні стандарти журналістики включають принципи етики та успішної діяльності щодо особливих викликів, з якими стикаються журналісти. В минулому та сьогодні - це набір правил поведінки журналіста, описані у вигляді професійних/ етичних кодексів або канонів журналістики.

Стандарти / канони журналістики розроблені у вигляді рекомендацій у вирішенні таких проблем, як конфлікт інтересів, етичні дилеми, маніпулювання тощо.

Стандарти пропонують певну схему, яким чином діяти журналістам та є інструментом саморегуляції. Базові кодекси та канони, зазвичай, виникають у вигляді тверджень, які складені професійними журналістським об’єднаннями та/або медіа компаніями.

Незважаючи на велику кількість, всі кодекси містять загальні принципи, що притаманні гідним новинам, а саме – правдивість, точність, об’єктивність, неупередженість, чесність/справедливість, та відповідальність перед громадськістю.

2. Чому професійні стандарти є важливими

... Громадська освіченість є передумовою справедливості та основою демократії. Обов’язком журналіста є розвиток цих засад шляхом пошуку істини та подання правдивої та вичерпної інформації щодо подій та наслідків. Свідомі журналісти різних медіа та спеціалізацій мають служити громадськості з честю та старанням. Професійна цілісність є краєугольним каменем довіри журналістській професії.

Преамбула до етичного кодексу Спільноти професійних журналістів (США).

3. Історія стандартів в світі

3.1. Ключові події

1954 - Конгрес Міжнародної федерації журналістів прийняв «Міжнародну декларацію щодо принципів поведінки журналістів», оновлена в 1986.

1978 – Міжнародні та регіональні організації, що об’єднують більше 400 тисяч журналістів, об’єднались після консультативних зустрічей під егідою ЮНЕСКО.

1980 – на другій консультативній зустрічі в Мехіко ЮНЕСКО узгодила Декларацію про основні принципи вкладу ЗМІ в укріплення миру, міжнародного порозуміння, розвиток прав людини та протистояння апартеїду, расизму та закликам до війни.

1983 – четверта консультаційна зустріч ЮНЕСКО (Париж та Прага) ЮНЕСКО: прийняті «Міжнародні принципи професійної етики журналіста» та конкретизує роль, яку інформація та комунікація відіграють на національному та міжнародному рівнях, враховуючи зростання соціальної відповідальності засобів масової інформації та журналістів.

1978 -1983 – приймаються кодекси різними міжнародними організаціями: Міжнародна організація журналістів (JOI-МОЖ), Міжнародна федерація журналістів (IFJ-МФЖ), Міжнародний католицький союз преси (UCIP), Латиноамериканська федерація журналістів (FELAP), Латиноамериканська федерація працівників преси (FELATRAP), Конфедерація журналістів АСЕАН (CAJ) тощо.

3.2. Принципи професійної етики, ЮНЕСКО, 1963 р.

Принцип № 1. Право громадян на перевірену інформацию

Принцип № 2. Об`єктивне висвітлення подій — борг журналіста

Принцип № 3. Соціальна відповідальність журналіста

Принцип № 4. Професіональная честність журналіста

Принцип № 5. Суспільний доступ до інформації та участь у ЗМІ

Принцип № 6. Повага приватного життя та гідності

Принцип № 7. Повага суспільних інтересів

Принцип № 8. Повага суспільних цінностей та різноманіття культур

Принцип № 9. Боротьба проти війн та інших бід, ща загрожують людству

Принцип № 10. Розвиток нового світового інформаційного та коммунікаційного порядку.

4. Дотримання стандартів журналістики у країнах світу

4.1. Міжнародні документи

Питанням відповідальності журналістів присвячено особливу увагу у міжнародних документах. Так у Резолюції ПАРЕ 1003 (1993) з журналістської етики та Резолюції ПАРЕ № 428 щодо Декларації про засоби масової інформації і права людини передбачено, що окрім законних прав і обов’язків, засоби масової інформації несуть етичну відповідальність перед суспільством.

Резолюція № 2 Четвертої Європейської конференції міністрів з політики в області засобів масової комунікації „Журналістські свободи і права людини” також зауважує, що основна функція журналістики у справжній демократії передбачає, що всі, хто задіяний в журналістській діяльності повинні займати етичні і відповідальні позиції, що втілюються, в особливості, в збереженні їх незалежності і критичного підходу.

В якості заходів для забезпечення відповідальності преси та інших засобів масової інформації міжнародні документи радять органам державної влади визнавати за всіма, хто задіяний в журналістській діяльності, право на вироблення норм саморегулювання, таких як кодекси поведінки, спрямовані на збалансування прав і свобод журналістів з іншими правами, свободами і інтересами, з якими вони можуть конфліктувати, а також на визначення обов’язків журналістів.

У різний час журналісти різних країн прагнули узгодити у кодексах професійної етики норми щодо самообмеження в здійсненні прав на свободу інформації і самовираження, щоб не допустити зловживання свободою слова та зведення журналістської професії до професії пропагандиста і рекламіста.

На даний час кодекси журналістської етики прийнято більш ніж у 70 країнах світу. Журналістським етичним стандартам приділяється увага і у міжнародних документах, зокрема у Резолюції ПАРЕ 1003 (1993) з журналістської етики, Резолюції ПАРЕ № 428 щодо Декларації про засоби масової інформації і права людини, Резолюції № 2 Четвертої Європейської конференції міністрів з політики в області засобів масової комунікації „Журналістські свободи і права людини”, Декларації принципів поведінки журналіста, прийнятій Міжнародною Федерацією Журналістів, Міжнародних принципах журналістської етики, прийнятих на 4-й консультативній зустрічі міжнародних і регіональних професійних журналістських організацій 1983 року.

Серед основних принципів журналістської етики міжнародні документи визначають повагу права суспільства отримувати точну інформацію про факти і події, проведення чіткого розмежування між поширюваною інформацією і коментарями, здобування інформації чесними способами, уникнення невиправданих посягань на приватне життя, дифамації і необґрунтованих звинувачень, виправлення будь-якої оприлюдненої інформації, яка в подальшому виявляється неточною, дотримання таємниці щодо конфіденційного джерела інформації, не заохочення будь-якого насильства, ненависті, нетерпимості чи дискримінації, що ґрунтується на расі, статі, сексуальній орієнтації, мові, релігії, політиці чи інших думках, національному, релігійному чи соціальному походженні, повагу права на справедливий судовий розгляд, гарантованого статтею 6 Європейської конвенції з прав людини.

Крім того, Резолюція ПАРЕ 1003 (1993) з журналістської етики визнає право на інформацію фундаментальним правом громадянина, який наділений також правом вимагати, щоб інформація, що надається йому журналістами, була достовірною, в тому, що стосується новин, і чесною в тому, що стосується думок і коментарів, без стороннього втручання зі сторони влади і приватного сектору. У зв’язку з цим, засоби масової інформації не повинні використовувати ні якість ні зміст новин або оцінок і коментарів для розширення читацької чи глядацької аудиторії з метою збільшення доходів від реклами.

Більшість етичних кодексів також вимагає від журналістів перевірки будь-якої інформації і публікації лише інформації, одержаної з джерел, що відомі їм особисто, використання журналістами лише „звичайних” методів збирання інформації, виправлення помилок та спростування неправдивої інформації, недостовірної інформації, додержання принципів безсторонності, розмежування фактів та коментарів і оцінок, а також додержання авторського права, зокрема, заборони плагіату в будь-якій формі.

Значна частина кодексів містить норми про пріоритет інтересів користувачів інформації та громадськості над особистими інтересами журналістів і ЗМІ. Велику увагу у кодексах зарубіжних країн приділено забезпеченню незалежності журналістів від будь-якого тиску ззовні, зокрема, з боку уряду.

Майже всі кодекси визнають несумісним з незалежною професіональною діяльністю журналістів використання прихованої реклами та одержання винагород за публікації в будь-якій формі, як самими журналістами, так і пов’язаними з ними особами.

Спільною для кодексів професійної поведінки журналістів є вимога поваги до прав людини і людської гідності. Як правило, кодекси забороняють будь-яку пропаганду на шкоду релігійним, національним почуттям і правам людини, а також дискримінацію за ознаками статі, раси, мови, переконань і тому подібним особистим підставам.

Майже всі кодекси містять вимоги про повагу до захисту приватного життя та визнають будь-які публікації, в яких підозрюваних чи обвинувачених оголошують винуватими до рішення суду, порушеннями професійної етики журналістів.

На відміну від права, за порушення якого законодавством передбачається певна відповідальність, санкції за порушення етичних норм журналістики у більшості етичних кодексів полягають у висловленні зауважень або догани з боку інституцій, які прийняли такий кодекс, а також у втраті поваги з боку колег.

4.2. Органи контролю у краіїнах світу за виконанням норм та стандартів журналістики

Більшість кодексів не передбачає санкцій за порушення їх норм журналістами. Білоруський кодекс навіть прямо вказує, що рішення ради з професіональної етики не є підставою дисциплінарних, адміністративних чи інших санкцій проти порушників норм журналістської етики.

Проте, окремі кодекси містять прямі вказівки на санкції і порядок їх застосування. В Польщі, наприклад, порушення розглядає спеціальна судова колегія журналістів, яка може вдатися до дисциплінарних стягнень (догана, виключення з професійного об’єднання тощо). У Молдові найбільшим покаранням є виключення з лав Спілки журналістів. У Швеції Рада з питань засобів масової інформації може накласти на газету штраф.

У випадку винесення Радою з преси Швеції рішення про визнання засобів масової інформації винними у порушенні етичних стандартів журналістики, засіб масової інформації має опублікувати рішення Ради та внести до її фонду близько 3 тисяч доларів, що не вважаються штрафом.

Якнайдалі в цьому сенсі пішла Данія, парламент якої ухвалив затверджений Національним союзом журналістів Кодекс поведінки як спеціальний закон. До того ж, цей кодекс поширюється не лише на окремих журналістів, але й на всі засоби масової інформації, тобто на юридичних осіб і редакції ЗМІ.

З ціллю контролю за дотриманням етичних принципів Резолюція ПАРЕ 1003 (1993) з журналістської етики рекомендує створювати органи саморегулювання або механізми, які б об’єднували асоціації видавців, журналістів, користувачів засобів масової інформації, наукових експертів і суддів, на які б покладався обов’язок приймати резолюції (рішення) з вказаних питань, обов’язкові для оприлюднення у засобах масової інформації. Резолюція також рекомендує органами саморегулювання журналістів, асоціаціям користувачів засобів масової інформації і відповідним університетським кафедрам щорічно публікувати звіти про достовірність інформації, розповсюджуваної засобами масової інформації за рік, порівнюючи повідомлення з різними фактами. Такий спосіб контролю надає можливість громадянам визначати рівень етичних стандартів, досягнутих тими чи іншими засобами масової інформації чи навіть окремими журналістами, та сприяє підвищенню професійного рівня журналістики.

Резолюція ПАРЕ № 428 щодо Декларації про засоби масової інформації і права людини для забезпечення відповідальності преси і інших засобів масової інформації рекомендує створювати ради з преси, уповноважені розглядати і навіть присікати випадки непрофесійної поведінки.

На заході сформувалася ціла система нагляду за роботою засобів масової комунікації. У більшості це різні неурядові органи, діяльність яких спрямована на те, щоб газети, журнали, телебачення тощо, діяли в інтересах суспільства.

У великій кількості газет США, Великобританії та Іспанії діють посередники з питань преси (омбудсмени), які призначаються як з числа найдосвідченіших працівників редакцій так і числа осіб, що не мають відношення до роботи засобів масової інформації. Такі посередники розглядають скарги читачів, проводять незалежні журналістські розслідування та публікують їх результати в окремій рубриці. Омбудсмени працюють також у Канаді, Бразилії, Японії, Іспанії, Ізраїлі, Швейцарії.

Як органи самоконтролю у більшості країн Європи та Північної Америки діють Ради з питань засобів масової інформації. Такі ради є громадськими організаціями, що створюються власниками засобів масової інформації та журналістами з метою саморегулювання. Як правило до складу таких рад входять представники громадськості, не пов’язані з діяльністю масмедіа, які складають більшу половину складу Рад. У більшості країн рішення рад мають дорадчий характер.

Так у США діють Ради з проблем місцевої преси та Ради новин. Засідання рад з проблем преси організовують самі засоби масової інформації, об’єднання читачів, університети і школи журналістики. Ради новин діють як посередники між керівництвом випусків новин і особами, що вважають себе потерпілими від преси. До складу таких Рад входить рівне число представників журналістської спільноти і представників громадськості, рішення таких рад мають дорадчий характер.

У Японії та Південній Кореї функціонують Комісії з оцінки якості публікацій, які складаються із груп соціологів, що за замовленням великих видань або синдикатів видавців вивчають публікації у газетах, а також громадську думку. Оцінки і рекомендації комісій надають можливість коригувати роботу видань.

У Фінляндії інформаційні спори розглядає Рада публічного оскарження, підпорядкована спілці журналістів Фінляндії. Усі інформаційні суперечки вирішуються Радою у відкритому інформаційному просторі.

Рада у справах преси Австрії складається з 20 членів по 10 від Асоціації видавців газет та Спілки австрійських журналістів. Діяльність ради фінансує преса, а її рішення носять рекомендаційний характер.

До складу Ради преси Нідерландів входять 8 журналістів та 8 представників медіа (не журналістів). Секретар та голова ради обов’язково мають бути юристами. Рішення Ради публікуються у професійному журналі.

У Норвегії Рада складається з 4 журналістів та 3 представників громадськості, фінансується за рахунок медіа, а рішення публікує засіб масової інформації, що визнаний винним у порушенні етичних правил.

Для контролю за реалізацією положень Хартії телерадіомовників у Росії створено Громадську мовну Раду. Положення про Раду, її регламент і персональний склад затверджуються спеціальним договором. Підписанти Хартії зобов’язуються добровільно і повному обсязі і у визначені строки виконувати рішення і рекомендації Ради і негайно інформувати своїх глядачів і слухачів про прийняті рішення і їх виконання.

У Росії дотримання Кодексу професійної етики контролює Велике журі Спілки журналістів Російської Федерації, здійснення контролю регламентується Положенням про принципи і систему громадського контролю за дотриманням журналістами положень Кодексу професійної етики російського журналіста.

У Білорусії діють Спілка журналістів Білорусі та Білоруська асоціація журналістів, у Молдові всі практичні питання вирішує Комісія з етики Спілки журналістів.

У низці країн такі Ради функціонують за безпосередньої участі держави. Так у Литві виконання Кодексу етики журналістів та видавців контролює Комісія з етики журналістів та видавців, до якої входять представники журналістських організацій та інспектор з етики журналістів, якого призначає Сейм за пропозицією Комісії з етики. При Комісії з етики діє Комісія експертів, яка ідентифікує журналістську продукцію сексуального спрямування та таку, що пропагує насильство.

Рада з питань преси Польщі діє на підставі Закону „Про пресу” при голові Кабінету Міністрів, її рішення носять рекомендаційний характер.

Комісія з питань преси Данії складається з 10 членів, президент і віце-президент Комісії є юристами. Рада діє на підставі Закону „Про відповідальність преси”, що не містить етичних норм, але має посилання на обов’язок засобів масової інформації у своїй діяльності дотримуватися Правил доброчесної поведінки преси, прийнятих журналістською спільнотою.

За змістом і наповненням ефіру у Швейцарії на підставі федерального законодавства поруч з омбудсменами стежить Незалежна комісія зі скарг.

У Франції на підставі закону про пресу діє Комісія з ідентифікаційних карток професійних журналістів, що складається з журналістів та видавців періодичних видань, склад Ради щорічно поновлюється.

У Німеччині з метою саморегулювання створено Раду з питань преси, що складається з 10 журналістів, які делегуються до її складу німецькою Спілкою журналістів та Промисловою профспілкою засобів масової інформації, а також з 10 видавців, що делегуються до складу Ради Федеральною спілкою німецьких видавців газет і Спілкою видавців журналів. Склад ради функціонує протягом 2 років та вживає заходів до порушників етичних норм. Розглядом скарг займається комітет зі скарг Ради, що включає в себе 5 журналістів та 5 видавців. Рішення Ради мають дорадчий характер. Повноваження ради та порядок її функціонування визначається Законом, фінансування та контроль за діяльністю Ради частково здійснюється державою.

Крім того, у Німеччині діє федеральний орган контролю, членів якого призначають відповідальний за роботу з молоддю Федеральний міністр і уряди земель. Цей орган уповноважений створювати перелік творів, які можуть завдати моральної шкоди дітям та юнацтву, що не має обов’язкової сили.

Питаннями контролю за дотриманням етичних норм займаються також професійні організації журналістів.

У Великобританії на підставі закону про телерадіомовлення функціонує Комісія зі стандартів, що займається питаннями дотримання Кодексу практичних правил у телерадіомовленні, в тому числі їх дотримання електронними медіа. Фінансує Комісію зі стандартів як держава так і засоби масової інформації. Мета діяльності цього органу – вилучення з контрольованого поля інформації, що пропагує агресію та секс, а також втручається в особисте життя громадян. Діє також Комісія у справах скарг на пресу, що не має реальних важелів впливу на пресу, питаннями діяльності регіональних газет займається товариство газетярів, питаннями центральних видань – Асоціація газетних видавців.

У Швеції діє 5 органів саморегулювання дотримання етичних стандартів журналістів. В першу чергу це Рада з преси, заснована Національним прес-клубом, Шведською асоціацією видавців газет та Шведським союзом журналістів. Із 6 членів ради 3 є представниками громадськості, голова Ради є членом Верховного суду або Верховного адміністративного суду, працює уповноважений у справах преси, що виконує свої функції самостійно, або звертається зі скаргами до Ради з преси. Також працюють Комісія з професійної етики Спілки журналістів, Комісія з телебачення і радіо, Комісія з рекламних текстів.

Ще одним способом контролю за дотриманням журналістами етичних норм є періодичні видання, що спеціалізуються на критичному аналізі роботи газет. На сторінках таких видань публікується оцінка газетних матеріалів, а також інформація про допущенні газетами порушення етичних норм. Існують також телерадіопрогами відповідного спрямування.

У США питання журналістської етики розглядаються також на різних конференціях і зустрічах, які організовуються професійними журналістськими корпораціями.

Комісія з питань преси Данії у випадку відмови засобу масової інформації публікувати рішення Комісії щодо порушення виданням етичних правил поведінки, у судовому порядку стягує з порушника штраф.

5. Цінності в кодексі ВВС

Британська Телерадіомовна Корпорація — британська телерадіомовна компанія. За кількістю слухачів найбільша телерадіомовна компанія у світі. У штаті корпорації працює більш ніж 26 000 осіб у всьому світі, в тому числі і в Україні.

Основні цінності компанії:

Аудиторія – є душею всього, що ми робимо

Ми маємо надавати аудиторії високоякісну, свіжу та актуальну в своєму часі інформацію. Творчий підхід – кров нашого організму.

В рівній мірі, ми повинні надавати аудиторії контент, що відповідає найвищим редакційним та етичним стандартам. Довіра аудиторії залежить від цього.

Саме тому ми повинні утримувати баланс між свободою вираження та нашої відповідальністю, що включає повагу до приватного життя, неупередженість, запобігання необґрунтованих образ та захист аудиторій від збитків.

Ми намагатимемось дотримуватись редакційних цінностей ВВС у всьому, що ми робимо. Вони уособлюють наші свободи та відповідальність та, рівно як і Редакційні принципи, застосовуються до всього контенту, який виробляє ВВС або її партнерські виробники медіа продукції, незалежно від типу – для радіо, телебачення, он-лайн, мобільних пристроїв, інтерактивних послуг або друкованого слова. Це може створювати випробування, але вони є важливими для всього, що ми робимо.

6. Стандартів журналістики в Україні

6.1. Передумови створення стандартів журналістики в Україні

Останнім часом роль та вплив інформації на всі суспільні процеси кардинально змінилися. Засоби масової інформації взагалі та телебачення, як найпопулярніший засіб інформації зокрема, зважаючи на суспільну важливість, масовість та доступність активно формують громадську думку, створюють уявлення про доступне і заборонене, моральне й аморальне, тощо.

Серед ключових тенденцій, які сформувались у сфері діяльності сучасних мас-медіа слід відзначити зниження загального морального рівня вітчизняного інформаційного простору, насиченого насильством, жорстокістю, пропагуючого культ сексу і криміналітету.

Користуючись правом на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, передбаченим статтею 34 Конституції України окремі журналісти вбачають в цій свободі своє право будь-що поширювати бажану інформацію і замовчувати небажану.

Економічні чинники стали пріоритетними у діяльності значної частини вітчизняних засобів масової інформації. Такі чинники домінують перед усвідомленням негативного впливу розповсюджуваної інформації та відповідальності за такий вплив.

У той же час необхідність усвідомлення відповідальності журналістів за поширювану інформацію визнана у всьому світі.

6.2. Професійні стандарти в Україні

Перший Етичний кодекс українського журналіста - документ, що визначає основні морально-етичні орієнтири, яких журналіст має дотримуватися при виконанні своїх професійних обов'язків. Ухвалений 14 квітня 2002 р. на Х з'їзді Національної спілки журналістів України.

Сьогодні існують кілька Етичних кодексів журналіста, в тому числі розроблений Комісією з журналістської етики, Комісією з питань захисту суспільної моралі тощо

Комісія з журналістської етики -всеукраїнська громадська організація, що розглядає конфліктні ситуації етичного і професійного характеру, які виникають в журналістському середовищі, між журналістами та громадськістю у зв'язку з виконанням журналістами свого професійного обов'язку.

Комісія з журналістської етики створена в вересні 2001 під час установчих зборів журналістської ініціативи «Журналісти — за чисті вибори». Офіційна реєстрація відбулася у 2003 році в Міністерстві юстиції України.

Підписантами «Етичного кодексу українського журналіста» КЖЕ стали більше 2000 співробітників українських ЗМІ; проведено >80 конференцій, круглих столів, семінарів, майстер-класів у Києві та регіонах; >20 ВНЗ - лекції з професійної етики; перший в Україні підручник «Журналістська етика» для студентів українських ВНЗ.

6.3. Етичний кодекс українського журналіста

1. Свобода слова та висловлювань є невід’ємною складовою діяльності журналіста.

2. Служіння інтересам влади, а не суспільства, є порушенням етики журналіста.

3. Журналіст має з повагою ставитися до приватного життя людини.

4. Висвітлення судових процесів має бути неупередженим щодо звинувачених. Журналіст не може називати людину злочинцем до відповідного рішення суду.

5. Журналіст не розкриває своїх джерел інформації окрім випадків, передбачених законодавством України.

6. Повага до права громадськості на повну та об’єктивну інформацію про факти та події є найпершим обов’язком журналіста.

7. Інформаційні та аналітичні матеріали мають бути чітко відокремлені від реклами відповідною рубрикацією.

8. Редакційна обробка матеріалів, включаючи знімки, текстівки, заголовки, відповідність відеоряду та текстового супроводу, тощо не повинні фальсифікувати зміст.

9. Факти, судження та припущення мають бути чітко відокремлені одне від одного.

10. Точки зору опонентів, в тому числі тих, хто став об’єктом журналістської критики, мають бути представлені збалансовано. Так само мають бути подані оцінки незалежних експертів.

11. Не допускається таке вибіркове цитування соціологічних досліджень, яке призводить до викривлення змісту. Журналістські опитування громадян не повинні фабрикуватися з метою отримання наперед визначеного результату.

12. Журналіст зобов’язаний зробити все можливе для виправлення будь-якої поширеної інформації, якщо виявилося, що вона не відповідає дійсності.

13. Журналіст не повинен використовувати незаконні методи отримання інформації. Журналіст при зборі інформації діє в правовому полі України і може вдатися до будь-яких законних, в тому числі судових, процедур проти осіб, які перешкоджають йому в зборі інформації.

14. Плагіат несумісний із званням журналіста.

15. Ніхто не може бути дискримінований через свою стать, мову, расу, релігію, національне, регіональне чи соціальне походження або політичні уподобання. Вказувати на відповідні ознаки особи (групи людей) слід лише у випадках, коли ця інформація є неодмінною складовою матеріалу.

16. Журналіста не можна службовим порядком зобов’язати писати чи виконувати будь-що, якщо це суперечить його власним переконанням чи принципам.

17. Незаконне отримання журналістом матеріальної винагороди чи будь-яких пільг за виконаний чи невиконаний журналістський матеріал є несумісним із званням журналіста.

18. Журналіст має бути особливо обережним при висвітленні питань, пов’язаних із дітьми. Журналіст та редактор повинні мати обгрунтовані підстави для висвітлення приватного життя неповнолітньої особи (осіб) та дозвіл на це від її батьків чи опікунів. Неприпустимим є розкриття імен неповнолітніх (або вказування ознак, за якими їх можна розпізнати), які мали відношення до протизаконних дій, стали учасниками подій, пов’язаних із насильством.

6.4. Дотримання журналістських стандартів українськими журналістами

Порушення українськими журналістами стандартів набуває все більших масштабів.

Значний вплив на редакційні політики державних та муніципальних ЗМІ з боку держави.

Відсутність орієнтації на аудиторії, пробіли в маркетингу (за виключенням орієнтації на рейтинги).

Закритість редакцій, відсутність кодексів, недотримання кодексів та стандартів.

Відсутність механізмів зворотного зв’язку з приводу журналістських стандартів.

Відсутність реагування професійної спільноти на порушення журналістських стандартів (саморегулювання).

6.5. Поняття джинса та цензура

Джинса = замовні журналістські матеріали, політична або комерційна тематика, за гроші або під тиском.

Цензура = замовні матеріали під тиском правлячих політичних сил; замовчування або просування певних месседжів в інтересах цензора; може існувати самоцензура.

Сутність джинси та цензури – маніпулювання свідомістю аудиторії та обмеження її права на повну та об’єктивну інформацію.

6.6. Проект “У-Медіа”

Проект «У-МЕДІА» виконується міжнародною громадською організацією «Інтерньюз Нетворк».

Протягом 2008 - 2011 років програма «У-Медіа» зміцнить ініціативи українських ЗМІ з метою виконання ними громадської ролі провідника інформації, що представляє громадський інтерес, а також ролі громадського спостерігача (watchdog).

Проект фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) та виконується «Інтерньюз Нетворк» (надалі – «Інтерньюз»), неприбутковою організацією, що спеціалізується на питаннях розвитку професійних та незалежних засобів масової інформації в усьому світі. «Інтерньюз» надаватиме фінансову підтримку (субгранти) та технічну допомогу (консультації) неурядовим медіа організаціям та гуманітарним організаціям згідно із завданнями Проекту та нижчезазначеними видами діяльності.

Проект має чотири основних мети:

· Підтримка та сприяння свободі слова та незалежності засобів масової інформації;

· Збільшення різноманіття джерел новин та покращення якості новин;

· Покращення сприятливого середовища для засобів масової інформації та свободи слова;

· Вдосконалення організаційного потенціалу неурядових медіа організацій.

6.7. Можливість маніпуляцій при порушенні стандартів

Маніпулювання в ЗМІ = порушення права людини на доступ до достовірної інформації.

Необ’єктивність / суб’єктивізм – викривлення ситуації на користь однієї з сторін конфлікту, насадження власних думок журналіста замість фактів.

Ненадання повної інформації й введення аудиторії в оману, насадження паніки або завідомо негативного / позитивного відношення до ситуації.

Недостовірність фактів – нанесення моральних й м.атеріальних збитків (героям публікацій та / або аудиторії)

Несвоєчаснісь.

7. Сучасні тенденції: зміна журналістських стандартів

Днями Марк Томпсон, генеральний директор Британської телерадіомовної компанії (Бі-бі-сі), шокував своїх колег заявою, яку вони навряд чи колись сподівались почути від керівника установи – законодавця професійних стандартів журналістики.

На думку Томпсона, британське телебачення зможе витримувати конкуренцію з інтернетом лише в тому разі, якщо відмовиться від однієї з головних своїх догм – тотальної безсторонності. Громадські мовники, які протягом десятиліть утримують своєрідну монополію на інформаційне мовлення в британському телепросторі, повинні потіснитись і дати місце каналам із визначеною політичною позицією на зразок американського FoxNews. У такий спосіб телебачення зможе задовольнити потребу аудиторії не лише у фактах (в цьому громадські мовники Британії досягли неабияких успіхів), але й у думках, оцінках та коментарях.

«Чому громадськість не може чути та бачити – так само, як зараз читає в інтернеті, - ширший спектр суб’єктивних журналістських думок та самостійно визначати свою позицію на їх основі?», - запитує Томпсон.

Висновок

В етичних кодексах визначені основні стандарти журналістської етики:

· достовірність,

· безсторонність,

· об'єктивність,

· неупередженість,

· тактовність,

· відповідальність,

· правдивість,

· повага до особистого життя,

· повага до презумпції невинуватості,

· незалежність,

· сумлінність,

· компетентність,

· довіра

Причинами порушеннь стандартів можуть бути:

· Відсутність професійних знань та навичок у журналістів.

· Свідоме маніпулювання аудиторіями заради досягнення певних цілей.

· Внаслідок тиску правлячих структур (цензура) та медіа власників й керівництва (самоцензура).

· Відсутність наслідків для самого ЗМІ після порушення стандартів.

· Відсутність загрози стратити репутацію із-за низького рівня медіа грамотності аудиторій.

Тобто, у кожній групі принципів першому місці перебуває повагу істини, правдивості інформації, що збираються журналістами.Отводится обов'язкове місце дотриманню професійної етики, чесності. Також йдеться про повагу людської гідності і громадських організацій інтересів. Професійні принципи складено також і у тому, аби вберегти співробітників від невірних кроків, які можуть викликати негативне хвилювання громадськості. Принципи журналістики у своїй основі покликані розвивати співробітники почуття професійного боргу, поваги та відданості свою професію.

Список використаної літератури

1. Велика Радянська Енцеклопедія,2001-2009г,

2. З. Р.Корконосенко: Основи теорії журналістики Вид-во: «Аспект-пресс», 2004 р.

3. Етичні критерії створення радіо- і телевізійних програм. Збірка "Інтерн'юз-Україна". - Київ, 1998.

4. Електронна бібліотека центру екстремальній журналістики,2000-2009г.

5. «Опис програми "У-Медіа"», – Режим доступа: http://umedia.kiev.ua/u-meda/opis-programi/191-opis-programi.html#.VT9ne68cTmQ

6. «ЧИ МОЖНА ПЕРЕСТРИБНУТИ ЧЕРЕЗ БІ-БІ-СІ» – Электрон. журн. – Отар Довженко, 21 грудня 2010"», – Режим доступа: http://www.mediaosvita.com.ua/material/1265

---

Дата добавления: 2015-08-27