1.Категорії та види стандартів

1.Категорії та види стандартів

Національна система стандартизації України вміщує різноманітні стандарти, в яких встановлені вимоги до конкретних об'єктів стандартизації. Залежно від об'єкта стандартизації, складу, змісту, сфери діяльності та призначення вони поділяються на такі види:

o державні стандарти України - ДСТУ;

o галузеві стандарти України - ГСТУ;

o стандарти науково-технічних та інженерних товариств і спілок України - СТТУ;

o технічні умови України - ТУУ;

o стандарти підприємств - СТП;

o кодекси усталеної практики.

Державні стандарти України (ДСТУ) - це нормативні документи, які діють на території України і використовуються усіма підприємствами незалежно від форми власності та підпорядкування, громадянами-суб'єктами підприємницької діяльності, міністерствами (відомствами), органами державної виконавчої влади, на діяльність яких поширюється дія стандартів. ДСТУ для будь-якої держави світу є національним стандартом України, який затверджується Держспоживстандартом України. ДСТУ мають міжгалузеве використання і запроваджуються переважно на продукцію масового чи серійного виробництва, на норми, правила, вимоги, терміни та поняття, позначення й інші об'єкти, регламентування яких потрібно для забезпечення оптимальної якості продукції, а також для єдності та взаємозв'язку різних галузей науки, техніки, виробництва та культури.

До державних стандартів прирівнюються державні будівельні норми і правила, а також державні класифікатори техніко-економічної та соціальної інформації. Республіканські стандарти колишнього УРСР застосовуються як державні стандарти України до часу їх заміни або скасування.

Державні стандарти України містять обов'язкові та рекомендовані вимоги. До обов'язкових належать:

o вимоги, що забезпечують безпечність продукції для життя, здоров'я, майна громадян, її сумісність і взаємозамінність, охорону навколишнього природного середовища та вимоги методів випробувань цих показників;

o вимоги техніки безпеки та гігієни праці з посиланням на відповідні норми і правила;

o метрологічні норми, правила, вимоги та положення, що забезпечують достовірність і єдність вимірювань;

o положення, що забезпечують технічну єдність під час розроблення, виготовлення, експлуатації (застосування) продукції.

Обов'язкові вимоги ДСТУ підлягають безумовному виконанню органами державної виконавчої влади, всіма підприємствами та громадянами-суб'єктами підприємницької діяльності, на діяльність яких поширюється дія стандартів.

Рекомендовані вимоги ДСТУ є обов'язковими для виконання, якщо:

o це передбачено чинними актами законодавства;

o ці вимоги включено до договорів на розроблення, виготовлення та поставку продукції;

o виробником (постачальником) продукції документально заявлено про відповідність продукції цим стандартам.

Галузеві стандарти України (ГСТУ) розробляють на продукцію, послуги в разі відсутності ДСТУ, або за потребою встановлення вимог, які перевищують або доповнюють вимоги державних стандартів. Вимоги ГСТУ не повинні суперечити обов'язковим вимогам ДСТУ. ГСТУ є обов'язковими для всіх підприємств і організацій даної галузі, а також для підприємств і організацій інших галузей (замовників), які використовують чи застосовують продукцію цієї галузі.

Стандарти науково-технічних та інженерних товариств (спілок) України (СТТУ) розробляють за потребою розповсюдження та впровадження систематизованих, узагальнених результатів фундаментальних і прикладних досліджень, одержаних у певних галузях знань та сферах професійних інтересів. Вимоги СТТУ не повинні суперечити обов'язковим вимогам ДСТУ та ГСТУ.

Підприємства застосовують СТТУ добровільно, а окремі громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, якщо вважають доцільним використовувати нові передові засоби, технології, методи та інші вимоги, які містяться в цих стандартах. Використання СТТУ для виготовлення продукції можливе лише за згодою замовника або споживача цієї продукції, що закріплено договором або іншою угодою.

Технічні умови (ТУ) - нормативний документ, який розробляють для встановлення вимог, що регулюють відносини між постачальником (розробником, виробником) і споживачем (замовником) продукції, для якої відсутні державні чи галузеві стандарти (або за потребою конкретизації вимог зазначених документів). ТУ затверджують на продукцію, що перебуває на стадії освоєння і виробляється невеликими партіями. ТУ розробляються на один чи кілька конкретних виробів, матеріалів, речовин, послугу чи групу послуг. Запроваджують ТУ в дію на короткі строки, термін їх дії обмежений або встановлюється за погодженням із замовником. Підприємства використовують ТУ незалежно від форми власності та підлеглості, громадяни - суб'єкти господарювання - за договірними зобов'язаннями або ліцензіями на право виготовлення та реалізацію продукції (надання послуг).

Стандарти підприємств (СТП) розробляються на продукцію (процес, роботу, послугу), яку виробляють і застосовують (надають) лише на конкретному підприємстві. СТП не повинні суперечити обов'язковим вимогам ДСТУ та ГСТУ. Об'єктами СТП є складові продукції, технологічне оснащення та інструмент; технологічні процеси; послуги, які надають на певному підприємстві; процеси організації та управління виробництвом. СТП - основний організаційно-методичний документ у діючих на підприємствах системах управління якістю продукції. Як СТП можуть використовуватися міжнародні, регіональні та національні стандарти інших країн на підставі міжнародних угод про співробітництво.

Кодекси усталеної практики розробляють на устаткування, конструкції, технічні системи, які різняться конструктивним виконанням. В кодексах усталеної практики зазначають правила та методи розв'язування завдань щодо координації робіт зі стандартизації та метрології, а також реалізації певних вимог технічних регламентів чи стандартів.

Технічний регламент - це новий вид нормативного документу, який створено з метою розмежування законодавчо регульованої та нерегульованої сфери використання нормативних документів. В одночасно прийнятому Законі України "Про підтвердження відповідності" від 17.05.2001 № 2406-ІІІ такий документ названо технічний регламент з підтвердження відповідності і йому надано статус урядового нормативно-правового акту. Тут встановлено, що цей ТР має містити: опис видів продукції, що підлягає обов'язковому підтвердженню відповідності; вимоги до такої продукції, які мають убезпечувати людей, тварин, рослини, майно і довкілля; процедури підтвердження відповідності таким вимогам. Отже технічний регламент - це закон України або нормативно-правовий акт, прийнятий Кабінетом Міністрів України, у якому визначено характеристики продукції або пов'язані з нею процеси чи способи виробництва, а також вимоги до послуг, включаючи відповідні положення, дотримання яких є обов'язковим. Він може також містити вимоги до термінології, позначок, пакування, маркування чи етикетування, які застосовуються до певної продукції, процесу чи способу виробництва.

Залежно від специфіки об'єкта стандартизації, призначення, складу та змісту вимог, які встановлені до нього, для різних категорій нормативних документів зі стандартизації розробляють стандарти таких видів:

o основоположні;

o на продукцію, послуги;

o на процеси;

o на методи контролю (випробувань, вимірювань, аналізу)

Основоположні стандарти встановлюють організаційно-методичні та загальнотехнічні положення для визначеної галузі стандартизації, а також терміни та визначення, загальнотехнічні вимоги, норми та правила, що забезпечують впорядкованість, сумісність, взаємозв'язок та взаємоузгодженість різних видів технічної та виробничої діяльності під час розроблення, виготовлення, транспортування та утилізації продукції, безпечність продукції, охорону навколишнього середовища.

Стандарти на продукцію, послуги встановлюють вимоги до груп однорідної або певної продукції, послуги, які забезпечують її відповідність своєму призначенню. У них наводяться технічні вимоги до якості продукції (послуг) при її виготовленні, постачанні та використанні; визначаються правила приймання, способи контролю та випробування, вимоги до пакування, маркування, транспортування, зберігання продукції або якості наданих послуг.

Стандарти на процеси встановлюють основні вимоги до послідовності та методів (засобів, режимів, норм) виконання різних робіт (операцій) у процесах, що використовуються у різних видах діяльності та які забезпечують відповідність процесу його призначення.

Стандарти на методи контролю (випробувань, вимірювань, аналізу) регламентують послідовність (операцій), способи (правила, режими, норми) і технічні засоби їх виконання для різних видів та об'єктів контролю продукції, процесів, послуг. У них наводяться уніфіковані методи контролю якості, що засновані на досягненнях сучасної науки і техніки.

Щодо міжнародних стандартів, то в Україні вони почали використовуватися з 1989 р. З 1996 р. в Україні діють міжнародні стандарти 9000, які охоплюють системи забезпечення якості, з 1 січня 1998 р. - стандарти І8О 14000, які охоплюють сферу навколишнього середовища, з 1 липня 1998 р. - європейські стандарти 45000, які регулюють діяльність в галузі оцінки відповідності. В кінці 2002 р. набули чинності національні стандарти, створені на основі міжнародних стандартів серії І8О 9000 нової версії. Запроваджено низку стандартів серії 14000 та інших серій. На кінець 2006 р. в Україні затверджено 17 технічних регламентів з підтвердження відповідності, що базуються на європейських директивах "нового підходу" і в яких встановлено обов'язкові вимоги щодо безпеки до певних видів продукції (будівельні вироби, медичні вироби, вибухові матеріали цивільного призначення, обладнання та системи захисту, призначені для застосування у вибухонебезпечній атмосфері, прогулянкові судна і таке ін.).

Державні стандарти України ДСТУ ISO серії 9000 набули чинності 27 червня 2001 р. і є ідентичним перекладом міжнародних стандартів.

До цієї серії стандартів належать:

o ДСТУ ISO 9000:2001. Системи управління якістю. Основні положення та словник;

o ДСТУ ISO 9001:2008. Системи управління якістю. Вимоги;

o ДСТУ ISO 9004:2001. Системи управління якістю. Настанови щодо поліпшення діяльності;

o ДСТУ ISO 19011:2001. Настанови щодо здійснення аудитів систем управління якістю та/чи навколишнім середовищем.

Разом вони формують узгоджену серію стандартів на системи управління якістю (СУЯ), яка сприяє взаєморозумінню в національній та міжнародній торгівлі.

Стандарт ДСТУ ISO 9000:2001 розроблено для сприяння організаціям (незалежно від їхнього типу та чисельності працівників) у впровадженні та забезпеченні функціонування ефективних СУЯ. ДСТУ ISO 9000:2001 описує основні положення СУЯ, викладені у стандартах ISO серії 9000, і визначає термінологію для СУЯ, сферу застосування, принципи управління якістю.

Стандарт ДСТУ ISO 9001:2001. У стандартах ISO версії 2000 р. пропонується лише одна модель системи менеджменту якості. Вона викладена у стандарті ISO 9001:2000 (ДСТУ ISO 9001:2001). Цей державний стандарт розроблено на принципах управління якістю, сформульованих у ДСТУ ISO 9000 та ДСТУ ISO 9004, і може застосовуватися "внутрішніми" і "зовнішніми" сторонами, зокрема: органами із сертифікації для оцінювання спроможності організації дотримуватися вимог замовника, регламентованих вимог і власних вимог організації. Стандарт установлює: вимоги до системи управління якістю, які можна застосовувати для внутрішніх цілей організації або для цілей сертифікації чи контрактних цілей. Він зосереджує увагу переважно на результативності системи управління ISO якістю з погляду дотримання вимог замовника

Вимоги до СУЯ наведено у розділах 1-8. Це загальні вимоги, передбачені для використання в усіх організаціях незалежно від їхньої величини, типу та продукції, що випускається, або послуги, яка надається. Якщо якісь вимоги ISO 9001:2000 з огляду на особливості організації та її продукції не можуть бути використані, їх можна виключити. Однак виключати можна лише вимоги, викладені в розділі 7 - "Процеси життєвого циклу продукції", і лише у випадку, якщо вони не впливають на спроможність організації випускати продукцію, яка відповідає вимогам споживача та відповідним регламентам.

Таким чином, можна виокремити постійні вимоги (містяться у розділах 1-6, 8 стандарту), а також ті, що можуть бути змінені (містяться у розділі 7).

Стандарт ДСТУ ISO 9004:2001 містить настанови (рекомендації), які охоплюють широкий діапазон цілей системи управління якістю, ніж стандарт ISO 9001, зокрема щодо постійного поліпшення загальних показників та ефективності і результативності діяльності організації.

Ці настанови ґрунтуються на восьми принципах управління якістю і призначені для одночасного врахування результативності та ефективності СУЯ. Вісім принципів управління якістю розроблені для застосування вищим керівництвом із метою спрямування діяльності організації на поліпшення її показників. Успішне застосування організацією цих принципів управління дасть змогу зацікавленим сторонам одержати такі переваги, як зростання прибутків, створення цінностей, підвищення стабільності.

Стандарт застосовується до процесів діяльності організації. Отже, принципи управління якістю можуть бути поширені на всі рівні організації. Цей стандарт пропонує концепції, ідеї, настанови і рекомендації, не призначений для цілей сертифікації та регламентації чи контрактних цілей і не є настановою щодо застосування стандарту ДСТУ ISO 9001. Стандарт не містить рекомендацій, специфічних для інших систем управління, пов'язаних, наприклад, з навколишнім середовищем, промисловою гігієною, безпекою праці, фінансами, ризиками. Він дає змогу організації узгодити, інтегрувати, адаптувати свою систему управління якістю з відповідними системами управління.

Стандарти ДСТУ ISO 9001 та ДСТУ ISO 9004 розроблено як узгоджену пару стандартів на СУЯ, призначених доповнювати один одного, але їх також можна застосовувати окремо.

Стандарт ДСТУ ISO 19011:2001 затверджено в 2003 р. як державний стандарт України. Він замінив стандарти ДСТУ ISO 10011-1, ДСТУ ISO 10011-2, ДСТУ ISO 10011-3, ДСТУ ISO 14010, ДСТУ ISO 14011, ДСТУ ISO 14012. Цей стандарт містить рекомендації стосовно здійснення аудитів СУЯ і систем управління довкіллям.

Положення стандарту ДСТУ ISO 19011:2001 гнучкі і можуть застосовуватися широким колом потенційних користувачів. Ці положення, як і зазначається в тексті стандарту, можуть бути адаптовані залежно від величини, типу і структури організації, а також залежно від цілей та сфери аудитів.

Безперечно, концепція нових стандартів більш досконала і віддзеркалює ті підходи, які вже використовуються зарубіжними фірмами. Перехід на нову версію стандартів фактично є переходом до нової технології менеджменту якості.

Сьогодні в Україні чинними є 5 664 національних стандартів, гармонізованих з міжнародними та європейськими.

Доречно навести узагальнені дані за результатами виконання у 2001-2006 рр. планів національної стандартизації, які наведено в табл. 1.7.3. (с. 93) та 1.7.4. (с. 94)

Таблиця 1.7.3. містить інформацію щодо кількості національних стандартів, запланованих до розроблення за кошти державного бюджету і гармонізованих з європейськими та міжнародними, щодо кількості стандартів, розробляння яких розпочато у зазначений рік, щодо кількості затверджених стандартів (станом на 01.01.2006), щодо фактичного фінансування цих робіт у відсотках до запланованих обсягів та щодо кількості залучених до роботи ТК. У таблиці 1.7.3. наведено дані додатків до річних планів стандартизації щодо кількості стандартів, розроблюваних за кошти міністерств (відомств) та інших організацій, та щодо джерел фінансування.

На сьогодні ступінь гармонізації українських стандартів відповідно до міжнародних складає 22 % (при потрібних 80 %, як мінімум).

Таблиця 1.7.3

Зведені дані планів стандартизації 2001-2006 років

План національної стандартизації	Роки
Разом нових тем, шт.
Запровадження:
o європейських стандартів EV ENV тощо, шт.
o стандартів ISO, шт.
o стандартів ІЕС, шт.
o стандартів ISO/IEC, шт.
o стандартів переліків директив ЄС, шт.
Розпочато розробляння стандартів, шт.						-
Фінансування, % від запланованих обсягів	51,0	22,0	100,0	50,6	100,0	-
Фінансування, % від запланованих обсягів						-
Кількість задіяних ТК, шт.
Таблиця 1.7.4. Зведені дані щодо фінансування розроблення стандартів у 2002-2005 рр.
Міністерства (відомства), інші організації	Профінансовано розробляння стандартів, шт., за роками
Міністерство аграрної політики
Міністерство промислової політики
Міністерство внутрішніх справ
Міністерство надзвичайних ситуацій
Мінпаливенерго
Міністерство транспорту та зв'язку
Міністерство науки та освіти
Держкоменергозбереження
Держкомінформполітики
Національний банк України
Національна академія наук України
Науково-дослідні інститути
Підприємства (ДП, АТ, ЗАТ, ТОВ)
Разом

Україна приділяє важливу увагу міжнародному співробітництву в галузі технічного регулювання з різними організаціями і бере безпосередню участь у роботі міжнародних і регіональних організацій та їх технічних комітетів. Методологічними засадами такого співробітництва є Укази Президента "Стратегія інтеграції України до Європейського Союзу" від 11.06.1998 р. № 615/98 та "Програма інтеграції України до Європейського Союзу" від 14.09.2000 р. № 1972/2000, а також Закон. України "Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу" 18.03.2004 р.

Головним завданням міжнародного співробітництва є зближення та гармонізація державної системи технічного регулювання України з міждержавними та регіональними системами, прогресивними національними системами технічного регулювання інших країн з одночасним забезпеченням захисту інтересів країни. Серед пріоритетів в галузі міжнародного співробітництва в галузі технічного регулювання:

o зближення та гармонізація національної системи технічного регулювання України з міждержавними та регіональними системами, прогресивними національними системами стандартизації і сертифікації інших країн;

o удосконалення та розвиток Національного фонду стандартів та інших нормативних документів на засадах застосування міжнародних, регіональних і національних стандартів інших країн, а також систематизація, узагальнення та максимальне використання досягнень науково-технічного прогресу;

o проведення цілеспрямованої науково-технічної та економічної політики шляхом розроблення міжнародних і регіональних стандартів на базі стандартів України на нові конкурентоспроможні види продукції та послуг;

o поліпшення нормативного забезпечення торговельного, економічного і науково-технічного співробітництва з іншими країнами та участь в міжнародному розподілі праці;

o забезпечення захисту інтересів країни під час розроблення міжнародних, регіональних і міждержавних стандартів;

o забезпечення єдності вимірювань;

o забезпечення взаємного визнання результатів випробувань і сертифікації продукції. З 1 березня 1998 р. набула чинності "Угода про партнерство та співробітництво між

Україною та Європейським Союзом", цілий ряд статей якої передбачають зближення української системи технічного регулювання з європейською. Такий розвиток технічного регулювання відповідає політичному курсу України на інтеграцію до європейських та трансатлантичних структур, приєднання до Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) та вступу до СОТ (WTO).

Центральний орган виконавчої влади у сфері технічного регулювання - Держспоживстандарт України - представляє Україну в 9 міжнародних та регіональних організаціях. Зокрема, з 1992 р. - в Міждержавній Раді зі стандартизації, метрології та сертифікації країн СНД (в рамках "Угоди про проведення узгодженої політики в галузі стандартизації, метрології та сертифікації" та інших). З 1993 р - в таких найвпливовіших міжнародних організаціях у сфері стандартизації, як Міжнародна організація із стандартизації (ISO) та Міжнародна електротехнічна комісія (ІЕС). З 1997 р. Україна є членом за підпискою Європейського комітету з стандартизації (СЕІЧ) і членом-кореспондентом Міжнародної організації законодавчої метрології (ОІМЬ). У жовтні 2004 р. CEN підписав Угоду про надання Держспоживстандарту України статусу Партнерського органу зі стандартизації. Фахівці Держспоживстандарту також активно працюють в Європейському комітеті з стандартизації в електротехніці (CENELEC), Міжнародній організації з стандартизації тестування (ISTO), Організації Євроазіатського співробітництва державних метрологічних установ (COOMET), Організації національних метрологічних установ держав Європи (EUROMET), Генеральній конференції мір та вагів (СвРМ).

Наприклад як Національний член ISO, Держспоживстандарт має зобов'язання та виконує певні функції, обумовлені членством у цій організації. 27-а Генеральна асамблея ISO 2004 року обрала Україну до складу 18 членів Ради ISO на період 20052006 рр. Членство в Раді для України - почесна і дуже відповідальна місія. Завдяки членству в Раді ISO Україна отримала можливість безпосередньо впливати на прийняття стратегічних рішень з питань міжнародної стандартизації та одночасно відстоювати інтереси держави.

Держспоживстандарт є активним членом Комітету з оцінки відповідності (CДSCO), спостерігачем у Комітеті ISO з питань країн, що розвиваються (DEVKO), Комітеті ISO зі споживчої політики (COPOLCO), та Комітеті зразкових матеріалів (REMCO), членом інформаційної мережі ISONET. Саме ці стратегічні комітети розробляють політику всієї організації.

Українські фахівці найбільш активно співпрацюють у таких галузях, як суднобудування, лісова промисловість, інформація та документація, промислові гідроприводи та гідроавтоматика, змащувальні системи, ракетна і ракетно-космічна техніка, аналіз газів та інші.

Держстандарт приєднався до Кодексу сумлінної практики підготовки, прийняття і впровадження стандартів.

З метою реалізації Плану дій "Україна - ЄС" у частині "Стандарти, технічне регулювання та оцінення відповідності (гармонізовані з ЄС)" у грудні 2005 р. в Брюсселі між Держспоживстандартом та Генеральними директоратами Європейської Комісії (ЄК) "Підприємництво та промисловість" і "Торгівля" була підписана домовленість стосовно закріплення основних напрямів співпраці на основі Плану дій щодо вільного просування промислових товарів, які потрібно здійснити у рамках підготовки до укладення з ЄС Угоди про оцінку відповідності та прийнятності промислових товарів (АСАА) (План дій АСАА).

Такі угоди ЄС укладав з країнами-кандидатами на членство в ЄС та країнами Середземномор'я. Продукція, охоплена цими угодами, вільно просувається на внутрішньому ринку ЄС без додаткових випробувань та процедур оцінки відповідності.

У рамках виконання зазначеного Плану дій українська сторона визначила пріоритетні сектори промисловості, за якими в першу чергу відбуватиметься приєднання до АСАА, а саме: низьковольтне обладнання, машини і механізми, прості посудини, що працюють під тиском; електромагнітна сумісність.

З метою прискорення впровадження в Україні європейських директив за цими напрямами, ЄК прийняла рішення щодо надання Україні технічної допомоги за короткостроковою програмою ТАІЕХ (ТАІЕХ - програма обміну інформацією та технічної допомоги). У рамках проекту наприкінці листопада 2006 р. в Києві представники ЄК, експерти з Данії, Великобританії та Бельгії провели семінар "Впровадження директив "нового підходу" в Україні". На високому експертному рівні було проведено низку окремих робочих обговорень електромагнітної сумісності, низьконапружного обладнання та машин і механізмів між представниками ЄС та фахівцями Укрметртестстандарту. Генеральний директорат "Підприємництво та промисловість", відзначивши прогрес у співробітництві між Україною та ЄС у сфері технічного регулювання, висловив готовність Європейської комісії надати Україні технічну допомогу за програмою ТАІЕХ в рамках нових проектів.

Наразі розпочато проект "Twinning" "Зміцнення стандартизації, ринкового нагляду, метрології, законодавчої метрології, оцінки відповідності та споживчої політики в Україні", що є складовою проекту "Норми і стандарти" за Національною програмою дій ТА(Ж для України 2005 р. (початок запровадження - 2007 рік). Мета проекту - надання підтримки впровадженню Плану дій "Україна - ЄС" стосовно наближення українського законодавства, норм та стандартів до європейських, та Плану дій, спрямованого на підготовку до укладання Угоди АСАА.

Активно розвивається міжнародне співробітництво на двосторонній основі. Достатньо сказати, що станом на 31 грудня 2006 р. у сфері стандартизації, метрології, оцінки відповідності та захисту прав споживачів діє 47 угод з 33 країнами, 18 з яких укладено на міжурядовому рівні. На сьогодні міжурядові та міжвідомчі угоди укладені майже з усіма країнами СНД, країнами Балтії, країнами ЄС (Австрією, Францією, Фінляндією, Італією, Німеччиною, Словаччиною, Ірландією, Грецією, Туреччиною), США, Аргентиною, Болгарією, Бразилією, В'єтнамом, Єгиптом, Ізраїлем, Іраном, Китаєм, Кубою, Македонією, Монголією, Польщею, Словенією, Угорщиною, Хорватією, Чехією, Чилі, Югославією та ін. Особливого значення набуло укладення таких угод зі спеціалізованими інститутами та фірмами цих країн.

В рамках участі в роботі ISO, IEC, CEN та CENELEC оброблено, проаналізовано та розіслано до українських технічних комітетів стандартизації (ТК) 1126 технічних

документів ISO, IEC, CEN та CENELEC. Враховуючи високий науковий потенціал українських фахівців і активну участь в розробленні міжнародних стандартів, керівне технічне бюро ISO, прийняло рішення щодо передачі ведення секретаріату міжнародного технічного комітету ISO/ТС 218 "Деревина" українському ТК 18 "Лісоматеріали".

Держспоживстандартом здійснено низку заходів щодо залучення фінансових можливостей Європейської комісії для участі українських технічних комітетів у відповідних технічних комітетах CEN та CENELEC, а також навчання (стажування) українських фахівців у підрозділах CEN та CENELEC для отримання практичного досвіду.

Згідно зі статтею 8 Закону України "Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності" пропозиції щодо розроблення національного стандарту розглядає відповідний ТК з урахуванням пріоритетів у стандартизації, а у разі їх відсутності - організації, що мають відповідний: науково-технічний досвід у даній сфері. Приймаючи рішення стосовно такої пропозиції, ТК або відповідна організація повинні брати до уваги чинні або розроблювані (на завершальних стадіях) міжнародні та регіональні стандарти, а також оцінювати потреби нашої держави, рівень її економічного розвитку тощо. Перевагу в застосуванні слід надавати чинному міжнародному стандарту. Гармонізуючи національні стандарти з міжнародними та європейськими, ТК беруть за основу документ, розроблений в ISO, ІЕС, CEN, CENELEC тощо.¹

Дані щодо запровадження в Україні стандартів переліків директив ЄС надано у табл. 1.7.5. Зауважимо, що запровадження стандартів директив ЄС одночасно зобов'язує згідно з вимогами CEN/CENELEC скасувати усі національні стандарти, які суперечать директивам. Такі роботи на сьогодні практично в Україні не виконують.

Важливо зазначити, що згідно з міжнародною практикою стандарти є добровільними для застосування. Вимоги щодо безпеки продукції та послуг для здоров'я і життя громадян, майна і навколишнього середовища перенесені у технічні регламенти (ТР), обов'язкові до виконання. У разі підтвердження відповідності показникам безпеки застосовують способи залежно від потенційного ризику з урахуванням існуючого міжнародного досвіду. Зазначені принципи враховано у Законі України "Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності" від 01.12.2005 р. № 3164-IV, а також у змінах, що було внесені на початку 2006 р. до законів України "Про стандартизацію" та "Про підтвердження відповідності", прийнятих у 2001 р. Це остаточно узгодило законодавство України з положеннями Угоди про ТБТ СОТ.

Таблиця 1.7.5

Запровадження директив ЄС

Назва директиви ЄС	Номер директиви	Усього стандартів у директиві, шт.	Запроваджено в Україні, шт.	На стадії розроблення, шт.	План 2006 р., шт.
Низьковольтне електричне обладнання	73/23/ЕЕС	524 (656)
Безпечність машин	98/37/ЕС
Електромагнітна сумісність	89/336/ЕЕС	99(111*)
Радіо- та телекомунікаційне обладнання	99/5/ЕС	188(208)
Засоби індивідуального захисту	89/686/ЕЕС
Прилади, що працюють на газоподібному паливі	90/396/ЕЕС
Обладнання для роботи у вибухонебезпечному середовищі	94/9/ЕС

В умовах сьогодення залишається актуальним питання перегляду великої кількості чинних в Україні державних стандартів колишнього СРСР та застосування замість них міжнародних. Так, вітчизняні суб'єкти господарювання продовжують використовувати близько 16 тис. ГОСТів і до 30 тис. галузевих нормативних документів колишнього СРСР, затверджених до 1992 р.. Ці НД значною мірою містять технічні характеристики, які не відповідають сучасному науково-технічному рівню. Недостатньо оновлює фонд стандартів колишнього СРСР Міждержавна рада зі стандартизації, метрології та сертифікації (МДР): 100-250 документів щорічно. З них лише 20-50 ГОСТів гармонізовано з міжнародними чи європейськими нормами.

На виконання "Державної програми стандартизації на 2006-2010 роки" Держспож-ивстандарт розробив та затвердив "Програму перегляду чинних в Україні міждержавних стандартів (ГОСТ), розроблених до 1992 року, та приведення їх у відповідність до Угоди про ТБТ СОТ". З 2006 р. в Україні скасовано 3222 стандарти колишнього СРСР і нині ця робота продовжується. До 2012 р. має бути переглянуто увесь масив цих документів відповідно до зобов'язань України у зв'язку із вступом до СОТ.

Серед інших заходів, в контексті приведення національної системи технічного регулювання до вимог СОТ та ЄС, слід відзначити також реалізацію положень вже згаданого розпорядження Кабміну України "План заходів щодо нейтралізації можливих негативних наслідків у зв'язку із вступом України до СОТ та забезпечення підвищення конкуренто-спроможності національної економіки" від 12.01.2006 р., а також вищезгаданої "Концепції розвитку технічного регулювання та споживчої політики у 20062010 роках".

Доречно зазначити, що лише протягом 2007 р. Держспоживстандартом України було опрацьовано і надано зауваження та пропозиції більше ніж до 50 проектів законів України, 220 проектів постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України, більше 50 інших нормативно-правових документів. Крім того, виконано більше 200 доручень Секретаріату Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України.

Важливо зауважити, що зі вступом у СОТ Україна взяла зобов'язання до 2012 р. реформувати систему технічного регулювання, яка базується на стандартизації, оцінці відповідності та метрології, з метою подолання технічних бар'єрів у торгівлі з країнами-членами СОТ. Наразі перед Держспоживстандартом стоїть важливе завдання - виважений підхід до реформування системи технічного регулювання з урахуванням національних особливостей розвитку цієї сфери.

2. У різних видах практичної діяльності використовуються ряди чисел, що характеризують однорідні величини.Приклади рядів чисел за результатами практичної уніфікації: вартість монет та паперових грошових знаків, ціни на квитки в кіно, театр, калібр вогнепальної зброї. Чи зручні ці ряди чисел? Могли б бути й інші? Наприклад, грошові знаки вартістю 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 грн. Однак застосовується уніфікаційний ряд, який має значення 1, 2, 5, 10 грн. З якою метою вибрали цей ряд? Щоб забезпечити найбільш простий набір будь-якої суми з найменшого числа грошових знаків.У табл. 2.1 наведено ряд розмірів горизонтальної сторони аркуша споживацького паперу ГОСТ 9327 - 60.Таблиця 2.1 Ряд розмірів горизонтальної сторони форматів паперу. Позначення формату А0 А1 А2 А3 А4 А5 А6 А7 А8 А9. Горизонтальний розмір 841 594 420 297 210 148 105 74 52 37

Ряди чисел повинні представляти раціональну систему градацій, яка максимально відповідає потребам виробництва і експлуатації; включать всі десятикратні значення будь-якого числа ряду і одиницю; бути простими і легко запам'ятовуватися. Основою побудови рядів переважних чисел є арифметичні або геометричні прогресії.

Арифметична прогресія характерна тим, що інтервал (різниця) значень двох сусідніх чисел лишається незмінним в усьому діапазоні ряду,тобто

Nп-N1-1 =d = const або Nn=N1, + d-(п - 1),

де Nп і N1 - 1 - значення суміжних чисел ряду {N1 - перше число); d - інтервал (різниця) значень двох сусідніх чисел (різниця прогресії); п- порядковий номер члена ряду.

Приклади таких рядів: 1: 2; 3; 4; 5;... 0,3; 0,6; 0,9; 1,2;... 25; 50; 75;...

Ряд арифметичної прогресії простий, але має суттєвий недолік - відносну нерівномірність, тобто недоцільну розрідженість значень у зоні малих величин і їх загущеність у зоні великих величин.Тому арифметична прогресія в стандартизації застосовується рідко.Частіше використовуються ступінчато-арифметичні ряди, в яких інтервал значень постійний не для всього ряду, а лише для окремої його частини. При цьому для малих типорозмірів інтервал приймається меншим, а для більших - більшим.

Досвід стандартизації свідчить, що найбільш зручними є ряди чисел, що представляють собою геометричну професію. Геометричні ряди забезпечують постійну відносну різницю між будь-якими числами ряду. В геометричній прогресії, що має серед членів ряду, одиницю, кожне число ряду визначається так:

Nп = dп

,

де п - порядковий номер числа (члена) ряду;

d- знаменник прогресії. При d = 2 ряд має вигляд 1; 2; 4; 8; 16...; при d= 1,6: 1; 1,6; 2,5; 4,1; 6,5; 10,5...

У цих випадках порядковим номером для одиниці є 0. Тому що 2°=1; 1,6°= 1.

Історія створення рядів переважних чисел пов'язана з іменем Шарля Ренара, офіцера французького інженерного корпусу, який в 1877-1879 pp. розробляв специфікацію на канати для повітряних куль. Враховуючи переваги, які має геометрична прогресія, Ренар прийняв за основу канат, що має масу Q, і побудував ряд, взявши такий знаменник прогресії, який забезпечував десятикратне збільшення кожного п'ятого числа ряду.У практиці обчислень для спрощення розрахунків користуються відомою властивістю логарифмів, яка дає можливість замість множення чи ділення самих переважних чисел додавати чи, відповідно, віднімати номери цих чисел, а за підсумковим номером визначити шукане число.Наприклад, якщо безпосередньо перемножити переважні числа 2,24 і 3,55, то одержимо 7,952; результат треба округлити, щоб підвести його до стандартного значення 8,00. Якщо користуватись номерами переважних чисел (табл. 10) досить провести додавання номерів цих чисел:

№а = №2,24 + № 3,55 =14 + 22 = 36.

Під номером 36 значиться стандартне число 8,00.Вибіркові ряди переважних чисел одержують відбором кожного 2; 3; 4... або іншого члена основного або додаткового ряду, починаючи з будь-якого члена ряду.Позначення вибіркового ряду складається з позначення вихідного основного ряду після якого проводять похилу риску і число 2,3,4,..., п відповідно. Якщо ряд не обмежений, повинен бути хоч один його член, наприклад, R 5/2 (1...1000) -вибірковий ряд, складений з кожного другого члена основного ряду R 5, обмежений членами 1 і 1000. У підсумку одержимо ряд: 1,0; 2,5; 6,3; 16; 40; 100; 250; 630; 1000:

• R 10/3 (...80...) - вибірковий ряд, складений з кожного третього члена основного ряду R L0, має своїм членом число 80 і не обмежений в обох напрямах.

Ряд виглядатиме приблизно так-... 10-20; 40; 80; 160; 315;...

• R 20/4 (112...) - вибірковий ряд, складений з кожного четвертого члена основного ряду R 20 і обмежений по нижній межі членом 112; ряд виглядатиме так:

112, 180; 280; 450; 710;...

• • R 40/5 (... 60) - вибірковий ряд, складений з кожного п'ятого члена основного ряду R 40 і обмежений по верхній межі членом 60; ряд виглядатиме так:... 25; 33,5; 45; 60.

З вибіркових рядів з однаковим знаменником перевагу слід надавати ряду, що має в своєму складі одиницю або число, єдиною значущою цифрою якого є одиниця (наприклад, 0,01; 0,1; 10; 1000 тощо).Вибіркові ряди переважних чисел застосовуються тоді, коли зменшення градацій створює додатковий ефект порівняно з використанням повних рядів.Складені ряди переважних чисел одержують шляхом сполучення різних основних і (або) вибіркових рядів.Складений рад у різних інтервалах має неоднакові знаменники. Кількість основних і вибіркових рядів, які використовуються для одержаного складеного ряду, повинна бути мінімальною.Складені ради переважних чисел застосовуються там, де потрібна щільністьзначень параметра в заданому інтервалі неоднакова.

В обґрунтованих випадках замість основних рядів переважних чисел R і окремих чисел цих рядів допускається застосовувати ряди наближених переважнихчисел.З вищезазначеного можна зробити висновки:

• переважними рядами чисел є ряди геометричної прогресії створені на основі побудованого Ренаром ряду, умовно позначеного R 5;

• є основні ряди R 5, R 10, R 20, R 40 і додаткові ряди R 80; R160; переважними числами є округлені значення членів ряду;

• члени прогресії в інтервалі від 1,00 до 10,00, складають вихідний ряд;

• ряди переважних чисел не обмежуються в обох напрямах, при цьому переважні числа менші за 1,00 одержують поділом членів вихідного ряду на числа 10,100 тощо, а переважні числа більші 10,00 одержують множенням членів вихідного ряду на числа 10,100 тощо;

• число 1,00 в ряду переважних чисел стоїть під номером "0" і не входить у підрахунок числа його значущих цифр;Переважними числа називаються тому, що вони рекомендуються для переважного застосування при конструюванні і розрахунках, при стандартизації, уніфікації і типізації.Переважні числа і їх ряди повинні застосовуватись:

• при установленні стандартних значень і рядів стандартних значень величин;

• при нормуванні значень вихідних параметрів продукції, умов їх існування, а також дозволених і допущених їх відхилень;

• при нормуванні значень параметрів продукції, пов'язаних логарифмованою залежністю з вихідними параметрами, значення яких нормуються за допомогою переважних чисел;

• при наведенні значень параметрів предметів і процесів (зокрема природних констант) відповідно до переважних чисел, якщо використання переважних чисел не сприяє виходу за межі допустимих відхилень.

Для нормування раціонально обмеженого ряду лінійних розмірів, призначених для самого різного застосування, був створений ГОСТ 6636 - 69 "Нормальні лінійні розміри", а потім аналогічний йому стандарт РЕВ 514 - 77. Були стандартизовані лінійні розміри від 0,001 до 20 000 мм. У діапазоні від 0,001 до 0,022 мм установлені розміри з градацією в 0,001, а далі все з більшим пропуском окремих значень.

Причому, за основу для визначення більшості нормальних розмірів прийняті переважні числа стандартного ряду R 40, а деяких випадках з округленням.Застосування нормальних лінійних розмірів у практиці стандартизації приводить до скорочення різноманітності деталей, вузлів і виробів, створює базу для їх взаємозамінності.Враховуючи, що за основу ряду нормальних лінійних розмірів прийнято найроздрібненіший з рядів переважних чисел (Л 40), то вони містять максимально можливий набір розмірів, який на практиці в багатьох випадках скорочують.З цією метою можуть створюватись обмежені галузеві стандарти чи стандарти підприємств, які використовують частину значень нормальних лінійних розмірів, установлених стандартом РЕВ. При цьому -вибір повинен проводитись на підставі основних рядів переважних чисел (R 20, R 10, чи R 5), що підвищить ефективність застосування одержаного ряду лінійних розмірів.

У випадках, коли ряди чисел, що розглядались до цього, не можуть бути застосованими через природну закономірність зміни значень параметра, використовують спеціальні ряди чисел.У науці і техніці застосуються спеціальні ряди чисел, які визначаються математичними константами, наборами фізичних і хімічних величин, за допомогою яких розв'язують окремі конкретні задачі в тій чи іншій галузі науки і техніки.

Ряд значень модульного лінійного розміруДаний ряд лінійного розміру утворюється за умови, що паралелепіпед з поділом більшого розміру пополам повинен утворювати два подібних йому паралелепіпеда. Лінійні розміри цих паралелепіпедів відповідають переважним значенням, точно стикуються один з одним. Для забезпечення названої вимоги значення лінійних розмірів сторін модуля повинні пов'язуватись співвідношеннямиа:в = в: с; в: с = 2 с: а

За умови, що вихідний об'єм паралелепіпеда дорівнює 1м3, визначається такий ряд значень лінійних розмірів модуля (а= 1,260),мм: Мк... 1260, 1000, 794, 630, 500, 397, 315, 250, 198...

Цей ряд може бути використаним під час блочно-модульного конструювання.Ряди лінійних розмірів, одержані на основі "золотого перерізу"Різновидністю геометричних пропорцій є так званий ряд "золотого перерізу": 0,146; 0,236; 0,382; 0,618; 1,000; 1,618...(сума двох сусідніх членів дорівнює наступному).

Цей ряд під назвою "ряд фібоначчі", відомий художникам і архітекторам з часів античності, має вигляд: 2 — 3 — 5 — 8—13— 21 — 34-....Значення лінійних розмірів прямокутника з співвідношенням сторін на основі "золотого перерізу" визначають так:а: в = (а + в): а= 1,618, або в: я = 0,618.

Прямокутник з таким співвідношенням сторін може бути складеним з квадратів або прямокутників з таким же співвідношенням сторін.

Значення вибираються з двох умов: площа вихідного прямокутника дорівнює 1м2або ряд повинен мати лінійний розмір 1м.

У першому випадку а = 1,272, і ряд лінійних розмірів має вигляд

Gs,...,2055,1270,785,485,300,185,115,70,... 1,270 • 0,785 = їм2

У другому випадку ряд має вигляд Gs,..., 2618, 1618, 1000, 618, 382, 236, 146, 90, 56,... мм.

Прямокутники "золотого перерізу" дозволяють розмістити найбільший об'ємінформації, вони мають максимальну естетичну вартість, їх можна пропонувати для лінійних розмірів книг, картин, плакатів, різноманітних екранів, панно, вітрин, фасадів будівельних споруд тощо.

3.
Схеми (моделі), що використовуються під час обов’язкової сертифікації продукції, визначає орган з сертифікації. При цьому враховуються особливості виробництва, випробувань, поставки і використан­ня конкретної продукції, можливі витрати заявника. Схеми мають бути зазначені у документі, який встановлює порядок проведення сертифікації конкретної продукції.

Схему добровільної сертифікації визначає заявник за погодженням з органом з сертифікації.

Під час вибору схеми (моделі) сертифікації продукції в Системі органу з сертифікації рекомендується керуватися такими правилами:

1) сертифікат на одиничний виріб видається на підставі позитивних результатів випробу­вань цього виробу, що проведені у випробувальній лабораторії (центрі), яка акредитована, в Системі;

2) сертифікат на партію продукції (виробів) видається на підставі позитивних результатів випробувань в акредитованій в Системі випробувальній лабораторії (центрі) зразків продукції (виробів), що відібрані від партії в порядку та в кількості, що визначені органом з сертифікації;

3) сертифікат відповідності на продукцію, що виготовляється серійно протягом терміну дії сертифіката, та ліцензійна угода на право його застосування та маркування продукції знаком відповідності надаються органом з сертифікації на підставі позитивних результатів сертифікаційних випробувань в акредитованій у Системі лабораторії зразків продукції, відібра­них у порядку та в кількості, встановлених органом з сертифікації, та проведення залежно від обраної схеми:

- аналізу наданої заявником документації та подальшого технічного нагляду в період дії сертифіката відповідності шляхом проведення періодично контрольних випробувань зразків продукції, що відбираються з виробництва або у постачальника, з торгівлі у порядку, в терміни та в кількості, встановлених у програмі технічного нагляду і проведення перевірки виробництва (за необхідності). Ця схема сертифікації також може застосовуватись на стадії поставлення продукції на виробництво.

- обстеження виробництва згідно з вимогами ДСТУ 3957 та подальшого технічного нагляду за виробництвом сертифікованої продукції в період дії сертифіката відповідності, проведення контрольних випробувань зразків продукції, що відбираються з виробництва або у постачальника, з торгівлі у порядку, в терміни та в кількості, встановлених у програмі технічного нагляду;

- атестації виробництва та подальшого технічного нагляду за виробництвом сертифіко­ваної продукції в період дії сертифіката, проведення контрольних випробувань зразків про­дукції, що відбираються з виробництва або у постачальника, з торгівлі у порядку, в терміни та в кількості, встановлених у програмі технічного нагляду;

- оцінки системи управління якістю або сертифікації системи якості підприємства-виробника продукції, яка сертифікується, подальшого технічного нагляду за виробництвом продукції, проведення контрольних випробувань зразків продукції, що відбираються з виробництва або у постачальника, торгівлі у порядку, в терміни та в кількості, встановлених у програмі технічного нагляду

Орган з сертифікації продукції може застосовувати й інші правила щодо вибору схеми (моделі) сертифікації залежно від специфіки продукції та особливостей її виробництва.

Рекомендовані схеми (моделі) сертифікації продукції наведені в таблиці 2.2.1.

Періодичність та форми технічного нагляду повинні відповідати вимогам, встановленим за порядком (правилами) сертифікації даної продукції.

Орган з сертифікації має право доручити проведення випробувань сертифікованої продукції з метою технічного нагляду лише у випробувальній лабораторії, що акредитована в Системі.

У разі, якщо заявник отримав сертифікат відповідності за результатами сертифікації одного чи декількох найменувань продукції одного типу, сертифікати відповідності на інші найменування продукції того ж самого типу можуть бути видані органом з сертифікації без повторного проведення обстеження, атестації чи сертифікації системи якості.

Оцінка системи управління якістю проводиться органами з сертифікації продукції відповідно до ДСТУ ISO 10011-1-97 без оформлення сертифіката на систему управління якістю (як правило з залученням ОСЯ).

Коротко розглянемо характеристики кожної із схем сертифікації продукції:

Схема 1. При проведенні сертифікації одиничних виробів випробуванню піддається кожен окремий виріб. На зразок, який пройшов випробування, видається сертифікат відповідності на строк до одного року. У сертифікаті відповідності вказується заводський номер продукції.

Ця схема застосовується при сертифікації продукції, яка може бути ідентифікована як окремий об’єкт, і поступає невеликими партіями або одиничними об’єктами. При використання цієї схеми сертифікації технічний нагляд після видачі сертифікату не здійснюється.

Схема 2. Сертифікація партії продукції проводиться шляхом випробування зразків, відібраних з цієї партії в порядку і в кількості, які встановлені органом сертифікації згідно вимогам нормативних документів.

Під партією продукції розуміється партія, яка супроводжується одним сертифікатом відповідності або одним супровідним документом, що містить посилання на сертифікат відповідності. При цьому в партії повинна гарантуватися однорідність продукції за показниками безпеки.

На підставі позитивних результатах випробувань видається сертифікат відповідності на партію (з вказівкою величини сертифікованої партії) з терміном дії до одного року, але не більше терміну придатності продукції (якщо він встановлений). У сертифікаті відповідності, який видається на партію продукції, указуються відомості про розмір партії, дату виготовлення продукції, номер і дату підписання договору (контракту), по якому ця партія ввезена до України.

Після видачі сертифікату технічний нагляд за продукцією не здійснюється.

Схема 3. Сертифікація продукції, що випускається серійно, може проводитися на підставі позитивних результатів сертифікаційних випробувань зразків продукції і документації, наданої заявником, про стан виробництва. При здійсненні сертифікації по цій схемі у обов’язковому порядку передбачається проведення технічного нагляду сертифікованої продукції.

Право на застосування сертифікату відповідності видається, в основному терміном дії до одного року.

4. Основна сучасна тенденція розвитку робіт у галузі стандартизації, оцінювання та сертифікації систем якості полягає в подальшому і всесторонньому їх впровадженні. Більш детально роботи в цьому напрямку можна визначити таким чином:

— для кожного підприємства, що застосовує систему якості, слід розширювати та деталізувати ті елементи структури і функціонування підприємства, що входять в систему якості і підлягають стандартизації в межах стандартів ISO серії 9000 та 10000;

— деталізація цими підприємствами стандартизованих функцій забезпечення та управління якістю, розвиток методів, засобів технології проектування систем якості;

— розширення сфер застосування систем якості на такі виробничі та невиробничі сфери як виробництво сільськогосподарської продукції, рибальство, хімічна та нафтохімічна промисло­вість, фармацевтична та косметологічна промисловість, будівництво, захист довкілля, інформаційні технології; сфера послуг (енергопостачання, транспорт, зв'язок, комунальне обслуговування, банківсько-фінансова діяльність, охорона здоров'я, навчання тощо);

— вдосконалення організаційних форм впровадження систем якості, їх сертифікації, акредитації органів з сертифікації систем якості, підготовки і підвищення кваліфікації персоналу, підготовки експертів-аудиторів з систем якості через створення міжнародних та регіональних організацій;

— ініціювання найбільш вагомими міжнародними та регіональними загальноекономічними організаціями робіт в галузі систем якості, які стосуються питань інтеграції економічного простору, розвитку міжнародної торгівлі, ресурсозбереження, охорони прав людини, захисту навколишнього середовища тощо;

— постійний пошук нових методів забезпечення та підвищення якості продукції, а також форм стимулювання і визнання окремих підприємств та працівників за досягнуті успіхи в цьому напрямку на національному, регіональному та міжнародному рівнях;

— дослідження та аналіз впливу людського та різноманітних соціально-культурних чинників на проблему якості, а також чинників, пов'язаних з виснаженням відомих природних ресурсів;

— створення найсучасніших інформаційних систем та мереж на підтримку робіт в галузі якості, та забезпечення інформованості суспільства, товаровиробників та споживачів щодо стану справ у цій галузі.

Особливо чітко названі тенденції проявляються в Європі, в діяльності Європейського Союзу, Комісії Європейського співробітництва, Європейської асоціації вільної торгівлі.

У межах Європейського Союзу встановлено політику та прийнято Європейську програму з якості. Мета європейської політики в галузі якості сформульована таким чином:

— допомогти європейській промисловості стати конкурентноздатною як на європейському, так і на зовнішньому ринках;

— покращити європейську інфраструктуру з забезпечення якості, щоб створити таке технічне середовище (випробування, сертифікацію, акредитацію), яке б допомогло її товаровиробникам мати успіх у нових ринкових умовах;

— зміцнити партнерські відносини між постачальниками та споживачами;

— створити необхідний науково-технічний, промисловий та людський потенціал для Європи XXI століття.

В межах цієї програми встановлено наступний ряд завдань:

-завдання, спрямовані на підвищення компетенції підприємств малого та середнього бізнесу в галузі якості та застосування сучасних технічних знань і методів забезпечення якості;

- завдання спрямовані на гармонізацію правил забезпечення якості та правил щодо безпеки і охорони здоров'я населення та захисту навколишнього середовища, захисту інтересів та прав споживачів;

- завдання стосовно співпраці різноманітних систем і баз даних в галузі якості;

- завдання з удосконалення форм підтримки діяльності у галузі якості національних органів влади.

Програма також передбачає створення Європейського інформаційного центру з проблем якості, розроблення та впровадження демонстраційних проектів з систем якості в основних галузях економіки.

У межах цієї програми формується мережа організацій по проведенню та координації робіт в галузі застосування та розвитку систем якості, підготовки та атестації експертів-аудиторів.

Всі завдання з програми активно стимулюються керівними органами Європейського Союзу, а в міжнародному масштабі аналогічні роботи стимулюються міжнародними організаціями із стандартизації.

5. Можливість товару або послуги задовольняти обумовлені або передбачувані потреби покупця визначається за допомогою спеціальних показників якості. Показник якості — це кількісна характеристика однієї або кількох властивостей продукції за певних умов її створення, експлуатації або споживання. Отож, якість — це здатність сукупних характеристик продукції задовольнити вимоги споживача. Характеристикою вважається будь-яка відмітна властивість. Вона може бути власною чи заданою, якісною чи кількісною і належати до різних класів.

Існують такі класи характеристик:

фізичні — механічні, електричні, хімічні, біологічні;

органолептичні — пов’язані з нюхом, дотиком, смаком, зором, слухом;

поведінкові — увічливість, чесність, правдивість;

часові — пунктуальність, безвідмовність, готовність;

ергономічні та функціональні — пристосованість до фізіологічних особливостей людини, швидкість, ємність, вантажоміст­кість тощо.

Однак у маркетинговій діяльності слід зважати на різницю між визначеннями «параметр продукції» і «показник якості продукції». Параметр кількісно визначає будь-яку властивість продукції, а показник якості — лише показники функціонально-ко­рисні, що формують якість. Залежно від кількості властивостей, що характеризуються, розрізняють одиничні і комплексні показники якості. Одиничний показник відображує одну з функціонально-корисних властивостей. Це, наприклад, маса виробу, калорійність палива, ресурс двигуна. З допомогою комплексного показника якості одночасно оцінюють кілька властивостей продукції в їхньому взаємозв’язку. Наприклад, комплексний показник зручності управління технічно складним виробом одночасно визначає кілька властивостей комфортності використання побутової техніки і контролю за її роботою. Розрахунки комплексних показників якості є достатньо складними, оскільки передбачають необхідність урахування різнобічних взаємозв’язків якості та глибинних економічних процесів, що не завжди піддається кількісному оцінюванню.

У маркетинговій діяльності якість продукції, як правило, оцінюють одним показником: якість трактора — потужністю, цементу — маркою тощо. Показник, за яким оцінюють якість продукції, уважають визначальним.

Числові значення показників якості знаходять з допомогою об’єктивних та суб’єктивних методів. Об’єктивними є вимірювальний, реєстраційний і розрахунковий методи. Ці методи базуються на застосуванні технічних вимірювальних пристроїв, реєстрації та підрахунку настання тих чи тих подій, виконанні різних сис­тематичних розрахунків. Суб’єктивними є органолептичний, соціологічний та експертний методи. В їх основу покладається аналіз якості з допомогою органів чуття людини, збирання і вивчення різних думок щодо продукції, а також рішення фахівців-експертів.

Для науково обґрунтованого й системного управління якістю продукції номенклатура її показників має бути однаковою. Це забезпечує єдність методичного підходу до оцінки якості різних виробів, матеріалів, речовин, готових товарів. Показники якості повинні бути стабільними, ураховувати сучасні технологічні досягнення, тенденції та перспективи розвитку науки і техніки.

У нормативних документах, на які посилаються за укладання угод та контрактів, показники якості продукції поєднуються в окремі групи і класифікуються:

1) за властивостями;

2) способом відображення (у натуральних чи вартісних одиницях);

3) кількістю властивостей, що характеризуються (одиничні й комплексні);

4) важливістю для оцінювання (відносні та базові);

5) етапом обчислення значень (прогнозні, проектні, виробничі, експлуатаційні).

У маркетинговій діяльності, особливо за здійснення програми просування товару, найчастіше застосовуються показники якості, що характеризують окремі властивості продукції. Вони систематизовані, зведені в окремі групи і визначають найважливіші і най­застосовуваніші функціонально-корисні властивості товарів. До них відносять такі групи показників.

Показники призначення. З допомогою цих показників оцінюються властивості, що визначають головне споживче призначення продукції та зумовлюють сферу її можливого застосування. До цієї групи належать такі підгрупи показників якості: кла­сифікаційні, функціональні, конструктивні, показники складу та структури.

Класифікаційні показники встановлюють належність виробів до певної класифікаційної групи продукції. Це, наприклад, потужність електродвигунів, місткість ковша екскаватора, вміст вуглецю в сталі тощо.

Функціональні показники разом із даними щодо технічної ефективності продукції визначають користь від експлуатації виробів, рівень прогресивності закладених у них рішень. Коли оцінюються складні технічні об’єкти, ці показники вважають експлуатаційними (продуктивність агрегату, точність приладу, пито­ма енергоємність виробу).

Конструктивні показники дають точне уявлення про головні проектно-конструкторські рішення виробів, визначають зручність їх встановлювання та монтажу. До них відносять дані про габаритні розміри продукції, наявність у ній додаткових пристроїв, коефіцієнт блочності (рівень використання готових блоків), показники ефективності, взаємозамінності. З-поміж конструктивних показників якості особливе значення має коефіцієнт використання готових блоків (коефіцієнт блочності). Він дає уявлення про відносний вміст в конструкції виробу елементів, об’єднаних в самостійні блоки. Оскільки за виготовлення продукції використання блоків зменшує собівартість робіт, а в уже виготовленій — забезпечує простоту і зручність використання і обслуговування, збільшення коефіцієнта блочності сприяє підви­щенню конкурентоспроможності продуктової інновації.

Показники складу і структури визначають вміст у продукції хімічних елементів, їхніх сполук і структурних груп. Як приклад таких показників можна назвати відсоток вмісту потрібних домішок у легованій сталі, сірки — в коксі і т. п.

Показники призначення характеризують корисну роботу, яка виконується безпосередньо виробом, або рівень універсальності й можливу ефективність споживання матеріальних ресурсів. Стосовно технічно складних виробів можливий корисний ефект використання має числовий вираз і безпосередньо виноситься в назву продукції. Наприклад, оперативна пам’ять комп’ютера в мегабайтах, величина діагоналі кінескопа в дюймах або сантиметрах тощо.

r

Дата добавления: 2015-08-27