Конспект уроку з української мови

Конспект уроку з української мови

6-В клас

Тема: Іменники - назви істот і неістот (повторення). Іменники загальні і власні. Велика буква і лапки у власних назвах.

Навчальна мета: повторити вивчене про іменники, що означають назви істот і неістот, удосконалювати вміння їхнього розрізнення; поглибити і закріпити знання про власні і загальні назви; удосконалювати практичні навички їх правопису.

Розвивальна мета: розвивати логічне мислення, пам’ять та кругозір учнів.

Виховна мета: дібраним дидактичним матеріалом виховувати у школярів любов до прекрасного, прагнення до знань, високі моральні якості, повагу до рідної мови, а також її краси як основи естетичного виховання.
Тип уроку: узагальнення і систематизація вивченого.

Методи і прийоми навчання: бесіда, метод вправ, лінгвістична гра, інтерактивний метод «Мікрофон», робота з картками.

Обладнання: підручник, таблиця, роздавальний матеріал.

Використана література:

1. Козачук Г.О. Українська мова для абітурієнтів: Навч. посіб. / Г.О.Козачук. – 5-те вид., стер. – К.: Вища школа, 2004. – 287 с. – С. 68 -71.

2. Методика викладання української мови в середній школі: Навчальний посібник / І.С.Олійник, В.К.Іваненко, Л.П.Рожило, О.С.Скорик; за ред. І.С.Олійника. – 2-е вид., переробл. і доп. – К.: Вища школа, 1989. – С. 192 – 214.

3. Методика навч. рідної мови в середніх навчальних закладах / За ред. М.І.Пентилюк: Підручник для студентів-філологів. – К.: Ленвіт, 2000. – С. 216 – 223.

4. Рідна мова: Підруч. для 6 кл. загальноосвіт. навч. закл. / М. І. Пентилюк, І. В. Гайдаєнко, А. І. Ляшкевич, С. А. Омельчук. За заг. ред. М. І. Пентилюк. - К.: Освіта, 2006. - 272с.

5. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. Українська мова 5 -12 класи / за ред. Л.В.Скуратівського. – К., 2005. – 176 с.

6. Український правопис / Ін-т мовознавства ім. О.О.Потебні НАН Укр., Ін-т укр. мови НАН Укр. – К.: Наукова думка, 2008. – 288 с. – С. 25 – 27.

7. Ющук І.П. Практикум з правопису української мови / І.П.Ющук. – 4-те вид. – К.: Освіта, 2000. – 254 с. – С. 42-46.

ПЛАН УРОКУ

1. Організаційний момент (1 хв.)

2. Вступне слово вчителя (2 хв.)

3. Актуалізація опорних знань (10 хв.)

4. Ознайомлення учнів з новою темою (11 хв.)

5. Закріплення знань, формування вмінь і навичок (15 хв.)

6. Підведення підсумків уроку (3 хв.)

7. Підготовка учнів до виконання домашнього завдання (2 хв.)

Перебіг уроку

І. Організаційний момент.

ІІ. Вступне слово вчителя.

На дошці записано епіграф уроку.

Щоб мова тобі повністю відкрилася, маєш бути залюбленим в неї. О. Гончар

Вчитель: Часто люди, які живуть на обох берегах Дніпра, забувають, що вони нація. Нація, яка має славетну історію і мужніх героїв, яка відстояла свої права. Вже не одне тисячоліття вона має ймення – українська. От тільки часто виникає проблема з тим, що ми втрачаємо свій скарб. Найбільшою такою проблемою для нас є занепад української мови, заперечення її як загальнонаціональної. І для того, аби мова нам відкрилася треба самовіддано працювати, бути залюбленим у неї, як сказав Олесь Гончар.

Чи вважаєте ви, що мовне питання є найактуальнішим для нас сьогодні?

ü Метод «Мікрофон» (учні по черзі висловлюють свої думки).

Вчитель: Звісно, кожен свідомий українець має бути впевненим у тому, що мова – це знаряддя, яке потрібно використовувати вміло та доглядати за нею, аби вона, як тонкий механізм, функціонувала правильно та безперебійно. Саме тому ми маємо вміло використовувати свої знання. Для цього потрібно знати правила та використовувати їх на практиці. Тому сьогодні ми на вивчені раніше правила опиратимемося при виконанні вправ.

ІІІ. Актуалізація опорних знань.

Вчитель: Спочатку перевірмо, як ви засвоїли теоретичний матеріал, який вивчали на попередньому уроці.

ü Бесіда за запитаннями:

1.Що означають іменники? Навести приклади.

2.На які питання відповідають?

3. Які іменники відповідають на питання хто? Які – на питання – що?

Вчитель: А зараз ми зіграємо в лінгвістичну гру, яка називається «Естафета», а після неї виконаємо декілька вправ.

Кожен ряд учнів одержує завдання записати на дошці у колонку слова. Учень, який написав слово, передає крейду іншому зі свого ряду. Переможе той ряд, хто швидше впорається із завданням і не допустить жодної помилки.

(Дошка поділена на стільки частин, скільки рядів у у класі, наприклад, три ряди. У кожній колонці учні записують слова, що позначають: 1-й ряд - назви квітів, 2-й ряд - назви фруктових дерев, 3-й ряд - назви птахів).

- Узагагальнювальні слова до класу:

1. На які питання відповідають записані слова?

2. До якої частини мови вони належать?

3. Назвати загальне значення, морфологічні й синтаксичні ознаки іменників.

*Робота біля дошки. Записати речення. Підкреслити члени речення, назвати частини мови. Визначити рід, число та відмінки іменників.
Першим був не Господь і не геній. Першим був простий чоловік. Він ходив по землі зеленій і, між іншим, хлібину спік. Хлібом геній живився кожен, щоби розум його не погас. (В.Симоненко.)

* Розподільний диктант. Іменники - назви істот та назви неістот записати в дві колонки.

Земля, сонце, мурашка, пісня, соловей, життя, рибина, кіборг, натхнення, відкриття, личинка, жар-птиця, черевик, мікроб, інфузорія, троянда, колібрі, картина, дівчатко, зіронька, краб, Горбоконик, песиголовець, богатир, Котигорошко, переможець.

*Переписати з карток, на місці крапок уставляючи пропущені букви. Над кожним іменником надписати питання: хто? або що?

Бувало, сядемо до столу, нал..є нам мати молока. І раптом падає додолу ч..рствий окраєць ж..тняка. Тоді нас мати й научила окра..ць хліба цілувать, як дар з..млі, як батька силу, той скарб священ..ий цінувать. (Д.Луценко.)

ІV. Повідомлення теми та мети уроку. Мотивація навчальної діяльності.

Вчитель: Дуже добре! Ви гарно засвоїли теоретичні відомості про назви істот і неістот, а сьогодні ми повторимо те, що ви вже вивчали в 5 класі. Розгорніть зошити і запишіть число, класна робота і тему уроку: «Іменники загальні і власні. Велика буква і лапки у власних назвах.». Хто сформулює мету нашої роботи?

Кілька учнів підносять руки. Один із них дає чітку відповідь:

Ми повинні поглибити і закріпити свої знання про власні і загальні назви та удосконалювати практичні навички їх правопису.

Вчитель: Керуючись такими завданнями ми маємо бути старанними, активними та уважними. Тож починаймо працювати.

V. Вивчення нового матеріалу.

- Бесіда за запитаннями:

1. Чим відрізняються загальні та власні назви?

2. Які правила правопису власних назв ви пам’ятаєте?

3. За якої умови власні назви беруться у лапки?

*Робота з підручником. Опрацювання теоретичного матеріалу (П.21).

Вчитель: Діти, відкрийте, будь ласка, книжку на сторінці 125 і опрацюйте таблицю «Правопис власних назв»

Учні опрацьовують таблицю, після цього вчитель пропонує бажаючим переказати зміст таблиці. Декілька учнів підносять руку і відповідають. Потім вчитель підводить підсумок.

Вчитель: Отож, назвімо ще раз найголовніші правила вживання великої літери та лапок у власних назвах.

З великої літери пишуться:

- Імена, по батькові, прізвища, прізвиська, псевдоніми, назви божеств і міфологічних істот, дійових осіб, клички свійських тварин: Тарас Григорович Шевченко, Ярослав Мудрий, Леся Українка (Лариса Петрівна Косач), бог Ярило, Кий, Мура, Рябка, Русалка, Мавка.

- Назви держав, неофіційні назви: Україна, Республіка В’єтнам, Королівство Бельгія, Південно-Африканська Республіка, Сумщина, Галичина, Забужжя, Придніпров’я.

- Назви найвищих державних, урядових і міжнародних установ і посад: Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Конституційний Суд України, Організація Об’єднаних Націй, Рада Безпеки, Президент України, Президент США.

- Географічні та астрономічні назви (крім родових понять): комета Галлея, сузір’я Чумацький Шлях, гори Карпати, мис Челюскін, Кавказький хребет, Кривий Ріг, вулиця Ярославів Вал.

Зверніть увагу! З малої літери пишуться:

- слова, утворені від власних особових імен, прізвищ чи інших назв, ужиті в загальному значенні: донжуан (спокусник), обломов (ледар, нероба), рентген (назва апарата), френч (назва одягу), іван-чай (рослина);

- власні імена у формі множини в підкреслено негативному плані: сибіри, магадани, соловки (концтабори); герострати, гітлери, юди (зрадники).

З великої літери пишеться тільки перше слово:

- У назвах державних, партійних, громадських, профспілкових установ як України, так й інших держав, міністерств України, навчальних закладів, договорів, угод: Збройні сили України, Народний рух України, Міністерство науки і освіти України, Київський національний університет будівництва і архітектури, Харківський тракторний завод, Гельсінкська спілка.

- У назвах країв, областей, районів: Хабаровський край, Київська область, Обухівський район, Солом’янський район.

- У назвах історичних епох, подій, знаменних дат, релігійних свят: Римська імперія, Вітчизняна війна, Новий рік, Великий піст, Зелені свята, День учителя.

-У назвах пам’яток архітектури, храмів, фортець: Києво-Печерська лавра, Стара фортеця.

-У назвах орденів, відзнак, що складаються з кількох слів (крім родових): орден Дружби народів, орден Почесного легіону.

Якщо така назва береться в лапки, то теж із великої букви пишеться тільки перше слово та власне ім’я, що входить до складу назви: медаль «За бойові заслуги», орден «Мати-героїня».

Назви посад, звань, учених ступенів тощо пишуться з малої літери: ректор, народний артист України, доктор наук.

Зверніть увагу! Історичні події, поняття, назви яких стали загальними, пишуться з малої літери: громадянська війна, радянська влада, середньовіччя, трипільська культура, античний світ.

З великої літери пишуться прикметники, утворені від власних особових імен:

- за допомогою суфіксів -ів-, -їв-, -ов-, -ев-, -ин-, -їн- у значенні належності чогось цій особі: Іринині діти, Сосюрина лірика, Грінченків словник, Франкове слово.

- за допомогою суфіксів -івськ-, -евськ-, -инськ-, -інськ- у значенні «імені, пам’яті когось»: Шевченківська премія (але шевченківська поезія), Франківські читання (але франківські рукописи).

Зверніть увагу!

- Терміни і фразеологічні сполучення пишуться з малої літери: піфагорова теорема, рентгенівські промені, ахіллесова п’ята, антонів огонь.

- Великими буквами пишуться також абревіатури, утворені з початкових букв власних і загальних імен: АТС, ЗАГС, ТЕЦ.

VІ. Усвідомлення нових знань у процесі практичної діяльності

* Робота біля дошки. Записати. Пояснити вживання великої літери.
Євангелія, Богородиця, Апостол Андрій Первозванний, Великдень, Благовіщення, Іван Мазепа, Павло Полуботок, Микола Лисенко, опера “Наталка Полтавка”, місто Канів, Житомирська область, вулиця Січових Стрільців, Європейська площа, майдан Незалежності, День Незалежності, Полярна Зірка, сузір’я Велика Ведмедиця, байка Глібова “Лев та Вовк”, Лев Симиренко, Верховна Рада, Президент України.

* Словниковий диктант. Позначити орфограму “Велика буква у власних назвах”.

Леся Українка, співуча українка, село Українка, кобзар на майдані, вірш з “Кобзаря”, Михайло Старицький, картина Олександра Мурашка “Похорон кошового”, Світлана Дмитрівна Кошова; розділ з Біблії, біблійне оповідання, Богоматір.

* Переписати, вибираючи з дужок велику чи малу букву. На місці крапок вставити пропущені букви.

Б’ють гармати за горою, коні мчать на (Ж,ж)овті (В,в)води. (А.Малишко.) Ятриться здавна українська рана… І як нам треба ще (С,с)ірка (І,і)вана! (Яр Славутич.) На (В,в)..ликдень на соломі против сонця діти грались собі крашанками… (Т.Шевченко.) Між сосен стелет..ся ст..жина, гойдає віт..р царство трав. Колись отут ходив (Т,т)ичина, сюди (М,м)алишко пр..їжджав. (М.Луків.) За (Б,б)орисполем житом виспілим хоч які зам..луються очі. (В.Швець.) Я стою на (К,к)иївській (Г,г)л..бочиці і м..луюсь відбл..ском зорі. (В.Миколайчук.) І всміхаєт..ся тепло мені наш (Д,д)ружок, що дріма на ряднині. (В.Грибенко.)

* Попереджувальний диктант. (Особливість попереджувального диктанту в тому, що до запису тексту учні повторюють орфографічні правила, а потім аналізують усі складні орфограми і з'ясовують правопис їх. Після цього текст записують і перевіряють.)

Дніпро, Шевченко, Україна – моя душа, моя земля. Я вас ніколи не покину, я не поїду звідсіля. (В.Чуйко.) У Переяславі писав він “Заповіт” і згадував степи широкополі. (П.Біба.) Здавалось, що спадала з душ кора, коли, мов грім, лунало “Не пора”... (Ю.Клен.) Гумові чоботи у селі, що у місті “Жигулі”.(Нар.творч.)

* Робота з підручником. Письмове виконання вправи 211.I.

VІІ. Підведення підсумків уроку. Оцінювання учнів.

Повернення до епіграфа.

Вчитель: Згадавши епіграф до нашого уроку після такої активної роботи можемо з упевненістю сказати, що будь-яке досягнення у вивченні української мови, зокрема морфології, дається лише після активної розумової діяльності та бажання працювати.

ü Рефлексія.

(Мета рефлексії – пригадати і усвідомити цілі та процес діяльності, порівняти отримані результати із запланованими, осмислити свої почуття у процесі діяльності).

- Що ми робили сьогодні на уроці?

- Чи досягли ми запланованої мети?

- Чи задоволені ви результатом?

VIII. Завдання додому, інструктаж.

Вчитель: Домашнім завданням буде вправа 211 із підручника. Друге завдання – написати твір-мініатюру, використовуючи, крім загальних, власні назви, на тему: «Проходячи вулицями нашого міста».

До уроку допущено.

Дата добавления: 2015-08-28