Ніби в іншому житті.
Зібравши всі сили, Ленґдон вибіг із тунелю на знайому площу і зупинився. Відхекуючись, він повільно, іще не вірячи до кінця, підняв очі на блискучу споруду, що височіла попереду.
Луврська піраміда.
Виблискує в темряві.
Милувався він лише якусь мить. Його більше цікавило те, що було праворуч від піраміди. Він повернувся й пішов через площу уздовж невидимої лінії троянди до Карузель де Лувр — величезної круглої галявини з травою, обсадженої акуратно підстриженими кущами. Колись на цьому місці відбувалися язичницькі свята, на яких вшановували матінку-природу... з веселими обрядами, що прославляли плодючість і богиню.
Ленґдон переступив через низькі кущі і ступив на траву, і йому здалося, що він увійшов в інший світ. Це святе місце сьогодні було позначене одним із найдивовижніших пам’ятників міста. У центрі круга, неначе глибока ущелина з кришталю, зяяла велетенська перевернута піраміда зі скла, яку він бачив кілька днів тому, коли заходив до підземного холу Лувру.
La Pyramide Invers?e.
Ленґдон підійшов до краю і подивився вниз, на величезний підземний комплекс Лувру, залитий жовтавим світлом. Його цікавила не лише велика перевернута піраміда, а й те, що було просто під нею. Там на підлозі стояла зовсім крихітна споруда, яку Ленґдон згадав у своєму рукописі.
Від думки про таку неймовірну можливість Ленґдон увесь аж тремтів. Він знову подивився на Лувр, і йому здалося, що довжелезні крила музею обіймають його... галереї із найкращими в світі творами мистецтва...
Да Вінчі... Боттічеллі...
Серед творінь майстрів вона лежить.
Зачудований, він іще раз подивився вниз крізь скло на малесеньку споруду.
«Я мушу туди піти!»
Він зійшов з трави і попрямував через площу до величезної піраміди, у якій був вхід до Лувру. З музею виходили останні відвідувачі.
Ленґдон пройшов крізь двері-вертушку і почав спускатися вигнутими сходами. Повітря похолоднішало. Опинившись на самому низу, від зайшов до довгого тунелю, що тягнувся під площею перед Лувром назад до перевернутої піраміди.
Тунель вивів його до просторої зали. Просто перед ним згори звисала перевернута піраміда — дивовижна форма зі скла, що нагадувала літеру «V».
Чаша!
Ленґдон обвів її поглядом згори й аж до кінчика, від якого до підлоги залишалось лише шість футів. Просто під ним стояла крихітна споруда.
Мініатюрна піраміда. Лише три фути заввишки. Єдина маленька споруда в усьому цьому колосальному комплексі.
Описуючи вишукану Луврську колекцію творів мистецтва, присвячених культу богині, Ленґдон у своєму рукописі мимохідь згадав цю скромну пірамідку: «Ця мініатюрна споруда стримить з підлоги, наче вершина айсберга — верхівка велетенської підземної камери у формі піраміди».
У м’якому світлі порожнього холу Ленґдон бачив, що дві піраміди ніби вказують одна на одну. Вони були розташовані строго одна навпроти другої, і їхні вершини майже стикалися.
Згори чаша. Знизу лезо.
На варті лезо й чаша тут весь час.
Ленґдон чув слова Марі Шовель: «Одного дня ви раптом прозрієте».
Він стояв під давньої лінією троянди в оточенні праць майстрів. Кращого місця Соньєр просто не міг знайти. Йому здалося, що він нарешті зрозумів справжній зміст вірша великого магістра. Він підвів очі догори і побачив крізь скло безкрає нічне небо, всіяне зірками.
Дата добавления: 2015-08-28; просмотров: 30 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |