В середині 70-х – на початку 80-х років досвідчені і молоді балетмейстери України, спираючись на мистецькі відкриття Ю.Григоровича, широко використовували багатства класичного танцю, оновлюючи,

В середині 70-х – на початку 80-х років досвідчені і молоді балетмейстери України, спираючись на мистецькі відкриття Ю.Григоровича, широко використовували багатства класичного танцю, оновлюючи, збагачуючи його лексику та виразові прийоми елементами фольклору та модерну, а також побутовою пластикою.

Незаперечний вплив багатоманітної і різножанрової творчості П.Вірського на нове покоління балетмейстерів 70-х років (лідером став А.Шекера), які намагалися по-своєму здійснювати оригінальні постановки українських балетів, розкривати в танці колоритні національні і напружені драматургічні події.

В середині 70-х – на початку 80-х років класика посіла значне місце в репертуарі укр. балетних колективів. («Лебедине озеро», «Спляча красуня» Чайковського, «Раймонда» Глазунова, «Жізель» Адана, «Дон Кіхот» Мінкуса, «Марна пересторога» Герольда, «Сильфіда» Левенсхольда.) Високу виконавську майстерність показували: Т.Таякіна, Л.Сморгачова, Р.Хілько, Т.Литвинова, В.Ковтун, В.Литвинов, С.Лукін.

Наприкінці 70-х – на початку 80-х років нове покоління балетмейстерів почали вивчати здобутки реалістичної хореографічної драми.

У 1981 році було створено Київський театр класичного балету Укрконцерту, який очолили В.Вронський і Г.Березова. Вронський створив одноактний балет на музику Рядова «У Солохи», «Українське класичне гран па» Русинова.

У листопаді 1984 року на ІХ Міжнародному фестивалі балету в Гавані (учасники з 29 країн світу) схвалення критиків і практиків хореографії дістала київська постановка «Ромео і Джульєтти». На початку 80-х років прийшло нове покоління молодих солістів: І.Задаянна (Джульєтта), В.Шишкарьов (Меркуціо), М.Прядченко (Ромео).

Молодий хореограф В.Шкілько здійснив 2 власні постановки «Ромео і Джульєтти» в 1979 році в Донецьку і в 1982 році, дебютуючи на харківській сцені як головний балетмейстер.

Поряд зі спадщиною Прокоф’єва, важливу роль у розвитку балетного театру України відіграла творчість А.Хачатуряна («Гаяне», «Маскарад», «Дзвін Вітчизни» і насамперед «Спартак».)

«Спартак» Григоровича став вершиною світового балетного мистецтва середини ХХ століття. В 60-80 роках на українській сцені з’явилось 10 різних версій балету «Спартак» Хачатуряна.(В.Кирилов, В.Новицький, В.Кир’янов, В.Лебедь – Спартак; В.Шумілов, П.Філіпов, О.Соколов, В.Ковтун, М.Прядченко – Красс; С.Антипова, В.Волкова, Л.Сморгачова, Т.Боровик – Фрігія; Г.Сердюк, Н.Семизорова, Л.Шатилова – Егіна.)

До 70-х років на українських сценах танцювали такі яскраві виконавиці як: киянки А.Лагода, Н.Руденко, І.Лукашова, Е.Стебляк, Л.Шатилова; львів’янки С.Клур, І.Красногорова, Г.Сахновська; одеситки Е.Караваєва, В.Волкова, С.Антипова, Н.Баришева; харків’янки С.Коливанова, Т.Кузьміна; донеччани Г.Чайка, Т.Кушакова; а також Л.Еллінська й З.Зінченко з Дніпропетровська.

В середині 70-х – на початку 80-х років видатних майстрів змінила молодь: Т.Таякіна, Р.Хілько, Л.Сморгачова, Т.Литвинова. За цим поколінням прийшли юні Н.Семизорова, Т.Боровик, Г.Кушнірова, Л.Данченко та інші.

У лютому 1985 року відкрито Київський дитячий музичний театр (прем’єра – «Шедеври балетної класики»).

На Міжнародному конкурсі артистів балету в Москві золоті медалі здобули Н. Семизорова і Г.Кушнірова. На конкурсі у Варні переможцями стали Р.Хілько, С.Коливанова, Т.Таякіна і В.Ковтун, І.Задаянна та В.Яременко. На ІІ Міжнародному конкурсі артистів балету в Токіо перше місце і золоті медалі завоювали Л. Сморгачова та С.Лукін, а пізніше Г.Кушнірова та В.Яременко. В 1977 році в Парижі Т.Таякіна отримала премія ім. Анни Павлової, а В.Ковтун став лауреатом премії ім. Вацлава Ніжинського.

Історія українського балету знає немало прекрасних дуетів: В.Дуленко і О.Соболь, К.Васіна і В.Литвиненко, А.Яригіна і П.Павлов-Ківко, Л.Герасимчук і М.Апухтін, Є.Єршова і А.Бєлов, О.Потапова і Ф.Баклан, Н.Слободян і О.Поспєлов, І.Дорофєєва і В.Писарєв, С.Коливанова і Т.Попеску.

Щоб відкрити перспективних балетмейстерів і майбутніх провідних артистів, у Києві в 1983 році було проведено І республіканський конкурс артистів балету. Головою журі був А.Шекера. І премію отримала Т.Боровик і В.Писарєв (у 1984 р. Писарєв отримав золоту медаль, а Боровик звання лауреата на Всесоюзному конкурсі в Москві), ІІ премію і звання лауреата – А.Козлов і Е.Рикова. У 1985р. на V Міжнародному конкурсі в Москві Писарєв отримав І премію, а Яременко ІІ премію.

Значною подією сезону 1985-1986р.р. стала прем’єра «Горбоконика» Р.Щедріна (В.Литвинов).

Київський державний академічний театр опери і балету ім. Шевченка підготував новий монументальний героїко-революційний балет «Прометей» композитора Станковича, постановка А.Шекери.

Всі театри отримали вказівки про обов’язкове створення сучасних вистав, присвячених партійному 17 з’їздові КПРС.

Київський балет очолювали визначні майстри: після Вронського, який залишив театр в 1969р. головним балетмейстером стає Р.Клявін, у 1972-1974р. Г.Кирилова, в 1974-1977р. А.Шекера, в 1977-1978р. Г.Майоров, у 1979-1985р. знову Р.Клявін, в 1985-1987р. В.Ковтун, з 1987р. – В.Литвинов, потім Яременко.

Кінець 80 – початок 90-х років – період зміни артистичних поколінь.

Театральний сезон 1990-1991 року був дуже напруженим і мало результативним в творчому плані. Від фінансових труднощів особливо потерпали молоді столичні колективи – Київський дитячий музичний театр і Київський театр класичного балету, який в 1989р. очолив В.Ковтун. Він здійснив постановку «Лебединого озера» (хореографія Петіпа і Іванова). В головних ролях були юні Я.Гладких і Є.Кайгородов. У 1990р. поставив «Жізель» Адана, «Білу сюїту» та «Франческу да Ріміні» Чайковського. Завдяки Ковтуну Київський класичний балет почав активно гастролювати не лише по Україні, а й у Білорусії, Росії, Казахстані, Естонії, Латвії, Литві.

Щоб зберегти обласні балетні колективи, провідні солісти ставали їхніми художніми керівниками. В Одесі трупу очолила Баришева, в Харкові – Коливанова, у Львові Ісупов і Слободян.

В 1991р. блискуче виявили свою віртуозну майстерність молоді зірки І.Дворовенко та О.Філіп’єва.

У 1991-1992р. прагнення керівництва збагатити і розширити український репертуар набувало конкретного втілення. Литвинов почав роботу над постановкою нового балету «Різдвяна ніч» Станковича. Прем’єра відбулась 9 липня 1993р. і мала великий успіх у глядачів. Цей спектакль дбайливо зберігали в репертуарі, щороку він з’являвся на сцені у вечір напередодні Різдва. Головні ролі виконували: Лазебнікова, Задаянна, Гончар – Оксана; Мотков, Василенко – Вакула; Боровик, Іваненко – Солоха.

Театральний сезон 1993-1994р. розвинув плідні тенденції в роботі столичного колективу. 31 жовтня 1993р. відбулась прем’єра балету «Русалонька» Костіна (балетмейстер Федотов), яка мала великий успіх. Партії виконували: Філіп’єва, Боровик, Задаянна, Голякова – Русалонька; Прядченко, Мотков, Кайгородов – Принц.

В 1994 р. пожвавлюється творче життя столичного балетного колективу (керівник Шекера), який починає роботу над масштабною інтерпретацією «Лебединого озера», а для створення нової редакції «Чіполліно» Хачатуряна запросив Майорова.

У січні 1994р.при театрі було створено Українську академію танцю.

У червні 1994р. було проведено І Міжнародний конкурс балету ім. Сержа Лифаря, головою журі став головний балетмейстер московського Великого театру, президент Міжнародної спілки діячів хореографії Ю.Григорович. Гран-прі отримала Ірина Дворовенко, золото в номінації «дуети» - Т.Голякова і М.Мотков, «солісти» - О.Горбач. Серед хореографів І премію і золоту медаль ніхто не отримав.

Сезон 1994-1995р. розпочався гастрольним турне в Іспанії з «Лускунчиком», «Лебединим озером», «Ромео і Джульєтта», «Чіполліно».

В 1995р. визначною подією став І міжнародний фестиваль танцю «Серж Лифар де ля данс».

В 1995р. на київській сцені відбулась прем’єра балетів «Володимир Хреститель» і «Фрески Софії Київської» композитора Кікти (постановка балетмейстера Московського музичного театру Пузакова).

В жовтні 1996р.проходив ІІ міжнародний конкурс балету ім. Сержа Лифаря, журі очолив Григорович. В молодшій групі Іван Путров, Д.Матвієнко, А.Дацишин зайняли І, ІІ, ІІІ місце, ІІІ місце зайняли Лазебникова («дует») і А.Кожокару («соло»). У жінок-солісток І місце отримала А.Волочкова, в «дуеті» ІІІ премію отримали Я.Гладких і Є.Кайгородов, який отримав І місце в номінації «соло», ІІ місце І.Мамонов.

Балетмейстер з власним мистецьким почерком, невтомний шукач нового А.Рубіна здійснила чимало одноактних балетів, серед них «А зорі тут тихі», «Єрусалим», «Містечкова феєрія», балети «Петрушка» і «Весна священна» Стравінського на сцені Харківського академічного театру опери та балету ім. Лисенка.

10 червня 1998р. відбулась прем’єра сучасного балету «Панянка і Хуліган» Шостаковича (балетмейстер Литвинов), яка мала гучний успіх.

28 листопада 1998р. з грандіозним успіхом пройшла прем’єра модерн-балету на 2 дії «Чи почуєш ти мене?» (постановка Алекса Урсуляка – хореографа і педагога, якого запросила дирекція для постановки). Актуальність такої проблематики, розкритої експресивною мовою сучасного танцю – незаперечна. Спектакль завершився тривалими оваціями. Однак з вини дирекції балет досить швидко зник з репертуару.

В 1998р. Українською академією танцю було відкрито міжнародний конкурс класичного танцю «Фуете» ім. Григоровича в «Артеку».

В 1998р. провідний соліст В.Яременко завершив навчання в Українській академії танцю (кер.Шекера) і першим в Україні отримав вищу освіту за спеціальністю балетмейстер-постановник балетного театру.

В 1998р.в результаті злиття Дитячого музичного театру з Київським театром класичного балету з’явився Київський академічний музичний театр для дітей та юнацтва, який очолив майстер класичного танцю Ковтун.

3 лютого 1999р. відбулась прем’єра балету «Коппелія» Деліба,що теж мала успіх. Партію Сванільди танцювали Горбач, Кожокару, згодом Лазебникова, Франса – Гамаюнов, Дацишин, Мотков, Жало, Кайгородов.

Сезон 1999-2000р. був наповнений зарубіжними гастролями, співпрацею зі Станковичем над створенням героїко-патріотичного балету «Вікінги».

В жовтні 1999р. відбувся ІІІ Міжнародний конкурс балету ім.С.Лифаря. 3 конкурс став не таким масштабним, як перші два. Кожний з трьох конкурсів мав свої характерні риси: І став святом жіночого класичного танцю, ІІ – чоловічого, а ІІІ – змагання відбувалось «на рівних». Гран-прі виборола Н.Калиниченко, золото в Гончар і Колесник.

Прем’єра нового балету «Вікінги» відбулась 30 грудня 1999р. Після прем’єри творці визнали, що твір потребує доопрацювання і вдосконалення. Однак, балет «Вікінги» - значна мистецька подія, новий сміливий крок до створення сучасного національного балету.

Наприкінці ХХ століття балетні колективи України, опановуючи здобутки світової і європейської хореографічної культури, активізували зарубіжну гастрольну діяльність. Поряд з київським колективом успішно працював балет Донецького оперного театру (кер.Писарєв), сміливо розширював репертуар, запрошував зарубіжних хореографів.

Балетні колективи Дніпропетровська, Харкова й Одеси теж поступово розгортали власну зарубіжну гастрольну діяльність.

Колектив Дніпропетровського оперного балетного театру, керований Соколовим, зачаровував майстерністю виконання «Лускунчика», «Лебединого озера», «Шопеніани», «Жізелі», «Дон Кіхота», «Марної перестороги» глядачів Ірландії, США, Іспанії, Італії.

Репертуар Львівського академічного театру опери і балету ім. С.Крушельницької (головний балетмейстер П.Малхасянс) досить широкий: «Лебедине озеро», «Шопеніани», «Лускунчик», «Коппелія», «Баядерка», «Марна пересторога» та інші.

Класика залишається основою репертуару в Харківському академічному театрі опери і балету ім.Лисенка (очолює Коливанова).

Запорукою професійного росту балету Донецького академічного театру опери і балету ім. Солов’яненка його худ.керівник Писарєв вважає постійну роботу над російською і світовою класичною спадщиною. У 1994р. у Донецьку Писарєв заснував щорічний Міжнародний фестиваль «Зірки світового балету».

Одеський оперний театр очолював Трощенко.

Велике значення мали постановки сучасних зарубіжних балетмейстерів Урсуляка в Києві і Маннеса в Донецьку. Це активізувало пошуки укр-их хореографів, які, засвоюючи досягнення модерн-балету та різних течій постмодерну, створювали власні вистави. Львівський молодий балетмейстер Наєнко створив версію «Кармен-сюїти» Бізе-Щедріна з Ісуповою в ролі Кармен. В 2001р. в Дніпропетровську Соколов створив новий сучасний балет «Вигнання з Раю» на музику «Болеро» Равеля. Писарєв поєднує класичну лексику з модерном і елементами постмодерну, його роботи: «Турангаліла», «Пісні Соломона» Мелікова, балет «Пер Гюнт» Гріга, який став подією в творчому житті донецького балету.

Після тріумфу «Лісової пісні» в 1995р. на Міжнародному фестивалі в Чарльстоні, керівництво вилучило виставу з репертуару.І лише в квітні 2001р. було показано прем’єрне поновлення «Лісової пісні» Скорульського (відновив Литвинов). В партіях: Мавка – Дорош, Лазебнікова, Кушнірова, Філіп’єва, Голякова; Лукаш – Жало, Кайгородов, Чепік, Гамаюнов; Перелесник – Мотков, Дацишин.

16 березня 2001р. відбулась вистава «Жізель», в якій виступив блискучий молодий танцівник, вихованець Київського хореографічного училища, провідний соліст Лондонського Королівського театру «Конвент-Гарден» Іван Путров.

2 червня 2001р. було показано оновлену версію балету «Вікінги» Станковича (версія Литвинова), 9 червня 2001р. – «Шехеразада» Римського-Корсакова.(постановник Яременко).

Наступні 2 премєри Яременка – це «Петрушка» Стравінського і «Корсар» Адана.

ІV Міжнародний конкурс балету ім. Лифаря відбувся в квітні 2002р. Цього разу Гран-Прі та перших премій юнакам не присудили нікому, в молодшій групі золото отримали Є.Чекрасова і Шишпор. В старшій групі золото здобула Я.Саленко.

В січні 2002р. було проведено науково-практичну конференцію «Сучасний стан хореографічного мистецтва України і перспективи його розвитку».

В 2002р. для постановки 2 одноактних балетів «Картинки з виставки» Мусоргського та «Весна священна» Стравінського запросили молодого балетмейстера-модерніста Раду Поклітару. На сцені Одеської опери, де за останнє десятиліття майже не було прем’єр, Поклітару навесні 2002р. поставив власну версію «Кармен-сюїти».

У 2002р. до втілення «Лілеї» звернувся гол.балетмейстер Одеської опери Трощено, який переробив лібрето Чаговця і показав власну сценічну версію. Критики різко засудили невдалу постановку і низький рівень її виконання.

Навесні 2003р. в столичній опері звернулись до втілення «Лілеї», запросивши на постановку Ковтуна, який на головні ролі призначив Філіп’єву з Чепіком і Лазебнікову з Гуру.

Сміливі пошуки, багатоманітні експерименти, натхненна, самовіддана праця видатних майстрів балету, талановитої, активної молоді відкриватимуть сучасній українській танцювальній культурі нові мистецькі шляхи в усіх жанрах хореографії ХХІ століття.

Дата добавления: 2015-08-28