Абсолютизм – форма державного управління, за якої верховна влада належить одній oco6i (царю, королю, князю). Характерною ознакою А. є національне гноблення народів, що входили до складу

Абсолютизм – форма державного управління, за якої верховна влада належить одній oco6i (царю, королю, князю). Характерною ознакою А. є національне гноблення народів, що входили до складу багатонаціональних абсолютистських держав.

Австро-Угорська монархія – виникла під впливом революції 1848 р.; Австрія, як конкурент Пруссії, уклала союз з Угорщиною у 1867 р.

Автокефальна церква – православна церква, яка має цілковиту самостійність у розв'язанні культових та організаційних питань. Українська АПЦ проголошена у травні 1920 р., але під тиском тоталітарного режиму саморозпустилась у 1930 р. Першим єпископом став В. Липківський. Відновлена після проголошення незалежності України 24.08.1991 р.

Автономія – самоврядування певної території в межах держави, визначене у законодавчих актах (конституції тощо). Автономія передбачає наявність органів влади, суду, адміністрації, культурних та ін. установ. Історично А. проголошувалась “Березневими статтями” 1654 р., першим та другим універсалами Центральної Ради 1917 р. тощо.

Автохтони – прадавнє, споконвічне, первинне населення території або держави.

Агора – місце Народних зібрань у Стародавній Греції.

Акт проголошення незалежності України 1991р. – прийнято позачерговою сесією Верховної Ради УРСР 24 серпня 1991 р. Проголошувалась незалежність України та створення самостійної держави – України. Положення А. схвалив Всеукраїнський референдум 1 грудня 1991р.

Аменхотеп ІV (Ехнатон) – фараон ХVІІІ династії, який провів велику релігійно-політичну реформу, суть якої було проголошення єдиним божеством Атона (Сонця), а фараона його сином. Але реформа не мала підтримки у суспільстві і після смерті Ехнатона було відновлено загальнодержавний культ Амона (1419-1400 рр. до Р.Х.).

Англійська феодальна правова система – єдина правова система в Європі, яка була цілісною, як і сама Англія, бо не зазнала феодальної роздробленості, а була централізованою.

Англіканська церква – виникла в Англії у період Реформації ХVІ ст. Одна з протестантських церков, але найближча до католицької. Є державною церквою Англії. Церкву очолює король.

Англійський парламент – вищий представницький і законодавчий орган. Виникає практично у ХІІІ ст., як з’їзд баронів, єпископів, абатів, представників від графств та міст, з метою контролю діяльності короля.

Андрусівське перемир’я 1667 р. – угода між Pociєю та Польщею за спиною українського народу про розподіл України на дві частини. За А.п. до Pociї поверталися смоленські та сiверські землі. Росія контролювала Лівобережжя, а Правобережжя, крім Києва, та Білорусь переходили під владу Польщі. Запорозька Січ мала перебувати під спільною владою обох держав. Таким чином було санкціоновано фактичне роз’єднання українських земель.

Антонович Володимир Боніфатійович (1834-1908) – український icторик, етнограф, археограф, археолог. Активний учасник українського національно-визвольного руху, один з організаторів Київської громади.

Апела – Народні збори у Спарті, вищий орган влади, але його рішення могли відмінятися герусією, якщо вважалися шкідливими.

Апостол Данило Павлович (1654-1734) – військовий та державний діяч, гетьман Лівобережної України (1727-1734). Походив з відомого козацького роду. Приймав активну участь у боротьбі проти кримського хана та у Північній війні (1700-1721). За правління Малоросійської колегії займав активну позицію по відстоюванню автономних прав Гетьманщини. У 1723 організував подання цареві чолобитної на захист козацьких прав i вольностей. За це був заарештований та відправлений до Петербурга. У жовтні 1727 був обраний гетьманом Лівобережної України. Багато зробив для впорядкування місцевої адміністрації, реформування судочинства, сприяв розвиткові зовнішньої політики та торгівлі.

Ареопаг – вищий орган судової та політичної влади Стародавньої Греції. Складався з архонтів (старійшин). Обмеження його влади почалося з розвитком афінської рабовласницької демократії, особливо після реформ Ефіальта (462 р. до Р.Х.).

Аристократія – родова знать, вищий прошарок суспільства, який мав великі привілеї.

Аркас Микола (1853-1909) – український історик, композитор, просвітницький діяч. Народився у ciм’ї адмірала Чорноморського флоту. Навчався у Новоросійському університеті (закінчив у 1875 р.). Багато зусиль доклав до вивчення української icтоpiї. Написав працю – “Історія України-Русі” (1908). А. брав участь у національно-культурному pyci, був засновником “Просвіти” в Миколаєві. Написав історичну поему “Гетьман Пилип Орлик” (1907).

Архонт – один з 9 вищих посадових осіб у містах-полісах, які обиралися на Народних зборах, а з V ст. до Р.Х. – жеребкуванням. Займалися військовими, судовими, релігійними питаннями. Архонт – цар був фактично верховним жерцем.

Аскольд (? - 882) – київський князь, засновник першого східнослов’янського державного утворення. У 860 організував морський похід на Візантію (м. Константинополь) змусивши укласти з русами вигідний договір. Літопис сповіщає, що А. разом з Діром був вбитий у 882 р. Олегом.

Базилевс – цар у Стародавній Греції.

Бандера Степан (1909-1959) – ідеолог українського національного руху, політичний діяч. Народився у ciм’ї священика у Галичині. 3 1927 член УВО, а через два роки стає членом Організації українських націоналістів (ОУН) i одним з її керівників. Заарештовувався польським урядом за визвольний рух. 3 початком другої світової війни стає на чолі революційного проводу ОУН. Б. організував проведення Акту 30 червня 1941 р. – проголошення Української держави, за що був заарештований німцями. У свoїx статтях відстоював ідеїхристиянського революційно-визвольного націоналізму, незалежності України. 15 жовтня 1959 р. вбитий у Мюнхені радянським агентом Б.Сташинським.

Бастилія – тюрма біля Парижу, з штурму якої вважається початок Великої французької революції 1789 р.

Бенефіції – землекористування в епоху феодалізму на умовах несення військової служби та деяких інших повинностей. Власник бенефіцій мусив на першу вимогу сюзерена з’являтися для несення військової служби.

“Березневі статті” (1654) – договірні умови, що склав Б.Хмельницький зі старшиною та царським урядом протягом січня-лютого 1654 р. Складалися з 23 пунктів. За Б. с. Україна одержувала автономію, права i вольності Війська Запорозького та окремих станів, свій адміністративно-територіальний устрій, фінанси, самостійну зовнішню та церковну політику. Але царизм поступово обмежував права українського козацтва i в 80-х pp. ХVIII ст. остаточно ліквідував залишки автономного устрою України.

Берестейська унія (1596) – об’єднання (злука) православної та католицької (Вселенської) церков України та Білорусі. Умовами Б. у. було визнання православними католицької догматики про чистилище, походження Святого Духа, дотримання візантійського обряду, слов’янської мови у богослужінні та юліанського календаря.

Битва народів – битва під Лейпцигом (1813 р.), в ході якої антифранцузька коаліція зломила опір Наполеона, невдовзі був зайнятий Париж, а імператор Франції підписав зречення.

Білль про права 1689 р. – законодавчий акт, який був прийнятий парламентом Англії в наслідок Славетної революції – одна з частин Британської Конституції. Вважається одним з перших документів, який затвердив права людини. Вперше права короля обмежувалися на користь парламенту. Були започатковані розвиток демократії і конституційної монархії.

Білль про права – документ, прийнятий Конгресом США 1791 р., який доповнював відсутню у Конституції частину про громадянські права, такі як право на свободу віросповідання, слова, друку, зібрань, на зберігання та носіння зброї, на недоторканість житла, на справедливе правосуддя та введення суду присяжних.

Білоцерківський договір (1651) – угода укладена між Б.Хмельницьким та польським урядом після Берестецької битви, яка була поразкою козацько-селянського війська. За Б. д. в Україні відновлювалась польсько-шляхетська влада, реєстр козацький скорочувався до 20 тис. чоловік. Козакам відводилось лише Київське воєводство. Гетьман підлягав польському королеві та коронному гетьманові. У 1652 р. Хмельницький скасував Б. д.

Бісмарк – перший канцлер Германської імперії (другого рейха), якого називали “залізним канцлером”. Мав великий природній розум та політичну інтуїцію. Зумів сконцентрувати сили Північно – германського Союзу і проголосили створення єдиної німецької держави.

Братство Тарасівців – таємна організація, створена харківськими студентами на шанування Т.Шевченка влітку 1891р. Керівником був І.Липа. Метою “тарасівців” було – боротьба проти самодержавства та активна праця за національне відродження. Б. т. мало свoїx прихильників в Києві, Одесі, Полтаві, Чернігові. У статуті організації висловлювались вимоги автономії для вcix народів Pociї. Б. т. розгромлено царською охранкою у 1893 р.

Брахмани – жерці Стародавньої Індії, які займали провідні позиції у суспільстві.

Бредська декларація – документ 1659 р., підписаний сином страченого Карла І, Карлом ІІ, у якому гарантувалася безпека активіста революції (сер. ХVІІ ст.), та зберігалися усі завоювання революції, проголошувалася віротерпимість.

Британська співдружність націй – міждержавне добровільне об’єднання суверенних держав, у яке входить Велика Британія та майже усі її колишні домініони. Створена у 1871 р. в Лондоні на колоніальній конференції.

Валуєвський циркуляр – розпорядження, яке видане таємно 20 липня 1863 р. міністром внутрішніх справ Pociї П. Валуєвим. Цей документ забороняв друкувати науково-популярну та релігійну літературу українською мовою.

Васал – бенефіціарій, тобто той, хто у державі франків,а з часом в інших європейських феодальних країнах, отримав землю на умовах військової служби.

Вашингтон Джордж – перший президент США (1789-1797 рр.). Відіграв значну роль у боротьбі за незалежність Північно-Американських колоній. Після проголошення незалежності, очолював спеціальну комісію по створенню американської конституції. У 1792 р. був переобраний президентом на другий термін; започаткував традицію вибору президента лише на два терміни.

Велика китайська стіна (ІІІ ст. до Р.Х.) – оборонна споруда завдовжки 6450 км на півночі країни, завдяки якій була налагоджена мирна торгівля з північними сусідами.

Велика ремонстрація – правовий акт 1641 р., який виробив англійський парламент, 204 статті, в якому містилася вимога не призначати вищих чиновників без дозволу парламенту.

Велика хартія вольностей англійського народ у – хартія, яку у 1215 р. підписав англійський король Іоан Безземельний. Обмежувала (в інтересах аристократії) права короля і надавала деякі переваги лицарству, верхівці вільних селян та містам. Вплинула на формування в країні станово-представницької монархії. Була використана в ході англійської буржуазної революції як документ, який надавав право парламенту контролювати короля. Вважається не кодифікованою конституцією Великої Британії.

Великий шовковий шлях – торговельний коридор з Китаю до східних кордонів Римської імперії.

Великопрусський мілітаризм – за час Фрідріха Великого (ХVІІІ ст.) складається система, коли влада в Пруссії належить військово-управлінським органам. Міське самоврядування скасовано. Одночасно проводилася політика “просвіченого абсолютизму”.

Вестмінстерські суди – з ХІІІ ст. формується загальне англійське право і рішення Вестмінстерських судів стають джерелом права.

Вестфальський мир (1648 р.) – Німеччина остаточно розпалася, перетворившись у низку незалежних держав (до поч. ХІХ ст.).

Верденський договір 843 р. – згідно нього імперія Карла Великого розпалася на окремі країни (Німеччина, Франція, Італія) та була розподілена між його нащадками.

Виговський Іван (? - 1663) – український козацький діяч. Походив зі старовинного українського шляхетного православного роду. Закінчив Києво-Могилянську колегію. Після смерті Б.Хмельницького на посаді гетьмана здійснював протимосковську політику. Уклав у Гадячі угоду з Річчю Посполитою у 1658 р.

Винниченко Володимир (1880-1951) – письменник, політичний та громадський діяч. Був членом спочатку РУП а потім УСДРП. Під час української революції 1917-1918 pp. очолював Генеральний Секретаріат Центральної Ради та був міністром внутрішніх справ. Автор чотирьох універсалів УНР. В 1919 р. очолював уряд Директорії. Пішовши у відставку емігрував до Австрії та Франції. Автор мемуарно-публіцистичного твору “Відродження нації. Історія української революції (1917- грудень 1919 р.)”. В. вважав себе марксистом.

Вишневецький Дмитро (Байда) (1516-1563) – один з перших козацьких гетьманів, який у 1550-х pp. на о. Мала Хортиця зібрав розрізнені ватаги козаків та побудував укріплення – Січ. Проводив військові походи до Молдавії, організатор відсічі татарським нападам.

Віги – опозиція англійському королю, яка виникла у 1679 р.

Віденський конгрес – (1814-1815) – конференція європейських країн, яка була скликана для упорядкування територіального розподілу Європи після поразки Наполеона. Рішення конгресу перерозподілили колонії і відновили рівновагу політичних сил на континенті.

Вікторіанська доба (1837-1901) – період царювання Вікторії, королеви Великої Британії. В галузі промисловості продовжувалась промислова революція та подальший розвиток капіталізму. Був характерним суворий моральний кодекс (джентльменство), який закріплював консервативні цінності та традиції. У зовнішній політиці це час експансії Британії у Азії та Африці.

Вітенгемот – національні зібрання в англосаксонський період історії Англії. Він представляв інтереси англосаксонської знаті і духовенства, мав радницькі функції при королі. Цей орган вважається попередником англійського парламенту. Виник у VІІ ст. і на протязі подальших 400 років усі найважливіші питання король вирішував за допомогою цієї ради.

Вічний мир (1686) – договір між Московським царством та Річчю Посполитою. В. м. підтверджував умови Андрусівського перемир’я 1667 р. Договором остаточно поділялась Україна на Лівобережну та Правобережну. Москва приєднувалась до антитурецької “Священної ліги”.

Воєнний комунізм – система політичних, економічних та ідеологічних заходів більшовиків під час встановлення радянської влади з середини 1918 по березень 1921 р. В. к. наголошував націоналізацію власності, державну монополію на хлібну торгівлю, диктатуру пролетаріату з обмеженням виборчих прав, продрозкладку та формалістичні заходи у мистецтві та літературі.

Володимир (Святославович)(?-1015) – великий князь київський у 978-1015 pp. За історичними документами позашлюбний син Святослава Ігоровича й рабині Ольги-Малуші. Був намісником у Новгороді звідки, завдяки варязькому контингенту, ciв на київський престол. B.C. був видатним політичним, адміністративним та культурним реформатором того часу. Приєднав до Києва східнослов’янські племена, племінні союзи та княжіння - хорватів, дулібів, в’ятичів, радимичів. B.C. запровадив на Pyci християнську вipy, провів реформу управління землями, замінивши місцеву племінну знать своїми синами. Князь запровадив судово-правовий кодекс - “Закон Земляний”. Під час підготовки до походу на Новгород, проти свого сина Ярослава, який домагався певної суверенності, розхворівся i раптово помер.

Вотчина – феодальна земельна власність, яка включала землю, будівлі, майно тощо та право на феодально-залежних селян. У Київській Pyci були князівські, монастирські та церковні, боярські та дружинницькі В. на яких працювали смерди та холопи.

Гадяцький договір (1658) – укладено гетьманом І. Виговським, який після смерті Б.Хмельницького, переорієнтував зовнішню політику гетьманської держави з промосковської на пропольську. За Г. д. Україна, як “Велике князівство Руське” поверталася до Речі Посполитої на правах автономії, маєтки, землі та феодальні повинності відновлювалися. Обіцялися деякі привілеї козацькій старшині у питаннях релігії та культури.

Геліея – один з вищих органів влади Афін з V ст. до Р.Х., який складався з 6 чоловік; контролював діяльність вищих посадових осіб, затверджував закони, які приймали Народні Збори.

Генеральні штати Франції (1789) – зібрання у Версалі в умовах початку Великої французької буржуазної революції, на ньому представники “третього стану” вимагали від короля для себе більших прав.

Геомори – селяни Стародавньої Греції, які мали землю.

Герусія – Рада Старійшин Стародавньої Греції. Вищий державний орган.

Гетьманщина – назва більшої території України, куди з середини ХVII ст. по 1764р., включались лівобережна та правобережна територія Подніпров’я, які знаходились під гетьманським региментом. За Б.Хмельницького Г. охоплювала значний простір від Чернівців до Полтави и від Стародуба до Кременчуга. Після ”Вічного миру“ між Pociєю та Польщею (1686) термін Г. застосовується лише до Лівобережної України разом з Києвом.

Глухівські статті (1669) – договір укладений гетьманом Дем’яном Многогрішним (лівобережним) та московськими послами у березні 1669р. Г. с. мали 27 статей, які по суті обмежували українську автономію: в українських містах зберігалось правління воєвод, заборонялась самостійна міжнародна політика гетьмана тощо.

Гнилі або карманні містечка – виборчі округи Англії, де виборів практично не було. Містечко мало право отримати королівські привілеї – надсилати до парламенту одного чи двох депутатів. З часом містечко зменшувалось, чи зникало взагалі, а право залишалось. Інколи містечка офіційно продавали міста у парламенті. Від величезної кількості людей могли надсилати лише декілька депутатів, та навпаки від містечок - набагато більше – це вимагало реформи виборчої системи.

Гомерівська Греція (“темні віки”) – ХІ-ІХ ст. до Р.Х. – період, коли розвинута грецька (ахейська) культура, яка була розповсюджена на території Пелопоннесу, змінюється дорійською, менш розвинутою.

Громади – нелегальні організації української інтелігенції культурологічного та суспільно-політичного спрямування, що діяли наприкінці XIX – поч. XX ст. Г. активно діяли в Полтаві, Києві, Харкові, Одесі, Чернігові та інших мicтax. Громадівці засновували недільні школи з українською мовою викладання, видавали популярні брошури. Певна частина громадівців брала активну участь у політичному (революційному) pyci. Українофіли були активними учасниками Г. та ініціаторами “Просвіт”.

Грушевський Михайло (1866-1934) – видатний Український icторик, вчений-літературознавець, публіцист i політичний та державний діяч. Народився на Холмщині (нині Польща). У 1890 р. закінчив Київський університет. Учень та послідовник професора В.Б.Антоновича. Г. викладає у Львівському університеті, голова Наукового товариства імені Шевченка до 1914 р. На початку XX ст. є редактором “Записок Наукового товариства ім. Шевченка”, паралельно засновник Товариства українських поступовців (ТУП) у 1908 р.. Під час української революції 1917 р. – голова Центральної Ради, а з квітня 1918 Президент УНР. Після захоплення влади в Україні більшовиками емігрував до Європи. У 1924 р. повернувся в Україну, беручи активну участь у діяльності ВУАН (зав. кафедрою icторії України та зав. історичним відділом). 3 1929 р. обраний академіком АН СРСР. На початку 30-х звинувачений НКДБ за причетність до керівництва “Українським національним центром”, заарештовувався та піддавався тортурам. Помер у листопаді 1934 р. у Кисловодську. Г. автор багатьох історичних ґрунтовних творів, серед яких виділяється багатотомна “Історія України-Русі” у 10 томах (13 книгах).

Данило Романович (Галицький) (1201-1264) – князь, старший син Романа Мстиславовича. Ще малолітнім покинув рідну землю, втікаючи з матір’ю та братом Васильком від бояр. 3 Польщі починає боротьбу за Волинські землі i в 1214 р. стає княжити у Володимирі-Волинському, а згодом (1245) й у Галичі. Д.Р. був активним борцем за об’єднання Pyci та створення антимонгольської коаліції в Європі. Мудрий та далекоглядний політик, полководець.

Декларація незалежності – прийнята 4 липня 1776 р. на Другому Континентальному Конгресі Північно-Американських колоній, де одностайно проголосили незалежність від Великої Британії. Декларація стала першим офіційним документом, в якому колонії почали називатися “Сполучені Штати Америки”. Вона була підготовлена Т. Джефферсоном, Д. Адамсом, Б. Франкліним та іншими, але головна роль в його створенні належить Т. Джефферсону.

Декларація прав людини і громадянина – прийнята Установчими зборами Франції у серпні 1789 р. в ході революції. Наріжним каменем була ідея особистої свободи при недоторканості самих основ приватної власності. Складалася з 17 статей. Перша проголошувала: ”Людина народжується і залишається вільною та рівною в правах“; далі йшлося: про задачі кожного державного союзу, який покликаний забезпечити невід’ємні права людини – такі як свобода, власність, безпека і опір гніту; про презумпцію невинності, свободу слова, рівність людей перед законом, суверенітет нації, та її виключне право на створення законів, тощо. Декларація стала преамбулою французької конституції.

Декларація про державний суверенітет України (1990) – прийнятий Верховною Радою України документ від 16 липня 1990 р. Ним проголошено повновладдя народу України, право впорядковувати своє життя самостійно. Д. має 10 розділів, які охоплюють питання народовладдя, громадянства, територіальної та економічної самостійності, культурного розвитку та екологічної безпеки, зовнішніх відносин тощо.

Демократична партія США – одна з двох найбільших партій США та з найстарших партій у світі. Неофіційний символ – осел (символ упертого подолання будь-яких перешкод). Неофіційний колір – синій. Співзасновники – Т. Джефферсон, Е. Джексон, М. Ван Бюрен. Створена у 1828 р. Спочатку виступала за збереження рабства; після поразки у Громадянській війні середини ХІХ ст. майже сорок років перебувала у занепаді. У ХХ ст. лідерами партії були Т. Вільсон, Ф. Рузвельт, Д. Кеннеді, які дали їй “друге дихання”. Зараз її підтримують крупні міста з високо розвинутою економікою. На виборах 2008 р. кандидат Демократичної партії Барак Обома був обраний президентом США.

Депортація – примусове виселення з місць постійного проживання народів, oci6 за політичними мотивами. Так були депортовані козацькі старшини та гетьмани, представники культури та демократичної громадськості за імперської влади ХVIII-XIX ст. У сталінські роки Д. піддавалися цілі народи СРСР, певні соціальні верстви, особливо, “розкуркулене” селянство до Сибіру. 3і 3ахідної України Д. українців (400 тис.), поляків (біля 1 млн.), німців (650 тис.), кримських татар (180 тис.) тощо. За “лінію Керзона” у 1947 польська влада Д. 150 тис. українців (т. з. операція “Вісла”).

Деспотія – форма державної влади переважно Стародавнього Сходу, коли правитель мав вищу законодавчу владу, був верховним воєначальником, суддею, жрецем, видавав закони і проголошував себе намісником бога.

Джефферсон Томас (1743-1826) – відомий політичний діяч американської буржуазної революції, автор “Декларації про незалежність” (1776 р.), 3-й президент США, один з батьків-засновників США, дипломат, філософ. Головною подією його президентства була купівля у Франції Луїзіани (1803 р.) та експедиція Люнса і Кларка (1804-1806 рр.).

Диктатор – державний і військовий діяч Стародавнього Риму. Призначався консулом або сенатом. Мав виняткові повноваження на період війни чи внутрішньої смути. Термін посади обмежувався 6-ма місяцями.

Директорія (Франція) – орган виконавчої влади, який був створений після падіння якобінської диктатури у 1795 р., складалася з 5 членів. Більшість складала буржуазія. Директорія намагалася маневрувати між плебсом та селянством в соціально-економічних питаннях, між лівими та роялістами у політичних. Вона утримувала владу з великою напругою і вона пала 18 брюмера (9 листопада) 1799 р. під тиском Наполеона.

Директорія – тимчасовий, колективний державний орган УНР утворений 14 листопада 1918 р. Українським національним союзом для організації i керівництва боротьбою проти режиму П.Скоропадського. До Д. входили 5 чоловік: В.Винниченко, С.Петлюра, А.Макаренко (від соціал-демократів), Ф.Швець (від укр. ecepiв), П. Андрієвський (від соціалістів-самостійників). Д. видала політичний документ - Декларацію, в якій проголошувала ліквідацію гетьманського режиму й відновлення УНР. У січні 1919 р. Д. проголосила акт воз’єднання (“Злуки”) УНР та ЗУНР в єдину державу. Через протиріччя міжкерівництвом Д. перестала існувати під ударами червоноармійців, не знайшла вона підтримки й у Антанти.

Дисидентський рух – в Україні громадсько-політичний рух проти комуно-радянського тоталітаризму в 60-80-х pp. XX ст. Учасники цього руху боролись з системою трьома напрямками: а) культурно-національним (вільний розвиток yкраїнскої культури, мови); б) правозахисним (боротьба за свободу слова, демократію, за незалежність України); в) релігійним (відстоювання свободи coвісті, відновлення УГКЦ, АПЦ та інших репресованих церков). Найвідомішою в Україні опозицією владі була Українська Гельсинська спілка (УГС) до якої, за період з 1976-1988 pp., входив 41 чоловік.

Діаспора – певна частина етнічної спільноти, народності або нації, яка проживає за межами місця проживання основного етнічного елементу. Д. проживає поза історичною вітчизною на території іноетнічній. Українська Д. icнyє на 3аході (США, Канада, Європа - приблизно 5 млн. чол.) та Сході (на територіальному просторі СРСР – Росія, Білорусія, тощо – біля 8 млн..чол.). Причинами утворення Д. є соціально-економічні та політичні чинники.

Довбуш Олекса (1700-1745) – ватажок народних месників-опришків у 3ахідній Україні в 30-40-х pp. ХVIII ст. Провадив напади на багатіїв, що знущалися над народом у Прикарпатті, Закарпатті, Буковині.

Домінат – в умовах кризи рабовласництва та імперії взагалі (ІІ – ІІІ ст. н.е.), Рим перетворюється у монархічну державу з абсолютною владою імператора. Остаточно перехід до домінанту датується 284 р. і приходом до влади Діоклетіана.

Донцов Дмитро (1883-1973) – ідеолог українського націоналізму, політик та публіцист, доктор права. Навчався в Царськосільському ліцеї та Петербурзькому університеті на юридичному факультеті. Був членом РУП (згодом УСДРП), одним з керівників Української хліборобсько-демократичної партії. Жив у Львові, Києві, був у еміграції в Швейцарії, Німеччині. У 1939 р. заарештований i ув’язнений у польському концтаборі. Після другої світової війни емігрував до Європи, а з 1947 р. до Канади. Політичні погляди Д. протягом життя змінювались від соціалізму до повного його несприйняття. Релігійні погляди також еволюціонували від заперечення релігії до завзятого клерикалізму. Д. стояв на засадах самостійності України, його ідеї лягли в основу підпільної діяльності ОУН. Основні праці: “Історія розвитку української державності”, “Націоналізм”, “Росія чи Європа”.

Дорошенко Петро (1627-1698) – гетьман України (1665-1676), соратник Б.Хмельницького та активний учасник Визвольної війни сер. ХVII ст.. Був гетьманом в Правобережжі, виступив проти Андрусівського договору Польщі та Pocii. Розпочав боротьбу за об’єднання України у 1667 р. під протекторатом Туреччини, що погіршило його політичне становище та призвело до пограбування Українських земель турецько-татарськими поневолювачами. Складає гетьманські повноваження у 1677 р. і переїздить до В’ятки де буде воєводою.

Драгоманов Михайло (1841-1895) – літератор, публіцист, історик, філософ, політичний діяч. Виходець з дворянства з козацькими коренями. Закінчив Київський університет де й працював викладачем у 60-70-тi pp. XIX ст. Був активним учасником Київської громади. Репресований російською владою, звільнений з університету й у 1876 р. емігрував за кордон. У Женеві заснував першу українську друкарню и політичний журнал “Громада”. Один з засновників українського соціалізму. Прийнявши запрошення викладати у Софійському університеті Д. переїздить до Болгарії, там і проведе останні роки свого життя.

Друга імперія (1851-1865) – встановлення влади Наполеона ІІІ у Франції, яка по суті була диктатурою буржуазії.

Друга республіка у Франції (1848-1851) – у 1848 р. під впливом революції була прийнята нова Конституція, яка проголосила Францію буржуазною республікою – девізом так званої Другої республіки стало: “Сім’я, праця, власність і суспільний порядок” – Перша республіка мала девіз: “Свобода, рівність, братерство”. Законодавча влада передавалася однопалатним Національним зборам, виборче право отримували чоловіки з 21 року, виконавчу владу очолював президент. Він мав право вести міжнародні переговори, призначати та знімати міністрів, був вищим головнокомандуючим.

Евпатриди – багаті та заможні землевласники у стародавній Греції, які пригнічували селянство.

Екстраординарний процес – розгляд судової справи у Римі відразу після виступу сторін та адвокатів; почали вести протокол, допускалася апеляція.

Емський акт (1876) – таємний урядовий документ про остаточну заборону української мови, письменства, видання та ввезення в межі України, надрукованих за кордоном видань: брошур, перекладів, текстів до музичних нот. Е. а. забороняв ставити українські вистави та концерти українських пісень. Події першої російської революції XX ст. змусили царизм скасувати цей указ.

Енеоліт (мідно-кам¢яний вік) – ранній період в icторії людства, коли було освоєно людиною метал-мідь. Камінь ще існував, але мідь дала поштовх розвиткові виробництва: гончарству, металургії, металообробці. Розвивалось активно землеробство й скотарство. На території України Е. означений поч. IV - серединою III тис. до н.е., періодом існування племен трипільської, ямної та ін. археологічних культур.

Епоха будівництва пірамід – Стародавнє Єгипетське Царство, у добу якого була досягнута максимальна централізація влади, фараон був проголошений божеством.

Ефори – колегія вищих посадових осіб Стародавньої Спарти, щорічно обиралася Народним Зібранням і керувала політичним життям країни.

Єфремов Сергій (1876-1939) – політик, публіцист, літературний критик та історик. Виходець з ciм’i священика. Закінчив Київський університет в 90-х pp. XIX ст. і успішно займався літературною діяльністю. У політичній діяльності належав до ліберального крила національного руху. Був одним з лідерів РУП, заступником голови Центральної Ради, керував питаннями міжнаціональних відносин. Є. засудив переворот П.Скоропадського, але противився антигетьманському повстанню. Вчений працював в Українській АН, був віце-президентом ВУАН, але в сталінські часи був заарештований як керівник СВУ i ув'язнений на 10 років. Помер в одному з таборів ГУЛАГу в 1939 р.

Жирондисти – представники середньої буржуазії французької революції кінця ХVІІІ ст. Виступали за розширення революційних завоювань: за надання загального виборчого права для чоловіків, виборність місцевих органів влади та всенародне обрання суддів.

Жолкевський Станіслав (1547-1620) – військовий та державний діяч Речі Посполитої. Займав посади коронного гетьмана та коронного канцлера. У 1596 р. жорстоко придушив козацьке повстання Г. Лободи та С. Наливайка. Намагався використовувати козацьку військову силу в інтересах Речі Посполитої.

Задунайська січ – військово-адміністративне утворення запорозьких козаків на півдні України (у дельті Дунаю) після знищення 3апорозької Січі у 1775 р. 3.с. проіснувала до 1828 року коли частина задунайців перейшла на сторону російської apмії. Решта козаків була знищена турками. У 1-й пол. XIX ст. військо йменувалось – Усть-Дунайське або Буджакське и нараховувало 7,5 тис. чоловік. Козаки займались прикордонною, карантинною, та митною службою. Основними населеними пунктами були Старокозаче, Білолісся, Михайлівка, Миколаївка-Новоросійська (зараз Одеська обл.) Перестала існувати 3.с. після реформи 1863р.

Залізняк Максим – один з керівників народного руху – “Коліївщини” (1768-1769). Проводив справедливу соціальну політику й господарське життя на Правобережжі. Заарештований російськими військами (у зв’язку з Барською конфедерацією) i засланий до Сибіру. Є деякі факти, що свідчать про те, що 3. приймав участь у повстанні О.Пугачова (1773-1775). 3. є героєм багатьох легенд, дум, пісень.

Закони Ману (ІІ ст. до Р.Х. – І ст. Р.Х.) – збірка законів Стародавньої Індії, (2650 статей), створена жерцями, включала в себе не лише правові, а і політичні, моральні та релігійні настанови і свідчила про досить прогресивний розвиток правової думки держави навидь в умовах консервативного патріархального суспільства.

Закон про гомстеди – прийнятий у 1862 р. в ході громадянської війни між Півднем і Північчю в США про безкоштовне отримання 65 га землі за символічні гроші усіма прибічниками Лінкольна. Цей закон дав змогу армії Лінкольна отримати додаткову людську підтримку, а з часом відкрив можливість для заселення та опанування нових земель.

Закони ХІІ таблиць – юридичний документ 450-451 рр. до Р.Х., який узагальнював звичаєве право.

Закони Хаммурапі – укладені приблизно у 1760 р. до Р.Х. у Вавилоні з метою встановити тут єдині правові та соціальні норми, залагодити гострі соціальні суперечності, зміцнити царську владу, оберігати моральність суспільства.

Закони Шульги (2093-2046 р. до Р.Х.) – найдавніші з відомих правових актів Месопотамії.

Закупи – категорія феодально залежних селян у Київській Pyci та в Україні пізнього середньовіччя. “Руська правда” юридично закріплювала стосунки феодала та селянина, який брав щось у борг (гроші, зерно) і за це повинен був відробляти на користь феодала. Останній мав право фізично карати 3., але не мав права продати. 3., виплативши позичку міг звільнитись, що було дуже рідко. Частіше, не оплативши борг, 3. перетворювався на кріпака.

Запорозька січ – козацька республіка, яка була створена на території Нижнього Подніпров’я (за Дніпровими порогами). Утворена у першій половині ХVI ст. існувала до 1775 р., аж доки за наказом Катерини ІІ не була зруйнована російськими військами. До 3.с. відносилось місто-фортеця, землі та пасовиська. Мала свій територіальний та військовий устрій: козацьку раду, кошового отамана, курені та сотні. 3.с. мала суверенність, самостійність та військову силу. Часто piзнi держави та уряди, гетьмани використовували силу та авторитет 3.с. у своїx цілях. Активну роль 3.с. приймала у Визвольній боротьбі українського народу сер. ХVII ст. та протягом століття вела боротьбу проти турецько-татарської arpeciї.

Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР) – Українська держава утворена на Західноукраїнських землях під час розпаду Австро-Угорської імперії. Проголошена 13 листопада 1918 р. До ЗУНР увійшли Галичина, Буковина та Закарпаття. Президентом був обраний Є. Петрушевич, вищим органом влади була Українська Національна Рада. Виконавча влада належала Державному Секретаріатові, збройні сили – Українська Галицька Армія (УГА). ЗУНР виступила ініціатором злуки з УНР, яка сталася у січні 1919 р., але фактично залишилась формальним актом. Після окупації Польщею західноукраїнських земель у 1919р. перестала існувати.

Зборівський договір (1649) – укладений у ході Визвольної війни козацько-гетьманським керівництвом та польським урядом 8 серпня 1649 р. За цими угодами зберігалися вольності війська Запорозького, встановлювався реєстр 40 тис., розповсюджувалась влада гетьманської адміністрації на три воєводства – Київське, Брацлавське та Чернігівське. Однак польське панство повертало в решті України свої маєтності. Це визвало нову хвилю козацьких повстань.

Звичаєве право – система установлених норм та правил, не записаних та не фіксованих, але знаних i усвідомлених усіма членами суспільства. У Київській Pyci існувало до “Pycької правди” Ярослава Мудрого й паралельно з нею. Поступово оформлювалось в писане право. На прикладі 3апорозькоі Січі існували неписані ”права i звичаї“ не санкціоновані державою.

Земства – органи місцевого самоврядування у Pociї, існували й в Україні (з 1864 у Лівобережній та Південній, а з 1911 – в Правобережній Україні). Розпорядчі функції виконували земські зібрання, а виконавчі – земські управи. Земства контролювали питання місцевого господарства, медицини, народної освіти, ветеринарної служби, зв’язку, статистики тощо. В 3. обирались по куріям за становим, конфесійним та майновим принципом. Часто в 3. діяли представники ліберальної інтелігенції, з прогресивними поглядами, що поліпшувало соціальну сферу та підштовхувало уряд до прогресивних реформ.

Золота булла (1356) – своєрідна конституція Німеччини, згідно якої узаконювалися: вибори короля колегією курфюрстів, усі найважливіші питання вирішували теж вони. Булла визнавала, що курфюрсти мають політичну владу, яка прирівнювалася імператорській і це на багато віків закріпило феодальну роздробленість.

Золота орда – феодальна держава утворена монголо-татарами у XIII ст. Засновником її був хан Батий. Територія 3.о. охоплювала Сх. Сибір, Сер. Азію та територію Сх. Європи до Подністров’я. Землі Київської Pyci були у васальній залежності від 3.О., сплачували данину. 3.О була поліетнічною, відсталою у культурному відношенні. Через сепаратизм окремих ханів, визвольні повстання підкорених народів 3.О. на початку ХVI ст. перестає існувати.

Зоряна палата – особливий трибунал в Англії у кінці ХV ст. – перш. пол. ХVІ ст., створений для боротьби з бунтівною знаттю. З часом боролася з усіма противниками абсолютизму і англіканської церкви. Засідання проходили у залі, стелю якої прикрашали зорі.

Ігор (?- 945) – великий князь київський з 912 р. Проводив дуже невдалу політику по відношенню до Візантії (походи 941, 944 pp. закінчились поступками Константинополю). Підкорив племена древлян, уличів, уклав мир з печенігами. Вбитий древлянами у 945 р. під час повстання.

Імперія – велика держава, на чолі якої знаходиться імператор, монарх. Як правило для І. характерний колоніалізм. Українські землі тривалий час перебували у складі І. Російської та Австро-Угорської. Уряди цих І. викорінювали національну самобутність та людську гідність.

Індепенденти – “незалежні”. Нова буржуазія, селяни, торговці, ремісники, яких очолює Олівер Кромвель. Піднялися на боротьбу за самоврядування проти абсолютизму (сер. ХVІІ ст.). В ході англійської буржуазної революції домінували в армії.

Іпатіївський літопис – найдавніше староруське літописне зведення, укладене в Україні на початку ХV ст., в якому викладено історію Київської Pyci. Поділяється на три частини: “Повість минулих літ” (доводить до 1117 р.). Київський літопис (від 1118 до 1199), та Галицько-Волинський літопис (від поч. ХІІІ ст. до 1292).

Карл Великий – франкський король (768-814 рр.). Підкорив значні території майбутньої Австрії, Швейцарії, Іспанії. З 800 р. – імператор. Його політика – підтримка церкви, військові та судові реформи, сприяли формуванню феодальних стосунків в Західній Європі. Велику увагу приділяв освіті. Створена ним імперія розпалася у 843 р. по Верденській угоді.

Калнишевський Петро (1691-1803) – останній кошовий отаман Запорозької Січі (Нової). Родом з козацької старшини м. Ромни. Обирався на вci козацькі посади від походного полковника до кошового осавули, судді та кошового отамана. Пікся про колонізацію козацької території, розвиток господарства та торгівлі. Будував на Січі церкви та собори, збирав церковні книги. Приймав активну участь у російсько-турецькій війні 1768-1674 pоків, за що царем був нагороджений золотою медаллю на Андріївській стрічці. Захищав права запорожців від зазіхань російського уряду, за що після розгрому Cічі був засланий у Соловецький монастир. Проживши 112 років там i помер.

Капніст Василь (1758-1823) – письменник та громадський діяч. Народився на Полтавщині у дворянській ciм’ї, що мала козацькі коріння. Займав посади предводителя дворянства Київської губернії, генерального судді, директора народних училищ, маршала дворянства Полтавської губернії. Був членом просвітницького гуртка, виступав проти закріпачення селянства, ініціював ідею відновлення українського козацтва. Товаришував з декабристами – П. Пестелем та С. Муравйовим-Апостолом.

Кармалюк (Кармелюк) Устим (1787-1835) – національний герой, “український Робін Гуд”. Очолив повстанський рух на Поділлі направлений на напади на панські маєтки, пограбування їx та роздачу багатств бідноті. Апогей боротьби – 1830-1835 роки, коли у pyci приймало участь 20 тис. чоловік i було здійснено більше 1 тис. нападів. Царизм неодноразово К. засуджував до каторги, але той втікав з Сибіру.

Кароліна – у ХVІ ст. – загальнонімецьке кримінальне право, яке було сформовано на підставі кримінально-процесуального кодексу Карла V. Має 219 статей, у яких зафіксований перехід до розшукового процесу. В документі чітко простежується феодальна нерівність.

Карпатська Україна – автономна територіально-адміністративна одиниця у складі Чехословаччини, утворена 8 жовтня 1938 р.. Проголошення нeзaлeжнocтi К.У. у березні 1939 року, співпало з вторгненням угорських військ на територію краю, після чого К. У перестала існувати.

Квіріти – офіційна назва повноправних громадян Стародавнього Риму додержавного періоду.

Квіритське право – право, що дозволяло римлянам громадянам керувати ремісниками та землеробами, які мешкали общинами на окраїнах полісів.

Києво-Могилянська академія – один з перших вищих навчальних закладів в Україні, та й у Сх. Європі. Бере свій початок з 1631 р., коли за митрополита П. Могили Лаврська та Братська школи були об’єднані у колегіум, а згодом у К.-М. а. Із стін її вийшло чимало видатних вчених, державних діячів, козацьких старшин, церковних ієреїв. У 1817 р. академію було закрито.

Кирило-Мефодіївське товариство (братство) – політична, таємна, національна та патріотична організація, створена у Києві (1845-1847). Засновниками були викладачі та студенти Київського університету: В.Білозерський, М.Гулак, М.Костомаров та ще 9 oci6 (також Т.Шевченко). Співчуваючих та контактуючих було за 100 чоловік. Основною метою К.-М. т. було досягнення державної незалежності України у федеративному союзі незалежних слав’янських держав. Братчики прагнули скинути самодержавство та кріпацьке ярмо. “Книга буття українського народу” - програмний документ товариства. Громадську роботу братчики проводили у руслі освіти народу, видавали популярні книжки, створювали початкові школи. Царизм покарав братчиків (12 чоловік) засланням та Т.Шевченка віддав у солдати.

Кіш – центральний орган управління Запорізької Ciчі. Відав питаннями адміністрації, фінансів, козацького суду.

Клієнт – вільна людина римської держави, яка була під покровительством патрона і знаходилася у залежності від нього.

Кодекси Наполеона – офіційно - Цивільний кодекс Франції, розроблений групою юристів під час правління Наполеона. З деякими змінами діє і сьогодні і ніколи не переглядався повністю. Карний і Торговельний кодекси стали першими правовими документами європейської буржуазної (а не абсолютиської) епохи. Включає фундаментальні положення про право приватної власності, договірне право та інше. Спрямований не на затвердження рівності громадян, але на їхню рівність перед законом. Кодекс запровадив рівність синів на спадок, право на розлучення. “Моя слава, - говорив Наполеон на острові Святої Олени, – не сорок переможних боїв, а мій Цивільний кодекс”.

Колабораціонізм – співробітництво з фашистськими загарбниками в захоплених ними країнах під час Другої світової війни. В Україні на перших порах війни на шлях К. стала ОУН, яка намагалась за допомогою німців здобути право України мати свою незалежність. Однак, згодом, усвідомивши помилковість таких дій, перейшли до збройної боротьби УПА проти гітлерівського режиму та радянської влади.

Колегія консулів – військові керівники, які мали необмежені повноваження в усьому, що стосувалося війни.

Колегія курфюрстів – одна з колегій германського Рейхстагу, яка складалася з найбільш заможних аристократів (курфюрстів), що мала право обирати.

Колективізація – один з напрямків соціалістичного будівництва в СРСР у аграрному секторі економіки. Політичний курс проголошено у листопаді 1929 р. ЦК ВКП(б). Основними методами запровадження К. були введення продрозкладки та надзвичайщини у хлібозаготівлях з 1928 по 1932 pp., розкуркулення різних прошарків населення, знищення селян середняків-одноосібників (становили 2/3 сільських господарств). У наслідок насильницької К. було усуспільнено 70% селянських господарств до 1932 р.. К. стала причиною голодомору 1932-33 pp.

Колективний сюзеренітет – спільне управління слов’янською державою - Київська Русь, за часів и роздробленості. Основні питання в державі вирішувались на колективних з’іздах князів, нащадків Рюрика.

Коліївщина – народне визвольне повстання гайдамаків в Правобережній Україні проти панування поляків (1768-1769). Повстанці боролись проти кріпацтва та панщини, релігійних утисків. Учасники К. прагнули и до об’єднання Лівобережної та Правобережної України. Керівником повстання був М.3алізняк, І. Гонта та П. Уласенко. Поляки та Російський царизм люто розправились з повстанцями.

Коломацькі статті (1687) – україно-російська угода, укладена на козацькій раді 25 липня на р. Коломак, під час обрання гетьманом І.Мазепи. Договір був обмеженням та поступками царатові, Україна втрачала економічну, соціальну та зовнішньополітичну самостійність. У гетьманську столицю вводились стрілецькі полки, заборонялось вести торгівлю з Кримом та в Московії, обмежувався козацький реєстр, наголошувалось на злиття Українського народу з російським.

Колони – селяни у Римі, які орендували землю, за це сплачували володарю орендну плату, та з часом їх прикріпляли до цієї землі.

Комітет суспільного порятунку – орган влади,що мав величезні повноваження,створений якобінцями в ході французької революції. Очолював Робесп’єр. Завдяки йому у стислі строки була створена могутня армія.

Коміції – Народні Зібрання, які обирали посадових осіб Риму, приймали закони, вирішували питання війни та миру.

Конвент – законодавчий орган, який був створений в ході Великої французької революції.(к.18ст.)

Конгрес США – законодавчий орган в складі Федерального уряду США. Повноваження сформульовані у Конституції. Конгрес двопалатний, складається з Сенату та Палати представників. Засідає у Вашингтоні, у Капітолії.

Коновалець Євген (1891-1938) – військовий та політичний діяч. Студентом Львівського університету, активно працював у громадах та просвітницьких організаціях. 3 1918 по 1919 роки – командир Українських Січових-Стрільців (командир дивізії, корпусу, армійської групи). Після саморозпуску С.С. перебував у польському таборі для інтернованих. К. ініціатор створення УВО (1921) та ОУН (1929).

Конституція Конфедеративних штатів Америки 1861 р. – документ, який відобразив спробу південних штатів законодавчим шляхом (на підставі конституції), відокремитися від північних з метою збереження рабства. Призвела б до розколу країни. Після перемоги півночі, південні штати з 1865-1870 рр. один за іншим поверталися назад до складу США.

Конституція Німеччини (1871) – затвердила провідне становище Пруссії у новій німецькій державі, влада зосереджувалася в руках президента – прусського короля Вільгельма І. Він ставав головнокомандуючим армії, керував зовнішньою політикою, очолював виконавчу владу, скликав та розпускав законодавчі палати Союзу, мав право вето на їхні рішення.

Конституція США (1787) – вважається першою у світі Конституцією. Складається з семи статей. За час її дії були прийняті 27 поправок, які стали її невід’ємною частиною. В основі Конституції закладено принцип розподілу влади на законодавчу, виконавчу та судову. Штати отримали великі можливості в області законодавства. Великий вплив на створення Конституції відіграли ідеї французького Просвітництва.

Консули – в Римі обиралися два консули. Вони - вищі магістрати і очолювали всю систему магістратур. Найбільш суттєвими були їхні військові повноваження.

Консульство у Франції – політичний режим, що встановив Наполеон Бонапарт після ліквідації Директорії. Виконавча влада зосереджувалася в руках трьох консулів, законодавча влада була складною і заплутаною системою; демократичні свободи частково згорталися. Реальна сила була в руках першого консула – Наполеона. У 1804 р. слово “республіка” було змінено на “імперія”.

Континентальний Конгрес – Зібрання представників Північно-Американських колоній, (вересень 1774 р.), який започаткувала створення представницького органу, спільного для них всіх. В перших документах, які прийняв Конгрес, вимагалося відмінити нестерпні англійські закони, що розповсюджувалися на колонії, підтверджувався бойкот англійських товарів, засуджувалася система управління колоніями.

Коренізація – національна політика більшовицької партії в 20-30-ті роки направлена на розвиток та заохочення серед керівництва республік СРСР розвитку національних культур, підготовки та висування кадрів корінної національності у партійному та державному апараті. К. сприяла діяльності навчальних та культурних закладів, виданню газет, журналів тощо, мовами корінних національностей. В Україні політика К. знайшла таку форму як українізація.

Кревська унія (1385) – державно-політичний союз Польського королівства i Великого князівства Литовського оформлений у м. Крево (Білорусія). За умовами унії Литовський князь Ягайло за руку Ядвіги, спадкоємиці польського короля, сідав на польський престол, зобов’язавшись прийняти католицизм, передати на користь польської корони литовську казну, території, включаючи Литовську та Руську (білоруські та українські). Умови К. у. вже з 1386 р. почали виливатися в життя, але знайшли сильну протидію з боку литовських бояр та слов’янської знаті. Болгарії після російсько-турецької війни 1768-1774 pp.

Кючук-Кайнарджійський мирний договір (1774) – укладений між Pociєю i Туреччиною у невеличкому селі. За договором до Pocii відійшли південні Українські землі, що забезпечувало їй право вільного мореплавства на Чорному мopi. Визнавалась незалежність Кримського ханства від Туреччини i протекторат Pociї над Молдавією та Волощиною.

Левелери – “зрівнювачі” – суспільно-політична течія в ході англійської буржуазної революції на чолі з Джоном Лільберном, члени якої вимагали рівності, яка б не залежала від майнового становища, рівність перед законом, загального виборчого права та демократичної республіки.

Литовські статути (1529, 1566, 1588) – кодексові закони Литовської держави мали назву Литовського статуту. Литовські статути були кодексом законів феодального права. У них все населення поділялося чітко на дві нерівноправні групи. Перша група – панівний клас – феодали (княжата, панята, шляхтичі, магнати), які мали всю повноту влади. Другу, нижчу групу становило феодально експлуатоване населення, права якого поступово зменшувалися i більша частина якого перетворювалася на кріпаків. До цієї групи належали тяглові селяни, ремісники та ін. Литовськими статутами користувалися в судах України, особливо Правобережної не тюльки в XVI, а часто i в XVII-XVIII ст.

Лінкольн Авраам 1809-1865 рр. – 16-й президент США, перший президент від республіканської партії, визволитель американських рабів, національний герой американського народу.

Любечський з’їзд князів (1097) – перед загрозою з боку половців князі роблять спроби залагодити справу миром й припинити усобиці. Для чого, скликають князівські з’їзди. Першим з таких з’їздів був з’їзд 1097 р. у Любечі На ньому було визнано принцип, за яким кожний князь мусить володіти своєю вотчиною, тобто землею, виділеною йому батьком, i не посягати на землі інших князів. Це узаконювало роздроблення Давньоруської держави на окремі спадкові князівства.

Люблінська унія (1569) – польський король Сигізмунд II Август скликав спільний сейм (парламент) у Любліні на якому польська шляхта виступила з проектом повної інкорпорації литовських провінцій до Польщі що викликало різкий протест литовців (з українцями i білорусами), i Сейм затягнувся на кілька місяців. Аби схилити на свій бік литовських депутатів, король у цей час надав деякі привілеї шляхті Волині, Київщині i Поділля, а непокірним пригрозив суворими репресіями. Врешті унія була укладена. Згідно Люблінської унії створено спільну державу – Річ Посполиту, на чолі якої стояв один державець, що мав титул короля польського та великого князя Литовського. Єдиними для Литви й Польщі мали бути сейм i сенат, а також окремі польські феодали діставали право володіти землями в Литві, а литовські – в Польщі. Після Люблінської унії більшість українських земель опинилися в складі шляхетської Польщі

Любов до істини (1818-1819) – масонська ложа, яка діяла у Полтаві. Вона основний наголос робила на національні проблеми України. Серед її членів були відомі Українські діячі І. Котляревський, В. Капшет, В. Лукашевич, а також пізніші лідери декабристського руху П. Пестель, М. Орлов i М. Бестужев-Рюміи. Чутки про ложу дійшли до Петербурга, i цар Олександр І закрив її особистим указом.

Магістрати – органи римської виконавчої влади.

Малоросійська колегія (1722-1727) – російський цар Петро І 29 квітня 1722 року видав Указ про створення Малоросійської колегії. У ньому говорилося, що оскільки в судах, збиранні податків i взагалі, в управлінні Гетьманщини багато непорядків, цар наказав заснувати із 6 штаб-офіцерів російських полків, розташованих в Україні, колегію, на чолі з президентом – бригадиром, яка и стала вищим судовим, контролюючим органом краю.

Малоросія – назва України з середини XVII ст. у офіційних актах царської Pociї.

Марксизм – це філософське та соціально-політичне вчення, засновником якого був К. Маркс у співдружності зФ. Снгельсом. Марксизм – теорія про революційне перетворення природи та суспільства, виникло в 40-х pp. XIX ст.

Масони – члени релійно-філософського товариства, котре виникнуло в XVIII ст. в Англії, згодом i в інших країнах. Це організація правлячих кіл. Вона існувала й в Pociї (Санкт-Петербурзі) i в Україні (Києві, Полтаві та інших містах).

Міланський едикт – оголошував віротерпимість Риму стосовно християнської релігії (313 р.).

Могила Петро Симеонович (1596-1647) – митрополит Київський i Галицький (1632-1647). Biн був меценатом i покровителем наук i мистецтв, заснував Київську колегію. Його зусиллями и коштами були вперше ґрунтовно реставровані Софіїький собор й багато споруд Києво-Печерського монастиря. Могила був чудовим оратором i полемістом. Його перу належить кілька книжок релігійно-філософського змісту: “Євангеліє учительне” та “Анфологіон” в яких обґрунтовувалося верховенство православної церкви на Україні i доводилась антинародна суть уніатства.

Монархія – єдиновладдя, форма державної влади, в якої вища влада належить одному голові держави, спадковому монарху. Але монархії розрізняють – необмежену (абсолютну) и конституційну – обмежену парламентом. В сучасний період існують держави з конституційною монархією.

Мономах Володимир (Всеволодович) (1053-1125) – князь чернігівський, переяславський i з 1113 р. великий князь київський. Син Всеволода Ярославовича та дочки візантійського імператора Константина IX Мономаха. 3дійснив ряд переможних походів проти половецьких ханів, відновив централізовану монархію на Pyci, що занепала після смерті Ярослава Мудрого. Йому належать "Повчання" дітям, в яких викладено основні морально-етичні настанови для майбутніх поколінь.

Москофільство (1848) – народилось під час революційних подій 1848 р. Москвофіли робили ставку на російську династію Романових. Це були прибічники русифікації України.

Народні збори (Коміції) – законодавчі органи Риму, які скликалися за наказом консула, претора чи трибуна, але, на відмінну від Афін, не мали законодавчої ініціативи.

Народна Українська Партія (НУП) (1902) – відокремилась від Революційної Української партії, але в умовах зростаючої революційної хвилі прийшла в занепад.

Народні трибуни – вищі виборні посади з плебеїв (з поч. V ст. до Р.Х.), мали право вето на постанови Сенату та магістрів. Обиралися щорічно. Особа трибуна була недоторканою, але під час імперії трибуни втратили свої повноваження.

Народовці – це передова Українська інтелігенція, яка прагнула до національного відродження, не знаходила підтримки з боку москвофілів в боротьбі проти загрози полонізації.

НАТО (1949) – Організація Північно-Атлантичного Договору – військово-політичний альянс. Він був заснован з ініціативи Північних Штатів Америки 4 квітня 1949 року в Вашингтоні. В нього ввійшли США, Англія, Франція, Бельгія, Нідерланди, Люксембург, Данія, Ісландія (12 держав). В 1952 р. до НАТО приєдналися Греція i Турція, а в 1955 році ФРН, в 1982 р. – Іспанія, 1998 р. – Польща, Угорщина, Чехія. НАТО має об'єднане військове командування. Вищим органом НАТО є сесія наради, Генеральний секретар. Штаб НАТО знаходиться в Брюсселі.

Націоналізм – психологія, ідеологія, світорозуміння й політичне звеличення своєї нації над іншими. Він виступає й як великодержавний шовінізм i як місцевий націоналізм.

Німецький союз – об’єднання 34 держав і 4 вільних міст, створене у 1815 р. на Віденському конгресі. Представницький орган – Бундестаг формувався з представників членів-держав. Але він не мав спільної армії, фінансів, тому не був стійким об’єднанням. Був розірваний під час революції 1848 р., остаточно припинив своє існування після поразки у Австро-Прусській війні 1866 р.

Нобілі – вища знать Стародавнього Риму, найбільш заможні люди, які займали найвпливовіші посади у державі і армії.

Нова економічна політика (НЕП) (1921-1929) – в 1921 р. відбувся перехід від політики “воєнного комунізму” до НЕПу, дозволялася певна лібералізація i децентралізація економіки, вільний ринок, який сприяв розвиткові приватної ініціативи. Для України це був значний крок уперед. НЕП дав свої результати. Селянські господарства швидко підвищували продуктивність. Виробництво предметів споживання, також сягнуло довоєнного рівня.

Номи – адміністративно-територіальна одиниця Стародавнього Єгипту, у др. пол. IV тис. до Р.Х., яка свідчила про появу тут державності.

Окупація – тимчасово зайнята територія однієї держави силами іншої.

Опришки (1529) – народні борці проти феодального и національного гноблення в Галичині, на 3акарпатті и Буковині. Назва походить від латинського слова “opreser” (знищувач, утискувач) i пов’язана з тим, що вони винищували, утискували шляхту, орендаторів, багатіїв, католицьких та уніацьких священників. Вони виступали невеликими загонами, застосовуючи партизанську тактику несподіваних нападів.

Оптимати – ідейно-політичний рух у Стародавньому Римі, який відображав інтереси нобілів та протистояв популярам.

Організація українських націоналістів (ОУН) (1929) – у Відні була створена ОУН. ЇЇ метою проголошувалася розбудова незалежної держави, в якій мали бути об'єднані вci Українські етнічні землі. У 1938 р. керівник ОУН Є.Коновалець був убитий. Напередодні другої світової війни кількість членів ОУН становила до 20 тис. У організації було дві фракції, які очолювали А. Мельник і С. Бендера. Фракція А. Мельника орієнтувалась на нацистську Німеччину. 3 ініціативи А. Мельника були створені Українські частини ”Нахтігаль“ i ”Роланд“. Командування вермахту використовувало їx для каральних дій. С. Бендера вимагав, щоб ОУН створила підпільну армію. Головним ворогом він вважав радянський режим. Після нападу Німеччини на Радянський Союз С. Бендера добився підтримки нацистського уряду. Восени 1942 р. ОУН створила Українську повстанську apмію (УПА), яка на початку 1944р. налічувала до 100 тис., вона вела відкриті бої проти радянських партизан i регулярних військ Радянського Союзу.

Орлик Пилип (1672-1742) – найближчий прибічник Мазепи. Він був генеральним писарем гетьмана Мазепи. Після разгрома шведського війська Орлик разом з Мазепою втік до Бендер. По смерть Мазепи у травні 1710 р. він був проголошений ”гетьманом“ – без війська, землі и народу. П. Орлик був автором “Пакти i Конституція прав i вольностей Запорозького війська”.

Остракізм – “суд черепків” – можливість вільних громадян Стародавньої Греції написати на черепках ім’я людини, небезпечної для держави. За рішенням Народних Зборів таку людину відправляли у вигнання на 10 років. Запровадив Клісфен.

Оттон І – один з перших німецьких королів, при якому посилюється централізація влади (936-973 рр.). В умовах феодальної роздробленості захоплює Рим і коронується папою імператором. Це мало означати відновлення Римської Імперії.

Оттонівські привілегії – комплекс заходів, спрямованих на те, щоб зробити церкву опорою королівської влади: землі та частково функції герцогів передавалися церкві, король призначав єпископів, тощо.(10 ст.).

Панславізм – ідея об'єднання слав’янських народів під владою російського царя наприкінці XVII – на початку XIX ст.

Панщина – здійснення повинностей і виплата податків селянами на користь феодала.

Парії – найнижчий соціальний прошарок Стародавньої Індії, дотик до яких вважався скверною.

Патриції – спочатку усе автохтонне населення Стародавнього Риму, яке складало родову общину. З часом з них сформувалась родова аристократія. Вони протистояли плебеям.

Перикл – визнаний керівник Афінської демократії, проводив реформи які обмежували владу олігархії, запровадив жеребкування при зайнятті високих посад, оплату з казни за державну службу. Багато зробив для розквіту Афін.(444 -429 рр. до Р.Х).

Перебудова – оновлення соціально-економічного, суспільно-політичного й культурного життя в Україні, національного відродження радянського народу. Це новий шлях твор

Дата добавления: 2015-08-27