Особливості абсолютизму в Англії.

Для Англії був характерний так званий незавершений абсолютизм.

Особливості:

- відсутність серйозних суперечностей між дворянством і буржуазією через близькість інтересів

- різке посилення коро­лівської влади в правління династії Тюдорів (кінець XV — XVI ст.), не набуло розвитку, як у Франції

- зберігався і діяв орган станового представ­ництва — парламент (палата лордів, палата общин)

- збереглося місцеве самоврядування при відсутності такої централізації і бю­рократизації державного апарату

Центральними органами влади і управління в період абсолютної монархії в Англії були король, таємна рада і парламент.

Реальна влада зосереджувалася в руках короля. Він здійснював через численні, тільки йому підпорядковані органи законодавчі, ви­конавчі і судові повноваження.

Парламент у 1534 році прийняв поста­нову про відділення Англіканської Церкви від Риму і визнав короля главою церкви. Монарх мав світську і церковну владу, що значно посилювало авторитет корони.

Вищим органом управління періоду абсолютизму була Таємна рада, до якої входили представники і феодальної знаті, і нового дво­рянства, і буржуазії

Таємна рада мала досить широку компетенцію: вона управляла заморськими колоніями, регулювала зовнішню тор­гівлю, за її участю видавалися ордонанси, вона розглядала деякі су­дові справи як суд першої інстанції і в апеляційному порядку.

Вищим церковним органом країни стала Висока комісія. До її складу поряд з духовними особами входили члени Таємної ради та інші посадові осо­би. Компетенція комісії була досить широкою. Вона розслідувала спра­ви, які були пов'язані з порушеннями законів про зверхність королів­ської влади у церковних справах, про боротьбу з єретиками і т.д.

1589 року статутом парламентом було оформлене Верховенство корони, який прирівняв укази «короля в Раді» до законів, що приймаються парламентом.

Постійної армії у Тюдорів не було. Король задоволь­нявся своєю лейб-гвардією і невеликими загонами найманців. ополчення в межах графства лорд-лейтенант, який призначався королівською вла­дою.

Розширена королівська юрисдикція. Суд королівської лави, Суд загальних позовів і Суд канцлера були найважливішими судовими інстанціями. Остаточно оформилася струк­тура таких центральних Вестмінстерських судів, як Суд справедли­вості і Вищий суд адміралтейства. Серед заново утворених установ слід передусім згадати надзвичайний судовий орган - Зоряну пала­ту, яка у вигляді спеціального відділення Таємної ради стала знаряддям у боротьбі з ворогами королівської влади, свого роду політичним трибуналом. Судочинство тут мало інквізиційний характер, широко застосовувалися тортури.

Найбільшою адміністративною одиницею залишалося графство. Усі питання місце­вого управління зосереджуються в руках мирових суддів. Рада давала їм найрізноманітніші завдання, ставила перед ними різні запитання.

Нижча адміністративна одиниця - церковний приход, який став основою і церковного управління, і ланкою місцевого самоврядування.

34. Сеньйоріальна монархія в країнах Західної Європи.

СЕНЬЙОРІАЛЬНА МОНАРХІЯ - період історії європейського фе­одалізму приблизно з XI до XIV ст., протягом якого відбувається посла­блення центральної влади в європейських країнах. Відносно централізо­вані ранньофеодальні держави, внаслідок економічного та політичного підсилення окремих феодальних володінь, розпадаються на низку само­стійних або напівсамостійних державних утворень (сеньйорій), які об'єднуються в межах єдиної державної організації тільки слабким ко­ролівським сюзеренітетом.

Сюзерен (сеньйор) надавав васалові землю, рухоме майно або інше джерело при­бутку та заступництво, що закріплювалося особливою васальною уго­дою (омажем). Васал визнавав свою залежність від сюзерена і був зо­бов'язаний йому служити (передусім як військовий). У разі невиконання однією із сторін своїх обов'язків був можливий розрив васальної угоди, великі феодали, будучи васалами короля (сюзерена), у свою чергу могли бути сюзеренами і, відповідно, мати васалів, що вело до створення феодальної ієрархії. У більшості країн Західної Європи В. був пов'язаний васальною угодою тільки із своїм сюзереном і не мав ніяких обов'язків щодо сюзерена, для якого його сюзерен був васалом. Звідси поширена в середні віки формула: "Васал мого васала — не мій васал". З утворенням централізованих держав та появою професійних армій система В. відми-ї рає. Остаточно була знищена буржуазними революціями.

Політична влада розподілялася між монар­хом та феодалами різного рівня (король "перший серед рівних"). Коро­лівська влада фактично є однією з сеньйорій і здійснює юрисдикцію тільки в межах королівського домену. Подібна форма феодальної держа­ви, побудованої на принципі сеньйор-васал.

Дата добавления: 2015-12-07