Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Римська держава в період доміиату.

Читайте также:
  1. II. Період, за яким обчислюється середня заробітна плата
  2. Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному кварталу.
  3. Валуєвський циркуляр і зміна форм літературно-критичної діяльності українців. Західноукраїнська періодика і тяглість літературно-критичних традицій
  4. Визначення витрат, які формують виробничу собівартість продукції (робіт, послуг) звітного періоду
  5. Витрати в довгостроковому періоді
  6. Витрати виробництва за короткостроковий період
  7. Витрати звітного періоду

 

 

У III столітті широкі політичні кола Риму проймаються почут­тям необхідності встановлення міцної централізованої влади, свого роду необмеженої монархії. Така влада і була встановлена в 284 році, коли римським імператором стає Діоклетіан (284-305 рр.). Імператор — це вже не перша особа в дер­жаві, яка очолює низку магістратів, а домінус (владика, господар), звідки і пішла назва всієї системи, встановленої Дюклетіаном.

Старі республіканські установи зникають. Управління імперією повністю зосереджується в руках імператора, який розглядається тепер як божественна особа. Це знаходить свій вияв у релігійному обожнюванні імператора, складному і пишному придворному етикеті, запозиченому в східних правителів.

Провідних установи періоду: Дер­жавна рада — консисторіум, яка стає головним центром управління країною, фінансове відомство, військове відомство, якими керують призначені імператором і тільки йому підпорядковані чиновники.

Створюється розгалужений державний апарат з великою кількістю чиновників: виняткових, сіятельних, благородних, з'являється низ­ка нових галузевих органів (управлінь, комісій і т.д.). Серед чинов­ництва існувала найсуворіша ієрархія, були установлені суворі пра­вила про ранги чиновництва, про права, надані кожному рангу, про порядок підвищення по службі.

До вищих чиновників входили, наприклад, квестор священного палацу (глава консисторіуму), начальник імператорської опочивальні, магістр посад, управитель імператорської скарбниці, начальник осо­бистої канцелярії імператора тощо. Сенат зберігся, але роль його була зовсім незначною. Магістрати перетворилися на почесні звання.

Серйозних змін зазнало і місцеве управління. Діоклетіан зробив новий адміністративний поділ імперії. Основною метою реформи була сувора централізація, збільшення кількості чиновників і відок­ремлення цивільного управління від військового, яке завершив імпе­ратор Костянтин (285—337 рр.). Відтепер вся імперія поділялася на дванадцять діоцезів, що в свою чергу поділялися на провінції, на чолі яких стояли відповідні чиновники.

Діок­летіан розпорядився поділити війська на дві основні категорії: при­кордонні, які постійно перебували в певній прикордонній смузі, і мобільні частини, які можна було переводити з місця на місце. В ре­зультаті армія зросла на третину і стала постійним професійним війсь­ком з найсуворішою дисципліною, особливими привілеями.

Значної уваги за часів імперії приділяли поліції. У період доміна-ту, крім звичайної поліції, заявляється таємна, чисельність якої невпин­но зростає. Діють спеціальні агенти для виконання секретних доручень, заохочується система доносів. Були також створені особлива нічна поліція, поліція для боротьби з пожежами. В розпорядженні префекта Риму було спочатку три, а потім шість когорт озброєних поліцейських. Главою поліції стає начальник імператорської канцелярії.

Зберігши попередній адміністративний поділ на діоцези і провінції, Костянтин утворив ще більші адміністратив­но-територіальні одиниці — префектури. На чолі префектур стояли префекти Преторія, яких призачав імператор. Префектури ділилися на діоцези на чолі з вікаріями, діоцези — на провінції на чолі з рек­торами, провінції — на округи і т.д.

У 324-330 роках на місці грецького міста Візантії Костянтин збудував нову столицю Риму, яку назвали його іменем — Констан­тинополь. Сюди були переведені із Риму деякі урядові установи. А в 395 році імперія розділяється на дві частини: Західну римську імпе­рію зі столицею в Римі і Східну — зі столицею в Константинополі. Кожна з них очолювалась окремим імператором — Августом, який обирав собі помічника — цезаря.

 


Дата добавления: 2015-12-07; просмотров: 47 | Нарушение авторских прав



mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.005 сек.)