Спеціальні наукові методи: формально-юридичний, порівняльно-історичний, конкретно-історичний, структурно-аналітичний, культурологічний.

Предмет, принципи, періодизація та методологія ІДПЗК.

Предметом курсу історії держави і права зарубіжних країн є вивчення загальних закономірностей і специфічних рис виникнення, розвитку і функціонування держави і права окремих зарубіжних країн, які розглядаються в хронологічній послідовності і в конкретно-історичних обставинах.

Принципи курсу ІДПЗК – це ті ідеї, що лежать в основі науково-пізнавальної діяльності, спрямованої на вивчення процесів виникнення та еволюції державно-правових явищ. Курс ІДПЗК базується на наступних принципах: об’єктивність, науковість, плюралізм, системність, комплексність.

В контексті вивчення ІДПЗК в Україні найпоширенішою є наступна періодизація історії держави і права:

І період – первіснообщинний лад.

ІІ період – держава і право Стародавнього Сходу.

ІІІ період – держава і право Античного світу.

ІV період – історія держави і права Середніх віків.

V період – історія держави і права Нового часу.

VІ період - історія держави і права Новітнього часу. НОВІТНІЙ ЧАС – період всесвітньої історії, наступний за Новим часом. Розпочався після Першої світової війни й триває до сьогодення.

Методи ІДПЗК – це сукупність прийомів за допомогою яких здійснюється вивчення процесів виникнення та еволюції державно-правових явищ. При цьому основна увага приділяється тим державам і правовим системам, які справили найбільший вплив на розвиток людства. Науковці в царині ІДПЗК застосовують цілу низку методів. Зокрема такі загальнонаукові методи як: аналіз, синтез, індукція, дедукція та інші.

Спеціальні наукові методи: формально-юридичний, порівняльно-історичний, конкретно-історичний, структурно-аналітичний, культурологічний.

Формально-юридичний метод. Він базується на використанні в процесі дослідження юридичної догматики (дефініцій, принципів, конструкцій) та юридичної логіки. За допомогою формально-юридичного методу класифікуються юридичні факти, встановлюється логічний зв’язок між ними, визначаються загальні юридичні принципи, а також конкретні вимоги щодо їх застосування.

Порівняльно-історичний метод. За допомогою цього методу дослідник визначає загальне, найбільш характерне в процесі генезису, функціонуванні, еволюції державно-правових явищ. Застосування порівняльно-історичного методу передбачає комплексне вивчення історії держава і права зарубіжних країн через співставлення історико-правового фактажу різних держав, народів, цивілізацій.

Конкретно-історичний метод. Цей метод дозволяє вивчати державно-правові явища, процеси в конкретно-історичних неповторних умовах, що мали місце в історії. Означений метод дозволяє виокремити те унікальне, специфічне, що було або є притаманне конкретному суспільству (народу, цивілізації, державі) в його державно-правовому розвитку.

Структурно-аналітичний метод. Дозволяє поглянути на державу і право (або окремі їх складові) як на систему, що складається з певних елементів. Використання структурно-аналітичного методу допомагає чітко визначити складові системи (її елементи), взаємодію цих складових, силу зв’язків між ними, вплив ззовні (наприклад, вплив релігії, кліматичних факторів тощо).

Культурологічний метод. Вивчення держави і права з урахуванням того факту, що вони до певної міри є продуктом тієї моралі, етики, релігії, що панують в суспільстві.

Дата добавления: 2015-12-07