Читайте также:
|
Сучасний викладач не тільки сам стає дослідником, а й організовує дослідницьку діяльність учнів. Вона допомагає забезпечити активну пізнавальну діяльність учнів, залучає до пошуку вирішення складних, проблемних питань, актуалізуючи знання, виробляючи навички аналізу, уміння абстрагувати, робити висновки, узагальнювати. Готуючи, організовуючи, проводячи дослідницьку діяльність учнів на уроках спецдисциплін, педагог стимулює творчу активність, емоційне сприйняття, залучає їх у наукову роботу, навчає самостійного пошуку нестандартних рішень, що виникли. Тому в сучасному ПТНЗ прийомам організації науково-дослідної діяльності учнів повинна приділятися особлива увага.
Науково-дослідна діяльність – вища форма самоосвітньої діяльності учня. Формування науково-дослідницьких вмінь у учнів – процес складний і довготривалий. Він не виникає на порожньому місці і не розвивається сам по собі. Викладач поступово і методично формує дослідницькі навички, здійснює контроль за виконанням учнями дослідницьких робіт, проводить консультації.
У психолого-педагогічній літературі пошукова та дослідницька діяльність учнів розглядається як процес включення особистості у самостійне збирання і дослідження інформації, формування в неї на цій основі міцних знань, умінь, навичок пізнавальної та творчої діяльності [1, с. 410].
Мета застосування дослідницької технології в навчанні – набуття учнями досвіду дослідницької роботи в пізнавальній діяльності; об’єднати розвиток їх інтелектуальних здібностей, дослідницьких умінь і творчого потенціалу й на цій основі формувати активну, компетентну, творчу особистість.
Пошуково-дослідна діяльність є найбільш ефективною ланкою у переході від навчальної діяльності до науково-дослідної, тому що містить у собі майже всі компоненти наукового пошуку та створення нового продукту з ознаками дослідницької роботи, спираючись на здобуті раніше знання, та розвиває навички й уміння для подальшої наукової діяльності [9, с. 45].
Застосовуючи дослідницькі технології, можна вирішити низку спеціальних педагогічних завдань:
- використати дослідницькі методи у вивченні учнями спецпредметів;
- застосувати дослідження під час ознайомлення учнів із окремими явищами, процесами, фактами;
- допомогти учням у засвоєнні комплексу дослідницьких заходів, формувати їхні дослідницькі уміння та навички;
- прищеплювати учням інтерес до навчальних і наукових досліджень;
- формувати у учнів уявлення про дослідницьку стратегію в пізнавальній діяльності;
- збагачувати творчі спроможності учнів на основі формування їхнього дослідницького досвіду;
- вивчати та аналізувати індивідуальні особливості формування дослідницького досвіду учнів, його впливів на їх інтелектуальний розвиток і виховання;
- освоєння викладачем дослідницького підходу до розкриття змісту шкільної програми з навчального предмета, до розподілу часу на вивчення окремих тем і розділів програмного матеріалу, до встановлення міжпредметних зв’язків, до вибору доцільної методики організації дослідницько-пізнавальної діяльності учнів.
Основними формами залучення учнів до пошукової та дослідницької діяльності є: участь у роботі наукових гуртків, товариств, клубів, творчих лабораторій, індивідуальна та групова робота учнів над науково-дослідницькими проектами (курсові, дипломні роботи), науково-практичні конференції, семінари, зльоти, конкурси-виставки пошукових та дослідницьких робіт, навчальні екскурсії, експедиції, участь у віртуальних конкурсах тощо.
У процесі систематичної пошукової та дослідницької роботи в учнів формуються дослідницькі вміння: інтелектуальні – аналіз, синтез, порівняння, узагальнення і систематизація, абстрагування, встановлення причинно-наслідкових зв’язків, постановка проблеми та висунення гіпотези, пошук і використання аналогії, дедуктивний висновок та доказ; практичні – використання навчальної, довідкової та додаткової літератури, добір матеріалу для експерименту, оформлення результатів дослідження; самоорганізації та самоконтролю – планування пошукової та дослідницької роботи, раціональне використання часу й засобів діяльності, перевірка отриманих результатів, самооцінка [1, с. 412].
Підготовка учнів до науково-дослідної роботи потребує звернення до поняття сутності дослідницького методу навчання, який з’явився в педагогіці в останній третині XIX в. Відомі вчені А. Я. Герд, М. М. Стасюльович, Армстронг, Т. Гекслі – сформулювали загальну ідею методу, що отримав назву у різних педагогів як евристичний, лабораторно-евристичний, дослідно-випробувальний, метод лабораторних уроків, природничо-науковий, дослідницький принцип, підхід тощо. Проникаючи в практику навчання, дослідницький метод навчання сприяв ліквідації системи заучування («зазубрювання») навчального матеріалу, формуванню готовності до самостійної розумової діяльності, створював в навчальних закладах атмосферу захопленості учінням, надавав можливість учням, учням відчути радість самостійного пошуку і відкриття. Велику роль у пропаганді і впровадженні дослідницького методу навчання у педагогічній практиці відіграли науковці: Б. В. Всесвятський, Б. Е. Райків, К. П. Ягодовський, Н. Кульман, І. І. Срезневський та ін. Проте недостатня теоретична база привела до одностороннього розвитку дослідницького методу навчання, визнанню його ледь не єдиним універсальним методом навчання у 20-ті роки XX ст. Як наслідок – виникнення багатьох помилок від некритичного застосування методу проектів, комплексної системи навчання та ін. Захоплюючись зовнішньою активністю учнів, педагоги не враховували їх розумову активність, при цьому перебільшувалося значення індукції в засвоєнні знань, не приділялося уваги засвоєнню теорії, формуванню системи узагальнюючих понять. Крайні захоплення дослідницьким методом навчання було ліквідовано у 1931-1932 рр., але всупереч науковим рекомендаціям про доцільність збереження дослідницького методу навчання, здійснилася його заміна в практиці ВНЗ методами інформаційного викладу матеріалу викладачем (лекційний метод) і репродуктивній діяльності учнів [18, с. 6].
Важливого значення дослідницький метод набуває в професійному навчанні. Більшість дослідницьких завдань у ПТНЗ – це невеличкі пошукові завдання, що вимагають, всіх (або більшості) етапів дослідження: спостереження і вивчення фактів та явищ; постановки завдання (виявлення незрозумілих явищ, які потребують дослідження); висування гіпотез; побудови і здійснення плану; виявлення зв’язків досліджуваного явища з іншими; вирішення, його пояснення і перевірка; висновки про можливе і необхідне застосування одержаних знань. Дослідницький метод навчання сприяє досягненню оптимальних результатів навчання при побудові у межах навчального предмету системи навчальних завдань, при пропедевтичній підготовці до їх вирішення, забезпеченні психологічного клімату, що сприяє творчості. Проте дослідницький метод навчання не може охопити весь процес навчання. Навіть обдарований учень не може і не повинен засвоювати весь обсяг знань тільки шляхом особистого дослідження і відкриття нових для себе законів, правил тощо, оскільки самостійне дослідження вимагає багато часу, ніж сприйняття пояснення викладача. Для практичної реалізації дослідницького методу у навчанні необхідно розробити систему завдань, яка має включати основні етапи проблем, наприклад удосконалення роботи двигуна внутрішнього згорання. Система завдань повинна включати важливі і доступні для загальної освіти методи науки і раціоналізаторської діяльності. З точки зору методики навчального предмету; тема завдань має будуватися з урахуванням таких ознак, як зміст, способи розв’язання, повторюваність типів, їх поєднання і зв’язок з предметним змістом, доступність для даного віку. Форми завдання при дослідницькому методі навчання можуть бути досить різноманітними. Пропонуються завдання, що піддаються швидкому вирішенню в групі та вдома, або завдання, що вирішуються протягом цілого заняття, а також домашні завдання на певний термін. При утрудненнях у виконанні дослідницьких завдань учням надається допомога, яка передбачає збереження проблемності завдання. Наприклад, шляхом введення додаткових даних звужується проблемне поле пошуку розв’язку, пропонують схожу, але більш легку задачу, членують важке завдання на 2-3 підзадачі та ін. Усі подібні види допомоги у вирішенні завдань перетворюють в евристичний метод (частково-пошуковий). Самостійне вирішення задач припускає формування в ученьів таких пошукових навичок, як співвіднесення запропонованих умов задачі і кожного кроку пошуку між собою і питанням завдання, доведеність кожного судження й операції, перевірка повноти і достатності доказу і розв’язку, співвідношення результату розв’язку з питанням задачі. Важливу роль у застосуванні дослідницького методу навчання відіграє індивідуалізація навчання шляхом регулювання складності і типів задач [14, с. 89].
Дослідницькі вміння – складна система психічних та практичних дій, яка формується на основі засвоєної системи знань про методи наукового дослідження і направлена у відповідності до поставленої мети на знаходження відповідей, об’єктивних закономірностей чи суб’єктивних відкриттів учня у процесі його навчально-дослідницької діяльності.
Відповідно нами було розглянуто та проаналізовано існуючі класифікації дослідницьких умінь таких вчених-педагогів, як: Н. Амеліної, Н. Гловина, Б. Райкова, В. Кулешової [1, 10, 14, 18]. У процесі їх аналізу ми дійшли висновку, що запропоновані ними класифікації досить чітко та повно відображають дослідницькі уміння, які формуються у процесі педагогічної складової фахової підготовки інженерів-педагогів. Що ж стосовно дослідницьких умінь, які формуються у процесі вивчення учнями спецдисциплін циклу професійної та практичної підготовки (інженерна складова фахової підготовки), то вони не знайшли свого повного відображення в розглянутих нами класифікаціях. Тому ми вважаємо за необхідне доповнити їх саме дослідницькими уміннями, які формуються у процесі фахової підготовки учнів ПТНЗ. Відповідно, нами запропонована така класифікація дослідницьких умінь [14, с. 98]:
Теоретичні уміння:
1. Операційні, до яких ми відносимо:
– вміння аналізувати, узагальнювати, класифікувати та систематизовувати різного роду інформацію (навчальний матеріал, інформація у ході дослідження, результати дослідження), технологічні процеси та виділяти в них головне;
– вміння висувати гіпотезу по дослідженню поставленої проблеми;
– вміння обирати методи математичного аналізу даних досліджень;
– вміння використовувати набуті професійні знання та уміння зі спецдисциплін відповідно до особливостей нових умов навчальної чи
виробничої діяльності;
– вміння прогнозувати технічний стан експериментального обладнання й кінцевий результат дослідження;
– вміння спостерігати за ходом експерименту;
– вміння порівнювати та оцінювати результати досліджень, доводити та обґрунтовувати доцільність своїх рішень, робити висновки;
2. Організаційні, до яких належать:
– вміння визначати мету, завдання дослідження та визначати протиріччя;
– вміння планувати та обирати необхідну технологічну послідовність проведення експерименту;
– вміння здійснювати самоконтроль та саморегуляцію дослідницької діяльності;
– вміння контролювати результат своєї діяльності.
Практичні
1. Технічні. До них можемо віднести:
– вміння працювати з різного роду джерелами інформації (навчальна, науково-методична, технічна література, Інтернет, експериментальні дані, тощо);
– вміння обирати необхідний матеріал, контрольно-вимірювальні прилади, інструмент та обладнання під час підготовки дослідження;
– вміння налаштовувати та працювати з контрольно-вимірювальними приладами та інструментами;
– вміння застосовувати необхідні математичні розрахунки;
– вміння робити висновки та оформляти науково-дослідницьку та конструкторську документацію.
2. Комунікативні уміння включають у себе:
– вміння викладати та відстоювати свої думки;
– вміння використовувати методи співробітництва у процесі навчально-дослідницької чи виробничої діяльності (розподіл обов’язків, взаємодопомога та відповідний контроль за діями один одного);
– уміння проводити апробацію результатів дослідження.
Таким чином, ми розглядаємо володіння дослідницькими уміннями, як здатність набувати нові професійні уміння чи здобувати знання.
Отже, з огляду на все вищезазначене науково-дослідницька діяльність розглядається нами як найбільш продуктивний метод засвоєння знань та формування умінь в учнів у процесі їх фахової підготовки.
Спираючись на концепцію проблемно-розвиваючого навчання серед основних функцій дослідницької діяльності учнів, О. Рогозіна виділяє:
- активізацію мислення, формування пізнавальних мотивів навчання,
- забезпечення творчого підходу до засвоєння знань,
- формування, розвиток дослідницьких умінь та ін. [9, с. 40].
Застосування такого підходу в процесі фахової підготовки учнів призводить до більш інтенсивного засвоєння знань, розвитку творчого, логічного типу мислення, особистих здібностей фахівців, формування їх дослідницьких та професійних умінь, що дає змогу їм на практиці вирішувати навчальні й виробничі завдання та проводити наукові дослідження.
Дата добавления: 2015-12-07; просмотров: 127 | Нарушение авторских прав