Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Обов’язкова сертифікація технічних засобів ІТ

Читайте также:
  1. Алгоритм розрахунку основних технічних характеристик холодильної машини МВТ 14-1-0
  2. Аналіз ефективності використання основних засобів
  3. Аналіз технічних та дидактичних засобів навчання
  4. Додержання вимог щодо охорони праці під час проектування, будівництва (виготовлення) та реконструкції підприємств, об'єктів і засобів виробництва
  5. За допомогою друкувальних засобів
  6. Здобутки технічних комітетів із стандартизації ІТ в Україні
  7. Злочини у сфері використання документів і засобів отримання інформації.

Крім добровільної сертифікації ПП, в Україні досить широко проводиться підтвердження відповідності (добровільне і обов`язкове) продукції, до якої ПП входять як складова невід`ємна частина: технічні засоби і системи телекомунікації, персональні комп’ютери і периферійні пристрої тощо. Сертифікацію в цих напрямках вже декілька років здійснюють ряд акредитованих в Системі УкрСЕПРО органів з підтвердження відповідності і випробувальних лабораторій чи центрів.

Щодо засобів телекомунікації у складі УкрСЕПРО акредитовано Держкомзв'язку як орган сертифікації техніки зв`язку (ОС “Зв`язок”): вперше – у 1996 р., вдруге – у 1999 р. (атестат акредитації № UA4.001.065). ОС “Зв’язок” взаємодіє з іншими органами підтвердження відповідності (зокрема з УкрСертРадіо, ДВЦ МАГИС) і з десятком випробувальних лабораторій усіх форм власності. Ряд лабораторій створено на базі провідних галузевих науково-дослідних інститутів, за їхнім напрямком діяльності.

Щороку ОС “Зв`язок” видає 300-500 сертифікатів відповідності. У табл. 5.4 наведено орієнтовний розподіл кількості виданих сертифікатів в залежності від виду техніки телекомунікації:

Таблиця 5.4 - Розподіл виданих сертифікатів

Техніка комунікації Кількість виданих сертифікатів (%)
  Термінальне обладнання (проводового зв`язку) 15,3
  Комутаційна техніка 11.4
  Проводові системи передачі 11,4
  Засоби радіозв`язку 27,2
  Техніка радіомовлення і телевізійна 5,4
  Кабелі зв`язку та компоненти (металеві та волоконно-оптичні) 24,9
  Техніка електроживлення 3,0
  Інша техніка та обладнання 1,2

 

З переліку продукції у табл. 4.3 близько ¾ техніки (крім п.6 і частково п.7) має в своєму складі ПП, який перевіряється при сертифікації техніки телекомунікації зазвичай як складова частина обладнання чи апаратно-програмного комплексу. Сьогодні відсутні окремі вимоги (тим більше обов'язкові в залежності від виду техніки телекомунікації) до зазначеного ПП, тому як окрема продукція цей ПП не розглядається.

У процедурах сертифікації техніки телекомунікації обов`язково наявні вимоги, що випливають з Законів України «Про зв`язок» і «Про радіочастотний ресурс України» та стосуються сертифікації всієї техніки зв`язку в мережах загального користування України на сумісність з цими мережами (зокрема для роботи в радіочастотному спектрі). З Адміністрацією зв`язку та радіочастотного ресурсу України узгоджується використання конкретних технічних засобів, а застосування техніки телекомунікації контролюється і легко виявляється несертифіковане обладнання.

При цьому враховується безпосередній вплив засобів телекомунікації на масового користувача і довкілля (обсяг розповсюдження обладнання, його протяжність, територіальне розміщення, використання довкілля як середовища передачі тощо). Скажімо, своєчасний виклик по телефону лікаря стосується життя і здоров’я людини, а забезпечення зв`язку в умовах надзвичайного стану - десятків і сотень тисяч людей. Звідси випливають відповідні обов’язкові вимоги до ПП, обладнання і систем телекомунікації.

Сертифікація таких об’єктів в Україні (зокрема, їхнього ПП) проводиться зазвичай шляхом перевірки виконання технікою (на місці встановлення або на заводі-виробнику) заданих функцій. Але виникає багато проблем, пов’язаних із частою зміною версій ПП (зазвичай щороку або навіть кожні півроку), дороговизною і тривалістю процедур сертифікації. До того ж техніка перевіряється не тільки на безпеку користування та вплив на навколишнє середовище, а й на взаємозамінність (сумісність та інтероперабельність) в системах зв'язку та інших параметрів функціонування. Однак для підтвердження функціональних параметрів і перевірки стиків з мережами зв'язку загального користування треба проводити не тільки лабораторні випробування, але й випробування техніки у діючих територіальних мережах чи лінійні випробування.

Слід визнати, що значним недоліком підтвердження відповідності є те, що міжнародні норми та стандарти в Україні не чинні, а нормативна база України не відповідає сучасним європейським вимогам. Замало наявних сучасних засобів вимірювальної техніки. Деякі випробувальні лабораторії та органи підтвердження відповідності, видаючи сертифікати на складну імпортну комп’ютерну і телекомунікаційну техніку, зокрема на засоби супутникового зв'язку, не мають ані вимірювальної техніки, ані нормативної документації для перевірки цієї апаратури.

Не сприяє сертифікації "подвійний статус" багатьох видів телекомунікаційної техніки. Тільки деякі позиції з широкої номенклатури засобів телекомунікації включені до «Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні», чим порушено вимогу статті 25 Закону України «Про зв'язок» про обов’язкову наявність вітчизняного сертифікату для всіх видів техніки. Такі розбіжності у нормативній базі ще й ускладнюються дозвільною системою Адміністрацією зв`язку та радіочастотного ресурсу України на проведення деяких процедур сертифікації.

Об'єднавшись, країни Євросоюзу досягли якісно нового рівня розвитку телекомунікації. Підходи світового співтовариства до лібералізації світового ринку телекомунікації викладено в Рекомендаціях Всесвітньої торгової організації, що містять основні принципи регулювання діяльності на цьому ринку: захист конкуренції, спряження мереж, загальнодоступність послуг і критеріїв ліцензування, незалежний регулюючий орган тощо. Причому без цілком незалежного (як від продавців послуг, так і від уряду) регулюючого органу не може всебічно розвиватися специфічний ринок телекомунікації. Тільки діючи відкрито, за узаконеними правилами і процедурами, регулюючий орган може забезпечити формування конкурентного ринку, захист прав постачальників і споживачів послуг, стати гарантом інтересів держави та суспільства загалом.

У ЄС за напрям електрозв'язку відповідає Комітет у Раді ЄС. Крім нього, діють інші організації: Європейська конференція Адміністрацій пошти і телекомунікацій (СЕРТ), Європейський комітет у справах регламентування телекомунікацій (ECTRA) як складова СЕРТ, Європейський інститут стандартів з телекомунікацій (ETSI), Міжнародній Союз електрозв'язку (ITU) тощо.

В Україні єдиного регулюючого органу поки немає. Чисельні органи (Держкомзв'язку, Адміністрація зв`язку та радіочастотного ресурсу й інші) створені за Наказом Президента і діють за положеннями, затвердженими Урядом, до складу якого входять самі. Закони про зв'язок, про природні монополії, про захист прав споживачів не регламентують діяльність цих органів і процедур прийняття ними рішень, які забезпечують відкрите та справедливе регулювання ринку.

Ринок телекомунікацій відрізняється короткими інноваційними періодами і швидкою заміною технологій. Діяльність з оцінки відповідності продукції регулюють в Європі Директиви ЄС, а технічні вимоги до продукції викладено у гармонізованих Європейських стандартах. Засоби телекомунікації стандартизуються згідно з Резолюцією Комісії ЄС 1989 р. «Про глобальний підхід до оцінювання відповідності», концепцією якого стали модульний підхід для різних стадій реалізації процедур оцінювання відповідності та традиційне застосування серій ISO 9000 та EN 45000. В країнах ЄС не існує переліку продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації.

Зараз складові ІТ підлягають обов'язковій сертифікації в частині засобів комп’ютерної техніки. Їхня сертифікація проводиться тільки за показниками безпеки електромагнітної сумісності і випромінювання (акустичний шум, ультрафіолетове і рентгенівське випромінювання). Номенклатура цих засобів обов'язкової сертифікації обрана без врахування системного підходу. Так, у переліку відсутні сканери, джерела безперебійного живлення, адаптери живлення тощо, а вони так само небезпечні для людини, як і персональні комп’ютери, принтери і монітори.

Зараз нормативна база на комп’ютерну техніку не відповідає реаліям, оскільки здебільшого чинна з 1983-88 рр. і ґрунтується на нормуванні технічних характеристик (швидкодія, розпізнавальна здатність моніторів тощо). За сучасних темпів розвитку ІТ нормуванню підлягають тільки характеристики технічної та програмної сумісності комп’ютерної техніки і засобів телекомунікації (інтерфейси, протоколи обміну, кодування символів тощо). Крім того, особливе значення набули вимоги безпеки, електромагнітної сумісності і випромінювання (стандарт IEC 950, стандарти серії IEC 1000, європейські норми EN 55022, EN 50082 тощо).


Дата добавления: 2015-11-26; просмотров: 82 | Нарушение авторских прав



mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.006 сек.)