Офіційні групи стандартизації

Американський національний інститут стандартів ANSI (American National Standards Institute) – координаційний центр з національної стандартизації у США. Акредитував IEEE та кілька інших груп розробки стандартів. Як добровільна організація, заснована у 1918 році, ANSI виконує три головних функції. По-перше, ANSI затверджує стандарти й акредитує групи розробки стандартів, сертифікує програми. ANSI самостійно не розробляє стандарти, а схвалює добровільно подані специфікації, розроблені технічними і професійними співтовариствами, торговими асоціаціями і спеціальними групами за інтересами, якщо подані специфікації і/чи групи відповідають критеріям ANSI щодо процесу узгодження.

ANSI акредитує три типи організацій:

- професійні співтовариства типу IEEE;

- комітети, сформовані винятково для стандартів, що розвиваються, наприклад, X3;

- групи збірного методу розробки стандартів, що готують стандарти за власними внутрішніми процедурами. Потім стандарт подається на розгляд і голосування в інші організації, що відстоюють різні інтереси. Зрештою такі організації вивіряють коментарі та відповідають на заперечення. NIST - організація, акредитована для використання збірного процесу розробки стандартів.

Друга основна функція ANSI полягає у презентації та координації інтересів США у міжнародній, некомерційній і неурядовій стандартизації. Третя функція ANSI – забезпечення інформації щодо національних США, міжнародних та іноземних національних стандартів. Членство в ANSI відкрито для виробників, корпорацій, користувачів і носіїв комунікацій. Нині членами ANSI є більше 220 професійних і технічних товариств і торгових асоціацій, що розробляють стандарти у США і репрезентують близько 1000 компаній.

Бюро стандартизації телекомунікації Міжнародного союзу телекомунікації ITU-T (International Telecommunications Union Telecommunication Standardization Bureau) – частина ITU, що є сьогодні погоджувальною організацією ООН як її спеціальне агентство. Місія ITU-T – це розробка стандартів, що забезпечують міжнародне об'єднання та інтероперабельність телекомунікаційних мереж в інтерфейсі із системами кінцевого користувача, інформаційними передавачами і службами постачальників клієнтського обладнання. Кожні чотири роки ITU-T видає узагальнення результатів своєї роботи у вигляді "Настанов" як законів для національних комунікацій у Європі.

Членство та участь у ITU-T відкрито для приватних компаній, наукових і торгових асоціацій, поштових, телефонних і телеграфних адміністрацій. Провідні учасники ITU-T – телекомунікаційні адміністрації і передавачі інформації, а наукові і виробничі корпорації беруть участь як спостерігачі. Представник від США – Держдепартамент.

Європейський інститут стандартів телекомунікації ETSI (European Telecommunications Standards Institute), заснований у 1988 р., є добровільною організацією стандартизації, що розробляє стандарти телекомунікації (передачі даних) для інтеграції Євросоюзу. ETSI був заснований поза інфраструктурою CEN/CENELEC, проте співпрацює з CEN та CENELEC і європейським радіомовним об'єднанням EBU (European Broadcasting Union) на рівні взаємної зацікавленості. Разом з виробниками і торговими асоціаціями, що мають право голосу, членами ETSI є поштові адміністрації з кожної країни CEPT (European Committee for Post and Telecommunications Administration). Членство не обмежене офіційними представниками держав, скажімо, США та американські компанії мають статус спостерігачів.

Схвалені ETSI стандарти є добровільними і відомі як європейські стандарти телекомунікації ETS (European Telecommunications Standards). ETSI також проводить достандартизаційне вивчення, розробляє технічні звіти і керівні положення, проводить конференції, симпозіуми, семінари й інтерв'ю. Тимчасові стандарти ETSI позначаються I-ETS.

Міжнародна електротехнічна комісія IEC (International Electrotechnical Commission) відповідає ISO лише щодо електротехнічних стандартів. Сформована у 1906 р. IEC обмежується вирішенням суперечностей і приймає стандарти з електротехніки. На відміну від спрямування IEC на вимірювання, тестування, використання і безпеку в електротехніці, ISO – загальна організація, яка репрезентує всі галузі промисловості. Створена занадто пізно, щоб запобігти стандартизації використання різних величин напруги у Північній Америці і Європі (115 і 220 вт), IEC розробила ряд поширених стандартів: у межах від технічних стандартів для проектів, пов'язаних з електрикою, до виробництва, норм безпеки і метрик порівняння для мікропроцесорів, електронного устаткування, комп’ютерних пристроїв та апаратури. Існує понад 80 технічних комітетів IEC, кожний з який має підкомісії та робочі групи.

Оскільки ІТ входять тепер майже до кожного аспекту бізнесу та виробництва, у складі IEC працює Технічний комітет з обробки вимог для устаткування ІТ. Зрештою робота IEC перетнулася з ISO, щоб уникнути потенційної несумісності стандартів і дублювання робіт, у 1987 р. ISO і IEC узгодили об’єднання більшості робіт з ІТ, сформувавши JTC1. IEC тепер разом з ISO використовують Технічний комітет 83 (устаткування ІТ) і підкомісію IEC 47B (мікропроцесорні системи) через JTC1.

Членами IEC є національні представництва, що репрезентують інтереси користувачів, виробників, торгових асоціацій, урядів і академічних установ усередині країн. На відміну від ISO, правила IEC вимагають приналежності кожного національного представника кожній технічній підкомісії IEC. Отже, кожен національний представник має свою частку в кожному стандарті IEC.

Міжнародна організація стандартизації ISO (International Organization for Standardization) заснована в сучасному вигляді у 1947 р. як добровільна організація розробки стандартів. Членство в ISO складається з національних представників стандартизації, проте враховуються коментарі інших груп, зокрема ECMA і ITU-T. ISO розробляє власні стандарти (наприклад, модель і протоколи взаємодії відкритих систем) і розглядає для стандартизації елементи, розроблені іншими учасниками стандартизації типу ANSI і IEEE (наприклад, IEEE Std 1003.1-1990 на API, що став ISO/IEC 9945-1:1996).

Об'єднаний технічний комітет-1 JTC1 (Joint Technical Committee 1), заснований у 1987 р., є першим об'єднаним комітетом ISO та IEC, який має усувати перехресні дії із стандартизації у двох комітетах і запобігти створенню несумісних стандартів ІТ. Метою JTC1 є розробка міжнародних стандартів щодо складових ІТ – програмного продукту та обладнання (включно з мікропроцесорними системами, які містять мікропроцесорні блоки і зв'язані апаратні засоби, а також програми керування потоком сигналів у терміналах мікропроцесорних блоків).

Робота JTC 1 організована у підкомітетах, що мають робочі групи:

SC1. Словник термінів з ІТ

SC2. Кодові набори символів і кодування інформації

SC6. Передача даних та інформаційний обмін між системами

SC7. Проектування програмного забезпечення

SC11. Гнучкі магнітні засоби для цифрового обміну даних

SC13. Взаємодія обладнання

SC14. Принципи елементів даних

SC15. Маркування і структура файлів

SC17. Ідентифікаційні карти і відповідні пристрої

SC18. Обробка документів і залежні комунікації

SC21. Інформаційний пошук, передача і керування для OSI

SC22. Мови програмування, їхні середовища і системний інтерфейс

SC23. Оптичні дискові картриджі для інформаційного обміну

SC24. Комп'ютерна графіка й обробка зображень

SC25. Взаємодія обладнання в ІТ (колишня назва IEC TC83)

SC26. Мікропроцесорне обладнання (колишня назва IEC TC47B)

SC27. Методи безпеки ІТ (відокремився від SC20 щодо методів криптографії)

SC28. Офісне обладнання

Так, POSIX-стандартизація проводиться усередині робочої групи 15 SC22 (SC22/WG15), яка ідентифікує створювані чи переглядувані стандарти на мобільні та інтероперабельні застосування. JTC1 не стосується сфера ІТ, специфічна для прикладного ПЗ, типу банківських і промислових систем автоматизації, якщо при цьому не зачіпаються підсистеми з мікропроцесорами і сфера дії IEC TC22 у електроніці чи TC86 у волоконній оптиці. У табл.1.3 наведений список кодів стандартизації JTC1 ISO/IEC.

Таблиця 1.3 – Список кодів JTC1 ISO/IEC угруповання “35 Інформаційні технології. Офісна техніка (Information technology. Office machines)”

	Код	Назва напрямку стандартизації
	українською мовою	англійською мовою
	35.020	ІТ загалом, у тому числі основні аспекти обладнання ІТ	Information technology in general. Including general aspects of IT equipment
35.040	Набори символів і кодування інформації, у тому числі кодування аудіо-, відео-, мултимедіа і гіпермедіа інформації, ІТ захисту, шифрування, штрих-кодування і т.інше	Character sets and information coding. Including coding of audio, picture, multimedia and hypermedia information, IT security techniques, encryption, bar coding, etc.
35.060	Використовувані у ІТ мови	Languages used in information technology
35.080	Розробка ПЗ і документування систем	Software development and system documentation
35.100	Взаємодія відкритих систем (OSI)	Open systems interconnection (OSI)
35.110	Мережна обробка, у тому числі локальні, територіальні і всесвітні мережі	Networking. Including local area networks (LAN), metropolitan area networks (MAN), wide area networks (WAN), etc.
	ISDN – цифрова мережна обробка інтегральних сервісів, див. 33.080	Integrated Services Digital Network (ISDN), see 33.080
	PISN ­ приватна мережна обробка інтегральних сервісів, див. 33.040.35	Private Integrated Services Network (PISN), see 33.040.35
35.140	Комп’ютерна графіка	Computer graphics
35.160	Мікропроцесорні системи. Персональні комп’ютери, калькулятори тощо	Microprocessor systems. Including PCs, calculators, etc.
	Інтегральні схеми, див. 31.200	Integrated circuits, see 31.200
35.180	Термінали ІТ та інше периферійне обладнання, у тому числі модеми	IT terminal and other peripheral equipment. Including modems
35.200	Інтерфейсне і з’єднувальне обладнання	Interface and interconnection equipment
35.220	Пристрої запам’ятовування даних	Data storage devices
35.240	Застосування ІТ	Applications of information technology
35.260	Офісні машини, у тому числі друкувальне і диктувальне обладнання, сортувальні поштові машини, копіювальні стрічки та інше приладдя	Office machines. Including typewriters, dictation equipment, addressing machines, letter opening machines, letter folding machines, postal franking machines, their ribbons and other accessories, etc.
	Копіювальні машини, див. 37.100.10	Copying machines, see 37.100.10
	Непаперове канцелярське приладдя, див. 97.180	Non-paper based stationery, see 97.180
	Офісні меблі, див. 97.140	Office furniture, see 97.140
	Канцелярське приладдя для паперів, див. 85.080	Paper based stationery, see 85.080
	Телефони, див. 33.050.10	Telephones, see 33.050.10
	Телекси і телефакси, див. 33.050.30	Telex and telefax, see 33.050.30
	Палітурне і пакувальне обладнання, див. 55.200	Wrapping and packaging equipment, see 55.200

JTC1 взаємопов’язаний з численними технічними комітетами ISO і IEC, як і з ITU-T. Аналогічно ISO, членство в JTC1 мають делегації від органів стандартизації у державах-членах. Понад 20 країн – члени JTC1, а понад десять – спостерігачі. Секретаріат JTC1 забезпечує ANSI.

Документи, що розглядаються JTC1, проходять багатоетапну процедуру, що триває не більше п’яти років та ініціюється якоюсь іншою групою стандартизації або самим JTC1 в результаті завершення якогось Item’у. Спочатку такий документ розглядається відповідною робочою групою і має статус WD (Work Draft), який після затвердження робочою групою (групами) змінюється на DIS (інколи DTR), тобто проект стандарту, що проходить кілька турів голосування національних членів JTC1, аж поки не досягає стану FDIS завершальної версії стандарту. У голосуванні FDIS приймають участь усі національні члени і спостерігачі JTC1, а затвердження відбувається простою більшістю голосів, причому рішення про остаточну публікацію міжнародного стандарту ухвалюється на найближчому пленумі JTC1, які проводяться двічі на рік.

Так, стандартизація мови С++, проведена у 1991-98 рр., перевищила часовий термін на два роки, оскільки була не канонізацією вдалих рішень розробників С++-процесорів, а справжньою розробкою нової мови, що не була обтяжена потребою паралельно реалізувати транслятор, проте запозичила і переосмислила передові ідеї. Нарівні з провідними виробниками C++-інструментарію (Watcom, Unisys, Motorola, Sun Microsystems, Borland, Microsoft тощо), розробники стандарту не тільки вплинули на форму С++, але і створили еталонний його варіант, що цілком не був реалізований жодним транслятором не лише на момент завершення робіт, але й через п’ять років.

Забезпечивши наступність для Сі-програм і відштовхнувшись від свого попередника Сі, для якого існував стандарт ISO 9899:1990, С++ увібрав новітні механізми, насамперед основу об’єктно-орієнтованої природи, апарат шаблонів і абстрактних класів і реалізовану на рівні синтаксису обробку виняткових ситуацій і простору імен. Націлившись на створення стандартної бібліотеки за аналогією із Сі і використавши прототипи бібліотек FDT (Fundamental Data Types) і BIDS (Borland International Data Structures), розробники стандарту сформували бібліотеку стандартних шаблонів класів STL (Standard Template Library), що, хоча і вийшла синтаксично некоректною щодо існуючих трансляторів, стала такою ж авангардною, як і весь С++-стандарт. Не менш авангардна, як і універсальна, концепція багатопоточності, згідно з якою об'єкти в C++ інкапсулюють нитки потоку керування. З огляду на вимоги PREMO-стандарту на програмне середовище для multimedia-об'єктів, С++-стандарт проте не регламентує спосіб реалізації багатопоточності, серед яких розробники нарахували 18 і, не зупинивши свого вибору на якомусь, вирішили поки не закріплювати у стандарті жодного способу. Разом з багатьма іншими нововведеннями, робочі варіанти розширення C++ для багатопоточності вирішено було помістити у спеціальне доповнення до стандарту “Виконання С++”, розробка якого вже закінчується.

С++-стандартизація – яскравий приклад зіткнення комерційних інтересів; вона затрималася на два роки через узгодження специфікацій стандартної бібліотеки STL, що складає дві третини обсягу С++-стандарту. Причому JTC1 зіштовхнувся із організаційними труднощами, поки йому разом з ANSI не вдалося захопити ініціативу у розробці мови і здійснити розподіл праці з виробниками C++-процесорів, що тепер спеціалізуються на випуску трансляторів за новітніми специфікаціями і беруть участь у розвитку мови тільки у цивілізованому порядку, взаємодіючи з розробниками стандарту як спостерігачі JTC1 через національні органи стандартизації.

Останнім часом JTC1 практикує публікацію Технічного Звіту (TR) одного з трьох типів:

1) якщо не отримана фактична підтримка на реєстрацію DіS'а.

2) якщо розглянутий предмет усе ще підлягає технічній розробці чи з якихось причин є можливість його узгодження через якийсь час, JTC 1 може прийняти рішення, що більш придатною буде публікація документа як TR;

3) якщо JTC 1 підготував документ, що містить відомості іншого роду, ніж зазвичай опубліковані як міжнародний стандарт (наприклад, модель чи framework, технічні вимоги чи інформація планування, методологія і критерії тестування, фактична інформація внаслідок опитування, проведеного серед національних представників, інформація про роботу інших міжнародних організацій чи інформація про "стан домену" щодо національних стандартів з визначеного предмету).

TR типу 1 і 2 підлягають перегляду через три роки після публікації з метою визначення, чи можуть вони стати міжнародними стандартами. TR типу 3 не переглядається доти, поки відомості, що містяться в ньому, не будуть розглядатися як правильні чи придатні.

Зараз JTC1 має більше 1500 чинних документів, координує розробку близько 80 і регулярно переглядає чинні стандарти ІТ. Багато стандартів мають по кілька поколінь, що зайвий раз вказує на швидкоплинність терміну морального старіння результатів у сфері ІТ – 15-18 місяців.

Приміром, вражає шлях розвитку мови Фортран, життєвий цикл якої нараховує вже шість етапів чи поколінь, починаючи з Фортран-II у 1958 р. і першого стандарту Фортрану-IV у 1966 р. Потім діяли ISO 1539:1980 на Фортран-77 та ISO/IEC 1539:1991 на Фортран-90, поки стандарт ISO/IEC 1539:1997 на Фортран-95 не розділився на три частини через складність і громіздкість мовних конструктів для розпаралелювання процесів, спадкування, арифметики з рухомою крапкою, обробки рядків змінної довжини, розширення вводу-виводу і загалом експорту/імпорту даних. У результаті початого перегляду чинного стандарту, на шостому етапі свого життєвого циклу Фортран-2000 не поступаються за потужністю мові Сі і збагатився засобами об’єктно-орієнтованого програмування, інтернаціоналізації, поліморфізму, застосування посилань, асинхронного вводу-виводу, інтервальної арифметики, зв'язку з мовами програмування тощо.

Контактна інформація:

American National Standards Institute (ANSI) 11 West 42nd Street New York, NY 10036 Telephone: [phone] Fax: [phone]

чи

International Organization for Standardization Central Secretariat 1, rue de Varembe CH-1211, Geneve 20, Switzerland/Suisse Telephone: [phone]. Fax: [phone]

Спеціальна група функціональної стандартизації JTFS (JTC1 TAG Special Group on Functional Standardization) – підгрупа US TAG американської технічної консультативної групи JTC1 (JTC1 TAG), відповідальної за стандартизацію для конкретного обслуговування.

Спеціальна група стандартизації функціональності SGFS (Special Group on Functional Standardization) - група ISO у JTC1, відповідальна за міжнародну стандартизацію профілів чи функціональних стандартів.

Міждержавна Рада стандартизації СНД працює у Мінську з 1996 року. Її першим завданням було впорядкування застосувань ГОСТів як стандартів СРСР у СНД. Тепер ГОСТ лишився стандартом СНД. Такі стандарти можна розробляти і в Україні, спочатку як ДСТУ, а потім за спеціальною процедурою погоджувати з кожною країною СНД і вводити у цих країнах.

Національні організації стандартизації здійснюють стандартизацію у своїх країнах і репрезентують ці країни в JTC1 через національних представників з таким колом обов'язків:

- усунення технічних бар'єрів щодо вільної торгівлі;

- створення, координація, схвалення і підтримка стандартів, що задовольняють національні інтереси країни;

- акредитація груп розробки стандартів;

- актуальний контроль і координація з діями національних організацій стандартизації;

- виконання певних тестів і сертифікаційних функцій, зокрема акредитація організацій тестування і сертифікації;

- надання інформації щодо іноземних національних і міжнародних стандартів;

- створення стандартизованих інструкцій;

- презентація країн у міжнародних органах стандартизації (наприклад, ISO, IEC і ITU-T) і, якщо можливо, у регіональних органах стандартизації (CEN і CENELEC).

Усунення технічних перешкод щодо вільної торгівлі – ключова мета національних організацій стандартизації, які відіграють активну роль на арені міжнародних стандартів, що у свою чергу гарантує всесвітнє використання і прийняття продукції країни.

Більшість національних організацій стандартизації не розробляє стандарти самостійно, а акредитує спеціальні групи розробки стандартів для їх визначення (наприклад, X3 і IEEE, акредитовані ANSI, і Канадська асоціація стандартів CSA, акредитована Канадською радою стандартів SCC) чи затверджує добровільно подані специфікації, розроблені технічними і професійними співтовариствами, торговими асоціаціями і спеціальними групами за інтересами (наприклад, асоціація електронної промисловості EIA – Electronic Industries Association, американське інструментальне товариство ISA – Instrument Society of America).

З деякими відмінностями членство у національних організаціях стандартизації відкрито для виробників, бізнесу, зв'язківців, груп та організацій користувачів (наприклад, групи захисту прав споживачів), профспілок і зацікавлених осіб. Члени технічних комітетів і робочих груп, що розробляють національні стандарти, відділені від споживачів, виробників, урядових агентств, працівників і консультантів. Зазвичай національні представництва розробляють чи обробляють стандарти в таких сферах, як довколишнє середовище, електрика й електроніка, зв'язок і обробка інформації, конструювання, транспортування і розподіл, технологія матеріалів, безпека споживача і якість товарів та послуг, вироблених у країні.

В окремих країнах деякі стандарти прийняті як обов'язкові, наприклад, ряд стандартів зв'язку в країнах Євросоюзу. Подекуди національні стандарти обов'язкові для використання в суспільному секторі (наприклад, деякі AFNOR-затверджені стандарти у Франції). У деяких країнах стандарти впроваджуються добровільно, а у деяких – стимулюється прийняття стандартів, оскільки без доведення відповідності національним стандартам страхові фірми не страхують продукцію (тестування на відповідність стандартам DIN та інспекційне маркування в Німеччині).

Багато країн видають три типи стандартів: обов'язкові стандарти для використання у суспільному секторі, експериментальні добровільні стандарти на нові процеси чи методи; інформативні стандарти чи настанови (на зразок TR).

Японський індустріальний комітет стандартів JISC (Japanese Industrial Standards Committee) відрізняється від інших національних органів стандартів і не має аналогів у світі. Перша причина пояснюється тим, що JISC має спеціальний зв'язок з японськими урядовими і провідними виробниками. Так, секретаріат JISC - Агентство індустріальної науки і техніки (Agency of Industrial Science and Technology) відділення Міністерства міжнародної торгівлі і промисловості MITI (Ministry of International Trade and Industry), що відіграє провідну роль у японській промисловості. Такий вплив централізує національну структуру планування, усуває більшість конфліктних зон, зокрема серед транснаціональних компаній і полегшує затвердження японських стандартів. Крім того, участь іноземних компаній у JISC обмежено географічною і мовною специфікою. Крупномасштабні виробники можуть брати участь, а для груп користувачів і невеликих виробників членство ускладнено.

Зараз членство в ISO/IEC JTC1 мають такі національні органи стандартизації.

Австралія:Standards Australia (SAA)		Австрія:Osterreichisches Normungsinstitut
Бельгія:Institut Belge de Normalisation		Бразилія:Associacao Brasileira de Normass Tеcnicas
Канада:Standards Council of Canada		Китай:China State Bureau of Technical Supervision
Чехія:Czech Office for Standards, Metrology, and Testing (COSMT)		Данія:Dansk Standard (DS)
Єгипет:Egyptian Organization for Standardization and Quality Control		Фінляндія:Finnish Standards Association SFS
Франція:Association Francaise de Normalisation (AFNOR)		Німеччина:Deutsches Institut fur Normung (DIN)
Угорщина:Magyar Szabvanyugi Hivatal		Ірландія:National Standards Authority of Ireland
Індія:Bureau of Indian Standards		Італія:Ente Nazionale Italiano di Unificazione
Японія:Japanese Industrial Standards Committee c/o Standards Department Agency of Industrial Science and Technology Ministry of International Trade and Industry		Південна Корея:Bureau of Standards Industrial Advancement Administration
Монголія:Mongolian National Institute for Standardization and Metrology		Нідерланди:Nederlands Normalisatie-instituut
Норвегія:Norges Standardisermgsforbund		Румунія:Institutul Roman de Standardizare (IRS)
Росія:Committee of the Russian Federation for Standardization, Metrology, and Certification (GOST R)		Словенія:Standards and Metrology Institute (SMIS) Ministry of Science and Technology
Швеція:Information Technology Standardization (ITS)		Швейцарія:Swiss Association for Standardization (SNV)
Україна:State Committee of Ukraine for Standar­dization, Metrology, and Certification (DSTU)		Велика Британія:British Standards Institution (BSI)
США:American National Standards Institute (ANSI)

Членство національних представництв у JTC1 постійно змінюється. Наприклад, з серпня 2002 р. до травня 2003 р. Україна призупинила своє членство у зв’язку з реорганізацією Держстандарту у Держспоживстандарт.

CEN/CENELEC/CEPT складається з трьох регіональних європейських комітетів стандартизації CEN (Comite Europeen de Normalisation), стандартизації електротехнічного устаткування CENELEC (Comite Europeen de Normalisation Electrotechnique) і адміністрування реєстрації і передачі даних CEPT (European Committee for Post and Telecommu­nications Administration). CEN - член асоціацій Європейського економічного співтовариства (European Community) і європейської асоціації вільної торгівлі EFTA (European Free Trade Association). Активізує розробку стандартів своїх членів у ISO-стандарти і європейські стандарти. CENELEC - аналог CEN, що має справу винятково з електротехнічним устаткуванням. CEPT і ETSI - аналоги CEN з телекомунікаї.

CEN, CENELEC і CEPT можна розглядати як європейський регіональний еквівалент ISO з двох причин. По-перше, вони включають національних членів стандартизації з 18 держав Євросоюзу і EFTA. По-друге, стандарти, прийняті цими організаціями, мають виконуватися як повністю національні стандарти, незалежно від порядку голосування членами. Будь-які стандарти, що суперечать цьому, мають скасовуватися. Так, скрізь, де це можливо, члени CEN погоджуються переважно використовувати видані стандарти перед чинними національними стандартами.

CEN, CENELEC і CEPT були створені для поліпшення конкурентноздатності європейських підприємств шляхом усунення технічних перешкод у торгівлі і полегшення вільного руху товарів у Європі. Для досягнення своєї мети CEN, CENELEC і CEPT виконують наступні задачі:

- створення і підтримка EN-стандартів;

- швидке створення престандартів (ENV), які перевіряються протягом трьох років;

- створення гармонізованих документів (HD – harmonization documents), гнучкіших за EN-стандарти, враховуючи технічні, історичні чи інші обставини, що стосуються кожної країни;

- встановлення середовища європейської сертифікації, що видає європейську мітку узгодженості з деякими стандартами і визнає результати тестування і перевірок;

- застосування ISO-стандартів у Європі і прискорення їхнього впровадження;

- взаємодія з європейськими професійними федераціями і численними технічними організаціями для встановлення пріоритетних програм стандартизації і сприяння технічним розробкам.

Європейська асоціація виробників комп'ютерів ECMA (European Computer Manufactu­rers Association), заснована в 1961 році для введення стандартів обробки даних, є торговою організацією, відкрита для будь-яких розробок комп'ютерних фірм, виробництва чи продажу в Європі. Нараховує більше 40 членів і 14 активних технічних комітетів. Додатково до запровадження власних стандартів, ECMA сприяє розробці ISO-стандартів, особливо протоколів високих рівнів для OSI-мереж. Також розробляє PCTE-стандарти для мобільного загального інструментального середовища (Portable Common Tool Environment).

Асоціація електронної індустрії EIA (Electronic Industries Association) - американська торгова організація, члени якої передусім – виробники. Починаючи з 1926 р., EIA розробляє стандарти на електричні та електронні вироби і компоненти. Багато її стандартів схвалені як ANSI-стандарти.

Інститут інженерів електро- і радіотехніки IEEE (Institute of Electrical and Electronics Engineers) – професійна наукова, технічна і освітня організація, що розробляє стандарти трьох видів:

- повні стандарти як документи з обов'язковими вимогами;

- методи, що рекомендуються, як документи щодо позицій, виділених IEEE;

- настанови, що пропонують практичні підходи, але не дають рекомендацій.

Рис. 1.15 - Діаграма стандартизації IEEE

IEEE акредитований ANSI і, отже, може подавати стандарти на розгляд безпосередньо Комісії з перегляду стандартів ANSI для визначення їх як національних стандартів США. Проте IEEE має членів більш, ніж з 150 країн світу, і тому бере участь у багатьох програмах національної, регіональної і міжнародної стандартизації.

Комісія зі стандартів IEEE допускає, координує та схвалює проекти стандартів і спостерігає за спільними діями з іншими організаціями стандартів. Стандарти пропонуються і розробляються технічними комітетами IEEE, а їхнє голосування здійснюється під наглядом Департаменту стандартизації США. Індивідуальні проекти стандартів, розроблені у спеціальних робочих групах, подаються в комітети вищого рівня, зазвичай одна робоча група на стандарт (рис. 1.15).

Членство в IEEE відкрито для широкого кола фахівців і переважно потрібно для голосування, але не для участі в розробці проектів стандартів. Участь у стандартизації - зазвичай персональна, а не компаніями чи організаціями. У розробці IEEE-стандартів беруть участь близько 30000 суб'єктів. Діє понад 600 IEEE-стандартів, а понад 800 проектів стандартів розробляється. IEEE також керує секретаріатом чи співсекретаріатом дев'яти акредитованих комітетів стандартів.

Серед найвідоміших IEEE-стандартів – IEEE 802.3 CSMA/CD (множинний мережний доступ з контролем носіїв і з’ясуванням конфліктів – Carrier-Sense Multiple Access), IEEE 802.4 на естафетну магістраль локальних мереж), IEEE 488 на шини, національні електричні правила техніки безпеки (the National Electrical Safety Code), IEEE Pl003.n на POSIX-стандарти. Багато IEEE-стандартів схвалені як ISO/IEC-стандарти.

Національний інститут стандартів і технологій NIST (National Institute of Standards and Technology, колишня назва – Національне бюро стандартів) заснований Конгресом США у 1901 р. для впровадження результатів американської науки і техніки. З цією метою Інститут обчислювальної техніки і технологій ICST (Institute for Computer Sciences and Technology) у межах NIST проводить дослідження і надає консультації федеральним агентствам щодо придбання і застосування ІТ.

Як головний рушій розробки стандартів NIST за допомогою ICST розробляє і видає для США федеральні стандарти обробки інформації (Federal Information Processing Standards). Федеральні агентства зобов'язані використовувати ці стандарти у своїх застосуваннях. FIPS-стандарти також широко використовуються у приватному секторі і часто приймаються як ANSI-стандарти. Крім стандартів, NIST визначив профіль мобільності застосувань APP (Application Portability Profile), що включає ряд необов'язкових специфікацій і настанову для користувачів урядових організацій США з використання у розробці мобільних, інтероперабельних середовищ.

Розробка і розвиток як FIPS, так і APP виконуються разом з користувачами і постачальниками шляхом проведення NIST симпозіумів розробників і користувачів (наприклад, симпозіуми конструкторів OSI, симпозіуми із застосувань і середовищ проектування програм). Симпозіуми забезпечують форуми для користувачів, зворотний зв'язок з постачальниками і коментарі щодо розвитку стандартів NIST.

Додатково NIST розробляє методи тестування і критерії якості робіт, на допомогу користувачам і постачальникам у впровадженні стандартів і перевірці відповідності реалізацій постачальників з FIPS-специфікаціям. Між іншим, NIST має набори тестів для більшості мов програмування, SQL і набір тестів відповідності ISO/IEC 9945-1:1996, що ґрунтуються на розроблених і затверджених тестах робочої POSIX-групи P1003. 3.1.

Крім розробки власних стандартів, співробітники NIST беруть участь у інших діях із стандартизації в організаціях, включно з X3-комітетом з систем обробки інформації ANSI (ANSI X3 Committee on Information Processing Systems), ISO/IEC JTC1, ITU-T, ECMA і IEEE.

T1, акредитований з 1984 р. ANSI, розробляє стандарти і технічні звіти на підтримку міжкомпонентного з'єднання та інтероперабельності телекомунікаційних мереж в інтерфейсі кінцевого користувача, передавачів інформації, постачальників інформаційних і розширених послуг і устаткування. Шість технічних підкомісій T1 зараз розробляють стандарти і звіти та рекомендують позиції при спільному розгляді питань з іншими органами міжнародної стандартизації, зокрема Північної Америки. Членство і повна участь у T1 можлива для всіх зацікавлених сторін.

X3 як акредитований ANSI комітет з обчислювальних засобів і обробки інформації (Computers and Information Processing Committee), заснований у 1961 р., розробляє національні і міжнародні стандарти обчислювальних засобів, обробки інформації та офісних систем. Рада з індустріальних інформаційних технологій ITI (The Information Technology Industrial Council) функціонує як секретаріат X3.

Членство X3 відкрито для всіх організацій після сплати внеску, насамперед виробників обчислювальних засобів, постачальників комунікацій, груп користувачів і урядових агентств. Понад 3200 добровольців з цих організацій беруть участь у роботі X3 у складі 85 технічних груп, що працюють над 700 проектами. Три постійних комітети подають звіти в X3: комітет LRPC для довготермінового планування (Long Range Planning Committee), OMC-комітет оперативного керування (Operational Management Committee) і PPC-комітет планування (Project Planning Committee). У табл. 1.4 перераховані технічні комітети X3.

Таблиця 1.4 Склад технічних комітетів і груп X3

Дата добавления: 2015-11-26