Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Випробовування Смертю

Це перша частина розповіді про Перевертання в якій буде йтися про його життя, успіхи та невдачі подорожі, любов та втрати. Так же про події які призведуть до жорстокої війни між людьми та різними істотами так же про долю різних людей та тварин, кожен з них поєднаний між собою. Так же про королівство яке давно зникло так думали всі так же про короля та битви між людьми та тваринами. Так же про короля королівство Драконів. Я кий знав про майбутню війну і нічого не прийняв багато чого буде рішатися від його рішення.

 

«Дім»

 

Лелі прийшла з подвір’я і звернулася до Перевертня:

- Ти чого сидиш йди помагай батьку?

І рушив до тата, та ніслова не зказав. Тато якраз в цей час готувався до завтрішного дня, перевірив віз як колеса чи не скріплять та вони скрипіли тому він змасти і зробив сідужку бо інша була поломана. Перевертень прийшов до нього і сказав:

- Розкажи мені про бабу та діда?

- Ну добри слухай. Сказав тато і почав розказувати:

- Наш рід походить з двох родів які об’єдналися. Моя мама і тато походили з далеких двох родів. А баба та її чоловік були ковалями, а мого тата мама та її чоловік були лікарями та всі їх вважали чаклунами, але вони просто травами лікували людей. А в мами нашої були теж з двох родів її тато був з роду шкуроробів, а мама була з давнього роду якого вигнали з королівства Вовків.

Тато завершив розмову та йому зразу дав питання Перевертень:

- А скільки є королівств?

- Їх є сім та зараз є п’ять. Сказав тато.

- А чого їх є п’ять а була сім.

- Бо була столітня війна і королівство Вампірів та Гірських людей було знищено.

- А які є королівства?

- Є королівства Драконів які і захопили людей гірських та драконів, винищили їх в столітні війні. Так же є королівство Вовків та об’єднані королівства Велетнів та Долини так же королівство Людей та Чорних або Магії.

- А чого вимерли дракони в королівстві драконів?

- Бо до столітньої війни в нашому королівстві мешкали, поки їх не винищили в столітні війні і наш король взяв на прапор наніс знак драконів.

- А чого ж на нашому гербі вовк?

- Бо я захотів і взяв мами герб а її герб вовк.

- Зрозуміло.

- А чого в тебе сьогодні такі дивні питання ти наш розумник? Тато взяв і погладив по голові і додав:

- Сьогодні мають приїхати гості.

- Які..?

- Твій двоюрідний брат Дуку та Дела із Ганою.

Погода була при красна було жарко і сонце на небі було вже по середині а хмар не було а це означає що скоро буде обід. Лелі в той час готувала обід стояла біля печі та варила борщ. Тато Перевертня сказав:

- Ну йди давай помагай мамі, або йди до будинку та дивись картинки далі в книзі.

- Добре.

І Перевертень пішов до будинку взяв книгу де були дивні написи та малюнки, йому подобалися малюнки а написи він не міг прочитати. Тай час його тато пішов в стайню він дав сіно коням і коровам та телятам.

Він вийшов з стайні. І вчув як відкрилися ворота і як заїхали до воріт віз на ньому були Дела і Дуку, а Гана той час зайшла до будинку і сказала:

- Привіт Лелі.

- Привіт Гано. Сказала Лелі.

- Як справи?

- В порядку, а у вас як справи?

- Теж в порядку. Давай поможу?

- Добре.

Вони якраз накривали стіл коли до будинку зайшли тато Перевертня та Дела та Дуку. Перевертень замітив їх і побіг до них та по дорозі його перехопив його.

- Привіт Дела. Сказав Перевертень.

- Привіт Перевертень. Сказали разом Дела та Дуку.

Вони поздоровались в взявшись за руку і потиснули. Вони сіли за стіл всі і почали обідати і почали розмову.

- Ми завтра ранком їдемо на базар може ви з нами по їдете. Сказав тато.

- Ні, вибач брати з довгої дороги, ми об’їздили все королівство і хочемо трохи відпочити. Сказав Дела.

- Добре. Якщо захочте ми зранку виїдемо. Сказав тато.

- І як ваша подорож? Сказала Лелі.

- Наромально, ми побачили всіх наших родичів. Сказала Гана.

- Ми все вам розкажемо пізніше. Додав Дела.

- Добре. Вибачили міста, фортеці та моря …Сказав Перевертень.

- Дуку тобі Перевертень розкаже все що бачив. Сказав Дела.

- Тебе брати не було три роки. Сказав тато.

- Нічого не змінилося?

- Змінилося став новий король до влади.

- Тай що.

- Ми бачили багато при красних місць. Сказала Гана.

Вони говорили до ночі потім Гана із Лелі наложили на стіл вечерю. Повечерявши вони порозходилися по кімнатах.

 

«Ніч згадок»

 

Батько Перевертня лежав в ліжку та обернув голову та побачив що Лелі спить і сам закрив очі і знову побачив картину:

Він стоїть на горі а біля нього стоїть маг і який сказав:

- Ти знаєш що робиш?

- Та. Сказав Батько.

- Ти знаєш чим тобі це буде загрожувати.

- Так.

- Ну тоді давай кров.

Він перерізав на руці вену і стиснув кулак і кров потекла в чашу. Маг в той час мішав в чавуні та кідав зіля та говорив якесь заклятя але він не міг зрозуміти. Він дивився на чашу ось і вона повна і він сазав:

- Все щаша повна.

- Ти готовий? Сказав Маг.

- Та.

- Скажи три рази?

- Так…..

Вінь вчув шорох і відкрив очі і Лелі дивилася на нього і сказала:

- Знову кошмари сняться?

- Ні.

- Ти знаєш що я бачу правду.

- Так.

- Піди до друга нехай дась зіля.

- На що?

- Ти як будеш робити коли ти хочеш завжди спати?

- Після завтра схожу.

- Добре.

- Закривай очі та спи.

- Не пириживай я засну але ти перший засинай.

 

«Базар»

 

Перевертень та тато вони вранці вставши поїли зібралися. Тато вийшов і почав готувати коня до подорожі він на ложив на віз десять міхів пшениці через хвилину підоспів Перевертень і вони разом рушили до купця. Вони їхали дорогою поміж будинків. Вони проїхали поміж всіх будинків. Купець жив на кінці міста. Вони доїхали туди проїхавши, вони пішли до нього і продали йому чотири мішка пшениці. Вони взяли за один міх десять золотих.

Далі вони рушили в інше місце це було замок герцога Дрінхельда, вони там продали п’ять міхів по двадцять золотих. Вони рушили до базару який знаходився біля цього замку вони купили свиней та курей. Це була погода гарна день світлий але рухалися хмари. Вже було майже після обіду. Вони ходили по базару а тоді коли все що треба купили. Вони рушили в дорогу. Вони рішили скоротити дорогу поїхавши через ліс вони приїдуть швидше. Думав так тато. Тому рушили лісом їхали довго. Перевертень дивився та думав яка крас ревінь вже трете раз іде з татом кудись.

Вони в су дорогу не говорили лише погляди кидали один на одного тато сам говорив з всіма тому Перевертень не чув розмову, бо тато заборонив злазити з воза до того як вони йшли вечором спати тому він боявся злазити з воза.

 

«Смерть»

 

Вони їхали нікого не зачіпали коли це в них миттєво перед ним влучила стріла в віз і Перевертень під віз тато скочив і витяг меч з соломи який положив вчора. І став біля возу і вийшли з лісу чотири грабіжники один із них закричав:

- Гей? Ходи сюди і не бійся? Нічого не зробимо якщо не віддаси коня і товар який везеш і гроші то лишися живий?

- Ні. Сказав тато.

- Ах так то вмри? Закричав один із грабіжників, і додав другий:

- Держіть його???

Почався бій між ними запеклий бій один із грабіжників досяг лук і стрілив і почав цілитися Перевертень кинувся криком на нього і вкусив за руку. Із руки потекла кров полицю Перевертня. Ворог закричав від болі, третій чоловік обернувся і в ту мить тато вдарив його мечем той зойкнув і впав. В ту мить лучник якого вкусив Перевертень в дарив його в лице і відкинув його вбік витяг меч щоб вдарити його але тато встиг відбити вдар. Тато закричав:

- Біжи в ліс і йди в місто або сховай поблизу і чекай мене?

- Добре. Закричав Перевертень.

Побіг Перевертень в ліс і впав рядом з деревом і лежав. Наставала ніч. Тато бився поки мав силу. Один із нападників ранив його в ногу зібравшись зі силами вороги атакували зі всіх сторін і не встиг крикнути тато як три мечі вп’ялися йому в груди наче п’явки. Перевертень сидів за деревом і чув стукіт мечей і вчув крик когось зранених йому голос здався знайомий і він обернувся і побачив як його тато впав на землю один із грабіжників взяв меч тата і дарив тата в груди Перевертень спостерігав як грабіжники взяли коня та товар який вони везли і один з них витяг меч і протикав сіно на возі дума проте що може бути сховані гроші та він і не помилився він знайшов золото і витяг його з сіна далі всій товар на ложили на коня і рушили геть. Перевертень дочекався коли вони пішли геть він побіг до тата і кричав:

- Тату...?

 

Впавши біля нього він поставив руки на груди і почав кричати і плакав.

Вже стала ніч хмари закрили місяць. Перевертень почув крик і він прислухався і почув виття вовка. Вовк зловив запах крою і подався до полю битви. Перевертень встав і рушив до вогнів які щойно замітив він зрозумів що це люди та можуть бути вороги і вчувши крики він зрозумів що це його та батька шукають. Він лише вийшов з лісу як його щось хватило заруку він обернувся і побачив вовка який вкусив його за руку він відчув холодній піт по тілу пройшов по ному страх пронісся тілу. В цю хвилину він вчув крик селян та солдатів. Вовк вчув ці крики та втік в ліс. Вчув Перевертень крик чоловіків він обрадувався а далі похмуро закрив очі і потал сльози по холодному лиці і наче і рука не боліла і наче вовка він не боявся він жалів що не пішов в місто по допомогу. Доргнув за рукав чоловік і промовив:

- Синку як тебе звати?

- Перевертень. Сказав Перевертень.

- Де твій батько, і як твоя рук її треба промити.

- Наромальна рука треба йти поки вовки незіли його тіло.

- Не бійся ми його доставимо, а зараз повертайся з моїми людьми табор зрозумів і не тікай а ми підемо до поля бою.

Ніч темна Перевертню було страшно навіть з охороною та його думки були за тата, вітер був холодній та дув сильно.

- Скоро будемо біля табору? Сказав один з людей.

Кожного були думки проте що побачать їхні друзі на полі бою. До табору дорогою йти по болоту грязь хлюпочила під ногами, руки було холодно наче настала зима, багато було йти лісом. Вітер ніс запах смаженої солонини заблищали світло вогння. Один із чоловіків крикнув проте що це їхній табір, Перевертень почав скоро йти. Перевертня було на думках як там батько чи знайшли його і від думки аж мороз потілу пішов. Люди які йшли два солдати і брат тата це був Дела. І Дела сказав:

- Привіт?

- Привіт?

- Що сталося?

- Тата вбили розбійники?

- Зрозуміло. Аціх воїнів звати Ханок та Генок вони брати.

Хлопець не відповідав наче дерево стояв нерухомо він згадав про гроші і думки тепер були дуже далеко а тіло стояло наче пуста хата. Дела підійшов і поставив руку на плече і в думках була наче він не знав що казати перебирав слова. В ту мить хлопець поставив руку на своє плече і сказав:

- Я радий що ви не кинули нас в таку годину. А думки змінилися, думав про маму як вона там чи хвилюється чи вона вже страху умерла і думки лізуть одні за одніми. В цей час місяць зійшов вітер холодний перестав вити і зірки блищать краще одна за одну, наче їх там запалив. Ханк крикнув:

- Не відставайте ходіть бо заблудитись?

Брат його піддержав те саме з назв а в них на думках було одна думка що вони побачать на полі бою. І почали один з одним спиричатися:

- Може там і ворог є вбитий?

- Ні? Скоріше там лише бідний селянин вбитий.

- Ні? Це не селянин ти хіба нічого про його родину не що наче вони якісь може чи інші люди із якогось дивного клану.

В ту мить підійшов Дела і промовив:

- Нічого з цього неправда і не питайтеся розвідати про наш клан.

Вся думка в нього було про те що ніхто немає права лізти в наш клан.

Вони продовжували йти під при красного покриву ночі. Ніхто більше не говорив в братів двох думки були що це за клан. Дела думав як там жінка та дитина та невістка, думки вже похмурні лізли в голову аж піт виступив на чолі ту мить вони вийшли з лісу на галявину де побачили свій табір але неможна назвати це табором там стояли два чоловік і троє спали це теж були солдати. В них було лише на думці щоб всі повернулися живі, і думка була всіх довго так що деякі навіть з нив заснули. Перевертень підбіг до вогню щоб загрітися, м'ясо в той час вже жарилося люди підійшли і сказали:

- Вставайте?

Всі митево проснулися навіть лінивий Хета схопився, але радість мінувала бо було лише три чоловіка та хлопчик. І один із тих хлопців сказав:

- Це він?

- Та. Сказали брати.

- А який він храбруй правда синок? І положив руку на голову і почухав. Перевертень відійшов і здригнувся бо подув холодний вітер, він нічого не сказав лише подумав лише проте що він би зараз робив спав і почесав голову.

- Зараз треба вам перекусити і лігати спати. Сказав Дела. Так як він старший він не міг до чикатися ранку ніяк не міг бо здавалося що час тягнеться довго. Поки його не збив крик на те що їжа вже готова та те щоб вони налітали. Він обернувся і побачив Лена він подумав це той що за в жду попадає в халепу, він проговорив в голос свою думку. Відповідь не за чикалася:

- Зараз я тобі покажу як з мене насміхатися. І думка зразу проте чивінь не переборщив з відповідав.

- Ну що давайте їсти. Сказав Дела і подивився на нього і подумав наче мала дитина в якої іграшку забрали. Сіли вони вечеряти біля столу якого зробили з гілля смерічок було при красно було смажене м'ясо, паляниці і цибуля так же була горівка зроблена на травах. І в сих була думка що побратими побачать на полі бою і всі лягли спати. Лише Перевертень дивився на місяць і дума чи це насправді чи це сон і заснув так і постового не ставили бо капітан солдатів сказав що сам буде на пості, всі в це час спали крім нього він сидів до ранку.

 

«Вовк»

 

Поки одна група йшла в табір друга тоість: Бліц, Тілк і Леоній йшли на поле бою, хоча яке там поле бою, думав Леоній. Леоній розвідник і наша задача знайти це місце і забрати тіло селянина щоб вовки не зіли тіло його та доставити або поховати його. Два інші думали скільки їм іти під цим небом вони не була чорне воно сіяло наче гарне золота монета яку ми одержати за нашу роботу. Тут і вони почали висти один із одним розмову про те що там сталося:

- Хіба хлопець не сказав що його бать мертвий?

- Може йому від страху показалося в сяке буває може в друг він поранений?

- Ні.

- Так.

- Ні.

- Так.

Вони би сперечалися довго поки би не замітили що Леоній зупинився і обернувся і приставив до рота палиць і сказав:

- Тихо??

В нього на думці було чути як хтось йде за ними це може мене показалося думав він і схотів переконатися. А ті двоє зупинилися і думали що ж він там замислив, хотя вони стояли в болоті але це не могло їх збити і вони почали прислухуватися. Вони лише чули крик сови:

- Огу…..

І подивившись в гору вони побачили круглий місяць від з ляку вони побілілі наче як та крейда біла. Капітан скористався коли вони відвернулися і коли вони оберталися він їх налякав так що вони в пали болото і почали кричати на нього від з ляку:

- При дурок?

- Дурак?

- Як ти міх зробити з нами так зробити?

В нього той час у смішка з лиця не сходила і він подав їм обом руку і сказав:

- Чого розсілися тут ану вставай?

І думка не сходила з голови і він схотів крикнути:

- Виходь з лісу я знаю що ти тут йдеш за нами?

Ті з очима які були чуть не вилізли на потилицю, ті двоє спитали:

- Це ти що здурів, чого кричиш?

А думали вони про таке, от дебіл кричить на весь ліс хоче щоб нас вовки зіли але в нас є зброя і так думка крутилася в них двох поти начальник сказав:

- Мені здається що хтось за нами стежить і де?

- Коли здається треба христитися. Сказав Бліц витерши із штанів болото.

- Ні, подивися туди? Сказав Леоній і показав пальцем в бік поляни на вовка.

- Це ж вовк і великий він наче слон. Сказав Тілк.

- Це ж не вовк а перевертень, що ж він там робить, ану підемо подивимося? Сказав Леоній. І вони пішли на цю поляну і в них від побаченого по шкірі пробіглися стадо мурах вони хиталися навіть Леоній стало погано. В центрі поляни стояв віз із стрілов збоку був меч забитий в тіло людини а збоку вовк їв тіло. Хоття це не був вовк а перевертень так водночас подумали троє. І кинулися бити вовка кинувши в нього списи але списи лише пронеслися над головою і незачіпили вовк увагу на них не звернув бо видко був голодний вони повитягували мечі і кинулися на нього з криком:

- Бийте його???

 

Вовк підняв голову і замітив три постаті він показав зуби і кинувся на них вони злякалися і стали в стрій і поставили перед собою щити та вовк перескочив через щити і побіг в ліс та ті від переляку самі кинулися хто куда один в ліс другий протилежну сторону від першого а третій лишився лежати за щитами із закритими очима і кричав:

- Рятуйте???

Інші два пробігши трохи вони зупинилися і обернулися на крик побачивши картину лежавшого Леоні який тряс своїм тілом вони підійшли до нього тихо та в них було на думці помста тому вони закричали в голос:

- Бий його вовк йде до тебе Леоні?

Той з переляку схопився і побіг в ліс а коли зрозумів що ніхто не біжить він обернувся і побачив як ті двоє з нього сміху вмирають. Він підійшов до тіла

Та там вже стояли двоє і вони вголос разом сказали:

- Спізнилися???

І перед ними лежало тіло покусане це було тіло видко селянина. Вони взяли мечі і почали копати яму за деякий час вони викопали по коліна земля була м’яка тому вони не змучилися лише потупила мечі. Вони поставили тіло накрили плащем та засипали глину та наносили на верху каміння та забили меч біля голови так глибоко щоб тяжко було витягти грабіжникам. Сказав старший:

- Най земля тобі селянин буде пухом та най боги подбають про твою душу.

Зняли вони шоломи та поклонилися йому наче королю такий був звичай хоронити всіх хто загинув в бою, тоді вони встали і рушили додому всіх були думки лише проте щоб швидше до йти додому. Вони пройшли половину шляху до табору мовчки, вже світало коли вони лише до йшли до початку лісу який вів до табору. Вони до обіду вже були на місці та нікого не було лише дим курився з вогню. Тоді сказав Бліц:

- Де вони ділися?

- Вони пішли до містечка. Сказав Леоній.

Він сів на землю думки була одна в них мало припасів навіть не стани поїсти, але вони обіцяли сховати їду та воду в грані вогню чи з робили вони це, він вчув рух по заду тому обернувся і побачив що Тілк рився в грані і витяг воду та їжу сховану в сумці. Тілк закричав:

- Їжа?

Та почав розкривати сумку витяг паляницю і почав їсти.

- Хватить, лиши в сим? Сказав Леоній коли підходив до нього.

- Сідаймо їсти? Сказав Бліц коли теж підходив до Тілка.

І всі думка була одна як по швидше йти додому. Тому вони сіли їсти швидко поїли та рушили додому. Погода була жарка сонце пекло наче вони попали впекло. Вони думали хто піде скаже їм та вони лише поглядали один на одного і не сказали ні слова після їди тут Леоній сказав:

- Я піду скажу ім. що сталося з його татом бо мені по дорозі і возму ваші гроші а потім зустрінемося і ведам вам бо вам далеко йти?

Ніхто з них не сперечався в сі були згодні і сказали разом двоє:

- Добре?

Далі вони йшли тихо до міста бо були змучені все тіло боліло їх.

 

«Дух»

 

Перед ним стояв друг весь в кровї але маг не злякався лише сказав:

- Ти хіба не мертвий?

- Ти знаєш правду. Сказав дух.

- Так.

- То скажи що не так чого моя душа ще тут.

- Угоду яку ми вклали вона можливо розірвалася.

- Ні.

- Якти знаєш?

- Бо я підщитва дні і це був останій.

- Тоді я незнаю.

- Ти вкладав угоду а я дав свою кров.

- Ти знав на що йдеш.

- Я робив заради сина.

- Так я знаю.

Він обернувся та глянув в бік міста та сказав:

- Я піду в місто і взнаю чи живий твій син?

- Добре.

- Тоді не зникай чикай мене тут.

- Добре.

- Як його звати?

- Перевертнь.

- Ти ліпше імя дати не міг?

- А що тобі неподобається?

Він обернувся і побачив знову духа і той сказав:

- Ти скриваєш щось від мене?

- Ні.

- Ти знаєш що я можу відчувати брехню.

- Ти відказався від свого дару.

- Ти знаєш причину.

- Так.

- Я можу залізти в твою голову і в знати що ти від мене скриваєш?

- Не зможеш.

- А я попробою.

І дух линув до мага той не встиг ухилитися і вони зіткнулися.

 

Місто «Креків»

 

От Перевертень став і пішов д річці помив лице холодною водою. Хоття всі в стали лише лінивий Хета не хотів в ставати в нього на думці було лише одне сон, дівчата, їжа і вино. Підійшов до Хети Дела і почав його трусити і говорити:

- Ану ставай лінивець а то зараз дам по лицю?

А в думках було одне знову будемо запізнаватися через цього лінивця.

- Ні я не встану, стояв на вахті, а ще посплю, а ви йдіть собі.

- Дивись половина вже пішла лише ми з тобою осталися.

-

- Ні..

- Ну як хочеш ми пішли. Мені треба ще їду і воду сховати в грані щоб вони знайшли так ми з ними домовилися.

І пішов робити то що сказав. Перевертень бавився біля річки і наче забув про вчора то що сталося він був веселий наче вчора нічого не сталося. Ранок був при красний кілька хмар на небі та вітер легенько дув наче гладить а сонце вже вийшло і красиво стояла. Перевертень по плечу вітер легенько пройшовся йому здалося що до нього дотулився тато, він обернувся та нікого не було та чувся спів птахів. Лінивий Хета встав позіхнув потріпався взяв плащ і пішов не звертаючи уваги на те що відбувається навколо, і думки були те що йому знову не дали спати і пішов говорив собі щось собі під ніс. Дела встав із землі де він був поставив їжу та воду і засипав попелом щоб тварини не лізли. Коли Перевертень побачив його він був весь чорний наче чорт але не хватало ріг і хвоста він розсміявся від побаченого. Та Дела не звернув увагу на малу дитину лише сказав:

- Будь острожний якщо впадеш воду то течія тут швидка тому тебе внесе далеко і ти вмреш.

Він продовжував сміятися в нього настрій був веселий. Сміх долинав далеко наче все живе і неживе сміється разом з ним і він встав і пострибав по камінцях але були мокрі та він пройшов наромально. Лишився лише Дела він став витирати плащ і помив лице в ріці та поскакав за Перевертнем в нього настрій був веселий за малого та коли згадував брата то настрій мінявся він майже їх догнав. Деякі вже побачили вежу сторожову яка стояла на краю поля із неї визирали дві голови в шоломах які крикнули:

- Ану стоять хто такі?

- Ми свої? Сказав Дела.

- Хто свої а свої вже в місті? Сказав один з стражі.

- Так ми свої, ми ходили шукати мого брата на нього та сина його напали розбійники?

- Ну знайшли?

- Так. Відправили людей на пошуки поля бою а свого небожа виду додому.

- Тут теж проходили кілька хвилин тому люди це теж ваші?

- Та.

- Ну тоді йдіть і скажіть тим що стоять біля воріт щоб відправили до нас заміну.

- Добре.

- Ну вже йдіть?

- Бувайте і гарно вам добратися додому.

- Дякую? Бувайте.

Шли всі разом і думали що вони будуть робити. Підійшовши до воріт вони були закриті міст був піднятий та через міст вчувся голос:

- Ви хто ви до кого?

- Ми свої? Відповів Дела.

- Зрозуміло. Ну знайшли свого брата?

В цей момент міст опустився вниз і ворота відкрилися.

- Ні. Лише його сина. І відправили людей на пошуки мого брата.

Тому вони будуть сьогодні вертатися пропустити їх.

- Добре.

- А на посту казали щоб ви вислали когось на заміну їх.

- Добре.

- Ну ми пішли, щасливо?

- Ще по бачимося.

Думка зразу змінилася в Дела що він мав на увазі під цим словом по бачимося. І Дела сказав двом іншим:

- Можете йти додому до своїх родин і дякую за все а завтра приходьте за грошима.

- Добре. Сказали всі.

І думали вони всі проте щоб відпочити та про гроші які вони заробили сьогодні і вони пішли в інші вулиці. В спину Дела сказав:

- До побачення?

І взяв Перевертня за руку повів краєм вулиці вузької де ходили люди і щось собі говорили. Сьогодні місто було сповнене гомоном та сміхом.

- Що за гомін в місті що сьогодні за день? Сказав Перевертень до Дели.

- Сьогодні день появи цього міста вже пройшло дванадцять років. Сказав Дела.

І повів хлопця в бік на пусту вулицю яка була довга та вузька за по передню наче без кінця. Будинки були збудовані з дерева та вкриті соломою але на деяких були малюнки тому вони сподобалися Перевертню. І все дальше відходили від ринку бо зникати почав крики та звуки а це свідчить проте що ми наближаємося до гори де ми живемо так думав хлопець.

Вони вже підходили до гори.

 

«Дім»

 

Дома в той час була зготовлений обід так хазяйка думала що вони прийдуть і думка довго з голови не виходила. А Гана сказала:

- Не переживай все буде порядку а якщо твій чоловік загинув то ми будемо тобі помагати в сому що ти скажеш.

- Добре. Я згодна. Сказала Лелі.

І в чули що на вулиці хтось іде і вибігли Лелі та Гана і побачили Перевертня і кинулися один до одного і обнялися і почали крутитися але потім зупинилися і подивилася на Дела і сказала:

- Де мій чоловік?

- Не знаю?? Сказав Дела.

- Може знає Перевертень, та ходіть до столу і там розкаже Перевертень проте що сталося, так же і ви голодні а стіл накритий все стане холодне давайте до столу? Сказала Гана поки підходила до Дели в ту мить появився Доку і крикнув:

- Тату??

І повісився на його шиї поки Гана не стягнула його і повела їх обох до будинку за руки а вони не впиралися йшли як послушні вівці. За ними по слідували Перевертень та Лелі. На столі були накриті страви борщ, хліб свіжий та картопля в салі та цибульці, горілка та запах свіжого хліба розійшовся по хаті пахло солодким медом та корицею які теж певно були в хлібі. Всі сіли за стіл і почали їсти бо були голодні. Всі їли та ніхто не став давати питання їм, вони чекали коли вони самі розкажуть. Сонечко світило віконце і здавалося наче воно усміхається їм. Перевертень відложив ложку вбік і думав проте що як розказувати та з чого починати і почав з самого ранку коли вони лише їхали до лицаря всі слухали його уважно щоб не пропустити ні слова і тишина була лише лунав голос його наче він командир а це його солдати.

- Стук….

Пролунав звук по дверях і зупинився розказувати Перевертень на головному як вони зустріли ворогів.

- Інтересно хто прийшов? Сказав Дела та встав за стола та вийшов з кімнати всі сиділи за столом і не сказали ні слова. Дела відкрив двері там стояв один з чоловіків це був Леоній він виглядав в томлений вони потисли руки та сказав Леоній:

- Можна зайти?

- Та прошу? Сказав Дела та відступився з дороги до будинку.

- Я приніс плоху звістку?

Дела швидко закрив дорогу та перегородив шлях і сказав:

- Яку?

- Ми поховали його на полі бою бо його трохи погризли вовк?

- Добре. Слухай уважно ні ком ніколи не кажи що його вовки покусали а не захотіли везти додому?

- Я згодний.

- Ну тоді заходь?

Дела відкрив двері та Леоній не зайшов а сказав:

- Ні я не маю часу дома роботи багато та я змучився.

- Ну як хочеш.

- Добре завтра я прийду за грошами із хлопцями.

- Добре?

- До побачення?

- До побачення?

Леоній обернувся та рушив додому і закривши фіртку, і думав про цю розмову з його голові крутилися ці слова, чого він не хоче щоб знали правду.

Дела стояв та дивився в слід його і думав чи сказати правду чи з брехати невістці. За стоявся подумав він і зайшов до кімнати всі дивилися на нього наче він клоун тоді він сказав:

- Най діти йдуть надвір та погуляють?

- Добре. Сказали діти та пішли на вулицю але в них думки були що вони скривають закривши двері за собою звук пронісся по кімнаті хрипкий. Дела зробив крок і поставив ніжно руку на плече Лелі і сказав:

- Він загинув гордо на полі бою за хіщаючи сина і похований теж там бо мої люди запізнилися його трохи вовки розтерзали. Про вовків дітям не кажіть а з кажемо що вони негодні були та й не перенесли, згодні?

- Добре? Сказали вони разом.

Лелі заплакала сльози потекли по лицю вона обернулася до Дела і обняла і закричала:

- Чого це він саме?

- Це доля? Відповів Дела та обняв її і відвів до крісла та погладив і посадив її в крісло і сказав:

- Заспокойся не переживай я тобі поможу як зможу.

І відійшов до жінки. Жінка стала трохи ревнувати але коли чоловік поставив руку на плече вона успокоїлася і обняв її і прошепотів:

- Стеж за нив щоб вони сама не лишалася а то натворить що нетреба?

І поцілував її в губи і блиск в очах підніс в них настрій тому Дела відійшов від них і пішов на вулицю. Гана підійшла до Лелі і сіла край стола і промовила ніжно щоб не зробити гірше:

- Слухай скажи мені все що в тебе в душі?

І в думці було успокоїти Лелі.

Дела пішов до стайні взяв вили щоб перекопати город. Він думав нічого б не сталося якби він поїхав з ними, він почав перекопувати маленьку городець.

Хлопці в той час вже взяли дерев’яні мечі і один одного почали атакувати. Перевертень мав меч та щит а суперник Дуку мав два мечі і почав атакувати Дуку, але Перевертень перебив його атаку і почав сам атакувати його. За ними спостерігав Дела щоб ніхто не ранився або не було не чесного бою щоб билися по правилах. Перекопавши город він сів біля будинку на лавицю та спостерігав як Перевертень перемагав його Дуку промазував тому Перевертень скористався моментом і вибив меч з руки в нього але Перевертень був ранений в руку коли його вкусив вовк але він був сильний за Дуку тоді Перевертень викинув щит бо він любив битися чесно так його навчив тато. Це замітив Дело та усміхнувся від побаченого того що бій іде рівномірно рівними силами. Дуку атакує і промазує він упав тоді Перевертень атакуючи його ногою вибив меч з руки коли меч впав він приставив меч до шиї і сказав:

- Здавайся?

Дуку знав що меч дерев’яний але перерізати горло можна тому він закричав:

- Здаюсь?

Підняв руку і Перевертень поміг йому встати тоді до них підійшов Дела та сказав:

- Гарно б’єтеся та ти Перевертень б’ється чесно так як тебе навчив мій брат?

- Так. Сказав Перевертень.

- Давай подивлюся на твою рану.

- Добре.

Перевертень підтягнув рукав сорочки та рана на вигляд була наче вже загоїлася Дела подивився і подумав дивно та сказав:

- Нікому ні слово про рану?

- Добре. Сказав Перевертень.

- Про яку рану ви говорите тату? Сказав Дуку.

- Ніяку просто я замітив в нього подерту шкіру після вашого бою.

- А тоді пробач мені Перевертень,

- Нема нічого страшного. Сказав Перевертень.

- Ну тоді йдіть гуляйте по місту. Сказав Дела.

- Добре. Сказали разом хлопці в голос.

 

«Маг»

 

Він йшов з міста він обернувся це був прикрасний ранок але місто було в тумані він глянув в гору і знову побачив знак смерті він висів воздусі над містом. Маг подумав «Місто преречено». Він рушив далі він відчув холод за спиною та сказав:

- Я сказав тобі чекати мене біля мого дому?

- Так ти сказав але я неможу чекати поки ти не скажеш що сталося? Сказав дух.

- Ти не можеш попасти в місто?

- Так.

- Якти взнав?

- Ти вмер за містом і ніхто не може тебе запросити в місто тому ти появився тут.

- Так.

- Щож ти незміх залізти в мою голову тому ти незнаєш що я скриваю?

- Так.

- Я скажу.

- І що це?

- Я знову видів цей знак?

- Що за знак?

- Знак смерті.

- Де саме?

- Він висів над містом.

- Ти точно не помилився.

- Так. Я бачив його сьогодні знову.

- І що значить?

- Що міто буде знищено а всі хто буде в місті будуть вбиті.

- Ти брешеш.

Дух кинувся на мага і знову вони зіткнулися і дух ічез.

Маг йшов далі без перестанку він знав що дух знову покажиться і він знову відчув холод та вітер.

- Ти впевнений в цьму? Сказав Дух.

- Так. Сказав маг.

- Що тоді робити?

- Нічого.

- Може вкласти нову угоду.

- На що?

- Незнаю.

- Твій син живий.

- Дякую.

- За що?

- За то що сказав що він живий.

- Йди в місто та стеж за ним.

- Я неможу попасти в місто.

- А ти піднімися вище міста і стеж з гори.

- А ти що будеш робити?

 

«Смертельна гра»

 

Діти взяли з собою зброю дерев’яну і пішли до річки бо там завжди мало народу але там часто бачили вовків та ведмедів тому хлопці думали що побачать ведмедя або зграю вовків. Коли прийшли сюди то нічого не вказувало щоб тут були дикі тварини. Хлопці почали готуватися до бою і Перевертень натягнув на руку щит та меч Дуку взяв свої два мечі і почалися битися між собою Перевертень сказав:

- Давай здавайся?

- Ні я не здамся і тебе переможу? Сказав Дуку.

Але гра довго не затягнулася вони вчули крик ведмедя коли вони обернулися то побачили ведмедя який йшов на них з того боку якого вони вийшли вони налякалися від побаченого вони тчуть не в стялися та не в сралися в штани.

В той час дома Дела зайшов до будинку він був змучений том не став йти в кімнату де вони їли а зразу подався до свої кімнати ліг навіть забув зняти старий одяг так і заснув.

Жінки в той час вийшли з кімнати та пішли за водою бо води вже закінчилася до криниці було йти недалеко вони прийшли зачерпнули відрами воду та рушили до будинку. Положили відра на лавку біля кухні вони почали вбирати з стола і мити посуду. Лелі думки були плохі чому саме так сталося. Гана думала чого так тихо в будинку. Вони поки ходили вони нічого не сказали лише спостерігали один за одним. Делі снилося якби він поїхав з ними то він би стояв з мечем в руках та билися би разом проти цих ворогів він хотів прокричати та голос наче застряв в його горлі він прохропів і пробудився він був в сей мокрий та пахло від нього наче він щойно побував в кухні але він не міг нічого зрозуміти чого так пахне. Він встав та потягнувся та позіхнув та пішов в низ в кімнату де була кухня. Там жінки мили посуду та вбирали стіл та водночас готували їсти на вечір.

Вони Перевертень та Дуку кинулися до річки ведмідь рушив за ними вони стрибнули воду а перед тим покидали всю зброю та коли вони призи милися у воді вони схватилися за дерево яке в той час пропливало повз них вони попливли з ним по течії вниз довго вода їх несла. В очі та рот заливалася вода тому хлопці не моголи зрозуміти що сталося з ними та вода була холодна тому вони почали замерзати. Перевертень подумав що кінець їм та потім прийшла думка проте що можна відпуститися та пливти до берега та треба робити разом щоб не загубитися, і він почав розказувати про думку:

- Слухай уважно.

Вода набралася йому в рот він її виплюнув і Дуку сказав:

- Добре,

- Ми відпускаємо дерево і пливемо до берега та робимо це при моїй команді.

- Добре.

Вони ще пливли за течією та скоро вони почали торкатися ногами об дно і тоді коли вони в же почали тягнутися по дну то вони почали здирати шкіру на ногах тоді і крикнув Перевертень:

- Давай?

Вони разом відпустилися і почали плисти до берега хоча плавити не вміють тому вони набирали рот повний води. І нарешті вони вибрелися на берег вони були повність мокрі тому коли почали йти то вітер починав дути і вони замерзали їм здавалося що настала зима бо було сильно холодно тому Дуку сказав:

- Давай накладемо вогонь.

- Гарна думка. Сказав Перевертень.

І вони почали збирати дрова, назбирали дрова вони почав Перевертень бити камінь до каменя щоб була іскра кілька раз не попав по каменю а попільцях тому з пальців пустилася маленька струна кров та йому повезло іскра появилася та спалахнув вогонь і загорілися дрова яскраво наче зоря на небі той час Дуку зняв одяг і викручував щоб швидше висох так само потім зробив Перевертень. Вони були вдіти в сорочку яка була перетягнута ременем або мотузкою як в Перевертня і штани білі так саме було і в Дуку лише в нього був ремінь з шкіри зайця. Вогонь горів сильно стало тепло одяг висихав на гілці яка була над вогнем вони сиділи голі. Та довго не пройшло як почали появлятися хмари та закрили сонце і почало гриміти та блискати.

- Треба знайти вкриття бо скоро буде дощ. Сказав Перевертень і показав на небо рукою.

- Добре. Сказав Дуку.

І вони почали в діватися в одяг коли вони вділися вони пішли до ліса з річки було видно гору тому вони пішли туда де була гора коли вони підійшли то в них одяг висох тому вони стали щоб відпочити і сказав Дуку:

- Ще далеко до неї?

- Не знаю давай швидше бо скоро буде падати дощ.

- Ну тоді пішли.

І вони рушили ім. було тяжко дихати бо вони почали бігти. Та довго вони не бігли бо гора постала перед ними вони почали дивитися на її схили та замітив Перевертень печеру і закричав:

- Давай сюди?

- Зараз. Сказав Дуку і побіг до нього.

Коли вони залізли і почався дощ сильний і вони сиділи спостерігали за дощем і ту мить вдарив блискавка в дерево і Перевертень сказав:

- Це боги лютують на людей.

- Та.

- Треба вогонь. І показав Перевертень на дерево загорівши і сказав:

- Стало холодно ти назбирай то що знайдеш в печері.

- Добре. Сказав Дуку.

І почав руками шукати деревця або гілки знайшовши кілька. В той час Перевертень вискочив з печери та побіг до палаючого дерева а коли прибігши він взяв гілку та сунув в вогонь і гілка загорілася тоді Перевертень взяв ще кілька гілок щоб не загас вогонь і рушив до печери коли він приніс вогонь він був мокрий він сунув гілку в кучу яку наложив Дуку і поставив інші гілки які він приніс. Вогонь почав своїм язиком лизати дерева які були на кучі хруст лунав по печері і нарешті діти закрили очі та заснули.

 

«Демон смерті»

 

Маг завершив обряд і почало хмаритися і почувся грім і появився демон.

Він був весь в чорном та держав в руці книгу та сказав:

- Що треба?

- Ти знаєш чого я тебе викликав? Сказав Маг.

- Так.

- Ну тоді кажи що ти хочеш за інформацію?

- Твою душу?

- Ти гад.

- Я знаю. І дякую за коплімент.

І він махнув рукою і поклонився.

- Якщо я згодин на то що я буду служити вам рік. Сказав Маг.

- Ну що дай подумати.

- Соглашайся?

- Ти мене переконав. Але замість рік будеш служити пять років.

- Три роки.

- Я занятий мене чикають королі.

- Чотири роки.

- Добре. Кажи що тебе інтересує.

Дощ вже падав на повну силу маг змерз але що йому лешалося як говорити з демоном.

- Ти знаєш про угоду мого друга з смертю?

- Так я чув про угоду.

Демон усміхнувся та заглянув в книгу і додав:

- Угода була виконана.

- Але мій друг ще тут а не впеклі?

- Так це гірше бути ніж в пеклі.

- Чого він тут?

- Так треба смерті щоб він був тут?

- А щодо міста?

- Місто буде зруйновани і ніхто не буде врятований.

- А щодо сина мого друга?

Він усміхнувся та покрутився і сказав:

- Його чикає багато випробувань смерті.

- За що?

- Я неможу сказати але скажу одне.

- Що саме?

- Нехай стережеться його доля залежить від смерті та його чекає випробування від смерті.

- На що це смерті?

 

«Буря»

 

В той час батьки сиділи біля вікна та спостерігали чи не йдуть а коли надійшла буря а дітей нема тому Дела сказав:

- Я піду подивлюся де діти.

Він натягнув шкуру на себе надіючись що так скоро не промокне і він вийшов на вулицю де йшов сильний дощ та гриміло він пішов до собаки яка була прив’язана біля стайні коли він його відпустив пес пробігся погавкав та рушив за Дела коли той відкрив фіртку пес вирвався в перед він пішов коротков дорогою яка вела до річки де завжди бували діти. І думав коли знайде їх то дасть доброго прочухану. Дощ падав без перестанку тому він скоро промок і почав замерзати тому коли почав доходити до річки то вже почав проклинати тощо пустив їх гратися. Та дітей він не побачив а лише поляну біля річки та коли добре придивився побачив сліди ведмедя та потім замітив зброю дітей. І зрозумів що сталося з дітьми коли побачив зброю дітей він подивився на річку та вона після дощу стала повноводна і тут пес загавкав і Дела обернувся і побачив ведмедя і кинувся від нього подальше бо не мав зброї. Пес кидався на ведмедя та той його наганяв тоді пес кинувся за хазаянам. Дела забіг до будинку весь болотяний та мокрий бо поки біг то кілька раз впав та закричав:

- Діти пропали їх нема?

- Як нема як їх нема де вони? Закричала Лелі і кинулася плачучи але Дела її схватив і почав держати її вона кричала і рвалася, і била його по плечу, а Гана теж ходили по хаті та плакала і Дела закричав:

- Ану тихо всім сядьте або йдіть готуйте їду бо може вони прийдуть.

- Добре. Сказали жінки.

І пішли готувати вечерю в них на думках була лише одне як швидко дітей знайдуть і щоб вони були здорові. Дела пішов до виходу і обернувся і сказав:

- Я йду знайду людей щоб знайти дітей.

І жінки не звернули уваги на те що він сказав і продовжили готувати їду на кухні. Він подивився та пішов на вулицю до сусіда першого щоб той поміг в пошуках дітей. Та він коли відкрив фіртку він згадав що він не перевдягнувся в сухий одяг а хоча дощ далі поде. Він підійшов до дверей та постукав в двері і пролунав звук стук – стук і в ту мить хтось підійшов до дверей бо було чути звуки хрусту підлоги. В думках було лише одне щоб вчасно знайти дітей.

Хоча сусід був жирний бо коли він відкрив двері він держав лапку курячу в руках і їв і сказав і водночас з його рота полетіла слина:

- Чого тобі треба?

- Поможи в мене діти пропали Ніля? Сказав Дела та подумав оце свиня.

- А що мені твої діти я їм і їжа остине а я холодну не люблю їсти те бо воно не смачне.

- Як ти можеш думати про їжу коли в мене пропали діти ти мені поможеш.

- Ні.

- Я з братом завжди тобі помагали і нічого не брали за роботу.

І в ту мить заговорила жінка Гета:

- Ти як смієш говорити з моїм чоловіком таким голосом хочеш щоб на тебе спустили псів ану пішов геть селянин або бідняк. А ти мій чоловіче іди до будинку їжа остине. І обернулася Гета та пішла до кімнати задерши носа наче павич але потім почала махати руками біля носом. Ніля закрив двері наче послушна дитина так подумав Дела і обернувся та пішов до фіртки і закрив її за собою та пішов до наступних сусідів але поки йшов зрозумів що треба йти до бідних і наняти їх як робітників і він так зробив спустився вниз дорогою де жили бідні він пройшов повз в сих будинків і замітив серед порваних палаток велику яка була краща ніж інші він підійшов та дивився як всі спостерігають за ним що він робить. Він підійшов до охоронця який стояв біля палатки і сказав:

- Заклич старшого?

- Нащо він тобі. Відповів охоронець.

- Скажи що робота для нього є?

- Добре зачекайте тут.

І охоронець зайшов в палатку яка була перекритий вихід довгим сукном. Тому Дела прислухався як там говорить охоронець і вчив лише такі слова: «….до вас прийшли пани….» і в ту мить він замітив що з кімнати вийшов охоронець і сказав:

- Ласкаво просимо.

І відкрив перед ним вхід і Дела зайшов до кімнати і зняв шапку мокру бо був повністю мокрий і змерз тому в нього по лучився голос хрипкий і сказав:

- Я прибіг до тебе бо чув що можна в тебе наняти робітників дешево.

- А для чого тобі селянин робітники мої.

- В мене пропали діти в лісі а я до сусідів пішов а вони мене послали тому я прийшов до тебе.

- Чого зразу не прийшов до нас там десь діти мерзнуть а про ціну пізніше домовимося якщо знайдемо дітей.

І тоді пролунав свист і в кімнату забігли і тоді промовив пан Бідних:

- Видите цього пана беріть людей та йдіть шукайте дітей, зрозуміли.

- Добре як скажете. Сказав один із людей.

І в ту мить вони вийшли з Дела із палатки та рушили до лісу до них підійшов хлопець по імені Зера і говорив з хлопцем що був в палатці лише Дела нічого не чув тоді цей хлопець свиснув і з палаток вийшли робочі їх було багато. Тоді хлопець Зеро сказав:

- За мною йдуть двадцять а решта лишаються дома.

І показав на тих що стояли збоку і ті рушили за ним.

І всі вирушили під дощем до того місця де гралися діти. Решта з робочих яких взяли не знали куда вони спішать тому задали питання:

- Куда вони так біжить?

- Діти пропали біля річки і там були сліди ведмедя. Відповів Дела.

Всі уважно вислухали і тоді Зеро крикнув:

- Давайте швидше.

Вони швидко прибули до річки де бавилися діти і чоловік по імені Келі та Зеро почали шукати сліди якісь бо вони були слідопитами вони швидко знайшли сліди і показали на воду і сказав Келі:

- Діти стрибнули воду тому треба піти з двох боків берега та шукати сліди тому треба поділитися на групи. Ви згодні.

- Та. Сказав Дела.

- Ну тоді я беру з собою Зеро та ще вісім чоловік йдемо на переправу яка стоїть звідси приблизно п’ятсот метрів.

- Добре.

- А ви йдіть в низ по течії та шукайте сліди дітей.

- Добре.

І зробили вони то що планували одна група пішла вниз за течією а друга у верх проти течії. Перша група йшла мовчки бо було холодно та дощ падав тому вони про йшли десь п’ять кілометрів лише знаходили сліди тварин та води яка щось вирвала так вони довго йшли. Тоді Дела розпустив всіх по домах а сам теж пішов додому бо всі були мокрі та змерзли. Він думав проте щоб дітьми було все порядку та би вони знайшлися та і що він скаже жінкам.

 

«Дух»

Він стежав за дітьми він знав що терба щось робити він спочатку поміг доплисти до берега а тоді він визвав грім який вдарив в дерево поблизу печери. Він спостирігав як Перевертень і Дуку разом грілися він неміг зрозуміти чого саме він та його син. Він бачив майбутьне свого сина і знав що він вклав угоду з смертю але щось не пішло так як він думав.

Тепер син мокне він відчув людей є надія треба помогти. Він рушив до групи людей це було легко він почав слухати що вони говорять а все йшлося про дітей та батьків. Він зрозумів що це шукають саме їх і він поміг трохи він знав що духи можуде дещо робити крім природи він всилився в одного з них але так щоб ніхто не знав.

 

«Повернення і надія»

 

Друга група в той час ішла до переходу вони пройшли перехід і вже були на протилежному березі. Коли один із хлопців сказав:

- А ми впевнені що вони вийдуть саме тут.

- Та. Сказав Кела.

І рушили далі вони розтягнулися в ряд по одному людині. Дощ далі падав без пере станку і вітер дув сильний і холодний деякі з них падали в болото вони пройшли два кілометри коли один захотів відлити та зайшов за дерево а коли вже почав робити свою справу то замітив що коло другого дерева було вугляр коли він закінчив та підійшов то побачив що вугляр ще світиться і тепле він вибіг з лісу і замітив що всі вже далеко він почав кричати:

- Всі сюди я знайшов це місто???

Всі обернулися і подивилися на нього він був весь болоті та мокрий і промерз до кісток і хтось йому крикнув:

- Що сталося?

- Я знайшов де вони вийшли?

Всі обернулися та рушили до нього він став біля того дерева та приставив руки що загріти. Зера підійшов з Кела і приставили руки до вогння він і сказав:

- Вони були тут ти согласний Зера.

- Та.

- Давайте подивимося на в круг може і є сліди куда вони пішли.

- Я знайшов сліди.

- Де??

- Ось. Вони пішли до гори там є багато печер.

Він показав на протовчену доріжку.

Всі в той час сиділи та спостерігали за всім. Коли то закричав Кела:

- Всім сюди? За нами. Ми близько.

Всі обрадувалися його словам тому всміхнулися та рушили до гори.

І шли вони не довго дорога протовчена провила прямо їх до гори де були багато печер та вони були кожна далеко тому вони по розходилися по всій горі по приказу Кела який сказав:

- Кожин йде до певної печери зрозуміли.

- Так. Всі хором прокричали.

Довго вони не ходили один із цих людей знайшов печеру і побачив дітей та то що вони дрижить від того що вітер заносив дощ на них і вони промокли. Він зняв плащ з шкіри вбитого вовка і накинув на них і закричав:

- Вони тут ходіть сюди?

І почав махати рукою і його замітили інші та рушили до нього прибіг до них перший Кела та сказав:

- Вставайте хлопці.

І почав штуркати їх і вони почали просипати і побачили перед собою не знайомих людей які стояли і дивилися на них такими великими очима наче вони щось натворили або вкрали щось тоді хлопці зрозуміли що це по них прийшли. Чоловіки стояли і дивилися на них з радістю що вони живі та тоді сказав Кела:

- Ну давайте в ставайте в же все в порядку.

- А вас хто послав. Сказав Дуку.

- Ми від вашого батька по імені Дела.

- Зрозуміло.

В той час перестав падати дощ та вітер дути та вже була ніч глибока.

Хлопці встали і всі зійшли до річки по дорозі якій вони протоптали. Перевертень та Дука кілька раз впали в болото і стали похожі всі на болотяних чудовищ бо тепер дощ не змивав болото а до переходу було йти ще пів кілометра. Прийшовши до моста всі пішли додому бо було пізно вже лише Кела доставив дітей швидко до додому. Де вже жінки тчуть не розправилися з Делов, він спостерігали вікно а коли замітили їх вони відкрили двері і діти були в грязі тому мами відправили їх на роздягатися.

- Йдіть в кімнату роздягатися.

- Дякуємо за все.

- Нема за все.

- Завтра принесу гроші.

- До побачення.

- До побачення.

І він рушив додому щоб відпочити. А хлопці роздягнулися по в терлися і пішли спати в кімнату яку зробили сьогодні жінки поки їх шукали.

Дела та Гана і Лелі сіли повечеряли та порозходилися по кімнатах щоб поспати. Ніч пройшла тихо. Хлопці спали до обіду. Решта встали ранку і жінки почали готувати їжу а Дела пішов прибирати в стайні.

 

«Зустріч»

 

Хлопці встали та почали в діватися щоб встигнути на кару там сьогодні будуть страчувати розбійника. Вони натягли сорочку чисту та штани перев’язали мотузкою та натягнули шльопанці та рушили на вулицю де всі були чимось заняті і вони рушили вниз по горі де вони почали розмову.

- Ми йдемо в центр. Сказав перевертень.

- Та. Сказав Дуку.

В ту мить вони пробігали повз будинку. Ця дорога якраз перехрещувалася з іншою яка була більш важна по якій завжди скакали вершники.

Коли діти пробігли будинок на них летів вершник вони всі злякалися в ту мить пронеслося життя всіх в очах. Але кінь не думав зупинятися він на оборот на брав швидкість та вершник нагнувся наче приготувався до чогось крик вершника:

- При гнітися?

Діти швидко виконали наказ вершника в одітого в чорний плащ який прикривав його голову а по голосу не з кажеш що це дівчина чи хлопець так подумав Перевертень. В ту мить кінь перескочив через них і погнав далі а вершник на коні навіть не зупинився. Перевертень стер з голови піт та сказав:

- Оце повезло. Інтересно хто це може бути?

- Не знаю. Давай швидше ми за пізнимося. Сказав Дуку.

І вони потріпали штани від пилюки яка піднялася від бігу коня. І рушили далі лише в Перевертня була одна думка інтересно це була жінка чи чоловік та чого вона прикривала свою голову. Вершник обернув коня та вернувся назад щоб побачити чи нікого він не придушив та вулиця була пуста та він обернув коня та рушив далі. Перевертень в голові описував цього вершника сині очі та голос хлопчачий та тіло стрійне як в дівчині та вона з багатої сім’ї. Поки він думав він не замітив чоловіка який йшов на нього і вони стукнулися Перевертень швидко відскочив і Дуку зупинився і чоловік погладив свою голову він був низького росту волосся довге та красне наче його покрасили в червоний відтінок лице було вкрити теж волоссям та воно було з білою окраскою та він держав палку в руці а за спиною сумка. Чолові прокричав:

- Дивіться куда йдете а то я вас зараз покараю ану пішли звідси геть.

І хотів в дарити їх. Та вони швидко від нього змоталися щоб він їх не зловив вони побігли до центру подивитися на страту. Коли вони прибігли то лише побачили що чоловік якого мали стратити був коло священика який щось йому говорив а збоку стояла стража та кат в масці стояв та гострив сокиру та випробовував його на кавунах. А народ кричав:

- Стратити його???

- За що його страчують. Сказав Перевертень Дуку.

- Ось написано що він вбив стражників які насилували його дочку. Сказав Дуку.

- А де його дочка?

- А ось і вона?

Показав пальцем Дуку на дівчину яка стояла біля сходів на площадку та плакала коло неї стояла теж стража. Чоловік встав від священика та пішов до ката який щойно розрубав кавун та коло нього стояло багато дітей які збирали кавун. Він став на коліна та положив голову на дерево кат замахнувся. Перевертень відвернувся від кров та від жаху побаченого в ту мить сказав Дуку:

- Дивись як карають порушників.

- Яка гадость. Сказав Перевертень.

І обернувся і побачив того самого вершника він подумав що помилився та ніколи не забудеш коня який тчуть не вбив їх. І йому стало інтересно і він похлопав Дуку по спині і той обернувся та сказав:

- Що?

- Подивись туда. Перевертень сказав та показав пальцем на вершника який вже був далеко і скакав по вулиці.

- Хто це? Зараз будуть страчувати ще когось. Сказав Дуку.

- Пішли за ним буде інтересно. Сказав Перевертень.

- Ну ходімо.

- Куда веде дорога якою поїхав вершник.

- До замку.

- Якого замку?

- До царського замку.

Поки вони говорили вони вийшли із центру та йшли за вершником.

- А ось і він. Сказав Дуку.

І перед ними стояв замок збудований з каменя і виглядав водночас красивим та неприступним. Обе двоє від побаченого рот відкрили.

- Ну як замок? Сказав Дуку.

- Ну він гарний та високий але що там забув вершник. Сказав Перевертень

- А може він по сланець.

Хлопці замітили що хтось йде та сховалися за бочки які мали по видима везти в замок.

- Хто це? Сказав Дуку.

- Охорона замка. Сказав Перевертень і додав:

- Пішли в замок.

- Ти що здурів якщо нас піймають нас покарають.

- Добре прийдемо пізніше. А зараз додому. Доганяй.

- Є чекай мене куда погнав.

І Дуку побіг за Перевертнем який не хотів щоб той піймав його і прокричав:

- Дожени боягуз?

- Я дожену то ти получиш. Кричав Дуку.

Вони бігли по дорозі якій завжди проходили каравани із інших міст та королівств. І Перевертень подумав що можуть їх взяти в рабство і закричав:

- Пішли звідси на іншу дорогу.

- А чого ти злякався. Сказав Дуку.

- А чого ти подумав що я злякався.

- Бо ти закричав.

- Давай по швидше бо тато буде сваритися.

 

«Маг та Дух»

 

- Я знову бачив твого сина? Сказав маг.

- І що? Сказав Дух.

- Я не побачив знака смерті я інше побачив?

- Що саме?

Маг обернувся покрутився біля свого дому та сказав нарешті:

- Я бачив саму смерть і вона держала корону над його головою одною рукою а другою меч.

- Що це значить?

- Не знаю.

- Тоді взнай а я буду стежати за сином.

- Добре.

- Але що ти так скривився?

- Я вклав угоду з демоном і він тепер наказує мені йти в мандри тому вибач але мені пора збиратися в путь?

- Якти міг мене зрадити?

- Вибач друже на мені пора?

- Ти мені не друг.

І дух зник. А замість нього появився демон і сказав:

- Пора в дорогу?

- Добре.

І маг лише взяв собі їди та посох та сказав:

- Все.

 

«Прикраса»

 

І вони рушили іншою дорогою. І знову біжать по дорозі Дуку вирвався в перед та його перегнав Перевертень на наступному повороті побачив що вони наблизилися до місці зустрічі з вершником і він зупинився та почав оглядати місце зустрічі. Дуку догнав і захекавши сказав:

- Що ти робиш?

- Оглядаю місце де ми зустрілися з вершником. Сказав Перевертень.

Дуку рушив в перед і в ту мить побачив Перевертень як між ногою Дуку щось блиснуло на сонці тоді Перевертень підійшов до нього і підняв і сказав:

- Дивись я з найшов гребінь може він вершника.

- Може це дівчини яка проходила мимо та загубила. Сказав Дуку.

- Може але нам треба вже йти. Скоро взнаємо кого це гребень.

І вони рушили до дому йшли мовчки лише думали хто з них прав. Вже наставала ніч коли вони підійшли до будинку і зайшли.

- Де ви шлялися? Малі розбійники. Сказала Лелі.

По глянула скосу на них і пішла по своїх справах. Її справа була зготувати вечерю. Діти були в грязі тому пішли митися. За той час вони наложили на стіл їду яку приготувала Лелі. В той час Дела та Гана були на полі і жали жито і говорили про короля і про податки.

- Давай швидше вже стемнілося пора йти. Сказав Дела.

- Зараз. Сказала Гана.

І вони зібрали все жито на кучу та рушили додому руки їх боліли сильно бо перший раз і руки відвикли від таких робіт. Думали вони про те як там діти.

Вони йшли мовчки щоб пси дикі не кинулися на них та пси всі вили наче поблизу зграя вовків. І вони зайшли до будинку де вже на столі стояла вечеря. Вони пішли помили руки в кориті з водою і повтирали в рушник і пішли сіли за стіл. Тоді підійшла Лелі а пізніше діти прийшли та сіли їсти. На столі стояли варена курка та хліб спечений з якого йшов ще дим та сало часник та салат з овочів. Вони по розсипали страви по мисках і почали їсти всі були голодні. Поївши вони почали розмову перший сказав Дуку:

- Розказуйте що хто сьогодні чим був занятий?

- Я сьогодні цілий день була біля дому годувала тварин та варила вечерю. Сказала Лелі.

- Ми з Делов жали жито та складали на кучу і по лучилося десять куч. Сказала Гана.

Діти слухали уважно і хотіли сказати що сталося з ними і перший начав Перевертень:

- Коли ми йшли на площу щоб побачити страти на нас налетів вершник тчуть не збив нас та нас пронесло і ми пішли далі в площу а по дорозі ми знайшли на місці знайшли гребень.

Всі слухали його уважно а коли Перевертень показав гребень і дав Лелі та подивилася та сказала:

- Оце прикраса?

- Це ж жіноча прикраса. Сказав Перевертень.

- Так нив користуються лише багаті жінки або королівська сім’я.

- Чого ти взяла що це королівський?

Всі слухали уважну їхню розмову та коли Лелі затихла та щось читала на гребені всі напряглися навіть Перевертень тоді через хвилину і сказала Лелі:

- Це королівської дочки?

- Чого ти взяла? Сказав Дела.

- Тут написано «Любимі дочці від короля». Сказала Лелі.

- Що ви хочете сказати що нас тчуть не збила принцеса? Закричали хлопці разом в голос.

- Нетреба так кричати. Сказала Гана та помахала пальцем на них.

- Ми розкажемо в сим на вулиці що ми знайшли? Сказав Дуку.

- Ні неможна бо вас стратять за крадіжку? Сказав Дела.

- Добре. Сказали хлопці.

- Ну тоді всі спати завтра рано вставати. Сказав Дела.

І встав та пішов до кімнати спати лише було чути тріск підлоги під ним та хруст дверей. Тоді хлопці з радість вилізли з стола та рушили до кімнати.

Жінки почали мити посуду та носити з столу. І через декілька хвилин рушили за хлопцями спати. В той час хлопці зайшли до кімнати. В кімнаті було світло бо вікно виходило на той бік де було видко схід місяця молодого.

В кімнаті біля стіни лежало ліжко по середині а збоку біля вікна стояла лавка збоку біля входу був стіл і крісла на столі лежали пергамент та пір’я когута для писання так же в куті лежала зброя дітей а на ліжку лежала шкіра вбитих тварин а зверху на ліжком висіли голова оленя та щит з гербом вовка та меч та спис. Хлопці почали роздягатися щоб лягти спати і почали знімати сорочки та складати на лавку яка стояла біля вікна і штани теж туда положили і залізли під простинь і почали розмову перший Дуку сказав:

- О це ти правду казав що це вершника гребень.

- Та й що я хочу відати його їй. Сказав Перевертень.

- Ти чув що сказав Дела. Що можуть за злодійство вбити.

- Та й що не бійся не покарають та не зловлять та давай спати.

І вони лігами спати.

 

«Сон чи реальність»

 

Спавши Перевертню приснився сон наче він прокинувся та поглянув на місяць та підійшов до вікна та відкрив його та взяв гребень який лежав на вікні та стрибнув вниз в польоті він за хопився руками за гілку дерева та приземлився на ноги та завив на місяць:

- Ау….ау.


Дата добавления: 2015-12-07; просмотров: 67 | Нарушение авторских прав



mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.215 сек.)