Читайте также:
|
Дійові особи: Петрик, Бабуся Зима, Зайчик, Мишка, Жабка, Лисичка, Вовк, Ведмідь, Вітер, діти в костюмах різних звірів, Дід Мороз.
Хід свята:
(На фоні лунає приглушена казкова мелодія, на сцену повільно виходить хлопчик Петрик, розказує вірш.)
Петрик:
Вчора я почув чудову казку...
Ви послухайте мене, будь ласка:
У однім казковім дивнім лісі
Йшов старенький з цуциком малим,
На засніженім і запорошенім узліссі
Рукавичку той дідусь і загубив.
Ночували в рукавичці всі звірята,
Хто у лісі прихистку шукав,
Й я хотів звірятам помагати:
Вдома рукавиці всі зібрав:
І Ганнусині, й Катрусині, і тата,
У бабусі взяв і у Павлуші - брата...
Мамині схопив я тишком-нишком,
А свою – одну – знайшов під ліжком.
У парку ми з Дмитриком розклали
Щоб тваринки в них заночували...
Я не знаю що там вже було,
Як там звірам в рукавичках спалось,
Та мені лишень не повезло:
Вдома добре від усіх дісталось!
Ось і відправила мене мама познаходити всі рукавички, а де ж я їх познаходжу, уже й снігом замело доріжки. Е-е-ех!
(Петрик важко зітхає, похнюпивши носа. На сцену виходить засмучений зайчик і плачучи промовляє слова, йдучи спиною до Петрика і не бачачи його.)
Зайчик:
Ну що робити! Де я вам візьму того Діда Мороза?! Я й не бачив його ніколи! Який він, як він виглядає? Де живе?! Що мені бідолашному робити!
(Зайчик наштовхується на Петрика)
Зайчик:
Ой-йой-йой! Не їж мене, я несмачний, ай-яй-яй, лишенько, вовки, рятуйте!!!!!!!!!!!!
Петрик: (Здивовано дивиться на Зайчика, який репетуючи бігає сценою. Ловить його, зупиняє.)
Ого, справжній заєць!
Зайчик (заїкаючись):
З-з-звісно, с-с-справжній, а..а... ти ч-ч-чого це ля-лякаєш мене серед бі-бі-білого д-д-дня?
Петрик:
Я й не думав нікого лякати, це ти ходиш лісом заплющивши очі! Чого блукаєш, під ноги не дивлячись? Упав би в яму, ніхто б тебе й не порятував!
Зайчик (засмучено):
Хлопче, як же мені не блукати! Чи знаєш ти який сьогодні день?! День зустрічі Нового року!
Петрик:
Звісно знаю... А чому ж ти сумний, це ж веселе свято?
Зайчик (засмучено):
Як же не сумувати! Ми й ялинку прибрали, й гурточком всі зібрались на Великій галявині, сидимо, чекаємо, а Діда Мороза немає, свята немає, холодно всім, зябко... От мене й відправили, як найпрудкішого, щоб я знайшов Діда Мороза! А як же я його знайду? Де він живе, куди мені, бідному, податись...
Петрик (насмішкувато):
Кажеш, сидите, чекаєте? Та поки ви чекатимете Діда Мороза, то попримерзаєте хвостиками до пеньків, яке ж тоді буде свято! Ха-ха!
Зайчик:
А ти не смійся! Допоміг би краще...
Петрик (похнюпившись):
Е-ех! Ще б мені хто допоміг! Мене он мама на поріг не пустить, якщо я додому без рукавичок прийду. Розумієш, я хотів зробити як краще, відніс рукавички до лісу, розклав, щоб звірята там заночували, а тепер не знаю що й робити!
Зайчик:
Так то твої рукавички були? Синенькі такі, зі смужечкою, зелені, в крапочку, коричневі і, здається, жовта, але, чомусь, одна?
Петрик (радісно):
Мої! А ти знаєш де вони?!
Зайчик:
Розумієш... це буде складно... Рукавички твої розібрали звірята! Кожен в них гріє хто вушка, хто лапки!
Петрик:
Ой, як незручно виходить! Я ж не можу тепер відібрати ті рукавички назад у звіряток! І додому прийти без них – ніяк! Що ж робити! И-и-и! (плаче).
Зайчик:
Агов! Чого ти розплакався! Чи бачиш який мороз?! Зараз твої сльозинки перетворяться на бурульки, що тоді робитимеш?! В мене є ідея: давай разом підемо шукати Діда Мороза! Він і свято може влаштувати, і рукавички нові тобі подарувати!
Петрик:
Давай! Тільки я вже знаю Дідуся Мороза! Не він свято влаштовуватиме, а ми для нього маємо карнавал приготувати! Лише коли він почує радісний гомін, музику веселу, тоді лише завітає на свято!
Зайчик:
Тоді я знаю, що робити! Побігли хутчій до Бабусі Зими, вона нам допоможе казку влаштувати!
(Лунає музика, Зайчик з Петриком вибігають зі сцени. На сцені Велика галявина. На галявині розсипає «сніги» Бабуся Зима).
Зайчик (захекано):
Добридень, бабусенько! Це мій друг, Петрик. Ми до вас у справі. Нам треба казку влаштувати для Дідуся Мороза, щоб він до нас у гості завітав! Допоможіть нам!
Бабуся Зима:
Це дуже просто, мої любі! (Змахує руками, закликає усіх учнів та гостей до святкового хороводу).
Нехай же веселяться всі лісові звірята!
Свято Новорічне час розпочинати!
Малюки й дорослі, у танок ставайте!
Весело танцюйте, радісно співайте!
Хай лунає дзвінко пісня гомінка!
Новорічне свято в гості заклика!
Хоровод веселий дружно заведемо!
Круг ялинки разом у танок підемо!
(Лунає новорічна дитяча пісня на вибір муз. керівника, всі діти в карнавальних костюмах танцюють хоровод, повторюючи рухи за Бабусею Зимою).
Бабуся Зима:
Натанцювалися? Розігрілися? Час і конкурси та забави, ігри та пісні влаштовувати!
Щоб Дідусь Мороз у гості завітав,
треба щоб із вас хтось пригадав, я
к ті всі звірята називались,
що у казці «Рукавичка» зустрічались!
(Учні хором називають звірів).
Бабуся Зима:
Отже, першою у рукавичку завітала Мишка. Агов, Мишко сіренька, хвостата, маленька! Дідуся Мороза гайда закликати, віршики готуйся всім розповідати! Бери мишеняток малих, розкажуть хай віршики всі!
Мишка:
Вітре, вітре, ти не вий!
У звіряток – рік Новий.
Зорі світять на ялинці,
Дід Мороз несе гостинці.
Буде гарне свято нині,
На веселій на гостині!
Мишеня 1:
В Рік Новий – чудесне свято –
Буде радості багато.
Вся родина без спочинку
Прикрашатиме ялинку.
Щоб у дивну ніч казкову,
Чарівну ніч, загадкову
Пахло в домі глицею,
Святом, таємницею!
Мишеня 2:
Падав сніг, падав сніг – для усіх, усіх, усіх,
І дорослих і малих, і веселих і сумних.
Всім, хто гордо носа ніс, він тихцем сідав на ніс.
А роззявам, як на сміх, залітав до рота сніг.
Вереді за комір вліз і довів його до сліз.
А веселі грали в сніжки – сніг сідав їм на усмішки
І сміявся з усіма: ой, весела ж в нас зима!
Мишеня 3:
Чи приходить Новий рік,
Як не випадає сніг
Адже дід Мороз не в змозі
По асфальтовій дорозі
На санчатах приїздити –
Сумувати будуть діти!
Не хвилюйтесь! Що нам сніг!
Вчасно прийде Новий рік!
Дід Мороз сучасний нині –
Він приїде на машині!
Мишеня 4:
Стоїть ялинка на узліссі,
Новорічне свято в лісі.
Згуртувались звірі в коло,
Прикрашають все навколо:
Заєць вішає морквину,
А синичка - горобину,
Вовк ліхтарики приніс,
Кольорами грає ліс.
Білки вішають для втіхи
Позолочені горіхи.
А лисиця-витівниця
Тільки ходить та гордиться:
"Чепурна яка ялинка,
Наче чарівна картинка,
Святкувати нам вже час,
Новим Роком, друзі, вас!"
Бабуся Зима:
Ой, як же ж гарно розказували, сіренькі мої! Ось ви про ялинку, про звіряток, про сніжинки говорили. А де ж це ті сніжинки? Яка ж це зима без снігу!
Дівчаточка-сніжиночки,
легесенькі пушиночки,
таночок подаруйте,
кружляйте і танцюйте!
(Вибігають дівчатка у костюмах сніжинок. Розказують вірші, танцюють танок).
Сніжинка 1:
За вікном летять сніжинки
І сідають на вікні.
Ми танцюєм круг ялинки
І співаємо пісні.
Сніжинка 2:
Чарівниченька-зима!
Ти прийшла вже недарма –
Гори снігу намела,
нам дарунки принесла!
Закружляв сніжинок рій,
Здрастуй, здрастуй, рік Новий!
Сніжинка 3:
Летять, летять сніжиночки на річеньку і сад,
Веселий свій таночок танцює снігопад.
Кружляють ті сніжинки, мов пір‘ячко летить!
На санях незвичайних Дідусь Мороз вже мчить!
Сніжинка 4:
Дорога біла стелеться,
І краю їй нема.
Сніжок мете. Метелиця.
Прийшла до нас зима.
Сніжинка 5:
Ми сніжинки, ось де ми -
Білі зірочки зими,
Подружились ми з вітрами
Й закружляємо над вами.
(Лунає мелодія на вибір муз. керівника. Сніжинки виконують танець)
Бабуся Зима:
Й Жабка в рукавичці зимувала,
З Мишкою пісень, мабуть, співала,
Віршики про зимоньку збиралася вивчати,
Щоб на святі гарно віршик розказати.
Жабка:
Весело в небі сніжинки кружляють,
І все на землі в білу шубку вдягають,
Природа завмерла й чекає на свято,
Радісно навіть малим жабенятам.
Жабеня 1:
Це свято радісне й веселе, теплом святковим зігріва,
Стає тепліше у оселі, хоча надворі і зима.
Його так звикли ми чекати, воно приходить на поріг –
Це світле і прекрасне свято, що має назву Новий Рік!
Жабеня 2:
Ялиночко зеленая, ялиночко моя!
Яка ж бо ти гарнесенька, і кольором – як я!
Тебе я, ніби рідную навколо обійму
І з гілочки Снігуроньку погратися зніму.
Не гнівайся, ялиночко! Я тільки-бо на мить!
Я хочу ту Снігурочку колядочки навчить!
Бабуся Зима:
Жабко-скрекотушко, збирай жабенят!
Кожен на святі вас бачити рад!
Ти довгонога, нівроку прудка!
Побачимо, Жабко, яка ти швидка!
Зараз ми проведемо конкурс на найшвидшого та найпрудкішого на нашім святі. Для цього мені потрібно 10 учасників. Ось перед вами в кругу стоять стільчики, але їх є тільки 9. Коли лунатиме музика – ви бігатимете навколо них. Як тільки музика стихне – якнайшвидше займайте вільний стілець. Кому не вистачить – вибуватиме. Надалі ми забиратимемо по одному стільчику. Троє найспритніших і найшвидших звіряток, які залишаться наприкінці, отримають призи від Бабусі Зими.
(В конкурсі беруть учать Жабенята та інші не задіяні ще учасники. Лунає швидка мелодія. Бабуся Зима, або ведучий проводить конкурс. Завчасно готуються заохочувальні призи для переможців).
Бабуся Зима:
Зайчики і Зайченята!
Хутко поспішіть, малята,
Пісню гарну заспівайте,
В гості Дідуся чекайте!
(З‘являються діти в костюмах зайченят. Розказують вірші, виконують пісню на вибір муз. керівника).
Зайчик 1:
Через поле, через ліс, з пагорба в долинку
Подарунки зайчик віз діткам на ялинку.
Їхав навіть уночі, не боявсь нікого,
Бо летіли два сичі попереду нього.
І освітлювали путь очки їх – вуглинки.
Подаруночки прибудуть вчасно на ялинку.
Зайчик 2:
Уранці біля хати манюсінькі сліди —
Зайчатко вухате приходило сюди.
Стояло біля хати, ставало на поріг –
Хотіло нам сказати, що випав перший сніг.
Зайчик 3:
Я учив і хвилювався,
Ось, нарешті дочекався –
Під ялинкою я всім
Вірш чудовий розповім.
В кожнім лісі, в кожній хаті
Ароматні та гілкаті
Всі засяяли ялинки,
І для кожної дитинки
Знайдеться обов’язково
Подаруночок святковий.
Зайчик 4:
Попід вікнами Мороз ходить-щулиться,
То загляне у садок, то на вулицю:
- Де ж це дітоньки малі заховалися,
Та невже ж вони мене полякалися?
Я ж їм шкоди не зроблю анітрішечки,
Тільки носика вщипну для потішечки!
Зайчик 5:
Танцювали зайчики у гайку,
На сніжку біленькому, на сніжку.
Вибивали лапками гопака,
Хоч мела хурделиця, ой, яка!
Гарно побігайчики: стриб та скік –
Зустрічають зайчики Новий рік.
(Пісня Зайчиків на вибір муз. керівника).
Бабуся Зима:
Скажіть мені, любі Зайці, чи гарні ви стрибунці?
Зараз в конкурс ми пограємо, гарно з вами пострибаємо!
(Конкурс для Стрибунців. Усі діти в костюмах стрибаючих тварин (білок, зайців, жабенят) стають в одну лінію. При слові ведучого «земля» усі стрибають вперед, на слово «вода» - назад. Конкурс проводиться в швидкому темпі. Ведучий має право замість слова «вода» вимовляти інші слова, наприклад: вона, во...лосся, море, річка, затока, океан; замість слова «земля» - зима,зе...лений, берег, острів і т.п. Стрибучі невпопад вибувають, переможцями стають двоє останніх найуважніших гравців.)
Бабуся Зима:
Гарні зайчики, спритні побігайчики! Ой! А хто це там під ялинкою сидить та плаче! Ану, хто ти, маленьке звірятко?
(Втираючи очі виходить лисичка).
Бабуся Зима:
Ой, Лисичко, а чого це ти така зарюмсана? Тебе хтось образив?
Лисичка:
Ніхто зі мною не грається, всі мене уникають, а я теж свята хочу! І з дітками гратися хочу, і подаруночка від Дідуся Мороза!
Бабуся Зима:
То ти, Лисонько, певно, налукавила! Когось обхитрила, когось підманула?
Лисичка:
Ну така вже в мене вдача,
Я ж зовсім і не ледача!
Вранці пісеньку співала,
Із зайцями жартувала,
Смикала за вушка,
За хвоста й кожушка!
Потім вбралась чепурненько
І на свято помаленьку,
Неквапливо прибула,
Тут весела дітвора!
Та чомусь зі мною грати
Не схотіли ці малята!
Сумно стало, ось я й плачу!
Ну така вже в мене вдача!
Ви пробачите мені?
Більше я не буду! Ні!
Бабуся Зима:
Ох, ти й хитра, Лисичко! Добре, візьмемо тебе до гурту, але щоб більше ти не завдавала клопоту малим звіряткам, не ображала їх!
Лисичка:
Не буду, обіцяю!
Бабуся Зима:
Тоді, Лисичко, будеш з нами грати! Для цього конкурсу нам потрібно 15 учасників. Ми з вами будемо ліпити снігову кулю. (Діти стоять у колі, передаючи з рук в руки м‘яч білого кольору, чи обмотаний білою тканиною). Лунатиме музика. Коли вона зупиниться, той, у кого залишилась в руках снігова куля, вибуватиме з гри. Троє найуважніших і найспритніших учасників, які залишаться наприкінці – отримають призи.
(Бабуся Зима, або ведучий проводить конкурс, заздалегідь готуються заохочувальні подарунки).
Вовк (захеканий вбігай на сцену з листом в руках):
Слухайте, слухайте! Діда Мороза не буде на святі!
Бабуся Зима:
Як-то не буде? Що це ти вигадав, сіроманцю?
Вовк (показуючи лист):
Ось, бачте? Щойно на пошті отримав. Пише сам Дід Мороз. Каже, що завів його у хащі глибокі й непролазні сам Вітрисько-Лиходій й не відпускає. Віхолою сніги здійняв, дорогу замів. Й не відпустить Дідуся, якщо ми його загадки не відгадаємо!
Бабуся Зима:
Хух! Заспокойся, Вовчику! Всі лісові звірята в нас такі розумні, що задачі вищої математики з легкістю розв‘яжуть, а що вже казати про якісь там Вітриськові загадки - забавлянки. Ну що, мешканці лісові, відгадаємо Вітриськові загадки? Будемо Дідуся Мороза з хащів лісових визволяти? Давай-но, Вовчику, сюди нам листа того!
(Бабуся Зима, або ведучий загадує загадки, діти відгадують).
Біле-біле покривало, по землі порозстеляла,
Все укрила ним сама. Відгадали? Це …(Зима)
У святковій залі - гарна як картинка,
Пишна, зелена красуня - …(Ялинка)
Стоїть баба снігова — здоровенна голова.
Поглядає вона скоса: «Хтось украв у мене носа!»
Всі ви знаєте, мабуть, як того злодюжку звуть. (Заєць)
Узимку хто, скажіть мені,
Малює квіти на вікні? (Мороз)
В небі хмарка пролітала, білий пух порозсипала,
Пух на землю міцно ліг, називають його... (Сніг).
Пані крижана зі стріхи носа звісила для втіхи.
А як сонце припече – пані плаче і тече. (Бурулька)
В сукні зеленій стою цілий рік: сонечко палить, чи падає сніг.
Голок багато у себе я маю, тільки я ними не вишиваю. (Ялинка)
Взимку скляр прийшов на річку, наче склом накрив водичку.
Бавитися там не слід, бо крихкий на річці... (Лід)
Знають, певно, всі малята, що невдовзі прийде свято —
Свято давнє і нове, свято гарне, зимове.
Скоро, скоро на поріг завітає... (Новий рік)
Він в дім приносить подарунки, на склі малює візерунки,
Річки заковує у лід, як зветься цей казковий дід? (Дід Мороз)
Бабуся Зима:
От бачиш, Вовчику, які розумні мешканці лісові! З усім впорались, все відгадали!
Ану, Вітриську, відступай! Дідуся Мороза нам відпускай!
(Під звуки вітру з‘являється дитина в костюмі Вітру).
Вітер:
Не буду Діда Мороза я відпускати,
я буду віяти і лютувати!
Снігом все я замету,
холод сильний напущу!
Бабуся Зима:
А ми твій холод проженемо! До танцю веселого дружньо підемо! Нумо ніжки зігрівати!
Разом будем танцювати!
(Діти виконують танець на вибір педагога-організатора).
Бабуся Зима:
Ох, як весело танцювали малята! Зігрілися! Тепер ні вітри ні морози нам не страшні!
Вітер:
Та бачу, вже, бачу, що не подужаю я вас! Доведеться мені в інших місцях хурделицю підіймати, в іншім лісі стежки замітати!
Бабуся Зима:
От і відпускай нашого Дідуся Мороза!
Вітер (ображено):
Ніхто його й не тримає! Ех ви! Я ж пожартував! Я ж хотів з вами погратися! Дід Мороз просто заблукав, ви б його погукали...
Бабуся Зима:
Ми погукаємо, а ти, капоснику, біжи хутчій назустріч Дідусеві, та веди його до нас скоріш!
(Вітер зникає).
Бабуся Зима:
Гей звірята лісові!
І великі, і малі,
Дружно пісню з вами заспіваймо!
Дідуся Мороза закликаймо!
(Діти виконують пісню про Діда Мороза на вибір муз. керівника).
Бабуся Зима:
Ой, не чує щось Дідусь, не поспішає! Давайте хором покличемо його!
(Діти тричі хором гукають Діда Мороза. Після незначної паузи під чарівні звуки казкової музики з‘являється Дід Мороз).
Дід Мороз:
Добрий день усім малятам,
Любим хлопчикам й дівчаткам.
Через гори і долини
Я здолав чималий крос.
Хто ж такий я?
Усі (хором):
Дід Мороз!
Дід Мороз
Правильно мене назвали.
Дід Мороз я, ви вгадали!
Борода у мене сива,
Та й торбина є красива,
В чарівній же тій торбинці
Усілякі є гостинці!
Але щоб дарунок мати,
Треба вірші пригадати!
(Наймолодші діти-гості свята, або ті, які не задіяні ще у святі розказують вірші).
| Хлопчик 1: Йшов ти, Діду, довго, Всі стоптав доріжки. То ж сідай із нами Та спочинеш трішки. Ми тобі, Дідусю, Будемо співати Про ялинку нашу, Про веселе свято! | Дівчинка 1:Снігу, снігу намела Нам Зима-Бабуся. У Мороза-Дідуся Побіліли вуса. Дід постукав у вікно: Прокидайсь, Оксанко, Вся весела дітвора На ковзанці зранку! |
| Хлопчик 2: Дід Мороз - Червоний ніс Подаруночка приніс. Я здивовано дивлюся – Дід у маминім кожусі! Очі в нього синюваті, Геть такі, як в мого тата!. І сміється так, як тато, Тільки борода із вати. Це ж мій тато! Я вдаю, Що його не впізнаю – Хай порозважається, Може, сам признається. | Дівчинка 2: На віконце хукаю, шибку протираю: А чи прийде Дід Мороз? Я іще не знаю... На Землі великій дітлахів багато – Чи знайде він стежечку й до моєї хати? Всеодно не спатиму, хоч і сон долає. Дідуся Мороза я в гості зачекаю! |
| Хлопчик 3: Темно у хаті, темно на дворі, Мишка шкребеться в темній коморі. Сплять і дорослі, сплять і малі, Він лиш крокує в цю ніч по землі. В Діда Мороза роботи багато Треба дарунки роздати до свята | Дівчинка 3: Стоїть ялинка в хаті зелененька, Говорить бабусі маленька Оленка: Насіння з ялинки нам стане в пригоді, Посадимо саме таку на городі, Бо дерево це так потрібне мені - Цукерки на нім виростають смачні! |
Дід Мороз:
Гарні віршики, чудові,
На ялинці кульки кольорові!
Але ще на цім чудовім святі,
Хочу з вами я потанцювати!
Нумо разом хоровод тепер водити!
Хочу й я повеселитись, діти!
(Лунає музика на вибір педагога-організатора, діти з Дідом Морозом танцюють хоровод).
Дід Мороз:
Святковий настрій, гарний час
До себе в гості кличе нас!
Бажаю Вам у Році Новому
Затишку в серці, добробуту вдома!
Нехай усі казкові мрії,
Усі бажання і надії
Здійсняться швидко й без вагань!
Найкращих Вам зимових побажань!
(Лунає музика на вибір педагога-організатора, Дід Мороз роздає подарунки, махає рукою, говорить останній вірш, свято закінчується).
Дід Мороз:
Зоставайтесь всі здорові,
А мені рушати час,
Через рік обов’язково
В гості прийду знов до Вас.
Дата добавления: 2015-12-07; просмотров: 128 | Нарушение авторских прав