Ураження сільськогосподарськими шкідниками

Плодожерка - один із найнебезпечніших шкідників, який ура­жає сливи, абрикоси, персики, аличу, терен, особливо у південних районах. Гусінь проникає в плід у напрямі плодоніжки, чим затримує надходження поживних речовин, а потім переміщується до кісточки.

У молодих плодів вона виїдає ядро, а у більш стиглих робить кілька ходів навколо кісточки. Ходи заповнюються екскрементами.

Каліфорнійська щитовка уражає переважно сливи і персики. На уражених плодах з'являються яскраві червоні або фіолетові плями. Захворювання псує товарний вигляд плодів.

Казарка - небезпечний шкідник, особливо у південних районах. З кісточкових плодів найбільш уражає сливи. Самка жука-довго-носика вигризає у м'якоті отвори, в які відкладає яйця. Отвори вона заповнює екскрементами. Личинки, які утворюються з яєць, жив­ляться тканиною плодів, яка прогнила, і через деякий час залишають їх. У місцях пошкодження шкірочки і м'якоті з'являються невеликі світло-червоні плями.

Вишневий довгоносик уражає крім вишень, черешні, інші кісточ­кові плоди. Жук робить у м'якоті хід до кісточки і відкладає там яйце. Личинки, які утворились з нього, проникають у кісточку і живляться ядром, а згодом залишають плід. Плоди мають непривабливий товарний вигляд і їх можна використовувати тільки для промислової переробки.

Ураження шкідниками нормується для кожного виду і товар­ного сорту кісточкових плодів.

Кісточкові плоди можуть мати механічні пошкодження. Стан­дартами нормуються тріщини, потертість, надавлювання, градобоїни.

Ягоди

Ягоди вирощують в усіх природно-кліматичних зонах України. Теплолюбні ягоди - виноград, смородина, аґрус більше поширені на півдні України.

Крім культурних ягід, використовують дикорослі.

Дикорослих ягід на Україні менше, ніж у Сибіру, на Далекому Сході, в північній зоні Європейської частини.

Дикорослими є, в основному, чорниця, ожина, полуниця, малина, брусниця, обліпиха.

Ягоди швидко вступають у стадію плодоношення (на другий, третій рік після посадки), і тому можна за короткий період збіль­шувати ресурси їхнього споживання. Крім того, багато ягідних культур починають плодоносити раніше від інших плодових культур, тому вони є джерелом поповнення ресурсів у весняний період, коли інших плодів уже мало, в основному яблука зимових сортів, і вони містять мало вітамінів та інших поживних речовин.

Справжні ягоди. До них належать виноград, смородина, аґрус, а із дикорослих - чорниця, журавлина, брусниця, буяхи, обліпиха.

Плоди справжніх ягід утворюються тільки з однієї зав'язі. М'якоть ягід - це один із шарів зав'язі, що розрісся. Насіння симетрично заглиблене у м'якоть. Ягода може утворюватись з нижньої зав'язі (смородина) або з верхньої (виноград), що впливає на будову плода та шкірочки.

У м'якоті справжніх ягід розміщена судинно-провідна система пучків, які під шкірочкою навколо м'якоті утворюють густу сітку ніжних або грубих волокон. Вони впливають на структуру м'якоті (соковита, м'ясиста тощо).

Виноград. Основні площі під виноградом зосереджені у Криму, Одеській, Миколаївській, Херсонській областях.

Виноград - це гроно, яке складається із стрижня, від якого відходять гребені з плодоніжками і ягодами. Грона бувають щільними і нещільними. Нещільні грона краще витримують транспортування, оскільки добре укладаються в тару і менше пошкоджуються

механічно.

Грона винограду бувають різними за розмірами: малі - до 10см (Трамінер рожевий), середні - до 18 (Шасла біла, рожева), великі - до 26 (Сенсо) і дуже великі - більш як 26 см (Карабурну).

Ягоди винограду розрізняють за формою (рис. 14), розмірами (малі - до 13 мм завдовжки, середні - від 13 до 18, великі - від 18 до 23 і дуже великі - більш як 23мм).

Рис. 14. Різні форми ягід у сортів винограду:

1 — сплющені; 2 — круглясті; 3 - овальні; 4 - видовжені; 5 - довгі;

6 - яйцеподібні; 7 - зворотно-яйцеподібні; 8-з гострим кінчиком;

9 - зі слабо притупленим кінчиком; 10 —з перехватом;

11 - зігнуті злегка; 12 — зігнуті сильно.

За забарвленням шкірочки ягоди бувають білі (світло-зелені, білувато-зелені, золотисто-зелені), чорні (темно-сині, темно-фіолетові, чорні), рожеві і червоні. Деякі сорти мають сірий колір шкірки (Піно сірий).

М'якоть буває соковитою (Аліготе), м'ясистою (Карабурму), слизуватою (Лідія).

Сік може бути забарвлений (Одеський чорний) або безбарвний (більшість сортів).

За цими особливостями розрізняють ампелографічні сорти винограду, їхні товарні властивості, придатність до транспортування, переробки та ін.

Ампелографічні сорти винограду за призначенням поділяють на столові, винні, сушильні; за строком достигання - на дуже ранньо-, середньо- і пізньостиглі. На Україні вирощують різні столові сорти винограду.

Дуже ранньостиглі: Кардинал - має фіолетово-червоне забарв­лення, добре витримує транспортування, але відомий нерівномірним достиганням ягід; Золотистий ранній (Іршаї Олівер) - білий мускатний сорт універсального використання (столовий, для вин); Жемчуг Саба - білий мускатний сорт.

Сорти дуже ранньостиглі достигають на півдні (Одеса, Крим) в кінці липня, середньостиглі - на початку серпня, в інших областях (Донецька) - у другій половині серпня.

Ранньостиглі сорти: Шасла (біла, рожева, мускатна) - займає на Україні перше місце серед столових сортів за площею насаджень; Чауш білий - ягоди золотисто-зелені; Матяш Янош - мускатний сорт з червоними ягодами; Королева виноградників - ягоди золотисто-янтарного кольору зі смаком, що нагадує мускатний.

Ранньостиглі сорти достигають на півдні України (Одеса, Крим) в кінці серпня, в інших областях - у першій декаді вересня.

Сорти середньостиглі: Лідія (інколи сорт називають Ізабелла рожева) має ягоди фіолетово-рожеві; Мускат гамбурзький - ягоди темно-сині, мускатного смаку; Кишмиш чорний - ягоди без насіння, темно-сині, ніжного смаку; Сенсо - ягоди темно-сині, добрі на смак; Тавриз - ягоди світло-зелені з жовтим відтінком і приємним смаком. Середньостиглі сорти збирають у третій декаді вересня. Пізньостиглі сорти: Ізабелла - ягоди чорні із полуничним смаком; Карабурну - ягоди білі або жовтувато-зелені з іржавими плямами, смак посередній; Німринг - ягоди жовтувато-зелені з рум'янцем, приємні на смак; Тайфі рожевий - ягоди від блідо-рожевого до фіолетового кольору, смак посередній.

Пізньостиглі сорти винограду збирають наприкінці серпня -

жовтні.

Кращі винні сорти: Аліготе, Каберне Совіньон, Мускат білий, Мускат рожевий, Рислінг, Ркацителлі, Сапераві, Фетяска біла.

На Україні вирощують також нові столові сорти вітчизняної селекції: Київський золотистий, Одеський ранній, Мадлен мускатний, Мрія, Мускат янтарний, Ранній Магарача, Дністровський рожевий, Молдова, Одеський сувенір, Южанка.

Виноград столовий містить (%): цукрів - 14-19, органічних кислот - 0,3-0,7, клітковини - 0,6, пектинових речовин - 0,6, азо­тистих - 0,4 і мінеральних - 0,4, вітаміну С - 1-19 мг/100 г.

У насінні винограду міститься до 20 % жиру, є дубильні речовини, лецитин, флобафени, білки.

Виноград має високу смакову і дієтичну цінність. Його спожи­вання нормалізує склад шлункового соку, поліпшує засвоєння їжі. Виноградний сік називають "рослинним молоком", він має лікувальні і дієтичні властивості. Виноград корисний при анемії, втраті сил, розладах нервової системи, порушенні обміну речовин, захворюван­нях харчового каналу, хворобах нирок, печінки, легенів, сприяє виділенню з організму шкідливих продуктів обміну.

Смородина. Вирощують чорну, червону і білу смородину. Червону і білу смородину називають порічками. Найбільш поширена

- чорна смородина.

Чорна смородина росте китицями. Як товарна продукція вона надходить у торгівлю в китицях і без них (окремі ягоди). Ягоди на вершині китиці великі і достигають швидше.

Завдяки великому вмісту органічних кислот чорну смородину свіжою споживають мало, а використовують для виготовлення варення, соків, сиропів, желе, екстрактів, мармеладу, джему, повидла, кулінарних виробів, лікерів, наливок, вин, вітамінних препаратів.

В Україні вирощують 16 сортів чорної смородини. Найпоши­реніші сорти: Боскопський велетень, Голіаф, Голубка, Юність, Юнат, Новость Прикарпаття, Черкашчанка, Золушка, Пам'ять Мічуріна, Минай Шмирьов, Білоруська солодка.

Чорна смородина містить (%): цукрів - 7,5-12, кислот - 2,3-2,6, пек­тинових -1,9-2,5, азотистих - 0,5-1,5, дубильних речовин - 0,4-0,9 %.

Залежно від сорту, вміст Р-активних речовин становить 1,0-3,8 %, вітаміну С - 98-400 мг/100 г, каротину - 0,7-1,2, фолієвої кислоти -0,1-0,6 мг /100 г. Крім того, є вітаміни В₁ В₂, В₃, В₆, РР та ін.

У плодах чорної смородини містяться солі заліза, кальцію, І магнію, фосфору, калію, марганцю. Загальна кількість мінеральних

І речовин (зола) - 0,9 %.

Завдяки вмісту харчових і різноманітних біологічно активних речовин ягоди чорної смородини використовують при лікуванні ни­рок, сечового міхура, жовчних шляхів, органів кровотворення і дихан­ня, авітамінозу, ревматизму. Ягоди чорної смородини характери­зуються антивірусною, бактеріальною і антирадіаційною дією.

Червоні і білі порічки менше поширені, і за харчовою, дієтичною, лікувальною цінністю значно поступаються перед чорною смородиною. Кращий смак мають білі порічки, які більше викорис­товують свіжими (на десерт). Червоні порічки більш кислі, тому, як правило, їх використовують для переробки.

Порічки мають багато (до 8) насінин, що утруднює вживання їх свіжими (при розжовуванні), а також знецінює як сировину для переробки на інші продукти харчування. Тому при виробництві з порічок желе, пюре, соків, начинок, мармеладу насіння видаляють.

Основні сорти червоних порічок, що вирощуються на Україні: Версальська червона, Голландська червона, Первісток, Щедра, Фертоді; білих: Версальська біла, Англійська біла, Смоляніновська Ютерборзька, Фая врожайна.

Порівняно із чорною смородиною, у червоних і білих по­річках менше цукрів (6,7-8,2 %), пектинових (0,8-1,2 %), дубильних (0,1-0,15 %), азотистих (0,3-0,6 %) і мінеральних речовин (0,5-0,6 %), вітаміну С (20-100 мг/100 г), більше органічних кислот (1,8-3,7 %).

Аґрус має плоди малі, середні і великі, зеленого, жовтого, чер­воного і темно-червоного забарвлення. Шкірочка може бути чистою і опушеною.

Дрібноплідні сорти мало придатні для виготовлення варення, середньо- і крупноплідні використовують для споживання свіжими і для виготовлення варення, а також заморожування. Надмірно опушені плоди краще використовувати для виготовлення вина і соків.

За смаком сорти аґрусу поділяють на десертні, столові і тех­нічні. Десертні і столові сорти мають великі ягоди з ніжною шкіроч­кою, м'ясистою соковитою м'якоттю з дрібним насінням, приємні на смак. їх використовують як свіжими, так і для переробки.

Десертні сорти: Корсунь-Шевченківський, Руський жовтий, Англійський жовтий, Авенаріус та ін.

Столові сорти: Фінік, Капітан, Красень, Варшавський, Рясний, Донецький первенець, Мліївський жовтий та ін.

Технічні сорти використовують для переробки і переважно для виготовлення соків, вина (Зелений пляшковидний, Смєна, Консервний та ін).

Аґрус містить (%): цукрів - 8,7-9,5, кислот - 1,5-2,5, пектино­вих - 0,6-1,6, азотистих - 0,5-0,7, мінеральних речовин -0 5-0 7 вітаміну С - 20-58 мг/100 г, вітаміни В,, В₂, РР, Р, каротин.

Аґрус має лікувально-дієтичне значення. Його рекомендують споживати свіжим при захворюваннях нирок, сечового міхура, харчового каналу, авітамінозах.

Дикорослі справжні ягоди за хімічним складом і споживними властивостями не поступаються культурним (рис. 15).

Рис. 15. Дикорослі справжні ягоди: 1 - брусниця; 2 - буяхи; 3 - журавлина; 4 - обліпиха; 5 - чорниця.

Їхній хімічний склад залежить від природно-кліматичних зон вирощування. Ростуть дикорослі ягоди в Україні, Білорусі, державах Балтії, в Карелії, Сибіру, на Далекому Сході. Тому вміст окремих по­живних речовин у ягодах з різних зон коливається у великих межах, наприклад, вміст вітаміну С у буяхах - від 28,0 до 120 мг/100 г, у журавлині - від 13,2 до 66,9, в чорниці - 6,3-36,0 мг/100 г.

Для порівняння харчової цінності окремих видів дикорослих ягід, що вирощують в Україні, краще використовувати середні дані (табл. 16).

Таблиця 16

Дата добавления: 2015-12-07