|
Читайте также: |
- Галактоземія (підвищений ризик розвитку сепсису).
- Хвороба кленового сиропу (підвищений ризик розвитку набряку мозку, апное та судом).
- Природжена гіперплазія наднирників (підвищений ризик розвитку судинного колапсу).
Галактоземию вперше описав V. Renss (1908 р.). Характер метаболічних порушень виявив у 1956 р. Calcar частота гена 1:268, частота захворювання – 1:6800 (Великобританія), 1:17000 (США).
Этиологія: генна мутація.
Патогенез: блок у процесі розпадання галактози до глюкози, дефіцит галактокинази і галактозо-1-фосфатури-ділтрансферази, галактоєпімерази. Глюкоза-1-фосфат, що утворився фіксується на білку урідиндіфосфоглюкозі (УДФГ) для утворення урідиндифасфогалактози УДФГал і глюкозо-1-фосфата, що включаються в процес гликогенезу і гликогенолизу. Ця реакція відбувається під впливом галактозо-1-фосфатурідилтрансферази і фосфат-галакто-трансферази.
Після цього галактозо-1-фосфат трансформується в урідиндифосфатглюкозу (ИДРД)- УДФГ через епімеразу.
При галактоземії активність галактозо-1-фосфатурідилтрансферази дорівнює 0 у печінці й еритроцитах.
Хвороба розвивається після надходження галактози. У клітках накопичується велика кількість галактозо-1-фосфату. При галактоземії галактоза трансформується в галактитол (дульцитол) під впливом альдолазредуктази. Галактитол не метаболизується і грає патогенетичну роль у розвитку катаракти.
Спадкування: АR, ♂ і ♀ 1:1.
Активність ферменту у батьків.
Існують такі типи галактоземії:
1. Дефіцит галактозо-1-фосфатурідилтрансферази (класична галактоземія).
2. Дефіцит галактокінази.
3. Дефіцит урідиндіфосфогалактозо-4-єпімерази.
Найбільш частішими клінічними симптомами класичної галактоземії у дітей є:
1. Остра галактоземія
- Недостатнє харчування, блювота, діарея.
- Затримання зросту.
- Жовтяниця, тяжка або тривала; ранній початок захворювання в неонатальному віку, перевага некон’югированого білірубіну у крові.
- Порушення функції печінки - коагулопатія та підвищення активності сироваткових трансаміназ.
- Гіпоглікемія.
- Катаракта.
- Сепсис, причиною якого є Escherichia coli (50%)
2. Хронічна галактоземія
- Порушення розвитку, особливо мови.
- Порушення травлення після вживання лактози.
- Відсутність функції або гіпофункції яєчника
Галактоземія I – дефіцит галактозо-1-фосфатурідилтрансферази.
Ген локалізований на навколоцентромерній ділянці 2-ий хромосоми.
Клініка: поразка ЦНС, печінки, зору.
При повній відсутності – з перших днів життя з виражених диспептичних розладів – блювота, порушення стільця, зменшення маси тіла й ознак інтоксикації.
Жовтяниця через підвищення білірубіна. При відсутності лікування наростає інтоксикація, з’являється гепатолієнальний синдром з порушенням функції печінки.
Поразка ЦНС у виді прогресуючої затримки психомоторного розвитку, дифузної м’язової гіпотонії.
У перші півроку формується катаракта за рахунок нагромадження в кришталику цукрового спирту – галактіолу, що володіє гидрофильністю і приводить до розриву зонулярних волокон.
У дівчинок і жінок порушується функції яєчників, тому що галактоза впливає на вироблення ФСГ.
Атипичні форми галактоземії, зв’язані з дефіцитом галактозо-1-фосфатурідилтранферази.
H. Beutler et al (1965 р.) описали особливий генетичний варіант галактоземії в частини хворих із проміжним рівнем ферменту, що не є гетерозиготами за класичною галактоземєю. Цей тип названий галактоземиєю Дуарте. У гетерозигот з цією патологією визначається 75 % нормальної активності ферменту. У гомозигот, незважаючи на функціональну аномалію ферменту, клінічних проявів ні, і вони виявляються лише при скринингі. Іноді може бути тимчасова катаракта.
Інший тип недостатності галактозо-1-фосфатурідилтрансферази названий негритянським варіантом.
Він описаний у 1965 – 1967 р. L. Baker, W. Mеllman et al.
При цьому варіанті особливості галактози зв’язані з розвитком альтернативних шляхів обміну.
У гетерозигот з негритянським типом галактоземії визначається майже нормальна активність у клітках білої крові і знижена – в еритроцитах.
У гомозигот при відсутності ферменту в еритроцитах, у клітках печінки і кишечнику активність ферменту складає близько 10% від норми.
Клінічні прояви незначні: ознак поразки ЦНС ні, поразка печінки виявляється лише при спеціальному обстеженні. Катаракта розвивається в більш пізні форми.
Описано й інші варіанти дефіциту галактозо-1-фосфатурідилтрансферази.
II. Дефіцит галактокінази (галактоземія II).
Ген локалізований на 17 q 23-25. В Італії (M. Magnani, 1982) частота гетерозигот 1:310. Передбачається зв’язок пресинильних катаракт із цією недостатністю.
У гомозигот за дефіцитом галактокінази природжена катаракта є єдиним симптомом захворювання і хворі виявляються лише в процесі масового скринингу. У пробандів можлива РВ.
Дефіцит галактозенимерази – галактоземія III.
Урідиндифосфо-галактоз-4-епімераза каталізує перетворення УДФ-галактози й УДФ-глюкози.
Ген галактоепімерази локалізований на хромосомі 1р 32-р ter. Частота цього типу в Японії складає 1:23000. При галактоземії ІІІ типу активність ферменту знижена в клітках крові і нормальна в печінці, фібробластах і активованих лімфоцитах.
Рівень галактози в крові хворих підвищений, що дозволяє виявити їх при масовому скринінгі, але клінічні прояви звичайно відсутні.
Але описані випадки і з яскравою клінічною картиною класичної галактоземії.
Лабораторна діагностика: галактозурія, протеінурія, гипераміноацидурія, порушення функції проб печінки. Підвищення трансаміназной активності. Позитивна тимолова проба. Підвищено рівень білірубіна. Можливо гіпопротеінемія і гіпоальбумінемія.
Рівень глюкози в крові знижений; галактози підвищений більш 100 мг%. Визначення активності ензиму галактозо-1-фосфатурідилтрансферази підтверджує діагноз. Скринінг за допомогою методу Гатрі, уточнення – ТСХ на силікагелі, визначення активності ферментів в еритроцитах і біопсированих тканинах. Скринінг у Москві в 1976, частота 1:16242. В даний час цей масовий скринінг вважається недоцільним через невисоку частоту складності інтерпретації великої кількості помилково позитивних результатів. Більш виправданий селективний скринінг.
Передбачається (але в багатьох випадках це не доведено), що підвищення концентрації деяких метаболітів у галактозі приводить к появі симптомів галактоземії.
Галактозо-1-фосфат:
- нирковий синдром Фанконі;
- гепатоцелюлярна хвороба;
- Зниження тривалості життя еритроцитів, та як результат, виникнення непрямої гіпербілірубінемії;
Галактитол (дульцитол):
- катаракти;
- хибна пухлина головного мозку;
Невідомий метаболіт:
- недостатність функції яєчників;
- затримання розумового розвитку або порушення пізнавальної функції;
- атаксія, дистонія, нейродегенеративні захворювання.
Деякі спеціалісти вважають, що порушення синтезу глюкоконюгатів з участю УДФ-галактози також може грати роль у патогенезі захворювання, але достатніх експериментальних доведень цьому немає.
Лікування: низколактозна дієта, не утримуюча молока і молочних продуктів. Низколактозні енпіти на основі соєвого чи мигдального молока. Тривалість лікування невідома. Протягом перших 3 років дотримання дієти обов’язково. З віком нестерпність галактози зменшується, тому що підвищується активність урідиндифосфогал-пірофосфорилази, що активує побічні шляхи перетворення галактози. Деякі лікарські препарати активують цей фермент- проїстерон і тестостерон, але їхнє застосування обмежене.
Крім дієти включаються препарати, що активують ЦНС, судинні засоби, гепатопротектори, антиоксиданти. Лікування проводиться під контролем змісту галактози в крові і сечі і галактозо-1-фосфату в еритроцитах. Оперативне лікування на тлі дієтичної корекції.
Діти хворі класичною галактоземією, які з народження отримають лікування у вигляді дієти, не утримаючої галактози, як правило не має тяжких ускладнень. Однак, у більшості хворих дівчат спостерігається недостатність яєчників, яка може бути результатом порушення їх розвитку у пренатальному періоду. Незважаючи на строге дотримання безалкагольної дієти, іноді у дітей шкільного віку виникає і прогресує тяжке захворювання ЦНС (атаксія, дистонія, тремор), крім цього, часто виникають неврологічні розлади, такі як слабка пам’ять, порушення мови.
Шлях метаболізму галактози:
| Галактитол | ГАЛАКТОЗА | ® | Галактозна кислота |
 | ||||
| ||||
 |
Органічні ацидемії уявляють собою велику групу спадкових хвороб, які викликані порушенням обміну амінокислот, вуглеводів, ліпідів, порушенням функції пероксисом, а також транспорту електронів в дихальному ланцюзі. Частіше за все ці захворювання маніфестують у неонатальному періоді, мають гострий перебіг і потребують негайної допомоги і швидкої постановки діагнозу. Усі органічні ацидемії мають свій симптомокомплекс, але клінічні та біохімічні прояви органічних ацидемій неспецифічні. (табл.5).
Діагностика цих захворювань потребує складних методів – визначення екскреції органічних кислот, ензимів. Але коли лікар своєчасно запідозрює таке порушення, обмеження білків та відповідна для різних форм терапія вітамінами В6, В12 , Н запобігає інвалідності багатьох дітей.
Прояви органічної ацидемії мають різний характер в різні вікові терміни (табл.6).
Таблиця 5.
Дата добавления: 2015-12-07; просмотров: 60 | Нарушение авторских прав