Особливості вольових дій дошкільника

Серед особливостей вольових дій дошкільника спеціальної уваги заслуговують такі, як упертість, вередування, негативізм.

На відміну від наполегливості, тобто тієї якості волі, що виявляється в тривалому збереженні вольового зусилля, яке дає змогу долати великі труднощі, що виникають на шляху до свідомо поставленої мети, упертість — це вияв нерозумної волі. Діти відмовляються виконати те, що вимагають дорослі, або прагнуть зробити обов'язково по-своєму, без якої-небудь осмисленої і справді бажаної мети. Єдиним мотивом таких виявів є протиставлення своєї волі вимогам навколишніх.

Л.П. Ларін у своєму дослідженні показав, що упертість виникає як при різкому обмеженні дитячої свободи і самостійності, як самозахист з боку дитини, так і при повній її бездоглядності. Звичка діяти лише за своїм бажанням розвиває упертість.

Негативізм — крайній ступінь упертості. Він виражений у загальному протесті дитини, яка відхиляє будь-яку вимогу дорослих. Діти протиставляють вимогам дорослих свої бажання, судження, цілі: «Лягай спати», — каже мати. «Не буду лягати», — відповідає син. «Вимкни радіо», — а дитина навмисно підсилює звук. Чим більше дорослий наполягає, тим завзятіший опір чинить дитина, захищаючи право на самостійність дій, міркувань, вчинків, яке вона потворно розуміє.

Близьке до упертості і вередування дітей, тобто безпричинна зміна своїх бажань і уперте прагнення доводити кожне з них до виконання. Усяка перешкода, відмова з боку дорослого виконати цю вимогу спричинюють у дитини різку емоційну негативну реакцію, плач, крик і появу нових, іноді цілком протилежних і безглуздих вимог.

Упертість і вередування є результатом неправильного виховання, тобто того досвіду спілкування з дорослими, якого дитина встигла набути за свої 4—7 років. Проте треба мати на увазі, що всі діти (починаючи з середини переддошкільного віку) прагнуть до самостійності. Бажання робити по-своєму, виявляти свою ініціативу, а, отже, і якоюсь мірою не підкорятися дорослому, зростає в міру збагачення досвіду дитини, в міру її розвитку.

Попередити зіткнення, конфлікти дорослих з дітьми можна, якщо з ранніх років дитина привчається підкорятися вимогам старших і разом з тим, якщо ці вимоги весь час ускладнюються. У цих випадках діти самі впевнюються в тому, що дорослі рахуються з їх зрослими можливостями, тобто визнають їх уже «великими». Ллє якщо діти звикають з ранніх років до того, що будь-яке, навіть найбезглуздіше їх бажання, яке порушує встановлені в сім'ї правила, виконується старшими, в них складається стійкий стереотип спілкування з дорослим, який можна передати формулою: «Захочу — покричу — одержу». Так створюються надзвичайно сприятливі умови для формування упертості, негативізму, свавілля. Такий тип впливу на дорослих (насамперед на близьких людей) неминуче закріплюється і у відповідних рисах характеру дитини.

Як показують дослідження Г.О. Горбачової і робота кращих вихователів дитячих садків, значну роль в організації правильної поведінки дітей відіграють чітко встановлені в сім'ї і дитячому садку правила.

Керування вольовими діями дітей, тобто виховання їх волі, вимагає, звичайно, не придушування їх бажань, задумів, ініціативи, а організації дітей, спрямування їх вольових зусиль, енергії на досягнення розумних і доступних цілей. Чим молодша дитина, чим вона більш збудлива, чим менше привчена підкорятися правилам, чим менше вміє стримуватися і перемагати труднощі, тим більше значення для розвитку її волі має міра вимог, які ставить до неї вихователь. Це означає, що різною повинна бути складність задач, на розв'язування яких дитина спрямовує свої зусилля, і тривалість вольового напруження, яке потрібне для досягнення поставленої мети.

Різною має бути й міра допомоги дитині з боку дорослого. Іноді ця допомога зводиться до підказування мети дії, іноді треба допомогти дитині визначити і шляхи досягнення мети, непомітно допомогти практично, щоб дитина побачила кінцевий результат свого вольового зусилля.

Іноді доцільно запропонувати дитині відпочити і закінчити роботу ввечері або наступного дня. Але за всіх умов особливе значення має позитивна оцінка, якою дорослий підкріплює вольові зусилля, виявлені дитиною в процесі діяльності. Важливо підтримати самий процес виконання дитиною дії, її бажання досягти поставленої мети, виявлену витримку і самовладання.

Питання для самоперевірки:

1. У чому принципова відмінність вольових дій людини порівняно із тваринами?

2. Які фактори спонукають людину до вольових зусиль?

3. Які психологічні механізми виникнення волі?

4. Яку роль у розвитку волі дитини відіграють предметні дії?

5. Які основні засоби керування діями дітей? За яких умов слово набуває сигнальне значення?

6. Які відмінності є у постановці мети дітей 6 – 7 років і малюків?

7. Як змінюється процес вольової дії у дошкільників? Яку роль відіграє у цей період допомога, підказка дорослого?

8. Які зміни відбуваються у мотивах вольових дій дошкільників?

9. Чим відрізняються наполегливість і упертість?

10. Внаслідок чого з`являються негативізм і капризи? Як попередити конфлікти дітей і дорослих?

11. Яким чином виявляються вольові дії у розумовій діяльності молодших школярів?

12. У чому причина виникнення критичного ставлення молодших школярів до правил „треба” і „не можна”?

13. Що змінюється у структурі вольових дій молодших школярів? Яки риси поведінки для них характерні?

Дата добавления: 2015-12-07