Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Фізична реабілітація. Р о з л і л 7. Фізична реабілітація при захворюваннях і травмах нервової системи

Читайте также:
  1. ЛІКУВАЛЬНА ФІЗИЧНА КУЛЬТУРА
  2. Медико-соціальна реабілітація.
  3. ПРОФЕСІЙНО-ПРИКЛАДНА ФІЗИЧНА ПІДГОТОВКА
  4. Р о з а і а 5. Фізична реабілітація при захворюваннях внутрішніх органів і суглобів
  5. Р о з а і л 3. Фізична реабілітація
  6. Р о з а і л5. Фізична реабілітація при захворюваннях внутрішніх органів і суглобів
  7. Р о з л і л 7. Фізична реабілітація при захворюваннях і травмах нервової системи

Р о з л і л 7. Фізична реабілітація при захворюваннях і травмах нервової системи


 


Лікувальну фізичну культуру призначають на 2-3-й день після травми або операції і під час перебування у лікарні. її застосовують за двома періодами. Завдання ЛФК у І період: сприяння усвідомленню хворого необхідності занять фізичними вправами, поліпшення його нервово-психічно­го стану; активізація легеневої вентиляції, крово- і лімфообігу, ліквороцирку-ляції; попередження пневмонії, пролежнів; запобігання неправильному уста­новленню кінцівок, контрактурам; збереження тонусу непаралізованих м'язів. Протипоказана ЛФК при загальному важкому стані хворого, високій темпера­турі тіла, серцевій недостатності, порушеннях дихання, підозрі на тромбо-емболію.

ЛФК застосовують на фоні лікування положенням, що залежить від форми рухових порушень. При в'ялих паралічах кінцівки укладають у се­редньо-фізіологічному положенні, що запобігає перерозтягненню ослабле­них м'язів і протидіє деформації суглобів. У випадках спастичних паралі­чів вибирають таке положення, при якому спастичні м'язи були б макси­мально розтягнуті, а їх антагоністи — скорочені. Так, при нижніх спастич­них парапарезах хворого укладають на спину з розведеними ногами, які вкладені у протиротаційні шини, під коліна підкладають валики, стопі на­дають положення під прямим кутом до гомілок з упором на щит. Одночас­но, якщо хворий не лежить на спеціальному протипролежневому матраці, для запобігання трофічних порушень підкладають під різні ділянки тулуба і кінцівок ватно-марлеві кільця, гумові круги та інші підкладки відповідної форми і розміру. Надане хворому положення слід змінювати через кожні 2-3 год.

ЛФК застосовують у формі занять з лікувальної гімнастики, що прово­дить реабілітолог 2-3 рази на день у поєднанні з масажем грудної клітки і самостійних занять у вигляді дихальних вправ з подовженим видихом. Ди­хальні вправи з повною амплітудою рухів руками у випадку шийної і вер-хньогрудної локалізації травми не проводять через можливість нанесення додаткової травми у місці ушкодження або операційної рани. Пасивне роз­роблення суглобів ніг, а при ушкодженні шийного відділу спинного мозку, і рук проводять у перший тиждень від центру до периферії, тобто починають з кульшового чи плечового суглоба і послідовно доходять до пальців, а у наступному — від дистальних до проксимальних суглобів кінцівки. Рухи виконують в повільному темпі, плавно, з одночасним посиланням імпульсів до руху і повторюють 3-5 разів. Тривалість заняття з лікувальної гімнасти­ки 10-12 хв.

У проміжний період травматичної хвороби спинного мозку, як і у наступ­ний, ЛФК проводиться з урахуванням оборотних і необоротних змін у ньому. Згідно з цим хворих з наслідками травм спинного мозку поділяють на 3 групи (В.МУгрюмов, 1961):

• І група — хворі, яким операція забезпечила декомпресію спинного моз­ку і тим самим були створені умови для відновлення функцій. У цих випадках ЛФК сприяє повному відновленню порушених рухів і загальному оздоровлен­ню та зміцненню організму.


Таблиця 7. 2. Визначення сили м'язів

 

п/п Функціональні можливості м'яїа або м'язових груп Оцінка, бали
  Функція, що відповідає нормальній  
  Можливість подолання значного опору  
  Можливість руху у вертикальній площині з подоланням маси ланки кінцівки, що лежить нижче  
  Можливість руху в горизонтальній площині з подоланням сили тертя  
  Можливість руху в горизонтальній площині з напіввисів (тобто при умові усунення сили тертя)  
  Параліч, рухи неможливі  

• II група — хворі, у яких після операцій рухова функція відновилась частково і залишились парези і паралічі. У таких хворих ЛФК сприяє віднов­ленню тимчасово пригнічених рухових функцій спинного мозку, розвитку пристосувальних і компенсаторних механізмів.

• III група — хворі з важкими ушкодженнями спинного мозку, в тому числі з повним перериванням його. У цих випадках розлади функції спин­ного мозку необоротні. ЛФК у таких хворих застосовують для розвитку пристосувальних процесів і функцій заміщення, підтримання загального стану.

Різнорідність проявів порушень у названих групах викликають значні труднощі у виборі фізичних вправ, що мають суворо відповідати руховим мож­ливостям хворих у цей час. Тому при побудові занять з ЛФК, контролю за їх адекватністю у клінічній практиці визначають пасивну і активну амплітуду ру­хів у відсотках до нормальної при спастичних паралічах і оцінюють силу м'язів у балах при в'ялих, що наведено у табл. 7.2.

Завдання ЛФК у II період: поліпшення психоемоційного стану хворого та діяльності серцево-судинної і дихальної систем; активізація крово- і лімфообі­гу, обміну речовин, трофічних процесів та регенерації у зоні пошкодження; збереження еластичності суглобово-зв'язкового апарату, попередження туго-рухливості у суглобах, контрактур; зміцнення здорових і відновлення тонусу паретичних м'язів; стимуляція фізіологічних відправлень; розвиток компенса­торних рухових навичок і самообслуговування: підготовка хворого до зміни рухового режиму і переходу у вертикальне положення. ЛФК застосовують у формах ранкової гігієнічної і лікувальної гімнастики, що проводиться 2 рази на день, самостійних занять, які хворий виконує щоденно 4—5 разів, гідрокінези-терапії.

Комплекси лікувальної гімнастики складаються з активних, пасивних І ак­тивно-пасивних вправ для кінцівок і тулуба з посиланням імпульсів до руху в паралітичних кінцівках і розслабленням спастичних м'язів. Слід постійно


 




Фізична реабілітація


Розділ 7. Фізична реабілітація при захворюваннях і травмах нервової системи


 


зміцнювати здорові м'язи із збереженими зв'язками зі спинним мозком, вико­ристовуючи статичні напруження, вправи з гумою, еспандером, невеликої ваги гантелями, на балканській рамі. До речі, ліжко кожного спінального хворого рекомендується обладнати двома балканськими рамами у вигляді паралельних брусів, навісити на них блочну систему. Це дасть змогу значно розширити і урізноманітнити вправи, що застосовуються. Приділяють увагу м'язам живо­та, напруженням сідниць з одночасним втягуванням м'язів промежини і зад­нього проходу, що стимулює сечовиділення і дефекацію. Ці вправи, а також піднімання прямої ноги вгору І опускання за рахунок рухів тазом, що є осно­вою майбутнього пересування і ходьби хворого в ортопедичних апаратах і без них, слід повторювати багато разів протягом дня. У положенні лежачи на жи­воті зміцнюють м'язи спини і надпліччя, повторюючи кожну вправу 20-30 ра­зів з паузами для відпочинку.

Завдання, методика проведення І побудова комплексів фізичних вправ від­різняються при різних формах порушення рухів (табл. 7.3): при в'ялих паралі­чах і парезах вони спрямовані на зміцнення м'язів, а при спастичних — на роз­слаблення та розтягнення м'язів і удосконалення управління ними.

Приблизно через місяць хворий з ураженням спинного мозку на рівні по­перекового і грудного відділів хребта починають перевертатися на живіт і піс­ля засвоєння такої дії з допомогою він це робить самостійно. До кінця другого місяця хворому дозволяється пересуватись у межах ліжка, спираючись на ру­ки, а пізніше — переходити в упор стоячи на колінах, спочатку з упором на лік-

Таблиця 7. 3. Характер фізичних вправ залежно від форми рухових розладів (за СІ. Уваровою-Якобсон, 1940, доповнено В.М. Мотковим, 1982)

 

Bus вправ В'ялї форми Спастичні форми
Посилання імпульсів Необхідні Не суттєво
Масаж Глибокий, активний Поверхневий
Вправи для "ізольованих" паретичних м'язів Не суттєві Дуже важливі
Боротьба з підвищеною рефлекторною Не потрібна Необхідна
збудженістю    
Вправи, що наближують точки прикріплення Показані Протипоказані
м'язів    
Вправи, що віддаляють точки прикріплення Протипоказані Показані
м'язів (на розтягнення)    
Вправи з проявом зусиль Необхідні Протипоказані
Корекція положенням Необхідна Необхідна
Рухи у теплій воді Показані Дуже важливі
Розвиток опорної функції Дуже необхідно Дуже необхідно
Підтримка і розвиток зовнішнього дихання Необхідно Необхідно

Рве. 7.24. Положення хворого у ванні під час занять з лікувальної гімнастики (за В.М. Мошковим, 1982)

ті, потім кисті. З останнього вихідного положення хворому можна пересувати­ся у ліжку з підтягуванням ніг за рахунок м'язів тулуба. У наступному вводять­ся вихідні положення стоячи на колінах, тримаючись за балканську раму; си­дячи, спираючись руками на ліжко, потім сидячи з опущеними ногами; стоячи з допомогою і, нарешті, самостійно. Під час занять велику увагу приділяють зміцненню м'язів тулуба і формуванню м'язового корсета. Систематично вико­ристовують вправи для розслаблення м'язів при спастичних парезах і вправи для підвищення тонусу м'язів при в'ялих, ідеомоторні вправи. Продовжують пасивну розробку суглобів, що мають обмеження рухів. Однак при гіпотонусі м'язів пасивні рухи виконуються з обмеженою амплітудою, щоб не викликати розхитаність у суглобах.

При появі активного імпульсу до рухів всю увагу спрямовують на під­тримку, закріплення і подальший його розвиток. Використовуються елемен­тарні вправи, що виконуються з підтриманням кінцівки реабілітологом і зас­тосуванням ковзних поверхонь, пристосувань, що зрівноважують масу кін­цівки. Найбільш ефективним середовищем, у якому мінімальні м'язові ско­рочення здатні викликати найбільший обсяг рухів, є вода. Гідрокінезитера-пію застосовують тоді, коли хворий починає сидіти (5-7 міс), у вигляді гім­настики для окремих кінцівок і їх сегментів в камерних ванночках і гімнас­тики у ванні. При гімнастиці в камерних ванночках проводяться пасивно-ак­тивні і активні елементарні вправи для дистальних відділів кінцівок в окре­мих ємкостях при температурі води 38-40 °С при спастичних паралічах і 28-30 °С — при в'ялих. При перших формах рухових розладів тепла вода ще буде сприяти послабленню спастики м'язів, а при других — прохолодна буде підвищувати їх тонус. Гімнастика у ванні (рис. 7.24), методика якої


 


Дата добавления: 2015-11-26; просмотров: 62 | Нарушение авторских прав



mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.008 сек.)