Читайте также:
|
Я знаю тебе всього пару місяців, але мені цього вистачило, щоб назавжди втратити спокій. Всі мої думки зайняті прекрасним блакитнооким блондином, тобою, Діма. Коли я дивлюся на тебе, мені... мені хочеться співати. Я, право, зовсім не вмію цього робити, але від одного твоєї присутності стає нескінченно комфортно і затишно, а в серці спалахує вогник надії. Ти перевернув мій світ з ніг на голову, оселився в моїй голові і не покидаєш її ні на секунду. Щоразу я засинаю з посмішкою на губах, тому, що думаю про тебе. Я все життя зневажала таке почуття, як любов, вважала його нещирим і фальшивим. Але зараз, коли я закриваю очі і бачу, як ми йдемо з тобою під руку вздовж алеї, я вірю, що любов існує. І моя любов - ти, Діма. Завдяки тобі я знаходжу сили прокидатися вранці, жити і радіти кожному дню, тому, що можу бачити тебе. Нехай, нехай здалеку, нехай ти зовсім мене не помічаєш, це не важливо. Важливо лише те, що я люблю. Люблю тебе, Діма. Нескінченно».
Я нерозумно посміхаюся і, заздалегідь проклинаючи себе за такі дії, натискаю «Enter». Будь що буде. Приходить повідомлення про відправку листа. Назад дороги немає. Повертаюся до ліжка і помічаю, що Танюха зовсім не спить, а із задоволеною посмішкою дивиться на мене. От зараза! Я забираю у не ковдру і засинаю, уявляючи, як я і Діма йдемо вздовж алеї.
POV автор
Тишу у великій темній кімнаті порушує дикий рев будильника, а через пару секунд на нього лягає важка чоловіча рука.
- Дімас, комп'ютер вкрали!!! - хлопець моментально схоплюється з ліжка і переляканими очима дивиться на свого хохочущого найкращого друга.
- Чорт забирай, Гарі! Більше ніколи так не роби!
- Вставай, давай. Там уже пацани заждались,- продовжуючи сміятись, сказав Антон.
- Іду я, іду... - пробурчав хлопець, розуміючи, що прогуляти йому не вдасться. Діма сідає за комп'ютер. З байдужим поглядом заходить на пошту, йому ж повинно оповіщення з гри прийти. Але замість листа від адміністрації, лист від якогось аноніма. Дивно, хто б це міг бути? Подивимося...
- «Що це, чорт візьми, таке?»- уже на першому реченні Діма ошелешено витріщався на екран і протирав очі.
- Але хто це може бути? Може розіграш такий? Ааа... ох вже ця Анька!- від цієї думки хлопець посміхнувся. Маячня. Точно Анька написала.
Він вирішив зателефонувати їй.
- Привіт, сонце моє!
- Привіт, мій пупсик, я так скучала!- Дімусічка, а ти мене любиш? Я тебе так люблю!- хлопець награно посміхався, подумки затягуючи на шиї мотузку.
- Ань, де ти так писати навчилася?
- Що ти маєш на увазі, Дімусічка? - Вона що, правда не розуміє?
- Лист, кажу, красивий такий, ти написала?
- Який лист, Дімусічка? - Значить не вона.
- Ніяке, кохана, я щось переплутав, - хлопець посміхнувся.
- Дімуся, я, як приїду, ми ж відсвяткуємо мій приїзд, да, мій зайчик?
- Звичайно, Ань.- сказав це і скривився.
POV Аліса
- Ти уявляєш, Ліса, цей козел приперся на побачення в пляжних шортах! Ти уявляєш! Потім повів мене в кіно і весь фільм приставав! Я навіть сюжет толком не зрозуміла, тому, що всі дві години відбивалася від цього збоченця! Ну ти уявляєш! - Таня голосно скаржилася мені на нетактовність її нового, але вже колишнього, начебто десятого, хлопця, Гліба. Жестикулюючи «під час сповіді» вона розмахувала руками на всі боки, намагаючись врізати комусь в обличчя. І Адже точно! Її долонька дуже вдало догодила мені в ніс. Чорт, боляче ж! Я затискаю його рукою і не даю скачущей навколо мене Танька оглянути нанесення травми.
- Лісочка, прости, прости мене, будь ласка! Давай я тобі чогось холодного принесу?,- я мовчки киваю. Таня бере із морозилки заморожену курку і несе Лісі.
POV Діма
Вечір сьогодні був що треба, без зайвих слів. Давненько синуля прокурора не влаштовував такі тусовки.(Діма прийшов п’яний)
У кімнаті було зовсім темно, тільки на столі світився екран ноутбука.
- Такс, подивимося, що тут у нас? Ага! Любовне послання від аноніма. Красиве.
В голові промайнула нехороша думка, і я криво посміхнувся. Алкоголь все вирішив за мене. Зручніше всідаюся на стільці і, мружачись, набираю текст.
«Ех, дорогенька, знала б ти, як ти щаслива! «Любити» - найкраще, що може трапитися з людиною! А любити мене - тим більше! Я ось нікого не люблю і це жахливо! Курка ця, Аня, лялька, я нею верчу заради сексу, а вона дура! І я - дурень! Як би я хотів бути закоханим! Ай, ти, мабуть, не розумієш мене. Ти така ж, як і всі! Як я хочу зустріти особливу і полюбити! Але на жаль і ах! Я п'яний! І алкоголь - моя любов! Око мені в рот, та я віршами кажу! Е... тобто пишу! Не важливо, загалом. Так.»
Голова зовсім не працює, текс розмитий і я зовсім не бачу те, що друкую. Підступно посміхнувшись з третьої спроби потрапляю на клавішу «Еnter». Довір правду аноніму! Настільки «геніальна» думка могла прийти тільки в мою контужений голову! Чертихнувшісь, я різко встаю зі стільця і, втративши рівновагу, падаю на підлогу, де, згорнувшись калачиком, і засинаю.
POV Аліса
…У будь-якому випадку, я вирішила написати йому відповідь і зробити вигляд, що поставилася до його письму серйозно.
«Діма, а ти не думав, що розбиваєш Ані серце? Кожна дівчина заслуговує щастя. Якщо ти не любиш її - відпусти зараз, інакше потім буде пізно. А справжня любов прийде, обов'язково прийде. Треба тільки чекати, чекати і вірити.»
Уже спокійно натиснувши улюблену кнопку «Enter», збираюся до Танюхи.
POV Діма
Коли я відкрив очі, був уже полудень. Скажений сушняк охопив весь організм, і я ходив, подібно висохлій ганчірці. Про головний біль краще взагалі мовчати.
Якось злізши з ліжка, я сів переглянути пошту. Включив ноутбук, поки він вмикався я рішив полежати і чуть заснув.
Літо. Так тепло. Я держу її за руку, сильніше зжимаю. Я посміхаюся і, мружачись, дивлюся у щасливі карі очі моєї супутниці. Каштанове волосся лізе їй в рот і вона, сміючись, прибирає їх тоненькими пальчиками. На вигляд вона зовсім звичайна, але щось у ній приваблює, притягує.
- Аліса, обережніше! - Але було пізно. Незрозумілим для мене чином, ми різко опинилися близько обриву, і дівчина полетіла вниз, дзвінко кричачи.
Я різко відкриваю очі в нерозумінні, хитаю головою, намагаючись прийти в себе. Присниться ж таке!
Ноутбук був вимкнений і я нічого не розуміючи, вирішив піти освіжитись.
POV Аліса
Ми з Танюхою сиділи їли морозиво і вирішували, що будемо робити ціле літо.
І тут не зрозуміло звідки з’являється, мій Діма? Ооо що ж робити, куди втікати.
- Ооо, Аліса, це твій Діма?- радісно, з задоволенням запитує мене Танюха.
- Да, це він. О боже, що ж робити!- і я починаю з величезною швидкістю лізти під стіл. Танюха починає ржати.
- Ти, що робиш, а ну кА вилазь,- витаскуючи мене,- він ж так тебе побаче!
- Точно, Тань лізь ти під стіл!
- Чому це?- здивовано і обурено запитує Таня.
- Тому що, ти дуже виділяєшся, він тебе впізнає. – і я беру надягаю свою шапку їй на голову, що аж налазе на очі, а я прикриваюсь рукою.
POV Діма
Купивши мінералки, я направився сісти за столик. Переді мною сиділи якісь доволі странні дівчата, але я не побачив хто такі були. Сівши, випивши мінералки, у мене задзвонив телефон, і це знову телефонувала Аня. Я взяв трубку:
- Привіт, сонце!- не встиг я це сказати, вона тут же почала кричати, мене це обурило.
- Стоп, стоп, хто це тобі сказав?- я запитував в неї.
POV Аліса
- Стоп, стоп, хто це тобі сказав?- почула я, і вирішила, що в них щось там коїться. Продовжуючи далі слухати, адже він так голосно говорив.
POV Діма
- А так це тобі, Лєна сказала?- все зрозумівши, запитав я.
- І ти їй повірила? І не було в мене ніякої помади,- обурливо викрикнув я,- подумаєш трішки випив з друзями!
- Розстаємось? Добре.- спокійно відповів, ждавши цього.
Поклавши телефон в карман я направився додому.
POV Аліса
- І чому ми ховались, Ліс?- запитує мене Танька.
- Не знаю.- з думаючим лицем відповіла я.
І Танька почала громко сміятись, а слідом і я за нею.
POV Діма
А вдома мене вже чекало лист від аноніма, якого я, як не дивно, чекав. Швидко пробігши очима по рядках, я хмикнув і надрукував відповідь.
Дата добавления: 2015-12-07; просмотров: 111 | Нарушение авторских прав