Позовна давність

1. Відповідно до статті 366 Цивільного кодексу України та статті 167 Статуту автомобільного транспорту для позовів вантажовідправників і вантажоодержувачів до автотранспорт­ного підприємства, що випливають зі Статуту, встановлений двомісячний строк позовної давності. Перебіг цього строку по­чинається з дня одержання відповіді на претензію або з дня закінчення строку, встановленого для відповіді, тобто трьох місяців при перевезеннях в автомобільному сполученні, шести місяців у прямому змішаному сполученні і 45 днів по пре­тензіях про сплату штрафів (стаття 365 Цивільного кодексу України та стаття 166 Статуту).

[п.2.1. Роз'яснення від 21.07.92 р. № 01-6/856 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевозок вантажів ав­томобільним транспортом»].

1. Для позовів автотранспортних підприємств до ванта­жовідправника (вантажоодержувача), що випливають із Ста­туту, статтею 366 Цивільного кодексу України та статтею 168 Статуту встановлений шестимісячний строк позовної дав­ності. Цей строк обчислюється з дня настання події, що стала підставою пред'явлення позову.

[п.2.2. Роз'яснення від 21.07.92 р. № 01-6/856 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевозок вантажів ав­томобільним транспортом»].

3. Для позовів про стягнення штрафу за непред'явлення
вантажу у передбаченому договором (разовим замовленням)
обсязі перебіг строку позовної давності починається з дня
закінчення строку, встановленого для звірення записів в
обліковому документі по виконанню договору або разового за­
мовлення (параграф 23 додатка 2 до розділу 1 Правил).

[п.2.2. Роз'яснення від 21.07.92р. № 01-6/856 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевозок вантажів ав­томобільним транспортом»].

4. Арбітражний суд має право поновити строк позовної
давності, якщо визнає поважною причину його пропуску (ч. 2
статті 80 Цивільного кодексу України).

[п.2.3. Роз'яснення від 21.07.92 р. № 01-6/856 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевозок вантажів ав­томобільним транспортом»].

5. Оскільки чинне законодавство, зокрема, стаття 83
Цивільного кодексу України, не передбачає виключення щодо
поширення позовної давності на вимоги про визнання
недійсними актів державних та інших органів, то до цих по­
зовів слід застосовувати загальний строк позовної давності,
встановлений статтею 71 Цивільного кодексу України.

[Лист від 27.08.92р. № 01-8/979 -«Про результати вивчення прак­тики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів дер­жавних та інших органів»].

6. Згідно зі статтею 76 Цивільного кодексу України перебіг
строку позовної давності починається з дня виникнення права
на позов, тобто з дня, коли особа дізналась або повинна була
дізнатися про порушення свого права. Таким чином, перебіг
строку позовної давності для стягнення штрафу за прострочку
повернення засобів упаковки починається з наступного дня
періоду, за який стягується штраф. Оскільки зобов'язання що­
до повернення засобів упаковки вважається виконаним належ­
ним чином, якщо вони будуть здані перевізнику в останній
день строку повернення, при обчисленні перебігу строку по­
зовної давності необхідно враховувати строк доставки вантажу.

[п.7 Роз'яснення від 30.03.93 р. № 01-6/368 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з поверненням засобів упаков­ки і повторним використанням дерев'яної і картонної тари та папе­рових мішків»].

1. Відповідно до пункту 12 Правил повторного використан­ня дерев'яної, картонної тари та паперових мішків перевірку руху тари і мішків у тароздавачів здійснює представник тарно­го підприємства з урахуванням залишків їх на початок пе­ревірки. За результатами перевірки складається акт. Тарозда-вачам надається пільговий строк - 5 днів для здачі тари і якщо протягом цього строку тароздавач здасть тару, штраф з нього не стягується (пункт 45 Правил). Перебіг шестимісячного строку позовної давності для стягнення штрафу починається з дати складання акта з доданням п'яти днів, наданих тароздава-чу для здачі тари.

[п.7 Роз'яснення від 30.03.93 р. № 01-6/368 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з поверненням засобів упаков­ки і повторним використанням дерев'яної і картонної тари та папе­рових мішків»].

402-304 625

8. Загальний строк позовної давності, встановлений стат­
тею 71 Цивільного кодексу України у редакції Закону України
від 11 липня 1995 року «Про внесення змін до статті 71
Цивільного кодексу України», застосовується з 27 липня 1995
року за позовами усіх осіб, право яких порушено, тобто як
фізичних, так і юридичних.

[п. 1 Роз'яснення від 16.04.93р. № 01-6/438 «Про деякі питання за­стосування позовної давності при вирішенні господарських спорів»].

9. Загальний строк позовної давності у три роки слід засто­
совувати до позовів, у яких до 27 липня 1995 року не закінчив­
ся раніше встановлений загальний строк позовної давності в
один рік. Якщо до набрання чинності згаданим Законом загаль­
ний строк позовної давності в один рік закінчився, у госпо­
дарського суду відсутні правові підстави для застосування
після 27 липня 1995 року до таких позовів загального строку по­
зовної давності у три роки. Виняток становлять позови,
пов'язані з вимогою власника про повернення свого майна з чу­
жого незаконного володіння (віндикацію), оскільки щодо таких
вимог статтею 50 Закону України «Про власність», введеного в
дію з 15 квітня 1991 року, було встановлено трирічну позовну
давність. Це положення щодо захисту права власності поши­
рюється також на особу, яка хоч і не є власником, але володіє
майном на праві повного господарського відання, оперативного
управління або іншій підставі, передбаченій законом чи догово­
ром (пункт 5 статті 48 Закону України «Про власність»).

[п.1 Роз'яснення від 16.04.93р. № 01-6/438 «Про деякі питання за­стосування позовної давності при вирішенні господарських спорів»].

10. Що ж до правомірного володіння майном (добро­
совісний набувач), то до позовів власника про витребування
майна від такого набувача застосовуються правила статті 71
Цивільного кодексу України. При цьому володіння майном вва­
жається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом,
господарським або третейським судом (стаття 49 Закону Ук­
раїни «Про власність»). Отже, господарський суд вирішує пи­
тання про застосування статті 71 Цивільного кодексу України
або статті 50 Закону України «Про власність» у залежності від
визнання володіння майном правомірним або неправомірним.

[п.1 Роз'яснення від 16.04.93р. № 01-6/438 «Про деякі питання за­стосування позовної давності при вирішенні господарських спорів»].

11. Об'єктом віндикаційного позову може бути тільки
індивідуально визначене майно, а не майно, яке визначається
за родовими ознаками. Оскільки грошові суми визначаються
за родовими ознаками, позови про повернення грошових сум з
чужого незаконного володіння, наприклад, безпідставно стяг­
нутих у безспірному порядку, не є віндикаційними і до них за­
стосовуються правила статті 71 Цивільного кодексу України.

[п. 1 Роз'яснення від 16.04.93р. № 01-6/438 «Про деякі питання за­стосування позовної давності при вирішенні господарських спорів»].

12. Відповідно до Закону України «Про захист прав спожи­
вачів» продавець зобов'язаний за вибором покупця, якому продано
товар неналежної якості, виявленої у межах гарантійного строку, за­
безпечити заміну аналогічним товаром належної якості, або
відповідне зниження його купівельної ціни, або безплатне усунен­
ня недоліків товару чи відшкодування витрат покупця на їх виправ­
лення, або у разі розірвання договору відшкодувати збитки, яких
він зазнав. Якщо на вимогу покупця торговельне підприємство (ор­
ганізація) здійснило відповідне зниження купівельної ціни товару,
або безплатне усунення недоліків чи відшкодування затрат покуп­
ця на їх виправлення, або повернуло покупцеві вартість товару, пе­
ребіг шестимісячного строку давності за позовом торговельного
підприємства (організації) до підприємства-виготовлювача про
відшкодування завданих цим збитків і сплати відповідної суми
штрафу починається з дня вчинення зазначених дій.

[п.2 Роз'яснення від 16.04.93р. № 01-6/438 «Про деякі питання за­стосування позовної давності при вирішенні господарських спорів»].

13. За наявності товару вимога покупця про його заміну
підлягає негайному задоволенню, а у разі, коли виникає не­
обхідність перевірки якості, - протягом 14 днів за домовленістю
сторін. За відсутності товару вимога покупця про заміну підлягає
задоволенню у двомісячний строк з моменту відповідної заяви. У
цьому випадку перебіг строку позовної давності за позовом тор­
говельного підприємства (організації), пов'язаним з повернен­
ням покупцем-громадянином товарів неналежної якості, що
стверджене відповідним висновком (актом) експертизи, почи­
нається з дня задоволення у встановлений строк торговельним
підприємством (організацією) вимоги покупця-громадянина.

[п.2 Роз'яснення від 16.04.93р. № 01-6/438 «Про деякі питання за­стосування позовної давності при вирішенні господарських спорів»].

40-2-304

14. Якщо господарський суд поновив строк позовної дав­
ності, сума неустойки (штрафу, пені) підлягає стягненню на
користь позивача, а не в доход бюджету. Згідно з статтею 80
Цивільного кодексу України, якщо арбітражний суд визнає
поважною причину пропуску строку позовної давності, пору­
шене право підлягає захистові. Отже у разі поновлення стро­
ку позовної давності відповідна сума основної заборгова­
ності і неустойки (штрафу, пені) підлягає стягненню на ко­
ристь позивача, а не оберненню в доход бюджету тільки на
тій підставі, що позивач звернувся з позовом після закінчен­
ня строку позовної давності.

[пЗ Роз'яснення від 16.04.93р. № 01-6/438 «Про деякі питання за­стосування позовної давності при вирішенні господарських спорів»].

15. Відповідно до статті 258 Цивільного кодексу України
строк договору майнового найму визначається за погодженням
сторін, якщо інше не встановлено чинним законодавством.
Згідно зі статтею 76 Цивільного кодексу України перебіг строку
позовної давності починається з дня виникнення права на позов,
тобто з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про
порушення свого права. Отже, перебіг строку позовної давності
щодо вимоги наймодавця про повернення устаткування, переда­
ного за договором майнового найму, починається після закінчен­
ня строку, обумовленого договором. Відповідно до статті 259
Цивільного кодексу України, коли договір майнового найму ук­
ладено без зазначення строку, він вважається укладеним на не-
визначений строк і кожна із сторін вправі відмовитися від дого­
вору в будь-який час, попередивши про це у письмовій формі
другу сторону за три місяці. Таким чином, якщо договір майно­
вого найму укладено без зазначення строку, перебіг строку по­
зовної давності слід обчислювати після закінчення строку, вказа­
ного в письмовому попередженні наймодавця, але не менше
трьох місяців з моменту направлення попередження.

[п.4 Роз'яснення від 16.04.93р. № 01-6/438 «Про деякі питання за­стосування позовної давності при вирішенні господарських спорів»].

16. Якщо за договором постачальник (виготовлювач) відван­
тажує продукцію вузлами, зобов'язання вважається виконаним
належним чином після відвантаження останнього виробу
(складової частини комплекту) в обумовлений договором
строк. Оскільки у випадку порушення цього зобов'язання у по-

купця (одержувача) нема необхідності складати акт про неком­плектність продукції, строк позовної давності за позовом, що випливає з факту поставки некомплектної продукції, слід об­числювати з дня закінчення строку поставки останнього вузла (складової частини комплекту) з урахуванням строку доставки. [п.5 Роз'яснення від 16.04.93р. № 01-6/438 «Про деякі питання за­стосування позовної давності при вирішенні господарських спорів»].

17. Коли ж продукцію поставляють (відвантажують) вузлами,
однак по одній з відправок встановлено недостачу вузла або якої-
небудь його частини, строк позовної давності необхідно обчислю­
вати не з моменту складання акта про недостачу цього вузла (скла­
дової частини), тобто по проміжній відправці, а з дня складання ак­
та про некомплектність продукції після закінчення відвантаження.

[п.5 Роз'яснення від 16.04.93р. № 01-6/438 «Про деякі питання за­стосування позовної давності при вирішенні господарських спорів»].

18. Перебіг строку позовної давності зупиняється тільки за об­
ставин, наведених у статті 78 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 78 Цивільного кодексу України у відносинах
між підприємствами і організаціями перебіг строку позовної дав­
ності зупиняється, якщо пред'явленню позову перешкоджала
надзвичайна і невідворотна за даних умов подія (непереборна си­
ла), а також у зв'язку з встановленою законодавством України
відстрочкою виконання зобов'язань (мораторій). Таким чином,
інші обставини, наприклад, проведення розслідування за фактом
зіткнення двох джерел підвищеної небезпеки, не зупиняють пе­
ребігу строку позовної давності. У даному разі, виходячи зі статті
76 Цивільного кодексу України, перебіг строку позовної давності
починається не з дати винесення постанови слідчих органів за
фактом автоаварії або вироку суду, а з дати завдання збитків. При
цьому слід мати на увазі, що час, необхідний для встановлення
остаточної суми збитків, не впливає на вирішення питання про
початковий момент перебігу строку позовної давності.

[п.6 Роз'яснення від 16.04.93р. № 01-6/438 «Про деякі питання за­стосування позовної давності при вирішенні господарських спорів»].

19. У позовах, що виникають з розрахунків за повернену тару,
від оплати якої постачальник відмовився у зв'язку з її недобро­
якісністю, застосовується загальний строк позовної давності.
Згідно зі статтею 249 Цивільного кодексу України шестимісяч­
ний строк позовної давності застосовується у позовах, що вин-

ливають з поставки продукції неналежної якості, тобто тоді, ко­ли продукцію відвантажено на виконання договору поставки.

[п.7 Роз'яснення від 16.04.93р. № 01-6/438 «Про деякі питання за­стосування позовної давності при вирішенні господарських спорів»].

20. Якщо покупець продукції звернувся до постачальника з
позовом про стягнення вартості повернутої тари (повністю
або частково недоплаченої суми), ці вимоги не випливають з
відносин по поставках тари і тому до них слід застосовувати
загальний строк позовної давності.

[п.7 Роз'яснення від 16.04.93 р. № 01-6/438 •«Про деякі питання за­стосування позовної давності при вирішенні господарських спорів»].

21. Визнання боргу не перериває перебігу строків позовної
давності. За загальним правилом статті 79 Цивільного кодек­
су України перебіг строку позовної давності переривається
пред'явленням позову у встановленому порядку. Тільки у спо­
рах, в яких однією або обома сторонами є громадяни, перебіг
строку позовної давності переривається також вчиненням зо­
бов'язаною особою дій, що свідчать про визнання боргу. Отже,
щодо позовів юридичних осіб вчинення зобов'язаною сторо­
ною (боржником) дій, що свідчать про визнання боргу, не пе­
рериває перебігу строків позовної давності.

[п.8 Роз'яснення від 16.04.93р. № 01-6/438 «Про деякі питання за­стосування позовної давності при вирішенні господарських спорів»].

22. Відповідно до Положень про поставки продукції і то­
варів виготовлювачу (постачальнику) і покупцю (одержува­
чу) надане право погодити строк усунення виявлених в про­
дукції дефектів, про що вони укладають угоду. По суті така
угода означає визнання виготовлювачем (постачальником)
факту поставки неякісної продукції. Однак укладена угода не
перериває перебігу строку позовної давності, початок перебігу
якого відповідно до статті 249 Цивільного кодексу України по­
чинається з дня встановлення покупцем (одержувачем) у на­
лежному порядку недоліків поставленої йому продукції.

[п.8 Роз'яснення від 16.04.93р. № 01-6/438 «Про деякі питання за­стосування позовної давності при вирішенні господарських спорів»].

23. Згідно зі статтею 79 Цивільного кодексу України пе­
ребіг строку позовної давності переривається пред'явленням
позову у встановленому порядку. У випадках непідсудності
справи даному арбітражному суду або зміни підсудності спра-

ви у процесі її розгляду господарський суд повинен надіслати позовні матеріали за встановленою підсудністю (стаття 17 ГПК). За цих обставин перебіг строку позовної давності пере­ривається поданням позову до господарського суду, який над­силає позовні матеріали за встановленою підсудністю.

[п.10 Роз'яснення від 16.04.93 р. № 01-6/438 «Про деякі питання застосування позовної давності при вирішенні господарських спорів»]

24. Якщо відповідно до чинного законодавства або за дого­
вором неустойка (штраф, пеня) підлягає стягненню за кожний
день прострочки виконання зобов'язання, строк позовної дав­
ності необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо.

[п.11 Роз'яснення від 16.04.93 р. № 01-6/438 «Про деякі питання застосування позовної давності при вирішенні господарських спорів»].

25. Деякі нормативні акти передбачають майнову
відповідальність боржника у вигляді неустойки в твердій сумі або
пені за кожний день порушення зобов'язання. Наприклад, така
відповідальність встановлена пунктом 36 Правил про договори
підряду на капітальне будівництво. Ці санкції стягують до повно­
го виконання зобов'язання. За цих обставин строк позовної дав­
ності слід обчислювати щодо кожного дня прострочки виконання
зобов'язання за попередні шість місяців з дня подання позову.

[п.11 Роз'яснення від 16.04.93 р. № 01-6/438 «Про деякі питання застосування позовної давності при вирішенні господарських спорів»].

26. Якщо після задоволення позову зобов'язання не буде ви­
конане, позивач має право знову звернутись до арбітражного
суду з позовом про стягнення санкцій за наступні шість місяців.

[п.11 Роз'яснення від 16.04.93 р. № 01-6/438 «Про деякі питання застосування позовної давності при вирішенні господарських спорів»].

27. До позовів, пов'язаних з погіршенням якості продукції і
товарів при їх поверненні постачальнику (виготовлювачу) за­
стосовується загальний строк позовної давності. В практиці
вирішення господарських спорів мають місце випадки, коли по­
купець (одержувач), повертаючи з різних підстав постачальнику
(виготовлювачу) продукцію і товари, погіршив їх якість. У зв'яз­
ку з цим постає питання про строк позовної давності в позовах
поставщиків до покупця про стягнення збитків, заподіяних
погіршенням якості продукції (товарів). Згідно з статтею 72
Цивільного кодексу України скорочений строк позовної дав­
ності застосовується до вимог, які випливають з поставки про-

дукцп неналежної якості, тобто у випадках встановлення нена­лежної якості продукції, відвантаженої на виконання договору поставки постачальником (виготовлювачем) Оскільки поку­пець (одержувач), повертаючи проду кцію^не виступає як поста­чальник (виготовлювач), то його відповідальність за погіршення якості продукції регулюється загальними нормами цивільного законодавства, І у цьому разі застосовується строк позовної дав­ності, встановлений статтею 71 Цивільного кодексу України

[п 12 Роз'яснення від 160493р № 01-6/438 «Про деякі питання застосування позовної давності при вирішенні господарських спорів»]

28 До позовів про визнання недійсними актів державних чи
Інших органів застосовується загальний строк позовної давності
Акти державних та Інших органів зачіпають майнові І пов'язані з
ними особисті немайнові права та охоронювані законом Інтере­
си юридичних осіб У зв'язку з тим, що законодавство розглядає
визнання недійсними актів державних та Інших органів, що не
відповідають чинному законодавству, як засіб захисту цивільних
прав, до позовних заяв юридичних осіб про визнання недійсни­
ми таких актів застосовуються строки позовної давності, перед­
бачені статтею 71 Цивільного кодексу України

[п 13 Роз'яснення від 160493р № 01-6/438 «Про деякі питання застосування позовної давності при вирішенні господарських спорів»]

29 Правовідносини, які виникають у зв'язку Із застосуван­
ням державними органами щодо підприємств, установ, ор­
ганізацій встановленої законодавством відповідальності за
вчинення протиправних дій, у тому числі за порушення вста­
новлених правил здійснення підприємницької діяльності, не є
цивільно-правовими Тому відсутні правові підстави для за­
стосування до відповідних правовідносин строків позовної
давності, передбачених Цивільним кодексом України

[п 14 Роз'яснення від 16 04 93 р № 01-6/438 «Про деякі питання застосування позовної давності при вирішенні господарських спорів»]

30 Позовна давність застосовується арбітражним судом не­
залежно від заяви сторін (ст 75 Цивільного кодексу України)

[пЗ Листа від 170693 р № 01 8/683 «Про окремі недоліки у вирішенні господарських спорів»]

31 ^ Відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України
зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належ­
ним чином Виходячи з цього, пеня, встановлена чинним зако-

нодавством або договором, підлягає сплаті за весь період часу, протягом якого не виконано грошове зобов'язання з урахуван­ням 6-мІсячного строку позовної давності

[п 5 Роз'яснення від 29 04 94 р № 02-5/293 «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань»]

32 Відповідно до статей 72 та 249 Цивільного кодексу Ук­
раїни скорочений строк позовної давності у шість місяців засто­
совується, зокрема, до позовів, що випливають з поставки про­
дукції неналежної якості Початок перебігу цього строку позов­
ної давності починається з дня встановлення покупцем у належ­
ному порядку недоліків поставленої йому продукції Отже, ви­
ходячи зі змісту чинного законодавства України, шестимісячний
строк позовної давності встановлений для позовів покупців
(одержувачів) про стягнення з поставщиків (виготовлювачів)
зайво сплачених сум у зв'язку з неналежною якістю поставленої
продукції, завданих цим збитків та відповідних сум штрафу

[Роз'яснення від 20 0794 р № 02-5/468 «Про строк позовної дав­ності за позовом поставщиків (виготовлювачів) про стягнення вар тості поставленої продукції, від сплати якої покупець (одержувач) повністю або частково відмовився за мотивом п неналежної якості»]

33 Що ж до позовів поставщиків (виготовлювачів) до покупців
(одержувачів) про стягнення вартості продукції, від оплати якої ос­
танні відмовились за мотивом її неналежної якості, то до таких
спорів слід застосувати загальний строк позовної давності, оскільки
ці вимоги пов'язані з розрахунками за поставлену продукцію

[Роз'яснення від 20 07 94 р № 02-5/468 «Про строк позовної дав ності за позовом поставщиків (виготовлювачів) про стягнення вар­тості поставленої продукції, від сплати якої покупець (одержувач) повністю або частково відмовився за мотивом її неналежної якості»]

34 Оскільки проценти за наданий кредит, у тому числі у
підвищеному розмірі, за своїм характером є платою, а не неу­
стойкою, то до позовів про стягнення цих процентів застосо­
вується загальний, а не скорочений строк позовної давності

[п 7 Роз'яснення від 06 1094 р TV» 02-5/706 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням та виконанням кредитних договорів»]

35 Відповідно до статті 76 Цивільного кодексу України пе­
ребіг строку позовної давності для позову банку про звернен-

ня стягнення на предмет застави починається з наступного дня після настання строку виконання зобов'язання щодо по­вернення кредиту.

[п.8.4 Роз'яснення від 06.10.94 р. № 02-5/706 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням та виконанням кредитних договорів»].

36. Згідно зі статтею 20 Закону «Про заставу» при припиненні
(реорганізації, ліквідації) юридичної особи-заставодавця заста-
водержатель набуває право звернення стягнення на заставлене
майно незалежно від настання строку виконання зобов'язання,
забезпеченого заставою. Отже, за таких обставин перебіг строку
позовної давності починається з дня, коли банк дізнався або по­
винен був дізнатися про наявність зазначених обставин.

[п.8.4 Роз'яснення від 06.10.94 р. № 02-5/706 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням та виконанням кредитних договорів»].

37. До регресних позовів, пов'язаних з відшкодуванням
збитків, заподіяних поставкою продукції неналежної якості,
застосовується шестимісячний строк позовної давності.

[п.5.4 Роз'яснення від 30.03.95 р. № 02-5/218 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням збитків, за­вданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань за дого­вором поставки»].

38. Відносини, що виникають між підприємствами, устано­
вами, організаціями і державною податковою інспекцією у
зв'язку із здійсненням нею своїх контрольних функцій
відповідно до Закону України «Про державну податкову
службу в Україні», не є цивільно-правовими. Тому строки по­
зовної давності, встановлені статтями 71 і 72 Цивільного ко­
дексу України, до них не застосовуються.

[п.9 Роз'яснення від 12.05.95 р. № 02-5/451 «Про деякі питання практики вирішення спорів за участю податкових органів»].

39. Чинне законодавство не передбачає винятків щодо по­
ширення позовної давності на вимоги про визнання недійсни­
ми актів державних органів. Тому до позовів про визнання
недійсними актів державних податкових інспекцій слід засто­
совувати загальний строк позовної давності, тобто три роки.

[п.9 Роз'яснення від 12.05.95 р. № 02-5/451 «Про деякі питання практики вирішення спорів за участю податкових органів»].

40. Загальний строк позовної давності, встановлений стат­
тею 71 Цивільного кодексу України в редакції Закону України
від 11 липня 1995 року «Про внесення змін до статті 71
Цивільного кодексу України», з 27 липня 1995 року застосо­
вується за позовами усіх осіб, право яких порушено, тобто як
фізичних, так і юридичних.

[п.1 Роз'яснення від 18.08.95р. № 02-5/594 <<Про практику засто­сування Закону України «Про внесення змін до статті 71 Цивільного кодексу України»].

4 1. Загальний строк позовної давності у три роки слід за­
стосовувати до позовів, за якими до 27 липня 1995 року не
закінчився раніше встановлений загальний строк позовної
давності в один рік.

[п.2 Роз'яснення від 18.08.95р. № 02-5/594 «Про практику засто­сування Закону України «Про внесення змін до статті 71 Цивільного кодексу України»].

42. Якщо до набуття чинності Закону України «Про вне­
сення змін до статті 71 Цивільного кодексу України» загаль­
ний строк позовної давності в один рік закінчився, у
арбітражного суду відсутні правові підстави для застосування
після 27 липня 1995 року до таких позовів загального строку
позовної давності у три роки.

[пЗ Роз'яснення від 18.08.95р. № 02-5/594 «Про практику засто­сування Закону України «Про внесення змін до статті 71 Цивільного кодексу України»].

43. Моральна шкода пов'язана з порушенням немайнових прав.
Відповідно до статті 83 Цивільного кодексу України позовна
давність не поширюється на вимоги, що випливають з порушення
особистих немайнових прав, крім випадків, передбачених законом.
Згідно зі статтею 7 Цивільного кодексу України щодо вимог про
компенсацію моральної шкоди, заподіяної відомостями, що не
відповідають дійсності або викладені неправдиво, які порочать
ділову репутацію, встановлено строк позовної давності в один рік.

[п.5 Роз'яснення від 29.02.96 р. № 02-5/95 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням моральної шкоди»].

44. Оскільки стаття 83 Цивільного кодексу не передбачає
виключень щодо поширення позовної давності на вимоги про
визнання недійсними рішень відповідних державних органів

про повернення чи передачу культових будівель або майна у власність, то до цих вимог застосовується загальний строк по­зовної давності, встановлений статтею 71 Цивільного кодексу України. Перебіг зазначеного строку починається з дня, коли заінтересована релігійна громада дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права (стаття 76 Цивільного кодексу). Якщо релігійна організація отримала статус юри­дичної особи після винесення державним органом зазначено­го рішення, то право на позов у такої організації виникає з дня реєстрації її статуту в установленому законом порядку.

[п.9.5 Роз'яснення від 29.02.96 р. № 02-5/109 «Про деякі питання, що виникають при застосуванні Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»].

45. До позовів про визнання недійсними відповідних
рішень Рад слід застосувати загальний строк позовної дав­
ності, який відповідно до статті 71 Цивільного кодексу Ук­
раїни становить три роки.

[пЛ Листа від 10.06.96р. № 01-8/207 «Про деякі питання практи­ки застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів»].

46. Відповідальність покупця за невиконання умов догово­
ру купівлі-продажу в частині внесення інвестицій, передбаче­
на пунктом 5 статті 29 Закону України «Про приватизацію
державного майна», застосовується протягом усього періоду
чинності такого договору з урахуванням строків позовної дав­
ності (статті 71 і 72 Цивільного кодексу України), які обчис­
люються з дати, коли інвестиції повинні були бути внесені.

[п.2 Листа від 17.08.98р. № 01-8/314 «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів»].

47. Для позовів автотранспортних підприємств про стяг­
нення заборгованості за надані послуги з перевезення ван­
тажів слід застосовувати шестимісячний строк позовної дав­
ності, встановлений статтею 366 Цивільного кодексу України
та статтею 168 Статуту автомобільного транспорту Ук­
раїнської РСР. Цей строк обчислюється з дня настання події,
що стала підставою подання позову.

[п.8 Листа від 29.01.99 р. № 01-8/46 «Про деякі питання практи­ки застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів»].

48. Недійсні угоди, як правило, не породжують для сторін
прав та обов'язків, тому до вимог про визнання недійсними та­
ких угод строки позовної давності не застосовуються. Однак
необхідно мати на увазі, що до вимог про визнання недійсними
угод, які можуть бути визнані такими лише за позовами осіб,
зазначених у статтях 56 і 57 Цивільного кодексу, діють загальні
правила щодо строку позовної давності, оскільки спеціальних
правил стосовно цих випадків законодавство не передбачає.

[п.3.3 Роз'яснення від 12.03.99 р. № 02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними»].

49. За змістом частини третьої статті 2 Цивільного кодексу
України відносини, що виникають внаслідок застосування по­
датковими органами майнової відповідальності до суб'єктів
зовнішньоекономічної діяльності за порушення строків зара­
хування виручки в іноземній валюті та ввезення товарів за
бартерними операціями, не регулюються цивільним законо­
давством. Тому відсутні правові підстави для застосування до
цих відносин статті 72 Цивільного кодексу України.

[п. 1.1 Листа від 21.06.99 № 01-8/292 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм чинного законодавства»].

50. Чинним законодавством України не передбачено ви­
нятків щодо застосування позовної давності до вимог про виз­
нання актів недійсними як форми захисту цивільних прав. Тому
до таких позовів застосовується загальний строк позовної дав­
ності, встановлений статтею 71 Цивільного кодексу України.

[п.4 Роз'яснення від 26.01.2000 р. № 02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів»].

51. Зазначені у статті 214 Цивільного кодексу України про­
центи річних за своєю правовою природою є неустойкою, і, от­
же, до них застосовуються правила про скорочені строки по­
зовної давності (стаття 72 названого Кодексу).

[п.Ю Листа від 29.08.2001 р. № 01-8/935 «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів»].

52. Згідно зі статтею 78 Цивільного кодексу перебіг строку
позовної давності зупиняється, зокрема, в силу встановленої
законодавством відстрочки виконання зобов'язань (мора­
торій). Отже, господарські суди повинні враховувати, що за

позовами про звернення стягнення на майно підприємств, за­значених у статті 1 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна», зупинено перебіг строку по­зовної давності на весь час дії мораторію.

[п.7 Інформаційного листа від 13.02.2002р. № 01-8/152 «Про Закон України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна»].

53. Для подання позовів до залізниці згідно зі статтею 366
Цивільного кодексу та статтею 136 Статуту залізниць України
встановлено двомісячний строк позовної давності. Перебіг
цього строку починається з дня одержання відповіді на пре­
тензію або з дня закінчення строку, встановленого для такої
відповіді (стаття 135 Статуту). У разі коли згаданий двомісяч­
ний строк пропущено з поважних причин, суд має право поно­
вити цей строк на підставі статті 80 Цивільного кодексу.

[п.2.13 Роз'яснення від 29.05.2002р. № 04-5/601 «Про деякі питан­ня практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею»].

54. Якщо претензію не було пред'явлено, але залізниця за­
лучається до участі у справі з ініціативи господарського суду,
строк позовної давності обчислюється з дня, коли позивач по­
винен був одержати відповідь на претензію у разі її своєчасно­
го пред'явлення.

[п.2.13 Роз'яснення від 29.05.2002р. № 04-5/601 «Про деякі питан­ня практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею»].

55. У вирішенні спору за позовом до залізниці та ванта­
жовідправника (вантажоодержувача) може виявитися, що
строк позовної давності за позовом вантажовідправника (ван­
тажоодержувача) менший, ніж загальний строк для пред'яв­
лення претензії та подання позову до залізниці. За цих обста­
вин питання про поновлення строку позовної давності за позо­
вом до вантажовідправника (вантажоодержувача) за наяв­
ності поважних причин підлягає вирішенню господарським
судом на загальних підставах.

[п.2.13 Роз'яснення від29.05.2002р. № 04-5/601 «Про деякіпитан-ня практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею»].

56. Для подання залізницею позовів до вантажовідправни­
ка (вантажоодержувача), що випливають з перевезення ван-

тажів, встановлено 6-місячний строк позовної давності (стат­тя 366 Цивільного кодексу та стаття 137 Статуту залізниць України).

[п.2.13 Роз'яснення від 29.05.2002р. № 04-5/601 «Про деякі питан­ня практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею»].

57. Строк позовної давності, встановлений статтею 31 Уго­ди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, згідно з параграфом 4 статті 31 Угоди не підлягає поновленню судом навіть за поважних причин його пропуску.

[п.2.13 Роз'яснення від 29.05.2002р. № 04-5/601 «Про деякі питан­ня практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею»].

Дата добавления: 2015-11-26