Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Кредитування. Банківська діяльність

Читайте также:
  1. N30. Співвідношення понять Активність, поведінка, діяльність
  2. N43 Діяльність та психічні процеси.
  3. Б) Створення і діяльність органів народної влади у Закарпатті та його входження до складу УРСР
  4. Банківська система України. Правовий статус Національного Банку України
  5. Діяльність дитини завжди опосередкована відносинами дитини і дорослого
  6. Діяльність СОТ в регулюванні міжнародної торгівлі.
  7. Життя й педагогічна діяльність А.Макаренка.

1. Постановою Верховної Ради України від 25 червня 1993 року
«Про норматив обігу платіжних документів в Україні» (у ре­
дакції Постанови Верховної Ради України від 23 січня 1997
року № 25/97-ВР) визначено нормативи поштового обігу
платіжних документів та передбачено, що установи банків по­
винні забезпечити зарахування або списання коштів за отри­
маними платіжними документами у день їх надходження. При
визначенні, чи додержані нормативи обігу платіжних доку­
ментів, арбітражним судам слід враховувати кількість днів по­
штового обігу документів і вважати строк дотриманим, якщо
платіж надійшов до обслуговуючого банку не пізніше дев'ято­
го (у межах України) або п'ятого (для внутрішньообласних
розрахунків) дня з моменту здачі платіжних документів борж­
ником до свого банку.

[п.12 Роз'яснення від 29.04.94 р. № 02-5/293 «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань»].

2. Якщо банк платника не виконав зобов'язання щодо спи­
сання коштів у день надходження платіжних документів і в ре­
зультаті цього кошти надійшли у банк кредитора з порушен­
ням встановленого терміну, платник має право у безспірному
порядку стягнути із банку пеню у розмірі, передбаченому
пунктом 3 названої Постанови. У разі затримки зарахування
коштів на рахунок клієнта з вини банку, з яким укладено уго­
ду про касово-розрахункове обслуговування, банк сплачує пе­
ню в розмірі, визначеному угодою про проведення касово-роз­
рахункових операцій за кожний день прострочки.

[п.12 Роз'яснення від 29.04.94 р. № 02-5/293 «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань»].

3. Як платник, так і одержувач коштів відповідно до статей
203 та 204 Цивільного кодексу України мають право вимагати
від свого банку відшкодування збитків, завданих неналежним
виконанням зобов'язань.

[п.12 Роз'яснення від 29.04.94 р. № 02-5/293 «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань»].


4. Відповідно до статті 42 Закону України «Про Національний
банк України» до функцій Національного банку України віднесе­
но надання кредитів лише комерційним банкам. Що ж до видачі
кредитів підприємствам, установам і організаціям, то ця функція
віднесена до компетенції комерційних банків.

[п. 1 Роз'яснення від 06.10.94 р. № 02-5/706 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням та виконанням кредитних договорів»].

5. До компетенції комерційних банків віднесено надання
кредитів резидентам в іноземній валюті за індивідуальною
ліцензією Національного банку України (пункт 4 статті 5 Дек­
рету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 № 15-93 «Про си­
стему валютного регулювання і валютного контролю»).
Термін і суми таких кредитів мають обмеження, встановлені
Національним банком України. Перевищення хоча б одного із
обмежень відносно термінів і сум валютного кредиту вимагає
індивідуального дозволу Національного банку України.

[п.1 Роз'яснення від 06.10.94 р. № 02-5/706 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням та виконанням кредитних договорів»].

6. Згідно з частиною п'ятою статті 3 Закону України «Про
банки і банківську діяльність» в редакції Декрету Кабінету
Міністрів України від 26 квітня 1993 року № 38-93 «Про вне­
сення змін і доповнень до Закону України «Про банки і
банківську діяльність» здійснення операцій, пов'язаних з ви­
дачею кредитів, крім банків, іншими юридичними особами за­
бороняється, за винятком випадків, визначених законодавчи­
ми актами України (стаття 382 Цивільного кодексу України).
Чинне на цей час законодавство України не передбачає таких
випадків. Отже, договори кредитування, що укладені між
юридичними особами (крім банківського кредиту), слід виз­
навати такими, що не відповідають вимогам закону, до таких
договорів необхідно застосовувати наслідки, передбачені стат­
тею 48 Цивільного кодексу України.

[п.1 Роз'яснення від 06.10.94 р. № 02-5/706 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням та виконанням кредитних договорів»].

1. Згідно з Законом «Про банки і банківську діяльність» кредитування господарюючих суб'єктів здійснює комерційний

ЗМ 385


банк, а не його структурні одиниці (відділення, філії). Отже, якщо це передбачено відповідними повноваженнями структур­ної одиниці (положення, статут, довіреність), остання має пра­во укладати кредитні договори від імені банку. Стороною за до­говором у таких випадках є банк, а не його структурна одини­ця. Якщо структурна одиниця банку (відділення, філія) одер­жала від банку належним чином оформлені повноваження на укладання кредитних договорів від імені банку, відсутність в тексті договору посилання на те, що цей договір укладений від імені банку за наданими повноваженнями не може бути підста­вою для визнання договору недійсним. За цих обставин слід вважати, що договір укладений від імені банку.

[п.2 Роз'яснення від 06.10.94 р. № 02-5/706 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням та виконанням кредитних договорів»].

8. Якщо структурна одиниця банку не одержала
відповідних повноважень і уклала кредитний договір від імені
банку, а останній у подальшому письмово схвалив цю угоду, то
у таких випадках слід керуватись статтею 63 Цивільного ко­
дексу України.

[п.2 Роз'яснення від 06.10.94 р. № 02-5/706 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням та виконанням кредитних договорів»].

9. Чинне законодавство, зокрема глава 33 Цивільного ко­
дексу України та Закон України «Про банки і банківську
діяльність», не передбачає вимоги щодо форми і змісту кредит­
ного договору. З цього питання необхідно виходити з загальних
правил, встановлених статтями 44, 153 та 154 Цивільного ко­
дексу України. Оскільки усні угоди є такими, що виконуються
під час їх укладання (стаття 43 Цивільного кодексу України), а
виконання зобов'язання за кредитним договором не збігається
з моментом його укладання, то кредитний договір повинен бу­
ти укладений у письмовій формі. Відповідно до статті 154
Цивільного кодексу України цей договір може бути укладений
як шляхом складання одного документа, підписаного сторона­
ми, так і шляхом обміну листами, телеграмами, телефоногра­
мами та ін., підписаними стороною, яка їх надсилає.

[пЗ Роз'яснення від 06.10.94 р. № 02-5/706 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням та виконанням кредитних договорів»].


10. Відповідно до частини шостої статті 47 Закону України
«Про банки і банківську діяльність» комерційні банки са­
мостійно встановлюють процентні ставки по своїх операціях.
Порядок встановлення цих ставок передбачений пунктом 16
Положення про кредитування, затвердженого постановою
Правління Національного банку України від 28 вересня 1995
року № 299 (з подальшими змінами і доповненнями). Отже,
розмір процентної ставки за кредит, а так само порядок її спла­
ти встановлюються банком і визначаються у кредитному дого­
ворі в залежності від кредитного ризику, наданого забезпечен­
ня, попиту і пропозицій, які існують на кредитному ринку,
строку користування кредитом, облікової ставки Національ­
ного банку України та інших обставин.

[п.4 Роз'яснення від 06.10.94 р. № 02-5/706 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням та виконанням кредитних договорів»].

11. Одностороння зміна умов договору не допускається, за
винятком випадків, передбачених законом (стаття 162
Цивільного кодексу України). Щодо кредитного договору
чинне законодавство не містить винятків з цього загального
правила. Таким чином внесення змін до кредитного договору,
зокрема щодо розміру процентної ставки, може здійснюва­
тись, у тому числі й у випадку зміни облікової ставки
Національним банком України, лише у порядку, передбачено­
му статтею 11 Арбітражного процесуального кодексу України.
Якщо сторони не досягли згоди щодо розміру ставки за кре­
дит, у господарського суду відсутні підстави для встановлення
цього розміру, оскільки відповідна умова є істотною для кре­
дитних договорів і потребує згоди сторін, у тому числі в разі
його зміни Національним банком України.

[п.4 Роз'яснення від 06.10.94 р. № 02-5/706 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням та виконанням кредитних договорів»].

12. Відповідно до статті- 178 Цивільного кодексу України
виконання зобов'язання щодо повернення кредиту і сплати
процентної ставки може бути забезпечене поручительством
або гарантією.

[п.5 Роз'яснення від 06.10.94 р. № 02-5/706 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням та виконанням кредитних договорів»].

25-2.304


13. Підставою для покладання відповідальності за неви­
конання позичальником зобов'язання за кредитним дого­
вором є договір, що укладений між банком (кредитором) та
поручителем (гарантом) у письмовій формі. Відповідно до
статті 191 Цивільного кодексу України, яка поширюється і
на гарантії (стаття 196 Цивільного кодексу України), недо­
держання письмової форми тягне недійсність договору по­
руки (гарантії). Письмова форма цього договору має
відповідати вимогам, викладеним у частині другій статті
154 Цивільного кодексу України. Так, одним з доказів ук­
ладання договору гарантії є письмове повідомлення банку
(лист, телеграма, телетайпограма, телефонограма тощо) -
гаранту про те, що банк приймає від останнього га­
рантійний лист. Також можна вважати встановленими до­
говірні відносини між банком та гарантом, якщо в договорі
банку з позичальником є посилання на надісланий банку
гарантійний лист і банк проти цього не заперечив. Якщо в
кредитному договорі таке посилання на гарантійний лист
відсутнє, слід вважати, що договірні відносини банка і га­
ранта не встановлені.

[п.5.1 Роз'яснення від 06.10.94 р. № 02-5/706 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням та виконанням кредитних договорів»-].

14. Відповідно до статті 192 Цивільного кодексу Ук­
раїни у разі невиконання зобов'язання боржник і поручи­
тель відповідають перед банком як солідарні боржники, як­
що інше не встановлено договором поруки. Отже, якщо
іншого не встановлено договором поруки, позичальник
кредиту та поручитель несуть перед банком відпо­
відальність за правилами, встановленими статтями 174 та
175 Цивільного кодексу України. Що ж до гарантії, то чин­
не законодавство не передбачає солідарної відповідаль­
ності боржника і гаранта. Відповідно до статті 191
Цивільного кодексу України гарант зобов'язується перед
банком, що надав кредит іншій особі, відповідати за вико­
нання нею свого зобов'язання за кредитним договором. От­
же, гарант несе субсідіарну відповідальність, і тому банк
має право у претензійно-позовному порядку вимагати від
гаранта сплати основної заборгованості позичальника та


 


сум процентної ставки за наданий кредит тільки у випадку відсутності у боржника грошових коштів, необхідних для належного виконання зобов'язання.

[п.5.2 Роз'яснення від 06.10.94 р. № 02-5/706 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням та виконанням кредитних договорів»].

15. Згідно зі статтею 194 Цивільного кодексу України порука
або гарантія припиняється з припиненням забезпеченого ними
зобов'язання, зокрема виконання зобов'язання позичальником
(стаття 216 Цивільного кодексу України). Порука чи гарантія та­
кож припиняється, якщо банк протягом трьох місяців з дня на­
стання строку зобов'язання позичальником кредиту не пред'явить
позову до поручителя або гаранта. Цей строк не може бути зміне­
ний угодою сторін або відновлений господарським судом. У ви­
падку, коли в кредитному договорі строк виконання позичальни­
ком зобов'язання про повернення банку кредиту не зазначений,
або визначений моментом вимоги банку, то при відсутності іншої
угоди відповідальність поручителя (гаранта) припиняється після
закінчення одного року з дня укладення договору поруки чи га­
рантії (частина друга статті 194 Цивільного кодексу України).

[п.5.3 Роз'яснення від 06.10.94 р. № 02-5/706 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням та виконанням кредитних договорів»].

16. Якщо структурна одиниця одержала від юридичної осо­
би, до складу якої вона входить, належним чином оформлені
повноваження на укладання від її імені договорів гарантії або
поруки, то та обставина, що в тексті договору відсутні посилан­
ня на те, що такий договір укладений від імені юридичної осо­
би за наданими повноваженнями само по собі не може бути
підставою для визнання договору недійсним. У таких випадках
слід вважати, що договір укладений від імені юридичної особи.

[п.5.4 Роз'яснення від 06.10.94 р. № 02-5/706 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням та виконанням кредитних договорів»].

17. Одним з видів забезпечення виконання зобов'язань по­
зичальника перед кредитором (банком) є неустойка (пеня).
Процентна ставка є плата за наданий кредит, а не неустойка.
Таким чином, у разі невиконання позичальником зобов'язан­
ня про повернення сум кредиту та процентної ставки у визна-


чений договором строк до нього може бути застосована майно­ва відповідальність згідно із Законом України «Про відпо­відальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», за умови, що відповідним договором встановлено конкретний розмір такої відповідальності у вигляді пені.

[п.7 Роз'яснення від 06.10.94 р. № 02-5/706 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням та виконанням кредитних договорів»].

18. При вирішенні питання щодо відповідальності поручите­
ля або гаранта у вигляді сплати банку пені за прострочку плате­
жу позичальником слід виходити з такого. Відповідно до части­
ни 2 статті 192 Цивільного кодексу України поручитель
відповідає в такому ж обсязі, як і боржник, зокрема, за сплату
неустойки, якщо інше не встановлено договором поруки. Ця
норма законодавства не поширюється на гарантію. У зв'язку з
цим, якщо в договорі між банком та гарантом відсутня умова
про відповідальність гаранта у вигляді сплати пені за простроч­
ку платежу позичальником, у господарського суду нема право­
вих підстав для покладання цієї відповідальності на гаранта.

[п.7 Роз'яснення від 06.10.94 р. № 02-5/706 •«Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням та виконанням кредитних договорів»].

19. Оскільки проценти за наданий кредит, у тому числі у
підвищеному розмірі, за своїм характером є платою, а не неу­
стойкою, то до позовів про стягнення цих процентів застосо­
вується загальний, а не скорочений строк позовної давності.

[п.7 Роз'яснення від 06.10.94 р. № 02-5/706 «Цро деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням та виконанням кредитних договорів»].

20. Виконання зобов'язання за кредитним договором може
забезпечуватися також заставою (стаття 178 Цивільного ко­
дексу України та стаття 3 Закону України «Про заставу»),

[п.8 Роз'яснення від 06.10.94 р. № 02-5/706 •«Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням та виконанням кредитних договорів»].

21. Згідно з абзацом другим пункту 2 статті 24 Закону Ук­
раїни «Про підприємства в Україні» державним підприємствам
забороняється виступати гарантами при наданні суб'єктам
підприємницької діяльності банківських кредитів. Оскільки


гарантія є фактично формою поруки, така заборона стосується й договору поруки (стаття 191 Цивільного кодексу України).

[п.5Листа від 22.11.94р. № 01-8/847 «Про деякі питання практи­ки застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів»].

22. Відповідно до статті 59 Закону України «Про банки і
банківську діяльність» стягнення на кошти та інші цінності
фізичних чи юридичних осіб, що знаходяться у банку, може бути
звернене за виконавчими документами, передбаченими законами
України. За змістом статті 54 Закону України «Про нотаріат» за
бажанням сторін нотаріусом посвідчуються будь-які угоди, для
яких законодавством не встановлено обов'язкової нотаріальної
форми. Отже, відповідно до пункту 1 Переліку, затвердженого
постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172, за­
боргованість за кредитними договорами може стягуватись ко­
мерційними банками на підставі виконавчих написів нотаріусів.

[п.2 Листа від 16.10.95р. № 01-8/732 «Про деякі питання практи­ки застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів»].

23. Укладання при посередництві фондової біржі договорів
купівлі-продажу кредитних ресурсів не відповідає чинному
законодавству, зокрема, статті 382 Цивільного кодексу Ук­
раїни, статті 3 Закону України «Про банки і банківську
діяльність» та статті 32 Закону України «Про цінні папери і
фондову біржу». До таких договорів повинні застосовуватись
наслідки, передбачені статтею 48 Цивільного кодексу України.

[п.5 Листа від 07.12.95 р. № 01-8/870 «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів»].

24. Статтею 5.1 Указу Президента України від 16.03.95
№ 227/95 «Про заходи щодо нормалізації платіжної дис­
ципліни в народному господарстві» встановлено відповідаль­
ність комерційних банків, зокрема за виконання розрахунко­
вих операцій з порушенням порядку, передбаченого статтею 5
Указу. За змістом статті 5 Указу усі грошові надходження
підприємству в національній валюті України зараховуються
банками тільки на розрахунковий (поточний) рахунок, за окре­
мими винятками, зазначеними в Указі. Отже, у цьому Указі
йдеться про ті кошти, які надходять даному підприємству від
інших суб'єктів господарювання. Що ж до коштів, які перера-


ховуються підприємством, то чинне законодавство не покладає на банк, що здійснює касово-розрахункове обслуговування підприємства, обов'язку контролювати правомірність їх пере­рахування на рахунки інших суб'єктів господарювання.

[п.З Листа, від 24.11.97р. № 01-8/452 «Про деякі питання практи­ки 3acm.ocyeat-t.-njt окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів»].

25. Відповідно до пункту 4 статті 24 Закону України «Про
підприємства в Україні» (в редакції Закону України від
16.10.96) підприємства самостійно встановлюють черговість і
напрями списання коштів з власних рахунків, яке здійснюється
установами банків за дорученням таких підприємств, крім ви­
падків, передбачених законами України. Згідно з абзацом 4
пункту 18 розділу II Інструкції про безготівкові розрахунки в
Україні в національній валюті, затвердженої постановою
Правління Національного банку України від 29.03.2001 № 135,
визначено порядок виконання розрахункових документів. Спо­
чатку виконуються платіжні вимоги, оформлені на підставі
рішень судів, потім - розрахункові документи на сплату пла­
тежів до бюд:жетів, після цього - платіжні вимоги, оформлені на
підставі інших виконавчих документів. Усі інші документи ви­
конуються у порядку їх послідовного надходження.

[п.З Листа <зід 24.11.97р. №01-8/452 «Про деякі питання практи­ки застосувсшп-я. окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів»].

26. Якщо неправомірними діями банку організації завдано
збитків або заподіяно шкоду, то, у залежності від конкретних
обставин, вона не позбавлена права вимагати відшкодування
збитків чи шкоди на підставі статей 203 або 440 Цивільного
кодексу України.

[п.4 Листа aid 24.11.97р. № 01-8/452 «Про деякі питання практи­ки застосуват-шл окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів»].

27. Відповідно до частини другої і третьої статті 19 Закону
України «Про благодійництво та благодійні організації» дже­
релом формування майна та коштів благодійної організації не
можуть бути кредити.

[Лист aiD ~t4.O1.98 р. № 01-8/9 «Про Закон України «Про бла­годійництво та. благодійні організації»].


28. Уповноваженим банком, який обслуговує поточні ра­
хунки із спеціальним режимом використання учасників опто­
вого ринку електричної енергії, є Промінвестбанк (постанова
Кабінету Міністрів України від 29.11.2001 № 1592 «Про виз­
начення уповноваженого банку«). Перелік енергопостачаль-
них компаній та їх структурних підрозділів, яким відкриті по­
точні рахунки із спеціальним режимом використання для роз­
рахунків за електроенергію в установах Промінвестбанку, за­
тверджено постановою Національної комісії регулювання еле­
ктроенергетики України від 05.12.2001 № 1205 «Про Перелік
розподільчих рахунків енергопостачальних компаній та їх
структурних підрозділів» (з подальшими змінами).

[Лист від 25.02.98 р. № 01-8/73 Про Закон України «Про електро­енергетику»].

29. Відповідно до частини другої статті 381 Цивільного ко­
дексу України без згоди юридичних осіб списання (стягнення)
коштів, що знаходяться на їх рахунках у банках, не допус­
кається, за винятком випадків, установлених законами Ук­
раїни, а також за рішенням суду та за виконавчими написами
нотаріусів. Чинні законодавчі акти не передбачають права
Державного казначейства стягувати плату за користування
комерційними банками тимчасово вільними залишками
коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів і
позабюджетних фондів.

[п.11 Листа від 17.08.98 р. № 01-8/314 «Про деякі питання прак­тики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів»].

30. Відповідальність у вигляді пені за порушення устано­
вою банку нормативу обігу платіжних документів може засто­
совуватись виключно до банку відправника коштів.

[п.З Листа від 14.10.98 р. № 01-8/393 «Про практику вирішення окремих категорій спорів за матеріалами президії Вищого арбітраж­ного суду України»].

31. Частина перша статті 191 Цивільного кодексу України на­
дає право сторонам за договором поруки передбачити зо­
бов'язання поручителя перед кредитором іншої особи відповіда­
ти за виконання останньою свого зобов'язання не в повному об­
сязі, а в частині. Це право кореспондується з частиною другою
статті 192 згаданого Кодексу, за якою поручитель відповідає в


тому ж обсязі, як і боржник, зокрема, за сплату процентів, за відшкодування збитків, за сплату неустойки, якщо інше не вста­новлено договором поруки. Отже, наведені умови договору по­руки, за яким поручитель зобов'язався відповідати за виконання зобов'язання третьою особою - позичальником лише в частині повернення суми кредиту «без врахування процентів за корис­тування ним та штрафних санкцій», не суперечить чинному за­конодавству. Що ж до порядку погашення заборгованості за кре­дитом, у тому числі за рахунок коштів, перерахованих поручите­лем, то з цього питання слід керуватись відповідними приписа­ми статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», тобто виходити з того, що у першу чергу повинна погашатись заборгованість за процентами.

[п.З Листа від 29.01.99 р. № 01-8/46 «Про деякі питання практи­ки застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів»].

32. Надіслання кредитором позичальникові пропозиції про вне­
сення змін до кредитного договору і підписання позичальником до­
кумента про розрахунки за договором згідно з новою процентною
ставкою та перерахування відповідних відсотків вважається за до­
сягнення сторонами згоди щодо розміру процентної ставки.

[п.1 Листа від 31.01.2001 р. № 01-8/97 «Про деякі питання прак­тики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням і виконанням кредит­них договорів (за матеріалами судової колегії Вищого арбітражного суду України по перегляду рішень, ухвал, постанов)»].

33. Додаткова угода до кредитного договору, укладена без
наміру створити юридичні наслідки, визнається недійсною.

[п.4 Листа від 31.01.2001 р. № 01-8/97 «Про деякі питання прак­тики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням і виконанням кредит­них договорів (за матеріалами судової колеги Вищого арбітражного суду України по перегляду рішень, ухвал, постанов)»].

34. Несвоєчасне перерахування банком коштів за кредит­
ним договором, що стало перешкодою для виконання до­
говірних зобов'язань боржником, звільняє останнього від
сплати відсотків за час прострочення кредитора, але не
звільняє від сплати основного боргу.

[п.5 Листа від 31.01.2001 р. № 01-8/97 «Про деякі питання прак­тики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням і виконанням кредит­них договорів (за матеріалами судової колегії Вищого арбітражного суду України по перегляду рішень, ухвал, постанов)»].


35. Сплата позичальником відсотків за користування кре­
дитними коштами розглядається як доказ схвалення юридич­
ної особою кредитної угоди, укладеної від ЇЇ імені представни­
ком, який не мав належних повноважень.

[п.6 Листа від 31.01.2001 р. № 01-8/97 «Про деякі питання прак­тики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням і виконанням кредит­них договорів (за матеріалами судової колегії Вищого арбітражного суду України по перегляду рішень, ухвал, постанов)»].

36. Відповідно до статті 161 Цивільного кодексу України
зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в уста­
новлений строк відповідно до вказівок, зокрема, закону чи до­
говору. Згідно із статтею 216 названого Кодексу зобов'язання
припиняється виконанням, проведеним належним чином. Та­
ким слід вважати виконання з додержанням визначених зако­
нодавством чи договором певних умов, якими щодо кредитних
договорів є, зокрема, повернення, строковість та платність
(пункт 9 Положення Національного банку України про креди­
тування, затвердженого постановою Правління Національно­
го банку України від 28.09.95 № 246). Якщо таких умов або хо­
ча б однієї з них не додержано, то сам лише факт закінчення
строку, на який було надано кредит, не може розцінюватись як
підстава для припинення нарахування і сплати відсотків за ко­
ристування кредитом, оскільки такі відсотки за своїм характе­
ром є платою і підлягають стягненню за весь час користуван­
ня кредитом з урахуванням загального строку позовної дав­
ності (стаття 71 Цивільного кодексу України).

[п.7 Інформаційного листа від 20.04.2001 р. № 01-8/480 «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавст­ва у вирішенні спорів»].

37. Відповідно до статті 164 Цивільного кодексу кредитор
повинен прийняти виконання, запропоноване за боржника тре­
тьою особою, якщо з закону, договору або з суті зобов'язання не
випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто.
Виходячи з цього, у банку-кредитора відсутні правові підстави
для відмови у прийнятті коштів, сплачених за боржника тре­
тьою особою, якщо у кредитному договорі відсутня вимога що­
до особистого виконання зобов'язання боржником.

[п.2.1 Інформаційного листа від 07.06.2001 р. № 01-8/665 «Про де­які питання, порушені у доповідних записках про роботу арбітражних судів у 2000 році»].


Дата добавления: 2015-11-26; просмотров: 59 | Нарушение авторских прав



mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.018 сек.)