Податки і збори. Бюджетні відносини 4 страница

[п.1.4 Листа від 30.12.99 р. № 01-8/612 «Про деякі питання прак­тики застосування у вирішенні спорів окремих норм чинного законо­давства»].

100. Закон України «Про збір на обов'язкове державне
пенсійне страхування» (зі змінами, внесеними Законом Ук­
раїни від 22.10.98), так само як і Указ Президента України від
31.08.98 № 957 «Про невідкладні заходи щодо погашення за­
боргованості з виплати пенсій» не розмежовує поняття
«ювелірні вироби з золота» за ознаками походження таких ви­
робів, тобто не ставить обов'язок сплати збору на обов'язкове
державне пенсійне страхування у залежність від того, новий це
виріб чи вживаний, а також від тієї обставини, яка саме
торгівля (роздрібна, комісійна тощо) при цьому здійснюється.
Не містять відповідного поділу і пункти 6-11 Порядку спла­
ти збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окре­
мих видів господарських операцій, затвердженого постановою
Кабінету Міністрів України від 03.11.98 р. № 1740 (з подаль­
шими змінами і доповненнями).

[п. 7 Листа від 30.12.99р. № 01-8/612 «Про деякі питання практи­ки застосування у вирішенні спорів окремих норм чинного законодав­ства»].

101. Згідно з пунктом 19.1.3 Інструкції про прибутковий
податок з громадян, затвердженої наказом Головної державної
податкової інспекції України від 21.04.93 р. № 12, громадяни,
доходи яких підлягають оподаткуванню відповідно до Декре­
ту, зобов'язані пред'являти підприємствам, установам, ор­
ганізаціям і фізичним особам - суб'єктам підприємницької
діяльності, які виплачують доходи, документи, що підтверд­
жують право на одержання пільг. Відповідно до листа Голо­
вної державної податкової інспекції України від 04.12.95 р.
№ 10-214/10-5773 «Про деякі питання оподаткування», надісла­
ного на підставі пункту 2 статті 8 Закону України «Про держав­
ну податкову службу в Україні» (в редакції від 24.12.93 p.),
підставою звільнення від оподаткування доходів громадян, пе­
редбачених пунктом «є» статті 5 Декрету «Про прибутковий по­
даток з громадян», є довідка місцевої ради, що підтверджує похо­
дження продукції. Таким чином, у разі відсутності у громадян за­
значеної довідки доходи, отримані ними від продажу
сільгосппродукції, оподатковуються на загальних підставах.

[п.1.2 Листа від 04.02.2000р. № 01-8/47 «Про практику вирішен­ня окремих категорій спорів за матеріалами президії Вищого арбітражного суду України»].

102. Національний банк України не є суб'єктом оподатку­
вання за Законом України «Про податок з власників транс­
портних засобів та інших самохідних машин і механізмів».

[п. 1.3 Листа від 04.02.2000 р. № 01-8/47 «Про практику вирішен­ня окремих категорій спорів за матеріалами президії Вищого арбітражного суду України»].

103. Підставою для зменшення сум податку на особових рахун­
ках платників є рішення керівника (заступника керівника) органу
державної податкової служби, прийняте на підставі акта перевірки.

[п.1.5 Листа від 04.02.2000 р. № 01-8/47 «Про практику вирішен­ня окремих категорій спорів за матеріалами президії Вищого арбітражного суду України»].

104. Відсутність оформлених документів на земельну
ділянку не звільняє власників та землекористувачів від спла­
ти земельного податку.

[п.З Листа від 07.02.2000 р. № 01-8/48 «Про деякі питання прак­тики вирішення спорів за участю податкових органів»].

105. Сума податку на додану вартість підлягає відшкоду­
ванню на підставі податкової декларації за звітний період про­
тягом місяця, наступного після подачі такої декларації.

[п.4 Листа від 07.02.2000 р. № 01-8/48 «Про деякі питання прак­тики вирішення спорів за участю податкових органів»].

106. Застосування податковим органом ставок акцизного
збору на нафтопродукти, встановлених не законом, а іншим
нормативним актом, є підставою для визнання відповідного
рішення податкового органу недійсним.

[п.5 Листа від 07.02.2000 р. № 01-8/48 «Про деякі питання прак­тики вирішення спорів за участю податкових органів»].

107. Включення до податкового кредиту будь-яких витрат
зі сплати податку на додану вартість, що підтверджені подат­
ковою накладною, виданою не зареєстрованою в податковому
органі особою та заповненою з порушенням вимог щодо її
оформлення, може бути підставою для притягнення платника
податку до встановленої законом відповідальності.

[п.6 Листа від 07.02.2000 р. № 01-8/48 «Про деякі питання прак­тики вирішення спорів за участю податкових органів»].

108. Якщо законом, який запроваджує відповідний пода­
ток, не встановлено відповідальності за приховування або за­
ниження цього податку, така відповідальність застосовується

100. Закон України «Про збір на обов'язкове державне
пенсійне страхування» (зі змінами, внесеними Законом Ук­
раїни від 22.10.98), так само як і Указ Президента України від
31.08.98 № 957 «Про невідкладні заходи щодо погашення за­
боргованості з виплати пенсій» не розмежовує поняття
«ювелірні вироби з золота» за ознаками походження таких ви­
робів, тобто не ставить обов'язок сплати збору на обов'язкове
державне пенсійне страхування у залежність від того, новий це
виріб чи вживаний, а також від тієї обставини, яка саме
торгівля (роздрібна, комісійна тощо) при цьому здійснюється.
Не містять відповідного поділу і пункти 6-11 Порядку спла­
ти збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окре­
мих видів господарських операцій, затвердженого постановою
Кабінету Міністрів України від 03.11.98 р. № 1740 (з подаль­
шими змінами і доповненнями).

[п. 7 Листа від 30.12.99р. № 01-8/612 «Про деякі питання практи­ки застосування у вирішенні спорів окремих норм чинного законодав­ства»].

101. Згідно з пунктом 19.1.3 Інструкції про прибутковий
податок з громадян, затвердженої наказом Головної державної
податкової інспекції України від 21.04.93 р. № 12, громадяни,
доходи яких підлягають оподаткуванню відповідно до Декре­
ту, зобов'язані пред'являти підприємствам, установам, ор­
ганізаціям і фізичним особам - суб'єктам підприємницької
діяльності, які виплачують доходи, документи, що підтверд­
жують право на одержання пільг. Відповідно до листа Голо­
вної державної податкової інспекції України від 04.12.95 р.
№ 10-214/10-5773 «Про деякі питання оподаткування», надісла­
ного на підставі пункту 2 статті 8 Закону України «Про держав­
ну податкову службу в Україні» (в редакції від 24.12.93 p.),
підставою звільнення від оподаткування доходів громадян, пе­
редбачених пунктом «є» статті 5 Декрету «Про прибутковий по­
даток з громадян», є довідка місцевої ради, що підтверджує похо­
дження продукції. Таким чином, у разі відсутності у громадян за­
значеної довідки доходи, отримані ними від продажу
сільгосппродукції, оподатковуються на загальних підставах.

[п.1.2 Листа від 04.02.2000р. № 01-8/47 «Про практику вирішен­ня окремих категорій спорів за матеріалами президії Вищого арбітражного суду України»].

102. Національний банк України не є суб'єктом оподатку­
вання за Законом України «Про податок з власників транс­
портних засобів та інших самохідних машин і механізмів».

[п.1.3 Листа від 04.02.2000р. № 01-8/47 «Про практику вирішен­ня окремих категорій спорів за матеріалами президії Вищого арбітражного суду України»].

103. Підставою для зменшення сум податку на особових рахун­
ках платників є рішення керівника (заступника керівника) органу
державної податкової служби, прийняте на підставі акта перевірки.

[п. 1.5 Листа від 04.02.2000 р. № 01-8/47 «Про практику вирішен­ня окремих категорій спорів за матеріалами президії Вищого арбітражного суду України»].

104. Відсутність оформлених документів на земельну
ділянку не звільняє власників та землекористувачів від спла­
ти земельного податку.

[п.З Листа від 07.02.2000 р. № 01-8/48 «Про деякі питання прак­тики вирішення спорів за участю податкових органів»].

105. Сума податку на додану вартість підлягає відшкоду­
ванню на підставі податкової декларації за звітний період про­
тягом місяця, наступного після подачі такої декларації.

[п.4 Листа від 07.02.2000 р. № 01-8/48 «Про деякі питання прак­тики вирішення спорів за участю податкових органів»].

106. Застосування податковим органом ставок акцизного
збору на нафтопродукти, встановлених не законом, а іншим
нормативним актом, є підставою для визнання відповідного
рішення податкового органу недійсним.

[п.5 Листа від 07.02.2000 р. № 01-8/48 «Про деякі питання прак­тики вирішення спорів за участю податкових органів»].

107. Включення до податкового кредиту будь-яких витрат
зі сплати податку на додану вартість, що підтверджені подат­
ковою накладною, виданою не зареєстрованою в податковому
органі особою та заповненою з порушенням вимог щодо її
оформлення, може бути підставою для притягнення платника
податку до встановленої законом відповідальності.

[п.6 Листа від 07.02.2000 р. № 01-8/48 «Про деякі питання прак­тики вирішення спорів за участю податкових органів»].

108. Якщо законом, який запроваджує відповідний пода­
ток, не встановлено відповідальності за приховування або за­
ниження цього податку, така відповідальність застосовується

відповідно до пункту 7 статті 11 Закону України «Про держав­ну податкову службу в Україні».

[п. 1 Листа від 10.03.2000 р. № 01-8/106 «Про практику вирішення окремих категорій спорів за матеріалами президії Вищого арбітраж­ного суду України»].

109. Залишки коштів на бюджетних рахунках підлягають
списанню та перераховуванню в доход Державного бюджету
України лише на кінець операційного дня 31 грудня бюджет­
ного року.

[п.6 Листа від 10.03.2000р. № 01-8/106 «Про практику вирішення окремих категорій спорів за матеріалами президії Вищого арбітраж­ного суду України»].

110. Підприємство в тридцятиденний термін після виплати
громадянам коштів за придбані у них акції повинно направляти до
податкових органів за місцем проживання продавців відомості про
розмір виплаченого доходу та суми нарахованого на нього податку.

[п.8 Листа від 10.03.2000р. № 01-8/106 «Про практику вирішення окремих категорій спорів за матеріалами президії Вищого арбітраж­ного суду України»].

111. Відповідно до пункту 1 статті 8, пункту 1 статті 11 Зако­
ну України «Про державну податкову службу в Україні» (в ре­
дакції від 05.02.98 р.) органи державної податкової служби ма­
ють право перевіряти наявність ліцензій, патентів, інших
спеціальних дозволів на здійснення окремих видів
підприємницької діяльності. З цим приписом кореспондується
частина перша статті 16 Закону України «Про державне регу­
лювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним
і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами»,
згідно з якою контроль за дотриманням норм цього Закону
здійснюють, зокрема, органи в межах компетенції, визначеної
чинним законодавством, тобто і державні податкові органи. Що
ж до пункту 7 статті 11 Закону України «Про державну подат­
кову службу в Україні», то наведений у ньому перелік фінансо­
вих санкцій, які вправі застосовувати згадані органи, не є ви­
черпним. Відповідні фінансові санкції (штрафи, пеня) можуть
встановлюватися й іншими законодавчими актами. У даному
разі частинами четвертою і п'ятою статті 17 Закону України
«Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом
етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та

тютюновими виробами» визначено, що рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, прийма­ються органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольни­ми напоями і тютюновими виробами, та іншими органами вико­навчої влади у межах їх компетенції. У разі невиконання суб'єктом підприємницької діяльності рішення відповідних ор­ганів сума штрафу стягується в безспірному порядку держав­ною податковою інспекцією за його місцезнаходженням.

[п.1.3 Інформаційного листа від 10.05.2000р. № 01-8/204 «Про де­які питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм чинного законодавства»].

112. Частиною першою статті 14 Угоди між Російською Фе­
дерацією та Україною про статус і умови перебування Чорно­
морського флоту Російської Федерації на території України від
28.05.97 р. (далі - Угода) передбачено, що податкові відрахуван­
ня відповідно до законодавства України здійснюють під­
приємства, організації і установи Чорноморського флоту
(пункт 2 статті 2 Угоди), а не військові формування (пункт 1
статті 2 Угоди). Отже, у вирішенні спорів, пов'язаних з застосу­
ванням законодавства про податки, суд повинен виходити з ви­
мог статті 14 Угоди.

[п.1.4 Інформаційного листа від 10.05.2000р. № 01-8/204 «Про де­які питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм чинного законодавства»].

113. Питання оподаткування податком на додану вартість
операцій з продажу нерезидентам путівок на санаторно-ку­
рортне лікування та відпочинок у санаторно-курортних за­
кладах Автономної Республіки Крим врегульовано абзацом
другим підпункту 5.1.9 пункту 5.1 статті 5 Закону України
«Про податок на додану вартість» із змінами та доповненнями
від 07.07.99 р. Що ж до правовідносин, які склалися під час дії
Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.92 р. № 14-92
«Про податок на добавлену вартість», то до них треба застосо­
вувати підпункт «р» пункту 1 статті 5 згаданого Декрету, який
передбачає, що путівки на санаторно-курортне лікування
звільняються від податку на добавлену вартість.

[п. 1.5 Інформаційного листа від 10.05.2000р. № 01-8/204 «Про де­які питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм чинного законодавства»].

114. Вжитий в абзаці першому підпункту 5.3.6 пункту 5.3
статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку
підприємств» вислів «які є окремими юридичними особами»
стосується усіх органів управління об'єднань платників подат­
ку, у тому числі холдингових компаній.

[п.1.6 Інформаційного листа від 10.05.2000р. № 01-8/204 «Про де­які питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм чинного законодавства»].

115. Звернення стягнення недоїмки за податками на суми, які
належить одержати недоїмникові від його дебіторів, може
здійснюватись лише у разі підтвердження такої дебіторської за­
боргованості у встановленому порядку.

[п.2 Листа від 11.05.2000 р. № 01-8/206 «Дро деякі питання прак­тики вирішення спорів за участю податкових органів (за матеріала­ми судової колегії Вищого арбітражного суду України по перегляду рішень, ухвал, постанов)»].

116. Відсутність можливості візуального контролю спожи­
вачами за електронним контрольно-касовим апаратом та інди­
катором клієнта є порушенням порядку розрахунків із спожи­
вачами. Пунктом 5.1 Положення про порядок реєстрації і за­
стосування електронних контрольно-касових апаратів при роз­
рахунках готівкою у сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг, затвердженого наказом Державної податкової
адміністрації України від 18.09.97 № 343 та зареєстрованого в
Міністерстві юстиції України (в редакції наказу від 31.12.98
№ 660), передбачена обов'язковість візуального контролю з бо­
ку покупця за реєстрацією операцій продажу. Індикатори
клієнта електронного контрольно-касового апарата повинні
бути розгорнуті в площині, яка забезпечує максимальну мож­
ливість читання клієнтом інформації про сплату грошових сум
за отриману покупку.

[п.4 Листа від 11.05.2000р. № 01-8/206 «Про деякі питання прак­тики вирішення спорів за участю податкових органів (за матеріала­ми судової колегії Вищого арбітражного суду України по перегляду рішень, ухвал, постанов)»].

117. Рішенням Вищого арбітражного суду України від
21.12.99 у справі № 1/97 визнано недійсною частину першу
пункту 5 Порядку заповнення податкової накладної, затверд­
женого наказом Державної податкової адміністрації України

від 30.05.97 № 165 (в редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 08.10.98 № 469). Постановою судової колегії Вищого арбітражного суду України по перегляду рішень, ухвал, постанов від 28.04.2000 № 04-1/1-7/21 рішення Вищого арбітражного суду з цієї справи залишено без зміни.

[Лист від 31.05.2000 р. № 01-8/251 «Про рішення Вищого арбітражного суду України зі справи про визнання недійсною частини першої пункту 5 Порядку заповнення податкової накладної»].

118. Згідно з статтею 5 Закону України «Про державну
підтримку засобів масової інформації і соціальний захист жур­
налістів» розмір плати за землю державними підприємствами
зв'язку, які займаються розповсюдженням теле- і радіопрограм,
не може перевищувати розміру плати за землю закладами
культури. Пунктом 4 статті 12 Закону України «Про плату за
землю» передбачено звільнення від земельного податку, зокре­
ма, вітчизняних закладів культури. Одночасно арбітражним
судам слід мати на увазі, що відповідно до частини першої
статті 69 Земельного кодексу України землі, що надані у кори­
стування підприємствам і організаціям, що експлуатують ме­
режі зв'язку, визнаються землями зв'язку. Частиною першою
статті 6 Закону України «Про зв'язок» також передбачено, що
землі, надані підприємствам, установам і організаціям зв'язку
для використання у визначених цією нормою цілях, відносять­
ся саме до земель зв'язку. Згідно ж із Загальним класифікато­
ром «Галузі народного господарства», затвердженим наказом
Міністерства статистики України від 24.01.94 р. № 21 (з по­
дальшими змінами), радіотелевізійні передавальні центри
віднесені до галузі «52300 «Електро- і радіозв'язок». Відповідно
до статті 8 Закону України «Про плату за землю» податок на зе­
мельні ділянки, надані, зокрема, для підприємств зв'язку, справ­
ляється з розрахунку 5 відсотків від грошової оцінки одиниці
площі пашні по області. Враховуючи викладене, не передбачені
підстави для віднесення таких землекористувачів, як радіоте­
левізійні передавальні центри, до закладів культури і, отже, для
звільнення їх від сплати земельного податку.

[Лист від 26.06.2000 г. № 05-2/275 «Про сплату земельного подат­ку радіотелевізійними передавальними центрами»].

119. Абзац другий пункту 21 постанови Кабінету Міністрів
України від 19.03.97 р. № 247 «Про звіти керівників мініс-

терств, інших центральних органів виконавчої влади, облас­них державних адміністрацій про підсумки роботи народного господарства у січні 1997 року» щодо необхідних для відшко­дування податку на додану вартість документів, не містить по­ложень, які не відповідають законодавству України.

[п.2 Листа вій 31.072000р. № 01-8/380 «Про вирішення спорів Ви­щим арбітражним судом України (за матеріалами судової колегії Вищо­го арбітражного суду України по перегляду рішень, ухвал, постанов)»].

120. Порядок проведення державними податковими орга­
нами інвентаризації податкової заборгованості платників
податків за станом на 31.03.97 р. та її списання і реструкту­
ризації, затверджений наказом Державної податкової адмі­
ністрації України від 22.07.97 р. № 242, видано правомірно
на виконання Закону України «Про списання та реструкту­
ризацію податкової заборгованості платників податків за
станом на 31 березня 1997 року».

[п.6 Листа від 31.07.2000 р. № 01-8/380 «Про вирішення спорів Ви­щим арбітражним судом України (за матеріалами судової колегії Вищо­го арбітражного суду України по перегляду рішень, ухвал, постанов)»].

121. Відповідно до статті 1 Закону України «Про товарну
біржу» остання є юридичною особою і має за мету надання по­
слуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попи­
ту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полег­
шення товарообігу і пов'язаних з ним торговельних операцій.
Як передбачено статтею 15 названого Закону, біржовою опе­
рацією визнається угода, що відповідає визначеним у цій статті
умовам, у тому числі якщо вона подана до реєстрації та за­
реєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням уго­
ди дня. Отже, необхідною складовою частиною надання послуг
в укладенні біржових угод є її реєстрація на біржі. З огляду на
викладене операції щодо реєстрації угод на біржі підпадають
під ознаки терміну «продаж послуг» пункту 1.4 статті 1 Закону
України «Про податок на додану вартість». Разом з тим, питан­
ня стосовно правомірності сплати податку на додану вартість з
цих операцій необхідно вирішувати з урахуванням статті 2 За­
кону України «Про податок на додану вартість».

[п.1.1 Листа від 10.08.2000 р. № 01-8/413 «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів»].

122. Закон України «Про патентування деяких видів
підприємницької діяльності» не ставить наявність у суб'єкта
підприємницької діяльності права на особливий порядок опо­
даткування у залежність від того, у якій формі він здійснював
розрахунки зі своїми контрагентами.

[п 1.2 Листа від 10.08.2000 р. № 01-8/413 «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів»].

123. Рішенням Вищого арбітражного суду України від
12.03.99 у справі № 1/18 визнано недійсною постанову Кабіне­
ту Міністрів України від 26.01.99 № 85 «Про порядок зараху­
вання до Державного бюджету на 1999 рік частини аморти­
заційних відрахувань». Постановою судової колегії Вищого
арбітражного суду України по перегляду рішень, ухвал, поста­
нов від 29.07.99 назване рішення з цієї справи залишено без
зміни. Постановою президії Вищого арбітражного суду Ук­
раїни від 04.08.2000 № 02-7/1-138/1188 названі рішення та по­
станова Вищого арбітражного суду України з цієї справи ска­
совані, відповідна постанова визнана такою, що видана в ме­
жах повноважень Кабінету Міністрів України.

[Лист від 07.09.2000р. № 01-8/481 «Про постанову президії Вищо­го арбітражного суду України зі справи про визнання недійсною поста­нови Кабінету Міністрів України»].

124. Арбітражним судам також слід мати на увазі, що Ко­
декс України про адміністративні правопорушення визначає
суб'єктом відповідальності за вчинення адміністративного
правопорушення лише фізичну особу (у тому числі службо­
ву), а не юридичну особу (підприємство, установу, ор­
ганізацію). Отже, не має правових підстав для застосування
статті 38 названого Кодексу до правовідносин, які виникають
у зв'язку із застосуванням органами державної податкової
служби до підприємств, установ та організацій встановлених
Законом України «Про застосування реєстраторів розрахун­
кових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та
послуг» фінансових санкцій.

[Лист від 07.09.2000р. № 01-8/480 «Про Закон України «Про вне­сення змін до Закону України «Про застосування електронних кон­трольно-касових апаратів і товарно-касових книг при розрахунках із споживачами у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»].

W

125. Звернення стягнення недоїмки за податками на су­ми, які належить одержати недоїмникові від його дебіторів, може здійснюватися лише у разі підтвердження такої дебіторської заборгованості у встановленому порядку.

[п.1.1 Оглядового листа від 22.09.2000р. №01-8/516 «Про практи­ку вирішення окремих категорій спорів»].

125. У вирішенні питання щодо правомірності нарахування
податковими органами податку на репатріацію доходів нере­
зидента необхідно враховувати приписи міжнародних дого­
ворів про усунення подвійного оподаткування, згода на
обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

[п.1.2 Оглядового листа від 22.09.2000р. №01-8/516 «Про практи­ку вирішення окремих категорій спорів»].

126. Згідно зі статтею 2 Указу Президента України від
28.06.99 р. № 746 «Про внесення змін до Указу Президента
України від 3 липня 1998 року № 727 «Про спрощену систе­
му оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого
підприємництва» підприємці мають право обирати спосіб
оподаткування доходів за єдиним податком шляхом одер­
жання свідоцтва про сплату єдиного податку. Перехід
підприємця до спрощеної системи оподаткування, обліку та
звітності здійснюється у разі подання ним заяви до податко­
вого органу за місцем його державної реєстрації, який зо­
бов'язаний протягом десяти робочих днів безоплатно видати
підприємцю свідоцтво на право сплати єдиного податку або
надати письмову вмотивовану відмову. Порядок видачі
свідоцтва про сплату єдиного податку суб'єктом малого
підприємництва - фізичною особою затверджений наказом
Державної податкової адміністрації України від 29.10.99 р.
№ 599. У разі ухилення від видачі або відмови у видачі тако­
го свідоцтва підприємець вправі звернутися до арбітражно­
го суду із заявою про визнання відповідного акта державно­
го податкового органу недійсним та/або про спонукання
цього органу видати свідоцтво.

[п.8Листа від 23.10.2000р. № 01-8/556 «Про деякі приписи чинно­го законодавства, що регулює підприємницьку діяльність громадян»].

127. Посадові особи податкової міліції мають право
здійснювати перевірки суб'єктів підприємницької діяльності з
питань дотримання ними вимог Закону України «Про застосу-

вання електронних контрольно-касових апаратів і товарно-ка­сових книг при розрахунках із споживачами у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

[п.2 Листа від 09.11.2000 р. № 01-8/636 «Про деякі питання прак­тики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням електронних кон­трольно-касових апаратів (за матеріалами справ, розглянутих арбітражними судами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя)»].

128. Припис, вміщений у підпункті 7.3.6 пункту 7.3 статті 7
Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»,
має застосовуватись за наявності будь-якої іноземної валюти
або заборгованості в іноземній валюті на обліку платника по­
датку на кінець податкового періоду незалежно від підстав
одержання ним іноземної валюти або виникнення заборгова­
ності у такій валюті.

[п.1.1 Листа від 04.12.2000 р. № 01-8/718 «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів»].

129. За змістом пункту 13.2 статті 13 Закону України «Про
оподаткування прибутку підприємств» на резидента або
постійне представництво нерезидента покладено обов'язок ут­
римувати і перераховувати до відповідного бюджету податок
на репатріацію доходів від суми доходу, що виплачується нере­
зиденту (крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 - 13.7 цієї
статті), якщо інше не передбачено нормами міжнародних угод,
які набрали чинності. Пункт 13.1 статті 13 Закону відносить
до доходів, отриманих нерезидентом із джерелом їх походжен­
ня з України, зокрема проценти, що сплачуються на користь
нерезидента, у тому числі проценти за борговими зобов'язан­
нями, випущеними (виданими) резидентом. Слід звернути
увагу також на пункт 13.4 статті 13 Закону, згідно з яким не
підлягають оподаткуванню доходи, отримані нерезидентами у
вигляді процентів, сплачених нерезидентам за отримані Ук­
раїною позики (кредити або державні зовнішні запозичення),
які відображаються у державному бюджеті України чи кошто­
рисі Національного банку України.

[п.1.2 Листа від 04.12.2000 р. № 01-8/718 «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів»].

12-2-304

130 У арбітражного суду немає правових підстав вважа­
ти названий Указ Президента України від 28 06 99 № 761
«Про впорядкування механізму сплати ринкового збору»
нечинним, оскільки Верховною Радого України не приймав­
ся ні закон, предметом регулювання якого було б справлян­
ня названого збору, ані рішення про відхилення відповідно­
го законопроекту (пункт 4 розділу XV Конституції Ук­
раїни) 3 цього приводу див також «Інформацію до Указів
Президента України, виданих у 1999 році відповідно до
пункту 4 розділу XV «Перехідні положення» Конституції
України за станом на 25 жовтня 1999 року», вміщену у га­
зеті «Урядовий кур'єр» від 28 10 99 № 203 (розділ І «Укази
Президента України, які набрали чинності І діють»)

[п13 Листа від 04 122000 р № 01 8/718 «Про деякі питання практики застосування окремиг норм чинного законодавства у вирішенні спорів»]

131 Бартерні (товарообмінні) операції з використанням
векселів, у яких вексель виступає як товар, підлягають оподат­
куванню податком на додану вартість на загальних підставах

[п 2 Листа від 11 12 2000 р №01 8/738 «Про практику вирішення окремих спорів, пов'язаних з вексельним обігом (за матеріалами су до вої колеги Вищого арбітражного суду України по перегляду рішень, ух­вал, постанов)»]

Дата добавления: 2015-11-26