Податки і збори. Бюджетні відносини 1 страница

1. Оскільки суми податків, прихованих доходів та штрафів
за приховування (заниження) доходу стягуються у безспірно-
му порядку на підставі рішення податкової інспекції, питання
про повернення стягнутої суми може бути вирішене арбітраж­
ним судом тільки за умови визнання недійсним рішення (ак­
ту) податкової інспекції про стягнення зазначених сум.

[п.З Листа від 14.06.93р. № 01-8/672 «Про деякі питання практи­ки застосування чинного законодавства при вирішенні господарських спорів»].

2. Згідно з ч. 2 статті 31 Декрету Кабінету Міністрів України
від 20.05.93 р. № 55-93 «Про режим іноземного інвестування»,
підприємства з іноземними інвестиціями звільнені на п'ять
років від нових податків, які не були передбачені законодавчи­
ми актами на 20 травня 1993 року. За дорученням Голови Вер­
ховної Ради України Комісія Верховної Ради України з питань
економічної політики та управління народним господарством
листом від 12 січня 1995 р. № 06-8/5-554 повідомила Вищий
арбітражний суд України, Головну державну податкову
інспекцію України та Державний митний комітет України про
те, що запроваджений статтею 28 Закону України «Про Дер­
жавний бюджет України на 1994 рік» податок на добавлену
вартість та акцизний збір з імпортних товарів є новим. Таким
чином, підприємства з іноземними інвестиціями на п'ять років
звільнені від сплати податку на добавлену вартість та акцизно­
го збору з імпортних товарів.

[Лист від 17.01.95 р. № 01-8/26 -«Про податок на добавлену вартість та акцизний збір з підприємств з іноземними інвестиціями на імпортні товари»].

3. Підприємства, установи, організації, а також громадяни,
які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юри­
дичної особи і в установленому порядку набули статусу
суб'єкта підприємницької діяльності, на підставі статті 1 Госпо­
дарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) мо­
жуть звертатись до господарського суду, якщо вважають, що
податковими органами порушені їх права і охоронювані зако­
ном інтереси. Що ж до податкових органів, то вони можуть

9-2.304

звертатись до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами.

[п.1 Роз'яснення від 12.05.95р. № 02-5/451 «Про деякі питання прак­тики вирішення спорів за участю органів державної податкової служби»].

4. Статтею 14 Закону України «Про державну податкову
службу в Україні» передбачена можливість оскарження у
встановленому законом порядку рішень, дій або бездіяльності
податкових органів.

[п. 1 Роз'яснення від 12.05.95р. № 02-5/451 «Про деякі питання прак­тики вирішення спорів за участю органів державної податкової служби»].

5. Складені посадовими особами податкових органів (у
тому числі їх керівниками чи заступниками керівників) акти
перевірок грошових документів, бухгалтерських книг, звітів,
кошторисів, інших документів, пов'язаних із обчисленням і
сплатою податків (обов'язкових платежів), а також інші ма­
теріали документальних перевірок (довідки, розрахунки,
письмові пропозиції осіб, що здійснювали перевірку тощо),
не можуть розглядатись як акти у розумінні частини четвер­
тої статті 5 ГПК і отже не можуть бути предметом спору у
господарському суді. Викладені у цих документах обставини
можуть бути лише підставою для вжиття керівником подат­
кового органу чи його заступником відповідних заходів. Що
ж до рішень про застосування та стягнення сум штрафних
(фінансових) санкцій, то вони повинні відповідати формі, що
встановлена Інструкцією про порядок застосування та стяг­
нення сум штрафних (фінансових) санкцій органами дер­
жавної податкової служби, затвердженою наказом Держав­
ної податкової адміністрації України від 17.03.2001 р. № 110
(з подальшими змінами).

[п.1 Роз'яснення від 12.05.95р. № 02-5/451 «Про деякі питання прак­тики вирішення спорів за участю органів державної податкової служби»].

6. Підписання керівником і відповідною посадовою особою
підприємства, установи, організації акта про проведення пе­
ревірки (пункт 2 статті 9 Закону України «Про систему оподат­
кування») не позбавляє це підприємство, установу, організацію
права на звернення в подальшому до господарського суду за за­
хистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

[п.1 Роз'яснення від 12.05.95р. № 02-5/451 «Про деякі питання прак­тики вирішення спорів за участю органів державної податкової служби»].

7. У вирішенні спорів про визнання недійсними актів подат­
кових органів господарським судам слід виходити з того, що
обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийнят­
тя цих актів, покладається на відповідний податковий орган. Ці
обставини можуть доводитись, зокрема, матеріалами докумен­
тальних перевірок з описом змісту порушення, допущеного плат­
ником податку, посиланням на первинні облікові документи із за­
значенням реквізитів цих останніх (назва, дата, номер тощо) або
із долученням до матеріалів перевірки оригіналів чи належно
завірених копій таких документів. У разі необхідності з'ясування
обставин, які мають значення для правильного розгляду таких
справ, господарським судам слід витребувати докази, які викори­
стовувались для підтвердження встановлених перевіркою подат­
кових порушень. Такими доказами можуть бути, зокрема, пер­
винні документи, звіти, розрахунки, пояснення посадових осіб,
висновки фахівців, залучених до проведення перевірки, тощо.

[пЗ Роз'яснення від 12.05.95р. № 02-5/451 «Про деякі питання прак­тики вирішення спорів за участю органів державної податкової служби»].

8. Суми фінансових санкцій, що застосовуються до платників
податків державною податковою інспекцією, а також пеня за не­
своєчасну сплату податків і неподаткових платежів стягуються
понад суми донарахованих податків та інших обов'язкових пла­
тежів. Тому сплата цих санкцій і пені не звільняє платника по­
датку від обов'язку щодо сплати податку (платежу). Такий
обов'язок, згідно з пунктом 3 статті 9 Закону України «Про сис­
тему оподаткування» (у редакції від 18.02.97 р.) припиняється
лише зі сплатою податку, збору (платежу) або його скасуванням.

[п.4 Роз'яснення від 12.05.95р. № 02-5/451 «Про деякі питання прак­тики вирішення спорів за участю органів державної податкової служби»].

9. Підставами для застосування щодо платників податків за­
ходів відповідальності, передбачених законодавчими актами, зо­
крема Законом України «Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами», є приховання (заниження) або несплата платниками
сум податків, інших обов'язкових платежів до бюджетів неза­
лежно від причин, з яких це сталося. Не має значення і наявність
чи відсутність умислу у діях відповідних працівників організації
- платника податків. Така відповідальність настає і в тому разі,
якщо порушення сталося через помилкове застосування законо-

давства про оподаткування, недбалість, недосвідченість чи роз­рахункову помилку. Так само не може братись до уваги фінансо­во-господарський стан підприємства, установи, організації.

[п.5 Роз'яснення від 12.05.95 р. № 02-5/451 «Про деякі питання практики вирішення спорів за участю органів державної податкової служби»].

10. Відповідальність, встановлена Законом України «Про дер­
жавну податкову службу в Україні» і Законом України «Про по­
рядок погашення зобов'язань платників податків перед бюдже­
тами та державними цільовими фондами», застосовується лише
до платників податків, тобто підприємств, установ, організацій,
які мають об'єкт оподаткування й зобов'язані у зв'язку з цим
сплачувати відповідний податок. Якщо підприємство, установа,
організація виступає не як платник податків, а як особа, яка у
встановленому законом порядку зобов'язана утримувати й пере­
раховувати до бюджету податок з доходів, сплачуваних нею
іншим особам, то за порушення такого порядку встановлюється
спеціальна відповідальність, зокрема, за порушення порядку пе­
рерахування до бюджетів підприємствами, установами та ор­
ганізаціями сум прибуткового податку з доходів фізичних осіб.

[п.6 Роз'яснення від 12.05.95 р. № 02-5/451 «Про деякі питання практики вирішення спорів за участю органів державної податкової служби»].

11. Підприємства, установи та організації у разі незгоди з
рішенням чи діями податкових органів вправі на власний вибір
вирішувати питання про оскарження цих рішень (дій) в поряд­
ку підпорядкованості або про захист своїх майнових інтересів
шляхом звернення до господарського суду. В останньому випад­
ку попереднє звернення зі скаргою до відповідного органу не є
обов'язковим. Якщо податковий орган, до якого оскаржено
рішення податкової інспекції, відмовив у задоволенні скарги,
заінтересована особа не позбавлена права звернутися з позовом
до податкової інспекції, яка прийняла рішення, в господарський
суд за місцем її знаходження. Необхідності у залученні до участі
у справі іншого відповідача в особі податкового органу, який роз­
глядав скаргу, в такому разі немає.

[п.7 Роз'яснення від 12.05.95 р. № 02-5/451 «Про деякі питання практики вирішення спорів за участю органів державної податкової служби»].

12. Відповідно до пункту 2 статті 8 Закону України «Про дер­
жавну податкову службу в Україні» до функцій Державної подат­
кової адміністрації України віднесено розробку і видання
інструктивних і методичних документів, пов'язаних з нарахуван­
ням і сплатою податків, інших обов'язкових платежів до бюд­
жетів, внесків до державних цільових фондів. При вирішенні
спорів зазначені акти Державної податкової адміністрації Ук­
раїни застосовуються господарськими судами на загальних
підставах відповідно до статті 4 ГПК з урахуванням вимог час­
тини другої цієї статті. Що ж до роз'яснень, у тому числі пись­
мових, які даються Головною державною податковою
інспекцією України відповідно до пункту 4 статті 8 зазначеного
Закону, то вони не є нормативними актами, і при вирішенні
спорів повинні оцінюватися господарськими судами поряд з
іншими матеріалами у справі.

[п.8 Роз'яснення від 12.05.95р. № 02-5/451 «Про деякі питання прак­тики вирішення спорів за участю органів державної податкової служби»].

13. Відносини, що виникають між підприємствами, устано­
вами, організаціями і державною податковою інспекцією у
зв'язку із здійсненням нею своїх контрольних функцій
відповідно до Закону України «Про державну податкову
службу в Україні», не є цивільно-правовими. Тому строки по­
зовної давності, встановлені статтями 71 і 72 Цивільного ко­
дексу України, до них не застосовуються.

[п.9 Роз'яснення від 12.05.95р. № 02-5/451 «Про деякі питання прак­тики вирішення спорів за участю органів державної податкової служби»].

14. Строки давності щодо стягнення податкового боргу виз­
начаються відповідно до пунктів 15.1 і 15.2 статті 15 Закону Ук­
раїни «Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами».

[п.9 Роз'яснення від 12.05.95р. № 02-5/451 «Про деякі питання прак­тики вирішення спорів за участю органів державної податкової служби»].

15. Що ж до позовів про визнання недійсними актів подат­
кових органів, то їх подання є формою захисту цивільних
прав, тому до таких позовів повинен застосовуватись загаль­
ний строк позовної давності, передбачений статтею 71 назва­
ного Кодексу.

[п.9 Роз'яснення від 12.05.95р. № 02-5/451 «Про деякі питання прак­тики вирішення спорів за участю органів державної податкової служби»].

16. У вирішенні питання про повернення коштів з бюджету
господарським судам слід враховувати граничні строки, зазна­
чені у пункті 15.3 статті 15 Закону України «Про порядок пога­
шення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами».

[п.9 Роз'яснення від 12.05.95 р. № 02-5/451 -«Про деякі питання практики вирішення спорів за участю органів державної податкової служби»].

17. Перебіг строку, встановленого для подання заяви на по­
вернення надміру сплачених або невідшкодованих податків і
зборів, інших обов'язкових платежів, не може бути перервано,
але може бути продовжено у випадках, зазначених у підпункті
15.4 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зо­
бов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами».

[п.9 Роз'яснення від 12.05.95 р. № 02-5/451 «Про деякі питання практики вирішення спорів за участю органів державної податкової служби»].

18. Згідно з частиною третьою статті 9 Закону України «Про
систему оподаткування» обов'язок юридичної особи щодо спла­
ти податку, збору (обов'язкового платежу) припиняється їх ска­
суванням. Що ж до заборгованості за податком, збором
(обов'язковим платежем), яка виникла до їх скасування, то во­
на підлягає погашенню (стягненню) на загальних підставах, як­
що законом не передбачено інше, зокрема, пунктом 3 розділу II
Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про
систему оподаткування». Згаданий обов'язок вважається вико­
наним лише у разі надходження відповідних сум до бюджету
(позабюджетних фондів). В іншому разі вони є недоїмкою і мо­
жуть бути стягнуті у встановленому порядку.

[п.10 Роз'яснення від 12.05.95 р. № 02-5/451 «Про деякі питання практики вирішення спорів за участю органів державної податкової служби»].

19. Обчислення (донарахування) податку або іншого
обов'язкового платежу (визначення об'єктів і ставок оподатку­
вання тощо) здійснюється на підставі тих норм законодавства,
що були чинними у податкові періоди, за які здійснюється таке
обчислення (донарахування). Порядок (правовий механізм)
стягнення заборгованості за податками або іншими обов'язко-

вими платежами до бюджетів чи позабюджетних фондів, у то­му числі прийняття відповідних рішень податковими органами тощо, визначається тими нормами законодавства, які були чинними на момент стягнення суми відповідної заборгова­ності. Що ж до розміру фінансових санкцій за наслідками до­кументальних перевірок, які здійснюються податковими орга­нами, то відповідно до частини другої статті 11 Закону України «Про систему оподаткування» він має визначатися відповідно до законодавчих актів, чинних на день завершення таких пе­ревірок. Отже, якщо на момент вирішення спору розмір фінан­сових санкцій змінився, господарському суду слід виходити з того їх розміру, який існував на день завершення перевірки. Наявність у підприємства, установи, організації переплати по податках у певні періоди не є підставою для звільнення від відповідальності за несплату податку в інші періоди, оскільки сума переплати на вимогу платника могла бути повернена йо­му з бюджету чи зарахована у сплату в наступні періоди.

[п.10 Роз'яснення від 12.05.95 р. № 02-5/451 «Про деякі питання практики вирішення спорів за участю органів державної податкової служби»].

20. Стягнення коштів у доход держави може здійснюватись
податковими органами лише шляхом подання до господарських
судів позовів до підприємств, установ та організацій у випадках,
передбачених законодавчими актами.

[п.12 Роз'яснення від 12.05.95 р. № 02-5/451 «Про деякі питання практики вирішення спорів за участю органів державної податкової служби»].

21. Питання про підстави визнання угод недійсними
(пункт 11 статті 10 Закону) повинні вирішуватись відповідно
до вимог глави 3 Цивільного кодексу України, інших актів за­
конодавства, та з урахуванням завдань податкових органів, пе­
редбачених абзацом другим статті 2 Закону. Відповідна норма
названого Кодексу або іншого нормативно-правового акта, на
підставі якої угода визнається недійсною, застосовується за­
лежно від конкретних обставин, пов'язаних з порушенням ви­
мог законодавства про податки та ухиленням від їх сплати.

[п.12.1 Роз'яснення від 12.05.95р. № 02-5/451 «Про деякі питання практики вирішення спорів за участю органів державної податкової служби»].

22. Що ж до наслідків визнання угоди недійсною, то у цих
випадках вони настають на підставі статті 49 Цивільного ко­
дексу України.

[п.12.1 Роз'яснення від 12.05.95р. № 02-5/451 «Про деякі питання практики вирішення спорів за участю органів державної податкової служби»].

23. Звернення податкового органу з позовом про стягнення в
доход держави одержаних підприємством, установою, ор­
ганізацією чи громадянином коштів може мати місце і в тих ви­
падках, коли встановлено факти надходження цих коштів до
відповідної юридичної чи фізичної особи без установлених зако­
ном підстав. Розглядаючи відповідні справи, господарські суди
повинні мати на увазі, що будь-які кошти можуть бути одержані
підприємством, установою чи організацією виключно з підстав,
передбачених законом, іншим нормативно-правовим актом або їх
установчими документами чи угодами, які відповідають закону.

[п.12.2 Роз'яснення від 12.05.95р. № 02-5/451 «Про деякі питання практики вирішення спорів за участю органів державної податкової служби»].

24. Згідно з частиною третьою статті 13 Закону України
«Про державну податкову службу в Україні» підприємства,
установи, організації не позбавлені права вимагати відшко­
дування збитків (шкоди), включаючи очікуваний і неодержа-
ний прибуток, яких завдано їм в результаті виконання
вказівок, що містяться у в акті податкового органу. Загальні
підстави такої відповідальності встановлено статтями 440 -
442 Цивільного кодексу України.

[п.13 Роз'яснення від 12.05.95 р. № 02-5/451 «Про деякі питання практики вирішення спорів за участю органів державної податкової служби»].

25. У разі реорганізації юридичної особи до нововиниклої
юридичної особи (осіб) переходять права і обов'язки реор­
ганізованої юридичної особи згідно з передаточним балансом.
Якщо на момент реорганізації майно реорганізованої юридич­
ної особи вже було обтяжене зобов'язаннями перед бюджетом
чи позабюджетним фондом щодо сплати недоїмки, ці зо­
бов'язання поряд із зобов'язаннями перед іншими кредитора­
ми мають бути включені в передаточний баланс. Тому ново-
створена юридична особа, що є правонаступником реорганізо-

ваної юридичної особи, зобов'язана виконати відповідне по­даткове зобов'язання у повному обсязі.

[п.14 Роз'яснення від 12.05.95 р. № 02-5/451 «Про деякі питання практики вирішення спорів за участю органів державної податкової служби»].

26. Пунктом 8.6 статті 8 Закону України «Про порядок по­
гашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами» передбачено письмове узго­
дження платником податків, активи якого перебувають у по­
датковій заставі, певних операцій з цими активами із податко­
вим органом. Порушення платником податків відповідних ви­
мог є підставою для визнання недійсними угод, пов'язаних з
такими операціями. Заяви підприємств, установ і організацій
про визнання недійсним акта податкового органу про відмову
у такому узгодженні або про спонукання податкового органу
здійснити таке узгодження підлягають розглядові господарсь­
кими судами на загальних підставах.

[п.15 Роз'яснення від 12.05.95 р. № 02-5/451 «Про деякі питання практики вирішення спорів за участю органів державної податкової служби»].

27. За змістом частини другої статті 1 та статті 7 Закону Ук­
раїни «Про державну податкову службу в Україні» спеціальні
підрозділи по боротьбі з податковими правопорушеннями (по­
даткова міліція) не є юридичними особами. Отже, сторонами у
спорах, які виникають у зв'язку з діяльністю податкової міліції,
можуть бути відповідні податкові органи, у складі яких перебу­
вають названі підрозділи. Як випливає із статті 22 Закону, подат­
кова міліція виконує як функції правоохоронних органів, так і
деякі функції податкових органів. У зв'язку з цим господарсь­
ким судам необхідно враховувати таке. Рішення та дії податко­
вої міліції, її посадових та службових осіб, пов'язані із здійснен­
ням оперативно-розшукових, кримінально-процесуальних та
охоронних функцій, розслідуванням і провадженням у справах
про адміністративні правопорушення, можуть бути оскаржені до
суду загальної юрисдикції або прокуратури у порядку, визначе­
ному Кримінально-процесуальним кодексом України і Кодек­
сом України про адміністративні правопорушення. Розгляду у
господарських судах відповідні заяви не підлягають. Що ж до
актів, які пов'язані із здійсненням податковою міліцією контро-

лю за додержанням податкового законодавства І які, на думку платників податків, порушують їх права та охоронювані законом інтереси, то вони можуть бути предметом спору у господарсько­му суді. Так, якщо керівник податкової міліції є заступником керівника відповідного податкового органу, то він відповідно до частини другої статті 11 Закону користується певними правами, передбаченими цією статтею. Оскільки в такому разі керівник податкової міліції діє саме як заступник керівника податкового органу, зацікавлене підприємство чи організація згідно із стаття­ми 12 і 14 Закону не позбавлені права оскаржити відповідне рішення за підпорядкованістю або звернутися до господарсько­го суду з позовною заявою.

[п.16 Роз'яснення від 12.05.95 р. № 02-5/451 -«Про деякі питання практики вирішення спорів за участю органів державної податкової служби»].

28. За договором комісії комісіонер, вчиняючи угоди, вис­
тупає від свого імені, але за дорученням і за рахунок комітен­
та. Відповідно до статей 404 і 405 Цивільного кодексу України
по виконанні доручення комісіонер зобов'язаний передати
комітентові все одержане по виконаному дорученню, а
комітент зобов'язаний прийняти від комісіонера все виконане
за дорученням. Отже, усе одержане в результаті реалізації
угод, укладених комісіонером з третіми особами на виконання
договору комісії, є власністю комітента і підлягає оподатку­
ванню в установленому порядку саме у нього, якщо інше не
передбачено чинним законодавством. Що ж до комісіонера, то
у нього об'єктом оподаткування може бути комісійна винаго­
рода, яку він вправі одержати від комітента згідно зі статтею
406 названого Кодексу.

[п.19 Роз'яснення від 12.05.95 р. № 02-5/451 «Про деякі питання практики вирішення спорів за участю органів державної податкової служби»].

29. Відповідно до пункту 1 статті 27 Закону України «Про се­
лянське (фермерське) господарство» оподаткування прибутку
такого господарства проводиться у порядку, встановленому за­
конодавством для сільськогосподарських підприємств. Згідно
зі статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку
підприємств» від сплати податку звільняються підприємства -
з прибутку, одержаного від виробництва сільськогосподарської

продукції та продукції її переробки на власних виробничих по­тужностях, за винятком продукції, переліченої у цих статтях за­значених законів.

[п.1 Листа від 26.06.95р. № 01-8/453 «Про деякі питання практи­ки застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів»].

30. Пунктом 2 Постанови Верховної Ради України від
31.05.95 р. «Про застосування статті 28 Закону України «Про
Державний бюджет України на 1994 рік» установлено, що у
1995 році до прийняття відповідних законодавчих актів Ук­
раїни застосовується механізм стягнення податку на добавле­
ну вартість і акцизного збору, передбачений статтею 28 Зако­
ну України «Про Державний бюджет України на 1994 рік» із
застосуванням ставки податку на добавлену вартість у розмірі
20 відсотків. При вирішенні спорів арбітражним судам слід
виходити з того, що передбачений статтею 28 Закону України
«Про Державний бюджет України на 1994 рік» механізм стяг­
нення вказаних податків застосовується протягом 1995 року,
починаючи з 1 січня ц. p., до прийняття відповідних законо­
давчих актів України.

[Лист від 25.07.95р. № 02-5/527 «Про практику застосування при вирішенні спорів пункту 2 Постанови Верховної Ради України «Про за­стосування статті 28 Закону України «Про Державний бюджет Ук­раїни на 1994 рік»].

31. Відповідно до пункту 6 статті II Закону України «Про си­
стему оподаткування» суми податків та інших обов'язкових
платежів, не внесені у встановлений термін, а також суми
штрафів та інших фінансових санкцій стягуються з
підприємств, установ та організацій за весь час ухилення від
сплати податків та інших обов'язкових платежів. Згідно з пунк­
тами 3 статті 9 цього Закону обов'язок юридичної особи щодо
сплати податку або іншого обов'язкового платежу припи­
няється із сплатою податку (платежу) або його скасування.
Чинними актами законодавства не скасовано ні Закону України
«Про оподаткування доходів підприємств і організацій», ні пе­
редбаченої пунктом 1 статті 14 Закону України «Про систему
оподаткування» норми, згідно з якою до загальнодержавних по­
датків належить, зокрема, податок на доходи підприємств та ор­
ганізацій. Закон України «Про оподаткування прибутку

підприємств» відповідно до постанови Верховної Ради Ук­раїни про введення його в дію застосовується при нарахуванні податку, починаючи з підсумків діяльності за січень 1995 року. Таким чином, нарахування заборгованості по сплаті податку на доходи підприємств та організацій за 1994 рік, а так само сум фінансових санкцій та пені у зв'язку з його несплатою чи не­своєчасною сплатою має здійснюватись на загальних підставах відповідно до Законів України «Про державну податкову службу в Україні», «Про систему оподаткування» та інших нормативних актів.

[Лист від 26.12.95 р. № 01-10/944 «Щодо податків та інших обов'язкових платежів, не внесених у встановлений термін, а також суми штрафів та інших фінансових санкцій, що стягуються з підприємств, установ та організацій за ухилення від сплати податків та інших обов'язкових платежів»].

32. Статтею 10 Закону України «Про Державний бюджет Ук­
раїни на 1996 рік» органам системи Міністерства фінансів Ук­
раїни надано право за наслідками документальних перевірок
стягувати у безспірному порядку з підприємств і організацій
прострочену заборгованість по наданих їм в 1994 - 1996 роках
позичках, у тому числі і у вигляді товарного кредиту (на умовах
поточного року, оренди, лізингу) під державний контракт
сільськогосподарської продукції та інших позичок, а також у разі
нецільового їх використання з нарахуванням пені в розмірі 0,5
відсотка непогашеної заборгованості (сум нецільового викорис­
тання) за кожний день до повного їх повернення.

[Лист від 08.05.96 р. № 01-8/174 «Про Закон України «Про Дер­жавний бюджет України на 1996 рік»].

33. Органам податкової служби України статтею 20 Закону
України «Про Державний бюджет України на 1996 рік» нада­
но право списувати також у безспірному порядку не повернуті
протягом місяця з дня прийняття Закону іноземні кредити,
одержані під гарантії Кабінету Міністрів України та витрати,
пов'язані з покриттям заборгованості гарантом. Безспірне спи­
сання повинно здійснюватись за місцем знаходження пози­
чальника у повній сумі не внесених у строк платежів з ураху­
ванням пені.

[Лист від 08.05.96 р. № 01-8/174 «Про Закон України «Про Дер­жавний бюджет України на 1996 рік»].

34. Статтею 28 України «Про Державний бюджет України
на 1996 рік» підприємствам промисловості, транспорту, аг­
ропромислового та будівельного комплексів надано
відстрочку до 1 грудня 1996 року щодо сплати податків і
платежів до бюджету та позабюджетних фондів, які не спла­
чені станом на 1 січня 1996 року та сум пені, штрафних або
фінансових санкцій, нарахованих підприємствам і ор­
ганізаціям станом на 1 січня 1996 року. Рішення про
відстрочку платежів приймається щодо сум заборгованості,
яку не сплачено на дату прийняття рішення, без нарахуван­
ня пені і відсотків за користування податковим кредитом,
починаючи з 1 січня 1996 року. У зв'язку з цим зупинено до
1 січня 1997 року дію пункту 3 статті 4 Декрету Кабінету
Міністрів України від 21 січня 1993 року № 8-93 «Про стяг­
нення не внесених у строк податків і неподаткових пла­
тежів», а також пункту 5 статті 11 Закону України «Про си­
стему оподаткування» в частині строків сплати донарахова­
них у 1996 році сум пені, штрафних та фінансових санкцій.
Зазначені суми, нараховані за наслідками перевірок контро­
люючими органами, повинні сплачуватись підприємствами і
організаціями до бюджетів і фондів протягом 1996 року
щомісячно рівними частинами.

[Лист від 08.05.96р. № 01-8/174 «Про Закон України «Про Дер­жавний бюджет України на 1996 рік»-].

35. Частиною четвертою статті 28 Закону України «Про
Державний бюджет України на 1996 рік» на Мінфін України
покладено затвердження порядку оформлення відстрочок по
платежах і термін сплати відстрочених сум з урахуванням
фінансового стану підприємств. У зв'язку з цим зупинено дію
статті 22 Закону України «Про Державний бюджет України на

Дата добавления: 2015-11-26