|
Читайте также: |
Питання семінару:
1. Особливості порушення кримінальної справи і досудового слідства про злочини неповнолітніх.
2. Особливості предмету дозування в цих справах.
3. Особливості притягнення неповнолітніх у якості обвинуваченого.
4. Особливості застосування до неповнолітніх обвинувачених запобіжних заходів.
5. Особливості судового розгляду кримінальних справ про злочини неповнолітніх.
Задачі
1. Неповнолітній Замятін був притягнутий до кримінальної відповідальності за скоєння крадіжки за попередньою змовою групою осіб (ч. 2 ст. 185 КК). В стадії судового розгляду суд встановив, що Замятін після скоєння злочину покаявся в скоєному, сумлінно працює та підлягає призову до армії. На момент розгляду справи у суді йому минуло 18 років. Суд прийшов до висновку, що Замятін перестав бути суспільно небезпечним, та відносно нього справа була закрита.
Чи правомірно рішення суду?
Література до теми:
1. Конституция Украины: Принята на пятой сессии Верховной Рады Украины 28 июня 1996 г. // Ведомости Верховной Рады Украины. – 1996. - № 30. – Ст. 141.
2. Уголовно-процессуальный кодекс Украины (с измен. и доп. по состоянию на 1 сентября 2007 г.) – Х.: Одиссей, 2007. – 264 с.
3. Тертишник В.М. Науково-практичний коментар до Кримінально-процесуального кодексу України. - К.: А.С.К., 2002. – 1056 с.
4. Гуковская Н.И., Долгова А.И., Миньковский Г.М. Расследование и судебное разбирательство дел о преступлениях несовершеннолетних. - М.–1974.
5. Омельяненко Г.М. Провадження у справах про злочини неповнолітніх як диференціація кримінально-процесуальної форми. Навчальний посібник. – К.: Атака, 2002. – 128 с.
6. Омельченко Г.Е. Применение следователем органов внутренних дел мер пресечения к несовершеннолетним. – К.,1988.
7. Биленчук П.Д., Лукьянчиков Е.Д., Романько В.Н. Особенности организации расследования по делам о преступлениях несовершеннолетних. – Запорожье,1992.
8. Мельникова Э.Б. Ювенальная юстиция: Проблемы уголовного права, уголовного процесса и криминологии: Учебное пособие. – 2-е изд., испр. и доп.- М.: Дело, 2001. – 272 с.
9. Теоретичні засади понятійного апарату ювенальної юстиції за нормами міжнародного права та світовим досвідом // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. - № 2.- 2005. - С. 213-218
10. Миколенко О.М. Деякі аспекти провадження в справах про злочини неповнолітніх // Деліквентна поведінка дітей та молоді: сучасні технології протидії: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. 31 березня – 1 квітня 2006 р., м. Одеса: У 2 ч.– Одеса: ОЮІ ХНУВС, 2006. – Ч. II. - С. 211-215
Теми рефератів та завдання до теми:
1. Підстави та порядок призначення експертизи з метою встановлення точного віку неповнолітнього.
2. Порядок застосування примусових заходів виховного характеру.
3. Розвиток ювенальної юстиції в Україні.
4. Особливості провадження слідчих дій при судовому розгляді справ про злочини неповнолітніх.
5. Правовий статус законних представників, представників служби у справах неповнолітніх та кримінальної міліції у справах неповнолітніх.
Тема № 21. Застосування примусових заходів медичного характеру.
Студент повинен проаналізувати особливості провадження справ про застосування примусових заходів медичного характеру, тобто обов’язкове проведення досудового слідства, участь захисника та законного представника, наявність кола питань, які вирішуються судом, види примусових заходів медичного характеру (ст. 93 КК України) тощо.
Питання семінару:
1. Поняття примусових заходів медичного характеру та підстави їх застосування.
2. Особливості провадження досудового слідства в справах про неосудних, обмежено осудних і осіб, які захворіли душевною хворобою після скоєння злочину.
3. Особливості судового провадження в справах про неосудних, обмежено осудних і осіб, які захворіли душевною хворобою після скоєння злочину.
4. Структура і зміст ухвали суду про застосування примусового заходу медичного характеру.
5. Зміна та відміна примусового заходу медичного характеру.
6. Процесуальний порядок відновлення кримінальних справ щодо осіб, які захворіли душевною хворобою після скоєння злочину, а потім видужали.
Задачі
1. Органами дізнання було порушено справу по факту виявлення трупа Костіна з ознаками насильницької смерті. Внаслідок проведеного дізнання на протязі 10 діб з’ясовано, що Костін був хворий на шизофренію, кілька разів робив замах на самогубство. Були зібрані докази, які підтверджують, що Костін покінчив життя самогубством, кинувшись під залізничний потяг, що підходив до станції. Вдарившись об металеву підніжку вагона, він отримав смертельне ушкодження черепа, та був відкинутий на насип.
Яке рішення треба прийняти органам дізнання у зв’язку з встановленими обставинами?
2. Калєєв був притягнутий до кримінальної відповідальності за скоєння розкрадання особистого майна громадян шляхом крадіжки та шахрайства. В час досудового слідства судово-психіатрична експертиза встановила наявність у Калєєва тимчасового розладу душевної діяльності, в наслідок якого він підлягає направленню на примусове лікування в психіатричну лікарню з звичайним наглядом. В зв’язку з цим слідчий на підставі ст.226 КПК виніс постанову про направлення справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру. Постанову слідчий разом зі справою направив прокурору. Прокурор скасував постанову слідчого про направлення справи до суду, вказавши, що психічне розладнання у Калєєва тимчасове, та тому слідчий повинен вирішувати питання про направлення його на лікування і зупинити провадження по справі керуючись ст. 206, 208 КПК України.
Зробіть оцінку правильності вказівок прокурора? Яке рішення повинен прийняти слідчий?
Література до теми:
1. Конституция Украины: Принята на пятой сессии Верховной Рады Украины 28 июня 1996 г. // Ведомости Верховной Рады Украины. – 1996. - № 30. – Ст. 141.
2. Уголовно-процессуальный кодекс Украины (с измен. и доп. по состоянию на 1 сентября 2007 г.) – Х.: Одиссей, 2007. – 264 с.
3. Галаган А.И. Особенности расследования органами внутренних дел общественно опасных деяний лиц, признаваемых невменяемыми.- К.,1986.
4. Щерба С.П. Расследование и судебное разбирательство по делам лиц, страдающих психическими или физическими недостатками.- М.,1975.
5. Кучинська О.П., Кучинська О.А. Кримінальний процес України. Навч. посіб. – К.: Прецедент, 2005. – 202с.
6. Лобойко Л.М. Стадії кримінального процесу. Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 176с.
Теми рефератів та завдання до теми:
1. Особи, до яких застосовуються примусові заходи медичного характеру.
2. Дії судді з підготовки справи до її розгляду в судовому засіданні з даної категорії.
3. Проведення слідчих дій при розслідуванні справ щодо скоєння злочинів неосудними, обмежено осудними особами та особами, які захворіли душевною хворобою.
4. Зміст постанови про призначення даної категорії справ до судового розгляду.
ПИТАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
«Кримінальний процес України»
1. Предмет та метод кримінально-процесуального права.
2. Поняття та види функцій кримінального процесу.
3. Історичні типи (форми) кримінального процесу.
4. Місце кримінального процесу в системі процесуального права України.
5. Сучасна форма кримінального процесу України.
6. Зв’язок кримінально-процесуального права та оперативно-розшукової діяльності.
7. Джерела кримінально-процесуального права та законодавства.
8. Територіальна та екстериторіальна дія кримінально-процесуального закону.
9. Використання аналогії права, аналогії закону та прецедентного права у кримінальному процесі.
10. Іноземці, як учасники кримінального процесу.
11. Роз’яснення Конституційного Суду України та їх значення для кримінального процесу.
12. Принцип публічності у кримінальному процесі України.
13. Поняття змагальності та диспозитивності при розгляді кримінальної справи судом.
14. Охорона часті та гідності особи в межах розслідування кримінальної справи.
15. Характеристика принципів судових стадій кримінального процесу (стадії попереднього розгляду справи судом, судовий розгляд справи).
16. Принцип презумпції невинності у кримінальному процесі.
17. Порядок відшкодування шкоди у разі смерті потерпілого.
18. Проблеми відшкодування шкоди, яка заподіяна особі, у разі незаконного застосування заходів кримінально-процесуального примусу.
19. Поняття та значення реабілітації в кримінальному процесі.
20. Порядок реабілітації.
21. Значення судового контролю за забезпеченням цивільного позову.
22. Поняття реабілітації у кримінальному процесі України.
23. Шляхи поліпшення ефективності відшкодування шкоди за ініціативою суду.
24. Основні етапи розвитку ролі прокуратури у кримінальному процесі Україні.
25. Розвиток адвокатури Україні та її ролі у кримінальному судочинстві.
26. Відмінність експерта від спеціаліста.
27. Забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному процесі.
28. Захисник свідка – важливий учасник кримінального процесу.
29. Поняття теорії доказів і доказового права.
30. Теоретичне та практичне значення класифікації доказів.
31. Оформлення висновку експерта при комісійній та комплексній експертизі.
32. Слідчі дії, як основний спосіб збирання доказів.
33. Момент виникнення доказів по справі.
34. Ефективність застосування особистої поруки у наш час.
35. Відповідальність поручителя за покладені на себе зобов’язання.
36. Відсторонення обвинуваченого від посади.
37. Зобов’язання про явку: поняття та підстави застосування.
38. Значення і проблеми судового контролю за додержанням законності під час взяття під варти (арешту).
39. Роль прокурора при застосуванні заходів кримінально-процесуального примусу.
40. Способи реєстрації і перевірки заяв та повідомлень про скоєння та підготовки до скоєння злочину.
41. Явка з повинною: поняття та значення для кримінального процесу.
42. Нагляд прокурора на стадії порушення кримінальної справи.
43. Порядок створення та робота слідчої групи.
44. Процесуальна самостійність особи, яка проводить дізнання.
45. Застосування заходів щодо виявлення та усунення причин та умов, що сприяють скоєнню злочину.
46. Оформлення постанов та інших рішень при роботі слідчої групи.
47. Затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, – запобіжний захід або слідча дія?
48. Заміна понятого науково-технічними засобами: за чи проти.
49. Роз’яснення та забезпечення прав обвинуваченого.
50. Порядок пред’явлення обвинувачення неповнолітньому.
51. Порядок допиту обвинуваченого.
52. Власноручний запис обвинуваченим своїх показань.
53. Юридичне значення обвинувального висновку.
54. Оскарження постанови про закриття кримінальної справи.
55. Документи, які додаються до обвинувального висновку.
56. Особливості оформлення постанови про закриття справи щодо окремого обвинуваченого.
57. Практичне значення правильного визначення підсудності.
58. Порядок здійснення передачі справи за підсудністю.
59. Особливості оцінки доказів у стадії попереднього розгляду справи.
60. Випадки закриття справи у розпорядчому засіданні.
61. Склад суду, в якому можливий розгляд справ по першій інстанції.
62. Рівність прав учасників судового розгляду.
63. Участь підсудного у судовому розгляді.
64. Межі судового розгляду.
65. Дії суду (судді) в разі виникнення нового обвинувачення щодо підсудного.
66. Закриття справи у судовому засіданні.
67. Види апеляційного провадження у світової практиці.
68. Об’єкти апеляційного оскарження.
69. Однобічність або неповнота дізнання, досудового чи судового слідства, як підстава для скасування або зміни вироку.
70. Відновлення строку на подачу апеляції.
71. Реквізити апеляційної скарги.
72. Особливості касаційного провадження та його відмінність від апеляційного провадження.
73. Підстави скасування або зміни судового рішення касаційною інстанцією.
74. Зміст ухвали касаційної інстанції.
75. Обов’язкові вказівки касаційної інстанції.
76. Підстави для відстрочки виконання вироку.
77. Питання, які не можуть вирішуватися у стадії виконання вироку.
78. Суть стадії виконання вироків.
79. Органи, які виконують вирок і забезпечують виконання кримінальних покарань.
80. Нововиявлені обставини, як підстава до перегляду судових рішень в порядку виключного провадження.
81. Суб’єкти, які мають право призначити розслідування нововиявлених обставин.
82. Суди та порядок перегляду справи в порядку виключного провадження.
83. Рішення, які можуть бути розглянуті в порядку виключного провадження.
84. Підстави та порядок призначення експертизи з метою встановлення точного віку неповнолітнього.
85. Порядок застосування примусових заходів виховного характеру.
86. Розвиток ювенальної юстиції в Україні.
87. Особливості провадження слідчих дій при судовому розгляді справ про злочини неповнолітніх.
88. Права законних представників, представників служби у справах неповнолітніх та кримінальної міліції у справах неповнолітніх.
89. Особи, до яких застосовуються примусові заходи медичного характеру.
90. Дії судді з підготовки справи до її розгляду в судовому засіданні з даної категорії.
91. Проведення слідчих дій при розслідуванні справ щодо скоєння злочинів неосудними, обмежено осудними особами та особами, які захворіли душевною хворобою.
92. Зміст постанови про призначення даної категорії справ до судового розгляду.
93. Особливості досудового провадження у кримінальних справах приватного обвинувачення.
94. Особливості судового розгляду кримінальних справ приватного обвинувачення.
95. Особливості порушення кримінальних справ приватно-публічного обвинувачення
Контрольні тестові завдання з навчальної дисципліни «Кримінальний процес України»
1. У яких аспектах розглядається кримінальний процес:
а) кримінальне судочинство;
б) доктрина;
г) учбова дисципліна;
д) галузь права;
ж) правосуддя;
з) кримінально-процесуальна діяльність;
е) нормативно-правова діяльність.
2. Правосуддя – це:
а) діяльність місцевого суду по розрішенню кримінальних справ;
б) діяльність суду 1-ой інстанції по розрішенню кримінальних справ по суті;
в) діяльність суду по розрішенню та перегляду у порядку апеляційного та касаційного провадження кримінальних справ;
д) діяльність суду загальної юрисдикції.
3. Виберіть з переліку назви стадій кримінального процесу:
а) дізнання та досудове слідство;
б) винесення вироку;
в) подання заяви та повідомлення про скоєння або готування злочину;
г) порушення кримінальної справи;
д) виконання вироку;
ж)виключне провадження;
з) відстрочка виконання вироку;
е) наглядове провадження;
к) віддання до суду;
л) касаційне провадження;
м) апеляційне провадження;
н) участь прокурора у попередньому розгляді справи суддею..
4. Кримінально-процесуальний закон набирає силу:
а) впродовж 10 днів з моменту обнародування;
б) з моменту підписання його Президентом;
в) с моменту опублікування;
г) впродовж 7 днів з моменту опублікування.
5. Назвіть принципи кримінального судочинства, які закріплені в Конституції:
а) законність, здійснення правосуддя виключно судом, гласність, публічність, охорона честі та гідності особи;
б) недоторканність особи, недоторканність житла, змагальність та диспозитивність;
в) законність, гласність судового розгляду, здійснення правосуддя незалежним судом та підкорення їх лише закону, презумпція невинності;
г) принцип забезпечення обвинуваченому права на захист, швидкість та оперативність розслідування, охорона честі та гідності особи.
6. Систему процесуальних гарантій складає:
а ) процесуальна форма, принципи кримінального процесу, процесуальні права та обов’язки суб’єктів кримінального процесу;
б) процесуальна форма, функції кримінального процесу, правовий статус учасників процесу;
в) принципи кримінального процесу, процесуальні строки, процесуальне оформлення;
г) процесуальна форма, реалізація процесуальних повноважень суб’єктів процесу, конституційні принципи.
7. Назвіть види кримінально-процесуальних норм:
а)уповноважуючи;
б) імперативні;
в) функціональні;
г) забороняючи;
д) організаційні.
8. Реституція – це:
а) спосіб відшкодування матеріальної шкоди;
б) повернення майна, яке було протиправно здобуте в результаті скоєння злочину;
в) форма вилучення майна у особи, яка скоїла злочин;
г) передача майна цивільному позивачу.
9. Предметом реституції є:
а) речові докази;
б) речові докази – об’єкти злочинних посягань;
в) речі, які були нажиті злочинним шляхом;
г) знаряддя вчинення злочину;
10. Цивільний позов – це:
а) вимога особи, яка зазнала матеріальну шкоду від злочину (а також прокурора в її інтересах) до обвинуваченого або осіб, що несуть матеріальну відповідальність за дії обвинуваченого, про відшкодування цієї шкоди, яка розглядається судом разом з кримінальною справою;
б) вимога особи, яка зазнала шкоди від правопорушення, яка пред’являється на стадії досудового слідства до правопорушника;
в) прохання особи відшкодувати їй моральну або майнову шкоду, яка була спричинена в результаті скоєння злочину, до обвинуваченого або особи, яка несе матеріальну відповідальність за його дії;
г) договір, якій складається між обвинуваченим та потерпілим про відшкодування шкоди, якій розглядається спільно з кримінальною справою.
11. Цивільний позов подається:
а) цивільним позивачем на стадії досудового розслідування;
б) потерпілим на стадії судового розгляду;
в) представником потерпілого на стадії дізнання та досудового слідства;
г) фізичними або юридичними особами на стадії досудового розслідування, але до судового слідства;
д) підприємствами, установами, організаціями на стадії судового розгляду, але до винесення вироку.
12. До заходів забезпечення цивільного позову відносяться наступні дії:
а) визначення майна цивільного позивача та відповідача;
б) пошук майна, яке належить цивільному відповідачу;
в) реалізація через торгівлю майна обвинуваченого;
г) накладення арешту на майно та банківські рахунки обвинуваченого;
д) опис майна;
ж) привод цивільного відповідача до суду.
13. Учасниками кримінального процесу, згідно КПК, є:
а) суд, свідок, слідчий, понятий, переводчик, експерт;
б) орган дізнання, слідчий, суд, прокурор, начальник слідчого відділу;
в) потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, захисник, підозрюваний;
г) підозрюваний, обвинувачений, захисник, потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач та їх представники.
14. Назвіть види дізнання:
а) дізнання в кримінальних справах за злочини, за які, передбачене покарання у вигляді позбавлення або обмеження волі;
б) дізнання у справах про злочини, що є тяжкими або особливо тяжкими;
г) дізнання у справах про злочини, що не є тяжкими;
д) дізнання у справах про злочини, що не є тяжкими або особливо тяжкими;
ж) дізнання у справах, які вимагають негайного реагування.
15. Заперечення слідчого подаються у випадках:
а) незгоди з діями судді;
б) незгода з діями органу дізнання;
в) незгода з вказівками прокурора або начальника слідчого відділу;
г) незгода з окремими дорученнями щодо провадження слідчих дій;
д) незгода з письмовими вказівками старшого слідчого в групі.
16. Особа набуває статус підозрюваного, коли:
а) вона затримана потерпілим на місті скоєння злочину;
б) по відношенню до неї порушено кримінальну справу;
г) складено протокол затримання особи;
д) слідчий має достатні дані для затримання особи за підозрою;
е) винесено постанову про застосування запобіжних заходів щодо особи;
ж) застосована підписка про невиїзд до особи.
17. Участь захисника обов’язкова:
а) у справах осіб, які не досягли повноліття;
б) у справах осіб, які не володіють державною мовою;
в) у справах про злочини осіб, які не можуть захищатися самостійно, бо є малограмотними;
г) у справах про злочини осіб, які через свої фізичні або психічні вади не можуть самостійно реалізувати своє право на захист;
д) якщо санкція статті, передбачає позбавлення волі на певний строк;
е) якщо застосовано заходи забезпечення безпеки окремих учасників процесу.
18. До заходів забезпечення безпеки осіб – учасників кримінального процесу, відносяться:
а) дача показань під псевдонімом;
б) взяття під варту;
в) бронювання у житлі особи вхідних дверей та вікон;
г) заміна паспортних даних та місця проживання;
д) надання охорони;
е) надання кінолога з собакою.
19. Хто з перелічених осіб має право подавати скарги на дії та рішення прокурора, слідчого та особи, що проводить дізнання:
а) підозрюваний, обвинувачений;
б) спеціаліст;
в) експерт;
г) потерпілий та його представник;
д) захисник;
е) свідок.
20. Хто з перелічених осіб має право на відшкодування витрат, пов’язаних з викликом до слідчого, органу дізнання та до суду:
а) потерпілий і його законний представник;
б) свідок;
в) обвинувачений, підозрюваний;
г) понятий, перекладач;
д)захисник обвинуваченого, підозрюваного, захисника за призначенням.
21. До способів збирання доказів відносяться:
а) відібрання пояснень від потерпілого, свідка та підозрюваного;
б) вимога про проведення ревізії;
в)представлення доказів підозрюваним, обвинуваченим, його захисником;
г) акт застосування службової-розшукової собаки;
д) допит свідків та потерпілих.
22.Не є джерелом доказів:
а) протокол судового засідання;
б) висновок експерта;
в) довідка лікаря;
г) показання обвинуваченого;
д) протокол слідчої дії.
23.Якщо експертиза признається неповною та недосить чіткої, призначається:
а) додаткова експертиза, яка доручається тому ж експерту;
б) первісна експертиза, яка доручається іншому експерту;
в) повторна експертиза, яка доручається тому ж експерту;
г) додаткова експертиза, яка доручається іншому експерту.
24. Предмет доказування це:
а) фактичні данні, які свідчать про винність обвинуваченого, підсудного;
б) обставини, які необхідно встановити по кожній кримінальній справі;
в) кримінально-процесуальні норми, які регулюють процес доказування;
г) сукупність усіх доказів по справі.
25.Заходами процесуального примусу є:
а) відібрання пояснень;
б) штраф, якій накладається на поручителя, у зв’язку з порушенням доручення;
в) підписка про невиїзд;
г) відсторонення обвинуваченого від посади;
д) привод.
26.Не є запобіжним заходом:
а) застава;
б) особиста порука;
в) підписка про невиїзд;
г) видалення з залу судового засідання за порушення дисципліни;
д) взяття під варту.
27. Які запобіжні заходи застосовуються на певний строк:
а) порука громадської організації або трудового колективу;
б) взяття під варту;
в) віддання неповнолітнього під нагляд батьків, опікунів, піклувальників або адміністрації дитячої установи;
г) затримання особи;
д) застава.
28. Не є поводом до порушення кримінальної справи:
а) заяви громадян, які зроблені по факсу;
б) явка з повинною;
в) анонімні повідомлення;
г) повідомлення, які опубліковані в пресі;
д) заява потерпілого, який затримав особу, яка скоїла злочин.
29. Строк перевірки заяв та повідомлень про скоєння злочину:
а) не більш 4 днів;
б) не більше 3 днів;
в) не більше 10 днів;
г) не більше 15 днів;
д) не більше 30 днів.
30. Рішення стадії порушення кримінальної справи:
а) про порушення кримінальної справи;
б) про відмову в порушені кримінальної справи;
в) про прийняття заяви та повідомлення до свого провадження;
г) про передачу заяви та повідомлення за належністю;
д) відмовити в прийняти заяви або повідомлення.
31. Правом порушувати кримінальні справи приватного обвинувачення наділені:
а) слідчий;
б) орган дізнання;
в) суддя;
г) суд;
д) прокурор.
32. Досудове розслідування проводиться в таких формах:
а) порушення кримінальної справи та дізнання;
б) попередньо слідство та попередній розгляд справи;
в) дізнання та досудове слідство;
г) дослідча перевірка та слідчі дії.
33. Строк досудового слідства складає:
а) 1 місяць;
б) 2 місяця;
в) 4 місяця;
г) 6 місяців;
д) 10 днів.
34. Територіальна підслідність визначається:
а) особливостями суб’єкта скоєння злочину;
б) місцем виявлення злочину;
в) характером скоєного злочину;
г) місцем перебування підозрюваного, обвинуваченого;
д) місцем перебування більшості свідків.
35. Окреме доручення слідчого повинно бути виконано у строк:
а) 10 днів;
б) 20 днів;
в) 1 місяць;
г) 2 місяця;
д) 5 днів.
36. Рішення стадії досудового розслідування:
а) зупинення провадження;
б) закриття справи;
в) направлення справи до суду з метою вирішення питання про можливість подальшого розгляду суддею;
г) направлення справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру;
д) направлення справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів виховного характеру;
е) складання обвинувального висновку.
37. Назвіть які дії є слідчими:
а) ознайомлення обвинуваченого з матеріалами справи;
б) освідування;
в) допит потерпілого та свідка;
г) ексгумація трупу;
д) призначення судово-медичної експертизи;
е) допит заявника про скоєння злочину.
38. Які слідчі дії проводяться з участю понятих:
а) допит підозрюваного, обвинуваченого;
б) пред’явлення для впізнання;
в) комплексна експертиза;
г) обшук та виїмка;
д) зняття інформації з каналів зв’язку.
39. Які слідчі дії проводяться до порушення кримінальної справи:
а) допит потерпілого;
б) обшук приміщення;
в) аудиторські перевірки;
г) огляд міста події;
д) накладення арешту на почтово-телеграфну кореспонденцію;
е) зняття інформації з каналів зв’язку.
40. Очна ставка проводиться між:
а) підозрюваним та потерпілим;
б) двома свідками;
в) експертом та спеціалістом;
г) двома потерпілими;
д) між понятим та підозрюваним.
41. Досудове слідство зупиняється в наступних випадках:
Дата добавления: 2015-11-26; просмотров: 37 | Нарушение авторских прав