Злочини проти основ національної безпеки України.

1. Загальна характеристика

2. Кримінально-правова характеристика окремих складів злочинів проти основ національної безпеки.

1. Загальна характеристика.

Поняття цих злочинів охоплює суспільно-небезпечні діяння, що посягають на безпеку України й вчиняються у сферах:

-- Забезпечення конституційного ладу держави

-- Територіальної цілісності та недоторканості

-- В інформаційній сфері

-- Сфері діяльності державних діячів тощо.

Зміст основних напрямів національної безпеки визначений в ЗУ "Про основи національної безпеки України" від 19.06.03

Визначені вище напрями (сфери) національної безпеки утворюють зміст відповідно родового (вся національна безпека) та видових об'єктів цих злочинів. В літературі так видові об'єкти цих злочинів визначаються як: сфера державної безпеки та політична сфера, сфери державної безпеки, воєнна, інформаційна, економічна та науково-технологічні сфери, а також екологічна сфери.

Предмет злочину як правило визначений у нормах розділу 1 особливої частини, зокрема як "об'єкти, які мають важливе народно-господарське чи оборонне значення" - у змісті диверсії ст. 113 КК; "відомості, що становлять державну таємницю" у складі шпигунства ст. 114 КК.

Проблеми:

-- Незважаючи на те. що Конституція України проголосила найважливішою цінністю людину розділ особливої частини об'єктом охорони має національну безпеку, а життя та здоров'я людини - об'єкт кримінально-правової охорони передбачений розділом 2 особливої частини КК.

-- Відомості, що становлять державну таємницю в складі шпигунства визнаються ознакою предмета злочину, а не способу його вчинення, проте диспозиція частини 1 ст. 114 КК єдності у вирішенні цієї проблеми не містить, тобто дозволяє тлумачити передачу або збирання з метою передачі зазначених відомостей як спосіб вчинення шпигунства

-- Особливості змісту предмета злочину залежать від тих випадків коли норми особливої частини КК конструюється з урахуванням відсилочного способу, зокрема в частині ст.111 формою державної зради визнається шпигунство, проте зміст цього поняття, який охоплює також відповідні діяння з державною таємницею, розкривається в ч. 1 ст. 114 КК, тобто предметом державної зрад у формі шпигунства також можуть бути зазначені відомості. Проте оскільки цей злочин відрізняється від шпигунства передбаченого ч. 1 ст. 114 КК ознаками спеціального суб'єкта злочину, то при характеристиці діянь вчинених з такими відомостями слід враховувати, що вони вчиняються громадянам України.

Об'єктивна сторона характеризується насамперед як активні дії, зокрема "публічні заклики" (ч. 2 ст. 109), "Умисні дії вчинені з метою" (ч. 1 ст. 110), "посягання на життя" (ст. 112), проте в окремих випадках законодавець текстуально не визначає, що формою відповідного діяння є бездіяльність, зокрема при характеристиці державної зради в ч. 1 ст. 111 вказується на "діяння, умисне вчинене громадянином України"., після чого наводиться виключний перелік, який виключає характеристику державної зради з точки зору бездіяльності. Тобто поняття держаної зради визначається в двох напрямах: в родовому та конкретно видовому.

Проблеми:

-- Законодавець при визначені ознак діяння враховує ті терміни та їх звороти, які не мають вичерпного або конкретно визначеного змісту Наприклад: в ч. 1 ст. 109 одна із форм об'єктивної сторони охоплює захоплення державної влади, зміст якої не є нормативно визначеним, тобто ідеться про будь-які дії, які стосуються привласнення фактичних повноважень реалізації державно-владних функцій.

-- В окремих випадках в межах однієї диспозиції однієї кримінально-правової норми закріплюються ознаки складів злочинів різних видів. Наприклад: в ч. 2 ст. 109 закріплюються ознаки різних діянь: публічні заклики до... та розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій

-- При визначені в ст. 112 КК поняття "посягання на життя" законодавець не дотримується правил юридичної техніки ігноруючи потребу узгодження такого змісту з положеннями інших норм особливої частини КК. Зокрема такими іншими нормами є статті 348, 379, 400, ч. 4 ст. 404, ст. 443 КК ознакою об'єктивної сторони яких є посягання на життя. У всіх зазначених статтях особливої частини КК, окрім ст. 112 це поняття розкривається з урахуванням двох різновидів посягання - вбивство та замах на вбивство (ознаки формально-матеріального складу злочину), тому при визначені змісту названого поняття в ст. 112 КК слід дотримуватись саме такої позиції (див. аб. 5 п. 12 постанови пленуму ВСУ від 07.02.2003 №2)

-- В ст. 113 наводиться конкретний перелік діянь, що охоплюються поняттям диверсії, проте зміст окремих із таких видів не є конкретно визначеним у зв'язку з чим при кваліфікації диверсії виникає низка запитань:

а) Якщо способом вчинення диверсії визнаються вибухи, підпали або інші дії, то чи можна за певних умов визнавати їх характеристиками загально небезпечного способу умисного знищення чи пошкодження майна (ч. 2 ст. 194 КК) або способу небезпечного для життя багатьох осіб (п. 5 ч. 2 ст. 115)?

б) Якщо зазначені дії при диверсії спрямовані на масове знищення людей, заподіяння тілесних ушкоджень їхньому здоров'ю, то чи можуть в разі настання таких наслідків виникнути підстави для кваліфікації вчиненого за сукупністю ст. 113 та відповідними пунктами ч. 2 ст. 115, відповідними частинами ст. 121 тощо

Ознаки суб'єкта та суб'єктивної сторони:

Ознаки спеціального суб'єкта в частинах перших ст. 111 та 114. Ці ознаки є критеріями розмежування зазначених злочинів. В ч.2 ст. 110 вказується ознаки спеціального суб'єкта - особа яка є представником влади.

Зазначені в нормах першого розділу злочини можуть бути вчинені лише умисно. Певні труднощі викликає подвійна форма вини (ч. 3 ст. 110 КК). Ознаки мети закріплюються в частині 1 ст. 110 в ст. 113 тощо.

Дата добавления: 2015-11-26