Методи внесення комерційних поправок

При визначенні остаточної ціни користаються різними комерційними виправленнями. До числа найбільш розповсюджених відносяться:

1) Поправка на вторгування – знижка з первісної ціни пропозиції, як правило, завищеної. Цей вид знижки носить багато в чому суб'єктивний характер і вимагає вивчення таких факторів, як:

- кон’юктура ринку товару;

- ступінь освоєння виробництва товару;

- рівня монополізації виробництва товару;

- фінансового положення фірми;

- зацікавленості фірми в одержанні замовлення;

- економічна і внутрішньополітична обстановка в країні продавця;

- імовірність одержання урядових субсидій, їхній розмір і т.п.

2) Поправка на терміни постачання – врахування у витратах виробництва динаміки ставок номінальної заробітної плати, цін на матеріали за період виготовлення замовлення, темпів інфляції. Наприклад, у 2000 році підписаний контракт на постачання устаткування через три роки з урахуванням середньорічного темпу росту цін 10%. Поправочний коефіцієнт визначиться ДО=1,1³=1,33. Тоді Ц₂₀₀₃=Ц₂₀₀₀´1,33.

3) Поправка на дату конкурентного матеріалу. Якщо не вистачає конкурентних цін для порівняння, застосовуються аналоги за попередні роки з урахуванням зміни курсу валют

4) Поправка на серійність. Зниження витрат виробництва і обігу на одиницю продукції, що випускається, при збільшенні обсягу виробництва і реалізації товару є об'єктивною передумовою для використання знижок на серійність (кількість) з ціни виробу.

Наприклад, на продукцію машинобудування визначається ціна одиниці продукції: Р=Р_ПР+В+Сonst,

де Р_ПР – вартість проектування;

В – витрати виробництва (повні);

Const – незмінна частина ціни (прибуток, накладні витрати і т.п.).

Ціна з урахуванням виправлень на серійність може бути визначена:

Р_П = Р_ПР/n + К₁´М´В + К₂´З´В + Сonst,

де n – число машин у серії;

М – частка матеріалів у величині В;

З – частка витрат на робочу силу у В (заробітну плату);

К₁ – коефіцієнт, що враховує зниження середньої вартості витрат на матеріали за рахунок серійності (оптової закупівлі сировини);

К₂ – коефіцієнт, що враховує зниження трудовитрат в наслідок зростання продуктивності праці.

5) Поправка на умови платежу (аванс, платіж наявними, на виплат, кредит і т.п.).У залежності від того, хто кого кредитує – покупець продавця, даючи аванс, чи продавець покупця, представляючи кредит у формі розстрочки платежу, – визначається знак кредитної складової. Розмір цієї складової залежить від величини наданої в кредит суми, терміну кредитування і стягнутої кредитної ставки.

Таким чином, необхідно або збільшувати ціни товару, що поставляється на умовах оплати наявними (на сховану частину вартості кредиту, не враховану в %% річним, стягнутим постачальником з імпортера), або ціну товару, що поставляється на умовах кредиту, зменшити на сховану частину вартості кредиту.

Приклад: фірма представила замовнику кредит з розрахунку 7% річних терміном на 6 років. Погашення кредиту 12-тьма піврічними внесками через півроку після постачання. Вартість кредиту в % від загальної суми визначиться:

%,

де n – кількість півріч;

k – відсоток річних по кредиту.

Схована частина кредиту, яку треба включити в ціну, складається з наступних складових:

- додаткові витрати фірми, зв'язані з одержанням кредиту в банку, що випливають з різниці між ставкою, що сплачується фірмою за користування кредитом банку (8,25%) і відсотком, стягнутим фірмою з замовника (7%):

%.

- вартість страхування кредиту в державній страховій організації – 1,5%;

- вартість страхування залишку кредиту (не застрахованого державною страховою організацією) у приватної страхової компанії – 1,5%;

- інші витрати фірми, зв'язані з одержанням кредиту – 2,06%.

_____________________________

Разом 9,12%

На цю величину і треба для даного випадку зменшити ціну у випадку закупівлі за наявні.

6) Поправка на ковзання (метод ковзних цін). У своїй пропозиції фірма вказує ціну на дату пропозиції, розкладку цієї ціни на її складові і умови переходу від цієї ціни до ціни платежу на день поставки – умови ковзання. (часові інтервали, на протязі яких визначаються індекси цін на матеріали і на робочу силу; джерела, на підставі яких визначаються ці індекси і т.п.).

Зазвичай формула остаточної ціни має вигляд:

Р₁=Р₀´(А +В +С),

де Р₀ – базисна ціна;

А – частка у ціні витрат на матеріали;

В – частка у ціні витрат на зарплату;

С – незмінна частка ціни;

а₀ – базисна ціна матеріалів;

а₁ – ціна матеріалів на кінець періоду ковзання;

в₀ – базисні ставки зарплати;

в₁ – ставки зарплати на кінець періоду ковзання.

Для замовників вигідно добиватися у формулі максимального збільшення питомої ваги незмінної частини і максимально вторговувати базисні ціни.

Кінцева ціна також залежить від періодів ковзання. Для матеріалів цей період зазвичай закінчується за декілька місяців до дати поставок, так як час, необхідний для переробки уже закуплених матеріалів, в розрахунковий період по матеріалам не входить. Для зарплати – навпаки. Робітники використовуються у процесі виготовлення замовлення лише після того, як матеріали вже закуплені і почалося їх перероблення аж до дня поставки.

В контрактах також необхідно передбачати варіанти розрахунку ковзання у випадку непередбачених змін у термінах поставок або, наприклад, зміни рівня продуктивності праці або включати поправочні коефіцієнти, які враховували б вірогідні зниження витрат виробництва за період виконання замовлення і т.п.

Дата добавления: 2015-11-28