Conjugatophyceae – прісноводні водорості. Одноклітинні і нитчасті зелені водорості, у яких, у життєвому циклі, джгутикові стадії відсутні. Для цих водоростей центріолі та джгутики не відомі, але прийнято вважати, що вони походять від джгутикових форм. Клітинна стінка шарувата, до складу її входять геміцелюлоза, целюлоза та інші речовини. Вміст целюлози невеликий (не перевищує 15%), а у багатьох видів – целюлоза відсутня. Характерною ознакою цих водоростей є наявність слизової капсули. Слиз синтезується апаратом Гольджі і виділяється через пори у клітинній стінці. У одноклітинних водоростей клітинна стінка скульптурована шипами, бородавками, ребрами тощо. Поділ клітин відбувається, переважно, вночі. При поділі клітин ядерна оболонка руйнується у профазі. Широко розповсюджене вегетативне розмноження. Безстатево розмножуються шляхом утворення клітин, оточених щільною оболонкою, і відомих як: акінети, апланоспори або партеноспори (якщо вони виникають із неспарених клітин під час статевого розмноження). Статевий процес – кон’югація, яка полягає у злитті амебоїдноподібних протопластів звичайних вегетативних клітин. Характерною ознакою цих водоростей є утворення зигот з щільною оболонкою, яка має до 6 шарів і до складу якої входить спорополенін. Завдяки цьому, зиготи витримують несприятливі умови, а також добре зберігаються у викопному стані. Зиготи деяких видів здатні зберігати життєздатність понад 20 років.
За ультраструктурою та даними аналізу макромолекул Conjugatophyceae дуже тісно споріднені з Charophyceae і іноді їх об’єднують у один клас. Ці групи водоростей мають спільне еволюційне походження, але Conjugatophyceae досить давно відокремилися і їх еволюція йшла шляхом пристосування до найрізноманітних умов, але за морфологічною будовою вони залишилися кокоїдними та нитчастими.
Найбільш рання викопна водорість Paleoclosterium з цього класу знайдена у покладах Середнього Девону (біля 400 млн. років). Існуюча таксономія цих водоростей побудована на їх морфології, але сучасні дослідження показують, що морфологічно різні форми, насправді, можуть бути генетично спорідненими (рис. 201). Але генетичний підхід незручний при побудові ключів для визначення і тому більшість вчених притримується морфологічних принципів. На сьогодні відомо понад 3000 видів Conjugatophyceae, що об’єднані у порядки: Zygnematales і Desmidiales.
Рис. 201. Схема, побудована за даними аналізу ділянок макромолекул, показує, що таксони, які мають схожу морфологію пластид більш споріднені між собою, ніж ті, що мають однакову ступінь диференціації талому (за, McCourt et al., 1995).
Дата добавления: 2015-11-26; просмотров: 110 | Нарушение авторских прав