Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Суб'єкти та функції соціальної політики

У колишньому СРСР суб'єктом соціальної політики була держава. Вона перебирала на себе функцію задоволення основних потреб громадян. В умовах нових економічних і політичних перетворень особистість отримала можливість задовольняти потреби, спираючись на свою активну економічну діяльність. Іншу частину її потреб має забезпечити держава, або система недержавних громадських організацій.

Важливо зауважити, що на долю державних органів влади випадає створення економічних, політичних, правових, соціальних і культурних умов для вільної діяльності людини, проявів підприємництва, самодіяльності в усіх сферах життя. Індивід повинен мати змогу взяти відповідальність за своє існування на себе, але за підтримки держави.


Функції, що їх виконує держава, проводячи соціальну політику, є такі.

- Соціального відтворення населення. її змістом є створення умов для
нормальної життєдіяльності людини, задоволення її потреб в таких галузях
суспільного життя, як праця, споживання, сімейні відносини, охорона здо
ров'я, освіта тощо.

- Регулятивна. Ця функція полягає в тому, що держава намагається сти
мулювати активну діяльність особистості, соціальних груп за допомогою
правових, економічних, моральних важелів, внаслідок чого люди стають
здатними до самоорганізації та самозахисту.

- Соціально-захисна. З цією функцією пов'язані соціальні гарантії дер
жави, забезпечення соціальних прав громадян в разі зниження матеріально
го рівня життя, втрати роботи, працездатності, старіння, інших ситуацій, які
супроводжують людину від народження до смерті.

- Стабілізаційно-адаптивна. Згідно з цією функцією держава повинна
дотримуватися принципу соціальної справедливості, враховувати в своїй
політиці реакцію населення, громадську думку, підтримувати свій авторитет
в очах населення, впливати на формування ціннісної свідомості суспільства,
узгоджувати інтереси, регулювати правовими засобами конфлікти в суспіль
стві, забезпечуючи його усталений розвиток.

Організація Об'єднаних Націй ввела в міжнародну лексику поняття, що характеризують соціальні аспекти життя суспільств: «людський розвиток» і «соціальний капітал», зміст яких стосовно України розкрито у «Звіті про людський розвиток: Україна-96», підготовленому за підтримки Представництва Організації Об'єднаних Націй.

Категорія «людський розвиток» застосована 00Н для визначення ефективності зусиль тієї чи іншої держави в галузі соціальної політики. Показником цих зусиль є індекс людського розвитку, який фіксує рівень доходів, тривалість життя та рівень освіти громадян певної країни.

«Соціальний капітал», у трактуванні укладачів Звіту, — це насамперед відносини між людьми, моральні та правові підвалини цих відносин. Соціальний капітал, що базується на узгоджених нормах поведінки як на рівні сім'ї, так і на рівні держави, є основою стабільності та прогресу суспільства. Процес утворення соціального капіталу здійснюється через механізм ідентифікації людини з тими чи іншими групами, об'єднаннями, через утворення різних асоціацій, через розвиток мережі інститутів і взаємодій громадянського суспільства.

Кожне суспільство має певну соціальну структуру, що складається з груп, інститутів, організацій, а головною турботою держави повинна стати соціальна політика підтримки рівноваги між ними на всіх суспільних рівнях24.

24 Україна. Людський розвиток: Звіт. - Київ, 1996. - С. 1-5. 544

На таких засадах формується політика соціального партнерства, в рамках якої народжуються новітні соціальні й політичні технології, орієнтовані на людський фактор, підвищується якість соціального життя, що має стати найважливішим показником результативності соціальної політики,

Соціальна політика — це розгалужена мережа видів діяльності державних і недержавних структур, спрямованих на втручання в економічний процес заради підвищення добробуту й надання соціального захисту різним верствам населення. На першому місці серед них стоять різноманітні урядові дії щодо перерозподілу доходу в інтересах непрацюючих, малооплачуваних та знедолених суспільних груп. Проте в сучасних економічно розвинених, демократичних державах соціальна політика тією чи іншою мірою торкається широкого кола людей упродовж усього життєвого циклу: від підтримки народжуваності й допомоги дітям до пенсійного забезпечення і створення соціальних установ для людей похилого віку.

Важливість соціальної політики для кожної особи засвідчує сам лише перелік напрямів, що охоплюється цим ємним поняттям. Можемо назвати такі напрями соціальної політики:

А. Політика розподілу і перерозподілу суспільного продукту політика формування доходів населення; політика стимулювання найманої праці;

політика формування доходів власників засобів виробництва і капіталу;

політика оподаткування доходів і майна населення; політика прямого оподаткування доходів; політика непрямого оподаткування доходів; політика оподаткування майна населення (нерухомості); політика індексації доходів населення; політика надання пільг (компенсацій та привілеїв); політика обмеження тіньових доходів. Б. Демографічна політика

політика охорони материнства і дитинства;

політика стимулювання репродуктивного зростання населення;

політика регулювання шлюбно-сімейних відносин і державної допомоги сім'ї;

геронтологічна політика; міграційна політика. В. Політика зайнятості та охорони праці

політика регулювання ринку праці й забезпечення ефективної зайнятості населення;

політика організації та нормування праці; політика забезпечення умов праці;

політика страхування праці (в разі безробіття, хвороби або каліцтва);

політика забезпечення оптимального вирішення виробничих колективних спорів і трудових конфліктів.

Г. Політика соціального забезпечення і соціального страхування.

пенсійна політика та забезпечення страхування пенсійних внесків;

політика медичного забезпечення і медичного страхування;

субсидіарна політика (політика надання адресної соціальної допомоги);

політика мінімальних соціальних гарантій, стандартів і ліквідації бідності;

політика забезпечення соціальної безпеки.

Д. Політика гармонізації соціально-економічних інтересів і забез печення соціального діалогу.

антимаргінальна політика;

функціонально-цільові складові соціальної політики;

тендерна політика;

молодіжна політика;

житлова політика;

політика розвитку соціальної сфери села;

рекреаційна політика;

політика захисту прав споживачів.

547

17.2. Моделі сучасної демократії і формування
соціальної політики__________________________


Дата добавления: 2015-11-26; просмотров: 230 | Нарушение авторских прав



mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.008 сек.)