|
Читайте также: |
Визначення та структура тіньової економіки. Тіньова економіка - складне та багатоваріантне явище. Є багато його визначень, при двох крайніх підходах до розуміння суті питання. Перший, надто широкий підхід, зараховує до тіньової будь-яку економічну діяльність, що здійснюється з порушенням будь-якого законодавства (адміністративного, трудового, природоохоронного тощо). Інший, невиправдано вузький підхід, пов'язує тіньову економічну діяльність виключно з організованою злочинністю.
Найбільш вдалим можна вважати визначення, що належить досліднику Е. Фейджу. Згідно з ним, тіньова економіка включає в себе всю економічну діяльність, яка з якихось причин не враховується офіційною статистикою та не потрапляє до валового національного продукту.
Звідси виводяться дві основні складові частини тіньової економіки.
1. Економічна діяльність легального характеру, яка не підлягає оподатку
ванню, не враховується національною статистикою й не береться до уваги
при розрахунку валового національного продукту. Це так звана «неформаль
на» економіка. Вона охоплює виробництво в домашньому господарстві, на
дання послуг на епізодичній основі, невеликі підробітки (догляд за дітьми,
неоподатковуваний доход з присадибних ділянок, ремонт будинків власни
ми силами тощо).
2. «Підпільна економіка», яка включає заборонені види економічної ді
яльності, злочинні дії та іншу діяльність, суб'єкти якої навмисне прихову
ють її з протиправовою метою (ухиляння від сплати податків та ін.).
Масштаби тіньової економіки обчислюються згідно з низкою методик. Найменш неточними з них є метод розрахунку за бюджетом, за валовим національним продуктом та структурний. Але, строго кажучи, більшість із них є приблизними та слугують для визначення тенденцій розвитку. Проте і в цій ролі вони досить важливі та необхідні.
Аналіз показує, що тіньова економіка наявна в різних економічних системах. Проте боротьба з нею в країнах Західної Європи та Північної Америки
Частина четверта. ДЕМОКРАТІЯ І ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА
призвела до відносної локалізації цього явища. Досвід цих країн є найбільш успішним і найкраще вивчений. Тому для порівняння ми звертатимемось саме до цих країн.
Стратегія боротьби, яку здійснюють держави з усталеною ринковою економікою, заснована на наступних принципах. Пріоритетними визнаються дії, спрямовані проти підпільного сегмента тіньової економіки. Наприклад, система економічних заходів, що їх застосовувала адміністрація президента Р. Рейгаиа у 80-ті роки (гак звана «рейганоміка), включала в себе й реалізацію комплексної програми боротьби з організованою злочинністю, яка, за висловлюванням самого президента, набула таких масштабів, що стала загрожувати національній безпеці країни. В результаті антикорупційної програми організованій злочинності був нанесений відчутний удар.
Що ж стосується «неформальної» частини тіньової економіки, то їй приділяють на Заході набагато менше уваги. Вважається, що контролювати «неформальний» сектор неможливо, а тому це — безперспективні витрати людських та фінансових ресурсів. Негативний вплив цього сектора спеціалісти не заперечують. Вони визнають, зокрема, шо «неформальна» економіка знижує ефективність заходів держави, спрямованих на покращення економічної ситуації, таких як регулювання зайнятості населення, запобігання перевиробництву товарів тощо. Водночас, відмічається й стабілізуюча роль неформального сектора в соціально-економічних відносинах. Він дає засоби виживання безробітним, поповнює бюджет сімей з невеликим рівнем доходів і т.п. «Неформальний» сегмент не створює сприятливих умов для збільшення економічних злочинів і не пов'язаний з кримінальним бізнесом. Через те проти нього не передбачають вжиття радикальних заходів. Натомість, проводять лише моніторинг та підрахунок задля коригування державної політики в галузі соціально-економічних відносин.
Дата добавления: 2015-11-26; просмотров: 69 | Нарушение авторских прав