Роль змів демократичному процесі. Не можуть нічого змінити, а сподівання, які вони збудили в суспільстві

не можуть нічого змінити, а сподівання, які вони збудили в суспільстві, не можуть бути задоволені. Тому публіці пропонують псевдо-події, які закривають шлях до громадськості справжнім подіям, заважають пробудженню критичних думок. А конкурентна боротьба за кількість передплатників, слухачів або глядачів примушують журналістів штучно створювати важливе із незначного, вишукувати неіснуючі сенсації й навіть створювати їх.

Сценічні ЗМІ — радіо та телебачення — відкривають великі можливості для персоніфікації політики, чим користуються політичні діячі, щоб зобразити себе у вигідному світлі. Нерідко політики намагаються справити враження, наче мають більше влади і можуть досягти більших позитивних змін, ніж це є насправді. А це дискредитує в очах громадськості певні досягнення демократичної політики.

У нашому глобалізованому світі, який окремо взятій людині важко охопити у всій його повноті, на журналістів покладається відповідальна функція надання інформативних послуг. Вони навіть більшою мірою, аніж перекладачі, «виконують функцію посередника у висвітленні складних за змістом подій, тобто їх витлумаченні, вони коментують ходу часу, формують плюралізм думок і волевиявлення»⁸¹. Зрозуміло, що всі журналістські функції можна звести до трьох основних: інформувати, коментувати і захищати суспільні інтереси.

У період виборчих кампаній ЗМІ грають дуже велику роль у формуванні громадської думки щодо того чи іншого кандидата або партії, впливають на електоральну поведінку різних соціальних груп та верств населення. Пряма політична реклама, що надається кандидатам згідно із законодавством про вибори, є одним із головних тактичних засобів виборчої кампанії. Класичним став приклад, коли під час виборів до Верховної Ради України 1998 р. Партія Зелених зуміла подолати бар'єр у 4% завдяки вміло організованій рекламі на телебаченні. Проте повторити свій успіх у 2002 р. ПЗУ не вдалося.

Для впливу на громадську думку та поведінку виборців політичні сили використовують будь-який інформаційний привід. Вони проводять акції, що опиняються в центрі уваги мас-медіа, і цим створюють собі непряму рекламу. Для публічного політика в сучасному світі надзвичайно важливо бути постійно присутнім у засобах масової інформації. За допомогою PR-технологій створюється позитивний імідж політика, щоб виборці йому симпатизували. На пострадянському просторі часто як інформаційний привід для розкручування тієї чи іншої кампанії в ЗМІ використовують скандали.

⁸¹ Вайріх Д. Етика і журналістика: Лекція, прочитана в Інституті журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка 4 травня 2000 р. — Київ, 2000. — С. 16.

Присутність різних політиків та політичних партій в мас-медіа обмежує низка факторів. В Україні одним із головних обмежень є інформаційна блокада з боку властей. У зв'язку з тим, що значна частина ЗМІ контролюється виконавчою владою або близькими до неї великими бізнесменами, опозиція змушена вдаватися до створення таких інформаційних приводів, які неминуче опиняться у центрі уваги ЗМІ. Прикладом їх є акція «Україна без Кучми», що розпочалася взимку 2000-2001 pp. її вплив на формування громадської думки як всередині країни, так і за кордоном, досить помітний. Влада навіть вимушена була вдаватися до заходів, що мали ознаки певного діалогу з громадськістю. На тлі непрозорої політики, характерної для політичної еліти України наприкінці 90-х pp., це засвідчило силу ЗМІ у відстоюванні цінностей демократичного суспільства. Але вплив українських ЗМІ на формування ціннісних орієнтацій громадян відбувається в період, коли суспільство переживає глибинні трансформаційні зміни.

За сучасних умов, коли політичні новини перетворилися на товар, ЗМІ стали суб'єктом ринкового тиску, як і в будь-якій галузі економіки. За межами ринку повинних медіа лежить досить об'ємний ринок «політичного менеджменту», який охоплює фірми паблік рілейшнз, політичних консультантів органів влади та політичних партій, фірми, що займаються опитуваннями населення та з'ясуванням фомадської думки. Журналіст, будучи одним з головних акторів цієї розгалуженої інфомережі, не може нині бути достатньою мірою вільним і незалежним у своїх судженнях і вподобаннях.

Особливо небезпечним для суспільства є підкуп політиками талановитих журналістів. Взагалі, конфіденційні зустрічі представників преси з політиками є звичним і нормальним явищем у сучасному світі, бо саме в кулуарах легше отримати ту інформацію, яка не буде оприлюднена, але без якої важко зрозуміти взаємозв'язок подій. Проте, коли журналіст починає давати лише позитивну інформацію про того чи іншого політика, то це може свідчити про «приручення» цього журналіста. Небезпека такого явища для суспільства у першу чергу полягає в тому, що громадськість позбавляється правдивої інформації про певні події чи окремих політичних діячів. За допомогою підкуплених журналістів політикам легше займатися символічною, «віртуальною» політикою.

Впливові політики нерідко намагаються контролювати ті ЗМІ, які чинять найбільший вплив на формування громадської думки. Політичні партії та блоки прагнуть мати власні телеканали та радіостанції, газети та журнали. В ідеалі залежний від партії або впливового політика засіб масової інформації повинен мати у суспільстві репутацію незалежного, що дає йому певну свободу маневру. Досвід українських виборів засвідчив, що наявність контрольованого телеканалу з високим глядацьким рейтингом значною мірою забезпечує подолання відсоткового бар'єру, необхідного для проходження в парламент.

OR

12. РОЛЬ ЗМІВДЕМОКРА ТИЧНОМУ ПРОЦЕСІ

Меншою мірою такий ефект забезпечує контроль над друкованими засобами масової інформації на загальнонаціональному рівні. А на регіональному рівні наявність власної популярної газети у період виборчої кампанії дозволяє помітно впливати на формування політичних симпатій та антипатій електорату.

Коли політичне суперництво між ЗМІ різної політичної орієнтації ведеться відкрито, це сприяє розвиткові демократичних тенденцій у суспільстві. Проте продажність журналістів і використання ними брудних технологій, спрямованих на дискредитацію політичних конкурентів, підриває демократичні засади. Для попередження цього небезпечного явища представники різних засобів масової інформації намагаються контролювати один одного, оприлюднюючи виявлені ними факти підкупу. В умовах жорсткої конкуренції на публікацію подібних фактів той чи інший засіб масової інформації може опинитися у центрі загальної уваги і підвищити свій рейтинг.

З іншого боку, задля сенсації журналісти нерідко звинувачують політиків або своїх колег-конкурентів не лише в існуючих, але і у вигаданих гріхах. У такому випадку ображений подає в суд, і цей метод дозволяє стримувати зайву агресивність журналістів у гонитві за сенсацією.

Таким чином, відносини між політиками та мас-медіа складаються непросто і неоднозначно. Кампанія підтримки у засобах масової інформації, вміло спрямована та організована, може забезпечити стрімкий злет кар'єри політика. З іншого боку, організована конкурентами кампанія дискредитації може покласти край політичним амбіціям тієї чи іншої особи. Зростання ролі телебачення у житті суспільства веде до медіатизації політики, що загрожує небезпечними наслідками не лише молодій демократії у пострадянських країнах, але й традиційній західній демократії.

Якщо зусилля політиків переключатимуться з прийняття конкретних політичних рішень і впровадження їх у життя на «віртуальну політику», то суспільство під тягарем невирішених проблем може втратити стабільність. У країнах традиційної демократії на заваді цим небезпечним тенденціям стоять розвинуті інститути громадянського суспільства, проте в Україні, як і в деяких інших постсоціалістичних країнах, такого захисного механізму ще немає. Тому відповідальність мас-медіа перед суспільством тут особливо висока. Розуміючи небезпеку аморалізму в ЗМІ, журналісти країн СНД у травні 1994 р. підписали у Києві документ під назвою «Кодекс професійної ети-

ч.... "и f" '9,1

ки журналістів» і висловили готовність керуватися ним у своїй роботі. Цей документ містить наступні положення:

І. Найважливіший етичний принцип, яким журналіст має керуватися, — принцип об'єктивності: неупереджена подача інформації про події, подання всіх поглядів і підходів як більшості, так і меншості.

⁸² Парламентские и президентские вьіборьі 1994 года в Украине: Мониторинг освещения избирательной кампании в украинских СМИ. — Киев, 1994.

Частина третя. ГРОМАДЯНИН, СУСПІЛЬСТВО ЙДЕМОКРАТІЯ

II. Журналіст має право на вибір форми подачі інформації без шкоди
її змістові та об'єктивності. Журналіст несе особисту професійну відпо
відальність за особистий коментар і власну думку. Журналіст зобов'яза
ний зберігати таємницю стосовно джерела інформації, отриманої конфі
денційно.

III. Журналіст визнає такі способи отримання інформації:

а) з офіційних джерел;

б) через журналістське розслідування;

в) купівля інформації.

Об'єктом купівлі-продажу може бути тільки власне інформація, а не позиція журналіста.

IV. Журналіст повинен протидіяти екстремізму та обмеженню громадян
ських прав.

V. Журналіст повинен усвідомлювати соціальні й політичні наслідки сво
єї діяльності й несе моральну відповідальність, керуючись принципом запо
діювання щонайменшого зла.

VI. Журналіст повинен усвідомлювати, що його професійна діяльність
припиняється тієї ж миті, коли він бере в руки зброю. Журналіст не має пра
ва ставати на чийсь бік у конфліктних ситуаціях.

VII. Журналіст не має права займати посаду в органах політичної, судової,
законодавчої влади та державного управління.

VIII. Журналіст вважає професійно неприпустимим:

а) викривлення фактів і наклеп;

б) приховування істинної та поширення брехливої інформації;

в) плагіат;

г) приховану рекламу;

д) використання службового становища, авторитету й професійних прав у
корисливих цілях.

IX. Журналіст повинен поважати та обстоювати професійні права своїх
колег, дотримуватися законів відкритої конкуренції.

X. Журналіст відмовляється від завдання, якщо виконання його пов'яза
не з порушенням одного із згаданих вище принципів.

Виконання цих морально-етичних засад дозволило б журналістам професійно виконувати свої функції, не зраджуючи інтереси суспільства. Проте те, що робиться під вибори (чи під гранти різних спонсорів), швидко забува-

Дата добавления: 2015-11-26