Роль змів демократичному процесі. Спостерігаючи за подібними процесами в більшості пострадянських держав

Спостерігаючи за подібними процесами в більшості пострадянських держав, зокрема в Україні, ми можемо констатувати: реалії інформаційної сфери тут такі, що функції, які ліберальний плюралізм приписує ЗМІ (громадський спостерігач, представник споживача і джерело неупередженої інформації) ще довгий час будуть для цих країн недосяжним ідеалом. До того ж, внутрішні й зовнішні чинники кожної країни, зокрема політичні традиції, етнічні і мовні особливості, сприяють утворенню специфічного інформаційного середовища. В Україні, скажімо, це майже неконтрольо-ваний вплив держави, процес кримінального накопичення капіталів, формування політико-бізнесових кланів і залежних від них мас-медіа, протилежність політичних орієнтацій населення Заходу і Сходу, глибоке соціальне розшарування і, як наслідок, — маргіналізація основних, дієвих соціальних верств населення.

Саме медіа мають виконати важливу функцію провідника змін суспільної свідомості. Проте, це може стати реальністю, коли стане можливою справжня економічна емансипація людини, яка, спираючись на свою солідну власність і доходи, буде діяти як незалежна приватна особа зі своїми інтересами, уподобаннями і вимогами до політиків і державних чиновників усіх рангів. Як підкреслюється в одному сучасному дослідженні, у західних культурах існує дуже тісний зв'язок між «нашими особистостями та нашою власністю»⁷⁹. У широкому сенсі цього слова комплекс економічних і особистіс-них прав людини окреслений поняттям прайвесі (privacy). Без розуміння цього і, головне, без утвердження економічної самостійності будь-яка особистість так і залишатиметься беззахисною перед лицем витонченого мультимедійного маніпулювання.

У більшості випадків масова аудиторія постає пасивною і невизначеною з точки зору власних інтересів і вподобань, що, у свою чергу, зумовлює відсутність реального зворотного зв'язку, незорієнтованість виробників на аудиторію і стримує розвиток медіа, залежних насамперед від адресата/споживача їх продукції.

Формування і «легітимація» інтересів нових бізнес-груп в Україні спричинилися до того, що низка популярних видань декілька разів змінили господаря. Відбувалася також купівля окремих видань і медіаканалів партіями. Зараз олігархічні угруповання, які водночас утворюють партії та парламентські фракції, є власниками багатьох із газет, журналів, теле- та радіоканалів. Наприклад, впливові люди з партії «Трудова Україна» контролюють: А. Деркач — газети «Столичньїе новости» (частково), «Киевский телеграф», ТРК «Ера», «Версії»; В. Пінчук - СТБ, ICTV, «Фактьі», вуличне телебачення. Лідерам СДПУ(о) належать: Г. Суркісу телеканали «1 + 1», «Тет», О. Зінченку «Інтер». Керівник партії «Демократичний Союз» Олександр Волков має під своїм

⁷⁹ Lipson D. Reformulating Privacy: Locations, Autonomy and Community // Innovations: A Journal of Politics. - 1998. - Vol. 1. - P. 42.

контролем телеканал «Гравіс», Перший національний канал, журнал «Президент», «Президентський вісник»; І. Бакай з цієї ж партії донедавна контролював газету «Сегодня», ICTV; 3. Кулик - журнал «ПІК» і т. д.⁸⁰

Особливістю українського медіа-простору є значний вплив на нього мас-медіа сусідньої Росії. Помітною є доля інформпродукту сусідньої держави як на ринку друкованих ЗМІ, так і в українському телеефірі. Тому російські ме-діа-магнати Б. Березовський та В. Русинський, пік могутності яких припав на кінець 90-х pp., могли впливати на процеси в політичному та економічному житті України і повною мірою використовували ці можливості.

В Україні контроль політичної влади над незалежним та опозиційними засобами масової інформації проводиться, як правило, тіньовими методами. Така практика характерна для тих пострадянських держав, у яких не сформовано громадянське суспільство і відсутні глибинні демократичні традиції. Подібні методи ставлять під загрозу свободу преси і викликають протест з боку демократичної громадськості.

Дата добавления: 2015-11-26