Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Роль змів демократичному процесі. Володарі інформаційних агентств і мереж, комп'ютерних банків даних у сучасному світі

Читайте также:
  1. Абыну процесі кезінде әйелдің 2 жақ түтігі бітедіп қалған. Сол әйел жүкті бола алады ма?арай
  2. Відчуття і сприймання в процесі праці
  3. Вплив європейських культурних процесів на освітньо-культу­рне відродження в Україні. Перші українські вчені: П. Русин і Ю. Дрогобич
  4. Вплив процесів трансформації на форму громадянських суспільств
  5. Емоції і почуття в процесі праці
  6. Закономірності функціонування дихальної системи людини у процесі праці
  7. Інтегративною називається діяльність мозку, яка об'єднує різноманітні функції організму для їх злагодженої взаємодії у процесі досягнення поставленої мети.

Володарі інформаційних агентств і мереж, комп'ютерних банків даних у сучасному світі перетворюються на одну з панівних політичних еліт. Діяльність медіакратії позначається суперечливими тенденціями, які притаманні процесу інформатизації суспільного життя. З одного боку, інформація все більше відіграє роль світового фактора економіки, культури, вирішального чинника трансформування суспільного життя, перебудови відносин між індивідами та цілими народами. Діяльністю працівників інформаційного сектора формується глобальна інформаційна культура, збагачуються можливості обміну і поширення знань і досягнень світової культури. Інформаційні технології дедалі більше впливають на функціонування держави.

З іншого боку, виникають нові види відчуження людини, духовного споживацтва, додаткові можливості маніпулювання свідомістю людей та їхньою поведінкою. Однією із серйозних політичних проблем стало з'ясування меж втручання ЗМІ в приватне життя особистості, загроз нового тотального і централізованого контролю над людиною.

Інфократична еліта, яка використовує інформацію як товар, породжує жорстку конкуренцію в боротьбі за контроль над знаннями, інтелектуальними ресурсами. Спалахують справжні інформаційні війни, нерідко інспіровані панівними верхівками окремих держав або військово-політичних союзів.

Журналісти стали третьою стороною чи не кожного конфлікту, і від того, яку сторону ЗМІ схильні підтримати, значною мірою залежить його результат. Боротьба на інформаційному полі стала не менш важливою, ніж безпосередні бойові дії. Так, наприклад, під час конфлікту в Дагестані влітку 1999 р. російські ЗМІ приділили велику увагу ліквідації в інтернеті сайту М. Удугова «Кавказ». До речі, прийнято вважати, що для перемоги в російсько-чеченській війні 1994-1996 pp. М.Удугов зробив не менше, ніж польові командири: спочатку він виграв інформаційну війну з Росією (створив вигідний імідж Чечні), а вже потім перемогу було здобуто і бойових діях. Саме після цього аналітики стали стверджувати, що війна на Кавказі — це перш за все інформаційна війна. «Чеченські польові командири, - писав російський впливовий тижневик «Коммерсанть-Власть», — готові й до інформаційної війни. Очевидно, що того, хто її виграє, назвуть переможцем. А той, хто програє, втратить усе»77.

Характерна особливість сучасної інфосфери - надлишок різноманітних даних, що породжує проблему їх використання, в тому числі для вироблення адекватних ситуації політичних рішень. Внаслідок цього зростає роль спеціалістів з відбору, оцінки та інтерпретації одержаної інформації. Проте їхня залежність від інфократів об'єктивно посилює можливості впливу ме-діа-магнатів на перебіг політичних подій. Протидією цьому служать децен-

77 Шурхало Д. ЗМІ у збройних конфліктах сучасності // Українські варіанти. — 1999. — №3-4. - С 68.


частина третя. ГРОМАДЯНИН, СУСПІЛЬСТВО ЙДЕМОКРАТІЯ

тралізація інформаційної мережі, подолання монополії на інформацію, створення альтернативних інформаційних джерел, посилення контролю громадськості над діяльністю мас-медіа. У цілому ряді демократичних країн прийнято закони, що забороняють концентрацію преси.

Ще в середині 60-х років в багатьох країнах Європи були створені спеціальні парламентські комісії, які вивчали можливості допомоги тим виданням, які знаходилися в скрутному економічному становищі. Внаслідок рекомендацій цих комісій виникла система державної підтримки преси. При цьому використовувалася теорія «спіралі тиражу». Ті газети, які були на першому місці за накладом, отримували більше реклами, грошей від передплати, ніж газети, які поступалися їм популярністю. Отож допомогу отримують саме ці, «другі» газети. Це робилося для того, щоб зберегти плюралізм висвітлення думок у суспільстві та запобігти зникненню конкурентної «другої» преси і встановленню занадто високої концентрації на ринку мас-медіа.

Зокрема, в Норвегії, де система газетних субсидій почала діяти з 1969 p., їх отримують всі другорядні газети з тиражем менш як 6 тисяч примірників. Величина субсидій визначається залежно від тиражу та періодичності, причому уряд позбавлений права оцінювати політичний напрямок газети чи якість її матеріалів. У 1990 р. прямі субсидії склали 133 млн норвезьких крон (20 млн доларів США). Особливістю подібного фінського досвіду є адресна допомога газетам політичних партій. Причому газети отримують дотації пропорційно представництву відповідних партій в парламенті країни.

У Франції з 1984 р. законодавчо обмежено концентрацію преси, і це також позитивно позначилося на стані мас-медіа в країні. Припинення підтримки ЗМІ на державному рівні (а така практика стає реалією сьогодення) може призвести до суттєвого обмеження прав людини (чи то за територіальною, чи то за партійною ознакою) на вільний обмін думками через пресу, радіо, телебачення78.

У пострадянських країнах лише останнім часом стало помітним розуміння небезпеки інфократії, яка за умов відсутності розвинутого громадянського суспільства створює особливо серйозну загрозу демократичним процесам. Ще більшою є загроза з боку тих політичних сил, що намагаються реставрувати радянські порядки. Нове одержавлення преси в низці пострадянських країн відбувалося різними шляхами, одним з яких була купівля популярного засобу масової інформації представником олігархічного клану, наближеного до влади. Колишнє опозиційне або незалежне видання таким чином перетворювалося на рупор угруповання, тісно зрощеного з державним чиновництвом.

Див.: Проблеми роздержавлення... - С. 30.

ЯОЯ


Дата добавления: 2015-11-26; просмотров: 34 | Нарушение авторских прав



mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.007 сек.)