Читайте также:
|
нуваченого та інших осіб, які беруть участь у справі, шляхом насильства, погроз та інших незаконних заходів. Визнання звинуваченим своєї провини може бути покладене в основу звинувачувального вироку тільки у випадку підтвердження визнання сукупністю доказів, які є у справі. Нарешті, усі сумніви щодо доведеності провини особи тлумачаться на її користь.
Змагальність сторін і свобода в поданні ними судові своїх доказів та доведенні перед судом їхньої переконливості. Цей принцип допускає: розподіл функцій звинувачення і захисту та відокремлення їх від правосуддя; наділення звинувача і захисника рівними процесуальними правами при здійсненні ними своїх функцій; активне і керівне становище суду в процесі.
Визнання права на змагальність — це й визнання за тими, хто змагається, права вільно використовувати рівні засоби та можливості в поданні судові доказів, а також у доведенні перед судом їхньої переконливості.
Державне звинувачення в судовому розгляді підтримує перед судом прокурор, користуючись при цьому рівними правами з іншими учасниками процесу. Функція звинувачення виконується прокурором упродовж всього розгляду справи, незалежно від зайнятої ним позиції, зокрема і тоді, коли він відмовляється від звинувачення.
Забезпечення звинуваченому права на захист означає, що на органи (посадові особи) — слідчого, прокурора, дізнавача, суд — покладений обов'язок реалізувати право звинуваченого на захист.
Гласність судового процесу полягає в тому, що розгляд справ в усіх судах відбувається відкрито, крім випадків, передбачених законом. Будь-який громадянин, якому виповнилося 16 років, має право бути присутнім у залі судового засідання. Крім цього, процес судового розгляду та його результати можуть доводитися до відома населення за допомогою засобів масової інформації чи іншим способом. Закрите слухання справи проводиться тоді, коли необхідно зберегти державну таємницю, чи з метою запобігання розголошення відомостей про інтимний бік життя осіб, що беруть участь у справі. Судова реформа передбачає повну фіксацію судового процесу технічними засобами. Рішення суду в усіх випадках оголошується публічно, навіть якщо справа розглядалася на закритому засіданні. Гласність забезпечує соціальний контроль за діяльністю органів, які здійснюють кримінальний процес.
Принцип забезпечення апеляційного і касаційного оскарження рішення -УДУ надає сторонам право на перегляд судового рішення вищим судом у по-)ядку апеляційного і касаційного провадження, крім випадків, встановле-шх законом.
Обов'язковість рішень суду означає, що ті рішення, які набули чинності, також передбачені законом судові розпорядження, вимоги, доручення та
СУДОВА ВЛАДА
інші акти органів судової влади є остаточними і обов'язковими для усіх без винятку органів державної влади, підприємств, посадових осіб, громадян та їх об'єднань. Вони підлягають неухильному виконанню на усій території України. Невиконання судових рішень, які набули чинності, тягне за собою встановлену законом відповідальність.
Гарантії незалежності судової влади в Україні. Ст. 1 24 Конституції України передбачає, що правосуддя здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через народних засідателів та присяжних.
Згідно із законодавством про судоустрій, носіями судової влади є судді, які здійснюють правосуддя незалежно від законодавчої та виконавчої влади. Конституція України гарантує незалежність і недоторканність судців. Це передусім забезпечується особливим порядком обрання суддів (Верховною Радою України), безстроковістю повноважень суддів. Суддя не може бути без згоди Верховної Ради України затриманий чи заарештований до винесення звинувального вироку судом. Особливим є порядок фінансування органів судової влади через державний бюджет, який передбачає виділення коштів на утримання судів.
Порядок призначення (обрання) суддів в Україні істотно відрізняється від того, який існує у більшості країн Європи, де усі судді, за винятком суддів вищих судових інстанцій і конституційного суду, призначаються президентом або прем'єр-міністром за поданням міністра юстиції45.
В Україні судді судів загальної юрисдикції обираються Верховною Радою України безстроково. Судді, які вперше пройшли конкурсний відбір, призначаються на посаду судді терміном на п'ять років Президентом України. Добір кандидатів у судді здійснюється за результатами складання кваліфікаційного екзамену, який проводить кваліфікаційна комісія суддів.
У Законі України від 15 грудня 1992р. «Про статус суддів» зафіксовано важливе для українських політичних реалій положення про те, що суддя не може бути членом політичної партії та займатися політичною діяльністю46. Це є гарантією незалежності судді як представника судової влади.
Судова система та захист прав людини. Права і свободи людини, гарантії щодо них визначають зміст та спрямованість діяльності держави. Ст. 55 Конституції України проголошує: «Права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб».
45 Див.: Грошевий Ю.М., Марочкін І.Є. Органи судової влади в Україні. — С. 8. -45
46 Див.: Законодавство України про судову і правоохоронну діяльність. — С. 70. = 46
Безперечно, забезпечити надійний захист прав і свобод людини та громадянина може тільки судова система, яка діє виключно на засадах законності, рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, гласності судового процесу, змагальності сторін, додержання презумпції невинуватості тощо, в умовах незалежності і недоторканності суддів. Тому серед правових засобів захисту суб'єктивних прав і свобод людини та громадянина одним із найефективніших є судовий захист. Залежно від характеру порушень захист може здійснюватись у порядку конституційного, цивільного, кримінального або адміністративного судочинства.
Питання захисту прав людини тісно пов'язане з обсягом повноважень суду — єдиного органу в державі, до компетенції якого Конституцією віднесено здійснення правосуддя.
Європейська спільнота, заклавши фундаментальні основи прав людини, постійно вдосконалює і розширює теоретичні засади та механізми практичної реалізації, які стають обов'язковими і для України. Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 p., що стала складовою частиною правової системи47. Таким чином, Україна визнала юрисдикцію Європейського суду з прав людини. У зв'язку з цим виникла потреба звернути більшу увагу на ті аспекти діяльності національної судової системи, які можуть викликати негативні рішення Європейського суду з прав людини щодо державних органів.
Реформа судової системи України. Проголосивши в Декларації про державний суверенітет України мету — створити демократичне суспільство та всебічно забезпечити права і свободи людини, закріпивши в Конституції найвищою соціальною цінністю людину, її життя, здоров'я, недоторканність і безпеку, приєднавшись до Європейської конвенції з захисту прав людини, — Україна заявила про перехід від репресивно-каральної ідеології до ідеології гуманізму, захисту людини, її честі і гідності. У цьому зв'язку набула актуальності проблема реформування судової системи. За її оновлення, вдосконалення та демократизацію виступили правозахисники, науковці, юристи, політики, широка громадськість країни.
Відправною в обґрунтуванні судової реформи стала теза про те, що у державі, яка прагне стати правовою, суд повинен бути авторитетним, владним, самостійним, справді незалежним. Головна мета судово-правової реформи в широкому сенсі полягала у тому, щоб створити в державі умови для верховенства права, законів та забезпечення реального захисту прав і свобод людини та громадянина.
Загальні засади здійснення судової реформи містилися в Акті проголо- шення незалежнос ті України, Конституції України. У 1992 р. Верховна Рада
Див.: Антонович М. Україна в міжнародній системі захисту прав людини. - Київ, 2000. - С. 229.
СУДОВА ВЛАДА
України схвалила концепцію судово-правової реформи, в якій передбачалися заходи, спрямовані на демократичну розбудову судової системи, створення надійного правового фундаменту для діяльності судів.
Від лютого 1992 р. до листопада 2000 р. Президент України прийняв понад 30 указів, спрямованих на підвищення ефективності діяльності судової системи, поліпшення соціального та матеріально-технічного забезпечення судів та суддів, створення судової міліції тощо. Один із цих указів, прийнятий 2000 p., передбачав створення Ради з питань підготовки законопроектів щодо реформування судової системи в Україні. На цей орган покладався обов'язок забезпечити формування системи судів відповідно до Конституції України, виконання у процесі реформи зобов'язань, взятих Україною під час вступу до Ради Європи, запровадження норм і стандартів Європейського Союзу.
Проблема реформування судової системи останнім часом набула великої актуальності ще й тому, що Конституцією України встановлено п'ятирічний строк її реформування, який минув 28 червня 2001 р. У липні 2001 р. Верховна Рада України прийняла пакет із десяти законів, спрямованих на здійснення судової реформи в Україні з метою приведення системи судових органів, що існувала на той час, у відповідність із Конституцією України. Зазначені закони вносили суттєві зміни та доповнення до 14 чинних нині законів про судоустрій, здійснення правосуддя та організацію судів в Україні, зокрема зміни до Цивільного, Кримінального та Арбітражного процесуальних кодексів.
Враховуючи кількість прийнятих законів та їхню значущість для розбудови демократичних засад у сфері здійснення правосуддя, цю реформу називають «малою судовою реформою».
У процесі здійснення судової реформи були реалізовані вимоги Конституції України. Згідно зі ст. 125 Основного Закону в системі судів загальної юрисдикції можуть створюватися й інші спеціалізовані суди, зокрема фінансові, патентні, соціальні, залежно від наявних у суспільстві потреб та можливостей державного фінансування на різних етапах побудови та розвитку судової системи.
Разом з тим Конституція України зобов'язує створити систему судів, яка б забезпечила можливість касаційного оскарження судового рішення. Касаційне оскарження рішень усіх апеляційних судів розглядатиметься у відповідних підрозділах (у цивільних, кримінальних, господарських та інших справах - згідно із системою чинних спеціалізованих судів) Верховного суду України, як найвищої судової інстанції, а касаційний розгляд - остаточною перевіркою судових рішень.
Така побудова судової системи покликана забезпечити процедуру розгляду справ у першій, апеляційній і касаційній інстанціях. З огляду на це пот-
рібно передати під юрисдикцію апеляційних судів розгляд справ у першій інстанції певних категорій кримінальних, цивільних та (до сформування системи адміністративних судів) адміністративних справ. Саме для цих судів процесуальним шконодавством може бути визначена та категорія кримінальних справ, які мають розглядатися за участю присяжних.
Судова реформа в Україні проводилася за такими основними напрямами:
■- надання функцій місцевих судів чинним районним, міським судам та військовим судам гарнізонів;
- реформування в апеляційні суди Верховного суду України Автономної
Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських
судів (з утворенням в них адміністративних колегій), військових судів ре
гіонів та Військово-Морськнх Сил, утворення регіональних спеціалізова
них апеляційних господарських судів, визначення підсудності справ у
першій інстанції;
- реформування Вищого арбітражного суду в спеціалізований Вищий гос
подарський суд України з функціями касаційного перегляду справ місце
вих господарських судів та апеляційного перегляду справ, розглянутих
апеляційними судами у першій інстанції;
реформування в касаційний сул Верховного суду України з утворенням в останньому адміністративної та господарської колегії;
- технічне оснащення судів з метою повного фіксування судових засідань
технічними засобами та фінансування участі в сулі народних засідателів
суду присяжних4".
Нова структура судії-, (місцеві, апеляційні, спеціалізовані вищі суди та Верховний суд України), а також встановлення апеляційного та касаційного порядку оскарження судових рішень до судів вищого рівня дадуть змогу здійснювати правосуддя на визначених Конституцією України засадах.
Одним із завдань судової реформи стала розробка і прийняття нових Цивільного, Кримінального та Адміністративного процесуальних кодексів. У майбутньому Цивільному процесуальному кодексі повинні бути враховані конституційні принципи здійснення правосуддя, а також міжнародні та європейські стандарти у сфері здійснення провадження на засадах, визначених світовою практикою та міжнародними документами, а саме: рівність усіх учасників судового процесу пе^ел законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними судові своїх доказів і у доведенні перед судом їхньої переконливості, гласності судового процесу та забезпечення апеляційного і касаційного оскарження рішень суду.
Див.: Стефанюк В. Судова система України та сулова реформа. - Киї». 2001 - С. ЗО
У встановлених законом випадках народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через народних засідателів та присяжних. Закони про судову реформу передбачають створення судів присяжних, що свідчить про реальне втілення ідеї демократизації судочинства.
Світова практика знає дві моделі суду присяжних — англо-американську та європейську. У загальних рисах сутність першої моделі полягає в тому, що суд присяжних у кімнаті для нарад за відсутності судді виносить вердикт про винуватість чи невинуватість підсудного. Цей вердикт є обов'язковим для судді, який вже після цього призначає міру покарання. Друга, європейська модель передбачає участь народних засідателів, які досліджують усі матеріали справи і спільно зі суддею ухвалюють рішення. Однак провідні фахівці висловлюють думку про те, що механічне перенесення на правовий грунт України будь-якої зарубіжної моделі суду присяжних буде помилкою49.
На подальших етапах здійснення реформи передбачається завершити організаційне становлення адміністративної спеціалізованої юрисдикції на рівні утворення окремих місцевих і апеляційних адміністративних судів та Вищого адміністративного суду. Оскільки звернення громадян до суду з претензіями до представників держави становлять чи не найбільшу частину спорів, що розглядаються в судовому порядку, то доцільно запровадити спеціалізовані адміністративні суди.
Одним із напрямів судової реформи є закріплення основ судового самоврядування. Чинне законодавство передбачає створити в Україні органи суддівського самоврядування — ради суддів України та кваліфікаційних комісій50. Суддя не може призначатися на посаду, а також звільнитися з неї без рішення відповідної кваліфікаційної комісії суддів.
Хоч органи, подібні до Вищої ради юстиції, створення якої передбачене ст. 131 Конституції України, діють у деяких країнах (Іспанія, Італія, Франція), проте функції та склад цього інституту регулюються, як правило, не конституціями, а окремими законами.
Одним з напрямів сучасної судово-правової реформи є ліквідація функцій заг&чьного нагляду, що раніше належали прокуратурі. За Конституцією України, основною функцією прокуратури стає представництво у суді інтересів громадянина або держави. Ті ж наглядові функції, які раніше виконувалися прокуратурою, передбачається компенсувати створенням правозахис-них інститутів.
49 Там же. - С. 28.
50 Створення органів суддівського самоврядування передбачено Законами України від
2 лютого 1994 р. «Про органи суддівського самоврядування», від 15 січня 1998 р. «Про
Вищу раду юстиції», від 2 лютого 1994 р. «Про кваліфікаційні комісії, кваліфікаційну
атестацію і дисциплінарну відповідальність суддів судів України». В процесі судової
реформи до цих законів були внесені відповідні зміни та доповнення.
Отже, зі вступом у дію ст. 29 Конституції України, яка стверджує, що «ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом», здійснюється кардинальний відхід від радянської практики, коли і прокуратура, і суд виконували контрольно-наглядові повноваження. Прокуратура надавала санкцію на арешт чи взяття під варту підозрюваних у скоєнні злочинів осіб. Тепер відповідно до вимог Конституції України питання про роль і місце прокурора в кримінальному судочинстві переглядається.
З метою приведення чинного законодавства у відповідність до вимог Конституції України в процесі судової реформи були внесені відповідні зміни до чинного процесуального законодавства, а ст. 17 Закону України «Про судоустрій» була викладена в новій редакції: прокуратура здійснює в суді представництво інтересів громадян або держави у випадках, визначених законом, та підтримує державне звинувачення у суді в порядку, визначеному процесуальним законом.
Оскільки прокурор не є представником судової влади (він є представником одного із органів виконавчої влади) і не може вважатися у процесі підтримки звинувачення в суді незалежною та незацікавленою особою, він не може вирішувати питання щодо позбавлення свободи людини.
Таким чином в Україні стає нормою теза, що виключно суд є гарантом і виконавцем права на недоторканність і свободу особи, яка узгоджується з принципом розподілу влади та відповідає міжнародним стандартам.
Реформа значно наблизила правову систему України до сучасних світових зразків, а наступні її кроки зміцнюватимуть позиції України у співдружності правових держав, у якій вона посідатиме гідне місце. Поступово в Україні утверджується ідея, що незалежність — це не особистий привілей суддів, а засіб захисту публічних інтересів, насамперед законних інтересів, прав і свобод людини та громадянина. Закріплення гарантії незалежності суддів є важливим кроком до становлення справді незалежної судової влади.
Напрями поліпшення судового захисту прав людини в Україні. Для українського законодавства новим явищем є інститут Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Практика існування цього інституту в ООН, інших країнах підтвердила його значення для захисту і забезпечення прав людини.
Кожний громадянин України або інша особа, яка на законних підставах перебуває на території України, має право звернутися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, який здійснює парламентський контроль за дотриманням конституційних прав і свобод людини та громадянина. Хоча можливості впливу цього інституту на конкретні державні органи та посадових осіб з метою відновлення порушених
СУДОВА ВЛАДА
прав громадян обмежені, він вважається одним із складових комплексу заходів щодо захисту прав людини. Важливим доповненням до діяльності Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини є судова система як вища форма правового захисту порушених прав.
Ефективним чинником розбудови засад правової держави в Україні повинен стати Європейський суд з прав людини. Фактичні і правові перешкоди на шляху звернення до цього суду громадян повинні розцінюватися як порушення відповідної Конвенції з прав людини.
Дата добавления: 2015-11-26; просмотров: 61 | Нарушение авторских прав