Права та свободи людини. Відзначаються високими моральними якостями і визнаною неупередженістю та виконують

відзначаються високими моральними якостями і визнаною неупередженістю та виконують свої обов'язки приватно. Держави-учасниці через Генерального секретаря ООН передають на розгляд комітетові доповіді щодо вжиття законодавчих, судових, адміністративних заходів, за допомогою яких втілюються положення цієї конвенції. Комітет може вимагати від дер-жав-учасниць додаткової інформації.

За виконанням положень Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, схваленої у грудні 1979 p., наглядає Комітет з питань ліквідації дискримінації щодо жінок. Він обирається у складі 23 експертів на чотири роки на засіданні держав-учасниць конвенції, що скликається Генеральним секретарем ООН. Держави-учасниці передають Генеральному секретареві для розгляду комітетом доповіді про законодавчі, судові, адміністративні або інші заходи, вжиті ними на виконання положень конвенції, а також про прогрес, якого досягнено у справі ліквідації дискримінації жінок.

10 грудня 1984 р. Генеральна Асамблея ООН схвалила Конвенцію проти катувань та інших жорстоких нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання. В червні 1987 р. на нараді держав-учасниць конвенції був обраний Комітет проти катувань. Він складається з 10 експертів. Держави-учасниці зобов'язані подавати через Генерального секретаря ООН доповіді про вжиті заходи у здійсненні зобов'язань згідно з конвенцією. Якщо комітет отримує достовірну інформацію, яка, на його думку, містить обґрунтовані дані про систематичні застосування катувань на території будь-якої держави-учасниці, він пропонує цій державі співробітництво у розгляді цієї інформації. У правилах процедури комітет записав, що він може запропонувати спеціалізованим установам, зацікавленим органам ООН, міжурядовим регіональним організаціям і неурядовим організаціям з консультативним статусом при Економічній і соціальній раді надавати йому інформацію та письмові заяви, які стосуються його діяльності. Комітет може призначити одного або декількох своїх членів для проведення конфіденційного і термінового подання комітетові доповіді. Після розгляду результатів розслідування комітет скеровує їх тій чи іншій державі-учасниці разом із зауваженнями і пропозиціями. Це розслідування ведеться комітетом з власної ініціативи.

Усі контрольні органи відчувають значні труднощі у своїй діяльності. Вони зумовлені тим, що держави-учасниці конвенції не подають доповіді у визначений термін. Таким державам, як правило, надсилаються нагадування. Але це не завжди дає позитивні результати. Тому Комітет з питань ліквідації расової дискримінації прийняв рішення про запровадження нової процедури обговорення доповідей держав, які не подали їх у встановлений термін. Таким державам були надіслані листи з повідомленням, що комітет розглядатиме становище в цих країнах на основі останньої поданої доповіді. Цей досвід,

очевидно, буде використовуватися й іншими конвенційними органами. Відмовляючись упродовж тривалого часу подавати доповіді про виконання взятих за міжнародними угодами зобов'язань, держави тим самим уникають міжнародного контролю за дотриманням на своїх територіях основних прав і свобод людини. Розгляд доповідей держав у визначений термін на підставі всієї доступної інформації не лише зміцнив би контроль над ними, а й поставив би всіх учасників міжнародних угод у рівне становище.

Характерно, що десятки держав світу до цього часу не ратифікували основоположних угод з прав людини, а майже 50 держав-членів ООН не приєдналися до пактів про права людини. Саме тому вони не мають жодних зобов'язань з подання доповідей у конвенційні органи.

Генеральна Асамблея ООН не раз висловлювала стурбованість цим і на кожній сесії приймала резолюції, в яких настійно закликала держави ратифікувати пакти про права людини й інші основоположні документи в цій сфері. Але практичних заходів для реалізації своїх рекомендацій ООН не вживала. Єдиним винятком було рішення 1979 р. Підкомісії із запобігання дискримінації і захисту меншин створити сесійну групу для налагодження діалогу із державами з метою сприяння і допомоги у підготовці до ратифікації міжнародних угод з прав людини. Але діяльність цієї групи була припинена.

Однією з найважливіших форм захисту прав людини є праЕЮ звертатися до судових і несудових органів і таким чином незалежно від держави захищати свої права. Такий механізм передбачений як універсальними, так і регіональними міжнародними угодами. Економічна і соціальна рада за рекомендацією Комісії з прав людини 27 травня 1970 р. спеціальною резолюцією визначила процедуру розгляду повідомлень щодо порушень прав людини й основних свобод. Контрольні органи, які розглядають цивільні скарги, висловлюють міркування стосовно дій або бездіяльності державних органів, відповідності національних законів і юридичної практики, міжнародним угодам. Прийняті рекомендації мають загальний характер і, як правило, поширюються на всі аналогічні випадки. Часто держави коригують своє законодавство і приводять його у відповідність з міжнародними договорами. Розгляд індивідуальних скарг може бути ефективним навіть у випадках масових і систематичних порушень прав і свобод людини. Контрольні органи мають право рекомендувати ООН застосувати процедури, що діють у рамках Комісії з прав людини та Економічної і соціальної ради. Аналіз діяльності системи міжнародних організацій та органів, створених відповідно до міжнародних конвенцій з прав людини, дає змогу вирізнити чотири основні групи методів захисту прав людини:

. розгляд доповідей держав стосовно виконання зобов'язань, узятих згідно

зі статутами міжнародних організацій і відповідними міжнародними конвенціями:

- розгляд взаємних звинувачень держав з приводу порушень цих зо
бов'язань;

- розслідування ситуації щодо передбачуваних чи встановлених бруталь
них, систематичних і масових порушень прав і основних свобод людини;

- процедури розгляду скарг окремих осіб або груп осіб.

Дата добавления: 2015-11-26