Розділ 4. Історія мого родоводу

Мою маму звати Горбаченко Людмила Іванівна, дівоче прізвище Кукса. Людмила – це слов’янське ім’я, що означає «мила людям». Кукса прізвисько походить від номінального "Кукса". У багатьох діалектах Кукса називається каліка, людина, яка не має пальців на одній руці. Можливо також, що прізвисько пов'язане з дієсловом "дутися" - "Бути в поганому настрої" "хмуритися", "плакати". Тому можна припустити, що батьки ласкаво прозвали Кукса її маленька дитина.

Мою бабусю звати Кукса Ніна Павлівна. Ім'я походить від грецького слова Нінос - так кликали засновника Ассірійської держави, таку ж назву носила столиця Ассирії. Дівоче прізвище Юхименко. Ймовірно засновник роду Юхименко був людиною простого стану. Прізвище Юхименко було сформований суфіксом -енко. Спочатку вона має наступні значення: «дрібні», «молода людина», «син». Таким чином, буквально розуміти як син Юхима. Ім'я Ûhim - українсько-білоруської народної форма церква імені Євфимій, яка сходить до грецького слова «euphemos» - «шанування, священних». Бабуся народилася 20.06.1955 р. в с. Ксаверівка, навчалася в Ксаверівській школі. Після школи працювала у військовій частині 6189 електрофотографом. У 1978 році одружилася. Народилися дві доньки Люда (моя мама) та Олена. В 1982 звільнилася з військової частини. З 1985 р. працювала в інституті «Держрадіопроект» оператором розмножувальної техніки. З 1999 року інвалід другої групи, проживає в Києві. Крім мене бабуся має ще дві онуки Софію 26.11.2009 р. н., яка ходить в садочок, вміє співати й танцювати та Дарину 28.12.2011 р. н. Дарина - найменша дитина в сім’ї.

Найстарша сестра Дударєва Анна Павлівна 01.01.1944 р. н. народилася в с. Ксаверівка. Навчалася в Кулінарному технікумі в м. Києві, працювала поваром у столовій Верховної Ради. Проживала з сім’єю в Києві. Померла в липні 2011 року, похована в с. Ксаверівка. Чоловік, Дударєв Петро Степанович, народився 29.06.1941 році в Росії м. Брянськ, проживає в Києві, працює охоронником. Мали двох синів: Дудурєв Сергій Петрович 08.09.1967 р. н., був одружений на Надь Едіті Імревні 06.03.1966 р. н., мав сина Дударєва Максима Сергійовича 17.02.1991 р. н., який навчається на юриста. Сергій помер 09.10.1994 року, похований в с. Ксаверівка. Едіта та Максим проживають в Києві. Дударєв Павло Петрович 19 січня 1972 р. н. має громадянську дружину Тетяну та доньку Христину 12.03.2011 р. н., проживають в с. Ксаверівка.

Старший брат Єфіменко (Юхименко) Григорій Павлович народився 15.08.1946 р. н., народився в с. Ксаверівка, служив в Алма-Аті, де і одружився на Федоровій Людмилі. В Алма-Аті народилися та одружилися дві доньки Альона (25.02.1972 р. н.) та Галина (06.03.1968 р. н.), онуки Ірина, Настя та онук Діма. В 1997 році родина переїхала в м. Воскресенськ Московської області. Альона з родиною проживають в м. Южносохалінськ, де народилася Катюша. Середня сестра Мисниченко Надія Павлівна 17.01.1949 р. н. в с. Ксаверівка, навчалася в Ксаверівській школі, Київському торговому технікумі, працювала продавцем в овочевому магазині №210 м. Києва. З родиною проживала в м. Радужний Тюменська область. З 1998 року проживала в с. Ксаверівка, де в грудні 2008 році померла, там і похована. Мала двох дітей.

Мисниченко Тамара Іванівна 12.12.1969 р. н. народилася, навчалася, працювала та померла (01.04.2010) в Києві, похована в с. Ксаверівка. Тамара мала двох дітей Діму 30.08.1996 р. н. та Настю 30.04.2005р.н., які проживають в сімейному будинку міста Києва. Син Грицай Володимир Петрович 16.03.1983 р. н. – підприємець, проживає в с. Мар’янівка Васильківського району Київської області, має дружину Катерину.

Мого дідуся звати Кукса Іван Іванович. Іван - у перекладі з давньоєврейського - "Божа милість". Іван - поширене російське ім'я. Це ім'я далеко не так однозначно, як може здатися - надто багато пройшло по Русі Іванів і навіть в казках він буває різним. Схоже, що наш народ вирішив вкласти в це ім'я усе своє уявлення про себе самого, з усіма протиріччями, шуканнями і мріями. Дідусь народився 01.04.1949 року в с. Мармуліївка Київської області Володарського району. Навчався в Скибинецькій школі Київської області Тетіївського району, після школи працював у колгоспі різноробочим, потім служив у лавах радянської армії. Після армії працював в УВС м. Києва. З 1996 року пенсіонер. Проживає в Києві.

Кукса Христина Дмитрівна 13.04.1909 року в с. Скибинці, працювала в колгоспі «Більшовик» різноробочою. Померла в лютому 1987 році в Білій Церкві Київської області, де й похована.

Дідусь має рідну сестру Мєтєльську Марію Степанівну (30.03.1946 р. н.), яка народилася в с. Скибинці. Навчався в Скибинецькій школі, працювала на фермі, доглядала телят. Потім вийшла заміж за Мєтєльського Миколу Миколайовича (похований в Білій Церкві), працювала комірником в республіканській автошколі міста Біла Церква. Має сина Андрія 12.12.1968 р. н. та двох онуків Андрюшу 04.12.1990 р. н. та Людочку 29.09.1993 р. н. Вся сім’я проживає в Білій Церкві.

Мою другу бабусю звати Горбаченко Надія Дмитрівна. Ім'я запозичене зі старослов'янської мови. У імені Надія величезний заряд терпіння і очікування чогось хорошого. По своїй звуковій енергетиці воно має достатню твердість і ґрунтовність, що значною мірою зберігається навіть в зменшувальних формах імені - Надя, Надійка, Надюша. Бабуся працювала бухгалтером, зараз пенсіонерка, проживає в Києві. Має рідну сестру Галину, теж пенсіонерку

Мого другого дідуся звати Горбаченко Григорій Степанович. Ім'я походить від давньогрецького слова, що означає "не сплячий". Він працював водієм в м. Києві, зараз на пенсії, проживає в Києві.

Мою прабабусю звали Юхименко Антоніна Михайлівна. Це ім'я являє собою жіночу форму від імені Антон. Вона народилася (01.03.1921 р.) та прожила в Київській області в с. Ксаверівка. Дівоче прізвище Вдовенко. Все життя вона працювала в Ксаверівському колгоспі трактористкою, дояркою, свинаркою, була ланковою по вирощуванню цукрового буряка. Померла 05.07.1991 р. в с. Ксаверівка де й була похована. Бабуся мала рідного брата Володимира, якого розстріляли німці в листопаді 1944 році у віці 17років.

Мого прадідуся звали Юхименко Павло Якович. Ім’я Павло у перекладі з латинської - "маленький". Він народився на Стрітення 15.02.1915 року в с. Пинчуки Київської області. Одружився з бабусею та проживав в с. Ксаверівка, працював в колгоспі садівником, обліковцем, кролеводом, працював також на пилорамі. Під час ВВВ був шофером на фронті в гарматно-проривній бригаді. Пройшовши всю війну до Берліна, повернувся до дому на машині - полуторці «Зоя», на якій ще десять років працював у Васильківському районі, був двічі поранений. Помер на Пасху 26.04.1981 р., був похований в с. Ксаверівка. Дідусь мав трьох рідних братів Андрія, Петра та Степана. Жінок старших братів також звали Антоніна. У Андрія Юхименка було четверо дітей: Ліда, Надя, Сашко, Наталка. Надія та Сашко поховані в с. Ксаверівка, Ліда та Наталка на пенсії, проживають в Києві, мають дітей та онуків. Петро Бублик мав одну дочку Віру та онука Валеру, які проживають в м. Глеваха, дружина Антоніна проживає на Михайлівському Хуторі селища Ксаверівка. Степан мав сина й дочку. Дружина проживає в с. Ксаверівка, дочка з родиною - у Василькові, син Степан з родиною – у Києві.

Маму моєї прабабусі звали Вдовенко Пріська Степанівна 1889 р.н. Лат. (Priscus) "стародавня". Св. Мучениця Пріска була засновницею римської церкви. Римський помісний собор 595 р. називає її святою. Зображалася з мечем і пальмовою гілкою, з одним або двома левами по боках (які її, згідно з легендою, пощадили її на амфітеатрі). Дівоче прізвище Панченко: Панченко прізвище формується з особистого імені та відноситься до поширених видів українських прізвищ. Панченко прізвище сходить до імені Панько, коротка форма канонічної Української чоловічої Пантелеймона ім'я (грец. - "милосердний") і Панкратов (від грецьких слів "всемогутній"). Суфікс -енко вказує на Східноукраїнське походження прізвища. Таким чином, нащадок людини з ім'ям Панько, врешті-решт отримав назву Панченко. У бабусі була велика родина: мати Ганна, батько Степан, сестри Софія, Соломія, Марія, Санька, Настя, Тодоська, Юлія, брати: Конон, Ярофей, Грицько, Василь. Батько Степан був старостою в церкві. Родина мала власну землю, на якій працювали.

Батька моєї прабабусі звали Вдовенко Михайло. Він був офіцером запасу.

Моя родина дуже велика. Ми маємо свої родинні традиції. На Святий вечір вся родина збирається біля святкового столу, готуємо дванадцять пісних страв. Обов’язковими стравами завжди є: кутя, узвар, вареники з картоплею та капустою, горохова каша, смажена риба, тушкована капуста, розсольник. На Великдень ми завжди їдемо в село Ксаверівка, де готуємо святковий стіл. Увечері я з мамою іду в церкву на богослужіння, після служби ми йдемо до дому сідаємо за святковий стіл.

Дедалі частіше люди починають звертатися до своїх витоків, цікавитися життям своїх предків, складають родовід. Навіть у шкільній програмі є уроки, присвячені вивченню генеалогічного дерева. Зв’язок із попередніми поколіннями дає нам можливість пишатися предками і собою, вчитися життєвої мудрості. Я дуже поважаю свою родину.

Висновки

Мною досліджено походження прізвища великого Кобзаря, його родовід. Обов’язком кожного українця було триматися свого родоводу, оберігати в такий спосіб сімейні реліквії, традиції, передавати їх у спадок наступним поколінням.

Кожний народ і людина мають свої святині. А досвід, отриманий у спадок, залишається золотим набутком на все життя.

Зараз є мода на те, щоб шукати у своєму роді князів чи видатних людей, щоб відкопати дані і відчути приналежність до якоїсь знаменитої родини. Якщо і не знайдеться такої інформації, то однаково є багато інших цікавих фактів в сімейних історіях. Переважно під час складання родоводу увагу я звертала на те, хто і коли народився, коли помер, ким був. Насамперед, на жіночу і чоловічу традиції в сім’ї — чим займалися, коли виходили заміж чи одружувалися, скільки дітей в сім’ї планували і скільки народжувалося, дитячі смертності, хвороби, професії, рід занять, випадки, які характеризують сімейний сценарій і людину.

Мене завжди дивувало,чому за часів незалежності нікому не спадало на думку перевести вивчення історії України на,так би мовити,приватний рівень. «Історія країни – історія родини».Цей ланцюжок у повному вигляді мав би вигляд так: «Історія країни – історія краю – історія родини – моя власна історія».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Інтернет – http:/dolenka.at.ua.

2. Інтернет – http://www.br.com.ua/referats

3. Інтернет – http://www.oblrada.ck.ua

4. Пахаренко Василь Іванович. Шкільне Шевченкознавство – Черкаси: Брама – України, 2007. –256.

5. Микола Дмитренко та Галина Дмитренко «Уроки народознавства» посібник 1995. –224с.

6. Розповіді із уст моїх родичів

Додаток 1

Хата в якій народився Т.Г. Шевченко у с. Моринці

Додаток 2

Фотографія Тараса Шевченка

Додаток 3

Додаток 4

Додаток 5

Додаток 6

Додаток 7

Додаток 8

Додаток 9

Додаток 10

Додаток 11

Додаток 12

Додаток 13

Дата добавления: 2015-11-26