Рембрандт. Автопортрет. 1639 Рембрандт гравирующий. 1648

Автопортрет 1859 року

Один з автопортретів (1859) відомий з копії, що її виконав К. Флавицький (44.4 × 35.5, Державний музей Тараса Григоровича Шевченка). Шевченко тут зображений з бородою. Ефект контрастного бічного освітлення, надаючи творові великої емоційної наснаженості, не відвертає, однак, уваги від основного— погляду Шевченка. Крім копії К. Флавицького, існувала ще одна копія (де — тепер невідомо), яку виконав художник Жебровський. Гравюру з неї роботи І. Матюшина надруковано в додатку до журналу «Русская старина» (1891, червень).

Автопортрет 1860 року

Другий автопортрет з цієї групи (полотно, олія, 59 × 48), в овалі, Державний музей українського образотворчого мистецтва в Києві), виконаний не пізніше 1860, експонувався того ж року на виставці в петербурзькій Академії мистецтв. Він значно відрізняється від інших автопортретів художника трактуванням образу: Шевченко намалював тут себе молодим парубком. З-під високої, зсунутої набакир смушевої шапки вибивається чуб, під свитою — біла вишивана сорочка, пов'язана червоною стрічкою. Твір близький до автопортретів Рембрандта не лише живописно-колористичним вирішенням — характерним поєднанням золотаво-брунатних тонів, виразною світлотінню, а й «маскарадом», який багато важить в образному ладі портрета. Контраст між парубочим вбранням і сумним поглядом пойнятих сльозою очей фізично надламаного, передчасно постарілого Шевченка становить основний мотив твору, надає йому глибоко трагічного звучання.

Останній автопортрет Тараса Шевченка

Останній автопортрет Тараса Шевченка

Останній автопортрет (полотно, олія, 59 × 49, в овалі, Державний музей Тараса Григоровича Шевченка), виконаний 1 лютого 1861, відтворює образ безнадійно хворого художника. Густий морок, з якого виступає освітлене тим же контрастним бічним світлом обличчя Шевченка, посилює трагізм твору.

Рембрандт автопортреты.

Рембрандт. Автопортрет. 1639 Рембрандт гравирующий. 1648

Самый знаменитый среди гравированных исполнен в 1639 году. Рембрандт стоит, опираясь на каменный подоконник. В это время он самый модный художник Амстердама. Потенциальные заказчики записываются в очередь едва ли не на годы вперед. Он, естественно, богат. У него прекрасная любящая и любимая жена. Обо всем этом сообщает портрет. Парадное изображение очень успешного человека. Немного позерства, немного тщеславия. Необычен его костюм, который на столетие старше портрета. Наряд художника XVI века сообщает зрителю о связи изображенного с великими мастерами прошлого, о том, что он их преемник. Образ крупного Северного мастера. Рембрандт хорошо знал искусство Италии. Что и демонстрирует в этом портрете, вызывающем в памяти позднеренессансные произведения.

Рембрандт гравирующий, долгое время считали, что рисующий, пока один искусствовед не доказал изображения процесса гравирования. Автопортрет создан уже после смерти Саскии - первой жены художника, рокового события биографии художника. От блеска и роскоши предыдущего изображения не осталось ничего. Все погружено во мрак, из которого слабо проступают черты одного из величайших художников в истории.

Автопортр с Саскией

Дата добавления: 2015-11-26