Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Увага і воля в процесі праці

Читайте также:
  1. V. ВИМОГИ ДО ПРАЦІВНИКІВ І ТЕХНІЧНОЇ ДОКУМЕНТАЦІЇ
  2. V. ОХОРОНА ПРАЦІ І ЗДОРОВ'Я ПРАЦІВНИКІВ
  3. Абыну процесі кезінде әйелдің 2 жақ түтігі бітедіп қалған. Сол әйел жүкті бола алады ма?арай
  4. Авторське право являє собою систему правових норм, що визначають виключне право авторів наукових, літературних та художніх творів на використання плодів своєї праці.
  5. Безтарифна система оплати праці
  6. БЮДЖЕТ РОБОЧОГО ЧАСУ СЕРЕДНЬООБЛІКОВОГО ПРАЦІВНИКА НА 200__ р.
  7. Вдосконалення практичної підготовки в юридичних ВНЗ як визначальна складова підвищення конкурентоспроможності молоді на ринку праці

 

Важливою і необхідною умовою ефективної трудової діяльності людини є увага. Чим складніша і відповідальніша праця, тим більші вимоги вона ставить до уваги, оскільки остання забезпечує вибірко­вий, цілеспрямований характер таких пізнавальних процесів, як сприй­мання, мислення, запам'ятовування, відтворення інформації тощо.

Увага — складне психічне явище, яке супроводжує, спрямовує і доцільно організовує психічну діяльність, не будучи самостійним її видом; це зосередження свідомості на певному об'єкті, при якому забезпечується особливо чітке відображення останнього.

Увагаце така сторона психічної діяльності, завдяки якій окремі сприйняття, думки, почуття, дії, образи усвідомлюють­ся людиною ясно і чітко, тоді як інші відходять на другий план або свідомо зовсім не сприймаються.

Фізіологічні механізми уваги пов'язані з принципом домінанти, тобто підвищеною збудливістю певних мозкових структур, які за­безпечують високу ефективність тих чи інших пізнавальних проце­сів, а також з функцією ретикулярної формації, яка підтримує висо­кий рівень активності кори.

Увага підвищує ефективність праці, зумовлюючи особливо чіт­кий перебіг психічних процесів. Завдяки механізму уваги людина не помічає побічних подразників, аналіз і узагальнення робить швидше і точніше, думки утримуються в свідомості доти, доки не буде до­сягнуто мети праці.

Специфічними особливостями уваги є її зосередженість та дина­мічність. Зосередженість уваги виявляється в заглибленні людиною в діяльність за умови відволікання від усіх інших об'єктів, які пере­бувають у полі сприймання. Динамічність уваги — це її постійне коливання, яке виражається в періодичній зміні об'єктів сприймання. Вона зумовлена тим, що в кожний даний момент у свідомості люди­ни відбувається багато психічних процесів.

Залежно від об'єкта зосередження (предмети, думки, рухи) виок­ремлюють такі форми прояву уваги, як сенсорна (перцептивна), ін­телектуальна і моторна (рухова). Так, точність сприймання інформації залежить від уваги, послаблення якої може призвести до по­рушення перцептивних процесів. Аналогічно значення уваги вияв­ляється для продуктивного мислення, мнемічних процесів.

За способами виникнення і здійснення розрізняють мимовільну і довільну увагу. Мимовільна (пасивна, емоційна) увага — це зосере­дження свідомості на об'єкті в зв'язку з його особливостями як по­дразника. Вона не вимагає зусиль на зосередження і не пов'язана з метою трудової діяльності. Умовою виникнення мимовільної уваги є новизна або значна сила подразника. В процесі праці мимовільна увага зумовлюється зовнішніми для людини причинами, не пов'я­заними з трудовою діяльністю, і виявляється як відволікання від ро­боти або як показник втоми.

Довільна (активна, вольова) увага — це свідомо регульоване зо­середження на об'єкті, зумовлене умовами діяльності. Характерни­ми рисами її є цілеспрямованість, організованість, стійкість. Під­тримання довільної уваги вимагає від працівника значних зусиль, особливо за складних умов, при наявності перешкод, зниженні пі­знавального інтересу та пасивних емоційних станах і втомі. Змен­шенню цих зусиль сприяють поєднання розумових процесів з прак­тичними діями, відсутність на робочому місці відволікаючих под­разників, сприятливий соціально-психологічний клімат, заінтересо­ваність у результатах праці.

Стосовно трудової діяльності виділяють ще один, особливий вид уваги — вторинно-мимовільну, або післядовільну. Післядовільна увага, як і довільна, пов'язана з свідомо поставленою метою, яка, проте, досягається без особливих вольових зусиль працівника в зв'язку з підвищеним інтересом його не лише до результатів, а й до змісту самої праці. Основна риса післядовільної уваги — наявність стійкої домінанти, захоплення роботою, що забезпечує найбільшу її ефективність. Післядовільна увага виникає на основі довільної і ха­рактеризується зниженням вольового напруження, що наближає її до мимовільної уваги.

Усі три види уваги тісно переплітаються і взаємодіють, перехо­дячи на різних етапах роботи один в одний.

Найбільш професійно важливими якостями, або властивостями, уваги є: концентрація, інтенсивність, стійкість, об'єм, розподіл і пе­реключення.

Концентрація є показником зосередженості свідомості на пев­ному об'єкті, неможливості відволікання уваги на побічні подраз­ники. Найбільша концентрація уваги має місце, коли свідомість зо­середжується на одному об'єкті.

Інтенсивність уваги характеризується кількістю затрат енергії на здійснення психічної діяльності. Вона залежить від заінтересова­ності людини до праці та її результатів. Висока інтенсивність уваги необхідна працівникам так званих спостережних професій — опера­торам, диспетчерам, машиністам, а також науковим, банківським працівникам, педагогам, хірургам, робітникам, продукція яких ви­магає особливо високої якості, та ін.

Стійкість уваги характеризується здатністю підтримувати кон­центровану інтенсивну увагу протягом певного часу. Показником її є продуктивність діяльності протягом тривалого періоду. Стійкість уваги залежить від об'єктів зосередження і активності працівника. Складні об'єкти вимагають активного мислення, що є причиною тривалого зосередження на них. Тривалість інтенсивного зосеред­ження залежить від сили нервових процесів працівника, інтересу його до праці. Стійка зосереджена увага необхідна операторам, ши­фрувальникам, робітникам-складальникам тощо.

Обсяг уваги — це здатність психіки одночасно сприймати певну кількість об'єктів або їх елементів. Він залежить від інтересу люди­ни до інформації, від ознайомленості з об'єктами сприймання, від умов, за яких відбувається сприйняття. Експериментально доведено, що обсяг уваги людини становить 4 —6 не пов'язаних між собою об'єктів. Збільшити обсяг уваги можна шляхом об'єднання предме­тів у групи. З накопиченням досвіду, знань, формуванням професій­них інтересів і трудових навичок обсяг уваги збільшується. Розподіл уваги — здатність зосереджуватися на кількох об'єктах одночасно. З цією особливістю уваги пов'язана можливість одночасного успіш­ного виконання (суміщення) двох і більше різних видів діяльності (кількох дій). Високий рівень розвитку цієї якості уваги працівни­ка — одна з обов'язкових умов ефективності праці, зокрема опера­торів, багатоверстатників, диригентів, педагогів та ін. Можливість розподіляти увагу залежить від багатьох факторів. Так, чим склад­ніші суміщувані види діяльності, тим важче розподіляти увагу. Як­що ж діяльність особливо складна, то виконання її одночасно з іншою практично неможливе (наприклад, два види розумової діяль­ності). Більш ефективним є розподіл уваги під час одночасного ви­конання рухової і розумової діяльності. Однак в цьому разі продук­тивність розумової діяльності може зменшуватися більшою мірою, ніж моторної. У всіх випадках умовою успішного розподілу уваги є автоматизм одного з суміщуваних видів праці. Розподіл уваги, та­ким чином, є трудовою навичкою, яка формується в процесі трену­вання.

Переключення уваги — здатність більш-менш легко і швидко пе­реходити від одного об'єкта до другого, від однієї діяльності до ін­шої. У процесі праці переключення уваги має місце при переході від однієї операції до другої, від однієї людини в процесі спілкування До іншої і т. п. Воно може бути зумовлене програмою свідомих дій в Межах однієї діяльності, необхідністю переходу до нової діяльності або здійснюватися з метою відпочинку, коли попередня робота вто­мила працівника.

Якщо робота протягом тривалого часу залишається незмінною, а змінюються лише об'єкти або операції, то має місце переключення уваги в рамках її стійкості. Таке переключення уваги запобігає пе­ревтомі працівника, підвищує стійкість уваги. Показники переклю­чення уваги такі:

• час, необхідний для переходу від однієї діяльності чи операції до другої;

• продуктивність праці (порівняно з діяльністю без переключен­ня уваги);

• якість, точність роботи.

Переключення уваги може бути повним і неповним. Повне пере­ключення працівника на інший вид діяльності характеризується повним відволіканням його уваги від попередньої роботи. При не­повному переключенні рівень зосередженості уваги працівника недостатній для успішного заняття новим видом діяльності. Пере­ключення уваги може бути довільним, коли працівник свідомо кон­тролює об'єкти свого сприймання, і мимовільним, викликаним від­воліканням від основної діяльності через появу сильних побічних подразників або в зв'язку з втомою.

Ефективність переключення уваги залежить від особливостей змінюваних видів діяльності і ставлення до них працівника. Так, швидкість і легкість переключення уваги зменшуються при переході від легкої до більш важкої діяльності, від змістовної до менш ціка­вої роботи, від незавершеної роботи до наступного завдання, від ро­боти, яка вимагала глибокого зосередження, до іншої. Швидкість переключення уваги зумовлюється також індивідуальними особли­востями особистості, типом вищої нервової діяльності.

Повільність переключення уваги в багатьох видах діяльності є причиною зниження якості роботи і часто може призводити до не­щасних випадків, травматизму на виробництві.

Зазначені якості уваги є професійно важливими, їх необхідно формувати в процесі виробничого навчання і враховувати при про­фесійному відборі та розміщенні кадрів на виробництві.

У трудовій діяльності необхідна цілеспрямованість психічних про­цесів. Свідоме регулювання сприймань, мислення, процесів пам'яті, емоційних станів здійснюється волею людини. Воляце активна сторона психічної діяльності, яка проявляється в свідомому ре­гулюванні дій і вчинків людини, спрямованих на досягнення поставлених цілей і переборення труднощів. Основна особливість вольової регуляції полягає у свідомій мобілізації особистістю своїх психічних і фізичних можливостей для переборення труднощів при здійсненні цілеспрямованих дій і вчинків. Переборення труднощів виступає необхідною умовою вольової дії. Вольова дія — це психіч­ний процес, який є основою всякої цілеспрямованої діяльності. Воля забезпечує виконання двох взаємопов'язаних функцій — спонукаль­ної і гальмівної. В них вона і виявляється.

Спонукальна функція забезпечує активність людини і характер її дій відповідно до свідомо поставленої мети. Воля додатково спону­кає людину до дій, змінюючи їх зміст, значення, викликаючи пере­живання, пов'язані з передбачуваними наслідками діяльності.

Гальмівна функція волі проявляється у стримуванні небажаних проявів активності. У вольових діях людини велику роль відіграють мотиви діяльності, те, що спонукає її до дій. Підготовка вольової дії називається її мотивуванням.

Найбільш характерним проявом волі є поведінка людини в умо­вах ризику. Ризик — це характеристика діяльності з непевними для суб'єкта наслідками і наявними у нього передбаченнями щодо мож­ливості цих несприятливих наслідків у випадку невдачі. Очікувані наслідки при ризику визначаються оцінкою ймовірності невдачі і рівнем негативних наслідків при цьому. Причиною ризикованої по­ведінки, яка передбачає включення волі, є розрахунок на виграш, очікувана величина якого в разі успіху перевищує рівень несприят­ливих наслідків при невдачі. Мотивація успіху тут сильніша за мотивацію уникнення невдачі. Така поведінка характерна для біз­несменів, людей, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, в умовах ринкової економіки. При цьому важливо, щоб ризик був ви­правданим, тобто за умови невизначеності кінцевих результатів і можливості невдачі він повинен спиратися на зважування всіх «за» і «проти» при прийнятті вольового рішення. Особливе значення в ризиковій діяльності мають особистісні характеристики людини — здібності, навички, вміння.

Вольові дії мають місце не тільки в ризиковій діяльності. Повсяк­денна, особливо рутинна, нецікава робота також вимагає вольових зусиль і якостей працівника. Вольове зусилля — це форма емоційно­го стресу, який мобілізує внутрішні ресурси людини (пам'ять, мис­лення, сприймання, уяву), створює додаткові мотиви до дій і пере­живається як стан значного напруження. Завдяки вольовим зусил­лям гальмується дія одних і посилюється дія інших мотивів, перебо­рюються зовнішні перешкоди (при розв'язанні складних завдань, втомі) та їх відображення у психіці у вигляді внутрішніх труднощів. Вольове зусилля відрізняється від сили мотивів. При незмінній мо­тивації ефективність праці завдяки мобілізації вольових зусиль мо­же зростати вдвічі. Найбільший успіх діяльності забезпечується то-ДІ, коли сила мотивів і вольове зусилля доповнюють одне одного.

Свідома регуляція поведінки і діяльності людини залежить від її вольових властивостей. Такими властивостями є рішучість, самостійність, ініціативність, наполегливість, витримка, організованість, сміливість і т. ін.

У різних людей воля як свідома організація і саморегуляція діяль­ності, направлена на переборення труднощів, суто індивідуальна. Інтенсивність проявів волі характеризується широким діапазоном — від сили на одному полюсі до слабкості на другому. Людина з силь­ною волею вміє переборювати труднощі і добиватися поставленої мети. Слабовільні люди, навпаки, не виявляють рішучості, наполег­ливості, ініціативності. Вольові якості формуються в процесі праці, у спілкуванні з іншими людьми, а також шляхом самовиховання.


Дата добавления: 2015-12-08; просмотров: 111 | Нарушение авторских прав



mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.007 сек.)