|
Читайте также: |
Розвідування переходів через малі водотоки виконують для обгрунтування розміщення споруди, вибору типу споруди і збирання даних для гідрологічного і гідравлічного розрахунків. Тип споруди призначають обов'язково в польових умовах. Розвідування малих переходів полягає у визначенні таких даних:
- плану, морфології і площі басейну з показниками головної улоговини і її розгалужень, нестічних ділянок;
- довжини і похилу головної улоговини, шершавості русла, похилу улоговини на ділянці споруди;
- довжини, похилів схилів, поперечного перетинання улоговини на місці переходу;
- всмоктувальної здатності ґрунту, типу грунту і характеру рослинності;
- відносної площі лісу, боліт, водоймищ;
- характеру танення снігу і можливості проходу льоду;
- метеорологічних даних;
- даних про сильні дощі і паводки в басейні.
Вивчення досвіду експлуатації існуючих споруд на розглянутому водотоці є одним з найважливіших завдань розвідування.
На вибір розрахункових витрат і розміщення мостових переходів істотно впливають дані про існуючі і запроектовані гідротехнічні споруди на річці. Збір даних і аналіз великої кількості матеріалів, що характеризують водотік, дають змогу скоротити кількість варіантів місць переходу річки, а також обсяг трудомістких робіт.
У разі переходу через гірські річки треба прокладати трасу, враховуючи умови можливості виходу за межі річкової долини. При переході через блукаючі річки бажано перетинати річку в місці найвужчої зони блукання річкового русла.
На вибір місця переходу через велику річку впливає геологічна будова окремих ділянок річки, оскільки глибина закладання опор моста та якість грушу визначають значною мірою будівельну вартість мостового переходу.
Якщо річка має притоки, то місце переходу рекомендується призначати вище від місця їхнього впадіння, Оскільки в цьому випадку перехід не потрапляє в зону виносу донних нанесень з вустя притоки.
Остаточно місце переходу через велику річку вибирають, порівнюючи всі можливі варіанти. Якщо варіанти мають однакову вартість, то перевагу слід надавати тому варіанту, який вносить найменші зміни в режим водотоку.
Значний вплив на вибір можливих і доцільних місць перетинання річки має обсяг перевезень, тобто інтенсивність руху, що пов'язано з експлуатаційними витратами на перевезення. Виходячи з цього, більш вигідними є короткі варіанти траси навіть зі збільшеною вартістю будівництва споруд.
До складу документів, одержаних у результаті геодезичних знімань, входять два плани: ситуаційний і топографічний. Ситуаційний план охоплює зону всіх можливих варіантів прокладення траси мостового переходу. Топографічний план потрібний для безпосереднього проектування споруд переходу - підходів до мосту, регуляційних споруд тощо. Ситуаційний план знімають, якщо картографічні матеріали, зібрані в камеральний період, недостатні або застаріли. Цей план знімають для кожного варіанта переходу на всю ширину розлиття річки із запасом на 200 м в бік за лінії урізів зоди при розрахунковому горизонті для насипу. Довжину ділянки знімань вздовж річки беруть не менше ніж 1,5 ширини розлиття вверх і вниз від попередньо наміченого місця переходу.
Ситуацію знімають теодолітом, вимірюючи відстані нитковим далекоміром за Допомогою рейок. Висотне знімання здійснюють тільки в основних точках: висоти, різкі зниження на заплавах, брівки річкового русла тощо.
Крупномаштабний топографічний план знімають на варіантах переходу річки, що підлягають детальному зіставленню (тобто якщо вони рівноцінні), або на найкращому варіанті. Основою для знімання топографічного плану є траса дороги на переході, яка розбита і пронівельована при заключному трасуванні. Ширину місцевості при складанні топографічного плану беруть такою самою, як і при ситуаційному зніманні, а довжина має бути достатньою для проектування всього комплексу споруд мостового переходу.
Для тахеометричного знімання застосовують однохвилинний теодоліт-тахеометр. При потребі для обґрунтування знімання прокладають додаткові замкнуті ходи, що обпираються двома кінцями на трасу. Для висотної прив'язки плану в районі знімання встановлюють репери, з'єднані з нівелірною мережею.
Перерізи рельєфу крупномасштабних планів беруть, як правило, через 1 м, а при потребі проводять додаткові горизонталі через 50 см. Масштаби топографічних планів беруть 1: 5000 для великих і 1: 2000... 1: 1000 - для інших річок.
До складу геодезичних робіт на мостовому переході крім ситуаційного і топографічного знімання входять: розбивання варіантів траси дороги на переході, розбивання морфо створів, потрібних для гідрологічних, гідравлічних розрахунків і розбивання створів, на яких будуть виконуватися гідрометричні спостереження. Провішування створів здійснюють теодолітом, а лінії між. ними вимірюють двічі сталевою мірною стрічкою. Неприступні відстані визначають обчисленням з трикутників при відомому базисі і трьох виміряних кутах при вершинах трикутників.
Визначати неприступні відстані можна лише високоточними оптичними далекомірами. Для цього використовують світлодалекоміри. Для визначення відміток точок на створах їх нівелюють.
При трасуванні мостових переходів на пересіченій місцевості, де немає топографічних карт і вибір загального напряму значно утруднений, застосовують аерофотознімання, яке може бути вибірковим у окремих характерних місцях або суцільним маршрутним для складання фото планів і топографічних карт.
Рівні, швидкості протікання і витрати потоку вимірюють під час детальних технічних розвідувань тоді, коли в підготовчий період не зібрані матеріали для кількісної оцінки режиму водотоку в місці переходу.
У результаті гідрометричних робіт одержують такі дані:
• криві витрат і середніх швидкостей для всього русла і характерних його частин, потрібні для розрахунку отвору моста і розмірів регуляційних споруд;
• багаторічний ряд найвищих річних рівнів; геометричні характеристики потоку (площа і ширина перетину, глибина, похил).
Відповідно до цих завдань гідрометричні роботи розподіляють на такі:
• водомірні спостереження (вимірювання рівнів);
• промірювання глибин; вимірювання швидкостей та обчислення витрат.
Рівні води в річках вимірюють на водомірних постах, які бувають пальового або рейкового типу. Розміщують їх у місці переходу в кількості, що забезпечує можливість вимірювання рівнів води і похилу. Як правило, влаштовують три водомірних пости, один з яких установлюють на наміченій осі переходу річки, а два з них вниз і вверх за течією на відстані 0,5... З км від нього. Відстані між постами залежать від приблизного значення похилу річки (0,5 км при падінні річки близько 100 см на І км і 3 км при падінні річки близько 3 см на 1 км). Якщо похил не менше ніж 0,0005, водомірні пости пов'язують між собою нівелюванням звичної точності. Якщо похили менші, то застосовують прецизійне нівелювання. У кожного водомірного поста встановлюють висотний репер. Спостереження на водомірних постах проводять три рази на день, а в період зміни швидкостей при високих горизонталях частіше, але не рідше одного разу на годину. Розміщують водомірні пости з місцях, захищених від льодоходу із забезпеченим підходом до них для вимірювань при будь-яких рівнях води.
Глибини промірюють із веслового човна за допомогою намітки або лота. Існують три способи промірювання: за поперечниками (при обмеженні промірів певними створами і при дуже малих швидкостях течії), за допомогою косих галсів (при середніх швидкостях течії і потребі знімання плану дна річки) і поздовжніми галсами (при великих швидкостях і глибинах річки).
Під час вимірювання глибин положення човна фіксують засічкою з теодоліта. Теодоліт розміщують на березі і його положення вибирають так, щоб кут між створом і напрямком від човна на теодоліт становив не менше ніж 30...40°. Човен установлюють в створі за береговими віхами. Робітник у човні кольоровим прапорцем подає сигнал про вимірювання глибин спостерігачеві біля теодоліта.
При зніманні плану дна відстань між поперечниками беруть не більше половини ширини русла річку троса.
Кожне вимірювання глибин, особливо при високих горизонтах, треба пов'язувати з рівнем, який визначають у цей самий час на водомірному посту в створі мостового переходу. Залежно від рівня води в річці відмітки дна можуть змінюватися.
Точність вимірювання глибин за допомогою ехолота знижується зі зменшенням глибини.
Швидкості вимірюють при кожному робочому рівні, як правило, на одних і тих самих вертикалях.
Під час вимірювання швидкостей на заплавах рекомендується положення вертикалей закріплювати за допомогою плаваючих віх. Закріплювати вертикалі в річковому руслі можна, влаштовуючи два створи (нормальний і косий) для кожної вертикалі. Без закріплення вертикалей човен можна встановлювати в створі за допомогою берегових віх, а відстань від човна до берега фіксувати засічкою теодолітом.
Закріпленню постійних вертикалей при вимірюванні швидкостей надають особливого значення тоді, коли рівень води швидко змінюється і ширина річки велика.
Гідрометричні роботи можна проводити з веслових і моторних човнів. Для цього дуже зручні гідрометричні човни, обладнані невеликим краном, що дає змогу опускати вертушку та інші гідрометричні прилади.
Після кількох років спостережень на водомірному посту всі високі рівні води можна не фіксувати. При цьому можна істотно уточнити гідрологічну характеристику потоку визначенням відмітки високих рівнів води при огляді слідів проходження повені на місцевості з подальшим нівелюванням. Слід також провести опитування жителів пунктів, що розміщені в зоні річки, які пам'ятають наслідки катастрофічної повені на річці.
Опитуючи старожителів про випадки винятково високої повені, слід перевірити достовірність відомостей їх зіставленням, а також зав'язати з даними, що підтверджують залишені сліди повені.
Геологічні роботи проводять для:
• визначення типу і необхідної глибини закладання мостових опор;
• установлення характеристики стійкості насипів підходів і регуляційних споруд, що особливо важливо для споруд, побудованих у понижених місцях заплав;
• установлення можливості розмивання русла при стисненні потоку;
• визначення придатності заплавних грунтів для спорудження підходів до моста;
• виявлення найближчих і найбільш рентабельних кар'єрів природних будівельних матеріалів (піску, гравію, каменю).
Для вияснення геологічної будови підмостового русла закладають на кожному варіанті не менше чим три свердловини. Додаткові свердловини закладають у понижених місцях заплав, які перетинаються насипами підходів.
За результатами буріння складають інженерне геологічні профілі, до яких додають інженерне геологічні висновки про можливість використання окремих шарів за основу споруд або про необхідність улаштування штучних основ.
Одночасно з геологічними роботами на місці переходу ведуть пошуки будівельних матеріалів з визначенням їхніх якостей, запасів, потужності нашарувань і глибини розкриву.
Усі матеріали інженерне геологічних робіт, проведених під час детальних розвідувань, оформляють у такі документи:
• інженерне геологічний профіль уздовж осі мостового переходу з таблицею основних характеристик гірських порід і грунтів,
• поперечні профілі із зазначенням падіння пластів; інженерне геологічна схематична карта всього району переходу;
• висновок про умови зведення споруд мостового переходу з точки зору забезпечення стійкості їхньої основи;
• записка про будівельні матеріали поблизу мостового переходу.
Дата добавления: 2015-12-08; просмотров: 163 | Нарушение авторских прав