|
Читайте также: |
1. Спільна спрямованість на соціально-значущі цілі. (У розвинутому колективу гармонійно поєднуються особистісні та суспільно-значущі цілі).
2. Єдина колективна діяльність (згуртованість).
3. Відносини взаємовідповідальності, взаємоповаги, загальної турботи.
4. Психологічний клімат у колективі (загальний настрій).
5. Самодисципліна та дисципліна, наявність органів самоврядування.
Основою дисципліни в колективі є норми поведінки, визначені або встановлені самими членами колективу, а не нав’язані зовні.
Нормальна функціонування колективу відбувається за допомогою стилю і тону.
Стиль – це внутрішня духовна сила колективу, що виражається в таких ознаках:
1) Тон – мажорний, бадьорість, готовність до дії.
2) Почуття власної гідності кожного учня в колективі і гордість за колектив;
3) Дружнє єднання членів колективу;
4) Відчуття захищеності;
5) Активність членів колективу;
6) Звичка до стриманості, здатність до гальмування.
7) Етика життя в колективі.
Види і функції колективу
Колектив виконує ряд функцій
1. Організаторська – спрямована на об’єднання членів колективу з метою виконання певних завдань.
2. Виховна – спрямована на створення оптимальних умов для розумового, морального, фізичного, трудового й естетичного розвитку особистості.
3. Стимулююча – сприяє формуванню морально-ціннісних стимулів діяльності особистості у всіх сферах: регулює поведінку членів колективу, впливає на формування певних якостей особистості – силу волі, гуманізм.
Види колективів
I. За функціями, які виконує колектив буває:
1) Первинний – об’єднує людей, які згуртовані в невелику соціальну групу, члени якої знаходяться в постійних ділових, дружніх і побутових стосунках.
2) Загальношкільний – об’єднує всіх членів певного загальноосвітнього навчально-виховного закладу й педагогічних працівників.
Кількісний склад 500 – 600 осіб. Коли нараховується понад тисячі (1500 – 2000), то колективу по суті немає.
3) Тимчасовий – група людей, які є членами постійних колективів і об’єднуються для виконання тимчасових завдань, задоволення своїх пізнавальних і соціальних інтересів.
Н., танцювальний колектив, хор, туристична група.
4) Виробничий – об’єднання професіоналів для розв’язання різних завдань в галузі науково-дослідної роботи, виробництва промислової і сільськогосподарської продукції, захисту держави, охорони порядку, лікування людей тощо.
5) Сімейний – об’єднує членів однієї сім’ї.
II. За віковим складом:
1) Одновікові – члени колективу одного віку.
2) Різновікові – старші за віком і соціальним досвідом передають досвід молодшим, турбуються про їх захист, допомагають долати труднощі.
(Доцільно формувати різновікові колективи в школах, інтернатах, дитячих будинках.)
Структура колективу
I. Організаційна (схеми).
Схема 1. Структура загально шкільного колективу
Схема 2. Структура педагогічного колективу
II. Комунікативна.
1. Офіційна – група учнів, що задаються і регулюються дорослими; це офіційні лідери.
Лідер – це той член колективу, який в значимих ситуаціях здатний здійснювати вплив на поведінку членів колективу, виявляти ініціативу, брати на себе відповідальність за діяльність колективу.
2. Неофіційна – виникає під впливом саморегуляції (Система неофіційних лідерів).
Між членами колективу встановлюються неофіційні стосунки.
Основне завдання: вибрати лідерів із мікрогруп із позитивним статусом.
III. В залежності від ступеня активності.
1. Актив.
Актив – це група вихованців, членів конкретного колективу, яка усвідомлює вимоги керівника колективу, допомагає йому в організації життєдіяльності членів колективу, виявляє певну ініціативу.
2. Інші члени колективу.
Стосунки в колективі
Науковими дослідженнями виявлено 3 найбільше поширені моделі розвитку взаємин між особистістю і колективом:
1) особистість підкорюється колективу – конформізм;
2) особистість і колектив перебувають у оптимальних стосунках – гармонія;
3) особистість підкоряє собі колектив – нонконформізм.
У кожній з цих моделей виділяється багато ліній взаємовідносин:
1) колектив відштовхує особистість;
2) особистість відкидає колектив;
3) співвідношення за принципом невтручання.
Стосунки в колективі повинні будуватися на засадах гуманізму, співробітництва і демократії.
Види стосунків
Сухомлинський В.О.: „Взаємо відповідальність людини за людину для життя колективу – це те ж саме, що цементований розчин для будівництва будинку з цегли: немає розчину – не будується будинок, немає відповідальності людини за людину і колективу теж немає”.
Різноманітність відносин між учнями різного віку в шкільному колективі за
В.О. Сухомлинським
1. Інтелектуальні.
Кращі учні 8 – 9 класів (іноді 6 – 7 класів) керуються предметними гуртками до яких входять учні 2 – 5 класів.
Інтелектуальні відносини – найміцніші, найтриваліші зв’язки між старшими і молодшими школярами. Завдяки їм збагачується духовне життя колективу, розумові інтереси переплітаються з інтересами духовними, товаришування.
2. Ідейно-виховні.
Вони тісно пов’язані з відносинами інтелектуальними, але тут на перше місце виступає турбота про суспільну активність, про громадянську діяльність, спрямованої на утвердження громадської гідності.
В ідейно-виховних відносинах на перше місце виступає утвердження однією людиною ідейних переконань у відомості, діяльності і поведінки іншої.
3. Навчально-трудові.
Старші виконавці передають своїм молодшим товаришам трудові вміння і навички. Намагаючись передати своїм товаришам усе краще, що є в ньому самому, керівник гуртка стає вихователем, творцем людини.
4. Самодіяльно-творчі відносини.
Старші учні керуючись різними самодіяльно-творчими та ігровим обладнанням, в яких відбувається різноманітна діяльність.
Однією з дуже важливих форм цієї діяльності є відпочинок. І від того чим він насичені ший, як організовується, значною мірою залежить духовне життя школярів. Тут відбувається обмін духовними цінностями, що дає естетичне задоволення, насолоду його учасникам. Велике духовне значення цієї діяльності полягає в тому, що задоволення і насолоду дає те, що твориться власними руками.
Колектив і особистість.
Колектив – це складна духовна, трудова і організаційна спільність особистостей, які стоять на різних ступенях розвитку.
Сухомлинський В.О.: „Виховувати колектив, створювати його внутрішні інтелектуальні, моральні, емоційний сили – гармонічну єдність на особистість, а це означає передусім виховувати розум, моральні почуття, естетичні погляди і уподобання особистості – кожної людини”.
Формується особистість в процесі соціалізації (процес залучення особистості до суспільства).
Макаренко А.С: „Виховання починається з першого подиху дитини, і якщо мати почала думати про виховання сина на 6 місяці, то вона запізнилась на півроку”.
Колектив не завжди має не завжди фантастичну позитивну силу впливу на особистість, бо колектив складається з особистостей, які мають позитивні і негативні риси характеру.
Від того, як кожен індивід, що потім став членом колективу, включається в суспільство, залежить формування, з одного боку здатності колективу впливати на особистість, і з другого боку здатності особистості піддаватися впливові інших людей.
Дитина з перших кроків життя повинна вміти розрізняти бажання і потреби. І треба не тільки вміти, а й прагнути поступитися своїми бажаннями в інтересах загального блага. Потрібно навчити і дати зрозуміти дитині, що добро тільки тоді добро, коли від нього не плачуть люди. А як же виховувати у дитині повагу до інших, вміння співчувати і розуміти?
Духовне життя дитини ґрунтується ще головним чином на уявленнях, образах, почуттях, переживаннях.
А ці почуття і переживання і переживання за інших людей, їх долі можна побудувати системою етичних бесід.
Формується особистість і в трудовій діяльності. Саме в колективі особистість виявляє себе в діяльності, у ставленні до інших членів колективу і до самого себе. Але для цього вона повинна осмислювати себе як частку колективу, інтереси якого стоять вище інтересів окремої особистості.
У взаєминах між особистістю і колективом завжди потрібно пам’ятати, що людина – найвища соціальна цінність. І кожен член колективу повинен дорожити людиною.
Людина, щоб поважати інших в колективі повинна перш за все поважати себе.
Сухомлинський В.О.: „До того часу, поки людина поважає себе, вона й з повагою ставиться до колективу, до інших людей, до громадськості, до суспільства. Якщо ж у людини притупилося почуття власної гідності; якщо їй байдуже, якщо вона в такому стані, що „пропадай пропадом” – тоді перед нами порушник норм моралі, озброєна нещасна істота”.
А смисл людської особистості – вважав В.Франка, – завжди пов’язаний із суспільством.
Колектив допомагає дитині шукати смисл власного життя, створювати сприятливі умови для самореалізації, самовизначення, спілкування, творчої діяльності.
Колектив повинен бути не інструментом пригнічення, а інструментом виявлення у особистості індивідуальності, само актуалізації, саморозвитку. Біти захисником інтересів та прав особистості.
Шляхи формування колективу
I. Глибоке знання вихователем наукових психолого-педагогічних основ теорії і практики формування і розвитку колективу.
(Спиратися на надбання педагогічної науки і цілеспрямовано працювати на засадах гуманізму).
II. Єдність і наступність дій педагогів.
З колективом працює кілька вихователів, тому необхідно забезпечити їх вплив на дотримання наступності етапів переходу від однієї стадії до іншої, від одного керівника до іншого.
III. Створення перспектив.
Перспектива – це мета, „завтрашня радість”, що виступає стимулом в діяльності колективу й окремих членів.
Перспектива окремої особи повинна в деякій мірі співпадати з перспективою колективу. Тобто колективна перспектива повинна бути особистісно-значимою, базуватися на особистісних інтересах і прагненнях.
Дата добавления: 2015-12-08; просмотров: 214 | Нарушение авторских прав